Організаційні заходи щодо техніки безпеки.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни Охорона праці в галузі

підготовка магістрів

галузь знань:

0701 «Транспорт і транспортна інфраструктура»

спеціальність:

8.07010401 «Судноводіння»

8.07010404 «Експлуатація суднового електрообладнання

і засобів автоматики»

курс: п’ятий

форма навчання: денна

м. Херсон 2014 р.

Опорний конспект лекцій дисципліни Охорона праці в галузі розробили у відповідності з робочим навчальним планом відповідно до галузевого стандарту вищої освіти підготовки спеціаліста: галузь знань 0701 «Транспорт і транспортна інфраструктура», спеціальність 7.07010401 «Судноводіння» / 7.07010404 «Експлуатація суднового електрообладнання і засобів автоматики» д.т.н. кафедри судноводіння, охорони праці та навколишнього середовища професор В.Є.Лєонов та старший викладач кафедри О.Ю.Камаєв.

Опорний конспект лекцій розглянуто та схвалено на засіданні кафедри судноводіння, охорони праці та навколишнього середовища

29 серпня 2014 р. протокол № 1

Завідувач кафедри судноводіння,

охорони праці та навколишнього

середовища д.т.н., професор ______________ С.Є. Лєонов

^{(підпис)}

Завідувач навчально-методичного відділу ______________ В.В.Черненко

^{(підпис)}

Зміст

Лекція 1.Правове та нормативно-технічне забезпечення безпеки праці на морському транспорті
Лекція 2. Анатомо-фізіологічні наслідки впливу на людину загрозливих, шкідливих та вражаючих факторів, які характерні для морського транспорту
Лекція 3. Небезпеки, що виникають при пожежах
Лекція 4. Управління боротьбою з пожежами на суднах
Лекція 5. Електробезпека
Навчально-методичні матеріали

Лекція 1

Правове та нормативно-технічне забезпечення безпеки праці

На морському транспорті

План лекції:

1. Методи забезпечення безпеки людини на судні.

2. Міжнародні правові документи по забезпеченню безпеки праці.

3. Контроль та керування безпекою праці на морському флоті.

Рекомендована література: 1-3, 5, 6.

Методи забезпечення безпеки людини на судні.

Методи забезпечення безпеки мореплавства - це методи захисту об'єктів мореплавання (суден, членів екіпажів і пасажирів, судноплавних шляхів і природного середовища) від загрози небезпечного впливу факторів природного й техногенного середовища, а також небезпечних проявів людського фактора в процесі функціонування мореплавання як великої системи, що включає в себе морські судна й інфраструктуру, що її забезпечує. Таке визначення безпосередньо випливає з визначення безпеки як властивості мореплавання.

Питання про методи забезпечення безпеки мореплавства має принциповий характер, оскільки на його рішення опирається визначення предмета безпеки мореплавання. Складність же рішення цього питання обумовлена необхідністю розмежувати методи, що забезпечують безпеку мореплавання, і методи, що забезпечують мореплавання як таке, або, інакше кажучи, його функціональну ефективність.

Мореплавання служить задоволенню господарських, культурних, рекреаційних, наукових і інших потреб людства. Його функціональна ефективність забезпечується технічними, економічними, правовими методами. Технічні методи полягають у тім, що судам надаються належні морехідні якості, створюються належні умови для перевезення вантажів, комфортне середовище перебування пасажирів, розгортаються навігаційні системи, що забезпечують проходження судна по заданому найбільш вигідному шляху, і т.п.

Економічні методи визначають ціноутворення на фрахтовому ринку, рівень заробітної плати екіпажа, співвідношення між витратами судновласника й прибутком, і т п. Правовими методами держава й міжнародне співтовариство регулюють взаємини сторін, що беруть участь у мореплаванні, у зв'язку з функціонуванням мореплавання, спрямованим на досягнення тих цілей, які реалізуються нею як системою.

Даний перелік ні в якому ступені не претендує на повноту, і наведений тут з єдиною метою - показати, що варто все-таки розрізняти методи, що забезпечують функціональну ефективність мореплавання, і методи, що забезпечують його безпека.

Відмітною рисою методів забезпечення безпеки мореплавства є те, що вони спрямовані на збереження судами морехідного стану при впливі на них небезпечних для мореплавання факторів і на скорочення збитку при неподоланному впливі цих факторів.

У силу цього визначення не є методами забезпечення безпеки мореплавства методи забезпечення плавучості, остійності або керованості судна, спрямовані на досягнення функціональної ефективності в нормальних умовах експлуатації.

Інакше кажучи, методи забезпечення безпеки мореплавства - це ті, використання яких пов'язане з певним елементом надзвичайності, у тому числі й запобігання надзвичайності. Без використання цих методів судно буде плавати, робити перехід з пункту відправлення в пункт призначення, перевозити вантаж, займатися ловом риби - але остільки, оскільки відсутнє вплив факторів, що обурюють, загрозливій втраті морехідного стану в даних умовах експлуатації.

Методи забезпечення безпеки мореплавства перераховані або розкриті в міжнародних конвенціях і правилах, підручниках інших виданнях і статтях. Вони можуть бути підрозділені на наступні групи методів:

- технічні;

- організаційні;

- ергономічні;

- інформаційні;

- правові;

- соціальні.

Характерна риса технічних методів полягає в тім, що вони забезпечують той або інший компонент безпеки за рахунок конструкції, спорядження, спеціального устаткування або спеціальних режимів експлуатації техніки.

До методів, реалізованим при проектуванні й будівництві судів, ставляться, зокрема, що випливають:

- розподіл корпуса на відсіки;

- пристрій подвійного дна;

- установка запасного й аварійного кермового привода;

- використання в конструкції судна засобів, що забезпечують підтримку або поновлення нормальної роботи головної енергетичної установки при виході з ладу одного або більше відповідальних допоміжних механізмів;

- установка аварійних джерел електроенергії;

- забезпечення конструктивного протипожежного захисту;

- забезпечення зв'язку між містком і машинним відділенням;

- створення й установка рятувальних засобів;

- установка засобів радіозв'язку для прийому й передачі інформації, що забезпечує безпека плавання й рятування на море;

- установка суднового навігаційного встаткування, що задовольняє вимогам забезпечення безпеки плавання;

- установка та устаткування сигналізації;

- конструктивні заходи й установка встаткування, що забезпечує запобігання забруднення навколишнього середовища.

До технічних методів ставиться укомплектування судів аварійним і протипожежним постачанням.

У процесі експлуатації судів також реалізуються технічні методи:

- безпечна швидкість;

- регулювання завантаження судна;

- контроль остійності і її регулювання.

Спеціальні технічні методи забезпечують безпека під час перевезення зерна й інших сипучих вантажів, небезпечних вантажів, морському буксируванню, експлуатації танкерів, ядерних судів.

До технічних методів ставляться й ті, які полягають в установці й розгортанні засобів і систем берегового, морського й космічного базування, що забезпечують безпеку плавання, пошук і рятування на море.

Організаційні методи забезпечення безпеки мореплавства являють собою заходи, що полягають у цілеспрямованій упорядкованій діяльності людей, їхніх груп, колективів і організацій у їхніх взаєминах на основі певних правил і процедур.

У рамках судна як організації реалізуються наступні організаційні методи забезпечення безпеки мореплавання:

- укомплектування кваліфікованим екіпажем;

- підготовка екіпажа до боротьби за живучість і рятування;

- організація вахтової служби;

- здійснення комплексу мер по попередженню аварій, а у випадку аварії - по боротьбі за живучість судна й рятування людей і майна.

На більше високому рівні (в основному в сфері компетенції держави й міждержавного регулювання) до організаційних методів забезпечення безпеки мореплавства ставляться:

- державний нагляд за морськими суднами (технічний, адміністративно-технічний, адміністративний);

- дипломувуння моряків;

- оперативно-чергова служба за спостереженням за судами в море;

- організація гідрографічної служби;

- організація метеорологічної служби;

- організація лоцманської служби;

- організація служби навігаційних попереджень;

- організація служби пошуку й рятування на море;

- установлення шляхів руху судів;

- розслідування й облік аварій;

- здійснення міжнародного співробітництва в області безпеки мореплавання.

Ергономічні методи забезпечення безпеки мореплавства охоплюють сферу людино-машинних взаємодій. До цієї групи застосовуються наступні методи:

- оптимальний розподіл функцій між людиною й машиною;

- організація робочих місць суднових фахівців, що забезпечують безпеку плавання;

- застосування засобів відображення інформації й органів керування, що відповідають психофізіологічним можливостям оператора;

- гармонізація робітничого середовища, що знижує напругу й стомлюваність операторів;

- тренажерна підготовка суднових фахівців.

Інформаційні методи забезпечення безпеки мореплавства характеризуються тим, що в них предметом діяльності є інформація, повідомлювана за допомогою тих або інших матеріальних носіїв, але не самі ці носії. До інформаційних методів можна віднести наступні:

- видання й використання навігаційних і інших морських карт, посібників і керівництв для плавання, їхня підтримка на рівні сучасності;

- передача й прийом оперативної навігаційної інформації;

- передача й прийом гідрометеорологічної інформації;

- передача й прийом повідомлень про нещастя, повідомлень із сигналами терміновості й безпеки;

- застосування різних видів сигналізації на море;

- зорове, слухове, радіолокаційне, радіотехнічне, гідроакустичне спостереження за обстановкою;

- виконання навігаційних спостережень, обробка й аналіз їхніх результатів;

- лоцманська проводка;

- застосування систем керування рухом судів (ЗСКРС);

- виконання розрахунків по остійності й непотоплюваності судів і т.п.

Правовими методами забезпечення безпеки мореплавства регулюються відносини між людьми у зв'язку з безпекою мореплавання. Морське право містить розгорнуту систему техніко-правових установлень. Ними охоплюються:

- конструкція, устаткування, постачання морських суден;

- підготовка, дипломування моряків, несення ними вахти;

- мінімальний склад екіпажів судів;

- мінімальна висота надводного борту;

- попередження зіткнень судів у морі;

- радіозв'язок і сигналізація;

- організація пошуку й рятування;

- огородження навігаційних небезпек;

- установлення шляхів руху судів;

- обмежувальні вимоги до навантаження судів;

- розслідування морських подій;

- державний нагляд за морськими суднами, режимом їхнього плавання;

- охорона морського середовища від забруднення.

Дія техніко-правових норм як методів правового регулювання обумовлено закладеними зобов'язаннями сторін (у нормах договірного характеру) або санкціями. Стосовно до судна (як установі) такими санкціями можуть бути обмеження району плавання, недопущення виходу в море й т.п., до окремо взятої фізичної особи - дискваліфікація, залучення до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Соціальні методи забезпечення безпеки мореплавання, опосередковано регулюючи рівень безпеки, проте, роблять на нього винятково велике, якщо не вирішальний вплив. Саме вони визначають мотивацію працівників до діяльності, від якої - як в особистому, так і в суспільному плані - залежить успішність діяльності.

Соціальні методи також забезпечують захищеність працівника від фізичних і емоційних перевантажень, викликаних надмірною інтенсивністю праці й довгостроковим перебуванням в екстремальних умовах. До соціальних методів забезпечення безпеки мореплавства можна віднести наступні:

- підтримка високої престижності професії;

- раціональний режим праці й відпочинку;

- гідна матеріальна винагорода за сумлінну працю

- забезпечення високого рівня охорони праці;

- забезпечення комфортних умов праці й життя;

- профілактика захворювань моряків;

- стимулювання професійного росту й професійної компетентності;

- підтримка високого професійного довголіття фахівців;

- розподіл обов'язків, у максимальному ступені звільняючих фахівців, зайнятих забезпеченням безпеки мореплавання, від не пов'язаних із цим функцій.

Розглянуті методи забезпечення безпеки мореплавства мають різний ступінь розробленості й неоднаковий ступінь впровадження в практику забезпечення безпеки. Найбільш розроблені й найбільше послідовно використовуються технічні методи, у всякому разі, на стадії проектування й будівництва судів. Використання організаційних методів, особливо на конкретних судах, відрізняється великою неоднорідністю, про що свідчить аналіз аварійних випадків, значна частина яких обумовлена незадовільною організацією вахтової служби, боротьби за живучість і т.п.

Неодноразово відзначалася необхідність комплексного використання методів безпеки мореплавання. Однак, на жаль, на практиці комплексний підхід нерідко підмінюється розробкою «плану організаційно-технічних заходів» або виданням чергового наказу по міністерстві або відомстві з перевагою формулювань типу «підсилити», «взяти на особливий контроль» і т.п. Ефективність подібних мір, як правило, невисока.

Міжнародні правові документи по забезпеченню безпеки праці.

У сучасну систему правових норм охорони праці входять:

- правила і норми, що регулюють взаємини адміністрації і профорганізації в області охорони праці;

- правила і норми техніки безпеки, виробничої санітарії й охорони зовнішнього середовища з урахуванням забезпечення індивідуального захисту працюючих від виробничої шкоди;

- правила, що регулюють планування й організацію охорони праці;

- норми, що визначають рівень відповідальності посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці.

Норми і правила охорони праці розділяються на міжгалузеві (чи єдині) і галузеві (чи спеціальні).

Галузеві правила і норми застосовуються в конкретній галузі виробництва. Ці правила відбивають специфіку даної галузі і поширюються на всі її підприємства в масштабі всієї країни. Наприклад, для морського транспорту такими галузевими (спеціальними) правилами є затверджені міністром морського флоту і профспілки робітників морського і річкового флоту Правила техніки безпеки на судах морського флоту, Санітарні правила для морських судів і ін. У розвиток галузевих правил по техніці безпеки на судах і підприємствах морського транспорту розробляються інструкції з визначенням конкретних мір безпеки при проведенні робіт, а також пожежного захисту. Ці правила й інструкції періодично коректуються з урахуванням науково-технічного прогресу в промисловості і впровадження у виробництво новітніх засобів праці і швидкої якісної зміни морських судів і їхнього устаткування. На всіх підприємствах складаються поточні і перспективні плани заходів щодо охорони праці. Виділені для цих заходів засоби витрачати для іншої мети забороняється.

Знову споруджувані судна і підприємства повинні відповідати діючим правилам і нормам охорони праці. Ці норми закладені в керівних технічних матеріалах (КТМ), до яких відноситься, зокрема, комплекс нормативних документів по техніці безпеки при проектуванні й експлуатації судів і їхнього устаткування.

Дотримання умов безпеки до пуску в експлуатацію судів, цехів, підприємств забезпечується попереджувальним наглядом, що гарантує зниження виробничого травматизму і професійних захворювань. Введення в експлуатацію нових судів і інших виробничих об'єктів не допускається без дозволу санітарної інспекції, а також технічної інспекції праці Дотримання діючих Санітарних правил для морських судів повинне забезпечити на судах належні санітарно-гігієнічні умови, запобігти можливість виникнення виробничого травматизму і профзахворювань, а також забруднення навколишнього середовища.

Вимоги міжнародних конвенцій, спрямовані на забезпечення безпеки мореплавства й захисту навколишнього морського середовища, як правило, визначають норми, якими слід керуватися державним органам країн - учасників конвенцій, суднобудівникам і органам технічного нагляду за будівлею й експлуатацією морських суден, капітанам і членам екіпажів судів. Однак ці конвенції не передбачали норм, які покладали б відповідальність на судновласників, що розпоряджаються ресурсами, необхідними для забезпечення виконання вимог безпеки мореплавства й захисту морського середовища в частині, що стосується приналежних їм судів.

Внаслідок цього несумлінні судновласники заради економії фінансових засобів і швидкого отримання максимального прибутку ухиляються від виконання конвенційних вимог, що створює підвищену небезпеку не тільки для приналежних їм суден і їхніх екіпажів, але і як для судноплавства в цілому, так для морського середовища в самому широкому змісті цього слова.

Комітет з державному контролю в портах держав-учасників Паризького меморандуму був змушений заявити, що не все залежить від контрольних морських органів, що судновласники й країни прапора повинні самі нести основну відповідальність за технічний стан своїх судів. Міністри, відповідальні за безпеку мореплавання в країнах Паризького меморандуму, на конференції в 1994 р. заявили, що необхідно підсилити тиск на судновласників, капітанів, держави прапора, що спонукує їх виконувати вимоги міжнародних морських стандартів.

Зусилля міжнародного морського співтовариства, спрямовані на те, щоб судна всіх країн відповідали міжнародним погодженим стандартам безпеки мореплавства й охорони навколишнього середовища, знайшли втілення в Міжнародному кодексі по керуванню безпечною експлуатацією судів і запобіганням забруднення (Міжнародний кодекс по керуванню безпекою - МКУБ). Кодекс прийнятий 18-ою сесією Асамблеї Міжнародної морської організації (ММО) 4 листопада 1993 р. як резолюція ММО а.741 (18). У травні 1994 р. положенням МКУБ доданий обов'язковий характер шляхом включення його до складу Міжнародної конвенції СОЛАС-74 як нової глави IX «Керування безпечною експлуатацією судів».

Кодекс МКУБ набуває чинності в міжнародному масштабі з 2002 р. для всіх судів, що підпадають під дію конвенції СОЛАС-74. Асамблея ММО призвала уряди застосовувати МКУБ на національній основі якомога швидше, але не пізніше 1 липня 1998 р., звертаючи першочергову увагу на пасажирські судна, танкери, газовози, балкери й морські рухливі установки, які плавають під їхніми прапорами. Рішенням міністрів транспорту країн Європейського співтовариства МКУБ уведений у країнах Європи для пасажирських судів і судів типу ро-ро з 1 липня 1996 р.

Міжнародний кодекс по керуванню безпекою складається із преамбули й 13 розділів:

1. Загальні положення;

2. Політика в області безпеки й захисту навколишнього середовища;

3. Відповідальність і повноваження компанії;

4. Призначена особа (особи);

5. Відповідальність і повноваження капітана;

6. Ресурси й персонал;

7. Розробка планів проведення операцій на судах;

8. Готовність до аварійної ситуації;

9. Доповіді про недотримання вимог, аваріях і небезпечних подіях і їхній аналіз;

10. Технічне обслуговування й ремонт судна й устаткування;

11. Документація;

12. Перевірка, огляд і оцінка, здійснювані компанією;

13. Огляд, оцінка й контроль.

Генеральний секретар Міжнародної морської організації Вільям А.О'нил у посланні 1996 р. «ММО: пошук досконалості через співробітництво», писав: «Судноплавство є міжнародною галуззю, що пишається своєю волею, але це не означає, що суду можуть плавати скрізь, де їм заманеться, незалежно від їхнього стану. Світове торговельне судноплавство вправі очікувати, що суди всіх країн будуть відповідати международним погодженим стандартам безпеки й охорони навколишнього середовища. Судновласники несуть відповідальність по гарантії того, що їхні судна безпечні, відповідно укомплектовані й не забруднюють моря; обов'язок урядів - переконатися в тім, що суду, що несуть їхній прапор, відповідають стандартам угод ММО, ними ж ратифікованих. Якщо вони не роблять цього, то ММО, що розпоряджається цими стандартами, повинна вживати заходів».

Вимоги МКУБ обов'язкові для всіх держав-учасників міжнародної конвенції про охорону людського життя на морі (СОЛАС-74). Безсумнівно, виконання вимог кодексу буде предметом контролю з боку держави порту, причому встановлені Кодексом міжнародні організаційно-правові норми будуть застосовуватися в цьому випадку як норми прямої дії. Застосування МКУБ на національній основі не може означати ослаблення вимог або виключення якоїсь їхньої частини; національні нормативні акти повинні відображати специфіку їхнього застосування в конкретних умовах держави прапора (цивільне й морське законодавство, склад флоту, організація державного керування й т.д.). Уніфікуючи заходи щодо забезпечення безпеки на море, Кодекс у той же час викладений у загальних поняттях і ґрунтується на загальних принципах і цілях для того, щоб він міг набути широкого застосування у різних умовах експлуатації судів.

Контроль та керування безпекою праці на морському флоті.

Контроль і нагляд за дотриманням трудового законодавства, правил і норм охорони праці здійснюють:

- державні органи й інспекції, діяльність яких не залежить від адміністрації контрольованих підприємств і їхніх вищих органів;

- професійні союзи і складаються в їхньому відомстві технічна і правова інспекції праці;

Технічні інспектори праці - це посадові особи, що здійснюють державний нагляд за неухильним дотриманням трудового законодавства, правил і норм охорони праці. Діючи від імені держави, в ім'я захисту прав трудящих на охорону їхньої праці, технічні інспектори профспілок можуть використовувати засоби державного примуса.

Державний санітарний нагляд проводиться органами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я. Санітарний нагляд здійснюється за проведенням заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці, профілактику захворювань, ліквідацію і попередження забруднення зовнішнього середовища. На морському транспорті функції санітарного нагляду виконують санітарно-епідеміологічні станції при басейнових медичних установах.

Державний пожежний нагляд на морському транспорті здійснюється органами Відділу воєнізованої охорони (ОВОХР) Міністерства морського флоту (відомчий пожежний нагляд).

Регістр - класифікаційне суспільство, що здійснює відомчий нагляд і контроль за проектуванням, будівлею й експлуатацією морських судів. У результаті технічного огляду й іспиту Регістр видає судну свідчення на придатність його до плавання.

Постійний контроль за станом техніки безпеки на судах здійснюється відповідно до Положення про постійний контроль за станом охорони праці на судах морського флоту, що вступили в дію з 1 жовтня 1982 р.

Міжнародні конвенції, що визначають норми безпеки мореплавства й охорони морського середовища, жадали від держав-учасників, капітанів, інших членів екіпажів морських суден виконання певних дій відповідно до вимог конвенцій і інших правово-технічних актів,настанов Таким чином, суб'єктам названих дій приділялася пасивна роль виконавців відповідних приписів, як би передбачалося, що діяльність, що відповідає вимогам інструкцій, апріорі буде успішна.

Кодекс МКУБ пропонує суб'єктам діяльності активну роль, що полягає в керуванні безпечною експлуатацією судів і запобіганням забруднення як об'єктами діяльності. Керування припускає цілеспрямований вплив на об'єкт для підтримки його характеристик на заданому рівні - у цьому випадку мова йде про високі стандарти безпеки й захисту навколишнього середовища. Керування вимагає постійного відстеження параметрів, що характеризують керований об'єкт, тобто функціонування встановленої системи моніторингу, і оперативної реакції на зміну цих параметрів.

Кодекс саме й установлює структури й процедури. забезпечення досягнення й підтримку високих стандартів безпеки й захисти навколишнього середовища. Зазначені структури й процедури лежать у сфері організаційної діяльності, що відрізняє положення МКУБ від технічних норм, що втримуються в інших главах Міжнародної конвенції про охорону людського життя на море 1974 року або в Міжнародній конвенції про вантажну марку 1966 року.

МКУБ передбачає створення й функціонування систем керування безпекою (СУБ) двох рівнів: СУБ компанії (вищий рівень) і суднова СУБ. Кожна із систем являє собою комплекс взаємозалежних елементів, погоджене функціонування яких повинне забезпечувати досягнення цілей, пов'язаних з керуванням безпекою:

- забезпечувати безпечну практику експлуатації судів і безпечні для людини умови праці;

- забезпечувати захист від всіх виявлених небезпек для мореплавання;

- постійно поліпшувати навички берегового й суднового персоналу, що ставляться до керування безпекою, включаючи готовність до аварійних ситуацій, зв'язаним як з безпекою, так і захистом навколишнього середовища.

Системи керування безпекою повинні виключити невизначеність у функціональних обов'язках, каналах і способах одержання інформації, що особливо важливо в екстремальних ситуаціях.

СУБ компанії повинна включати наступні функціональні вимоги:

1) політику в області безпеки й захисту навколишнього середовища, що повинна передбачати шляхи досягнення цілей

2) інструкції й процедури для забезпечення безпечної експлуатації судів і захисту навколишнього середовища відповідно до міжнародного права й законодавству держави прапора;

3) установлений обсяг повноважень і лінії зв'язку між персоналом на березі й на судні, а також внутрішнього зв'язку;

4) порядок передачі повідомлень про аварії й випадки недотримання Кодексу МКУБ;

5) порядок підготовки до аварійних ситуацій і дій по їхньому усуненню;

6) порядок проведення внутрішніх перевірок і огляду керування.

Компанія повинна визначити відповідальність, повноваження й взаємини всього персоналу, що здійснює керування безпекою й запобіганням забруднення, безпосередню роботу з їхнього забезпечення і її перевірку, і оформити це у вигляді документів.

Документація СУБ оформляється у тому виді, який компанія вважає найбільш ефективним; документи, використовувані для опису й виконання СУБ, можуть зватися «Посібник з керування безпекою».

Як сама СУБ, так і її документація не можуть бути єдиними для всіх судноплавних компаній: їхній зміст визначаються не тільки уніфікованими на національному й міжнародному рівні нормами й стандартами, але й структурою компанії, основними технологічними процесами, здійснюваними нею, ресурсами, які можуть бути використані для створення й функціонування СУБ, компетентністю керуючого персоналу в питаннях безпеки мореплавання. Кодекс визнає, що немає двох однакових судноплавних компаній або судновласників і що різні рівні керування на березі або на море зажадають різних рівнів знань і розуміння викладених питань.

Кодекс установлює розподіл відповідальності між компанією й капітаном у СУБ, використовуваної на судні.

Компанія повинна забезпечити, щоб суднова СУБ містила чітке підтвердження повноважень капітана для прийняття рішень щодо безпеки й запобігання забруднення, а також для звертання до компанії із проханням про надання необхідної допомоги.

Компанія повинна забезпечити, щоб капітан:

- мав належну кваліфікацію для керування судном;

- був повністю обізнаний про СУБ компанії;

- одержував необхідну підтримку для безпечного виконання своїх обов'язків.

Відповідальність капітана повинна бути чітко визначена компанією й оформлена у вигляді документів. Вона повинна стосуватися:

- реалізації політики компанії в області безпеки й захисту навколишнього середовища;

- спонукання екіпажа до дотримання цієї політики;

- видання відповідних наказів і інструкцій у ясній і простій формі;

- перевірки виконання пропонованих вимог;

- перегляду СУБ і передачі повідомлень про недоліки СУБ береговим службам керування.

Компанія повинна встановити порядок підготовки планів і інструкцій щодо проведення основних операцій на судні, що стосуються безпеці судна й запобігання забруднення. Для забезпечення готовності до аварійних ситуацій повинен бути встановлений порядок їхнього виявлення й усунення, складені програми навчань екіпажа й навчальних відпрацьовувань дій в умовах аварійної ситуації, передбачені заходи, що забезпечують компанії здатність у будь-який час реагувати на небезпеки, нещасні випадки й аварійні ситуації, пов'язані з її судами.

СУБ повинна включати процедури, що забезпечують передачу повідомлень про недотримання вимог, аваріях і небезпечних ситуаціях, визначати порядок дій по усуненню виявлених недоліків, їхньому розслідуванню та аналізу.

Питання для перевірки знань:

1. Охарактеризуйте задачі і функції служб техніки безпеки на морському флоті.

2. Проведення внутрішніх перевірок і огляду керування?

3. Порядок передачі повідомлень про аварії й випадки недотримання Кодексу МКУБ?

З чого складається міжнародний кодекс по керуванню безпекою?

Як кодекс МКУБ набуває чинності у міжнародному масштабі?

Лекція 2

Анатомо-фізіологічні наслідки впливу на людину загрозливих,шкідливих та вражаючих факторів, які характерні для морського транспорту

План лекції:

1. Організаційні заходи з техніки безпеки.

2. Умови праці.

3. Шум.

4. Вібрація.

5. Хімічні речовини.

6. Освітленість.

Рекомендована література: 2, 3, 5, 6, 9

Організаційні заходи щодо техніки безпеки.

Умови праці на флоті багато в чому залежать від правильної організації робіт плавскладу й від дотримання правил і інструкцій з безпечного ведення робіт.

Неухильно підвищується рівень технічної оснащеності морських суден, що вимагає всебічного вдосконалювання організації праці на флоті. У зв'язку із цим зростає значення й роль керівника, організатора виробництва і його помічників. Організаційне забезпечення безпеки складається з комплексу заходів, пов'язаних з попередньою підготовкою до проведення робіт і з наглядом за їхнім безпечним виконанням. Важливе значення має також організація навчання безпечним прийомам роботи на флоті.

Попередня підготовка суднових робіт містить у собі забезпечення працюючим чітким завданням і відповідним інструментом, захисними засобами, технічною документацією й спецодягом. Керівник робіт повинен перевірити справність устаткування, інструмента, організацію безпечного робочого місця, забезпечити правильне розміщення робітників.

Робочим місцем називають виробничу площу, обладнану для виконання певних операцій або виконаний службових обов'язків членами екіпажа.

Безпека тимчасового робочого місця передбачає забезпечення робітників справними пристосуваннями, такелажем і захисними індивідуальними засобами. Крім того, необхідно подбати про наявність необхідних огороджень, захисних пристроїв і попереджувальних написів.

При організації тимчасового робочого місця необхідно відробити подавані під час роботи сигнали, команди й розпорядження, а також забезпечити безпечний доступ до робочого місця й можливість швидкої евакуації.

Нещасні випадки й аварії на флоті часто відбуваються внаслідок порушень правил і інструкцій з техніки безпеки й слабкої дисципліни окремих членів екіпажів судів. Причиною цього є недостатньо висока організація служби на цих судах і слабкий нагляд за безпечним проведенням робіт з боку керівників. Керівник робіт повинен бути сам добре підготовлений у питаннях техніки безпеки, знати всі інструкції з безпеки праці у своєму завідуванні й жадати від підлеглих їхнього неухильного виконання.

По положенню до роботи на морських суднах допускаються особи, що закінчили морські навчальні заклади, і яким відомі діючі інструкції з техніки безпеки проведення робіт зі своєї спеціальності. Тому порушення працюючих вимог інструкцій необхідно розцінювати як свідоме їхнє ігнорування, отже, порушення трудової дисципліни. До таких осіб спочатку застосовуються міри виховного, а потім і дисциплінарного впливів.

Нагляд за безпекою праці на морських суднах здійснюється безупинно протягом усього часу проведення робіт. Він містить у собі: нагляд за дотриманням робітниками вказівок технічної документації й виконанням ними правил техніки безпеки, застосуванням безпечних прийомів роботи й використанням захисних засобів, порядком на робочих місцях і дотриманням установленого режиму праці.

Правильне чергування праці й відпочинку необхідно особливо строго дотримувати при шкідливих і важких роботах. Особливо уважний нагляд повинен бути встановлений за членами екіпажа, недавно зарахованими на флот, з метою запобігання нещасних випадків через помилкові дії новачка. Не дозволяється також доручати недосвідченим людям, які ще не можуть правильно орієнтуватися в морських умовах, виконання аварійних робіт на відкритих палубах і в закритих приміщеннях (у цистернах та ін.), під час штормів і при значному хвилюванні моря. Важливе значення в поліпшенні техніки безпеки має забезпечення постійного нагляду за станом шляхів сполучення, пристроями тимчасового проходу і огороджень, нагляд за виконанням правил руху по судну, особливо в умовах поганої погоди.

Морська практика показує, що там, де добре налагоджена трудова дисципліна й технічне навчання, а також ведеться систематичний нагляд за правильним виконанням вимог техніки безпеки всіма членами екіпажів, колективи суден домагаються стійких високих виробничих показників у безаварійних плаваннях.

За стан техніки безпеки на судні відповідає капітан. Всі заходи щодо охорони праці на судні він проводить особисто через своїх помічників, відповідальних за безпечне проведення робіт відповідно до Уставу служби на судах. Командний склад приходить на флот навченим техніці безпеки в обсязі навчальних планів і програм морських навчальних закладів. У процесі роботи на судах він удосконалює свої знання в області охорони праці стосовно до займаної посади й виконуваної роботи. Крім того, через певні проміжки часу командний склад проходе атестацію, здає екзамен з охорони праці. Перевірка знань здійснюється постійно діючими кваліфікаційними комісіями в пароплавствах і на судах.

У зв'язку з появою останнім часом нових видів вантажів і нових типів судів і їхнього устаткування виникає необхідність навчання командного складу загальним принципам забезпечення безпеки праці при виробництві будь-яких видів робіт. Це дозволить командирам виявляти можливі конструктивні недоліки суднового встаткування нового типу й забезпечувати безпеку при його обслуговуванні, не очікуючи виходу нових правил і інструкцій.

Рядовий плавсклад навчається техніці безпеки в морехідних школах стосовно до своєї професії. Незалежно від цього при надходженні на роботу весь рядовий склад проходить у пароплавствах вступний інструктаж з техніки безпеки. Після навчання на робочих місцях проводиться перевірка знань за фахом старшим помічником або старшим механіком. Навченому повинна видаватися письмова робоча інструкція з техніки безпеки відповідно до виконуваної роботи як по основній, так і по професійній посаді, що сполучається.

Повторні інструктажі й перевірка знань проводяться не рідше одного разу в шість місяців.

Для зниження травматизму на флоті важливого значення набувають питання, пов'язані із пропагандою безпечних і безаварійних методів праці: суспільні огляди, плакати, фотовітрини, технічні кабінети з куточками по техніці безпеки.

Проведення таких заходів сприяє розширенню технічної ерудиції моряків і підвищенню культури їхньої праці.

Умови праці.

Дата добавления: 2015-10-29