Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оришка підняла руку, перехрестилася... Мотря важко зітхнула — і розкрила сплющені очі... Хату обняла тиха одрада.

Читайте также:
  1. А.2.1.5. Годування важкохворого з ложки.
  2. Волгограду подберут постоянного мэра, несмотря на правовые коллизии
  3. Глава 17. Искренний совет тем, кто несмотря на все запреты, продолжит организовывать маулид.
  4. Годування важкохворого з ложки.
  5. Даже несмотря на то, что она спала с кем-то там, все равно она любит меня)
  6. Дети встают, бегут к окну, взбираются на скамью и открывают ставни. Комнату заливает яркий свет. Дети жадно смотрят на улицу.
  7. И видел в видении мужа, именем Ананию, пришедшего к нему и возложившего на него руку, чтоб он прозрел...

Як же почули люди про такі роди, — знову загомоніли. Пішло знов по селу

Шушукання, глум, таємні страхи... Дійшло до того, що ніхто вже Вареника

Не щитав і за чоловіка, а так-таки за самісінького куцого... Дехто

Помітив і невеличкі ріжки на голові в його, як стригли в прийомі. А

Кирило Кнур — недалечкий сусіда — Христом-богом клявся, що як купались

з Остапом укупі, то й хвостика бачив... Не при хаті згадуючи — куций,

Та й годі!

А тут ще дитинка знайшлася, та ще при таких родах!!.

Щось воно таки непевне, моя матінко!.. — цокочуть жінки, похитуючи головами.

І не одна й не дві нарошне забігали в хату до Мотрі — довідатись: чи

Немає на йому яких ознаків? Одна якось забачила на лівім колінці

Невеличку родимку... «Оце ж воно й е!» — подумала та мерщій з хати.

А що?? — стріва її кума.

То ж воно, кумонько, саме!.. — каже кума, перехрестившись.

Незабаром ціле село слебезувало про ту пляму. Усі в один голос: «чортеня», та й годі!

Прийшлось кумів брати, — ніхто не хоче. Що тут робити? Вже три дні як

Дитина нехрещена... Не дай, боже, якого случаю — і вмре, не уведене в

Закон!..

Кинулась Оришка по сусідах... Всяк дякує, сторониться... Ходить вона по

Хаті — сама не своя: світить сідим волосом, ломить сухі руки... Мотрі

Вже й не хвалиться: вона й без того ледве дише.

На той час лучились у селі перехожі москалі. Оришка до них:

Москалики-лебедики, охрестім дитя!» Купила москалям кварту горілки.

Тоді один якось згодився. Москаль за кума, сама Оришка за куму.

Понесли до батюшки. А панотець і собі: «Як його такого виродка в хрест уводити?!»

«Боже мій!.. що його робити на світі?!» — плаче Оришка, — та до попаді:

Матушка!.. я вас сього й того, я вам моток пряжі напряду, — умовте

панотця!..»

Попадя зглянулась. Охрестив дитину батюшка: назвав Нечипором.

№3

ІІІ

ДИТЯЧІ ЛІТА

Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку, не бачила дівкою, жінкою, не сподівалася за-мужньою вдовою...

Не тільки її, а й її матір стару стали цуратися люди. Саме те місце, де

вони жили, зробилося якимсь страшним, — стали його оббігати... Казали,

Що до Мотрі кожної ночі змій у димар літає: якийсь захожий чоловік

Застав його в хаті та насилу з душею вирвався... Непевне місце! Бувало

Вночі ніхто не пройде повз їх хату, не перехрестившись; а дітям — то й

Удень забороняли туди бігати...

Місцина справді стала пустирем одгонити. Лежить за селом, на самому

Белебні, неогороджена, необкопана — так рівець невеличкий прокопаний та

Й годі... Іде скотина — нема перепону — через грядки так і чеше; собаки

Так і гніздяться! — кубла повибивали... Пустир пустирем! Хата хоч стара



Була, та як полагодив був Остап, поки ще не женився, то вона, мов, і

Бадьорилася; а як піднялась лиха година, що замчала не тільки лад у


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 201 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Духова міць, разом з якоюсь хижою тугою... | Парубок плівся повагом, позакладавши руки назад себе; позирав навкруги | Дівчина одбігла трохи і собі стала. Озирнулась, глянула на його | Бачся, на хуторах нікого такого й немає... Хіба Хоменкова? — так же не | Молодиця — й кинула в свиноту надтріснутим держалном. | Каже він сам до себе. На той час з низеньких хатніх дверей вийшов | А бог його знає — чому... Не знав. | Лягла зима. Падав дрібний сніг, як бува в холод: буйний вітер крутив | Мутними очима... | Таке лихо скоїлось перед обідом. Страва давно стояла у печі: ще як у |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Чує Мотря, та боїться озирнутись: їй чогось соромно, страшно. Вона| Хаті, а й самого Остапа, — то й хата осунулась... Стріха місцями

mybiblioteka.su - 2015-2021 год. (0.017 сек.)