За редакцією заслуженого діяча науки академіка АПН України 6 страница

Допоміжні жувальні м'язи — дво- черевцевий (т. digastric us). щелепно- під’язиковий (m. mylohyoideus> і під­борідно-під’язиковий (m. geniohyoide- us)—опускають нижню шелепу.

Кровопостачання и іннервація лиця

Артеріальні судини з різних джерел утворюють між собою численні анасто- мози, чим забезпечують добре крово­постачання тканин лиця рис Зп. Через це рани на лиці загоюються швидко, а пластичні операції закінчуються спри­ятливо. Оперативні втручання на лиці супроводжуються значною кровотечею, а при деяких з них резекція щелепи, ампутація язика та ін. непохідна по­передня перев’язка зовнішньої сонної артерії.

Основні джерела кровопостачання ли­ця — зовнішня і внутрішня сонні арте­рії (а. carotis externa et a. carotis interna).

Рис. ЗО. Артерії лицевого і мозкового відділів голови:

1 — г. parietalis a. temporalis superficialis; 2 — a. temporalis media; 3, 6-а. occipitalis; 4 — a. auricularis posterior; 5 — a. maxilla ris; 7 ■— a. transversa faciei; 8 — a. meningea media; 9 — a. carotis externa; 10, 12 — a. facialis; 11 — a. alveolaris inferior; 13 — a. labialis inferior; /4-а. mentalis; 15 — a. buccalis; 16 — a. palatina descendens; 17— a. labialis superior; 18 — a. infraorbitalis; 19 — a. angularis; 20 — a. alveolaris superior posterior; 21 — a. sphenopalatina; 22 — aa. temporales profundae; 23 — a. zygoma- ticoorbitalis; 24 — r. frontalis a. temporalis superficialis.

які є гілками загальної сонної артерії (а. carotis communis). Від зовнішньої сонної артерії до лиця відходить лице­ва артерія (а. facialis) (часто від зов­нішньої сонної артерії відходить спіль­ний стовбур язикової і лицевої артерій— truncus linguofacialis). Початковий відділ лицевої артерії розміщується на шиї, потім вона виходить на лице біля пе­реднього краю жувального м’яза, пере­гинаючись через край нижньої щелепи. Тут її можна притиснути до щелепи, щоб тимчасово зупинити кровотечу, ви­кликану пошкодженням лиця. Згинаю­чись під шкірою лиця і в товщі міміч­них м’язів, артерія йде до кута ротової
щілини і далі до внутрішнього кута ока, де своєю кінцевою гілкою — а. angula­ris — анастомозу є з a. dorsalis nasi — гілкою a. ophthalmic а (від а. carotis interna). Лицева артерія віддає гілки на шию і лице: висхідну піднебінну, підпідборідну, нижню і верхню губні артерії, мигдаликову та ін.

Поверхнева скронева артерія (a. tem­poralis superficialis) є кінцевою гілкою і прямим продовженням зовнішньої сон­ної артерії. Вона проходить у товщі привушної слинної залози і виходить під шкіру спереду козелка вушної ра­ковини. Поверхнева скронева артерія віддає свої гілки до привушної слинної залози (rr. parotidei) і вушної раковини (rr. auricular es anteriores), а також по­перечну артерію лиця, середню скро­неву і вилично-орбітальну артерії. На рівні верхнього краю очної ямки по­верхнева скронева артерія ділиться на дві кінцеві гілки — тім’яну і лобову (r. parietalis et r. frontalis).

Верхньощелепна артерія (a. maxilla- ris) постачає кров у глибокі відділи лиця і є другою кінцевою гілкою зовнішньої сонної артерії. Короткий стовбур ді­литься на три відділи: перший огинає шийку нижньої щелепи, другий про­ходить у скронево-крилоподібному про­міжку між m. temporalis і m. ptery- goideus laterality третій проникає в кри- лопіднебінну ямку (fossa pterygopalati- па). В кожному відділі верхньощелепна артерія віддає низку гілок. У першому відділі це глибока вушна арте­рія (a. auricularis profunda), яка по­стачає кров у барабанну перетинку, кап­сулу скронево-нижньощелепного суглоба і кісткову частину зовнішнього слухово­го ходу, передня барабанна артерія (a. tympanica anterior) кро- вопостачає слизову оболонку барабан­ної порожнини. Нижня альвеоляр­на артерія (a. alveolaris inferior) че­рез foramen mendibulae йде в одноймен­ний канал і кровопостачає зуби та ясна. Виходить з каналу через підборідний отвір (foramen mentale) під назвою а. mentalis і розгалужується в шкірі і м’я­зах.підборіддя.

Середня менінгеальна ар­терія (a. meningea media) піднімаєть­ся по медіальній поверхні латерального крилоподібного м’яза, через остистий от­вір (foramen spinosum) проникає в по­рожнину черепа і ділиться на передню і задню гілки, що кровопостачають тверду оболонку головного мозку.

Гілки другого відділу верхньощелепної артерії: жувальна (a. masseterica. яка кровопостачає однойменний м'яз), глибокі скроневі (аа. temporales profundae, які кровопостачають скроне­вий м’яз), щічна (а. buccalis. яка кровопостачає однойменний м'яз зад­ня верхня альвеолярна > a. al­veolaris superior posterior і a p т e p і Ї. а також крилоподібні гілки (rr. pterygoidei), які направляються до латерального і медіального крилоподіб­них м’язів. Задня верхня альвеолярна артерія починається перед входом верх­ньощелепної артерії в крил<»ні днебінну ямку. Її ГІЛКИ ВХОДЯТЬ через однойменні отвори на горбі верхньої ЩеЛеІІН. жив­лячи верхні великі кутні зуби, ясна і слизову оболонку верхньощелепної па­зухи.

ГІЛКИ третього ВІДДІЛ) Верхньощелеп­ної артерії: підорбітальна низхідна під небінна і клинопіднебінна

Підорбітальна а р т -; я < а.

infraorbitalis) з крилогі і дн - б •: я мки

через нижню орбітальн> ш.дин\ вихо­дить 3 порожнини (»чи ■ ЛУКИ Через sulcus et canalis infra--~~.::..' д ■ ягає

однойменного отвору і > • ж;. ► ться

в межах fossa саліпа Т> т ^ d-то-

мозує з гілками лицево" ' Про

ХОДЯЧИ в нижньоорб.L у;, глналі.

підорбітальна арте рі я г. д_;; -; ^ дн і

верхні альвеолярні ар> п:. da­res superiores anterior^ > ^Г г ЗгрХ-

ньої щелепи.

Низхідна п і д н - '. н - ар­терія (a. palatina > - пу­

скається ВНИЗ ПО велико Vf; П.ДНебіННоМу каналу (canalis palatine- - за­

кінчується великою і малими піднебін­ними артеріями (а. раїv;; _аа

palatinae minores). Кровоп• • оіачак. твер­де і м’яке піднебіння.

Рис. 31. Вени лицевого і мозкового відділів голови:

1 — а. et v. occipitalis; 2 — v. auricularis posterior; 3 — v. jugularis interna; 4 — a. carotis externa; 5 — v. jugular is externa; 6‘ — \ retromandibularis; 7 — v. facialis; 8 — v. submentalis; 9 — v. labialis inferior; 10 — v. faciei profunda; 11 — v. labialis superior; 12 — vv. nasales externae; 13 — v. angularis; 14 — v. supraorbitalis; 15 —v. frontalis.

Клинопіднебінна артерія (a. sphenopalatina) проходить через однойменний отвір на боковій стінці носа в носову порожнину і кровопостачає
перегородку і задній відділ стінки по­рожнини носа, розгалужуючись на аа. nasales posteriores, laterales et septi.

Вени лиця утворюють дві сітки: по­верхневу і глибоку. До першої належать дві вени: лицева (v. facialis) і занижньо- щелепна (v_t retromandibularis) (рис. 31).

Лицева вена супроводжує лицеву ар­терію. Починається вона біля медіаль­ного кута ока як кутова вена (v. angula­ris), яка широко анастомозу є з очними венами, що впадають в печеристу па­зуху твердої оболонки мозку. В лицеву вену впадають вени, які йдуть від ло­бової, орбітальної ділянок, носа, повік, щік, губ і підборіддя.

Занижньощелеппа вена утворюється злиттям кількох поверхневих скроневих і верхньощелепних вен. Вона збирає венозну кров з ділянок, які постача­ються кров’ю кінцевими гілками зов­нішньої сонної артерії — поверхневою скроневою і верхньощелепною артерія­ми. Занижньощелепна вена проходить у товщі привушної залози за гілкою нижньої щелепи. В цьому відділі в неї впадають дрібні вени вушної раковини, скронево-нижньощелепного суглоба, се­реднього вуха, привушної залози. V. ret- romandibularis спускається вниз і в ді­лянці шиї з’єднується з лицевою веною, їх спільний стовбур впадає у внутрішню яремну вену.

Глибока венозна сітка — це крилопо­дібне сплетення (plexus pterygoideus), а також дрібні сплетення, закладені в товщі м’язів і міжм’язової клітковини глибокої ділянки лиця. За допомогою очних вен вона анастомозує з одного боку з поверхневими венами лиця, а з другого — з печеристою пазухою твер­дої оболонки головного мозку. Ця обста­вина має важливе клінічне значення при гострих запальних процесах, які вини­кають в ділянці лиця (фурункулах, кар­бункулах, абсцесах). Гнійні процеси у верхній половині лиця, вище лінії, яка з’єднує кути рота, нерідко протікають тяжко внаслідок утягування в процес вен лиця. Це створює небезпеку швидко­го просування інфекції венозними суди­нами в печеристу пазуху.

У звичайних умовах відтік венозної крові від лиця проходить в напрямку внутрішньої яремної вени. Коли ж лице­ва вена або її притоки затромбовані або здавлені набряклими тканинами ли­ця, можливий ретроградний напрямок венозного відтоку. Септичний ембол може проникнути в печеристу пазуху і призвести до розвитку флебіту чи тром­бозу пазухи, менінгіту.

Лімфатичні судини покривів лиця відводять лімфу в підборідні, піднижньо- щелепні лімфатичні вузли, а також у поверхневі і глибокі лімфатичні вузли привушної залози (рис. 32). Від перед­ніх відділів порожнин носа і рота лім­фатичні судини направляються до під­борідних і піднижньощелепішх лімфа­тичних вузлів, від задніх відділів частко­во до потиличних і глибоких шийних, зокрема заглоткових лімфатичних вуз­лів. Від очної ямки лімфатичні судини йдуть до глибоких шийних вузлів, що лежать на боковій стінці глотки.

В іннервації лиця беруть участь ру­хові і чутливі нерви. До мімічних м’язів лиця йдуть рухові нерви, які є гілками лицевого нерва. Жувальні м’язи одер­жують іннервацію від нижньощелепного нерва.

Чутлива іннервація шкіри лиця і сли­зової оболонки в основному здійснює­ться трійчастим і язикоглотковим нер­вами, а також гілками шийного спле­тення — великим вушним нервом (п. аи- ricularis magnus).

Лицевий нерв (п. facialis) є VII череп­ним нервом (рис. 33). Вийшовши з речо­вини головного мозку, нерв розміщуєть­ся в лицевому каналі кам’янистої части­ни скроневої кістки, де віддає великий кам’янистий (п. petrosus major) і стре­менний (п. stapedius) нерви, а також барабанну струну (chorda tympani).

Із порожнини черепа лицевий нерв виходить через foramen stylomastoideum, вступає в привушну слинну залозу, утворюючи в її товщі привушне спле­тення (plexus parotideus). Кінцеві гілки цього сплетення формують так звану велику гусячу лапку (pes anserinus major), яка складається з радіально розміщених скроневих (rr. temporales), виличних (rr. zygomatic і), щічних (гг. buccales) і шийної (r. colli) гілок, а також крайової гілки нижньої щелепи (r. mar- д inalis mandibulae).

Щоб запобігти пошкодженню гілок лицевого нерва, розрізи на лиці роблять в радіальному напрямку від мочки вуха.

Трійчастий нерв (п. trigeminus) — V черепний нерв (рис. 34). Виникає з двох корінців — більшого чутливого і меншого рухового (radix sensoria et radix motoria). На передній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки біля її верхівки чутливий корінець утво­рює трійчастий вузол (ganglion trigemi- nale). Від вузла відходять три нерви: очний, верхньощелепний га нижньоще­лепний.

Перша гілка трійчастого нерва — очний нерв (п. ophthalmicus), чут­ливий. Він проникає в порожнину очної ямки через fissura orbital is superior і ді­литься на лобовий (п. frontalis), слізний (п. lacrimalis) і носовійковий (п. naso- ciliaris) нерви. Лобовий нерв, у свою

Рис. 32. Лімфатична система голови і шиї:

1 —nodi lymphatici parotidei superficiales et profundi; 2— nodi iymphatici retroauriculares; 3— m. sternocleidomastoideus; 4— nodi lymphatici occipitales; 5 — m. trapezius, m. levator scapulae, m. omohyoideus; 6 — nodi lymphatici cervicales superficiales et pro­fundi; 7 — v. jugularis interna; 8 — a. carotis communis; 9 — m. sternothyroideus; 10 — m. sternohyoideus; 11 — m. omohyoideus; 12 —

gl. submandibularis; 13 — nodi bymphatici submandibulares et mandibulares; /4 — nodi lymphatici submentales; 15 nodi lymphatici

buccales; 16 — m. masseter; 17 — gl. parotis; 18 —ductus parotideus; 19 — gl. parotis accessoria.

чергу, ділиться на дві гілки: надорбі­тальний (п. supraorbitalis) і надблоко- вий (п. supratrochlearis) нерви. В задній частині очної ямки на латеральній сто­роні зорового нерва, між ним і зовніш­нім прямим м’язом очного яблука, ле­жить війковий вузол (ganglion ciliare), від якого відходять пп. ciliares breves до очного яблука.

Другою гілкою трійчастого нерва є

чутливий верхньощелепний нерв (п. maxillaris). Він виходить з порож­нини черепа через foramen rotundum і іннервуе шкіру нижньої повіки, зов­нішнього кута ока, скроневої ділянки, бокової поверхні носа, верхньої губи, верхньої частини щоки. Від нього також відходять гілки до зубів і ясен верхньої щелепи, до слизової оболонки стінки носової порожнини, піднебіння, пазух

Рис. 33. Схема розгалу­ження лицевого нерва:

1 — fossa rhomboidea; 2 — nucl. n. facialis; 3— for. stylomastoi- deum; 4 — venter posterior m. di- gastrici; 5 — m. stylohyoideus; 6 — m. styloglossus; 7 — pars glos- sopharyngea m. constrictor pha- ryngis superior; 8 — rr. n. facia­lis; 9—19—rr. n. facialis; 20— chorda tympani; 21 — n. lingualis;

22 — gangl. pterygopalatinum;

23 — gangl. trigeminale; 24 — a. carotis interna; 25 — n. interme- dius; 26 — n. facialis; 27 — n. ves- tibulocochlearis.

Рис. 34. Схема розгалуження трійчастого нерва:

a — n. ophthalmicus: 1 — n. supraorbitalis; 2 — r. communicans; 3,7 — n. frontalis; 4 — nn. ciliares breves: 5 — gangl ciliare: 6 — n. lacrimalis; 8—n. maxillaris; 9 — n. mandibularis; 10 — gangl. trigeminale; 11—n. ophthalmicus: 12 — n. oculomoturius: 13 — n. nasociliaris; 6 — n. maxillaris; 1 — r. communicans cum n. zygomatico; 2 — n. zygomaticus; 3 — n. infraorbitalis: 4. 6. 7 — rr. dentales superiores; 5 — plexus dentalis superior; 8, 9, 10,— nn. palatini minores; 11 — n. canalis pterygoideus iradix facialis: 12 — gangl. pterygopalatinum; 13 — n. ophthalmicus; 14 — n. nasociliaris; 15 — n. frontalis; 16 — n. lacrimalis; e — n. mandibularis: 1 — n. ophthal­micus; 2 — n. maxillaris; 3 — n. buccalis; 4 — n. lingualis; 5 — n. alveolaris; 6 - chorda tympani; 7 — n. facialis: 8 — n. auriculo- temporalis.

клиноподібної кістки і верхньої щелепи. Найбільша його гілка — підорбітальний нерв (п. infraorbitalis) — виходить на лице через foramen infraorbitale і в fossa сапіпа розпадається на гілки, утворюючи так звану малу гусячу лапку (pes anse- rinus minor). Від підорбітального нерва відходять верхні альвеолярні нерви (пп. alveolares superiores), які іннервують зу­би і верхню щелепу і від яких, у свою чергу, відходять такі гілки: задні (rr.

alveolares superiores posteriores), серед­ня (r. alveolaris superior medius) і перед­ні (rr. alveolares superiores anteriores).

Біля основи альвеолярного відростка верхньої щелепи верхні альвеолярні гілки утворюють верхнє зубне сплетення (plexus dentalis superior), від якого від­ходять зубні і ясенні гілки. В крило- піднебінній ямці від верхньощелепного нерва відходять виличний (п. zygoma­ticus) і крилопіднебінні (nn. pterygopala-
tini) нерви. В глибині ямки медіально і вниз від верхньощелепного нерва роз­міщується крилопіднебінний вузол ganglion pterygopalatinum). Від нього відходять гілки, які мають секреторні симпатичні і парасимпатичні) та чут­ливі волокна: орбітальні (rr. orbitales), латеральні і медіальні верхні задні но­сові (rr. nasales superiores posteriores) і носопіднебінні нерви (пп. nasopalatini). Носопіднебінні нерви утворюють три групи нервів: 1) великий піднебінний нерв (п. palatinus major); 2) малі під­небінні нерви (пп. palatini minores); 3) нижні задні носові гілки (rr. nasales posteriores inferiores).

Третя гілка трійчастого нерва — нижньощелепний нерв (п. mandibularis) — має в своєму складі, крім чутливих волокон, що іннервують шкіру нижньої частини щоки, скроні, передньої частини вушної раковини і зовнішнього слухового ходу, нижньої щелепи, підборіддя і нижньої губи, сли­зову оболонку щік і губ, задньої і нижньої частини стінок порожнини ро­та, язик, зуби і ясна нижньої щелепи, скронево-нижньощелепний суглоб, весь руховий корінець трійчастого нерва, який іннервує жувальні м’язи, п. digast- ricus (переднє черевце) і m. mylohyoi­deus.

Нижньощелепний нерв з порожнини черепа виходить через foramen ovale і зразу ж ділиться на чутливу і рухову гілки. Чутливі гілки: вушно-скроневий (п. auriculotemporalis), щічний (п. bucca- lis)_y нижній альвеолярний (п. alveola- ris inferior) і язиковий (п. linqualis) нерви. Вушно-скроневий нерв починає­ться двома корінцями, які, охопивши а. meningea media, з’єднуються в один стовбур і йдуть позаду шийки виростко­вого відростка нижньої щелепи. Далі він проходить у товщі привушної залози спереду зовнішнього слухового ходу, супроводжуючи а. t empor alis superfici­alis. На своєму шляху нерв віддає секре­торні гілки для привушної залози, а та­кож чутливі гілки до скронево-нижньо­щелепного суглоба, шкіри передньої частини вушної раковини, хряща зов­нішнього слухового ходу і розгалужу­ється в шарах скроневої ділянки.

Щічний нерв іннервує слизову обо­лонку і шкіру щоки, а нижній альвео­лярний (чутливий) через foramen man­dibule проникає в однойменний канал нижньої щелепи, віддає гілки до всіх зубів нижньої щелепи і ясен і виходить з каналу через foramen mentale під наз­вою підборідний нерв (п. mentalis).

Язиковий нерв спускається між кри­лоподібними м’язами і ховається під сли­зову оболонку дна порожнини рота, пе­рехрещуючись з вивідною протокою під- нижньощелепної слинної залози. Він іннервує слизову оболонку спинки язика від його кінчика до papillae vallatae (сосочків, оточених валиком) передніх двох третин. До язикового нерва (при­близно на середині його довжини) при­єднується chorda tympani, яка відділя­ється від проміжного нерва і несе сма­кові волокна до слизової оболонки пе­редніх двох третин язика і парасимпа­тичні волокна до піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз, які пере­риваються в піднижньощелепному вузлі (ganglion submandibulare). Волокна п. lingualis є провідниками загальної чут­ливості (дотику, болю, температури).

Рухові гілки нижньощелепного нерва одержали назву від іннервованих ними однойменних м’язів: п. massetericus,

пп. temporales profundi, пп. pterygoidei lateralis et medialis (нерви крилоподіб­ні— латеральний і медіальний). Крім того, нижньощелепний нерв іннервує т. tensor veli palatini і m. tensor tympani. З гілками нижньощелепного нерва пов’я­зані три вузли вегетативної нервової системи: вушний (ganglion oticum) — з медіальним крилоподібним нервом (п. pterygoideus medialis); піднижньо- щелепний — з язиковим нервом; під’язи­ковий (ganglion sublinguale) — з під’язи­ковим нервом (п. sublingualis). Від вузлів ідуть післягангліонарні парасимпатичні секреторні волокна до слинних залоз.

Ділянка орбітальна (regio orbitalis)

Рис. 35. Топографія очної ямки:

t -m. levator palpebrae superior; 2— m. rectus lateralis; 3 — m. obliquus inferior; 4— m. rectus inferior; 5—nn. et aa. ci­liares breves; 6 — r. inferior n. oculomoto- rii; 7 — m. rectus lateralis et n. abducens; 8 — n. abducens; 9 — n. oculomotorius; 10 — a. carotis interna; 11—n. opticus; 12 — a. ophthalmica; 13 — n. lacrimalis; 14 — gangl. ciliare; 15 — n. nasociliaris; 16 — m. rectus superior; 17 — n. et a. supraorbitalis; I — n. ophthalmicus; II — n. maxillaris; III — n. mandibularis; IV — gangl. trigeminale.

Порожнина очної ямки разом з части­нами лиця, що до неї прилягають, скла­дає окрему ділянку — орбітальну ділян­ку (рис. 35). В ділянці виділяють по­
віки (palpebrae) і порожнину очної ямки, яка розділена фасцією очного яблука (vagina bulbi) на бульбарний і ретро- бульбарний відділи. Повіки — це парні складки, які прикривають передню по­верхню очного яблука.

Шари. Шкіра повік тонка і ніжна, особливо біля вільного краю повік, де знаходяться вії. Вона легко збирається в складки і має сальні та потові за­лози.

Підшкірна клітковина повік пухка, не містить жирових скупчень. ¥ клітко­вині вільно поширюються набряки при місцевих запальних процесах і різних захворюваннях, а також легко виника­ють крововиливи при травмах голови.

М'язовий шар — це коловий м’яз ока (m. orbicularis oculi)₉ в якому розріз­няють зовнішню частину — орбітальну (pars orbitalis) і внутрішню — повікову (pars palpebralis). Волокна орбітальної частини йдуть циркулярно, і під час скорочення їх відбувається щільне за­мружування повік. Волокна повікової частини дугоподібно розходяться від медіальної зв’язки повік до латеральної, їх скорочення викликає змикання очної щілини. Незначна частина м’язових пуч­ків, відщеплених від волокон повікової частини, які оточують слізний мішок, називається слізною частиною (pars lacrimalis). Ця частина під час скоро­чення та розслаблення звужує і роз­ширює слізний мішок. До м’язів повік належить також м’яз, що піднімає верх­ню повіку (m. levator palpebrae supe- rioris). Якщо функція цього м’яза пору­шена, відбувається опущення верхньої повіки — птоз.

Далі розміщена щільна сполучнотка­нинна пластинка, яка називається хря­щем повіки (tarsus), хоч вона і не має клітин хрящової тканини. Хрящі (верх­ній і нижній) є остовом повік і надають їм відповідної форми. Вони фіксовані до країв очної ямки медіальною та лате­ральною зв’язками (ligg. palpebrale me­diale et palpebrale laterale), а також щільною перегородкою очної ямки (sep- tum orbitale). Верхній хрящ удвічі ширший нижнього.

У товщі хрящів повік розміщуються залози (glandulae tarsales). У хрящі верхньої повіки їх звичайно налічують 25—ЗО, нижньої — близько 20. Залози виробляють жировий секрет для змазу­вання повік.

По краю повіки в 2—3 ряди ростуть вії. Біля кореня кожної вії розміщують­ся сальні залози, вивідні протоки яких відкриваються в мішечки волосин. Вони можуть інфікуватись, утворюючи яч­мінь (hordeolum).

Внутрішня або задня поверхня повік вкрита сполучнотканинною оболонкою ока (tunica conjunctiva). Кон’юнктива, яка переходить поблизу краю очної ямки на очне яблуко і вкриває його передню поверхню, називається кон’юн­ктивою очного яблука (tunica conjunc­tiva bulbi). Кон’юнктива, яка вкриває задню поверхню повік і щільно зросла­ся з хрящем, називається кон’юнкти­вою повік (tunica conjunctiva palpebra­rum). Кон’юнктива, що переходить з ді­лянки повік на очне яблуко, утворює кон’юнктивальний мішок, в якому роз­різняють верхнє і нижнє склепіння (fornix conjunctivae superior et infe­rior).

Слізний апарат ока складається із слізної залози і сльозовивідних шляхів. Слізна залоза (glandula lacrimalis) скла­дається з двох частин: верхньої, або орбітальної (pars orbital is), і нижньої, або повікової (pars palpebralis). Ці час­тини відділені одна від одної сухожил­ками м’яза, що піднімає верхню по­віку.

До сльозовивідних шляхів належить слізний струмок, слізне озеро, слізні точки та слізний каналець. Сльоза, що виходить із слізних залоз, виливається в кон’юнктивальний мішок і рівномірно розподіляється на поверхні очного яблу­ка, омиваючи його. Якщо повіки зімкну­ті, сльоза через слізний струмок (гі- vus lacrimalis) стікає до слізного озера (lacus lacrimalis), яке знаходиться біля медіального кута ока. Звідси через дві слізні точки (puncta lacrimales — верх­ню і нижню, які є початком слізних канальців), вона доходить у слізні ка- нальці. Слізні точки розміщені (по одній на кожній повіці) на слізних сосочках (papilla lacrimalis) біля медіального кута ока. Нижня слізна точка звичайно ширша від верхньої. Під час закупорки слізних точок з’являється сльозотеча. Від слізних точок беруть початок ниж­ній і верхній слізні канальці (сапаїі- culi lacrimales), які йдуть відповідно вверх і вниз, а потім, загинаючись під прямим кутом, впадають у слізний мі­шок, частіше спільним вічком. Слізний мішок (saccus lacrimalis) розміщується в ямці слізного мішка (fossa sacci lacri­malis), яка утворена лобовим відрост­ком верхньої щелепи і слізною кісткою. Вміст слізного мішка відводиться носо- слізною протокою (ductus nasolacrima- lis), яка відкривається в порожнину носа під нижньою носовою раковиною.

Очна ямка має форму чотиригран­ної піраміди, верхівка якої обернена назад до зорового отвору, а широка осно­ва направлена вперед і є входом в очну ямку (aditus orbitae). Верхня стінка оч­ної ямки утворена лобовою кісткою, малим крилом клиноподібної кістки і є одночасно дном передньої черепної ямки та лобової пазухи. Гнійні процеси, що виникають у лобовій пазусі, можуть по­ширюватись на клітковину позаду очно­го яблука, і, навпаки, процеси, які вини­кають у клітковині очної ямки, можуть переходити на мозкові оболонки та па­зухи.

Нижня стінка очної ямки одночасно є її дном і верхньою стінкою верхньо­щелепної пазухи. Вона дуже тонка, утво­рена орбітальними поверхнями тіла верхньої щелепи, виличної і піднебінної кісток. У товщі нижньої стінки очної ямки міститься підорбітальний канал, в якому проходить п. infraorbitalis і одно­йменні судини. Стінки каналу тонкі, тому при верхньощелепному синуситі може виникати неврит підорбітального нерва.

Латеральна стінка очної ямки, утво­рена виличною кісткою і великим кри­лом клиноподібної кістки, має два от­вори: вилично-лицевий (foramen zygo­matic of ас iale) і вилично-скроне вий (fo­ramen zygomaticotemporale). Медіальна стінка стикається з клиноподібною па­зухою і клітинками решітчастого лабі­ринту. Вона найтонша з усіх сті­нок очної ямки, утворена лобовим від­ростком верхньої щелепи, слізною кіст­кою, очноямковою пластинкою решіт­частої кістки і малим крилом клино­подібної кістки. На цій стінці є два от­вори: передній і задній решітчасті (fo­ramen ethmoidale anterius et posterius) для проходження однойменних судин і нервів. Тут легко утворюються тріщини при травмах черепа.

Порожнина очної ямки широко спо­лучається з сусідніми ділянками за до­помогою отворів і щілин. Так, через зоровий канал, верхню орбітальну щі­лину і отвори в решітчастій кістці очна ямка сполучається з порожниною чере­па. Нижня орбітальна щілина і вилично- скроневий канал зв’язують очну ямку з підскроневою і крилопіднебінною ям­ками, а клинопіднебінний отвір і носо- слізний канал — з порожниною носа.

Очне яблуко (bulbus oculi) розміщу­ється в передньому відділі очної ямки. В ньому розрізняють передній полюс, який відповідає найбільш опуклій точці рогівки, і задній, який знаходиться ла­терально від виходу зорового нерва. Лі­нія, що з’єднує обидва полюси, називає­ться оптичною або зовнішньою очною віссю (axis bulbi externus). Очний еква­тор розділяє очне яблуко на передню і задню половини.

Внутрішнє ядро очного яблука ото­чене трьома оболонками — зовнішньою фіброзною, середньою судинною і внут­рішньою (чутливою). Фіброзна оболон­ка в задньому відділі утворює білкову оболонку, або склеру (sclera), а в пе­редньому— прозору рогівку (cornea). Судинна оболонка очного яблука (tunica vasculosa bulbi) багата судинами, міс­тить темний пігмент і, в свою чергу, складається з трьох відділів — власне судинної оболонки (choroidea), війко­вого тіла (corpus ciliare) і райдужної оболонки, або райдужки (iris). В центрі райдужки розміщений круглий отвір — зіниця (pupilla). У внутрішній оболонці, або сітківці (retina), містяться світло­чутливі зорові клітини, периферичні кінці яких мають вигляд паличок і кол­бочок.

Внутрішнє ядро ока складається з про­зорих світлозаломлювальних середовищ: склоподібного тіла (corpus vitreum), кришталика (lens) і водянистої вологи (humor aquosus), яка заповнює перед­ню і задню камери очного яблука.

У ретробульбарному відділі очної ямки донизу від верхньої стінки, по­критої окістям (periorbita), розміщуєть­ся жирове тіло очної ямки — corpus adiposum orbitае. Очне яблуко ізольова­не від жирового тіла фасціальною пластинкою — піхвою очного яблука (vagina bulbi).

У задньому відділі очної ямки також знаходяться м’язи очного яблука: чоти­ри прямих (верхній, нижній, медіаль­ний і латеральний) і два косих — верх­ній і нижній. Усі м’язи очного яблука, крім нижнього косого, починаються біля верхівки очної ямки від спільного сухо- жилкового кільця (anulus tendineus com­munis), яке охоплює отвір зорового ка­налу. Нижній косий м’яз очного яблука починається на орбітальній поверхні верхньої щелепи, поблизу ямки слізного мішка. Через це кільце в очну ямку проходять зоровий, окоруховий, носовій- ковий і відвідний нерви, а також очна артерія.

Кровопостачання всіх тканин очної ямки, в тому числі й очного яблука, здійснюється очною артерією (a. ophthal- тіса), яка є гілкою внутрішньої сон­ної артерії. Від неї вона відходить в по­рожнині черепа і через зоровий канал проникає (разом із зоровим нервом) у порожнину очної ямки, де віддає низку гілок. Очна артерія широко анастомозує з гілками зовнішньої сонної артерії.

Очні вени (vv. ophthalmica superior et inferior) розміщуються на верхній та нижній стінках очної ямки і, зливаю­чись назад, утворюють спільний стов­бур або сплетення (plexus ophthalmi­cus), кров від якого відтікає в sinus ca­vernosus. Вени очної ямки мають чис­ленні анастомози з поверхневою і гли­бокою венозними сітками лиця.

Дата добавления: 2015-08-28