Газообмін у легенях і тканинах.

Газообмін у легенях.

Обмін газів між альвеолярним повітрям (суміш газів у альвеолах) і кров’ю відбувається через альвеолярно-капілярну мембрану, яка складається з епітелію альвеол і ендотелію капілярів. Вона добре проникна для води і дрібнодисперсних розчинів. В альвеолярному повітрі парціальний тиск О₂ = 100 мм рт ст, а в венозній крові, яка тече по капілярам альвеол, = 40 мм рт ст. Така різниця парціальних тисків О₂ зумовлює дифузію О₂ з альвеолярного повітря до крові.

Парціальний тиск СО₂ у венозній крові = 46 мм рт ст, а в альвеолярному повітрі = 40 мм рт ст, що обумовлює дифузію СО₂ з крові до альвеолярного повітря.

Газообмін у тканинах.

У тканинах кров віддає О₂ і поглинає СО₂. Газообмін у капілярах тканин, як і легеневих капілярах, обумовлений дифузією внаслідок різниці парціальних тисків газів у крові і в тканинах.

Клітини енергійно використовують О₂, тому його парціальна напруга в протоплазмі клітин – низька, а при посиленні їх активності може дорівнювати 0. У тканинній рідині напруга О₂ дорівнює 20-40 мм рт ст, а в артеріальному кінці капіляра = 90 мм рт ст. Внаслідок цього О₂ йде з артеріальної крові в тканинну рідину. Напруга ж СО₂ в тканинах = 60 мм рт ст, а в артеріальній крові = 40 мм рт ст, що забезпечує дифузію СО₂ до крові.

Кров, йдучи по капілярам, віддає не весь О₂. Та кількість О₂ у % від загального вмісту його в артеріальній крові, яку отримують тканини, називається коефіцієнтом утилізації О₂, який вираховують таким чином: різницю вмісту О₂ в артеріальній і венозній крові ділять на склад О₂ в артеріальній крові і множать на 100. Збільшення коефіцієнту утилізації – посилює утворення молочної і вугільної кислоти, що забезпечує більш швидку дифузію О₂ з крові, а збільшення утилізації О₂ – збільшує температуру робочих м’язів і посилення обмінних процесів, що відбувається в клітинах. Таким чином, доставка О₂ до тканин регулюється у відповідності з інтенсивністю окисних процесів, а більш швидкий перехід О₂ у тканини забезпечується розкриттям нефункціонуючих капілярів у робочій тканині.

Різні органи і тканин в стані спокою організму споживають О₂ з неоднаковою інтенсивністю, що пов’язано з виконаною ними роботою. Так, найінтенсивніше споживають О₂ – серце, кіркова речовина нирок, кора великих півкуль мозку, тобто ті органи, які працюють безперервно, навіть під час сну.

Це й підтверджує збільшення значення коефіцієнту утилізації О₂: для серця – 0,6, а для інших органів у стані спокою – 0,3–0,4.

Клітини органів споживають О₂ розчинений у тканинній рідині, але його там дуже мало і необхідне постійне надходження О₂ з кров’ю. Лише скелетні м’язи і міокард завдяки пігменту міоглобіну здатні резервувати певну кількість О₂.

Особливо у водних ссавців, міогемоглобіну в скелетних м’язах стільки, скільки гемоглобіну в крові, завдяки чому вони довго перебувають під водою за рахунок О₂ зв’язаному з міоглобіном. У людини вміст міоглобіну в м’язах невеликий і О₂, депонованого в них вистачає ненадовго.

Дата добавления: 2015-07-08