Тема 9: Психологія жертви.

Читайте также:

Методичні рекомендації

Щодо проведення семінарських/практичних занять

Напрям підготовки: 6.030401 «Правознавство»,

Інститут, факультет:

Юридичний факультет

Факультет заочного навчання цивільних осіб

Одеса – 2014

Методичні рекомендації щодо проведення семінарських занять з дисципліни «Юридична психологія» для студентів денної та заочної форми навчання за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

«___» ________ 201__ року - __ с.

Розробник доцент кафедри, к.ю.н. Матієнко Т.В.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри «Психології та педагогіки»

Протокол від «___» ________ 201__ року № _

Обговорено та схвалено науково-методичною радою Одеського державного університету внутрішніх справ.

Протокол від «___» ________ 201__ року № _

Тематичний план дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма ЮФ

Заочна форма ФЗНЦО

усього

у тому числі

усього

у тому числі

Л.

С.

П.

Інд.

Сам.

Л.

С.

П.

Інд.

Сам.

Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Тема 2. Використання психологічних знань

Тема 3Правова соціалізація та правослухняна поведінка особистості

Тема 4. Психологія правопорушної та злочинної поведінки

Тема 5. Типологія особистості злочинця

Тема 6. Психологічні особливості злочинних груп

Тема 7. Психологія жертви

Тема 8. Методи і прийоми психологічного впливу на особистість

Тема 9. Психологічні засади судового розгляду

Тема 10. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення засуджених

Усього годин

Плани семінарських занять

Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Характеристика об’єкта, предмета, принципів юридичної психології.

2. Характеристика методів юридичної психології.

3. Структура сучасної юридичної психології та її місце серед інших галузей психології.

4. Історія розвитку та сучасний стан юридичної психології.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: визначення юридичної психології, предмет та пріоритетні завдання юридичної психології, зв’язок юридичної психології із галузями психології (загальною, соціальною, порівняльною, екстремальною та ін.), структуру юридичної психології, принципи та методи юридичної психології, основні етапи розвитку та сучасний етап юридичної психології.

Студенти повинні засвоїти, що юридична психологія — науково-практична дисциплiна, яка досліджує психологiчнi закономiрностi системи «людина — право», розробляє рекомендацiї, спрямованi на пiдвищення ефективностi цiєї системи. Іншими словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки. ЇЇ вивчення дозволяє удосконалити дiяльнiсть правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовiдносини з людьми, поглиблено розумiти мотиви їх вчинків i поведінки, пізнавати об’єктивну дiйснiсть, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній дiяльностi.

При опрацюванні теми студенти повинні вивчити структуру юридичної психології: правова, кримінальна, судова, пенітенціарна; принципи юридичної психології: принцип детермінізму, принцип єдності свідомості та діяльності, принцип розвитку; методи наукового пізнання та методи активного впливу на особистість.

Студенти повинні засвоїти ключові поняття: юридична психологія, правова психологія, кримінальна психологія, пенітенціарна психологія, судова психологія, методи юридичної психології: методи наукового дослідження, методи активного впливу на особистість, принцип детермінізму, принцип, розвитку, принцип єдності свідомості та діяльності.

Література:

Теми рефератів:

1. «Використання методів юридичної психології в діяльності органів внутрішніх справ».

2. «Правомірність та допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві».

Тема 2: Правова соціалізація та правослухняна поведінка особистості

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Особистість та процеси її соціалізації.

2. Умови успішної правової соціалізації особистості.

3. Характеристика суспільної правосвідомості.

4. Характеристика індивідуальної правосвідомості.

5. Характеристика психологічного впливу правових норм на поведінку особистості.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: способи засвоєння норм права і правових цінностей у ході соціалізації особистості, стадії процесу соціалізації, поняття правосвідомість, ознаки правосвідомості, поняття правової соціалізації та правослухняної поведінки особистості, психологічні умови дієвості правових норм, поняття соціальної та асоціальної поведінки.

Студенти повинні вивчити що, правова свідомість - це засвоєна суб'єктом система знань, які відображають прийнятий у даному суспільстві правопорядок, яка є основою самоорганізації соціально-нормативної поведінки. Розрізняють правосвідомість суспільну й індивідуальну.

При опрацюванні теми студентам необхідно засвоїти що, найважливішою умовою адаптації особистості до життя в соціумі є правова соціалізація, у якій відбувається засвоєння правової культури даного суспільства й на цій основі – формування правослухняної поведінки, яка відповідає вимогам суспільства. Успішність правової соціалізації особистості визначається рядом умов: правовою культурою суспільства, відносинами суб'єкта до правових норм суспільства, особистим досвідом спілкування з іншими людьми в соціальних групах

Студенти повинні засвоїти ключові поняття: соціалізація, правова соціалізація, правова переорієнтація свідомості особистості, правова культура, правова свідомість, правове виховання.

Література:

1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

1. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

2. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

3. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

4. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

5. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

6. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

7. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

Теми рефератів:

1. «Біологізаторські та соціологізаторські теорії особистості».

2. «Соціальне середовище та формування особистості».

Тема 3: Використання психологічних знань

У процесі розслідування злочинів.

Семінарське заняття – 4 год.

Питання:

1. Психологічні особливості діяльності по розкриттю злочинів.

2. Застосування різних форм психологічних знань у діяльності по розкриттю злочинів.

3. Психологічна структура слідчої діяльності.

4. Організаційно-психологічна структура слідчої діяльності.

5. Психологічні особливості проведення огляду місця події та впізнання.

6. Психологічні особливості проведення допиту та очної ставки.

7. Психологічні особливості обшуку та затримання.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: психологічну структуру і різновиди слідчої діяльності, змістовну специфіку пізнавальної, конструктивної, організаторської та комунікативної діяльності при розслідуванні злочинів.

При засвоєнні навчального матеріалу слід засвоїти, що існують психологічні особливості, специфічні лише для діяльності по розкриттю злочинів: викликає засудження з позицій побутової моралі, конспіративний характер діяльності, відсутність колективної праці та делегування повноважень, активна протидія злочинного середовища, “ усічений” характер діяльності, стресогенний характер та інш.

Студентам необхідно засвоїти, що успішне вирішення завдань, що постають перед працівниками при розкритті злочинів, можливе не тільки при достатніх знаннях, наявності професійних вмінь і навичок, але й за умови наукової обґрунтованості та забезпеченості цієї діяльності, що досягається, у тому числі, використанням психологічних знань у таких основних формах: психологічна консультація та залучення штатного фахівця-психолога.

Студенти повинні знати психологічну та організаційно-психологічну структуру слідчої діяльності.

Студенти повинні засвоїти ключові поняття: пізнавальна, конструктивна, комунікативна, організаційна, профілактичної та засвідчувальна діяльність; інформаційно-пошукові, комунікативні та інформаційно-комунікативн слідчі дії.

Література:

8. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

9. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

10. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

11. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

12. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

13. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

14. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

Теми рефератів:

1. «Психологічні чинники відтворення обстановки і обставин події».

Психологічні особливості проведення обшуку».

Тема 4. Психологія правопорушної та злочинної поведінки

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Історичні погляди на природу злочинності.

2. Поняття особистості правопорушника та визначальні чинники протиправної поведінки.

3. Причини злочинної поведінки.

4. Особливості та психологічна структура особи злочинця.

5. Особливості та етапи формування різновидів злочинної спрямованості (насильницька, корислива тощо).

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти поняття особистості правопорушника, основні групи чинників, що впливають на протиправну поведінку.

Студентам необхідно вивчити визначення особистості правопорушника: особистість правопорушника – свідомий суб’єкт, носій сукупності біологічно зумовлених і соціально детермінованих якостей і властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що сформувалась під впливом певних суспільно-політичних, економічних і соціокультукрих умов

Студентам необхідно звернути особливу увагу на те, що причини злочинностi — результат складної взаємодiї особливостей особистостi та середовища, причому стосовно конкретного факту вчинення злочину вони виявляються в рiзних сполученнях, щоразу — по-своєму.

Студентам необхідно мати уявлення про етапи формування антисуспiльної поведінки: 1) формування особистостi з антисуспiльною спрямованiстю; 2) мотивацiя антисуспiльного вчинку; З) прийняття конкретного рiшення про його здiйснення; 4) реалiзацiя цього рiшення, включаючи сам вчинок та настання його наслідків; типи антисуспiльної спрямованостi особистостi: а) асоцiальний — коли поведiнка не збiгається з iнтересами суспiльства, але не має чiтко вираженого негативного ставлення до нього i не завдає суттєвої шкоди; б) антисоцiальний — поведiнка суперечить iнтересам суспiльства i шкiдлива для нього, але не є небезпечною для основних умов суспiльного буття; в) суспiльно небезпечний — свiдомо спрямований проти основних засад суспiльства, коли поведiнка становить значну, серйозну небезпеку; основні етапи механізму злочинної поведінки: 1) мотиваційний, 2) цілепокладаючий, 3) операціональний (виконавчий), кожен із яких виконує свої функції у взаємозв’язку з іншими.

Студенти повинні засвоїти ключові поняття: особистість правопорушника, особистість злочинця, асоціальний, антисоціальний, суспільно-небезпечний типи анти суспільної поведінки, вчинок, злочин, мотивація.

Література:

Теми рефератів:

1. «Кримінальна субкультура та делінквентна поведінка неповнолітніх».

2. «Психологія потерпілого».

Тема 5: Типологія особистості злочинця

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Відмінні психологічні риси особистості злочинця.

2.Психологічна характеристика розкрадачів майна.

3. Психологічна характеристика вбивць, злодіїв, гвалтівників.

4. Злочини по необережності.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти, що причиною злочинної поведінки не можуть бути сприятливі або провокуючі конкретні ситуації, вони здатні виконати лише роль умов. Причиною такої поведінки завжди виступає особистість, точніше її відмінні риси. Так, для всіх злочинців характерні - незадоволеність, не комфортність. Їм властиве інше, чим у законослухняних громадян, відношення до суспільних цінностей, вони вирішують виникаючі перед ними життєві завдання іншими способами. У них ослаблені емоційність у відношенні до навколишніх, звужене коло стимулів, що мають значення для інших осіб. Украй перекручене уявлення про суспільство. Проектуючи на навколишнє свої почуття й спонукання, злочинці вважають себе незрозумілими, відчуженими й думають, що навколишні вороже настроєні стосовно них. Злочинців відрізняє досить чітко виражена тенденція до ризику, сильним відчуттям, прагнення до реалізації своїх потреб, будь-що-будь. Вони імпульсивні, агресивні, погано контрольовані, не здатні витягати користь зі свого негативного досвіду, не почувають страху перед можливим покаранням. Злочинці зневажають прийнятими в соціальному оточенні морально-етичними, правовими нормами, звичаями й установленими правилами. Завищена самооцінка викликає в них почуття несправедливості.

Література:

15. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

16. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

17. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

18. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

19. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

20. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

21. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

Теми рефератів:

1. Психологічні наслідки скоєного злочину.

2. Психологічні особливості злочинців професіоналів та рецидивістів.

Тема 6: Психологічні особливості злочинних груп

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Поняття злочинна група та її кваліфікаційні ознаки.

2. Закономiрностi формування i розвитку злочинних груп.

3. Характеристика злочинних груп неповнолітніх та молоді.

4. Характеристика злочинних груп, що вчиняють насильницькі злочини.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: психологічну характеристику злочинної групи, сутність та психологічні особливості різновидів злочинних груп, психологічну специфіку злочинних груп неповнолітніх.

Студенти повинні знати квалiфiкацiйнi ознаки злочинної групи: 1) мала неформальна група, тобто нечисленна за складом спiльнiсть людей, стосунки у якiй нормативно, офiцiйно не регулюються, пiдтримується безпосереднiй особистий контакт мiж учасниками; 2) об’єднання учасникiв вiдбувається завдяки спiльнiй злочиннiй дiяльностi; 3) взаємодiя учасників групи певним чином органiзована (вiд ситуативних груп, де груповi структури ледве визначенi, до органiзованих, де iснують функцiональнi i психологiчнi взаємозв’язки); 4) група є єдиним особливим суб’єктом злочинної дiяльностi, тобто кожен учасник надає свiй внесок вiдповiдно до координацiї i розподiлу ролей — з одного боку, до кожного пред’являються певнi вимоги — з iншого.

При опрацюванні теми студенти повинні приділити особливу увагу психологічній характеристиці видам злочинних груп: злочиннi групи неповнолiтнiх i молодi; злочиннi групи рецидивiстiв та ранiш засуджених; злочиннi групи розкрадачiв державної та приватної власност; злочиннi групи, що вчинюють пограбування та розбiйнi напади із метою заволодiння державною та приватною власністю; злочиннi групи, що вчиняють насильницькi злочини.

Студенти повинні вивчити ключові поняття: злочинна група, лідер злочинної групи, відповідальні виконавці, виконавці, «опозиціонери», злочиннi групи неповнолiтнiх i молодi, злочиннi групи рецидивiстiв та ранiш засуджених, злочиннi групи, що вчиняють насильницькi злочини.

Література:

22. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

23. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

24. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

25. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

26. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

27. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

28. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

Теми рефератів:

1. «Характеристика роз’єднання та переорієнтації злочинних груп».

2. «Характеристика злочинних груп, що вчиняють пограбування та розбійні напади з метою заволодіння державною та приватною власністю».

Тема 7. Методи і прийоми психологічного впливу на особистість

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Охарактеризуйте механізм психологічного впливу.

2. Охарактеризуйте методи впливу на мотивацiйну сферу.

3. Методи впливу на iнтелектуальну сферу.

4. Методи впливу на емоцiйно-вольову сферу.

5. Охарактеризуйте методи психологiчного впливу на об’єкти правоохоронної дiяльностi.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти, що психологiчний вплив — активна цiлеспрямована дiяльнiсть (у даному випадку — працівника правоохоронних органів), метою якої є змiна психiки чи поведiнки об’єкта: окремої людини чи групи людей. Цiлеспрямованiсть передбачає, що суб’єкт впливу (впливаючий) має i усвiдомлює певну мету, i його дiями керує уявлення про те, яким повинен стати об’єкт впливу, як має змінитись його поведiнка. Iнакше результат застосування того чи iншого методу стає мало прогнозованим.

Студенти повинні знати, що пiд механiзмом психологiчного впливу слiд розумiти процедуру вибору того чи iншого методу i варiанту поведiнки та процес проходження впливаючого стимулу вiд суб’єкта до об’єкта i зворотного зв’язку мiж ними. Його структура складається з таких чинникiв: особливостi особистостi, специфiка об’єкта впливу як конкретної соцiальної одиницi (пiдозрюваного, звинувачуваного, свiдка, потерпiлого, малої групи, натовпу), особливостi каналу проходження стимулiв вiд суб’єкта до об’єкта та реалiзацiї обраного методу, прогнозування можливих змiн i наслiдкiв застосування вибраного методу та коригування подальших крокiв; принципи, яких необхідно дотримуватись під час здійснення психологічного впливу на особистість.

Для зняття чи нейтралiзацiї психологiчних бар’єрiв можуть застосовуватись рiзнi методи:

1. Методи впливу на мотивацiйну сферу:

— рацiональний вплив, тобто формування установки на необхiднiсть спiлкування. Для цього потрiбно, зокрема, оперувати простими та переконливими фактами i аргументами, залучати гумор i вдалi порiвняння, говорити в недирективному тонi;

— розвiнчання видимостi встановлення контакту, виголошення сумнiву щодо щиростi спiвбесiдника в тактовнiй формi. Це допомагає уникнути прямого конфлiкту, але неоднозначно висловити свою позицiю;

— подолання мотивiв «стороннього спостерiгача» через роз’яснення можливих наслiдкiв рiзних варiантiв розвитку ситуацiї.

2. Методи впливу на iнтелектуальну сферу:

— формулювання незвичних, ранiше невiдомих аспектiв уже вiдомої проблеми. Це посилює зацiкавленiсть у спiлкуваннi й активiзує розумову дiяльнiсть (напр., «Ви не погоджуєтесь з моїми словами, бо не звернули уваги на...»);

— руйнування системи неправдивих вiдомостей здiйснюється з допомогою контраргументацiї;

— спонукання до деталiзацiї реалiзується через «роздуми вголос» щодо обставин та подробиць, ранiше не вiдомих об’єкту впливу, та спiльного їх обговорення;

— вибiр прийнятної для спiвбесiдника форми спiлкування (мова, iнтонацiя, темп, дистанцiя).

3. Методи впливу на емоцiйно-вольову сферу:

— використання нейтральної iнформацiї для початку спiлкування або звертання до теми, цiкавої для спiвбесiдника;

— уникнення суперечностей на початку спiлкування для накопичення первiсної згоди. Запитання формулюють таким чином, що вимагають вiдповiдi «Так» (напр., «Я не помиляюсь, вас цiкавить тема нашої розмови?», «Мабуть, Вас цiкавить, чому Вас викликали?»);

— переключення уваги на об’єкт згоди, призначений для створення атмосфери тимчасового психологiчного обособлення осiб, що спiлкуються на базi спiльних позитивних емоцiй чи iнтересiв. Таким об’єктом може бути спiльний знайомий, полiтичнi чи спортивнi новини, книга тощо;

— «психологiчне поглажування», тобто тактовне пiдкреслення своєї поваги до проблем спiвбесiдника, прихильностi, бажання встановлення контакту;

— використання «сильних» та «слабких» сторiн особи через звертання до її статусу, професiйної приналежностi, апеляцiю до позитивних якостей, пiдкреслення авторитетностi, принциповостi, заслуг у минулому та iн. Це викликає позитивнi емоцiї та послаблює негативнi стани у спiвбесiдника;

— створення сприятливих умов для початку бесiди (врахування мiсця, часу виклику, його способу, естетичне оформлення кабiнету).

Література:

29. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

30. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

31. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

32. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

33. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

34. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

35. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

Теми рефератів:

1. «Методи психологічного впливу при допиті свідків».

2. «Методи психологічного впливу при допиті потерпілого».

Тема 8.: Психологічні засади судового розгляду

Семінарське заняття – 4 год.

Питання:

1. Характеристика пізнавальної та конструктивної діяльності судді.

2. Характеристика комунікативної та виховної діяльності суду.

3. Психологічна характеристика діяльності судді.

4. Психологічна характеристика різних видів судового допиту. Тактичні прийоми допиту.

5. Допит підсудного, потерпілих і свідків.

6. Психологія діяльності прокурора та адвоката.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти психологічну характеристику пізнавальної, конструктивної, комунікативної, виховної діяльності судді.

При опрацюванні теми студенти повинні вивчити, що на пізнавальну діяльність суду впливають різноманітні зовнішні умови: а) громадська думка, б) поведінка осіб, які знаходяться в залі.

Також під час вивчення теми необхідно звернути особливу увагу на види відносин, що виникають у комунікативній діяльності суду:

1) відносини “по вертикалі” — стосунки суддів із державним обвинувачем, захисником, підсудним, свідками, експертами, а також із присутніми в залі судового засідання громадянами;

2) відносини “по горизонталі” — стосунки між суддею і народними засідателями, між державними обвинувачем і захисником, між свідками, потерпілими, експертами, між присутніми в залі громадянами;

3) відносини між підсудними (якщо розглядається справа, скоєна групою осіб або організованою групою);

4) відносини із судовою аудиторією як із визначеною групою людей. Основне завдання в цьому випадку — перетворення цієї групи людей в аудиторію з єдиною психологічною спрямованістю.

Студенти повинні засвоїти елементи професійної спрямованості судді: 1) усвідомлення свого професійного обов’язку, 2) рівень професійної правосвідомості, творчий підхід до здійснення суддівських функцій, нетерпимість до порушення вимог законності.

Студенти повинні засвоїти ключові поняття:пізнавальна, конструктивна, комунікативна, виховна діяльність, суддя, адвокат, прокурор, свідок, підсудний.

Література:

Тем 1.Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическаяпсихология: [ Текст ] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская / Учебник. – Харьков, 2002. – 623с.

36. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

37. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

38. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

39. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

40. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

41. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

42. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

и рефератів:

1. «Психотехніка судової промови».

2. «Проблема екстремальних ситуацій під час судового розгляду».

3. «Психологічна характеристика цивільного процесу».

4. «Психологічні особливості свідка».

Тема 9: Психологія жертви.

Семінарське заняття – 2 год.

Питання:

1. Поняття жертви та її кримінально – психологічні різновіди.

2. Віктимна характеристика жертви злочину.

3. Психологія віктимності.

4. Психологічні рекомендації потенційній та реальній жертві.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти:: сутність понять: віктимологія, жертва, психологія жертви.

Студенти повинні засвоїти, що традиційно виділялись такі суттєві аспекти:

1) індивідуальний і груповий характер жертви;

2) можливість опосередкованої шкоди;

3) можливість латентної жертви.

Отож, «потерпілий» є вужчим поняттям, а особа, яка визнана такою, виступає об'єктом вивчення судовою психологією як учасник розслідування злочину та судового розгляду. Поняття жертви є ширшим, а власник відповідного статусу являє собою об'єкт вивчення кримінальною психологією як причетний до вчинення злочину. Спираючись на таке розуміння, кримінальна психологія насичує поняття жертви власне психологічним змістом.

Психологія жертви — це сукупність індивідуально-психологічних, соціально-психологічних ознак (якостей, характеристик), які підвищують ймовірність скоєння злочину проти особи.

Студенти повинні засвоїти, що основними кримінально-психологічними різновидами жертви злочину є такі.

За кількісною ознакою розрізняють індивідуальну, групову (від 2 до 10 осіб) та масову (кілька десятків та більше) жертву.

За кількістю злочинних посягань розрізняють разову, епізодичну (два-три злочини) та стійку (більше трьох злочинів, особливо однотипних) жертву.

За часом настання шкідливих наслідків розрізняють безпосередню жертву (шкода виявляється відразу після злочину) та віддалену жертву (доведення до самогубства, зараження невиліковною хворобою, приховане заподіяння шкоди здоров'ю та ін.).

За правомірністю поведінки до і під час скоєння злочину розрізняють правомірну жертву (не створює сприятливих умов для злочину), нейтральну жертву поводить себе пасивно — не чинить опору злочинцеві), неправомірну жертву (створює умови для злочину, активно реагує на дії злочинця з перевищенням меж крайньої необхідності під час оборони).

Студенти повинні звернути увагу насоціально-демографічні характеристики жертви:

Стать. Стать особи як така і в поєднанні з іншими характеристиками, професією чи родом занять має високий коефіцієнт віктимності. Серед потерпілих чоловіки складають приблизно 52%, жінки — 48%. Але жінки ви-являються жертвами злочинців-чоловіків у 2,5 раза частіше, ніж злочинців-жінок. Чоловіки потерпають від злочинців-чоловіків в 11 разів частіше, ніж від злочинців-жінок. Особи жіночої статі утримують абсолютне лідерство серед жертв сексуальних злочинів, передбачених статтями 152, 153, 154 Кримінального кодексу України, а також торгівлі з метою сексуальної експлуатації чи використання у порнобізнесі.

Вік. Найбільш віктимною є вікова група у межах 20— 49 років, підвищено віктимною є неповнолітні (близько 30% всіх потерпілих), які водночас мають найвищу латентність, високий рівень уявної жертви для таких злочинів, як незаконне позбавлення волі або викрадення та захоплення заручників. Жертва є винятково неповнолітньою у таких злочинах, як розбещення, експлуатація праці, втягнення у злочинну діяльність. Найменша ймовірність стати жертвою в осіб похилого віку, які найчастіше потерпають від злочинів на побутовому ґрунті.

Освіта. За статистичними даними, рівень освіти суттєво впливає на віктимність особи з початковою та неза-кінченою середньою освітою. В цілому з підвищенням рівня освіти знижується загальна ймовірність стати об'єктом злочинних посягань.

Фізичний і фізіологічний стан. Особливості фізичного та фізіологічного стану слугують найвиразнішими зовнішніми індикаторами зниженої спроможності чинити опір. Фізичними індикаторами є загальна нерозвиненість, осанка, особливості ходи, послаблений під час і після хвороби стан, фізичні вади.

Серед фізіологічних станів, які найбільш суттєво віктимізують жертву самі по собі та в поєднанні з відповідним впливом на психіку, свідомість, розгальмованість потягів, виокремлюється сп'яніння (алкогольне, наркотичне, від інших одурманюючих речовин — галюциногенів, токсичних та ін.). Воно виконує подвійну функцію: знижувальну і провокаційну. По-перше, сп'яніння знижує спроможність до опору (сприйняття й оцінка ситуації, адекватність реакцій і дій, фізична безпорадність тощо). По-друге, свідомо або несвідомо підвищується рівень провокаційної поведінки. Стан сп'яніння жертви найчастіше простежується у злочинах проти статевої свободи та недоторканності, за грабежів, розбоїв, заподіяння тілесних ушкоджень під час сімейно-побутових конфліктів. На суспільно-професійні характеристики жертви:

Сімейно-родинні стосунки. У цілому сімейно-родинний чинник відіграє віктимогенну роль у злочинах на побутовому ґрунті, під час конфліктів, сварок. Кожний п'ятий вбивця — родич загиблого, у 60% випадків вбивств дітьми своїх батьків наявна стійка провокаційна поведінка жертви. Сімейно-родинний чинник найбільш тісно пов'язаний зі станом сп'яніння жертви (73% випадків) і спільним зі злочинцем вживанням алкоголю. Підвищена віктимність спостерігається у жінок, батьків відносно дітей, за значної різниці в освіті подружньої пари. Стійко зростає кількість вбивств чоловіків і коханців «на замовлення» від жінок. «Сімейно-родинна» жертва є високолатентною в корисливих злочинах із незначною шкодою, у випадках заподіяння легких чи середніх тілесних ушкоджень.

Характер проведення дозвілля. Проведення дозвілля у вечірній, нічний час у публічних місцях розваг (дискотеки, кав'ярні, бари), на концертних чи шоу-майданчиках, спортивних заходах у поєднанні з випадковими знайомствами та вживанням алкогольних напоїв виступає суттєвим віктимним чинником для жінок, неповнолітніх і молоді.

Статева поведінка. Ця загальна характеристика містить два конкретніші аспекти: надмірну сексапільність і статеву нерозбірливість.

Надмірна сексапільність полягає в демонстративному, гіперболізованому підкресленні власної сексуальної звабності, намаганні привернути до себе сексуальну увагу з боку інших осіб. Зовнішніми індикаторами надмірної сексапільності є манера поведінки та особливості оформлення зовнішності. Провокаційна манера сексуальної поведінки криє в собі словесні вирази і реакції, «відвертий» погляд, жести (маніпуляції з зачіскою, погладжування, доторкування пальцем до губ та ін.), глибоке «грудне» дихання, часткову демонстрацію інтимних частин тіла. Провокаційне сексуальне оформлення зовнішності — це надмірний макіяж, численні прикраси-символи, відповідний одяг і відсутність окремих його елементів.

Якщо надмірна сексапільність притаманна жінкам-жертвам, то статева нерозбірливість має переважно «чоловіче» забарвлення. Вона використовується як пусковий механізм корисливого злочину. Схема цього злочину виглядає так: випадкове знайомство — вживання (часто — додаткове для жертви) алкоголю — запрошення до інтимного продовження — замасковане для жертви вживання сильнодіючих фармакологічних речовин (клофелін тощо) із подальшою втратою свідомості. Жертва злочину на ґрунті статевої нерозбірливості є високолатентною.

Професія та рід занять. Віктимність професії в цілому визначається двома групами чинників, які мають самостійне значення, але в окремих випадках взаємопов'язані.

Перша група чинників зумовлюється змістом, організацією, умовами здійснення професійної діяльності, в яких об'єктивно міститься елемент небезпеки, загрози здоров'ю, життю чи власності.

Друга група чинників пов'язана з прямою чи прихованою можливістю отримання значних прибутків у вигляді грошей, речей і майна, нерухомості тощо.

До професій, віктимність яких зумовлена переважно першою групою чинників, належать окремі спеціальності правоохоронних органів (спецпідрозділів, карного розшуку, служби з боротьби проти організованої злочинності та ін.); діяльність водіїв легкових таксомоторів, особливо тих, що працюють у вечірній і нічний час; дрібних приватних торгівців спиртним, тютюновими виробами, наркотичними медичними препаратами у вечірній та нічний час; осіб, зайнятих дрібним тіньовим бізнесом.

До професій, віктимність яких зумовлена здебільшого другою групою чинників, належить трудова діяльність, пов'язана з приватизаційною та банківсько-кредитною сферою; а також представників публічних, популярних спеціальностей — акторів, співаків, діячів шоу-бізнесу, спортсменів високої кваліфікації, особливо тих, які мають міжнародні контракти (футболістів, хокеїстів, тенісистів), представників середнього та великого бізнесу.

Щодо роду занять, то підвищено віктимними є колекціонери; особи, які надають сексуальні послуги членам організованих злочинних груп; ті, хто спеціалізується на певних виконавчих функціях.

Окрему віктимну групу утворюють особи без певного місця проживання («бомжі») та «непрофесійні» жебраки.

Література

43. Бедь В.В. Юридична психологія: [ Текст ] / В.В. Бедь / Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 376 с.

44. Васильєв В.Л. Юридическая психология: [ Текст ] / Васильєв В.Л. / – 3-е изд. – СПб., 2000. – 448 с.

45. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: [ Текст ] / В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько / Підручник.- К., 2013. – 352 с.

46. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: [ Текст ] / В.С. Медведєв / Підручник. – К., 2004.

47. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология: [ Текст ] / А.М. Столяренко / Учебноепособие. – М., 2001.

48. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология [ Текст ] / Ю.В. Чуфаровский / - М., 1997.

49. Юридична психологія. [ Текст ] / [ За ред. Є.М. Моісеєва та Л.І. Казміренко ] / Підручник.- К., 2007.

Теми рефератів

1.Жертва як об'єкт віктимології та кримінальної психології.

2.Кримінологічні та кримінально-психологічні класифікації жертви злочину.

3.Психологічний портрет жінки - жертви сексуальної агресії.

4.Візуальна психодіагностика жертвою ймовірного злочинця.

Дата добавления: 2015-10-26; просмотров: 171 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница	\|	следующая страница ==>
Задание. Переставить палочки так, чтобы честно выплатить зарплату архитекторам	\|	I. Organization moment

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.059 сек.)