Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

За гроші, а то — з коробки... То я, мабуть, стану тепер за хліб. А

Читайте также:
  1. А теперь следующий вопрос
  2. А теперь следующий вопрос (Рассуждения Мэй Касахары. Часть 3)
  3. В самадхи теперь погружен я и различий не вижу в обликах этих Бога Единого
  4. Валування... Тепер вони йшли мовчки. Три вперед; Чіпка позаду ногу за
  5. Глава 2. А теперь основные слухи и сплетни, (некоторые недоказуемы).
  6. До неї? Що — добра московська наука?.. добра?!. Тепереньки й покора де
  7. Дума він і не знає, де тепер себе діти.

Там, як зароблю, — тоді й за гроші...

Добре... Хоч і так зроби, сину.

Попрощалися.

Того ж таки дня надвечір. Чіпка зібрався, пішов у ДСрутий Яр. На другий

День добув десь ціпа й молотив у клуні, аж на сажень солома летіла

Вгору. Де та сила і хіть узялися! Такий робітник з його, — золоті руки.

Німець — і той підхвалює Чіпку, другим на зразок ставить...

Шіпка, карошь работай... как бідло!..

Еге!.. — сміються піщанські козаки: — що то московська наука! Уже й

Наш верховода в Крутому Яру з ціпом... Воно-таки дивне діло — лоза!.. А

То — господи, твоя воля! Там у свято підняли такий бенкет, що й землі

Важко; а після свят— зовсім здуріли!..

Чіпка не чув нічого того, а Мотря, хоч і чула, та затикала вуха,

Проклинаючи панів, москалів і людей, що сміялися... Чіпка був на

Роботі, Мотрю в бабиній хаті непосидяча брала. Щодня вона заходила в

Свою хату. Скілька вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та

голодних днів! Скільки раз її доля зрадила, її надії розмела, розбила,

потопила в безодній прірві гіркого життя!.. Сидячи в старій пустці,

Почне пригадувати Мотря все, що тільки стара пам'ять у голові

Задержала... Посумує, пожуриться сама собі, заплаче та й піде. А на

Другий день знову теліпається. Аж нудно їй, як вона не провідав який

День своєї хатини... А вночі — тільки й думки: коли б уже швидше ця

Люта зима минала, сніги тали, поля зеленіли, щоб можна було коло хати

Взятись, лагодити та переходити! Такими думками тільки й жила.

От уже й масниця. Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну;

Гріє — вже волові й півбока нагріє, як кажуть люди. Сніг м'якшає, лід

Дірчавіє, чорніє; коло хати вже поодтавало; дітвора висипала з хати на

Призьбу, проти сонця з козачками грається... Весною дише...

Кріпаки раді такі, що діждали весни — першої вільної весни, що годі на панів робити...

До шинку, братця! за волю!.. за волю!.. — гукали вони, прямуючи в шинок.

Одгуляли масницю. А тут посередник приїжджає, уставну вводити, землею

Наділяє... Кріпаки перелякалися, щоб з землею часом не наділив він ще

Чим... другою неволею!.. Дехто тихенько міркує, що земля ця і є друга

Неволя, що пани за неї плату братимуть, на панщину гнатимуть...

— Не хочемо земліі.. не требаї.. До слушного часу — гуде громада,

Сподіваючись того слушного часу, коли землю вернуть їм даром, без

Грошей... Вони думали, що цар волю дав — і землі подарував; а то вже

Самі пани видумали якусь плату... «Та вже таки колись правда зверху

Буде!» — думали вони і стали дожидати «слушного часу»...

Піднялася знову буча та колотнеча... Не в одних Пісках, — гукали про

Той слушний час скрізь по Вкраїні, по всіх хуторах, селах...




Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 186 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Угору... «Згинь, проклятуща, від мене! хай тебе огонь пожре, вихор | Карою, лякали людським сміхом... Він радніший би був просити, в ногах | Пішов. Вихопився на гору, глянув на широке роздолля й побачив Піски, як | Первина... Тоді в пана... самі завели, самі й покинули... А тепер | Мордуватися!.. | Та й то ще не всі, Тимофію! І пан, і старші — одна біда... Он, попи | Лушня побрався на піч, та, не роздягаючись, ліг мовчки. Чіпка собі ліг на полу. | То це, мабуть, вони йдуть назустріч? — каже баба. —Сказано: молоді... їм що? Аби погуляти та поспівати. | Приставав: не даймо! заборонімо! Так його москалі як запопали... | Зліз з печі, вийшов з хати та й потяг прямісінько в Крутий Яр. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
До неї? Що — добра московська наука?.. добра?!. Тепереньки й покора де| Одгукувався крик той по повітових городах... Сказано — всюди, де тільки

mybiblioteka.su - 2015-2021 год. (0.007 сек.)