Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я
Методична розробка № _3__ для студентів _5_ курсу _медичного ф-ту
ТЕМА: Організація та надання медичної допомоги дитячому населенню в містах, використання диспансерного методу, роль сімейної медицини.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: ЦПМСД № 4
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2 години.
І. Актуальність теми:
Проблеми охорони здоров я дітей, забезпечення здорового всебічного розвитку молоді та дітей, поліпшення демографічної ситуації завжди знаходяться в центрі уваги суспільства. Про це засвідчує Конституція України, а також Постанова Кабінету Міністрів України N 14 від 11. 01. 2002 р., "Міжгалузева комплексна програма України "Здоров'я нації" на 2002-2011 pp.", Конвенція ООН про Права Дитини, Основи Законодавства України про охорону здоров'я.
Важливе значення має надання дитячому населенню амбулаторної, стаціонарної допомоги, оскільки є можливість застосувати сучасні методи обстеження, провести комплексне лікування і надати спеціалізовану допомогу в разі тяжких захворювань.
Знання основ організації амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги дітям, їхніх особливостей дає змогу розробляти заходи, спрямовані на поліпшення їх діяльності
ІІ. Навчальні цілі заняття:
1) знати:
– основні завдання системи охорони дитинства, її роль в загальній системі охорони здоров'я України;
– основні принципи організації лікувально-профілактичної допомоги дітям;
– завдання, зміст і організацію роботи педіатра (сімейного лікаря);
– організацію диспансерного спостереження за дітьми;
2) уміти:
- заповнювати основну облікову документацію, яка регламентує діяльність дитячої лікарні;
- проводити експертну оцінку надання лікувально-профілактичної допомоги дітям та повноти диспансерного спостереження за здоров'ям дітей;
- опрацьовувати варіанти управлінських рішень, скерованих на поліпшення роботи амбулаторії ЗПСМ, денного стаціонару, консультативної поліклініки та зміцнення здоров'я дітей.
ІІІ. Цілі розвитку особистості.
Готувати медичного працівника з аналітичним мисленням, відповідальним за необхідність ефективного та якісного надання амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги дитячому населенню.
ІV. Міждисциплінарна інтеграція
| № | Дисципліни | Знати | Вміти |
| 1. | Попередні (забезпечуючі) дисципліни: 1. Пропедевтика дитячих хвороб. 2. Педіатрія; дитячі хвороби. 3. Загальна гігієна. | 1. Особливості розвитку дитини, фізіологію і патологію дитячого організму. 2. Індивідуальний фізичний розвиток дитини.. 3. Питання шкільної гігієни дітей, гігієни харчування в організованих колективах. 4. Режим дня, дозоване фізичне навантаження дітей. | 1. Оцінити фізичний та нервово-психічний розвиток дитини. 2. Складати індивідуальний календар щеплень. |
| 2. | Наступні дисципліни: 1. Неонатологія. 2. Акушерство-гінекологія. 3. Генетика. 4. Сімейна медицина. | 1.Основні завдання системи охорони дитинства. 2.Основні принципи організації лікувально-профілактичної допомоги дітям; 3.Форми і методи лікувально-профілактичного обслуговування дітей. 4.Правила заповнення основної облікової та звітної документації. | 1. Заповнювати основні облікові документи. 2. Проводити експертну оцінку повноти диспан серного спостереження за здоров’ям дітей. 3. Обчислювати та аналізувати показники діяльності сімейної амбула торії та денного стаціонару. |
| 3. | Внутрішньопредметна інтеграція 1. Показники громадського здоров’я населення. 2. Захворюваність 3. Тимчасова та стійка втрата працездатності. 4. Демографічні показники. 5. Фізичний розвиток. 6.Сімейна медицина. | 1. Прямі, непрямі, ключові показники здоров’я дитячого населення. 2.Організацію експертизи втрати працездатності. 3. Правила видачі листка непрацездатності по догляду за здоровою та хворою дитиною. 4. Загальні та спеціальні показники народжуваності, смертності дитячого населення, смертності немовлят | 1.Обчислювати та аналізу вати показники здоров’я дитячого населення. 2.Давати оцінку фізичного розвитку дітей. 3.Розробляти заходи щодо поліпшення роботи дитячих лікарень. |
V. Зміст теми заняття.
Ми живемо в умовах, коли фактори несприятливого впливу на стан здоров'я людини значно активізувались у зв'язку з економічними і соціальними кризовими явищами. Рівень здоров'я будь-якої нації визначає стан здоров'я дітей, які є індикатором піклування суспільства про своє майбутнє.
Охорона здоров’я матері та дитини – це комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я жінок і дітей та покращення демографічної ситуації, на забезпечення здорового всебічного розвитку молоді та дітей.
Заходи з охорони здоров'я дитячого населення включають наступне:
· антенатальну охорону плода (антенатальний, або допологовий, патронаж);
· патронаж новонароджених;
· патронаж дітей першого року життя;
· диспансеризацію дітей дошкільного і шкільного віку.
У системі медичних заходів, спрямованих на охорону здоров’я дітей, провідне місце займає амбулаторно-поліклінічна допомога. Її основні принципи – дільничний принцип обслуговування та диспансерний метод роботи, які включають:
– безкоштовне, систематичне, кваліфіковане, доступне спостереження за здоровими дітьми;
– первинна та вторинна профілактика захворювань;
– раннє виявлення та своєчасне лікування хворих дітей;
– реабілітація хворих;
– просвітницька робота з питань виховання здорової дитини, забезпечення її нормального фізичного та психічного розвитку.
Лікувально-профілактична допомога дітям здійснюється у медичних закладах різних рівнів:
– первинний рівень: сільська лікарська амбулаторія чи амбулаторія сімейного лікаря, дільнична лікарня, фельдшерсько-акушерський пункт, фельдшерський пункт – жителям села, жителям міста – дитячі поліклініки (об’єднана, самостійна чи дитяче відділення загальних поліклінік), заклади швидкої та невідкладної допомоги;
– вторинний рівень: міські дитячі лікарні та центральні районні лікарні з поліклінічним дитячим відділенням і стаціонаром;
– третинний рівень: обласні дитячі лікарні, спеціалізовані диспансери, ЦПС та генетичного консультування, центри матері і дитини, консультативні поліклініки та клініки НДІ (НДІПАГ, ОХМАДИТ), кафедри вузів, центри республіканського рівня (онкологічний, кардіохірургічний, трансплантаційний, гемодіалізу та ін.).
Самостійну дитячу міську поліклініку очолює головний лікар, який безпосередньо керує всією її діяльністю. Дитячу міську поліклініку, яка входить до складу дитячої міської лікарні або міської лікарні очолює завідувач поліклініки або заступник головного лікаря з поліклінічного розділу роботи.
Д итяча поліклінік а забезпечує:
1. Організацію і проведення комплексу профілактичних заходів щодо охорони здоров'я прикріпленого дитячого населення віком 0-18 років. (17р.11міс.29дн.)
- динамічний медичний нагляд за здоровими дітьми;
- проведення профілактичних оглядів та диспансеризації дітей;
- проведення профілактичних щеплень;
- проведення просвітницької роботи серед батьків, вчителів, вихователів, дітей щодо здорового способу життя, профілактики захворювань, шкідливих звичок та травматизму.
2. Раннє виявлення захворювань, кваліфіковане й у повному обсязі обстеження та лікування хворих дітей.
3 Надання в повному обсязі невідкладної медичної допомоги дітям при гострих захворюваннях, травмах, отруєннях і інших нещасних випадках.
4 Надання лікарської та долікарської допомоги удома хворим дітям, що за станом здоров'я і характером захворювання не можуть відвідати поліклініку, організація стаціонарів вдома.
5 Своєчасну госпіталізацію осіб, що потребують стаціонарного лікування.
6 9. Реабілітаційне лікування хворих із залученням лікарів-спеціалістів.
7 Направлення дітей на консультації та лікування в лікувально-профілактичні заклади всіх рівнів (за показаннями).
8 Динамічне спостереження за станом здоров'я дітей, учнів і студентів, вивчення їхніх умов праці і побуту; здійснення лікувально-оздоровчих заходів.
9 Забезпечення протиепідемічних заходів спільно з спеціалістами санітарно-епідеміологічної служби: профілактика інфекційних захворювань, виявлення інфекційних хворих, динамічне спостереження за особами, що були в контакті із заразним хворим і за реконвалесцентами, інформування санітарно-епідеміологічної станції про випадки інфекційних захворювань.
10 Видачу і продовження листків непрацездатності, інших документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність.
11 Відбір і направлення дітей на санаторно-курортне лікування та в оздоровчі табори.
12 Встановлення інвалідності дітям до 16 років та оформлення і подання документів до МСЕК щодо встановлення інвалідності дітям старше 16 років.
13 Передачу дітей по досягненні 18 річного віку у амбулаторно-поліклінічну мережу для дорослого населення.
14 Забезпечити організацію проведення попередніх медичних оглядів та оформлення медичної документації для первинної постановки юнаків на військовий облік та медичної підготовки їх до призову на військову службу.
15 Ведення обліково-звітної документації та аналіз статистичних даних, що характеризують діяльність поліклініки.
16 Підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу поліклініки.
До складу дитячої поліклініки входять структурні підрозділи, що затверджені чинними штатними нормативами і складаються з адміністративно-господарської, лікувально-профілактичної, діагностичної та лабораторної частини, молочної кухні, ліжок денного стаціонару.(додаток 1)
Розділи роботи та завдання дитячої поліклініки – у додатку.
Дільничний педіатр (сімейний лікар) — це кваліфікований фахівець, який надає лікувально-профілактичну допомогу дітям на території своєї дільниці. Він проводить динамічне спостереження за групою диспансерного обліку, здійснює оздоровлення дітей разом з лікарями інших спеціальностей, оцінює ефективність диспансеризації, забезпечує обстеження, необхідні оздоровчі і профілактичні заходи перед вступом у дошкільно-шкільні заклади, проводить облік і відбір дітей, які потребують санаторного лікування.
Розділи роботи педіатра (сімейного лікаря):
| Надання кваліфікованої педіатричної допомоги дітям в поліклініці та вдома, діагностика хвороб | Надання кваліфікованої медичної допомоги дітям в поліклініці та вдома Своєчасна госпіталізація Направлення на відновне лікування в санаторії Екстрена медична допомога незалежно від місця проживання Експертиза тимчасової непрацездатності Організація консультацій та лабораторних обстежень Відбір дітей для лікування та навчання в спеціалізованих дошкільних та шкільних закладах |
| Профілактична робота серед дітей своєї дільниці | Антенатальна охорона плода Профілактичне спостереження за здоровими дітьми Відвідування немовлят в перші дні після виписки з пологового будинку Диспансерне спостереження відповідно до груп здоров’я та виду патології Профілактичні щеплення Організація санітарного активу Проведення санітарно-просвітницької роботи серед батьків і дітей |
| Протиепідемічні заходи на дільниці | Обстеження дітей перед проведенням щеплень та контроль їх стану після щеплення Рання діагностика інфекційних захворювань Госпіталізація за потреби в інфекційну лікарню Заповнення екстрених повідомлень та сигналізація в СЕС про інфекційного хворого Організація спостереження за контактними з хворим на інфекційне захворювання Організація ізоляції інфекційного хворого |
| Диспансеризація дитячого контингенту | - Періодичні профілактичні огляди груп здорових дітей, об’єднаних віково-фізіологічними ознаками; - Оцінка стану здоров’я, виявлення чинників ризику, захворювань у преморбідному стані, їх діагностика - Своєчасне комплексне проведення необхідних лікувально-оздоровчих заходів - Активне динамічне спостереження за хворими |
| Санітарно-освітня робота | |
| Звітно-статистична робота | |
| Розрахунок вартості медичних послуг |
У поліклініці функціонують кабінети долікарського прийому з кваліфікованим середнім медперсоналом, завданнями яких є:
· вимірювання артеріального тиску та температури;
· взяття мазка з зіву для бактеріологічних досліджень;
· видача довідок про епідемічне оточення за місцем проживання, виписок з історії розвитку дитини;
· видача направлення на обстеження перед вступом у дошкільні заклади та школи;
· проведення контрольних годувань дітей;
· проведення антропометричних досліджень.
Профілактична робота дільничного педіатра займає 80 % робочого часу і полягає в організації диспансерного нагляду за здоровими дітьми різного віку, яких виховують як удома, так і в дитячих установах, підготовці дітей до дошкільних установ, школи, організації протиепідемічних заходів, санітарно-гігієнічного виховання батьків.
Антенатальну профілактику, або допологовий патронаж, заняття з вагітними, профілактику захворювань новонароджених проводять разом акушери-гінекологи і педіатри.
Перший антенатальний патронаж проводять протягом 2 тижнів з моменту взяття вагітної на облік у жіночій консультації Антенатальну охорону плода в районних центрах проводить патронажна сестра, а в сільських амбулаторіях і фельдшерсько-акушерських пунктах у разі відсутності патронажної сестри — акушерка чи фельдшер. При цьому з'ясовують вік, професію вагітної та її чоловіка, перенесені захворювання, наявність хронічних захворювань у сім'ї, шкідливі звички, кількість абортів, пологів, стан здоров'я у даний час, умови праці, побуту, харчування, режим праці та відпочинку, запрошують у дитячу поліклініку в день профілактичного прийому, заповнюють картку антенатального патронажу. Друге патронажне відвідування (на 28—32-му тижнях вагітності) проводить педіатр і медична сестра. Вони уточнюють терміни декретної відпустки, перевіряють виконання вагітною порад медичних працівників, дотримання режиму дня і харчування, навчають майбутню матір, як підготувати молочні залози до годування дитини, організувати в квартирі куточок для новонародженого.
Педіатр чи сімейний лікар і патронажна медсестра відвідують новонародженого в перші 3 дні після виписки з пологового будинку На кожного новонародженого і нову дитину на дільниці оформлюють історію розвитку дитини (форма № 112/О), яка є основним медичним документом. Історії розвитку дітей перших 3 років життя зберігають у кабінеті лікаря, а дітей старших 3-річного віку — в реєстратурі поліклініки.
Протягом першого місяця життя медичний працівник обслуговує дитинутільки вдома. Профілактична робота з дітьми першого року життя включає патронажний нагляд, профілактичні прийоми з оцінкою фізичного, нервово-психічного і рухового розвитку дітей, контроль за правильним вигодовуванням, режимом життя і виховання. У цьому педіатрам допомагає кабінет здорової дитини – методичний центр з питань розвитку,виховання здорової дитини. Працівники кабінету – лікар і досвідчена медсестра (фельдшер) проводять індивідуальні та колективні бесіди з батьками дітей, передусім раннього віку (до 3-х років) з питань виховання здорової дитини;
- навчає медичних сестер дільничних та батьків методиці догляду за дітьми, загартування, організації режиму дня, віковим комплексам масажу, гімнастики, технології приготування дитячого харчування, правилам харчування дитини, тощо;
- забезпечує впровадження принципів грудного вигодовування;
- проводить роботу з профілактики рахіту;
- спільно з дільничним педіатром та дільничною медичною сестрою готує дітей до вступу у дошкільний та загальноосвітній шкільний навчальний заклад.
У кабінеті зібрані:
- матеріали з питань природного та штучного вигодовування дітей першого року життя;
- таблиці вікових режимів;
- таблиці показників фізичного та нервово-психічного розвитку дітей раннього віку;
- стенди з комплексами масажу та гімнастики, фізичних вправ для дітей раннього віку;
- стенди із схемами загартування дітей;
- виставка предметів догляду за дитиною, особистої гігієни, одягу, взуття, іграшок для різних вікових груп;
- схеми специфічної та неспецифічної профілактики рахіту;
- стенд з підготовки дитини до перебування у дошкільному навчальному закладі;
- схеми імунопрофілактики.
Дитяче населення підлягає обов’язковій диспансеризації. Це активне динамічне лікарське спостереження за:
- здоровими дітьми (першого року життя; дітьми дошкільного віку від 3 до 6 років в організованих колективах; дітьми, які не відвідують дитячі дошкільні заклади; школярами до 14 років, підлітками; учнями ПТУ; працюючими підлітками у віці 15-17 років; постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС; діти з сімей, де є генетичні хвороби))
- дітьми з факторами ризику
- пацієнтами, які перенесли гострі захворювання;
- дітьми з хронічною потологією.
Протягом першого року життя здорова дитина повинна бути оглянута дільничними медичними працівниками поліклініки 14 разів, а також ортопедом, офтальмологом, невропатологом. Медична сестра відвідує дитину вдома 1 раз на місяць. Схема кратності обов’язкових медичних профілактичних оглядів дитячого населення представлена у додатку 3. Дільничний педіатр відображає результати спостережень в етапних епікризах історії розвитку дитини (у віці дитини 3, 6 і 9 міс). Наприкінці першого року спостереження після огляду і обстеження дитини (загальні аналізи крові, калу і сечі, антропометричні вимірювання), проведення профілактичних щеплень педіатр складає детальний епікриз, накреслює план оздоровчих заходів на наступний період.
У віці 5 років і перед вступом до школи комплексні медичні огляди дітей проводять лікарі основних спеціальностей: офтальмолог, отоларинголог, невропатолог, хірург, стоматолог, логопед. За наявності дефектів мови призначають лікування у логопеда. Звертають увагу на фізичний і нервово-психічний розвиток дітей, стан кісткової і м'язової систем, внутрішніх органів, виявляють дефекти постави, зору, слуху, мови, наявність каріозних зубів. На кожну дитину, яка потребує диспансерного спостереження, оформляють картку диспансерного нагляду (форма № 30/0).
У 6-річному віці відбувається прискорення фізичного розвитку, збільшення навантаження на систему кровообігу, відзначається і порушення постави, нерідко - зміна лімфатичного апарату і носоглотки. Тому за півроку до вступу до школи діти проходять всебічне медичне обстеження. Перед комплексним медичним оглядом проводять лабораторні дослідження (аналізи крові, сечі, калу), антропометричне вимірювання, визначення артеріального тиску.
Висновки кожного спеціаліста фіксують в індивідуальній картці дитини (форма № 26/0) і в історії розвитку дитини (форма № 112/О).. У процесі щорічної диспансеризації дитячого населення дільничний чи сімейний лікар оформляє заключний епікриз, у якому приводить дані анамнезу, огляду, стану окремих органів і систем, розвитку мови та інтелекту, а з 12-річного віку—і дані статевого розвитку, вказує діагноз, групу здоров'я, групу фізичного виховання, за необхідності — призначення.
Диспансеризацію дітей шкільного віку здійснюють шкільні педіатри разом з лікарями-спеціалістами шляхом проведення планових оглядів, під час яких особливу увагу приділяють режиму дня, харчуванню, гігієнічному вихованню школярів, своєчасному проведенню профілактичних щеплень, оздоровчих заходів, ранньому виявленню захворювань, диспансерному спостереженню за хворими дітьми з різноманітною патологією. (додаток 4)
Медична допомога дітям у поліклініці будується за дільнично-територіальним принципом. Обслуговування дітей на дільниці проводять за системою «єдиного» педіатра від моменту виписки з пологового будинку і до передання під нагляд лікарю підліткового кабінету. Система «єдиного» педіатра забезпечує тісний зв'язок лікаря з сім'єю і постійний нагляд за станом здоров'я дітей. Загальна кількість дітей на лікарській дільниці віком до 18 років не повинна перевищувати 900. На кожну педіатричну дільницю передбачається 1 посада дільничного лікаря і 1 посада патронажної сестри; 8 педіатричних дільниць об'єднуються у відділення на чолі із завідувачем
Прийом дітей у поліклініці. Ефективна організація роботи дільничних медичних працівників залежить від правильно складеного змінного графіка роботи, який дозволяє батькам з дітьми відвідувати поліклініку у зручний для них час; правильної організації роботи допоміжної ланки (реєстратури, кабінетів функціональної діагностики і лабораторії); використання консультативної допомоги. Один день на тиждень виділяється для профілактичного прийому здорових дітей. Поліклінічний прийом дільничний лікар проводить разом із медичною сестрою. Всі дані про обстеження, діагноз і лікування дитини вносять у форму № 112/0.
Робота на дільниці
Дільничний педіатр щодня протягом 3—4 год. обслуговує дітей своєї дільниці вдома, виконуючи: патронажне відвідування здорових дітей, первинні виклики до хворої дитини, активне відвідування хворих до повного одужання. За необхідності госпіталізації дільничний педіатр оформляє детальну виписку з історії розвитку (форма № 112/0) із вказівкою про проведене лікування, профілактичні щеплення, епідемічне оточення. У разі виявлення інфекційного захворювання оформляє екстрене повідомлення (форма № 058/0), яке направляє в санітарно-епідеміологічну станцію; встановлює карантин. За здоровими дітьми лікарі повинні проводити спостереження безпосередньо в поліклініці. В разі гострого перебігу захворювань або загострень хронічних хвороб лікування дитини і її обстеження лікар проводить в домашніх умовах. У поліклініку такі пацієнти потрапляють через окремий вхід – це дає можливість усувати контакт зі здоровими дітьми. У вихідні і святкові дні хворих дітей удома обслуговує черговий лікар.Таким підрозділом у поліклініці є кабінет невідкладної допомоги, де надається необхідна медична допомога дітям при станах, не загрожуючих життю, а також обслуговуються виклики, що надійшли після завершення їх прийому в поліклініці. Педіатром може організовуватися стаціонар удома для надання кваліфікованої медичної допомоги дітям. Основні завдання стаціонару вдома включають проведення заходів щодо діагностики та лікування хворих дітей при гострих захворюваннях або загостренні хронічних хвороб, доліковування після виписки із стаціонару. Відбір хворих дітей для лікування в стаціонарі вдома здійснює лікар-педіатр дільничний за погодженням з завідувачем педіатричним відділенням поліклініки.
При потребі лікуючий лікар залучає до обстеження і лікування хворої дитини лікарів-спеціалістів і діагностичні відділення лікувально-профілактичного закладу.
Хворих дітей першого року життя, а також у випадку несприятливого перебігу захворювання хворого госпіталізують у профільне відділення лікарняного закладу.
На сучасному етапі поряд з розвитком стаціонарів удома набули поширення денні стаціонари, організація яких має на меті:
· інтенсифікацію роботи дитячої поліклініки;
· більш повне забезпечення дітей стаціонарною допомогою;
· раціональне використання ліжкового фонду;
Структура денного стаціонару для дітей
· процедурний кабінет;
· кабінет психологічного розвантаження та відпочинку хворих;
· кабінет лікаря;
· палати для хворих;
На лікування в денний стаціонар направляються хворі діти:
· що не потребують строго постільного режиму;
· здатні до активного пересування;
· що не мають протипоказань для лікування у поза стаціонарних умовах;
Медична облікова документація стаціонару вдома та денного стаціонару поліклініки:
- карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома (ф.003-2/о
- історія розвитку дитини (ф.112/о), медична карта амбулаторного хворого (ф. 025/0), де лікуючий лікар (лікар-педіатр дільничний, сімейний лікар) і медична сестра щоденно до одужання дитини записують динаміку стану її здоров'я та лікувально-діагностичних заходів, а лікарі-спеціалісти здійснюють запис з рекомендаціями в день проведення консультації дитини;
- журнал обліку перебування хворого в денному стаціонарі, стаціонарі вдома (ф.N001-о)
- маніпуляцій ний листок.
Питання експертизи тимчасової непрацездатності батьків у зв’язку з хворобою дитини, доглядом за здоровою дитиною віком до 3-х років, а також питання інвалідності та втрати здоров’я неповнолітніх у дитячій поліклініці здійснює ЛЕК. Головний лікар поліклініки на підставі Наказу «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» №455, 2001р., Наказу N 189 «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» від 09.04.2008р.затверджує персональний склад ЛКК, порядок, час та режим її роботи. До складу ЛЕК входять: заступник головного лікаря з медичної частини, завідуючі педіатричними відділеннями (№1,№2,№3),завідуючий шкільно-дошкільним відділенням. Рішення (висновок) ЛЕК записується в історію розвитку дитини та в журнал запису висновків ЛЕК (ф. 35/о) за підписами голови та членів ЛЕК.
Випадок тимчасової непрацездатності працюючих підтверджується видачею листка непрацездатності (в окремих випадках – довідкою), студентів вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних навчальних закладів – довідкою встановленої форми (ф.N 095/0).
Експертизу інвалідності у дітей до 18 років проводить ЛЕК, встановлює категорію «дитина-інвалід», складає індивідуальну програму реабілітації на основі Державної типової програми реабілітації інвалідів.
У медичному забезпеченні дітей важливе місце посідає стаціонарна допомога, потреба в якій виникає при необхідності в постійному лікарському спостереженні за хворою дитиною, в проведенні комплексного інтенсивного лікування та досліджень, які неможливо здійснити в амбулаторно-поліклінічних умовах. Стаціонарна допомога надається в дитячих лікарнях ( багатопрофільних чи спеціалізованих). Основним завданням дитячої лікарні є надання висококваліфікованої допомоги в достатньому об'ємі. У її структуру входять різні підрозділи (додаток 5). Наявність спеціалізованих відділень і їх профіль визначаються з урахуванням місцевих умов, особливостей регіональної захворюваності, вікового складу дітей.
Основні підрозділи дитячої лікарні:
· приймальне відділення;
· лікувальні відділення (соматичні та спеціалізовані);
· лікувально-допоміжні та діагностичні підрозділи;
· кухня;
· архів;
· патолого-анатомічне відділення;
· пральня.
Приймальне відділення забезпечує:
· медичний огляд, заповнення медичної документації, розподіл дітей у відповідні відділення;
· ізоляцію дітей, які були в контакті з інфекційними хворими;
· надання першої невідкладної допомоги;
· санітарну обробку;
· облік руху хворих у стаціонарі;
· довідково-інформаційні функції;
· виписку із стаціонару.
Лікувальні відділення дитячого стаціонару розраховані на 40-60 ліжок з ізольованими одна від одної палатними секціями. Палати можуть бути невеликими, на 3-4 ліжка, що дозволяє заповнювати їх одночасно з урахуванням віку і захворювання дитини. У відділеннях для старших дітей передбачені їдальні, кімнати для ігор і шкільних занять. Це особливо важливо для дітей з хронічними захворюваннями, що вимагають тривалого стаціонарного лікування (ревматизм, гломерулонефрит і ін.). У цих стаціонарах вводяться посади педагогів-методистів, які організовують виховну роботу з дітьми. У дитячих лікарнях створюються також відділення реанімації і палати інтенсивної терапії, у тому числі для новонароджених.
У будь-якому з відділень стаціонару дитина знаходиться під безпосереднім спостереженням лікаря, який обстежує його, встановлює діагноз, визначає план лікування, перевіряє правильність і своєчасність виконання всіх призначень медичною сестрою, проводить санітарно-освітню роботу з батьками, у разі потреби організовує консультації пацієнта іншими фахівцями.
Під час лікування дітей в стаціонарі матері надається можливість знаходитися разом з дитиною в спеціальних відділеннях спільного перебування матері і дитини.
Облікові та звітні документи дитячої лікарні
Облікові документи амбулаторій та поліклінік:
· Історія розвитку дитини (ф.№ 112/0);
· Статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів (ф.№ 125-2/0);
· Картка профілактичних щеплень (ф. № 0бЗ/о);
· Контрольна карта диспансерного спостереження (ф.№ 030/0);
· Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання (ф.№ 058/0).
Облікові документи стаціонару:
· Медична карта стаціонарного хворого (ф.№ 003/0);
· Статистична карта хворого, який вибув із стаціонару (ф.№ 066/0);
· Виписка з медичної карти стаціонарного хворого (ф. 027/о)
· Карта розвитку новонароджених (ф.№ 102/0;
· Обмінна картка відомості пологового будинку, пологового відділення лікарні про новонародженого (ф. № 11З/о).
Витяг із ЗАКОНУ УКРАЇНИ від 07.07.2011 №3612-IV
Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та діє до 31 грудня 2014 року.
Стаття 1. Реформування системи охорони здоров'я
1. Метою реалізації пілотного проекту щодо реформування системи охорони здоров'я (далі - пілотний проект) є впровадження та відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, що спрямовані на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення і є необхідними для розвитку системи охорони здоров'я України.
2. Пілотний проект передбачає проведення протягом 2011 - 2014 років структурно-організаційної та функціональної перебудови системи медичного обслуговування у пілотних регіонах, що дасть змогу:
- підвищити рівень медичного обслуговування населення, розширити можливості щодо його доступності (територіальної і фінансової) та якості;
- впровадити нові підходи щодо організації роботи закладів охорони здоров'я та їх фінансового забезпечення;
- підвищити ефективність використання бюджетних коштів.
3. Реалізація пілотного проекту передбачає:
- створення на базі існуючої мережі закладів охорони здоров'я структурованої за видами медичної допомоги системи медичного обслуговування шляхом відокремлення (або об'єднання) закладів охорони здоров'я, які задовольняють потреби населення у первинній, вторинній, третинній та екстреній медичній допомозі;
- організацію та функціонування у цих регіонах центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги;
- перепрофілювання закладів охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, з урахуванням інтенсивності її надання;
- організацію госпітальних округів, які повинні забезпечити умови для надання населенню вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
- створення центрів екстреної медичної допомоги;
- перерозподіл ресурсів між закладами охорони здоров'я, що надають первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу;
- здійснення починаючи з 2012 року фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я в пілотних регіонах за видами медичної допомоги відповідно до договорів про медичне обслуговування населення згідно з вимогами цього Закону і розмежування видатків між місцевими бюджетами;
- запровадження починаючи з 2012 року системи індикаторів якості первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги.
Стаття 3. Організація надання первинної медичної допомоги у пілотних регіонах
1. Первинна медико-санітарна допомога (лікарстка, кваліфікована) - вид доступної, безперервної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медико-санітарної допомоги, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем і передбачає:
· надання консультації;
· проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів;
· здійснення профілактичних заходів;
· направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
· надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
2. Надання первинної медичної допомоги забезпечують центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, які є закладами охорони здоров'я, а також лікарі загальної практики - сімейні лікарі, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці та можуть перебувати з цими закладами охорони здоров'я у цивільно-правових відносинах. До складу центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги можуть входити як структурні чи відокремлені підрозділи фельдшерсько-акушерські пункти (долі карська допомога), амбулаторії ЗПСМ, медичні пункти, медичні кабінети.
На період реалізації пілотного проекту амбулаторії загальної практики - сімейної медицини можуть комплектуватися лікарями-терапевтами дільничними та лікарями-педіатрами дільничними. На цей період до штатного розпису центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги можуть включатися посади лікарів акушерів-гінекологів, хірургів, офтальмологів, отоларингологів, невропатологів, психіатрів, які надаватимуть первинну медичну допомогу при певних захворюваннях з урахуванням розмежування функцій між первинною та вторинною (спеціалізованою) медичною допомогою.
Первинну медичну допомогу, у тому числі з проведенням медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, можуть надавати також лікарі загальної практики - сімейні лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Стаття 4. Організація надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та функціонування госпітальних округів у пілотних регіонах
1. Вторинна (спеціалізована) медична допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає:
· надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані лікарями відповідної спеціалізації – акушерами-гінекологами, офтальмологами, хірургами тощо (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів);
· направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або для надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
2. Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги забезпечується в стаціонарних умовах багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування, лікарнями відновного (реабілітаційного), планового лікування, хоспісами, спеціалізованими медичними центрами; в амбулаторних умовах - консультативно-діагностичними підрозділами лікарень, центрами з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичними центрами).
В селі ними можуть бути ЦРЛ, у місті – міські лікарні, пологові будинки.
5. Для забезпечення ефективного надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги створюються госпітальні округи, до складу яких входять заклади охорони здоров'я відповідного профілю та спеціалізації.
Госпітальний округ - організаційно-функціональне об'єднання закладів охорони здоров'я пілотного регіону, які задовольняють потребу населення однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць такого регіону у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі.
У межах однієї адміністративно-територіальної одиниці пілотного регіону у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку може бути створено більше ніж один госпітальний округ.
Нормативи та вимоги щодо організації діяльності госпітальних округів пілотних регіонів встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з урахуванням щільності та характеру розселення населення, стану транспортних комунікацій та інших регіональних особливостей.
Стаття 5. Організація надання третинної (висококваліфікована, високотехнологічна, вузькоспеціалізованої) медичної допомоги у пілотних регіонах
1. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає:
· надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних та патологічних станів (при вагітності та пологах) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності;
· направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.
2. Надання третинної медичної допомоги забезпечується високоспеціалізованими багатопрофільними (обл.клінічні лікарні, обласні клінічні дитячі лікарні,…) або однопрофільними закладами охорони здоров'я (шкір.-венер.лікарні, дитячі інфекційні лікарні,…), високоспеціалізовоними медичними центрами за напрямками (онкологічний, психоневрологічний,…).
3. Критерії визначення даних закладів охорони здоров'я, організація медичного обслуговування громадян та порядок направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я, встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Стаття 6. Організація надання екстреної медичної допомоги у пілотних регіонах
1. Екстрена медична допомога - вид медичної допомоги, що передбачає ряд організаційних, діагностичних та лікувальних заходів з надання своєчасної медичної допомоги пацієнтам та постраждалим, які перебувають у невідкладних станах.
2. Організація надання екстреної медичної допомоги здійснюється шляхом створення у кожному регіоні центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з мережею його відділень та пунктів тимчасового базування виїзних бригад швидкої медичної допомоги або станцій, підстанцій швидкої медичної допомоги з розрахунку виконання нормативу прибуття бригад швидкої медичної допомоги до пацієнта у строк не більш як 20 хвилин та забезпечення їх взаємодії із закладами охорони здоров'я.
Паліативна допомога – комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей. Надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров’я, в якому пацієнту надавалася вторинна чи третинна медична допомога, з яким укладено договір про медичне обслуговування населення.
Медична реабілітація – вид медичної допомоги, що надається пацієнтам в амбулаторних або стаціонарних умовах і включає систему заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених функцій організму, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою створення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання. Вона призначається пацієнтам:
- після закінчення гострого періоду захворювання в разі наявності обмежень життєдіяльності;
- з уродженими та спадковими патологічними станами, набутими порушеннями опорно-рухового та мовного апарату, вадами зору та слуху;
- у разі встановлення стійкої непрацездатності (інвалідності).
Стаття 8. Договори про медичне обслуговування населення включають:
- обсяг медичної допомоги, надання якої повинен забезпечити заклад охорони здоров'я;
- індикатори якості медичної допомоги;
- обсяг видатків на забезпечення надання медичної допомоги;
- права та обов'язки сторін, їх відповідальність.
Стаття 10. Оплата праці медичних працівників закладів охорони здоров'я пілотних регіонів
1. Умови оплати праці працівників, в тому числі порядок встановлення заохочувальних виплат медичним працівникам виходячи з обсягу та якості виконаної роботи, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Сімейний лікар має кілька складових заробітної плати. Перша складова – це його тарифна ставка на той норматив населення, який він має обслуговувати. Це 1200 (у селі)-1500 (у місті) чоловік. Якщо він обслуговує більше населення, то відповідно до кількості населення збільшується і його заробітна плата. Щоб вмотивувати лікарів до профілактичної роботи відпрацьовані індикатори, за якими сімейний лікар має отримати надбавку.
Наприклад, якщо раніше заробітна плата дільничного лікаря-терапевта вищої категорії, за яким закріплено 2696 осіб, з урахуванням надбавок за вислугу років та безперервний стаж роботи становила 3074 грн, то після нарахування надбавки за обсяг виконаної роботи ця сума збільшилася на 1921 грн і становить 4995 грн. А зарплата дільничної медсестри вищої категорії, за якою закріплено 2015 осіб, з 2198,4 грн підвищується до 3937,88 грн.
Створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги забезпечить:
- реалізацію права громадян вільно вибирати лікаря;
- належну доступність, якість та рівність у отриманні первинної медико-санітарної допомоги для прикріпленого населення шляхом розвитку мережі підрозділів, наближених до місць проживання населення, що є надзвичайно важливим особливо для сільської місцевості;
- наступність та послідовність обстеження, лікування та реабілітації пацієнтів у взаємодії з іншими закладами охорони здоров'я відповідно до медичного маршруту пацієнта;
- профілактику та раннє виявлення неінфекційних та соціально-небезпечних захворювань.
Організація медичної допомоги дітям в умовах реформування та системного переходу первинної допомоги на засади сімейної медицини здійснюватиметься наступним чином.
· На первинному рівні - формування та налагодження ефективного функціонування системи надання дітям доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини.
В той же час на цьому етапі буде визначено роль педіатра, як спеціаліста-консультанта на первинному та вторинному рівнях надання медичної допомоги. Планується, що на первинному рівні відбуватиметься спостереження сімейним лікарем за здоров’ям дитини, здоров’ям вагітної протягом всього періоду вагітності та консультування з питань збереження репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, надання долікарської та лікарської невідкладної допомоги, та у разі необхідності направлення або залучення окремих консультантів. На первинному рівні амбулаторна допомога дітям надаватиметься на рівні фельдшерсько-акушерського пункту, фельдшерського пункту, сільської лікарської амбулаторії, центру первинної медико-санітарної допомоги.
· На вторинному рівн і - передбачається не тільки збереження але й створення закладів охорони здоров'я для дітей (дитячі лікарні інтенсивного лікування, педіатричні відділення в лікарнях відновного лікування, а також педіатричні відділення у лікарня планового лікування), де буде сконцентровано надання спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги дітям із розвитком стаціонарзамісних технологій, стаціонарів короткотривалого перебування.
Планується, що на вторинному рівні відбуватиметься надання спеціалізованої медичної допомоги дітям із хронічними захворюваннями. Крім того, передбачається створення міжрайонних перинатальних центрів.
· На третинному рівні - передбачається збереження обласних дитячих багатопрофільних лікарень, де буде надаватись високоспеціалізована медична допомога.
Педіатр, так само як терапевт, мають у повній мірі набути статусу спеціалістів та надавати консультативну допомогу первинній ланці на рівні вторинної медичної допомоги. Законом також передбачено можливість прямого доступу до лікаря-педіатра (без направлення сімейного лікаря). Досвід країн пострадянського простору, які побудували ПМД на засадах сімейної медицини (Литва, Молдова, Туркменістан, Казахстан) вказує на позитивні зміни у стані здоров'я дітей та, що особливо показово, - зменшення дитячої смертності.
Дата добавления: 2015-10-26; просмотров: 96 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| IV. Analiza activelor circulante | | | The Canterville Ghost |