Позитивні сторони від вступу України в ЄС

Рух України до ЄС вмотивований не лише притягальною силою його економіки та стандартів життя, основними параметрами яких є, зокрема чверть світового ВВП, 40 % світового експорту, 6-8 разова перевага над країнами Східної Європи за кількість валового внутрішнього продукту на душу населення та подвійна – за часткою заробітної плати у вартості продукції підприємств. Крім цього, ЄС наближається до формування демократичної форми національно-територіального устрою у вигляді федерації (з Європарламентом, Президентом ЄС, що має обиратися на прямих загальноєвропейських виборах, європейським міністром закордонних справ). Головною перевагою європейської моделі федерації є можливість поєднувати інтереси всіх суб’єктів інтеграційного процесу. Саме у демократичності побудови ЄС закладено вирішальний мотив вибору євроінтеграційного вектора України.

Зі вступом в ЄС, вперше в історії може скластися ситуація, що Україна, як інші малі європейські держави, які протягом віків були об’єктами міжнародних відносин та насильно включалися в ту чи іншу імперію, може стати повноправним суб’єктом міжнародних відносин, чий голос матиме реальну вагу при прийнятті рішень.

Одним із головних позитивів членства України в ЄС є гарантування в країні стабільності політичної системи. Це підтверджується тим, що саме ЄС протягом 2004-07 рр., під час гостросюжетних президентських виборів, помаранчевої революції, парламентської кризи, відкрито та послідовно виступав за демократичне розв’язання політичних проблем, виступав в ролі неупередженого міжнародного арбітра, надавав посередницьку допомогу у вирішенні міжпартійних, регіональних конфліктів, сприяючи, тим самим, мирному врегулюванню проблемних ситуацій.

Наприклад, „Європарламент закликав Україну провести повторні вибори Президента й вирішити кризу демократичним шляхом. Таку ж позицію висловили і представники Єврокомісії та Ради міністрів ЄС, які були присутні 01 грудня 2004 р. на надзвичайному засіданні Європарламенту, присвяченому Україні. Зокрема, Європарламент вважає, що перевибори за участю Віктора Ющенка і Віктора Януковича є єдиним виходом із кризи в Україні.

В час, коли зі сторони Росії на адресу помаранчевих лідерів хлинули потоки брудні потоки піар-технологій і, навіть, відверті шантаж і погрози, ЄС став для України захисним щитом, надавши руку допомоги. Варто хіба згадати неоцінену допомогу представників ЄС у вирішенні газової проблеми, яка загрожувала Україні енергетичною катастрофою. Й не виключено, що саме оперативне втручання ЄС в політичний конфлікт дозволило уникнути насильства та кровопролиття.

”Через фальсифікації вибори не можуть бути дійсними. Саме тому ми не визнаємо ці вибори”, сказав в кінці 2004 р. голова Комітету Європарламенту із зовнішніх відносин, депутат від Німеччини Ельмар Брок. Також 01 грудня увечері 11 європарламентаріїв вирушили до України, аби допомогти вирішенню кризи.

Політична криза в Україні не повинна перетворитися на „битву між Заходом і Сходом”, заявив Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер. „Демократичне майбутнє і територіальна цілісність України дуже важливі для Європи”, - сказав він у своїй промові в Римі 01 грудня 2004 р. Я.Схеффер закликав громадян України дозволити юридичним органам „робити свою роботу”, маючи на увазі Верховний Суд, заявив, що вирішення конфлікту, хоч би яким воно було, не повинно нести насильства”, а також необхідно, щоб ситуація була під контролем правових структур і щоб була збережена територіальна цілісність України”.

Під час парламентської кризи 2007 р. ЄС також активно використовував свій авторитет у вирішенні конфлікту, закликаючи політичних лідерів до конструктивного діалогу.

Сама гірша політична криза на Україні після „помаранчевої революції” 2004 р. змусила прихильників в Брюсселі стривожитися з приводу демократичної еволюції країни. Жозе Мануель Баррозу, президент Європейської комісії, заявив: „Я вважаю, це серйозна політична криза - давайте дивитися фактам в обличчя”. Він озвучив свої побоювання з приводу погіршення ситуації, він призвав обидві сторони залишатися в рамках демократії і закону та попередив, що, якщо криза продовжиться, то це неминуче спричинить за собою затримки в переговорах між Брюсселем і Києвом по приводу тісніших зв’язків в рамках нового договору про співпрацю.

У відповідь на заклики ЄС „два ворогуючі лідери України перенесли свою боротьбу за владу в серце Європейського союзу на тлі ознак того, що політична криза в країні може продовжитися і перешкодити зусиллям по зближенню з блоком.

Віктор Янукович, що схиляється до Москви прем’єр-міністр, використовував мову в Страсбурзі, щоб пообіцяти, що він з повагою віднесеться до вирішення Конституційного Суду України, що вчора почав слухання, які приведуть до ухвалення рішення по нинішній безвиході”.

Віктор Ющенко, прозахідний президент країни, використовував візит до Брюсселя, щоб пообіцяти, що конституційне протистояння з приводу дострокових виборів можна вирішити демократичними засобами. Він заявив, що про застосування військової сили не проводилося жодної дискусії.

Крім цього, для України буде значною перевагою адаптація законодавства ЄС до національного законодавства, реформування вітчизняного судочинства на зразок діяльності судових органів ЄС. Проблема неефективного судочинства, на жаль, гостро стоїть на даний час в Україні. Так, за результатами опитування населення України за 2006 р., лише 8% громадян довіряють українській судовій владі, що є катастрофічним показником, який можна порівняти лише з тоталітарними державами. Також Україна має невтішно високу кількість судових рішень, визнаних Європейським судом з прав людини неправомірними.

За шістнадцять років уряд України так і не спромігся налагодити ефективно діючу систему судочинства, тому, можливо приєднання до високорозвиненого європейського права стане каталізатором оновлення третьої гілки влади.

В ЄС великим позитивом є те, що судова влада діє за принципом співпраці в цивільних і кримінальних справах. Судова співпраця в цивільних справах важлива з огляду на те, що в справжньому європейському просторі правосуддя несумісність чи складність правових та адміністративних систем держав-членів ЄС не мають заважати особам і суб’єктам економічної діяльності користуватися своїми правами. Головною метою в цій сфері є дотримання таких принципів, як правове забезпечення й рівний доступ до правосуддя, що передбачають легке визначення компетентної правосудності, чітке застосування відповідного закону, забезпечення швидкого та чесного судового слухання й застосування ефективних процедур виконання вироку й примусових заходів. Процедурні правила мають відповідати однаковим гарантіям, забезпечуючи рівне ставлення до людей, незалежно від юрисдикції держави, що розглядає справу. Правила можуть відрізнятися, однак бути еквівалентними за дією. На засіданні Європейської Ради в м. Тампере (15-16 жовтня 1999 р.) в цьому контексті було запроваджено принцип взаємного визнання судових рішень і вироків.

Співпраця правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (СПСОКС) означає, що кримінальне судочинство має бути однаковим у всіх державах Союзу. Конкретніше, в Спільноті має існувати принаймні мінімум спільних правил щодо тероризму, корупції, торгівлі людьми, організованої злочинності, що мають однаково переслідуватися безвідносно до місця здійснення злочину.

Стаття 29 Договору про ЄС проголошує, що метою Союзу є забезпечення громадян високим рівнем безпеки на просторі свободи, безпеки та правосуддя через запровадження спільних дій між державами-членами Союзу в сфері правоохоронної й судової співпраці, а також у запобіганні й боротьбі з расизмом і ксенофобією. Союз намагається досягти цієї мети, борючись із організованою злочинністю, зокрема тероризмом, торгівлею людьми, злочинами проти дітей, незаконною торгівлею наркотиками та зброєю, корупцією і шахрайством. Держави-члени ЄС зобов'язані інформувати одна одну задля координування своєї діяльності в сфері СПСОКС.

На етапі економічного зростання набуває особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості. Зусилля органів державної влади, і насамперед Уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпеченні гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва й самозайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.

Протягом десятиліть українські підприємства були фактично відрізані від світового ринку. Тому їх вихід на європейський ринок має велике значення як джерело досвіду та практичних вмінь конкурувати з виробниками інших країн, розробляти та реалізовувати стратегію виробничо-комерційної діяльності, зорієнтованої на світову кон’юнктуру відповідних ринків. При цьому слід окремо вказати, що вміння успішно діяти на міжнародних ринках веде до підвищення рівня задоволення потреб національних споживачів.

Європейська Хартія малих підприємств, схвалена Європейською Радою у Фейрі (19 і 20 червня 2000 р.), зазначає, що становище малих підприємств у Європейському Союзі можна поліпшити шляхом стимулювання підприємництва, оцінювання наявних заходів і, за потреби, адаптації цих заходів до інтересів малого бізнесу, а також врахування розробниками політики потреб малих підприємств. У цій Хартії держави-члени зобов’язалися посилити дух інновації та підприємництва; створити регуляційну, податкову й адміністративну структури, сприятливі для підприємницької діяльності; забезпечити доступ до ринків на найменш складних умовах, що відповідають основним цілям державної політики; полегшити доступ до найкращих досягнень науки та техніки; постійно спрощувати доступ до фінансів і вдосконалень задля того, щоб ЄС міг забезпечити найліпше в світі середовище для малого бізнесу; прислухатися до голосу малого бізнесу; заохочувати високоякісну підтримку малого бізнесу.

Багаторічна програма підтримки підприємств та підприємництва запроваджує підприємницьку політику, що має бути реалізована через нову процедуру координації діяльності з державами-членами (процедура ВЕSТ) і яка спрямована на забезпечення потреб МСП у понад 30 країнах (Європейський Союз, Європейський економічний простір та країни-кандидати на членство в ЄС). Програма має на меті посилити зростання та конкурентність бізнесу в умовах наукомісткої глобалізованої економіки, заохотити підприємництво, спростити та поліпшити адміністративну й регулятивну структуру для бізнесу, щоб дослідна діяльність, інновація та креативність бізнесу могли процвітати, поліпшити фінансове середовище для ділової активності (у формі кредитної поруки та підтримки ризикованих інвестицій) та забезпечити бізнесу легший доступ до допомоги Спільноти

Цілі, що їх переслідує Спільнота шляхом досягнення гармонізації в сфері законодавства про компанії та бухгалтерський облік, такі: забезпечення мобільності фірм задля зиску від переваг єдиного ринку; рівність умов конкуренції між фірмами, заснованими в різних державах-членах; сприяння розвитку торговельних зв’язків між державами-членами; стимулювання транскордонної співпраці між фірмами та полегшення транскордонного злиття й придбання підприємств.

Спираючись на свободу підприємницької діяльності, зафіксовану в Договорі, підприємства, засновані відповідно до законодавства однієї з держав-членів, не наражаються на адміністративні проблеми, переміщуючи свою діяльність на територію іншої держави-члена. Починаючи з 1968 року було прийнято низку директив Європейської Ради в цьому напрямку.

Перша директива запроваджує систему розкриття інформації, застосовувану до всіх компаній, метою якої є координування гарантій обстоювання інтересів членів та інших осіб. Вона зобов’язує держави-члени вести реєстр компаній, з яким можуть ознайомитися всі охочі, та публікувати певну інформацію в державній офіційній газеті. Для захисту інтересів членів й інших осіб друга директива передбачає гармонізацію стандартів і процедур щодо створення державних товариств з обмеженою відповідальністю та збереження їхнього статутного капіталу. Третя директива запроваджує в правові системи всіх держав-членів процедуру злиття державних товариств з обмеженою відповідальністю, що супроводжується переданням активів і пасивів придбаного товариства тому, що його придбало.

Шоста директива регулює процес розділення, тобто поділу певної компанії на декілька одиниць. Одинадцята Директива запроваджує заходи з розголошення інформації в державах-членах, де розташована філія компанії задля охорони осіб, які через філію ведуть справи з компанією, діяльність якої регулюється законодавством іншої держави-члена. Дванадцята директива стосується приватних компаній з одним засновником і, за певних умов, дозволяє обмежити відповідальність підприємця в межах ЄС.

Особливо велике значення для української економіки, в разі вступу до ЄС, буде приєднання до Лісабонської стратегії щодо підняття конкурентноздатності. Якщо в ЄС найкращий індекс конкурентноздатності має Фінляндія – 1, а найгірший у Греції – 46, то в Україні цей показник становить 84. В 2000 р. Європейська Рада визначила Лісабонську стратегію, що полягає у підвищенні глобальної конкурентоспроможності ЄС через економічне оновлення, відповідно з якою, до 2010 р. ЄС повинен мати динамічну економіку, здатну до постійного зростання.

Для прикладу, уряд Португалії нині розмірковує, як на фоні фінансових проблем країни не припустити скорочення державних витрат на науку і інновації, бо фінансування науки є стандартом ЄС; уряди Німеччини та Франції – планують розпродати частину золотого запасу, аби не скоротити темпи науково-технологічного розвитку і не знизити показники фінансування науки; повноважні органи ЄС приймають рішення про розвиток Союзу як найбільш конкурентоспроможної економіки - „економіки знань” та закріпляють бюджетний стандарт 3% ВВП – на науку і технології (в Україні сьогодні – 0,3% ВВП).

Серед стратегічних завдань наступного десятиріччя - глибокі якісні перетворення в енергетичному секторі економіки. Це питання, що належить до найскладніших в економічній політиці, великою мірою визначає національну безпеку держави. Україна задовольняє свої потреби в природних енергоресурсах за рахунок власного їх видобутку приблизно на 45%. У більшості країн світу рівень енергетичної самозабезпеченості такий самий або навіть нижчий. Проблема полягає в іншому - неприпустимо низькій ефективності використання енергоносіїв та відсутності диверсифікації джерел їх імпорту. Низькою є ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергоємність ВВП в Україні значно вища, ніж в економічно розвинених державах. Це є наслідком деформованої структури виробництва та енергоспоживання, використання застарілих виробничих фондів енергетики, повільного впровадження енергозберігаючих технологій та інших причин.

Україна стоїть перед необхідністю вироблення нової енергетичної стратегії, інструментами реалізації якої мають стати Комплексна державна програма енергозбереження, Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і малої гідро- та теплоенергетики. До 2010 р. треба забезпечити економію традиційних паливно-енергетичних ресурсів в обсязі 12-15% від загального їх споживання. До цих же інструментів належить Національна програма “Нафта і газ України до 2010 року”, спрямована на збільшення обсягу розвіданих запасів нафти і газового конденсату.

Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля. Це важливий чинник гарантування енергетичної безпеки держави. Завдання полягає в тому, щоб суттєво змінити баланс споживання енергоносіїв, зменшити як абсолютний обіг, так і частку споживання природного газу з одночасним збільшенням цих показників стосовно вугілля. Затверджена Урядом Програма “Українське вугілля” передбачає:

- переоснащення перспективних шахт надійним і високопродуктивним обладнанням;

- ліквідацію неперспективних і санацію потенційно перспективних вугледобувних підприємств;

- роздержавлення майна вуглевидобувних підприємств за особливими правилами оцінки вартості з урахуванням їх рентабельності та інвестиційної привабливості.

Співробітництво України з Європейським Союзом необхідне для технологічного оновлення українського виробництва. Виробничі технології українських підприємств відстають від тих, що їх використовують передові європейські країни, Україна не має капіталу, необхідного для модернізації наявних та створення нових сучасних підприємств. А без модернізації успадкованих від СРСР виробничих структур Україна навряд чи може сподіватися вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку та подолати зростаюче відставання від економічно розвинутих країн, які визначають напрями та масштаби динаміки світової економіки. Тобто, йдеться про створення виробничо-технологічного укладу, порівнянного з європейським.

Європейський Союз - це невичерпне джерело досвіду функціонування ринкової соціально зорієнтованої економіки та державного регулювання економічних процесів. Очевидно, саме тут Україна може отримати знання щодо розробки та реалізації антимонопольної політики та здійснення контролю за концентрацією економічної діяльності, регулюванням фондового ринку, політики в галузі зайнятості тощо,

Розвиток співробітництва з ЄС неминуче означає необхідність запроваджувати відповідні правила та стандарти вироблення та реалізації економічної політики, поведінки первинних економічних агентів. А це, в свою чергу, сприятиме формуванню прозорого середовища виробничо-комерційної діяльності на національному ринку, що має велике значення для України.

Пріоритетним напрямом реалізації експортного потенціалу України у відносинах з країнами ЄС повинно стати перетворення у провідні експортоорієнтовані галузі виробництв, безпосередньо пов’язаних з реалізацією науково-технічних досягнень, де Україна має безумовний пріоритет (порошкова металургія, надтверді і високоякісні матеріали із заданими властивостями).

Головним завданням стосовно науково-технічної кооперації України з країнами Західної Європи є підключення України до робіт, що виконуються в рамках програми науково-технічної інтеграції у галузі високих технологій “ЕВРІКА” і міжнародних науково-технічних програм ЄС, спрямованих на вирішення фундаментальних науково-технічних проблем і досягнення на цій основі якісно нового рівня виробничого потенціалу, участь у створенні і роботі міжнародних дослідницьких центрів.

Внаслідок пріоритету захисту прав людини на території ЄС діють ефективні механізми надання первшочергових соціальних послуг – освіта, охорона здоров’я тощо, а тому приєднання України до ЄС буде корисним у сфері соціального захисту гр В законодавстві ЄС у галузі соціального захисту досягнуто значного прогресу, так Маастрихтський договір надав нового поштовху розвитку соціальної політики, яка стала предметом важливих політичних дискусій, в процесі яких було досягнуто чимало компромісних рішень. Було підписано Протокол до цієї Угоди між усіма членами ЄС, за винятком Великобританії, що мав на меті пришвидшити шлях до інтеграції у формі соціального союзу. Дана угода визначила п’ять основних сфер дії:

- Поліпшення життєвого середовища;

- Поліпшення умов праці;

- Консультації працівників;

- Рівноправність чоловіків і жінок;

- Працевлаштування осіб, що втратили роботу.

омадян.

В Україні на даний час гостро постали проблеми реформування освіти, охорони здоров’я, вироблення та запровадження механізмів багатоканальності фінансування медичної галузі, забезпечення керованого розвитку платних медичних послуг та введення державного соціального медичного страхування, оптимального співвідношення між наданням медичних послуг і свободою їх вибору. Водночас необхідно забезпечити доступність медичної допомоги для соціально незахищених верств населення через законодавче визначення гарантованого рівня безоплатного медичного обслуговування

«Європа проти раку». Особлива увага приділяється заходам з боротьби з онкологічними захворюваннями, метою яких є зниження рівня смертності від раку, підвищення життєвого рівня населення і, як наслідок, поліпшення загального ставлення до власного здоров’я; ослаблення економічних і соціальних наслідків онкологічних захворювань. Спеціальна програма дій «Європа проти раку» (одна з перших довгострокових ініціатив), ініційована главами держав та урядів 1985 р.

Комісія розробила Спеціальні програми дій, які включають підтримку європейських дослідних і освітніх програм плюс широку інформаційну пропаганду зі зниження рівня онкологічних захворювань 1987 р.

«Європа проти СНІДу». Ця програма має на меті сприяти обмеженню поширення СНІДу та зниженню рівня смертності внаслідок інфекційних хвороб, а також забезпечити піклування про хворих і ВІЛ-інфікованих, перешкодити їх дискримінації при працевлаштуванні, наданні кредитів тощо. Великого значення ця програма набуває для України, як сумного лідера поширення ВІЛ-інфекції в Європі.

Україна буде мати безперечну користь від інтеграції до європейських культур, багатих на культурне та історичне насліддя, не лише для збагачення власної культурної спадщини, а й для поширення своєї культури в країнах ЄС.

З вище сказаного можни сказати ЄС є стабільним політичним утворенням із налагодженою системою взаємовідносин між країнами-членами, в якому економічні процеси діють за ринковими законами та підтримуються за допомогою прогресивних урядових макро- та мікроекономічних інструментів, що дає змогу забезпечувати високий рівень життя та соціальний захист населення, а також охороняється культурна та історична спадщина держав.

Процеси управління політичною, економічною, соціальною та ідеологічною сферами суспільства в ЄС, в цілому, відповідають загальновизнаним демократичним, правовим і науково-теоретичним критеріям, цілі як ЄС, так й України, переважно знаходяться в одній площині та взаємодоповнюються, отже Україні є вигідним приєднання до ЄС.

---

Дата добавления: 2015-10-29