Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Надії покладала... А тепер — самій прийшлося по чужих людях хилятися...

Читайте также:
  1. А теперь следующий вопрос
  2. А теперь следующий вопрос (Рассуждения Мэй Касахары. Часть 3)
  3. В самадхи теперь погружен я и различий не вижу в обликах этих Бога Единого
  4. Валування... Тепер вони йшли мовчки. Три вперед; Чіпка позаду ногу за
  5. Глава 2. А теперь основные слухи и сплетни, (некоторые недоказуемы).
  6. До неї? Що — добра московська наука?.. добра?!. Тепереньки й покора де
  7. Дума він і не знає, де тепер себе діти.

Хіба ж воно легко? Та що й люди скажуть. Яка, скажуть, то мати, що

Допустила сина до того, не заборонила йому?.. Боже мій, боже! одного

Тільки в тебе прошу: однієї смерті молю! Нашли її швидше... Чого вона

По добрих людях ходить, чом до мене не прийде?.. Закрилася б я тоді

Плечима й очима, хай що хоче робить. Мої очі не бачили б, уха не чули...

— І-і! бозна-що ти, Мотре, вигадуєш! Що люди скажуть? Нехай, що хочуть,

Те й говорять... Чорта йому даси, коли воно таке удасться. Чи ходила б

Ти по чужих хатах, якби він добрий був?

Не витримала Мотря довшої розмови: сиділа собі та плакала нерозважними, дрібними сльозами...

А Чіпка — наче таке собі діло вигадав — кожнісінький день гуля та й

Гуля... Зовсім пустився берега... Допився до того, що ні знадвору, ні в

Хаті — нічого... Аж задувся від гульні та недоспаних ночей...

Поки хазяйствечко було, було за що пити; а як забрав Грицько останній

Хлібець з двору, то хоч що хоч — без грошей жидівка і осьмушки не дає.

Давай гроші!» та й усе.

Гроші», — дума собі Чіпка, лежачи в хаті після того, як забрав Грицько

Жито до себе. Згага пекла його, як свічкою; похмілля його мучило.

Гроші... Якби-то гроші! Не качався б я, як тепер качаюся, місця не

Знайду; не гуляв би так... оддав би й землю, й усе за гроші. Коли б

гроші! Брязнув би тільки, так би все й уродилося... і вона моя! А то...»

І звернули його думки в бувале, недавнє. Розвернулося перед ним зелене

поле; ходить він по йому, обдивляється; радіє, що так добре зійшло,

Росте, зеленіє, цвіте... А тут і вона знялася перепелкою з-за високого

Жита... Розряджена, як пава; легенька, як метелик; веселенька, як

Уранішнє сонце... Любо його очам дивитись на неї, як вона усміхається

До його своїми повними рожевими устами, — як вона гладить його веселими

Чорними оксамитними очима... Щасливий він!.. А тепер? Серед пустки

Неметеної, в смітті, в багнюці, валяється — обірваний, обшарпаний, як

волоцюга, як харциза який... А до цього що витворяв?! Де ділася кобила,

Вівці, корова? Де одежа, що мати справила? де ділася мати? куди вона

Пішла? де приклонила сиву голову?!. Сиротою стоїть над шляхом хата, з

Побитими вікнами, нетоплена, необшпарована, чорна, полупана... А вже

Холоди заходять; мороз у хату преться... І холодно, й голодно!.. Згага

Хмелю запекла йому серце...

О-о-о... я каторжний! проклятий!.. що я наробив собі?!. — Він зо зла

Вп'явся руками в свою нечесану куштру. Посипалось волосся; заіскрили

Очі... Він прикусив зубами губи, аж кров виступила...

Осіннє сонце сідало в хмари. Прощаючись з землею, заливало хмари й

Землю огняним світом. Як кров, червонів захід сонця й заглядав своїми



Червоними очима крізь побиті шибки в Чіпчину хату... Чіпка качався на


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 103 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Hi, не продам! хай краще зогниє на моїх очах... а не продам!» — думав він. | З-під загороди. Чіпка подався назад до ліси, став випручувати | Хліб продає, й навіщо тобі хліб купувати, коли, спасибі богу, й свій ще | До його лиха прихилялися... На серці в його стало так люб'язно; думки | Наливай, жінко! | Була правда, то цього б не було... земля б зосталася в мене. А коли б | З хати. | Думка її десь далеко-далеко носила... | Чіпка вийшов у сіни одчинити двері. Лушня став будити товариство. | То ти нас хоч молотити візьми, по карбованцю од копи, — шуткув Пацюк. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Там не які були, а все б таки жити можна... А прийшлося в чужій хаті| Соломі по долівці.

mybiblioteka.su - 2015-2018 год. (0.004 сек.)