Загальні принципи побудови систем відеоспостереження

Розглянемо загальні принципи побудови систем відеоспостереження. На рисунку 2.1 представлена схема побудови мережі IP відеоспостереження.

Рисунок 2.1 – Схема побудови IP відеоспостереження

Стандартна система відеоспостереження складається з відеокамер, проводів, записуючого пристрою (відеореєстратора) і монітора. Звичайно, подібний поділ досить примітивний. Але в загальному випадку система виглядає саме так.

Принцип роботи системи досить простий: камера зчитує інформацію і передає її через кабель на відеореєстратор. Відеореєстратор обробляє отриману від камери відеоінформацію, виводить відео на монітор і записує інформацію до себе в пам'ять або на знімний носій. Відповідно, вибираючи систему відеоспостереження, доводиться оцінювати відразу 4 компоненти: камери, відеореєстратор, кабель і монітор. Кожна складова частина системи має свої характеристики і параметри.

Десять–п'ятнадцять років тому систему відеоспостереження собі могли дозволити лише забезпечені люди, деякі державні структури і великі банки. Сьогодні її може встановити у себе в будинку або за його межами майже кожен бажаючий.

Обладнання, за допомогою якого ведеться відеоспостереження, представлено наступними основними елементами: відеокамера, мережеві камери відеоспостереження, кабелю і накопичувач, на якому зберігається записаний матеріал.

Зняті кадри по кабелю передаються до накопичувача. Якщо в минулому це були звичайні відеокасети, то зараз це жорсткі диски з об'ємом до двох терабайт. Запис так само може проводитися і на накопичувачі типу SSD, але вони мають набагато менший інформаційний обсяг і, відповідно, вміщають менше відеоданих. Відеоспостереження не вимагає якихось особливих накопичувачів, цілком підійдуть – навіть самі звичайні комп'ютерні HDD. Запис так само може проводитися безпосередньо на жорсткий диск. У такому випадку, практично відразу, можна переглянути відзнятий матеріал.

Щоб зробити відеоспостереження якіснішим застосовують ряд додаткових аксесуарів. Серед них найпопулярніші – противідблискуючі лінзи для камер, надміцні кабелі для передачі сигналу і додаткові акумулятори для забезпечення роботи камери в умовах відсутності електроенергії. Так само, часто можна зустріти камери нічного бачення і термальні камери, що дають можливість знімати в цілковитій темряві.

2 .1.1 Камери відео спостереження

При виборі відеокамери для системи відеоспостереження, насамперед, варто визначитися, де потрібно буде встановлювати відеоспостереження – у приміщенні або під відкритим небом. Залежно від місця використання камери діляться на дві великі групи:

а) Внутрішні камери. Всередині приміщення відеоспостереження ведеться за допомогою мініатюрних камер, які встановлюються в кут кімнати, або ж вмонтованих в стелю. Вони можуть бути як прихованими, так і розташовуватися на видному місці – все залежить від мети зйомки. У банківських структурах і супермаркетах камери встановлюються на видному місці, щоб відбити у людей схильнисть до крадіжок. Для спостереження за персоналом в організаціях встановлюються приховані камери, щоб люди не відчували себе некомфортно.

Основна відмінність внутрішніх камер від вуличних полягає в тому, що їх не можна розміщувати за межами приміщення. Внутрішні камери, як правило, мають пластиковий, водопроникний корпус. А можуть не мати корпусу зовсім. Їх мікросхеми та елементна база не витримують низьких температур. Головні ж переваги внутрішніх камер перед вуличними – це їхня низька вартість та менші розміри. З цього, якщо потрібно встановити відеоспостереження в офісі, то немає сенсу купувати дорогу вуличну камеру і встановлювати її в приміщенні. Внутрішня камера з такими ж показниками буде коштувати в півтора, а то і в два рази дешевше.

б) Вуличні камери. Камери, що працюють за межами приміщення, повинні володіти додатковими властивостями. У першу чергу – стійкість до дощу і іншим опадам.

У свою чергу основна перевага вуличних камер очевидно з їхньої назви. Все банально – вуличні камери можуть бути встановлені на вулиці. Вони захищені від дощу і снігу, їх елементи витримують низькі температури, деякі з них здатні витримувати прямі потоки води. З цією метою камери поміщають в спеціальні кожухи. Вони так само можуть бути теплоізоляційними, щоб при мінусовій температурі камера не вийшла з ладу. І ще бувають «вандалозащітни» кожухи. Вони являють собою металеву камеру з куленепробивним склом, через яке і ведеться відеоспостереження.

Основні характеристики камер, що впливають на їх якість і вартість:

а) Кольоровість. Камери бувають кольорові і чорно–білі. Може здатися дивним те, що в століття цифрових технологій досі використовуються чорно-білі камери. Адже кольорове зображення дивитися набагато приємніше, ніж ч /б. Насправді в цьому немає нічого дивного. У першу чергу чорно–білі камери цікаві невисокою вартістю. Чорно–біла камера може коштувати в 5 разів дешевше кольоровой. У другу чергу, чорно-білі камери набагато краще бачать в темний час доби, ніж кольорові. Більше того, кольорові камери в темряві абсолютно нічого не бачать. Всі кольорові камери при настанні темряви перемикаються в чорно-білий режим. Тому якщо необхідно встановити камери в темному або слабо освітленому приміщенні, то переплачувати за кольорову камеру немає сенсу.

б) Мінімальна освітленість – можливість камери якісно розрізняти картинку перед собою в темний час доби. Вимірюється даний параметр в люксах (Лк). Тобто, якщо мінімальна освітленість камери 10 Лк, це означає що при освітленості 10 Лк камера буде бачити. А от при освітленості 9 Лк – вже ні. Природно чим нижче дане значення, тим при більш низькій освітленості здатна бачити камера, тим краще. Однак виробники часто заявляють для своїх камер рівень «Мінімальною освітленості» нижче реального, пояснюючи свої дії тим, що заявлений рівень був вимірюван при використанні спеціальних підсилювачів розташованих усередині камери. Середнім значенням на сьогоднішній день є освітленість 0,1 Лк. Тобто середньостатистична камера «бачить» практично без світла.

в) Роздільна здатність камери – кількісний вимір чіткості зображення. Вимірюється в телевізійних лініях (ТВЛ). Чим більше телевізійних ліній може показати камера, тим чіткіше буде зображення на моніторі. Середній показник по ринку – 420 ТВЛ. Відмінний – 640. Тут все просто, чим більше ТВЛ, тим краще. І тим дорожче. Проте досвід показує, що людське око насилу розрізняє різницю у роздільній здатності, якщо вона становить менше 50 ТВЛ.

г) Матриця камери – елемент, що сприймає зображення і перегоняющий його в електричний сигнал. Це ключовий елемент камери. Розглянемо деякі характеристики матриць.

Дві характеристики, які зазвичай вказує виробник камери для «матриці» або «сенсора»:

а) Розмір матриці. Сама матриця виглядає приблизно таким чином: Піксель – найдрібніший елемент матриці, що сприймає світло. Чим більше цих елементів і чим вони більше, тим краще. Чим більше пікселів – тим чіткіше картинка. Чим більше піксель – тим краще передача кольору, красочней зображення. Кількість пікселів можна умовно визначити виходячи з роздільної здатності камери. Тобто чим більше ТВЛ заявлено, тим більше пікселів в камері. Розмір пікселів визначається виходячи з розміру матриці. Розмір матриці вказується в частинах дюйма. Наприклад «1/3» означає, що розмір матриці – третина дюйма. Чим менше число в знаменнику (в даному випадку 3), тим матриця більше – відповідно краще. Тобто умовно 1/3 матриця краще, ніж 1/4, але дорожче.

б) Tип сенсора. На сьогоднішній день найбільш поширеними є два типи сенсорів CMOS (КМОП) і CCD. CMOS – більш нова технологія. Матриці CMOS споживає менше енергії, коштують дешевше, ніж CCD. Але за якістю зображення CMOS трохи поступається CCD.

Найважливішим фактором, що впливає на якість камери, є виробник камери. Слабо схемне рішення, неякісна збірка можуть бути причиною посереднього відео, при відмінних характеристиках матриці.

Дата добавления: 2015-07-08