Визнанням народу вищим джерелом влади;

Суверенітет держави

* суверенітет нації;

Суверенітет народу.

Визначення державного суверенітету та його ознаки

Суверенітет держави - її політико-юридична властивість, що виражається у верховенстві її на своїй території (внутрішній суверенітет) і незалежності у міжнародних відносинах (зовнішній суверенітет)'2. Суверенітет держави є первинним щодо державної влади: він і є "право на владу", означає особливу якість влади. Держави виступають як територіально-політичні організації, що встановлюють межі свого владарювання саме завдяки суверенітету.

Основні ознаки суверенітету держави:

1. єдність - наявність однієї суверенної влади, здійснюваної системою органів держави;

2. неподільність - держава зосереджує всю повноту суверенітету і не ділить його, а лише згідно з законом делегує свої суверенні права органам місцевого самоврядування в унітарній державі; суб'єктам федерації й органам місцевого самоврядування у федеративній державі; міжнародним організаціям тощо;

3. невідчужуваність - неможливість довільного відчуження легітимної і легалізованої влади, оскільки суверенітет виступає як елемент правоздатності держави, передумова повноважень держави. А правоздатність розділити не можна, можна тільки розділити права, передати повноваження. Отже, суверенітет не може бути відчужений, передаються повноваження, а не суверенітет.

9. В широкому аспекті політична система суспільства – це:

* діяльність суб’єктів, пов’язана з приходом до влади;

* сукупність політичних явищ;

Визначення політичної системи суспільства та її ознаки

Політична система суспільства — упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади

Елементи політичної системи суспільства:
• суб'єкти політики — держава, політичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання та ін.;

• політичні норми і принципи;

• політичні відносини;

• політична ідеологія, свідомість, погляди, культура;

• зв'язки між названими елементами.

Взаємодія елементів (компонентів) політичної системи суспільства дозволяє виділити п п'ять підсистем її функціонування.

1. Інституціональна — суб'єктний склад (народ, соціальні верстви, політичні партії, громадські організації та інші об'єднання громадян, трудові колективи, держава та ін.).

2. Нормативна (регулятивна) — система політичних (а також правових) норм і принципів, що регулюють відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними лідерами.

3. Функціональна — політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика.

4. Ідеологічна — політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки.

5. Комунікативна — интегративні (об'єднуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування політичної системи суспільства в цілому.

Основними ознаками політичної системи є:

§ взаємозв'язок групи елементів;

§ утворення цими елементами певної цілісності;

§ внутрішня взаємодія всіх елементів;

§ прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

§ здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами

10. Правова держава базується на:

* взаємній відповідальності особи та держави;

Визначення правової держави та її ознаки

Правова держава виступає як такий тип держави, влада якої заснована на праві, обмежується за допомогою права і здійснюється у правових формах.

Основні ознаки правової держави:

1)пріоритет прав і свобод особи, гарантованих держа­вою і реалізовуваних громадянами, рівність громадян перед законом, доступність правового захисту для кожного громадянина, обмеження втручання держави у сферу приват­ної ініціативи. Громадяни діють за принципом: «Дозволеновсе, що не заборонене законом»;

2)верховенство правового закону в системі норматив­но-правових актів. Правовим є тільки такий закон, якиймістить рівну для всіх міру свободи і справедливості. Інак­ше кажучи, це справедливий і гуманний закон, перед яким всі рівні;

3)демократичний легальний спосіб формування вла­ди. Органи влади правової держави, як правило, форму­ються шляхом вільних загальних виборів, а призначення
на державні посади здійснюються з дотриманням законної прозорої процедури. Вибори виступають як найважливіший засіб контролю суспільства над державною владою. У правовій державі неможливі державні перевороти, закулісні угоди щодо формування органів влади;

4)розподіл влади. Кожна з гілок влади (законодавча,виконавча, судова) формується і діє в певній незалежності одна від однієї. Розподіл влади передбачає також наявність чітко окресленого кола повноважень і меж діяльності для кожної з гілок влади;

5)зв'язаність влади правом. Влада правової держави діє за принципом: «Дозволене лише те, що безпосередньо передбачене законом»;

6)високий рівень загальної та правової культури громадян. Тільки в цьому випадку є можливою свідома,компетентна участь громадян в управлінні державними і
суспільними справами, повага до закону, прав і свобод співгромадян;

7) взаємна відповідальність держави та особи. Від­повідальність особи перед державою виражається в дотри­манні заборон (наприклад, не створювати незаконних військових формувань) і виконанні обов'язків (наприклад, платити податки), несенні тягаря обмежень у разі право­порушень. У принципі, відповідальність особи перед дер­жавою існує при будь-якому типі держави. Але тільки в правовій державі є можливою відповідальність державної влади перед особою у разі порушення державою прав, сво­бод і законних інтересів людини і громадянина. Вона ре­алізується через пред'явлення позову проти держави та її органів, звернення до суду, у тому числі й до міжнародних судових органів;

8) гідне положення суду в суспільстві і державі. Суд може бути арбітром у взаєминах між громадянами і держа­вою. Діяльність суду повинна базуватися на таких принци­пах, як колегіальність, презумпція невинуватості, змагаль­ність, рівність сторін, право на оскарження ухвалених рі­шень тощо.

11. Відмінність правової держави від соціальної полягає у:

* обмежує своє втручання до особи;

Визначення соціальної держави та її ознаки

Соціальна держава — це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. Соціальною може бути тільки держава, що має високий рівень економічного розвитку, причому в структурі економіки має бути врахована соціальна орієнтація держави.

Ознаки соціальної держави:

1) могутній економічний потенціал, що дає змогу здійснювати заходи із перерозподілу доходів, не ущемлюючи істотно становища власників;

2) соціально орієнтована структура економіки, що виявляється в існуванні різних форм власності зі значною часткою власності держави в потрібних галузях господар­ства;

3)яскраво виражена соціальна спрямованість політи­ки держави, що виявляється в розробці різноманітних со­ціальних програм і пріоритетності їх реалізації;

4)наявність у держави цілей встановлення загального блага, утвердження в суспільстві соціальної справедливо­сті, забезпечення кожному громадянину гідних умов іс­нування, соціальної захищеності, рівних стартових мож­ливостей для самореалізації особи. Нерідко соціальна орі­єнтованість держави закріплюється конституційно (напри­клад, в конституціях ФРН, України);

5)наявність розвиненого правового регулювання в со­ціальній сфері (з виділенням галузей трудового права, права соціального забезпечення, медичного права тощо).

12. За сферами суспільного життя функції держави класифікують на:

* економічні;

* політичні;

Соціальні.

Поняття державних функцій та їх класифікація, види

Функції держави — це основні напрями і сторони ді­яльності держави, що виражають її сутність та соціальне призначення.

Функції держави класифікують за різними підстава­ми.

1) залежно від принципу розподілу влади розрізняють
законодавчу, виконавчо-розпорядчу, судову, контрольно-наглядову функції;

2) залежно від тривалості дії розрізняють постійні та тимчасові функції держави;

3) залежно від значення розрізняють головні та друго­рядні функції держави;

4) за часом їх дії:

постійні функції — напрямки діяльності держави, що здійс­нюються впродовж тривалого часу і притаманні їй на всіх або більшості етапах її існування, розвитку та функціонування (по­літична, соціальна, організація оборони країни тощо);

тимчасові функції — напрямки діяльності держави, які спря­мовані на вирішення деяких невідкладних завдань і здійсню­ються протягом певного періоду її існування (боротьба з сти­хійним лихом, введення надзвичайного стану тощо);

5) за сферою суспільного життя:

гуманітарні функції — напрямки діяльності держави та її ор­ганів із забезпечення кожній людині належних умов життя;

економічні функції — напрямки діяльності держави та її ор­ганів щодо регулювання сфери економічних відносин на рин­кових засадах і добросовісної конкуренції, створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності;

політичні функції — напрямки діяльності держави та її орга­нів зі створення умов для формування і функціонування дер­жавної влади на засадах демократії, регулювання сфери полі­тичних відносин, заьезпечення народовладдя.

6) залежно від сфери прикладання розрізняють вну­трішні та зовнішні функції держави.

До внутрішніх функцій держави належать:

1) економічна функція (формування та виконання бю­джету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування ряду галузей, забезпечення свобо­ди конкуренції та протидія монополізму, безпосереднє керівництво державним сектором економіки);

2) правозахисна функція, або функція захисту прав і свобод людини та громадянина (конституційне закріп­лення особистих, політичних і соціальних прав людини,люди­ни та громадянина);

3) соціальна функція (забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у створенні матеріальних
благ — діти, інваліди, люди похилого віку);

4) фіскальна функція (стягування податків і мита, ви­явлення та облік доходів виробників матеріальних та духов­них благ, контроль за правильністю стягування податків
та розподілу податкових коштів);

5) правоохоронна функція, або функція охорони пра­вопорядку (забезпечення точного і повного здійснення правових розпоряджень всіма учасниками правових відно­син усередині держави, залучення до юридичної відповіда­льності правопорушників);

6) природоохоронна, або інакше — екологічна функція
(регулювання процесу використання природних ресурсів,збереження та відновлення природного середовища існу­вання людини).

7) культурна (духовна) функція (організація науки та освіти, забезпечення збереження культурної спадщини і доступу громадян до неї);

8) інформаційна функція (організація та забезпечення системи отримання, використання, розповсюдження і збе­рігання інформації).

До зовнішніх функцій держави належать:

1)функція забезпечення безпеки держави (захист кра­їни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтере­сів від деструктивних дій усередині країни);

2)функція міжнародної співпраці та інтеграції до
світової спільноти (спільна діяльність держав у політич­ній, економічній, культурній, спортивній та інших сферах, членство та співпраця в межах міжнародних і регіональних
організацій).

Проблеми, що постали перед людством у XX ст., зумо­вили виникнення глобальних функцій, для здійснення яких необхідне об'єднання зусиль всіх держав. Найбільшою мірою глобалізація торкнулася екологічної функції, функ­ції захисту й охорони прав і свобод особи, функції під­тримання світового порядку.

13. Метою якої правової форми здійснення функцій держави є прийняття, зміна, відміна або скасування правових норм:

* правотворча;

Визначення правотворчості та її ознаки

Правотворчість — це правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства (у передбачених законом випадках), пов'язана із встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням юридичних норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів.

Ознаки правотворчості:

1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством (народом) і його суб'єктами;

2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних норм;

3) набуває завершення в письмовому акті-документі, який називається нормативно-правовим актом;

4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка встановлюється правовими нормами;

5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість. Правотворчість не можна зводити до законотворчості. Законотворчість є виключною монополією представницьких

вищих органів держави (в Україні — Верховної Ради) або народу (громадянського суспільства) у передбачених законом випадках.

14. Елементом форми держави, який характеризує порядок утворення і організації вищих органів влади в державі, називають:

* форма державного правління;

Визначення форми державного правління та її ознаки

Форма правління — це організація, порядок утворення та взаємодії вищих органів державної влади (глави держа­ви, парламенту і уряду). Розрізняють два різновиди форми правління — монархію та республіку.

Форма державного правління мас такі ознаки:

- характеризує порядок формування вищих органів державної влади, їх структуру і термін повноважень;

- визначає зміст принципу розподілу влади між вищими органами держави;

- характеризує компетенцію вищих державних органів у процесі здійснення ними владних повноважень та їх взаємодію, у тому числі з іншими центральними та місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, іншими громадськими організаціями1

15. За формою державного режиму держави поділяють на:

* демократичний;

Антидемократичні.

Визначення політичного режиму та його ознаки

Форма політичного режиму — сукупність прийомів, методів, форм та способів здійснення державної влади.

Політичний режим є функціональною характеристикою влади, яка ніколи прямо не визначається в конституціях держав (незважаючи на вельми поширені вказівки на їхній демократичний характер), проте завжди безпосереднім чином відображається на змісті конституції.

Характер політичного режиму визна­чається не тільки правовими нормами, а й існуючою в країні політичною системою, рівнем політичної та правової культури населення. Проте визначальним чинником слу­жить характер державної влади.

Демократичному режиму притаманні наступні ознаки:

безпосередня участь народу в здійсненні державної влади;

виборність вищих органів державної влади, існування інститу­тів безпосередньої та представницької демократії;

плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;

рівність усіх громадян перед законом, гарантування з боку держави здійснення ними своїх прав та виконання своїх обов'язків;

демократизм правосуддя, забезпечення верховенства права;

поєднання правління більшості та захисту прав меншості, іс­нування легальної політичної опозиції;

взаємна відповідальність держави перед особою і особи перед державою;

можливість створення і вільного функціонування політичних партій та інших громадських об'єднань.

16. Союзну державу, що складається з ряду державних утворень, що наділені деякими ознаками суверенітету, називають:

* федерація;

Визначення національного суверенітету та його ознаки

Національний сувернітет – можливість певної нації визначати власне національне життя, в тому числі до утворення самостійної незалежної держави.

Національний сувернітет є самостійною теоретико-правовою категорією. Виходячи з цього його можна розуміти як принцип, так і властивість чи статус держави. В нашому розумінні національний сувернітет є визначальною ознакою національної держави. Основою національного сувернітету є нація, в розумінні її як політичної спільноти, а формою державно-правового його закріплення є національна держава. Під змістом національного сувернітету розуміємо верховенство повноти влади нації, її політичну свободу та реальну можливість визначити характер свого життя виключно до відокремлення, до утворення власної держави.

17. Які з даних держав є унітарними:

* Україна;

* Велика Британія;

* Ізраїль;

Визначення держави та її ознаки й складові елементи

Держава — це універсальна політична організація су­спільства, що володіє суверенітетом і здійснює управління суспільством на основі права за допомогою спеціального механізму.

Ознаки:

1)публічна політична влада, інакше кажучи, влада, що виділилася із суспільства, не збігається з ним, така, що стоїть над ним і виступає від його імені. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави і про­фесійних управлінців (армія, поліція, чиновники, суддітощо);

2)державна скарбниця — тобто система збору, збері­гання і розподілу фінансових коштів (у вигляді данини, податків, зборів, різного роду повинностей). Ці кошти не­обхідні для вирішення загальнозначущих проблем (напри­клад, оборони, будівництва громадських будівель і споруд), а також для утримання державного апарату;

3)територіальна організація населення.

4)наявність системи загальнообов'язкових правил по­ведінки — права.

5) Наявність органів примусу (армія, міліція,поліція, служби безпеки держав тощо).

18. За способом створення розрізняють наступні державні органи:

* виборні;

* ті, що успадковуються;

Призначу вальні

Поняття державного органу та його ознаки

Поняття державного органу та його ознаки

Державний орган – це частина державного апарату, структурований і організований колектив державних службовців або одна особа, наділений конкретними державними владними повноваженнями (рада депутатів, президент).

Ознаки:

- це частина єдиної системи із певними ознаками автономії;

- складається із державних службовців (службовця), які мають свої повноваження та компетенцію;

- має внутрішню структуру;

- кожен орган має межі компетенції;

- має владні повноваження видавати нормативно-правові акти та забезпечувати їх виконання;

- бере активну участь у здійсненні функцій держави;

- має матеріальну базу, фінанси, банківський рахунок тощо.

19. Сукупність державних і недержавних організацій, за допомогою яких держава виконує покладені на неї завдання, називають:

* механізм держави;

Визначення апарату держави та його ознаки

Апарат держави – це сукупність усіх органів держави, за допомогою яких здійснюється державна влада.

Ознаки:

- це цілісна ієрархічна система державних органів та закладів;

- первинними структурними елементами державного апарату є державні органи та заклади, в яких працюють державні службовці;

- для забезпечення виконання владно-розпорядчих рішень державний апарат має безпосередньо зброю (заклади примусу.

- За допомогою державного апарату здійснюється влада та виконуються функції держави;

20. Визначіть, до яких груп державних органів можна віднести Верховну Раду України:

* колегіальні;

* виборні;

* законодавчі;

* первинні;

Поняття державного механізму та його ознаки

Механізм держави - цілісна, ієрархічна, динамічна система державних органів, підприємств, установ, інститутів, що здійснює завдання і функції держави на основі і в межах права і слугує її (держави) організаційно-економічною, організаційно-політичною, організаційно-соціальною, організаційно-культурною основою.

Ознаки механізму держави:

1) структурована система - її структура складається з елементів, тісно пов'язаних між собою. Політико-організаційну основу системи становлять органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) ієрархічна система - побудована на засадах субординації і координації. Ієрархія простежується в розчленованості державного механізму на різні державні органи, блоки, підсистеми, що перебувають у супідрядності один до одного і мають діяти скоординовано - разом, злагоджено і без збоїв. Одну із підсистем держави утворюють вищі органи держави (парламент, уряд, глава держави), другу - центральні органи виконавчої влади (міністерства, комітети, фонди). Існує підсистема виконавчої влади місцевого рівня: державні адміністрації на чолі з їх головами. Судові і правоохоронні органи (прокуратура, міліція, служба безпеки) мають свою, внутрішню, ієрархічну структуру;

3) цілісна система - побудована на єдиних принципах, має єдині завдання і цілі діяльності. Кожний суб'єкт механізму держави як його системний елемент органічно зумовлений усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в цілому;

4) функціонуюча (реально працююча) система - перебуває в динаміці, розвитку завдяки використанню набору засобів, способів для управління суспільством, виконання функцій держави;

5) має організаційну основу. Організаційно-економічну основу становлять елементи економічної інфраструктури - грошова система, фінансова система, податкова система, банківська система, державна власність. Організаційно-політичну основу становлять органи держави, територія держави, виборча система, збройні сили й інші державні військові формування, державні символи, столиця держави. Організаційно-соціальну основу становить система охорони здоров'я, система соціального захисту. Організаційно-культурною основою є система освіти і виховання, система науки і культури;

6) легітимна і легалізована система - визнана народом, діє на основі та у межах права;

7) ефективність дії визначається людським фактором - професіоналізмом державних службовців, їх спеціальним статусом, гарантіями зайнятості і соціального захисту.

21. Метою держави є:

Законотворення

Своєчасне покарання осіб, що скоїли правопорушення

Задоволення суб’єктивних інтересів особи

Визначення держави та її ознак

Держава – це особлива організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, за допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека та здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї домінуючої частини.

Ознаки держави:

1. Наявність публічної влади, відокремленої від суспільства, яка має універсальний характер і посідає провідне місце серед інших владних інститутів;

2. Суверенітет, тобто верховенство державної влади на певній території

3. Розподіл населення за територіальним принципом;

4. Територія, в межах якої діють закони і повноваження держави; організація влади за територіальним принципом дає підстави визначати межі впливу державної влади;

5. Виключне право держави на видання законів і норм, обов’язкових для всього населення, наявність національних систем права;

6. Право на податки і збори з населення;

7. Монополія на легальне використання сили примусу. З цією метою держава має армію, поліцію, службу безпеки та ін..

8. Здатність держави представляти і захищати інтереси домінуючох частини населення

22. Що є об’єктом ТДП:

* держава і право;

Визначення ТДП як науки та її завдання

Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

Функції теорії держави і права — основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, виконувані в суспільстві з метою його прогресивного перетворення.
1. Онтологічна (онтологія — поняття існуючого) — виражається в пізнанні та поясненні явиш і процесів державного і правового життя суспільства. Теорія держави і права не лише вивчає в узагальненій формі державно-правову систему, а й пояснює об'єктивні процеси її розвитку, з'ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів, визначає їх зміст і сутність.
2. Евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) -виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, так і в з'ясовуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права («нарощення» знань).
3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє») подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. Наприклад, визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства і практики його застосування. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою.
4. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права.
5. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства (наприклад, ідея про демократичну, соціальну правову державу).
6. Політична — виражається у впливі на формування політичного курсу держави, політичної системи суспільства та у забезпеченні їх науковості.
7. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівництва — підготування законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, рішень, що виносяться правозастосовними органами.

23. Суттю якого методу є зіставлення юридичних понять, явищ, процесів і виявлення між ними схожостей і відмінностей:

* порівняльно-правового;

Поняття політичної влади та її ознаки

Політична влада – діяльність суспільних класів, груп, партій, організацій, органів державної влади для вироблення і запровадження в життя політичних програм, які визначаються їхніми інтересами та цілями.

Для політичної влади є характерним реальна здатність певної соціальної групи (класу, нації, партії тощо), а також індивідів, що відображають їхні інтереси, здійснювати свою волю за допомогою політики правових норм. Усі сторони, що беруть участь у здійсненні політичної влади, є складовими політичної системи суспільства.

Ознаки політичної влади:

1. Політична влада закріплює пріоритетність інтересів суб'єктів влади, які стають загальнообов'язковими для всіх верств населення.

2. Політична влада за своєю суттю містить протиріччя між суб'єктом та об'єктом владарювання, тобто влада є здатністю підкоряти, чинити вплив за допомогою певних засобів, що викликає опір у частини населення. Також пануючий суб'єкт має перевагу (статус, авторитет, інформованість, знання та ін.).

3. Взаємовідносини суб'єктів, оволодіння певною сукупністю засобів, які забезпечують формування та реалізацію здатності одних нав'язувати свою волю іншим.

4. Ознакою політичної влади є також об'єктивні умови – відносини, які обумовлюють вольові дії людей. За суб'єктивно-вольовими відносинами завжди стоять об'єктивний взаємозв'язок, потреби та інтереси.

5. На сучасному етапі розвитку суспільства домінуючими формами панування суб'єктів стають політичний вплив, довіра, співробітництво, стимулювання, а також залучення народних мас до прийняття політичних рішень.

6. Політична влада існує та функціонує в різноманітних видах: державна, партійна, регіональна, міжнародна та ін.

24. На чому базувалася влада в первісному суспільстві:

* на кровноспоріднених зв’язках;

* влада старійшин базувалась на авторитеті;

Визначення державної влади та її джерела

Державна влада — це публічно-політичні відносини між державним апаратом і підвладними йому індивідами (їх об'єднаннями, соціальними спільнотами).

Виходячи з панівної в демократичному світі концепції народовладдя, у Конституціях багатьох держав закріплено ідею, що джерелом політичної, державної влади є народ, його волевиявлення та суверенітет. Відповідне положення закріплене у ст. 5 Конституції України: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування".

25. За якою формою виникла держава в результаті боротьби патриціїв і плебеїв:

Стародавньо-римська.

Поняття державної форми та її ознаки й елементи

Форма держави — порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.

Структура форми держави - стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою, форму політичного (державного) режиму.
У різних країнах державні форми мають свої особливості, характерні ознаки, що у міру суспільного розвитку наповняються новим змістом, збагачуючись у взаємозв'язку й взаємодії. Разом із тим форма існуючих держав, особливо сучасних, має загальні ознаки, що дозволяє дати визначення кожному елементу форми держави.

Перерахуємо три основні структурні елементи поняття форми держави:

· Державне правління. Державне правління визначається як спосіб організації вищої державної влади.

· Державний устрій. Державний устрій - це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між державою та цими частинами.

· Державний режим. Державний режим - порядок здійснення державної влади певними методами й способами.

26. Хто підтримував органічну теорію походження держави:

Спенсер.

Визначення народного суверенітету та його ознаки

Народний суверенітет - це принцип, згідно з яким народу належить вся суверенна повнота влади на території країни, право самому вирішувати свою долю – безпосередньо чи через представницькі органи –, брати участь у реалізації політики своєї держави, контролювати діяльність органів державної влади.

Ознаки:

· невідчужуваність

· неподільність

· верховенство його влади – право приймати остаточні та обов’язкові для виконання рішення;

· повнота влади, яка характеризується обсягом його владних повноважень.

27. Представники якої теорії обґрунтовували походження держави як результат угоди між людьми:

* договірна;

Визначення функцій держави та їх види

Функції держави — це основні напрями і сторони діяльності держави, що виражають її сутність та соціальне призначення.

Функції держави класифікують за різними підставами.

1) залежно від принципу розподілу влади розрізняють законодавчу, виконавчо-розпорядчу, судову, контрольно-наглядову функції;

2) залежно від тривалості дії розрізняють постійні та тимчасові функції держави;

3) залежно від значення розрізняють головні та другорядні функції держави;

4) залежно від сфери прикладання розрізняють внутрішні та зовнішні функції держави.

До внутрішніх функцій держави належать:

1) економічна функція (формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування ряду галузей, забезпечення свободи конкуренції та протидія монополізму, безпосереднє

керівництво державним сектором економіки);

2) правозахисна функція, або функція захисту прав і свобод людини та громадянина (конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права людини та громадянина);

3) соціальна функція (забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у створенні матеріальних благ — діти, інваліди, люди похилого віку);

4) фіскальна функція (стягування податків і мита, виявлення та облік доходів виробників матеріальних та духовних благ, контроль за правильністю стягування податків та розподілу податкових коштів);

5) правоохоронна функція, або функція охорони правопорядку (забезпечення точного і повного здійснення правових розпоряджень всіма учасниками правових відносин усередині держави, залучення до юридичної відповідальності правопорушників);

6) природоохоронна, або інакше — екологічна функція (регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження та відновлення природного середовища існування людини).

7) культурна (духовна) функція (організація науки та освіти, забезпечення збереження культурної спадщини і доступу громадян до неї);

8) інформаційна функція (організація та забезпечення системи отримання, використання, розповсюдження і зберігання інформації).

До зовнішніх функцій держави належать:

1) функція забезпечення безпеки держави (захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструктивних дій усередині країни);

2) функція міжнародної співпраці та інтеграції до світової спільноти (спільна діяльність держав у політичній, економічній, культурній, спортивній та інших сферах,членство та співпраця в межах міжнародних і регіональних

організацій).

28. Держава – це:

* організація політичної влади;

Визначення держави та її ознаки

Держава – це особлива організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, за допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека та здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї домінуючої частини.

Ознаки держави:

1. Наявність публічної влади, відокремленої від суспільства, яка має універсальний характер і посідає провідне місце серед інших владних інститутів;

2. Суверенітет, тобто верховенство державної влади на певній території

3. Розподіл населення за територіальним принципом;

4. Територія, в межах якої діють закони і повноваження держави; організація влади за територіальним принципом дає підстави визначати межі впливу державної влади;

5. Виключне право держави на видання законів і норм, обов’язкових для всього населення, наявність національних систем права;

6. Право на податки і збори з населення;

7. Монополія на легальне використання сили примусу. З цією метою держава має армію, поліцію, службу безпеки та ін..

8. Здатність держави представляти і захищати інтереси домінуючох частини населення

29. Виберіть правильні ознаки внутрішнього суверенітету:

* верховенство;

* неподільність;

Поняття державного суверенітету та його ознаки

Суверенітет держави - її політико-юридична властивість, що виражається у верховенстві її на своїй території (внутрішній суверенітет) і незалежності у міжнародних відносинах (зовнішній суверенітет)'2. Суверенітет держави є первинним щодо державної влади: він і є "право на владу", означає особливу якість влади. Держави виступають як територіально-політичні організації, що встановлюють межі свого владарювання саме завдяки суверенітету.

Основні ознаки суверенітету держави:

1. єдність - наявність однієї суверенної влади, здійснюваної системою органів держави;

2. неподільність - держава зосереджує всю повноту суверенітету і не ділить його, а лише згідно з законом делегує свої суверенні права органам місцевого самоврядування в унітарній державі; суб'єктам федерації й органам місцевого самоврядування у федеративній державі; міжнародним організаціям тощо;

3. невідчужуваність - неможливість довільного відчуження легітимної і легалізованої влади, оскільки суверенітет виступає як елемент правоздатності держави, передумова повноважень держави. А правоздатність розділити не можна, можна тільки розділити права, передати повноваження. Отже, суверенітет не може бути відчужений, передаються повноваження, а не суверенітет.

30. До суб’єктів політичної системи суспільства належать:

* держава;

* політичні партії;

* політичні рухи;

* громадські об’єднання;

Визначення політичної системи та її ознаки

Політична система суспільства — упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади[3].

Взаємодія елементів (компонентів) політичної системи суспільства дозволяє виділити п 'ять підсистем її функціонування.

1. Інституціональна — суб'єктний склад (народ, соціальні верстви, політичні партії, громадські організації та інші об'єднання громадян, трудові колективи, держава та ін.).

2. Нормативна (регулятивна) — система політичних (а також правових) норм і принципів, що регулюють відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними лідерами.

3. Функціональна — політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика.

4. Ідеологічна — політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки.

5. Комунікативна — интегративні (об'єднуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування політичної системи суспільства в цілому. Взаємодія елементів (компонентів) політичної системи суспільства дозволяє виділити п 'ять підсистем її функціонування.

1. Інституціональна — суб'єктний склад (народ, соціальні верстви, політичні партії, громадські організації та інші об'єднання громадян, трудові колективи, держава та ін.).

2. Нормативна (регулятивна) — система політичних (а також правових) норм і принципів, що регулюють відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними лідерами.

3. Функціональна — політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика.

4. Ідеологічна — політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки.

5. Комунікативна — интегративні (об'єднуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування політичної системи суспільства в цілому.

31. Принцип розподілу державної влади в правовій державі доповнюється:

* системою стримувань і противаг;

Поняття, сутність та ознаки державної влади

Державна влада — публічно-політичні, вольові (керівництва — підкорення) відносини, що утворюються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм, зі спиранням, у разі потреби, на державний примус. Державна влада відносно самостійна і складає основу функціонування державного апарату.

Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ — підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язкові і значущі для об'єкта, і спроможність забезпечувати виконання прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт. Суспільство об'єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, перешкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство — засоби, за допомогою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.

Ознаки (риси) державної влади:

1) публічна влада — виступає від імені всього суспільства (народу), має «публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки);

2) апаратна влада — концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється;

3) верховна влада — юридичне уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;

4) універсальна влада — поширює владні рішення на усе суспільство: вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів;

5) суверенна влада — відділена від інших видів влади усередині країни (від партійної, церковної та ін., від влади інших держав). Вона незалежна від них і має виключне монопольне становище у сфері державних справ;

6) легітимна влада — юридичне (конституційне) обгрунтована і визнана народом країни, а також світовою спільнотою. Наприклад, представницькі органи набувають легітимності в результаті проведення виборів, передбачених і регламентованих законом.

32. Що є основною цінністю громадянського суспільства:

* людина;

Поняття громадянського суспільства та його ознаки

Громадянське суспільство — система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку.

Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.

Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідношенні з державою:

1) не існує до держави і поза державою;

2) не включає державу, розвивається самостійно — без безпосереднього втручання держави;

3) складається із суб'єктів — вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;

4) має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;

5) справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;

6) має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;

7) формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах[2], гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;

8) розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.

33. За характером повноважень, що здійснюються державними органами, функції держави поділяються на:

* виконавчі;

* законодавчі;

* судові;

Поняття державної служби та її ознаки

Державна служба — врегульована законодавством професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті з практичного виконання завдань і функцій держави і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державна служба може бути поділена на два види:
цивільна
мілітаризована
- у державних органах та їх апараті (законодавчої, виконавчої і судової гілок влади)
- у державних установах і органах управління державними підприємствами
- військова (у Збройних Силах)
- воєнізована (в органах міліції та ін.)
Ознаки державного службовця як професіонала управління:

• має інформацію як особливий предмет праці, за допомогою якої впливає на тих, хто управляються (обслуговуються);

• працює оплатно (одержує заробітну плату);

• працює в інтересах тих, хто оплачує роботу;

• працює на професіональній основі, обіймаючи посади відповідно до кваліфікації та досвіду.

34. Якою метою правових форм здійснення функцій держави є виконання, дотримання, застосування правових норм:

* правореалізаційна.

Поняття законодавчої влади та її ознаки

Законодавча влада — це делегована народом своїм представникам у парламенті[3] (Верховній Раді, Державній Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Альтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Відповідно до ст. 75 Конституції України «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України». Назва гілки влади «законодавча» не означає, що, крім основної законодавчої діяльності (законодавча функція), представницькі органи не здійснюють ніякої іншої діяльності.

До характерних ознак законодавчої влади належать наступні.

1. Законодавча влада являє собою легітимну владу. Вона формуєть­ся і уповноважується на здійснення державної влади безпосередньо народом України, що, відповідно до Конституції, є єдиним джерелом всієї влади. Правомірність, законність здійснення органом законодав­чої влади - Верховною Радою України своїх повноважень, визнаєть­ся і підтверджується народом, як єдиним джерелом всієї влади, який безпосередньо формує орган законодавчої влади.

2. Основне призначення законодавчої влади полягає у забезпечен­ні законодавчого регулювання суспільних відносин, тобто, у розроб­ці і прийнятті законів - актів, що. після Конституції України, мають найвищу юридичну силу стосовно всіх нормативно-правових актів держави.

Виходячи із сутності принципу поділу влади, з його послідов­ної реалізації, що передбачає запровадження механізму стримувань і противаг у побудові і діяльності органів, які представляють всі три гілки державної влади, законодавчі повноваження, ні за яких обставин не можуть делегуватися органам виконавчої чи судової влади або орга­нам місцевого самоврядування. Таким чином, здійснення законодавчої функції становить прерогативу органу законодавчої влади.

3. Однією із найважливіших ознак законодавчої влади є її представ­ницький характер. Він знаходить прояв у тому, що народні депутати, які обрані безпосередньо громадянами країни до органу законодавчої влади - Верховної Ради України, є представниками всього Українсько­го народу у парламенті. Отже, Верховна Рада, як єдиний орган зако­нодавчої влади, є найвищим представницьким органом всього Укра­їнського народу.

4. Законодавча влада здійснює повноваження установчого харак­теру, які за змістом істотно відрізняються від однойменних повно­важень інших гілок влади. Установча діяльність законодавчої влади полягає в тому, що ця гілка влади: по-перше, засновує органи вико­навчої і судової влади, систему місцевого самоврядування, встанов­лює інші інститути держави і державності; по-друге, бере участь у їх формуванні.

Так. орган законодавчої влади, шляхом прийняття законів, визначає порядок утворення і діяльності, обсяг компетенції Уряду України, консти­туційного Суду України, судів загальної юрисдикції, органів місцевого самоврядування тощо. Водночас, за участю Українського парламенту формуються Конституційний Суд України та інші органи судової влади. Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування тощо.

5. Характерною ознакою законодавчої влади є здійснення нею контрольної функції. Це функція парламентського контролю, що здій­снюється в межах, визначених Конституцією України та законом. Наприклад, контроль Верховної Ради України за організацією вико­нання Кабінетом Міністрів України Закону Про Державний бюджет України на нинішній рік.

35. Елементом форми держави, який характеризує внутрішню будову держави, її територіальний розподіл, називають:

* форму державного устрою;

Поняття та ознаки форми держави

Форма держави — порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.

Структура форми держави - стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою, форму політичного (державного) режиму.
У різних країнах державні форми мають свої особливості, характерні ознаки, що у міру суспільного розвитку наповняються новим змістом, збагачуючись у взаємозв'язку й взаємодії. Разом із тим форма існуючих держав, особливо сучасних, має загальні ознаки, що дозволяє дати визначення кожному елементу форми держави.

Перерахуємо три основні структурні елементи поняття форми держави:

· Державне правління. Державне правління визначається як спосіб організації вищої державної влади.

· Державний устрій. Державний устрій - це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між державою та цими частинами.

· Державний режим. Державний режим - порядок здійснення державної влади певними методами й способами.

36. За формою державного правління держави поділяються на:

* монархії;

Республіки.

Поняття форми державного устрою та її ознаки

Форма державного устрою – це спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємодії центральної, регіональної, та місцевої рад.

Розрізняють унітарні, федеративні, конфедеративні, регіоналістські (регіональні) держави.

Унітарна держава — це єдина держава, що складається з адміністративно-територіальних одиниць (областей, про­вінцій, губерній). Ознаки унітарної держави:

наявність єдиного центру та єдиної системи органів
влади і управління;

наявність єдиної системи права.

Сьогодні більшість держав світу — унітарні держави (наприклад, Болгарія, Угорщина, Греція, Польща). У ба­гатьох унітарних державах (Іспанія, Україна, Фінляндія) є автономні утворення.

Автономія — відносно самостійна у здійсненні держав­ної влади територіальне утворення в межах держави. Статус автономії надається територіальним фракціям держави, для яких характерні історичні, географічні, національні особливості (Країна Басків у Іспанії, Аландські острови у Фінляндії). Статус автономії визначається, як правило, основним законом держави. Автономія має власні законо­давство та органи влади, але суверенітету не має.

Різновиди унітарних держав:

централізовані. Регіональні органи цих держав формуються шляхом призначення зверху (Нідерланди, Казахстан, Франція);

децентралізовані. Регіональні органи утворюються незалежно від центру, як правило, за допомогою виборів (Велика Британія, Нова Зеландія).

Федерація — союзна держава, що складається з держав-членів або державоподібних утворень (суб'єктів федерації). Ознаки федерації:

наявність кількох правових систем, з яких одна (система федерального права) має верховенство щодо права суб'єкта федерації;

наявність двох рівнів державної влади. Федеральна влада (влада держави в цілому) має всю повноту зовнішнього суверенітету та значну частину внутрішнього суверенітету. Влада суб'єкта федерації має обмежений внутрішній суверенітет.

37. До антидемократичної форми державного режиму відносяться:

* деспотія;

Тоталітаризм

Поняття державного режиму та його ознаки

Форма державного режиму — сукупність прийомів, методів, форм та способів здійснення державної влади.

Існує безліч класифікацій державного режиму. За характером органів, що визначають політику держави, роз­різняють цивільні та військові режими. Залежно від взаємин між державою і церквою розрізняють світські та теократичні режими. Але найбільш поширеною є класифікація, заснована на рівні захисту прав і свобод громадян та ступеня допуску населення до управління державою. За цими ознаками розрізняють:

1) демократичний режим, для якого характерні: реальність політичних прав і свобод громадян; політичний та ідеологічний плюралізм; формування органів влади шляхом вільних загальних виборів; розподіл влади; діяльність і влади, і опозиції в строго конституційних рамках;

2) авторитарний режим. Його характерними ознаками є:
обмеження об'єму політичних прав і свобод; обмежений політичний та ідеологічний плюралізм (наприклад, дозво­ляється існування тільки двох партій); фактична, а деколи і формальна відсутність розподілу влади; недемократичний характер виборів (відсутність реальної можливості вибору).
Відмінною рисою авторитаризму є сильна виконавча влада, як правило, заснована на особі лідера. Авторитарний режим може бути заснований на праві, моральних засадах, але його не можна все ж таки віднести до режимів, де населення бере участь в управлінні, а влада здійснюється найбільш ефективним способом. Яскравий приклад тому — режим Наполеона за часів Першої імперії у Франції;

3) тоталітарний режим. Його характерні риси: прин­ципова відмова від ідеї прав людини і громадянина; пріоритет партії або держави в системі соціальних цінностей; однопартійна політична система і заборона на існування опозиції; наявність загальнообов'язкової державної ідео­логії; формальність і декоративний характер виборів; прин­ципова відмова від розподілу влади; вождізм, точніше, сакралізація (обожнювання) лідера, який підноситься як наймудріший, непогрішимий, найсправедливіший, який невпинно думає про благо народу. При тоталітаризмі вста­новлюється повний (тотальний) контроль над усіма сфера­ми життя суспільства. Держава прагне буквально «злити» суспільство з собою, повністю його одержавити. Приклада­ми тоталітарного режиму є нацистська Німеччина, фашист­ська Італія, сталінський Радянський Союз, маоїстський Китай.

38. Які з цих держав є федеративними:

* Росія;

* США;

* Індія;

* Канада;

Поняття конфедерації та її ознаки

Конфедерація – це договірний союз держав, які об’єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет.

Конфедерація характеризується:

- Відсутністю спільної конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової системи;

- Добровільними об’єднаннями необхідних коштів для вирішення спільних справ;

- Створення спільних органів шляхом рівного представництва з метою координації діяльності конфедерації;

- Оборона країни, розвиток фінансової системи тощО;

- Відсутність суверенітету конфедерації; кожна з країн зберігає свій суверенітет та право вільного виходу;

- Має здебільшого лише історичний характер (Північна Америка 18 століття, Німеччина 19 століття, Сенегамбія 1982-1989 р, Нідерланди 1579-1759 рр, Австро-Угорщина до 1918 та ін..)

39. За характером та змістом діяльності розрізняють такі державні органи:

* законодавчі;

* виконавчі;

* судові;

* контрольно-наглядові;

Визначення державного апарату та його ознаки

Державний апарат – це конституційно передбачена система державно-владних структур, наділених визначеними повноваженнями представницького, управлінського та судового характеру.

Державний апарат характеризується такими ознаками

ґрунтується на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії, орієнтована на забезпечення реалізації функцій держави;

наділені відповідною компетенцією та здійснюють управління суспільством на професійній основі;

кожний з органів має матеріальні засоби для здійснення управлінських функцій;

диференційована, відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, система;

здійснення своєї діяльності у безпосередньо управлінських і правових формах;

наділення державно-владними повноваженнями;

формування на основі єдиних принципів організації і діяльності, що забезпечує його системний характер;

забезпечення функціонування професійно підготовленими кадрами - державними службовцями;

функціонування в певних правових формах;

можливість застосування державного примусу

40. Поняття апарату держави у порівнянні з поняттям механізму держави є:

* вужчим;

Визначення державного механізму та його ознаки

Механізм держави – це система нормативно визначених, взаємодіючих органів та організацій держави, створених для реалізації її завдань і функцій та наділенх спеціальними повноваженнями у відповідній сфері діяльності.

Ознаки механізму держави:
а) наявність системи взаємозалежних, взаємодіючих, ієрархічно підпорядкованих органів і установ, підприємств, організацій;

б) наявність групи осіб, відмінною рисою яких є керування суспільством на професійній основі;

в) наявність можливості реалізації завдань і функцій держави як організаційними, фінансовими коштами, так і примусовими коштами, матеріальними знаряддями примуса;

г) наявність у кожного з державних органів і підприємств, установ, організацій своєї компетенції як правової основи їхньої діяльності.

У структурі механізму держави розрізняють:

а) державні органи;

б) державні підприємства, установи, організації

41. Визначіть, до яких груп державних органів можна віднести Президента України:

* виборні;

* одноособові;

* первинні;

Поняття судової влади, її функції та ознаки

Судова влада — незалежна влада, яка охороняє право, виступає арбітром у спорах про право, відправляє право­суддя. Суди є незалежними від інших органів влади і під­коряються тільки закону. Організаційно-правові принципи здійснення правосуддя і гарантії незалежності суду зада­ються конституцією. Серед гарантій незалежності суду виділяють недоторканність судді, довічний строк призна­чення або обрання, ефективне виконання судових рішень.

Законодавством закріплені такі демократичні принципи здійснення судової влади, як рівність усіх перед законом і судом, участь у розгляді справи засідателів, присяжних, право підсудного на захист тощо.

Основні функції судової влади:

1)охоронна (охорона прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів усіх суб'єктів права);

2)функція правосуддя (захист, відновлення порушених прав);

3)контрольно-наглядова (заборона рішень двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю над ними).

4)

Судова влада, як самостійна й незалежна гілка державної влади, має свої ознаки, які розкривають її поняття, допомагають відокремити її від інших гілок державної влади. До цих ознак належать:
1. Судова влада здійснюється виключно спеціальними державними органами – судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Для здійснення судової влади закон наділяє суди усіма необхідними повноваженнями. Судові рішення є обов’язковими на всій території України.
2. Судова влада в Україні належить судам, які складають єдину судову систему. Судова система, згідно з положеннями Конституції України та Закону України „Про судоустрій” представлена судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України. Судову владу можуть здійснювати тільки суди, що входять в судову систему України. Згідно зі ст. 2 Закону України „Про судоустрій” головними задачами усіх судів є захист гарантованих Конституцією України і законами прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Згідно зі ст. 18 Закону України „Про судоустрій”, єдність системи судів загальної юрисдикції

Дата добавления: 2015-10-23