Расизм і корінні народи

«Протягом всієї історії расизм використовувався для виправдання спроб розширення границь володінь, завоювань, колонізації і встановлення панування і він був невіддільний від нетерпимості, несправедливості і насильства». Ригоберта Менчу Тум, лідер корінних народів Гватемали і лауреат Нобелівської премії світу, «Проблема расизму на порозі XXI століття». «Доктрини оволодіння чужою власністю» — Расизм проти корінних народів.

Історики й інші вчені поділяють думку про те, що в ході колонізації Нового світу мали місце крайні прояви расизму — масові убивства, насильницькі переселення, «війни з індіанцями», загибель людей від голоду і хвороб. Сьогодні такі дії називалися б «етнічним чищенням» і геноцидом. Однак ще більш жахаючим по нинішніх мірках є те, що скорення корінних народів Нового світу здійснювалося на законних підставах. За словами Эріки-Ірен Даес, голови/доповідача Робочої групи Організації Об'єднаних Націй по корінних народах і автора дослідження, присвяченого корінним народам і їхньому зв'язку з землею, «закони» про географічні «відкриттях», «завоюванні територій» і «нічийних землях» склали основу для «доктрин оволодіння чужою власністю».

Більш конкретно, у XV столітті два папських послання стали свого роду підставою для встановлення європейського панування в Новому Світі й в Африці. У Romanus Pontifex, спрямованому в 1452 році папою Николасом V королю Португалії Альфонсу V, усім нехристиянам світу з'являлася війна і конкретно санкціонувалися і заохочувалися завоювання, колонізація й експлуатація нехристиянських народів і їхніх територій. Відповідно до послання Inter Caetera, спрямованого у 1493 році папою Олександром VI королю і королеві Іспанії після повернення Христофора Колумба з острова, названого ним Эспаньола, у Новому світлі офіційно встановлювалося панування християнства. У цьому папському посланні містився заклик до поневолення корінних народів і захопленню їхніх територій, а всі тільки що відкриті території і ті, котрі могли бути відкриті в майбутньому, розділялися нарівно, при цьому Іспанії надавалося право на захоплення територій і установлення свого панування на одній половині земної кулі, а Португалії — на іншій. Підписаний згодом Тордесильский договір (1494 рік) передбачав переділ світу, у результаті чого більшість бразильців сьогодні говорять на португальській, а не іспанській мові, як в іншій частині Латинської Америки. Ці папські заклики так і не були анульовані, хоча представники корінних народів зверталися до Ватикану з проханням розглянути це питання.

Ці «доктрини географічних відкриттів» створили основу для «права націй», а згодом і для міжнародного права. Вони дозволили християнським народам заявляти про свої домагання на «нічийні землі» (terra nullius) чи землі, що належали «варварам» чи «язичникам». Згодом у багатьох районах світу ці доктрини призвели до того, що сьогодні багато корінних народів є залежними чи знаходяться під опікою держави, а право їхньої власності на землю може бути в будь-який час скасоване чи «анульоване» урядом.

Лідери корінних народів заявляють сьогодні про те, що той факт, що правовий титул корінних народів не надає таких же привілеїв, як і звичайне право на землю, власне кажучи є проявом дискримінації. Австралійський адвокат Мик Додсон, що захищає права аборигенів, вважає, що концепція можливості анулювання «ущемляє права й інтереси корінного населення країни в порівнянні з всіма іншими правами й інтересами». Відповідно до законів і звичаїв корінних народів вони можуть мати лише корінний правовий титул, а відповідно до законів, уведеними згодом європейськими іммігрантами, такий правовий титул може бути анульований.

Дата добавления: 2015-10-29