Висновки.

Зміст.

Вступ.
I. Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції.
1) Різновид залоз внутрішньої секреції, та іх функції.
II. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі.
III. Поняття про гіпо- та гіперфункції залоз внутрішньої секреції та хвороби, які з ними пов'язані.
1) Гіпофіз.
2) Щитовидна залоза.
3) Прищитовидні залози.
4) Підшлункова залоза.
5) Надниркові залози.
Висновки.
Вступ.

Людський організм складається з клітин, тканин, органів та систем органів. Кожна структурна одиниця має свою певну будову, місце розташування та виконує певну функцію. Також в людському організму відбуваються різні фізіологічні, хімічні та біологічні процеси (обмін речовин, розщеплення). І все це відбувається під регуляцією нервової системи та завдяки внутрішній секреції.
Внутрішня секреція, процес утворення та виділення залозами внутрішньої секреції специфічних фізіологічних високоактивних продуктів - гормонів.

Гормони виділяються в певному співвідношенні в організм та забезпечують координацію біохімічних реакцій, тобто регуляцію процесів обміну речовин, росту та розвитку і, таким чином, нормальне функціонування організму, пристосування його до змін зовнішнього середовища. На функцію ендокринних залоз впливають багаточисельні фактори (травма, біль, високі та низькі температури, інфекція, інтоксикація, кисневе голодування), в наслідок яких функція залоз може пригнічуватись, або навпаки підвищуватись. Порушення функцій залоз внутрішньої секреції грають велику роль у виникненні різних хвороб. При виникненні порушень одної залози у хворобу підключаються інші залози, так як їх діяльність тісно пов'язана між собою, та функціонують як єдина фізіологічна система.

І. Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції.
1. Різновид залоз внутрішньої секреції та їх функції.
Залози - це органи, які виробляють різні речовини - секрети. Залози бувають одноклітинні (одноклітинні залози шлунка, дихальних шляхів) та багатоклітинні.

За своєю будовою залози поділяються на:

Залози зовнішньої секреції (екзокринні, грець. екзот - назовні) - це залози, які мають вивідні протоки та секрети виділяються на поверхню тіла (сальні, молочні), або в порожнину організму (в ротову порожнину, кишечник, статеві протоки).

Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції (ендокринні, грець. ендо) є відсутність вивідних протоків, тому їхні секрети виділяються безпосередньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони гормонами. Науку, що вивчає будову, функції і захворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокринологією.

Залози змішаної секреції виконують водночас дві функції як залози зовнішньої секреції та залози внутрішньої секреції, тобто вони виділяють секрети безпосередньо у кров і в той же час мають вивідні протоки (підшлункова залоза утворює підшлунковий сік, який виділяється через проток у дванадцятипалу кишку, та виділяє гормон інсулін, який регулює кількість цукру у крові).

До залоз внутрішньої секреції належать:
- гіпофіз,
- щитовидна,
- прищитовидні,
- загрудинна,
- шишковидне тіло,
- надниркові,
- статеві,
- підшлункова.

Останні дві одночасно є і залозами зовнішньої секреції, тому їх називають змішаними.

II. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі.

Гормони - це біологічно активні речовини, які в невеликих кількостях здатні робити на організм значний вплив. Гормони характеризуються специфічністю, тобто кожний гормон виконує певну функцію. Гормони, надходячи в кров, виконують свою роль далеко від місця синтезу. В швидкості виникнення ефекту гормони поступаються нервовій системі.

Хімічна природа гормонів неоднорідна: видозмінені амінокислоти, білки, поліпептиди, стероїди та ін. Так, тироксин щитовидної залози є йодованою амінокислотою;
інсулін, глюкагон підшлункової залози, самототропін (гормон росту) гіпофіза - білки;
адреналін, норадреналін надниркових залоз - катехоламіни (азотовмісні сполуки);
гормони статевих залоз естрадіол, тестостерон - стероїди.

Гормони мають сильний вплив на регуляцію обміну речовин, росту, статевого розвитку, функцій окремих органів. Одні гормони здатні підсилювати функцію, а інші - послаблювати. Отже, завдяки гормонам, що виробляються в залозах внутрішньої секреції, здійснюється регуляція життєдіяльності організму.

ІІІ. Поняття про гіпо- та гіперфункції залоз внутрішньої секреції та хвороби, які з ними пов'язані.

1. Гіпофіз.
Злагоджена функція залоз внутрішньої секреції може порушуватися. Залози можуть виділяти гормони в надлишку і це супроводжується гіперфункцією їх (більше норми). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді проявляється недостатність їх в організмі – гіпофункція (менше норми). Гіперфункція і гіпофункція призводять до порушення життєдіяльності організму, захворювань.

Залози внутрішньої секреції виконують багато функцій. Серед них найбільш показовим у цьому відношенні є гіпофіз (від грець. hypophysis -відросток). Він невеликий за розміром, маса його 0,35 - 0,65 г, розташований біля основи мозку, з яким сполучений за допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють дві частки: передню і задню, а також проміжну частину. Усі вони продукують гормони з різними функціями.

Передня частка виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла, інші - на діяльність статевих залоз, щитовидної, надниркових залоз тощо. Гормон стимулює розвиток організму, одночасно впливаючи на обмін жирів, вуглеводів і білків. При надлишку цього гормону розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба проявляється по-різному. Зріст хворих дітей значно більший зросту однолітків, і в юному віці вони можуть досягати двох метрів.
Якщо гіперфункція передньої частини гіпофіза розвивається у дорослих, то у них ніби відновлюється ріст. При цьому збільшується тільки ті частини тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости. Захворювання називають акромегалією.

При недостатній кількості гормону росту у дітей розвивається карликовість. На відміну від кретинізму, що зв'язаний з гіпофункцією щитовидної залози, зберігаються пропорції тіла і психічний розвиток. Якщо захворювання виникає у дорослих, то змінюється обмін речовин, який супроводжується тяжким ожирінням або, навпаки, схудненням.
Проміжна частина гіпофізу виділяє гормон, який регламентує утворення пігменту шкіри.
Задня частка гіпофізу нагромаджує гормони вазопресин і окситоцин, що надходять сюди від підгорбової ділянки.
Вазопресин підвищує артеріальний тиск і пригнічує утворення сечі. Знижена функція задньої частки призводить до нецукрового діабету. Це захворювання супроводжується виділенням надзвичайно великої кількості сечі - 5л і більше за добу. На відміну від цукрового діабету сеча не містить глюкозу.
Другий гормон - окситоцин - діє на мускулатуру матки, викликаючи її скорочення.

Ендокринні функції гіпофізу находяться під контролем гіпоталамуса, в якому утворюються особливі нейрогуморальні речовини.

Як видно з далеко не повного опису значення гіпофізу, ця залоза має сильний і різноманітний безпосередній вплив на організм. Крім того, гіпофіз регулює діяльність інших ендокринних залоз:
- щитовидної,
- статевих,
- епіфіза,
- надниркових.

2. Щитовидна залоза.
Щитовидна залоза (glandula thyreoidea) виробляє та накопичує йодоутримуючий гормон, приймає участь у регуляції обміну речовин і енергії в організмі. У людини щитовидна залоза повністю формується к 8-9- місяцям плоду. Розташована спереду від дихального горла і по боках гортані. Маса її близько 30 - 40 г. Продукує гормон тироксин, її вроджене недорозвинення призводить до захворювання мікседемою і кретинізмом. Функція щитовидної залози регулюється центральною нервовою системою.

Мікседема зумовлюється недостатністю тироксину. При цьому відбувається надлишкове нагромадження в шкірі складних сполук, через що вона здається товстою. Затримується процес окостеніння. Діти погано ростуть, пізніше звичайного починають ходити і сидіти.
Кретинізм - більш важка форма недостатності функції щитовидної залози. У хворих затримується фізичний і психічний розвиток. Хворі діти виростають не більш 140 см і такими залишаються на все життя. При цьому у них тіло непропорційне, білковий і сольовий обмін знижений, але підвищений вуглеводний обмін; затримується розвиток мови. Штучне введення гормонів в організм поліпшує розвиток, але повністю не нормалізує.
При підвищеному виділенні щитовидною залозою тироксину розвивається базедова хвороба. Вона характеризується інтенсивним обміном речовин, вирячкуватістю, підвищеною збудливістю нервової системи, дрижанням кінцівок, схудненням. Лікування спрямоване на пригнічення активності продукції гормонів, хірургічне видалення більшої частини залози.

Таким чином, від гормонів щитовидної залози залежать:
- правильний розвиток тканин,
- розвиток кісткової системи,
- обмін речовин,
- функція нервової системи.

3. Прищитовидні залози.
Прищитовидні залози (2 пари) розташовані на поверхні щитовидної залози або занурені в неї. Прищитовидні залози продукують гормон, який приймає участь у регуляції обміну Са та Р в організмі. При гіперфункції прищитовидних залоз відбувається пом'якшення кісток, що призводить до несподіваних переломів. При гіпофункції відбувається затримка розвитку зубів. Виділення прищитовидних залоз призводить до появи судом, це відбувається в наслідок зниження концентрації Са у крові. В той же час відбувається збільшення Р.

4. Підшлункова залоза.
Гормони підшлункової і надниркових залоз. Підшлункова залоза поряд з утворенням травних ферментів здійснює синтез ряду гормонів - інсуліну, глюкагону, із яких ми розглянемо інсулін. Він утворюється спеціальними клітинами панкреатичних острівців цієї залози і складається з 51 амінокислоти. Під впливом інсуліну підвищується проникність цитоплазматичних мембрам, відбувається проникнення молекул глюкози із крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу глікогену. В нормі вміст глюкози в крові коливається від 4,4 до 6,6 ммоль/л.
При недостатньому утворенні інсуліну клітинами підшлункової залози або порушенні його засвоєння в організмі не відбувається утилізація тканинами глюкози з плазми крові, і тоді різко підвищується її кількість у крові і тканинах. Це супроводжується порушенням обміну не тільки вуглеводів, але й інших сполук нормальної життєдіяльності, і розвивається - цукровий діабет. Крім глюкози в крові і сечі нагромаджується кислі продукти обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої збільшена, бо хворі п'ють багато води, щоб утамувати спрагу, яка супроводжує цю хворобу.
Для лікування хворих застосовують препарати інсуліну або речовини з подібною дією. Вони нормалізують обмін вуглеводів.
Для профілактики цукрового діабету необхідний здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки дотримання режиму праці і відпочинку, але й раціональне харчування, нормальну психологічну обстановку в сім'ї і колективі.
Введений інсулін діє недовго і його вводять щоденно. Вчені інтенсивно працюють над розробленням препаратів більш тривалої дії.

5. Надниркові залози.
Надниркові залози - парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. розташовані на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають. Складаються із мозкового і кіркового шарів. Клітини мозкового шару продукують декілька гормонів. Основні з низ адреналін і нородреналін. Вони звужують просвіт кровоносних судин, підсилюють розщеплення глікогену, підвищують працездатність, серцеву діяльність. Звуження кровоносних судин супроводжується підвищенням тиску крові. Підсилення розщеплення глікогену супроводжується збільшенням кількості глюкози в плазмі крові.

Такі зміни в організмі відбуваються при емоційних напруженнях людини, що є наслідком підвищенням виділення адреналіну із наднирників. У корі надниркових залоз синтезуються гормони під загальною назвою кортикостероїди. Їх близько 40 видів. Серед широко використовуваних в медицині відомо кортизон та гідрокортизон. Вони регулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, при якій шкіра набуває бронзового кольору. Крім цього людина худне, втрачає працездатність через розлади нервово-м'язової системи. Таким чином, функція наднирників складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м'язів, стан імунітету. Для запобігання захворюванням надниркових залоз важливо зміцнювати психоемоційне здоров'я, раціонально загартовувати організм, що дає можливість уникнути простудних хвороб.

Висновки.

У цілому залози внутрішньої секреції, незважаючи на невеликі розміри, невелику кількість гормонів, що вони продукують, мають великий вплив на життєдіяльність організму і тісно взаємодіють між собою. Разом з нервовою системою вони належать до біологічних регуляторів вищого ряду і забезпечують нейрогуморальну регуляцію.

Дата добавления: 2015-07-10