Международная организация

Сложности создания новой инфраструктуры коммуникаций в национальном масштабе велики, еще более сложный характер соответствующие проблемы приобретают в международном плане. В последние 30 лет Соединенные Штаты стали “национальным обществом”, в ближайшие же 20 лет будет идти процесс становления международного общества, но не в виде организованного международного порядка, а в виде некой пространственно-временной целостности, обусловленной глобальностью коммуникаций. Проблема, однако, заключается в отсутствии какой-либо политической основы для международно-правового оформления и организации международной инфраструктуры.

Сейчас объем международных телефонных переговоров растет на 20% ежегодно. Эта международная связь осуществляется Интелсатом – международной коммерческой организа-цией, охватывающей 90 с лишним стран-членов. Однако Интелсат зависит от американской аэрокосмической компании “Хьюс эйркрафт”, в том что касается производства спутников, и от американского аэрокосмического агентства, в том что ка-сается их запуска на орбиту. Гегемония США в этой области не может не стать острейшей политической проблемой в ближайшие десятилетия.

Важной проблемой становится необходимость создания глобальной сети банков данных и услуг: все больше и больше стран со своими научными, техническими и исследовательскими организациями стремятся получить доступ к компьютеризированным системам, разработанным в развитых индустриальных обществах.

Поворотные пункты и перспективы

Я стою на том, что информация и теоретическое знание суть стратегические ресурсы постиндустриального общества. Кроме того, в своей новой роли они представляют собой поворотные пункты современной истории.

Первый поворотный пункт – изменение самого характера науки. Наука как “всеобщее знание” стала основной производи-тельной силой современного общества.

Второй поворотный пункт – освобождение технологии от своего “императивного” характера, почти полное превращение ее в послушный инструмент. Современная технология открывает множество альтернативных путей для достижения уникальных и вместе с тем разнообразных результатов, при этом неимоверно возрастает производство материальных благ. Таковы перспективы, вопрос лишь в том, как их реализовать.

(Источник: Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. М.: Прогресс, 1986. С. 330–342).

Завдання до тексту

1. Що вважає автор осьовим принципом постіндустріального суспільства?

2. У чому полягає сутність сучасної розвинутої технології?

3. Що таке інтелектуальна технологія?

4. Що стає джерелом доданої вартості в постіндустріальному суспільстві?

5. Чи можна змоделювати суспільство?

6. Які проблеми виникають внаслідок змін у комунікаційних технологіях?

7. У якій інфраструктурі відбудуться найважливіші соціальні зміни, що матимуть своїми наслідками реорганізацію способів комунікації між людьми?

8. Які загрози приватній сфері індивідів приносить використання складної інформаційної техніки?

9. Як змінюється концепція урбанізму в нових історичних умовах?

10. Якою стає еліта в постіндустріальному суспільстві?

11. Які політичні проблеми супроводжують процес становлення “міжна-родного суспільства”?

Фердинанд Тьонніс Спільнота і суспільство // Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ ст. – К., 1996. – С. 44–45.

Людські волі перебувають у різноманітних стосунках одна з одною, усі ці стосунки є не чим іншим як взаємодією і взаємовпливом, тобто коли, з одного боку, що-небудь роблять або що-небудь пропонують, то, з іншого боку, на це зважають або це сприймають. Причому ця взаємодія відбувається таким чином, що йдеться або про підтримання, або про руйнування іншої волі й іншого тіла, отож вона буває або стверджувальною, або, навпаки, заперечною. Предметом нашого теоретичного дослідження будуть виключно стосунки взаємного волеутвердження. Кожен із таких випадків являє собою певну єдність багатоманітного або багатоманітність єдиного. Він складається із спрямованих одна до одної дій щодо сприяння, полегшення, успішного завершення чого-небудь, котрі можна розглядати як прояв волі та її сил. Ті групи, котрі постають на ґрунті позитивних стосунків, коли їх розуміти як цілісні зсередини і ззовні утворення, є не чим іншим як об’єднаннями (зв’язками). Самі стосунки і, отже, об’єднання (зв’язки) можна розуміти або як реальні й органічні (і у цьому суть спільноти), або ж як ідеальні і механічні (тоді матимемо поняття суспільства). Практика нашого слововживання свідчить, що в німецькій мові між цими поняттями можна вибирати як між синонімами. Однак у дотеперішній науковій термінології ними користуються досить довільно, не проводячи якоїсь різниці між ними. Все ж спробуємо попередньо кількома зауваженнями виявити протилежність цих понять. Усяке близьке, приховане від чужого, неповторне сумісне життя ми розуміємо як життя в спільноті Суспільство ж – це публічність, як кажуть, – світ. У спільноті із своїми ми відчуваємо себе від народження, усіма своїми радощами й бідами пов’язані ми з ними. У суспільство ж потрапляють як у щось чуже. Молодь оберігають від поганого товариства, тоді як сам вираз “погана спільнота” безглуздий. Про домашнє товариство можуть вести мову туристи... домашню ж спільноту з її неймовірним впливом на людську душу відчуває всякий, хто заслужить її довір’я. Так само добре відома та надійність, що її дає шлюб як найдосконаліша спільнота для життя (communio totius vitae), – вираз же “суспільство для життя” суперечливий сам собою. Спілку утворюють, спільноту ж ніхто нікому не може утворити. У релігійну спільноту приймають; релігійні спілки, так само як і будь-які інші об’єднання для певної мети, існують лише для держави або суто теоретично, тобто для чогось зовнішнього по відношенню до них. Є спільноти мовні, звичаєві, спільноти віруючих, і є товариства для виробництва чогось, для подорожей, для занять наукою. Усім добре відомі торговельні товариства; та коли серед їх суб’єктів існує повна довіра і спільність, тоді це вже не торгівельне товариство. Вельми ганебною справою було б спробувати утворити спільність власників акцій. І водночас маємо спільність володінь: землею, лісом, пасовиськами. Спільність майна подружньої пари не можна назвати майновим товариством. Існує ще ряд інших відмінностей. У загальному розумінні можна вести мову про те охоплююче все людство суспільство, яким претендує бути церква. Однак суспільство усіх людей – це просте співіснування одна поруч з одною незалежних одна від одної особистостей. Тому коли останнім часом науковці ведуть мову про суспільство у межах тієї чи іншої країни як протилежність державі, то вживання такого поняття допустиме, однак при цьому зміст його буде цілком протилежним і поняттю народної спільноти. Усяка спільнота давня, суспільство ж – це щось нове і як явище, і як назва. Це добре усвідомив один із авторів, котрий прагнув навчати політичних наук, не дуже занурюючись у їх глибини. “Поняття суспільства в соціальному і політичному розумінні, – так говорить Блунчлі у своєму “Словнику державних термінів” (т. IV), – має свою природну основу у звичаях і поглядах третього стану. Це ні в якому разі не поняття народу, а лише поняття третього стану... для якого “суспільство” стало й джерелом, і способом виразу спільних для його представників суджень і тенденцій... Скрізь, де розквітає і приносить свої плоди міська культура, з’являється й суспільство як неодмінний її орган. Селу воно відоме лише дуже незначною мірою”. Навпаки, увесь світ сільського життя позначений тим, що тут людські спільноти більш стійкі, більш живучі: адже спільнота – це тривке й надійне сумісне життя, суспільство ж означає життя нестабільне й позірне. Відповідно до цього спільнота буде розумітись як живий організм, суспільство ж – як механічний агрегат або артефакт.

Переклад українською мовою О.Погорілого за виданням: Tonnies F. Gemeinschaft und Gesellschafft. – Berlin, 1923. – S. 4–6.

Завдання до тексту

1. Які групи Тьоніс називає об’єднаннями?

2. Які об’єднання є реальними й органічними, а які – ідеальними й механічними?

3. На яку суттєву різницю у змісті понять “спільнота” та “суспільство” вказує автор?

4. Які приклади спільнот та товариств (спілок) наводить автор?

5. Чи пов’язані між собою поняття село і спільнота, місто і суспільство? Поясніть чому?

Соціологічний практикум

Завдання 1

Незважаючи на тісний взаємозв’язок таких важливих і загальновживаних понять, як “суспільство”, “країна”, “держава”, “спільнота”, їх необхідно чітко розрізняти. Країна – це поняття, що відображає переважно географічну характеристику частини нашої планети, визначеної кордонами незалежної держави. Дайте аналогічні визначення решті зазначених понять.

Завдання 2

Німецький соціолог Ф.Тьоніс чітко розмежував зміст понять “спільнота” (гемайншафт) та “суспільство” (гезельшафт). Деякі відмінністі між цими двома типами соціальних утворень подані у таблиці, а деякі відсутні. Опрацювавши відповідну інформацію у підручниках, заповніть порожні місця в таблиці.

	Гемайншафт	Гезельшафт
1. Тип волі, покладений в природу	Природна, інстинктивна	Розумова, раціональна
2. Соціальні зв’язки		Базуються на раціональних цілях і відрізняються доцільністю, розрахунком
3. Форми об’єднання	Мовні, сімейні, побутові, релігійні, етнічні спільноти
4. Сфера розповсюдження	Переважно села
5. Суть спільності		Механічний агрегат

Завдання 3

До розробки соціологічних теорій суспільства причетні такі соціологи, як Г.Спенсер, Г.Зіммель, Е.Дюркгейм, Ф.Тьоніс, Т.Парсонс, Е.Шиллз, Д.Белл. З’ясуйте, кому із перелічених вчених належать наступні висловлювання:

1. “Первісні суспільства – улюблене місце механічної солідарності…

…Комунізм – необхідний продукт цієї (первісної) особливої згуртованості, що поглинає індивіда в групі, частину в цілому. Власність, врешті-решт, це тільки розповсюдження особистості на речі. Значить, там, де існує колективна особистість, власність не може не бути колективною. Вона зможе стати індивідуальною тільки тоді, коли індивід, відокремившись від маси, стане також особистою, окремою істотою, не тільки у якості організму, а і як фактор суспільного життя… Зовсім інша структура властива суспільствам, де домінує органічна солідарність”.

2. “Суспільство буде лише назвою для суми цих (індивіду-альних) взаємодій, назвою, котра буде застосовуватись тільки тоді, коли вони встановлені. Тому це поняття не встановлене раз і назавжди, а має різні ступені, з огляду на кількість та глибину взаємодій, котрі існують між певними особистостями”.

3. “Ми маємо повне право дивитися на суспільство як на особливе буття; бо хоча воно і складається із окремих одиниць, одначе постійне збереження впродовж цілих поколінь і навіть віків певної загальної схожості у групуванні цих одиниць в межах місцевості, що займає певне об’єднання, вказує на відому конкретність агрегату, який вони утворюють. І саме це дає підставу для нашої ідеї про суспільство”.

4. “Індустріальне суспільство – це координація машин і людей для виробництва товарів. Постіндустріальне суспільство зорієнтоване на знання… Якщо індустріальне суспільство визначалось якістю товарів, що виражало рівень життя, то постіндустріальне суспільство визначається якістю життя, що вимірюється обслуговуванням та послугами – охороною здоров’я, освітою, дозвіллям та мистецтвом, котрі тепер є бажаними та можливими для кожного”.

5. “…Соціальна система є суспільством тільки у тому випадку, якщо воно не входить як складова частина в більш масштабне суспільство. Об’єднання родичів, або плем’я, не є частиною більш широкого суспільства, якщо шлюби укладаються між його членами; якщо воно має територію, котру воно вважає своєю власною; якщо воно поповнює свій членський склад головним чином за рахунок дітей тих людей, котрі вже є визнаними його членами; якщо воно має свою власну систему правління; якщо у нього є своя власна назва і своя власна історія …, і, врешті-решт, якщо у нього є своя власна культура”.

6. “Суспільство є особливим видом соціальної системи. Ми розглядаємо соціальну систему як одну із первинних підсистем людської дії поряд з такими підсистемами, як організм, особистість індивіда та культурна система”.

Завдання 4

Як ви розумієте механізм впливу суспільства на особистість та особистості на суспільство? Якими є погляди Е.Дюркгейма, М.Вебера, К.Маркса на цю проблему? Подайте їх у вигляді таблиці, заповнивши подану нижче форму.

Механізм впливу

	Вплив суспільства на особистість	Вплив особистості на суспільство
Е.Дюркгейм
М.Вебер
К.Маркс

Завдання 5

Перед вами порівняльна таблиця відмінностей між доінду-стріальним, індустріальним та постіндустріальним суспільствами, в якій є деякі помилки. Виявіть їх та зробіть виправлення.

Індикатор	Доіндустріальне суспільство	Індустріальне суспільство	Постіндустріальне суспільство
Принцип, що управляє розвитком	Традиціоналізм	Економічний зріст	Освіта
Головний сектор виробництва	Послуги	Обробка	Заготівля сировини
Головний контингент робочої сили	Селянин, зайнятий освоєнням природного середовища	Службовець, що працює з інформацією, символами, знаннями	Робітник, зайнятий переробкою матеріалів
Головна виробнича одиниця	Родина	Завод, фабрика, підприємство	Дослідницький інститут, офіс
Технологія	Механізована технологія	Ручна праця	Інтелектуальна технологія
Стратегічний ресурс	Продукти харчування, сировина	Освіта, розумовий капітал	Реальний капітал
Рушійна сила	Інформація, обробка знань	Створена енергія	Природні ресурси, фізична сила
Управлінська група, що об’єднує ресурси	Професійний керівник, підприємець	Дослідник, спеціаліст, провідний адміністратор	Господар, володар, хазяїн
Суб’єкти соціальної комунікації	Людина – природа	Людина – машина	Людина – людина
Перспектива часу	Спрямованість у майбутнє, прогнозування	Спрямованість у минуле	Адаптація до сучасності
Вищий рівень потреб	Основні побутові потреби	Соціальні потреби	Потреба у знаннях, самореалізації
Метод, який управляє рішенням	Дослідження, емпіризм	Здоровий глузд, “метод спроб і помилок”, досвід	Модель, теоретична база прийняття рішень

Завдання 6

В історії соціології відомі два основних напрямки до визначення сутності суспільства – методологічний індивідуалізм та реалізм. Ознайомтесь із фрагментами з праць Г.Зіммеля та Е.Дюркгейма і визначте, до якого із зазначених напрямків вони належать. Оскільки соціологія – це вчення про суспільство, то поміркуйте, як пов’язані уявлення про суспільство з уявленнями про можливість створення свого часу нової науки соціології у обох класиків?

Э. Дюркгейм

“Если попытаться мысленно установить идеальный тип общества, сплоченность которого проистекала бы исключительно из сходств, то надо представить его себе как абсолютно однородную массу, части которой не отличаются друг от друга и, следовательно, не прилажены друг к другу, – словом, лишены всякой... определенной цели и организации. Это была бы настоящая социальная протоплазма, зародыш, откуда возникли все социальные типы. Мы предлагаем назвать охарактеризованный таким образом агрегат ордой.

Правда, еще не наблюдали доподлинно общества, которое бы во всем соответствовало этим признакам. Однако можно постулировать его существование, так как низшие общества, т. е. те, которые наиболее близки к этой первобытной стадии, образованы путем простого повторения агрегатов этого рода...

Первобытные общества – излюбленное место механической солидарности...

Действительно, коммунизм – необходимый продукт этой (первобытной) особой сплоченности, поглощающей индивида в группе, часть в целом. Собственность, в конце концов, это только распространение личности на вещи. Значит, там, где существует только коллективная личность, собственность также не может не быть коллективной. Она сможет стать индивидуальной только тогда, когда индивид, выделившись из массы, станет также личным, отдельным существом, не только в качестве организма, но и как фактор социальной жизни...

Совсем иная структура свойственна обществам, где преобладает органическая солидарность.

Они строятся не повторением однородных и подобных сегментов, но посредством системы различных органов, каждый из которых имеет специальную роль и которые сами состоят из дифференцированных частей. Социальные элементы здесь не одной природы, и в то же время они расположены неодинаково. Они не расположены в линейный ряд, как кольца у кольчатых, не вложены один в другие, но скоординированы и субординированы вокруг одного центрального органа, оказывающего на остальную часть орга-низма умеряющее воздействие. Сам этот орган не имеет уже того характера, что в предыдущих случаях, ибо если другие органы зависят от него, то и он, в свою очередь, зависит от них. Несомненно, он также находится в особом и, если угодно, привилегированном положении; но оно порождено сущностью исполняемой им роли, а не какой-нибудь внешней по отношению к его функциям причиной, не какой-нибудь сообщенной ему извне силой. Поэтому он вполне человеческий и мирской; между ним и другими органами различия только в степени...

Этот социальный тип по своим принципам настолько отличается от предыдущего, что может развиваться только в той мере, в какой этот последний исчез. Индивиды в самом деле группируются здесь уже не в соответствии со своим происхождением, но в соответствии с особой природой социальной деятельности, которой они себя посвящают.

...Общество – не простая сумма индивидов, но система, образованная их ассоциацией и представляющая собой реальность sui generis, наделенную своими особыми свойствами. Конечно, коллективная жизнь предполагает существование индивидуальных сознаний, но этого необходимого условия недостаточно. Нужно еще, чтобы сознания были ассоциированы, скомбинированы, причем скомбинированы определенным образом. Именно из этой комбинации проистекает социальная жизнь, а потому эта комбинация и объясняет ее...

Группа думает, чувствует, действует совершенно иначе, чем это сделали бы ее члены, если бы они были разъединены”.

Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М., 1991. – С. 166–173, 493, 494.

Г. Зиммель

“Понятие общества имеет смысл, очевидно, только в том случае, если оно так или иначе противополагается простой сумме отдельных людей. Потому что, если бы оно совпадало с последней, то, по-видимому, оно могло бы быть объектом науки только в том смысле, в каком, например, “звездное небо”, может быть названо объектом астрономии, но на самом деле это лишь имя собирательное, и астрономия устанавливает только движения отдельных звезд и законы, которые ими управляют. Если общество есть такое со-единение отдельных людей, которое представляет собой только результат нашего способа рассмотрения, а настоящими реальностями являются эти отдельные люди, то они и их отношения образуют настоящий объект науки, и понятие общества улетучивается. И в самом деле, это, по-видимому, так. Ведь осязательно существуют только отдельные люди и их состояния и движения: поэтому задача может заключаться только в том, чтобы понять их, тогда как возникшее лишь в результате идеального синтеза, нигде не уловимое существо общества не может быть предметом мышления, направленного на исследование действительности...

Человек представляет скорее сумму и продукт самых разнообразных факторов, о которых, и с точки зрения качества, и с точки зрения функций, можно сказать лишь в очень неточном и относительном смысле, что они слагаются в единство....

С точки зрения истинно последовательного индивидуализма, реальными существами оказываются только точечные атомы, а все сложное, как таковое, оказывается реальностью низшей степени...

Для меня несомненно, что существует только одно осно-вание, которое придает соединению, по крайней мере, относи-тельную объективность: это – взаимодействие частей...

Никто не будет отрицать, что взаимодействие частей происходит в том, что мы называем обществом. Общество так же, как человеческий индивидуум, не представляет из себя вполне замкнутого существа или абсолютного единства. По отношению к реальным взаимодействиям частей является только вторичным, только результатом, и притом как по существу, так и для исследователя...

Общество будет только названием для суммы этих взаимодействий, названием, которое будет применимо лишь постольку, поскольку они установлены. Поэтому это понятие не установлено раз навсегда, но имеет различные степени, причем оно может быть применимо в большей степени, смотря по количеству и глубине взаимодействий, которые существуют между данными личностями. Таким образом, понятие общества совершенно теряет тот мистический оттенок, который пытался усмотреть в нем индивидуалистический реализм”.

Зиммель Г. Социальная дифференциация. – М., 1909. – С. 14–21.

Завдання 7

Ознайомтесь із короткою характеристикою п’яти стадій економічного зростання В.Ростоу та діаграмою, що додається. Конкретизуйте хронологічні рамки проходження цих стадій у нашій країні. Якими є ваші прогнози щодо настання в Україні останньої стадії – високого масового споживання?

В.В.Ростоу

“... Мы признаем правильным представление об обществе как об организме, части которого взаимозависимы.. Конечно, изменения в экономике влекут за собой политические и социальные последствия, но сами экономические перемены рассматриваются в этой книге как следствия политических и социальных, а также узко понятых экономических сил. Что же касается мотивов поведения человека, то многие из важнейших экономических сдвигов рассматриваются нами как следствия внеэкономических мотивов и стремлений людей.

Общая характеристика пяти стадий экономического роста

Все ранее существовавшие и современные нам общества могут быть отнесены, с экономической точки зрения, к одной из пяти категорий: традиционное общество, стадия создания предпосылок для подъема, стадия подъема, стадия быстрого созревания, век высокого массового потребления.

Традиционное общество.... Традиционным мы называем общество, структура которого определяется его ограниченными производственными функциями, опирающимися на доньютоновскую науку и технологию и доньютоновские представления о внешнем мире...

Важнейшим признаком традиционного общества является то, что в нем неизбежен некоторый предел роста выработки продукции на душу населения.

Предпосылка для подъема. Вторая стадия – это общество в переходном состоянии.... Предпосылки для подъема первоначально развились в Западной Европе, где в конце XVII и начале XVIII столетий проникновенные открытия развивающейся науки стали решительно влиять на улучшение производственных процессов в сельском хозяйстве и промышленности при благоприятной обстановке, созданной одновременным быстрым расширением мировых рынков и международной конкуренцией за них...

...Великобритания – первая среди западноевропейских стран – полностью достигла необходимых предпосылок к подъему.

Стадия подъема.... Стадия подъема является тем периодом, когда силы старого уклада и сопротивление систематическому росту окончательно преодолеваются.

...Подъем наступал не ранее, чем создавался капитал общехозяйственного назначения (как транспорт, связь, дороги и т.д.), резко повышался технологический уровень в промышленности и сельском хозяйстве, и не ранее, чем возникала политическая власть, считавшая модернизацию хозяйства своей первоочередной задачей.

Стадии быстрого созревания. За подъемом следует период неизменного, хотя и колеблющегося роста, период, во время которого отныне из года в год растущее хозяйство стремится распространить новейшую технологию на все участки хозяйственной жизни.... Общество свободно приспособляет к своим нуждам требования нового эффективного производства, согласуя новые социальные идеалы и институции со старыми или пересматривая последние, чтобы устранить все, что замедляет экономический рост, и, напротив, обеспечить ускорение его.

...Исторически оказывается, что требуется около 60 лет для того, чтобы хозяйство продвинулось от начала периода подъема до состояния зрелости. Объяснение этого срока лежит, может быть, в неумолимой арифметике сложных процентов, примененных к величине основного капитала, и в способности трех последовательных поколений воспринять новую технологию, живя в обществе, для которого постоянный рост является нормальным состоянием.

Век высокого массового потребления. Переходим к веку высокого массового потребления, при котором в надлежащий момент роста ведущими отраслями хозяйства становятся потребительские товары длительного пользования и услуги. Это – стадия, которая теперь процветает в США, первое ощущение которой весьма радует население Западной Европы и Японии и с которой, не без опасности для себя, заигрывает советское общество.

...Общество перестало считать дальнейшее развитие современной технологии своей главной целью. Именно в этот период, после достижения стадии зрелости, западные общества постановили, например, ассигновать большие средства на социальное благосостояние и безопасность. Возник новый тип социальной политики, известный под названием “государства общественного благоденствия”, что ярко характеризует один из путей развития общества после достижения им технологической зрелости”.

Ростоу В.В. Стадии экономического роста. – Нью-Йорк, 1960. – С. 13–24.

Диаграмма стадий экономического роста в избранных странах

Примечание. Канада и Австралия вступили в стадию высокого массового потребления, еще не достигнув техноло-гической зрелости. (Диаграмма заимствована из журнала “The Economist”.).

* Под Германией автор подразумевает ФРГ начиная с 1945 г.; под Россией – дореволюционную Россию и СССР. – Примеч. пер.

Дата добавления: 2015-10-23