Сортування, маркування, упакування та зберігання консервованої шкури.

Тема № 3. 4. Обробка шкур, волосу, щетини, пір’я.

План.

Методи консервування шкури. Їх порівняльна оцінка.

Приготування розсолу та його регенерація.

Консервування шкур на потоково - механізованих лініях.

Консервування шкур сухими засолювальними сумішами в барабанах і агрегатах.

Прижиттєві та виробничі дефекти шкур.

Сортування, маркування, упакування та зберігання консервованої шкури.

Теоретичні відомості.

1. На сьогоднішній день застосовують наступні методи консервування шкур:

- тузлукування (посол в розсолі),

- урозстил (посол сухою сіллю),

- сухо-солений (сукупність посолу з сушінням),

- прісно-сухий (сушка),

- кислотно-сольовий.

Сіль, використовуємо для консервування, повинна містити не більше 5% вологи і мінімальну кількість мінеральних домішок. Для приготування розсолу застосовують сіль помелу №2, а для посолу урозстил і сухо-соленим методом – помелу №1.

Консервування тузлукуванням. Тузлукування шкіряної сировини полягає в тому, що шкури занурюють у насичений розчин кухонної солі або кухонної солі з антисептиком.

Для тузлукування шкур застосовують проти струминні шнекові апарати безперервної дії, підвісні барабани періодичної дії, підвісні конвеєри для тузлукування шкур у чанах та інше обладнання.

Тузлукування шкіряної сировини проводять на підприємствах м’ясної промисловості, що мають потрібні приміщення, обладнання, очисні споруди і забезпечені у достатній кількості водою. На тузлукування направляють тільки промиті шкури ВРХ і свиней, якщо туші свиней не промивали перед зняттям з них шкури.

Після промивання вологу зі шкури видаляють на валковій машині, вручну скребачкою або шкури складають на стікання на козли або козли-візки волосяним боком угору і якомога більшою кількістю для кращого віджимання вологи. Стікання триває не менш як 20-30 хв. Після промивання і видалення поверхневої вологи шкури направляють на тузлукування.

Густину тузлуку визначають аерометром. Режими тузлукування і наступного підсолювання шкур наведено в таблиці 10.

Табл.10. Режими тузлукування і підсолювання шкур.

Процеси і параметри	Норми шкур
ВРХ і коней	свиней
Кухонна сіль, г/л
Силіцієфторид натрію, г/л	0,75-1,0	0,75-1,0
Температура тузлуку, ºС	Не нижче ніж +5	Не вище ніж +25
Густина тузлуку, г/см3	1,19-1,20	1,19-1,20
Рідинний коефіцієнт – об’єм робочої рідини, що припадає на одиницю маси сировини
Тривалість тузлукування, год: у шнекових і підвісних барабанах на конвеєрних лініях у чанах	7 9 18-20	4 7
Вміст вологи у тузлукова них шкурах, %
Витрати солі або сухої суміші для соління при підсолюванні тузлукових шкур, % від маси парних
Тривалість витримування шкур у штабелях після підсолювання, діб
Вміст вологи в тузлукова них шкурах після підсолювання і витримування, %	46-48	Не більше ніж 48

Після закінчення тузлукування вологість шкур ВРХ становить 52-54%, шкур свиней – 53-56%, а концентрація солі не перевищує 15%, що потребує додаткового видалення вологи і підсолювання. Тому шкури складають ґратчасті стелажі або козли і залишають на 2 год для стікання. Після стікання шкури ВРХ і свиней складають у штабелі по 75 шкур ВРХ і по 250 шкур свиней в одному штабелі, підсолюючи кожну шкуру сухою сумішшю для соління або сіллю і витримують у штабелях не менше ніж 2 доби.

Кількість солі на підсолювання, як і при сухому засолюванні, становить 15% від маси парних шкур, а загальна кількість витрат солі на весь процес засолювання – 25% від маси парних шкур.

На закриті штабелі кладуть штабельні картки або прикріплюють бирку із зазначенням номера штабеля, виду і кількості шкур, дати закриття штабеля, прізвища засолювача.

Після закінчення консервування штабелі розбирають, шкури сортують згідно із стандартом і підготовляють їх до відвантаження.

При тузлукуванні шкур у чанах шкури на гратах опускають у чани з тузлуком (рідинний коефіцієнт 1-3) на 18-20 год для ВРХ і свиней, а для овчин на 6 год, після чого грати із шкурами піднімають.

Консервування уразстил. Підготовлену до консервування шкуру укладають на стелаж мездрою вверх. Попередньо на стелаж насипають шара солі товщиною 20-50 мм. Мездрову поверхню шкури посипають сіллю. На першу шкуру укладають другу і т. д., утворюючи штабель висотою 1,5-2,0 м. зверху штабель посипають сіллю шаром до 1 см. Витрати солі на соління 35-50% до маси сировини.

Нанесена на поверхню шкури сіль поглинає поверхневу воду, розчиняється і утворює шар розсолу, який частково стікає. Між розсолом і тканинною рідиною відбувається, так як і при тузлукуванні, дифузійний обмін: сіль проникає у шкуру, із якої виходить вода. В результаті відбувається накопичення в шкурі солі і її зневоднення. Усол складає 13% до маси парних шкур великої рогатої худоби і 10% до маси свинячих шкур. Консервування цим способом можна всі види шкур. Тривалість посолу для шкур великої рогатої худоби і свиней 6-7 діб, овчин не менше 4 діб, кролячих шкур – 2 доби. Температура посолу 18-20 ºС.

Консервування сухо-соленим способом. При сухосоленому способі шкури спочатку піддають посолу, а потім сушать. Солять шкури тузлукуванням або урозстил не більше 6 год. Перед сушінням зі шкур, посолених тузлукуванням, віджимають розсіл, а зі шкур, а зі шкур посолених урозстіл, видаляють залишкову сіль.

Сушать шкури в сушарках, із найбільш поширені камерні. Повітря у сушарці підігрівається за допомогою ребристих трую, в яких циркулює гаряча вода, або калориферів. Температура повітря підвищується від 20 до 30 ºС. Тривалість сушки 16-18 год.

У літній період шкури сушать під навісом на відкритому повітрі. Тривалість такого сушіння залежить від температури і вологості повітря, а також товщини і щільності шкур. Цим способом в основному консервують овчини. В процесі консервування шкури втрачають 50% маси, зменшення площі складає 6%. Їх вологість 18-20%.

Консервування прісно-сухим способом. Прісно-сухий спосіб заклечається у зневодненні шкур без попередньої обробки будь-якими консервуючими речовинами. Цим способом консервують шкури малої рогатої худоби і телят. Сушать шкури так само, як і при сухо-соленому методі консервування. Усушка складає 60%, усадка – 10%.

Недоліком цього способу являється те, що в процесі консервування шкур і при подальшому зберіганні їх утворюються різноманітні вади. В останній час шкури перед сушкою обробляють на протязі 1 год. розчином кремнієвофосфатного натрію, що частково оберігає шкури від деяких вад і порчі.

Консервування кислотно-сольовим способом. Консервування проводять завчасно приготовленою сумішшю для консервування, яка складається з кухонної солі (85%), алюмокалієвих галунів (7,5%), хлориду амонію (7,5%) або сульфату алюмінію (7,5%).

Кислотно-сольова суміш для засолювання має бути однорідною, для чого компоненти ретельно перемішують у змішувачі або вручну.

Суміш для консервування наносять на міздряний бік овчин рівномірним шаром, на потовщених ділянках і краях шкури суміш втирають руками.

Шкури укладають у штабелі так само, як і при консервуванні овчин мокро сольовим способом. Тривалість консервування 5 діб. Для нанесення солі застосовують агрегат Я1-ФПГ, а для витримування овчин у розсолі – піддон Я8-ФТВ.

Повторне консервування овчин кислотно-сольовим способом не дозволяється.

У законсервованих кислотно-сольовим способом овчинах вміст вологи має становити 35-45%. Норма вмісту оксиду алюмінію в шкіряній тканині овчин кислотно-сольового консервування 0,6-2,0%.

2. Приготування розсолів та сумішей для соління. Суміші для соління і тузлучних розчинів готують, як правило, в окремих приміщеннях. З метою механізації процесу забору і переміщення солі застосовують навантажувач марки МВС-4Б. Сумішшю для консервування шкур сухим засолюванням, підсолювання шкур після тузлукування і при пакуванні є суміш харчової солі і одного із антисептиків.

Суміш для консервування хутрових і шубних овчин кислотно-сольовим способом складається із солі, алюмокалієвих галунів і хлориду або сульфату алюмінію.

Паради хлорбензол застосовують у суміші з кухонною сіллю для консервування шкіряної сировини, шубних і хутрових овчин, при тюкуванні сировини і відвантаженні у весняно-літній період. Він швидко випаровується, тому його перевозять і зберігають у щільно закритій тарі, як отруйну речовину.

Алюмокалієві галуни, хлорид або сульфат алюмінію застосовують при консервуванні кислотно-сольовим способом хутрових і шубних овчин.

Суміші для консервування і підсолювання шкур ВРХ та свиней готують з використанням солі помелу №2 і №3, для овчин – солі помелу №1 або суміші однакових частин солі помелу №1 і №2.

Великі кристали солі та інших компонентів перед приготуванням суміші для соління подрібнюють до розміру часточок помелу №1 і №2. просіяні компоненти відважують і змішують у змішувальних барабанах або вручну, перелопачуючи суміш до рівномірного кольору. Правильно приготовлену суміш для кислотно-сольового консервування перевіряють відповідно до технологічної інструкції.

Приготування тузлуку. Насичений розчин кухонної солі готують у солерозчиннику перемішуванням води і солі лопатями мішалок або барботуванням стисненим повітрям, яке подається з нижньої частини солерозчинника, або пропускаючи воду крізь шар солі.

Для приготування тузлукового розчину застосовують сіль різних помелів. Розчин, що виходить із солерозчинника, повинен мати густину 1,19 -1,20 г/см3, температура 20-25 ºС. Концентрація кухонної солі – 312 г/л (25,6%-й насичений розчин).

Щоб підвищити консервувальний ефект кухонної солі, в тузлуковий розчин добавляють антисептик – силіцієфторид натрію у кількості 0,75–1,0 г/л.

Для приготування суспензії силіцієфториду натрію потрібну кількість його розмішують у невеликому об’ємі води, отриману суспензію виливають у солерозчинник з тузлуковим розчином і суміш старанно перемішують по повного розчинення.

Очищення тузлукових розчинів. Для очищення тузлуку застосовують кілька методів.

Метод флотації (потоковий метод). Відпрацьований тузлук перекачують у відділення очищення в піноутворювач. Перед входом в піноутворювач у тузлук вводять коагулят – концентровану хлоридну кислоту і стиснене повітря. Після інтенсивного перемішування розчин надходить у відстійник для відокремлення і накопичення піни. Піна змивається з відстійника, а очищений тузлук подається в чан для підсилення, куди шнековим живильником подається сіль.

Очищений і підкріплений тузлук перекачують насосом в обладнання для тузлукування шкур.

Очищення тузлуку глиноземом. Установка для очищення тузлуку складається з ємкості для приготування суспензії глинозему, чана-змішувача, відстійника і спеціального фільтра грубого очищення.

Відпрацьований тузлук і суспензію глинозему подають у чан-змішувач, де їх перемішують, а потім передають у відстійник для відстоювання впродовж 1 год. Після відстоювання тузлуковий розчин фільтрують і передають на підсилення. З відстійника видаляють осад. Витрати глинозему становлять 3-4 г на 1 л тузлуку.

Очищення тузлуку хлорним вапном. Тузлук очищають в окремому приміщенні з витяжною вентиляцією.

Тузлук подають у приймальний колодязь, де він змішується з 30-50%-ю вапняною суспензією хлорного вапна, що надходить із живильника.

Перемішують тузлук із суспензією за допомогою стисненого повітря або лопатями мішалки протягом 2-3 хв. Спінений тузлуковий розчин із приймального колодязя перекачують відцентровим насосом у відстійник для відстоювання протягом 1 год.

Очищений тузлук подають на підсилення. Осад із відстійника видаляють. Витрати хлорного вапна, яке містить 25% активного хлору, становить, становить 10 г на 1 л тузлуку.

3. Підвісний барабан являє собою дерев’яний циліндр, обертаючий навколо горизонтальної осі. На його внутрішній поверхні прикріплені кулаки, що зумовлюють захвату шкур і рідини при його обертанні. Тузлук подається і виводиться з нього при рециркуляції через полий вал. Завантаження (вивантаження) шкур відбувається через люк.

При обертанні барабана шкури захвачуються кулаками і, піднімаючись на деяку висоту, подаються в тузлук. Інтенсивна механічна дія, яку при цьому переносять шкури, обумовлюють прискорення дифузії солі в шкури і переносу води із шкури у розсіл. Продуктивність обробки шкур великої рогатої худоби – 7 год., шкур свиней – 4 год. Для запобігання скручування шкур цілеспрямовано змінювати напрям руху барабана через кожний час. Після тузлукування шкури віджимають на машині їх зважують або виміряють площу, сортують, маркують і укладають в тюки.

Підвісні барабани можуть бути використані при створенні поточних ліній обробки і консервування шкур. Прикладом слугують лінії ПК-1 (продуктивністю 2,5 - 3,0 т шкіряної сировини у зміну) і більш досконала ПК-3. Лінія працює наступним чином.

Шкури великої рогатої худоби по спуску потрапляють в миючий барабан, звідки пластинчастим транспортером подаються до навалозгоночної машини. Після видалення навалу їх транспортером завантажують в один із п’яти обертаючих барабанів. Після консервування (на протязі 7 год.) шкури вивантажують через люк на пластинчастий транспортер, який подає їх до віджимної вальцевої машини. Потім шкури поступають на конвеєрний стіл для зважування, сортування, маркування і укладки в тюки. Загальна тривалість обробки 10-10,5 год.

Шкури свиней по спуску поступають на транспортер, за допомогою якого завантажуються в барабани. Далі обробка йде так само, як і шкур великої рогатої худоби. Загальна тривалість обробки 8-8,5 год.

Продуктивність 50 шкур великої рогатої худоби або 100 шкур свиней за годину. На лінії повинні бути передбачені відділення для регенерації тузлуку.

4. Сухе засолювання свинячих шкур можна проводити механічним способом у барабані марки Я8-ФКМ, сумішшю для соління, що складається з силіцієфториду натрію і кухонної солі (помелу №1 або №2) або їх суміші в будь-якому співвідношенні.

Сировину обробляють у дві стадії: засолювання і підсолювання, між якими розсіл, що утворюється, відводиться. Обряджені шкури завантажують у барабани поштучно за допомогою конвеєра або вручну. Суміш для соління добавляють не менше ніж за 3-4 прийоми у міру завантаження шкур. Барабан заповнюють шкурами і сумішшю для соління не більше ніж на 0,55 його об’єму, причому суміші для соління завантажують 20-25% від маси шкур. На стадії засолювання барабан обертається з частотою (36 ± 1) хв.-1 і протягом 2,0-2,15 год. при безперервному зрошуванні його поверхні водопровідною водою. Температура сировини на стадії засолювання має становити 15-25 ºС.

Після закінчення стадії засолювання барабан зупиняють, перемикають на обертання з частотою (18 ± 2) хв. -1 і крізь отвори в кришці відводять розсіл. Після цього в барабан завантажують суміш для солі для соління в кількості 10-15 % від маси парних шкур і при закритому люку обертають ще 10-15 хв. Підсолену сировину вивантажують на стелаж, складають на двосхилий піддон або візок для стікання на 3-6 год і подають на сортування.

Вміст вологи в консервованих шкурах ВРХ, коней і МРХ має бути 46-48%, а свиней – не більше ніж 48%.

5. Таблиця 11. Дефекти шкур.

Класи дефектів	Назва та причина пошкодження шкури
Прижиттєві дефекти, що виникли внаслідок: Інфекційної хвороби шкіри	Інфекційні екземи, лишай, короста, фурункули, карбункули, лизуха, етригумій, парафіляріоз, антинолікоз, папіломатоз
Паразитарної хвороби шкіри(фістули)	Фістули – шкірно-оводові пошкодження
Механічних пошкоджень шкіри	Абсцеси, подряпини, таврування, синяки від травм, без личини – втрата лицевого шару шкури внаслідок механічних травм, накостиш – проколи шкури МРХ колючою травою
Технологічні дефекти, що виникають: При зніманні шкури	Вихвати шкіри, діри, порізи ножем при білуванні, прирізи жиру і м’яса при відриванні шкури по фасції від туші тварини
При консервуванні внаслідок фізичної і хімічної взаємодії з компонентами під час засолювання і зберігання	Білі ламкі плями, сольові плями – сольова коагуляція білків дерми при нерівномірному розподіленні солі при сухо сольовому засолі. Іржа – руді плями на лицьовому боці шкури, що виникають при тривалому контакті шкури із залізом або домішками солей заліза в суміші для консервування.
При консервуванні і зберіганні, що виникають через бактеріологічне забруднення при засолюванні.	Прілина – розкладання тканин шкури при недостатньому просолюванні під дією гнійних бактерій. Краснуха – рожеве або червоне забарвлення шкури при розмороженні рожевого мікрокока. Фіолетові (блакитні) плями – виникають під дією галофільних бактерій, у середніх шарах шкур, які зберігаються за температури понад 15 ºС.
Під час пакування і зберігання	Зламина – надлом не до кінця сухих і заморожених шкур при недбалому розвантаженні. Ороговілість (ламкість) – перетворення тканин прісно сухих шкур через неправильне сушіння і зберігання.

Продовження таблиці 11. Дефекти шкур.

Під час зберігання під дією шкідників

Шкіроїдина – ураження сухих шкур з боку міздрі жуком-шкіроїдом. Молеїдини – ураження шур міллю.

6. Після закінчення консервування штабелі розбирають, шкури вистеляють на стіл-візок або на інші транспортні засоби і подають на дільницю сортування. Якщо шкіряну сировину консервують на піддонах, то її можна не здіймати, а разом з піддоном подавати на сортувальну дільницю. Дільницю для сортування сировини створюють на добре освітленому місці, розміщеному напроти природного джерела світла і обладнаному електричним освітленням (180-200 лм).

Дільницю обладнують вагами для зважування, столом для реєстрації результатів сортування, столами-візками, ножами, фарбою для маркування, щіточками та ін.

Сортування шкіряної і шубно-хутрової сировини проводять згідно з вимогами стандартів.

Під час сортування шкур їх розстеляють і оглядають з обох боків, виявляючи дефекти, зважують і визначають масу шкур або вимірюють її площину. Площу шкур вимірюють на спеціальних планшетах.

Маркують шкури з міздряного боку. Реквізити сортування мають відповідати ГОСТ 28425-90. За погодженням з покупцем допускається змінювати реквізити 9сорт, маса, шерстність тощо). Результати сортування записують у бланки-накладні. За погодженням зі споживачем допускається:

- сортування і маркування парної сировини і постачання парних і тузлукових шкур без підсолювання;

- зміна порядку маркування шкур.

Шкури вважаються правильно розсортованими, якщо при перевірці відхилення від показників, зазначених при маркуванні, не перевищуватимуть за масою або за площею ±2%; за сортністю (у межах суміжних сортів) для ІІІ і ІV груп і свинячої шкуро сировини ±8%, для І і ІІ груп, ураховуючи овчину, ±5%; за шерстністю і тониною шерсті ±5%.

Сировину клеймують відповідно до чинних ветеринарних правил.

Після сортування і маркування шкури пакують або в не упакованому вигляді транспортують до ділянки накопичення партій, що відвантажуються.

Пакування сировини проводять згідно з ГОСТ 28425-90.

Норма пакування шкіряної і шубно-хутрової сировини, а також бирки на тюках мають відповідати стандартам.

Оптимальний режим зберігання сухої сировини: відносна вологість повітря 65-70%, температура 10 ºС.

Дата добавления: 2015-10-29