Інфрачервона термографія

У медичній діагностиці, поряд з термометрами, знайшов застосування і метод термографії, який базується на реєстрації теплового випромінювання тіла людини. Ще у стародавній Греції визначали локалізацію глибинної пухлини таким чином: усе тіло хворого змащували тонким шаром мулу і слідкували, у якому місці мул висихає раніше. По суті, це не що інше, як термограма. Харді у 1954 р. довів, що шкіра людини повністю поглинає інфрачервоне інфрачервоного випромінювання. На реєстрації цього випромінювання базуються усі сучасні термографічні прилади, які називають тепловізорами.

У тепловізорах інфрачервоне випромінювання шкіри сприймається оптичною системою камери, яка здійснює розгортку поля зору та фокусує інфрачервоне випромінювання на детекторі (приймачі) —основному елементі тепловізора. Детектор — це фотоопір, який під впливом інфрачервоних Променів змінює свій опір. У колі, в яке входить фотоопір. виникають електричні сигнали, які залежать від інфрачервоного потоку. Після підсилення ці сигнали регулюють інтенсивність електронного пучка у трубці телевізійного пристрою. Пучок, розгорнений на екрані, дає зображення. На екрані виникає теплова картина, на якій більш світлі ділянки відповідають поверхням тіла з підвищеною температурою. Висока частота розгортай дає можливість отримані візуально на екрані дійсну теплову картину. Тепловізори допомагають виміряти і абсолютні значення температури.

Цінність теплобачення у медичній діагностиці зумовлюють такі якості термоірафії, як об'єктивність, наочність, відсутність шкідливих побічних впливів та больового відчуття.

Інфрачервоне випромінювання, його використання у медицині.

Електромагнітне випромінювання у спектральному діапазоні 0,76 мкм — 1 мм називають інфрачервоним (ГЧ).

Якщо використати закон Віна, то цьому спектральному діапазону відповідає температурний у межах 3800 — 1,5°К. Таким чином, усі рідкі та тверді тіла у звичайних умовах практично є джерелами 1Ч-випромінювання.

При невисокій температурі енергетична світимість тіл мала, тому не всі тіла можна використати як джерела ІЧ-виттромінювання. У зв'язку з цим, поряд з тепловими джерелами ІЧ-випромінювання, використовують ще ртутні лампи та лазери. Близько 507о випромінювання Сонця лежить в 14 частині спектру.

Лікувальні властивості ІЧ-випромінювання зумовлені його тепловою дією. Найефективнішим є короткохвильове ІЧ-випромінювання.

ІЧ-випромінювання проникає у тіло приблизно на 20 мм, тому більше прогріваються поверхневі шари. Терапевтичний ефект залежить від температурного градієнту, що активізує діяльність терморегулюючої системи. Лікувальний ефект зумовлює підсилення кровопостачання опроміненої ділянки.

Іншим прикладом використання ІЧ-випромінювання у діагностиці є фотографування в ІЧ-променях. За допомогою цього методу можна діагностувати шкірні та судинні захворювання.

Дата добавления: 2015-07-10