Попередня обробка цифрових матеріалів ДЗ: геометрична, радіометрична та атмосферна корекції.

Системи координат і координатна «прив’язка» матеріалів ДЗ

Представлення даних ДЗЗ у географічній прив’язці: 1)географічна система координат;2)проективні системи координат;3)перетворення систем координат. Географічні системи координат (СК) – система координат, яка визначає положення точки на сфері, відповідно одиниці виміру(градуси довготи і широти(кутові градуси)). Вона містить початок СК, нульовий меридіан, датум. Відстані і площі в СК спотворюються, залишаючи сталими лише кути. Сфероїд визначається або великою піввіссю а і малою піввіссю в, або величиною а та стисненням f=(а-в)/а. Інший параметр, що описує форму сфероїда- ексцентриситет е: е²=(а²- в²)/а². До 1980р. В США використовувався сфероїд, визначений кларком у 1866р.СК на території СРСР базується на еліпсоїді красовського(параметри еліпсоїда були визначені у 1940р.)СК-42 (пулково-42) введена у 1946р.; СК- 95 введена у 2002р. Сфероїд апроксимує форму землі, датум визначає положення сфеоїда відносно центру землі.Датум надає систему відліку для визначення місцеположення обєктів на поверхні землі. Він визначає початкову точку і задає напрям ліній широти і довготи. СК проекцій визначають правила проектування географічних координат на пласку двовимірну поверхню. На відміну від географ. систем, спроектована СК характеризується сталими довжинами, кутами і площинами на пласкій двовимірній поверхні. Перетворення систем координат – переміщення даних між системою координат част передбачає перетворення самих СК. Оскільки географ. СК містять датум, що базується на сфероїдах, географю перетвор. Змінюють також покладений в основу сфеоїда датум. Існує кілька методів, які характер. Різним рівнем похибок, для викон. Перетвор. Між датумами. СК UTM (поперечна проекція меркратона) є подібною СК Гаусса – Крюгера відповідає 3⁰ сх. д., тобто зсув складає 30, 6 зон.

Попередня обробка цифрових матеріалів ДЗ: геометрична, радіометрична та атмосферна корекції.

Попередня обробка даних ДЗ передбачає: -геометрична корекція супутникових зображень; -радіометричне калібрування; -радіометрична корекція впливу атмосфери та ін. Геометрична корекція передбачає: 1) прибирання із зображень геометричних спотворень(орторектифікація); 2)географічна привязка. Геометричні спотворення знімків обумовлені тим, що точки поверхні землі не лежать в одній площині; спостереження ведуться в надір та під кутом до поверхні землі, тому при віддаленні від центральної лінії канування, спотворення форми і розмірів об’єктів збільшується. Спотворення форми об’єктів: пряма лінія на місцевості буде кривою на знімку, квадрат – прямокутником і т.д. Цим типом спотворення можна знехтувати, якщо кут огляду сканера є невеликим. Споткорення масштабу: для знімків, зроблених оптико- механічними сканерами(MODIS, ETM і т.п.) масштаб при віддаленні від центру лінії знімку стає дрібнішим. Тобто,якщо взяти 2 пікселя знімка – 1 з центральної обл. а інший з бокової, то із центральної буде вміщувати більшу площу землі, хоча їх розмір є однаковим. Нерівності рельєфу: викликають ті самі спотворення, що і форма землі, але задача їх врахування є складнішою, оскільки форма рельєфу, на відміну від форми землі, є нерегулярною. Обертання землі: оскільки сканування з космосу відбувається не миттєво, як фотозйомка, то обертання землі (0,25⁰ /хв) викликає зміну умов знімання у процесі сканування однієї сцени. Рух космічного апарату: У процесі формування зображення. На якість і властивості знімків впливає форма і висота орбіти супутників. Наприклад, еліптична орбіта обумовлює різну висоту знімання. Радіометричне калібрування: задача полягає у приведенні первинних супутникових даних DN до фізичних одиниць. Можна вважати, що спектральна яскравість L_λ для певної спектральної зони є прямо пропорційною DN: L_λ= k *DN + C. Поглинання, розсіювання і хмарність обумовлюють спотворення значень яскравості пік селів на знімках. Способи атмосферної корекції: 1) математичні моделі(хмари і тумани добре видно на фоні води, оскільки в червоному і ІЧ областях спектру поверхня води за своїми оптичними характеристиками є близькою до моделі абсолютно чорного тіла. Тому властивості в атмосфері водяної пари й аерозолів(димки, туману) можливо оцінити за знімками, що містять ділянки водойм). Існують математичні методи побудови моделей стану атмосфери із врахуванням типів розсіяннях в атмосфері, пори року, метеорологічних даних. Для уточнення таких моделей використовують наземні виміри відбиваючої здатності об’єктів.

Дата добавления: 2015-10-31