Для творчого зростання

Який віршовий розмір зображений на схемі?

Відшукайте поезію, яка б відповідала такій схемі:

U U– U U– U U– U U–

U U– U U– U U– U U–

U U– U U– U U– U U–

U – h U – j

Тема 6. Римування (4 год)

Довідкове бюро до теми

Основні види римування в катрені (парне, перехресне, тернарне, монорима)

Римування — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Трапляються випадки, коли відстань між римова­ними словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного ("Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна". — О. Ольжич), або розмежовані цезурою ("Виходимо босі // і коси ми точим". — Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли вірш закінчується одним суголосним словом, а другим починається наступний ("Жорстокий смерч, що виведений строго / 3 сухого серця і живущих дум". — М. Бажан). В інших випадках Р. (римований інтервал) набуває істотного значення.

Найпростішою формою Р. з відстанню між спів­звучними словами вважається суміжна або парна (аа бб вв), що вживається як у ліричних мініатюрах ("Самі на себе дивляться ліси,/ розгублені од власної краси ". — Ліна Костенко), так і в поемах ("Данило Галицький" М. Бажана). Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних віршів з парними, а непарні — з непар­ними (абаб), воно найпоширеніше в сьогоденній силабо-тонічній версифікації:

Кучугури димів на ліси намело. а

Яма світла між них — як забута копальня. б

Закіптюженим небом пливе НЛО — а

Безпритульний вінок на Івана Купала (І. Римарук). б

Часто застосовується і кільцеве, або охопне, Р. (абба):

Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч. а

І куди ж ти рвався, поспішав затято? б

Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято. б

А якщо й на свято, то не в тому річ (П. Куценко). а

Подеколи в катрені спостерігається і неспароване Р., тобто коли в ньому римуються другий та четвертий вірші (—а —а):

Не місяць і не зорі, —
/ дніти мов не дніло, а

Як страшно!.. Людське серце —
До краю обідніло (П. Тичина). а

Варті уваги також менш поширені форми Р., спостережувані у восьми віршах (— а — а — а — а), і водночас тернарна (а а) та кватернарна (- а а) — рідкісні для української поезії форми, де відповідно римуються лише третій та четвертий вірші:

Такі чужі ці низькі, синяві гори.

Когорта прийшла в село на відпочинок.

Поховались біляві полохливі дівчата,

Нависає гілля могутніх дубів. а

О, шляхи ці і курява, і гальські простори.

Товариші оповідають сміховинок, —

Вечір. Мариться біле кампанське місто, мати, —

Скромна сестра і галас малих братш (Олег Ольжич). а

У світовій версифікації трапляються випадки із значно більшими інтервалами Р., як, приміром, в італійській баладі. Зовсім протилежного вигляду набуває монорим, притаманний переважно східній поезії, де рядки (зокремакатрен) пов'язані однією римою, що засвідчує поема Ш. Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" (переклад М. Бажана):

Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, а

Що її не класти в слово, в нашу мову недолугу. а

Дар небес — таке кохання, неземне стремління духу, — а

Хто до нього прагне, мусить знести горе, злидні й тугу, а

Види строф: моностих, дистих (двовірш), тривірш, катрен, п’ятивірш, секстина, терцет, терцина

Двовірш – найпростіша строфа написана будь- яким розміром, що складається з двох рядків об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразнии ознаками та конізму й афористичності. Д. Широко вживається як окремий твір.

Що доля нелегка, - в цім користь і своя є.

Блаженний сон душі мистецтву несприяє(Ліна Костенко)

Д. Може складати певний цикл навіть збірку(товторими) Б.Кроціва) правила за строфічну основу поеми.(Данило Галицький М. Бажана) Д. Спостерігають у складніших за власну строфічних структур. (чотиривірш,) Як-от десятивірш Андруховича,, Залізниця Станіслав – Рахів 1894”.

Катре́н (фр. quatrain) — чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул.
Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура катрена сприяє досягненню оптимального ритмоінтонаційного, синтаксичного та смислового значення:

Сміються, плачуть солов'ї ……………………..а

І б'ють піснями в груди: ………………………..б

Цілуй, цілуй, цілуй її — ……………….………..а

Знов молодість не буде! (Олександр Олесь). б

Подеколи термін «катрен» вживається для означення викінченого за думкою та формою чотиривірша (мініатюри):

Земля і небо борються в мені, ……………….а

І хто кого подужає — не знаю. ……………….б

Люблю простори неба осяйні …………..…….а

І до землі любов велику маю (П. Савченко). б

У сучасному віршознавстві катрен стосується будь-якого чотиривірша, навіть якщо він входить до таких складних строфічних структур, як наприклад, сонет.

Сексти́на (іт. sextina, від лат. sex — шість) — строфа із шести рядків подовженого (п'ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв, досить поширена в українській поезії:

Щодень гостріші лінії руки, ………….а

Темніше — восковіюче обличчя. …..б

І голос твій уже такий слабкий, ……..а

Неначе він доходить з потойбіччя. …б

Гарячим болем спалені уста, ……….в

А в узголов'ї — чорна тінь хреста. …в (Ігор Качуровський).

Подеколи у секстині вживається римування за схемою абабаб («Слово про рідну матір» М. Рильського) чи аббааб:

Чи зумієш ти кохати, ………а

Щоб за все, про все забути, б

Щоб усі зірвати пути, ………б

Щоб усі зламати грати? ……а

Чи зумієш ти літати, ………..а

Щоб зі мною в парі бути? ….б (М. Вороний).

Трапляються секстини, побудовані за принципом тернарного римування (аабввб). Всі ці схеми римування виникли в середньовічній італійській поезії, зазнавши у процесі еволюції певних модифікацій.

Терце́т (іт. terzetto, від лат. tertius — третій) — тривірш. Строфа терцета самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах (ааа ббб і т.п.) або під час римування один віршовий рядок лишається без рими (ритурнель):

Лежить солдат під лісом, на травах, на піску,……а

Над ним кує зозуля в зеленому ліску,…………….а

І що ж вона віщає, життя чи смерть близьку?……а

І став її питати солдат несамохіть:………………….б

— Хоч не солдатське діло тужить і ворожить,…….б

Скажи мені, зозуле, чи довго буду жить? (…)…….б (Л. Первомайський).

Терцет не завжди є складником більшої строфи, пов'язаним з перехідним римуванням як, наприклад, у сонеті, де переважно останні тривірші — один із варіантів тернарного римування.

Терци́на (іт. terzina, від terza rima — третя рима) — строфа з трьох рядків п'ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайнім — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т.д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи.

Вперше застосована у «Божественій комедії» Данте Аліґ'єрі, широко використовувана і в українській поезії:

(…) Перехопило дух. Жахлива мить! …а

Я мчуся у безодню, у геєну, …………..б

де небуття, де темний хаос спить. ……а

Я бачу вічну темряву страшенну, ……..б

і серед тиші чорної небес ……………….в

пишучу руку великовогненну …………..б

і троє слів: мене, текел, фарес. ………..в (М. Драй-Хмара).

Терциною називають і окремий ліричний за обсягом твір (Б. Лепкий «Терцина»), фрагмент до поеми (вступ до поеми «Мойсей» І. Франка), частину епопеї (2-ий розділ «Попелу імперії» Юрія Клена) тощо.

Види строф: октава, тріолет, сонет, олександрійський вірш, верлібр

Окта́ва (лат. octava — восьма) — восьмивірш, строфа з восьми рядків п'ятистопного або шестистопного ямба за жорсткою схемою римування (абабабвв) при обов'язковому чергуванні окситонних та парокситонних клаузул. Потрійні рими надають віршовому мовленню ефект милозвучності, витворюють чуття його тяглості, що обривається прикінцевим двовіршем (диптихом). Вважається, що октава виникла із сициліани (абабабаб) і свого розквіту досягла в італійській ренесансній ліриці (Л. Аріосто, Т. Тассо та інші), використовуючи одинадцятискладовий силабічний вірш. Своєю внутрішньою розгорненістю ліричного сюжету, викінченістю думки, гнучкістю та шляхетністю форми октава зручна і для віршових мініатюр, і для поем. В українській поезії яскраві приклади октави спостерігаються в І. Франка, С. Гординського і Юрія Клена тощо. Класичним взірцем октави є поеми М. Рильського «Чумаки»:

Звичайно, про Довейка і Домейка

Тепер писать — то був би кепський тон.

Тепер на місце квітки і соловейка

Звитяжно стали криця і бетон.

Я згоджуюсь: і Галя, і Зюлейка —

Давно набридлий і нудний шаблон...

Та чую небезпеку і з бетоном,

Що стане він, а може й став шаблоном.

Тріоле́т (фр. triolet, від лат. trio — троє) — восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб.

Причому перший рядок повторюється тричі:

Сонце і день — не мені.

Сни — моя втіха єдина.

Та не щастить і вві сні.

Сонце і день — не мені.

О, хоч у снах чарівні

Сняться юнацтва години…

Сонце і день — не мені,

Сни — моя втіха єдина (А. Казка).

Тріолет виник у середньовічній французькій поезії, прижився в інших європейських літературах. В українській версифікаційній практиці з'являється епізодично.

Соне́т (іт. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб, ввд, еед і т.п. Микола Зеров називав сонет формою «ліроепічної мініатюри окремої схеми».

Олександрійський вірш – римований 12-складникіз цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6- му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема «Роман Олександра Македонського» (ХІІ ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в ХІ ст. («Мандри Карла Великого в Єрусалим та Константинополь» Олександрійський вірш став панівним віршем класицистичної трагедії (П. Корнель, Ж.Расін). У російській поезії – це шестистопний ямб із цезурою після третьої стопи з римуванням аабб. Улюблений розмір О. Пушкіна (понад 2000 віршів). Видозмінена форма О.В називається олександрином: пятирядковий 13-складовий вірш, написаний шестистопним ямбом, римованим за схемою абааб. До неї звертався І. Франко («Каменярі»). О.в. у класичному вигляді застосовував М.Зеров (цикл «Олександрійські вірші»):

О. Бургардтові

Під кровом сільських муз, в болотяній Лукрозі,

Де розум і чуття – все спить в анабіозі,

Живем ми, кинувши не Київ – Баальбек,

Оподаль від розмов, людей, бібліотек

Ми сіємо пашню на неродюче лоно.

Часами служимо владиці Аполлону,

І тліє ладан наш на вбогім олтарі.

Так в давній Ольвії захожі різьбярі

Серед буденних справ і шкурної громади

В душі плекали сон далекої Еллади

І для окружних орд, для скитів-дикунів

Різьбили з мармуру невиданих богів.

Верлі́бр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

У художній літературі верлібр поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та інших. Особливого значення верлібру надавав В. Уітмен, а надто — авангардисти 20 ст. Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:

Діти одягнені у пташині сорочки

летять на подобах весняного сонця

у простір розгорненої книжки

що сміється білим сміхом сіяча

який сіє у полі себе з руки

(В. Голобородько).

Верлібр відмінний від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.

Для самоосвіти

Практичне заняття № 6. Визначення типу римування запропонованого уривка художнього твору. Визначення видів поетичних строф

U– U– U– U–

U– U– U– U U

U– U– U U U–

U – U U – U – U U –j

Люблю пісні мойого краю, а

Та не спинюсь на тім лишень б

З любовю вухо привертаю а

До братніх на землі пісень. б

(М. Рильський, «Пісні»)

Віршова форма цього твору:

строфа - чотиривірш,

римування – перехресне (абаб),

розмір – чотиристопний ямб,

рими – жіночі чергуються з чоловічими.

Для самостійної роботи

1. Виразно прочитайте поезію Є. Плужника «Річковий пісок».

2. Визначте тип римування і вид поетичної строфи даної поезії.

Дата добавления: 2015-10-28