Сім’я як мала соціальна група

В сучасній зарубіжній літературі дедалі більше науковців фіксує перенесення акцентів з розгляду сім'ї як соціального інституту у площину соціологічного аналізу сім'ї як малої соціальної групи. Німецький соціолог Х.Тірелл характеризує «розчинення» сім'ї в суспільстві та зміни її функціональних кордонів як процес деінституалізації сучасної сім'ї. У розвинутих країнах він зумовлений багатьма причинами. Втрата економічного значення сім'ї (коли всі її члени займалися спільною працею на власному клаптику землі чи виробництвом якогось продукту чи товару) призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає інтимна сфера. Засобом з'єднання у сім'ю стають не стільки економічні передумови, потреби і економічна залежність, скільки фактор кохання. Нині сім'я і шлюб орієнтуються переважно на емоційні відносини та інтереси. Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім'ї від суспільства, заснована на еволюції традиційних цінностей (обов'язок поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям самореалізації і самоствердження). Більшість сучасної молоді розвинутих країн вважає основною цінністю будь-яких парних відносин любов, визнання і розуміння; на перший план висувається партнерство.

Майже всі західні дослідники погоджуються, що з усіх традиційних засад побудови сім'ї та її ролі у суспільстві нині збереглася тільки одна — турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх соціалізації (тобто підготовці до вступу в доросле соціальне життя) на Заході ще зберігається значення сім'ї як соціального інституту. Сім'я дістає переважаючу орієнтацію на дитину і, що найбільш важливо, усвідомлення цієї орієнтації. Історико-культурні дослідження засвідчують, що зі зростанням темпів індустріалізації тої чи іншої країни з дитиною пов'язують в більшій мірі психологічні, аніж матеріальні цінності. Одночасно змінюються й рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість розкриття себе в дитині.

Отже, і в нашій, і в інших країнах сьогодні відбуваються схожі процеси еволюції сім'ї та'її місця і ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена переходом посткомуністичних країн від тоталітарних до демократичних форм соціально-політичного устрою, від «закритого» до «відкритого» типу суспільств. Сім'я все більше унезалежнюється від держави і суспільства в цілому. Ставлення держави до сім'ї поступово перестає бути суто споживацьким та інструменталістським. Держава позбавляється функцій контролю і застосування каральних санкцій по відношенню до сімей та їх членів, перш за все підлітків і неповнолітніх. На перший план виступає забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування сімей, особливо молодих, і відображення цих процесів в державній сімейній політиці (відповідному законодавстві та конкретних заходах типу пільгового кредитування, пайової допомоги у будівництві житла, випуску спеціальних груп недорогих товарів для молодих сімей та їх дітей тощо).

Хоча увага дослідників-соціологів до сім'ї як соціального інституту відчутно зменшується, все ж у даний час існують достатні передумови для постановки питання про інтеграцію двох парадигм. Вона може здійснюватись в межах уявлень про сім'ю як соціальну систему. Якщо розглядати сім'ю як систему в усій її багатоманітності і складності, то стане зрозумілим наявність різних дослідницьких підходів, бо навіть одні й ті ж властивості системи відображаються в різних термінах і значеннях. Системний підхід нині широко використовується в окремих напрямках і галузях. Його застосування в соціологічному аналізі сім'ї докладніше розглядатиметься у наступних питаннях теми.

Загальновизнаним в сучасній соціологічній думці є положення про зміни, які торкаються сім'ї, на протязі всіх часів її існування. В західній соціології існує спеціальний напрямок — історична соціологія, яка займається порівняльним аналізом еволюції сім'ї в історичній перспективі. Один з її представників, Дж.Голдторп, вважає, що сім'ю і сімейне життя слід розглядати в динаміці, а не у статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім'ї в англосаксонському середовищі:

· сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);

· сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);

· сім'я в індустріальному суспільстві (з початком в кінці XVIII ст. промислового перевороту відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, широке розповсюдження жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т.ін.).

Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і сімейні стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім'ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Вчені називають серед них:

· зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправ'я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: «Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине»);

· утворення двох центрів життя — праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);

· еволюція поглядів на мораль (послаблення соціального контролю, зростання анонімності поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до поведінки в бік пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:

· зростання розлучень (абсолютне і відносне);

· зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

· зменшення середньої тривалості шлюбу;

· відтермінування часу вступу до шлюбу;

· проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

· зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;

· збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

· зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Всі ці тенденції властиві (хоч і у меншій мірі) і для розвитку сучасної сім'ї в Україні. Нині тут налічується близько 17 млн. сімей, але середньорічна кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (з 462 тис. у 1969 р. до 428 тис. у 1993 p.). Зменшення чисельності шлюбів відбувається на тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає депопуляція населення України (з 1991 р. кількість померлих перевищує кількість народжених у середньому за рік; якщо у 1959 р. індекс природнього приросту становив 13,4 чол. на 1000 чол., то у 1993 р. він набуває від'ємного значення і становить — 3,4). По-друге, збільшується кількість розлучень: якщо у 1959 р. на 1000 чол. припадало 11,6 шлюбів і 1,2 розлучення, то у 1992 р. ці показники становили відповідно 7,6 і 4,3. Або, в інших вимірах, у 1993 р. було укладено 428 тис.шлюбів і зафіксовано 219 тис.розлучень. З розрахунку на 100 шлюбів кількість розлучень складала: у 1950 р. - 3, 1960 - 10, 1970 - 27, 1980 - 34, 1990 – 38, початок ХХІ століття – 42.

СТУДЕНТСЬКА СІМ’Я. Під студентською сім’єю мається на увазі сім’я, в якій молодята – студенти денного відділення вищого навчального закладу. Це молода родина, у котрій молодятам не більше 25 років, стаж сімейного життя не перевищує 5 років.

Студентська сім’я – явище особливе. По-перше, тому, що рідкісне, по-друге, тому, що така сім'я відрізняються від звичайних молодих сімей більшою кількістю соціальних ролей і поєднанням більшої кількості зобов'язань

У сучасному суспільстві поширені стереотипи про те, що сімейні обов’язки та батьківство заважають успішному навчанню. Особливо це стосується жіночої частини студентства. Внаслідок цього існує недостатній рівень впровадження принципів гендерної справедливості в університетське середовище, а саме, необхідним є пошук балансу, який дозволив би студентам – чоловікам і жінкам – плідно поєднувати різні сфери соціалізації – навчання, створення сім'ї, приватне життя, збереження здоров’я. Цей стереотип у багатьох випадках підсилюється відсутністю реальних умов підтримки сім'ї. Зокрема, поширеним є не завжди толерантне ставлення викладачів до сімейних студентів, відсутність гуртожитків для студентських сімей, консультативних пунктів тощо.

З цією було проведене соціологічне дослідження для вивчення ставлення студентів вищих навчальних закладів до створення сім’ї та поєднання батьківських обов’язків з навчанням, а також ціннісних орієнтацій у питаннях розподілення сімейних обов’язків, планування спільного життя, ставлення до абортів тощо. Дослідження проводилось у вересні – жовтні 2011 року.

В ході опитування респондентам було запропоновано відповісти на питання „Чи можливо поєднати навчання та сімейні обов’язки?” Отримані результати показують, що майже 83% опитаних вважають можливим створення сім’ї під час навчання, проте майже 40% з них вважає, що це буде дуже складно, а 2,41 % згодні, що це можливо за певних умов. При цьому 7,59 % на даний момент взагалі не планують створювати сім’ю, а 10,69 % зазначають, що навчання повинно бути передусім.

При цьому серед тих, хто зазначив варіанти «Так, можливо поєднати навчання і сім’ю» та «Можливо, проте дуже важко» переважають жінки – 42,93% проти 33,96 % чоловіків та 41,3 % проти 36,79 % чоловіків відповідно. А от чоловіків вдвічі більше серед тих, хто не планує створювати сім’ю та тих, хто вважає необхідним спочатку здобути освіту, а потім одружуватися і планувати дітей.

В ході опитування студентам було запропоновано також визначитися, чи впливатиме на їхнє рішення одружитися чи завести дітей створення більш сприятливих умов у ВНЗ. Отримані результати показують, що відповіді респондентів розподілилися майже порівну між трьома варіантами «Так», «Ні» та «Не думав про це». 33,79% не вважають такі кроки визначальними, а 34,83% опитаних зазначили, що такі кроки з боку університету позитивно вплинули б на рішення стосовно створення сім’ї. І з точки зору завдань даного дослідження такий показник можна вважати досить високим.

Наведені результати свідчать про досить близькі позиції опитаних чоловіків та жінок, проте зазначимо, що жінки рідше пов’язують рішення про створення сім’ї та народження дітей зі створенням більш сприятливих умов за місцем навчання. Варто зазначити і переважання чоловіків серед тих, хто взагалі не замислювався над цим питанням.

Більшу налаштованість студенток на певні «жертви» після появи дитини і відповідні очікування з боку чоловіків-студентів підтверджує подальший аналіз результатів. Так, в ході опитування студентам було запропоновано відповісти і на питання «Хто з подружжя повинен поступитися (перевестися на заочне відділення, взяти академічну відпустку) у разі появи дитини».

Зазначимо, що кожен четвертий з опитаних студентів вважають, що ніхто не повинен поступатися навчанням, навпаки потрібно спробувати поєднати його з сімейними справами. В той же час така ж кількість респондентів (26,1%) висловилися, що саме жінка повинна піти на поступки. Можна припустити, що таке рішення пов’язано з усталеним стереотипом, що на саме жінка має виконувати основну масу обов’язків при догляді за дитиною. І лише 12 % опитаних вважають, що з таким навантаженням чудово міг би впоратися і чоловік. Варіант «обидва батьки» зазначили лише 15 % студентів. Ще більша кількість опитаних притримується позиції, що не потрібно народжувати, доки не отримав освіту і на закінчив навчатися (майже 19 %).

Досить показовим є і розподіл відповідей на це питання серед чоловіків та жінок. При досить близьких позиціях по більшості варіантів чоловіки все-таки частіше зазначають, що або не потрібно народжувати дитину, будучи студентами, або ж ніхто не повинен приносити в жертву своє навчання. Також чоловіки переважають серед тих, хто переклав би обов’язки по нагляду та вихованню дитини на жінку (28,3% проти 25% жінок). Жінки ж в свою чергу хотіли б, щоб поступилися своїм навчанням і часом чоловіки (13,59% проти 9,43% чоловіків), або ж щоб сімейні обов’язки виконували обоє.

З метою вивчення рівня поширеності серед студентів усталених стереотипів стосовно розподілу функцій у сімейному житті в ході опитування респондентам було також запропоновано відповісти на питання „Чи згодні Ви з тезою, що домашніми справами повинна займатися жінка, а чоловік заробляти кошти?” Отримані результати показують, що студентське середовище є неоднорідним і досить строкатим.

Так, погоджуються з даною тезою майже 25% студентів. Третина опитаних студентів (33%) вважають, що всі обов’язки потрібно виконувати разом. Біля 15% респондентів висловились за те, що ці ролі у сім’ї можна змінювати, а 27% опитаних вважають, що кожен повинен робити те, що в нього краще виходить.

Досить цікавими є результати більш детального аналізу ситуації в окремих групах опитаних, зокрема чоловіків та жінок.

Так, серед тих, хто зазначив варіанти «Так, це природньо» очікувано переважають чоловіки – 41,51% проти 15,22 % жінок. А от жінок вдвічі більше серед тих, хто вважає що всіма справами потрібно займатися разом. Можна допустити, що респонденти у даному випадку не тільки перебувають у полоні відповідних стереотипів, але й висловлюють бажані очікування стосовно майбутньої дружини(чоловіка).

Більшість молодих людей на початку свого сімейного життя стикаються з проблемами, про які вони, можливо, раніше і чули, але не думали, що їм доведеться їх вирішувати:

■ відсутність навичок ведення домашнього господарства;

■ соціальна незрілість;

■ відсутність матеріальної бази і власного житла (не всі навчальні заклади дають сімейний гуртожиток);

■ несумісність навчання у вузі та виконання сімейних функцій (особливо для молодих мам, яким доводиться переводитися на заочне відділення або йти в академічну відпустку);

■ велика залежність від батьків, особливо фінансова, а також у догляді за дітьми.

у студентських сімей і свої переваги:

■ молодість (а значить, і студентські роки) - краще з фізіологічної та психологічної точок зору час для укладення шлюбу і народження первістка;

■ шлюб завжди краще, ніж позашлюбні інтимні зв'язки, широко поширені в молодіжному середовищі;

■ у сімейних студентів відзначається більш серйозне ставлення до навчання і обраної професії;

■ сімейний стан благотворно впливає і на ціннісні орієнтації студента, сприяє розвитку інтелектуальних і соціальних потреб;

■ шлюби, укладені в студентські роки, в більшості випадків характеризуються високим ступенем згуртованості, заснованої на приналежності подружжя до однієї соціально-демографічної групи, яка відрізняється спільністю інтересів, специфічної субкультурою і способом життя.

В середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотнім. Однак Н.Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, які, не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Вони, як вказує Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної сім'ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню більш відповідного оточуючого середовища і збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім'ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, які здаються незвичними і навіть шокуючими, але здобувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, полігінія, «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), «консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім'ї в західних країнах існують досить відмінні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше — «Прощавай, сім'я!», друге — «Чутки про смерть сім'ї надто перебільшені» (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе.

Вітчизняні соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім'ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їх західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім'ї та внутрішньосімейних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як от розширення свободи вибору для мужчин і жінок, утвердження рівності положення і відносин, зростання рівноправ'я у сім'ях, більші можливості контактів між поколіннями, на загал більша орієнтація на сім'ю. Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім'ї в XXI столітті як вільного союзу, заснованого на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.

Таким чином, сім'я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині зазнає велетенських змін. Ці зміни носять глобальний універсальний характер і пов'язані з руйнацією традиційних цінностей і форм сімейного життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім'ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини. Роль соціології полягає саме в тому, що вона здатна вчасно помітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи, нагромадити соціологічну інформацію для-вироблення виваженої державної сімейної політики, дієвої у масштабах всієї країни.

Дата добавления: 2015-10-31