Найдавніші сліди осілого заселення південної Месопотамії сягають IV-V тисячоліття до н.е. Залежно від міст, де знайдено пам'ятки того заселення, його поділяють на три періоди: ель-обеїдський та урукський у Шумері і джемдет-насрський в Аккаді. (За найновішими даними, у дошумерські часи існував ще й четвертий період, коли була створена так звана ерідська культура, відкрита іракськими археологами в Абу-Шахрейні поблизу Перської затоки.)
Урукський період (приблизно 3500-2800 роки до н.е.)
Від тих часів до нас дійшли дані про спорудження монументальної будови - першого зіккурату, східчастої храмової вежі, яка, очевидно, являє собою подобу "гори", оселі богів. На глиняних табличках і печатних валках часів приблизно 3300 року до н.е. вчені виявили зразки первісного рисункового письма; воно мало приблизно 2000 знаків, і саме на його основі поступово виник клинопис - перше письмо в історії людства, Пам'ятки свідчать, що ці народи використовували вози та тягло, бо знали вже колесо - винахід, до якого, наприклад, американські ацтеки не дійшли навіть у XVI ст. н.е. Вчені знайшли сліди споруд для штучного зрошування, що є "передумовою сільського господарства". Знайшли вони також документи, що свідчать про утворення перших держав.
Між шумерськими містами-державами, які періодично об'єднувались, і державами Аккаду від найдавніших часів існували зв'язки - торговельні, культурні, воєнні. Тривала боротьба між ними закінчилася на зламі ХХУ-XXIV ст. до н.е. перемогою Аккаду, цар якого Саргон І ("цар чотирьох сторін світу", як він сам себе величав) після першого об'єднання Месопотамії в одній державі утворив світову імперію; простягалася вона від нинішнього Іраку аж до Егейського моря. Існувала ця імперія двісті років, досягши вершини своєї могутності за царя Нарамсіна десь у 2320-2284 роках до н.е. Смертельного удару ій, розхитаній безперервними повстаннями підкорених народів, завдав напад диких гутських племен. (Одна шумерська поема змальовує, що діялося в підкореній гутами Месопотамії: "Країна потрапила до рук жорстоких ворогів. Богів вони забрали в полон. Народ стогне від праці й поборів. Канали занедбані. Тигр став несудноплавний. Полів не зрошують. Поля не родять".)
Гути, які володіли країною десь 125 років, поступово асимілювалися й прийняли - як майже всі завойовники, що стоять на нижчому культурному рівні,- вищу й давнішу культуру підкорених народів. Шумер за панування гутів здобув собі незалежність. У цей час виросло й зміцніло місто Лагаш, столиця царя Гудеа, статую якого знайшов Сарзек. Гудеа зображений не в звичайній позі воєначальника зі списом у руці,- він тримає на колінах план будови. "Як корова, що звертає погляд на своє телятко, вклав він усю свою любов у будівництво храмів", - каже про нього напис.
Після вигнання гутів (десь у першій половині XXII ст. до н.е.) настає новий - і останній - період розквіту шумерської культури; припадає він на часи царювання урської династії. Від тих часів донині збереглася монументальна храмова вежа - перший справжній зіккурат, перша відома нам Вавілонська вежа. Стояла вона біля храму бога місяця Наннара в Урі, на прямокутній основі, боки якої мають 62,5 і 43 метри. Це могутня масивна споруда, що має чотири поверхи й троє сходів, а на верхньому майданчику храм, "що у нього сходив бог". Обличкована ця споруда паленою цеглою, на внутрішньому боці якої часто викарбувано ім'я царя, ядро збудоване з непаленої цегли. Походить ця вежа з часів першої урської династії, тобто з XXIX- XXVIII ст. до н.е. Ця перша, яка збереглася до нашого часу, Вавілонська вежа (первісного її вигляду не знаємо), була побудована принаймні на сто років раніше від найстарішої єгипетської піраміди!
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 115 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Порядок приймання документів від джерел комплектування архіву | | | Давньовавілонське царство |