Лімфа, утворена в медіальних частинах залози, йде в судини, які пронизують міжреберні проміжки (І—V) по бі- лягрудинній лінії і впадають в білягру- динні лімфатичні вузли (nodi lympha- tici parasternales), що розміщені вздовж а. thoracica interna.
Від задньої поверхні молочної залози лімфатичні судини йдуть угору, пронизують ключично-грудну фасцію (fascia clavipectoralis) і досягають підключичних, а потім надключичних лімфатичних вузлів. Крім того, слід пам’ятати, що за допомогою поверхневих лімфатичних судин, а також через білягру- динні лімфатичні вузля здійснюється з’єднання лімфатичних вузлів обох залоз.
Лімфатичні судини нижньомедіаль- ного квадранта залози з’єднуються з лімфатичними судинами передньої стінки живота і органів верхнього поверху черевної порожнини.
У чоловіків молочні залози протягом життя залишаються в зачатковому стані, досягаючи незначних розмірів — 1,5X0,5 см. Лише зрідка у них спостерігається одно- або двостороннє збільшення грудної залози, що одержало назву гінекомастії (gynaecomastia). Відсутність однієї або обох залоз називається амастією (amastia) і трапляється дуже рідко. Частіше спостерігається наявність кількох молочних залоз (роїі- mastia) або сосків на грудній стінці (polithelia).
Середній шар грудної стінки, який складається з м’язів і їх фасцій, судин і нервів, на відміну від поверхневого і глибокого шарів, характеризується вираженими топографо-анатомічними особливостями (рис. 71).
Під поверхневою фасцією розміщена грудна фасція (fascia pectoralis), яка утворює фасціальні футляри підлеглих м’язів. У передньоверхній ділянці fascia pectoralis формує футляр великого грудного і переднього зубчастого м’язів, в ділянці грудини переходить в апонев- ротичну пластинку membrana sterni anterior, латерально — у fascia deltoidea і fascia axillaris. Глибока пластинка грудної фасції називається ключично-грудною фасцією (fascia clavipectoralis), яка утворює піхву для малого грудного м’яза (m. pectoralis тіпог). У цій ділянці, латеральна частина якої є передньою стінкою пахвової ямки, виділяють три трикутники,
Рис. 71. Топографія передньобокової поверхні грудей: 1 — costa; 2— tela parapleuralis; З— fascia endothoracica; 4— pleura parietalis; 5 — cavitas pleuralis; 6 — pleura visce- ralis; 7— pulmo; 8 — v., a. et n. intercostalis; 9 — m. inter- costalis externus; 10 — m. intercostalis internus; 11 — m. pecto- ralis major; 12 — fascia pectoralis; 13 — tela subcutanea; 14 — cutis. |
в межах яких розміщується судинно- нервовий пучок пахвової ямки: trigonum clavipect orale, який знаходиться між ключицею і верхнім краєм малого грудного м’яза, trigonum pectorale, який відповідає границям малого грудного м’яза, trigonum subpectorale, утворений нижніми краями малого і великого грудного м’язів.
Між фасціями, які покривають задню поверхню m. pectoralis major і передню поверхню т. pectoralis minor, розташований простір, заповнений жировим скупченням. Під m. pectoralis minor і спереду грудної стінки також є шар жирової клітковини. В цих просторах можуть розвиватися субпекторальні флегмони. Особливо небезпечні ті флегмони, які стикаються з міжреберними проміжками. Оскільки глибокий субпек- торальний простір є частиною верхівки fossa axillaris, то жирові скупчення сполучаються за ходом великих судин з латеральним простором шиї. Тому гнійники і гематоми з глибоких шарів підключичної ямки можуть поширитися в пахвову ділянку і далі в ділянку спини.
У передньонижній ділянці грудей грудна фасція медіально входить до складу передньої пластинки піхви прямого м’яза живота, донизу від реберної дуги переходить у фасцію черевної стінки. Своїми пластинками fascia pectoralis формує футляри для т. obliquus abdominis externus і m. serratus anterior. Клітковинні простори цієї ділянки виражені менше.
У передньосерединній ділянці грудна фасція є продовженням фасціальних листків, які утворюють піхви обох великих грудних м’язів. Вона зрощена по серединній лінії з підлеглим окістям грудини, через що має вигляд товстої щільної пластинки. М’язового шару в цій ділянці немає.
На задній поверхні грудної клітки грудна фасція також має дві пластинки (поверхневу і глибоку). Поверхнева пластинка утворює футляр для т. trapezius і т. latissimus dor si, глибока — піхви таких м’язів: у задньоверхній ділянці грудей — т. levator scapulae, mm. rhomboidei major et minor, m. serratus posterior superior, в задньонижній — m. serratus posterior inferior, в задньо- серединній ділянці — m. erector spinae, m. transversospinalis.
У задніх ділянках грудей є клітковинні простори. Перший шар пухкої клітковини розміщений між поверхневою і глибокою пластинками грудної фасції в межах m. trapezius. Цей шар особливо виражений в надосній ямці і продовжується наперед у клітковину підключичної ямки. Другий шар клітковини знаходиться в межах відносно замкнутих надоєного і підосного кістково-фіброзних вмістилищ лопатки. За ходом судин і нервів ці простори з’єднуються між собою, з латеральним трикутником шиї і підключичною ямкою. Вони щільно прилягають до клітковини піддельтоподібного простору.
Третій і четвертий шари пухкої клітковини розміщені в задній і передній передлопаткових щілинах, які
І/
відокремлені одна від одної фасціальни- ми листками, що покривають m. serra- tus anterior. При цьому задня перед- лопаткова щілина сполучається з клітковиною пахвової ямки.
Глибокий шар є стінкою грудної клітки. Скелет грудної клітки складається з 12 пар ребер з їх хрящами, 12 грудних хребців і грудини. Міжреберні проміжки виповнені міжреберними м’язами, судинами та нервами.
Безпосередньо з грудиною з’єднуються верхні 7 пар ребер, які називаються справжніми ребрами (costae иегае). VIII—X ребра, з’єднуючись своїми хрящовими частинами і з хрящем VII ребра, утворюють реберну дугу (arcus costa- гит) і називаються несправжніми (costae spuriae). XI, XII ребра з грудиною не з’єднуються і називаються коливними ребрами — costae fluctuantes.
Грудина (sternum) складається з рукоятки (manubrium sterni), тіла (corpus sterni) і мечоподібного відростка (processus xiphoideus). Тіло грудини з’єднується з рукояткою під тупим кутом. Кісткового зрощення цих частин може й не бути, і після травми тіло грудини може зміщуватися вперед. Ребра розміщені під невеликим кутом до горизонтальної площини, і передні кінці їх виявляються нижче задніх. Обидві поверхні тіла першого (І) ребра лежать в горизонтальній площині. Через верхню його поверхню проходить а. et и. subclavia і plexus brachialis.
Грудна клітка (compages thoracis) має два отвори — верхній (apertura thoracis superior) і нижній (apertura thoracis inferior). Верхній отвір грудної клітки обмежений кістковим кільцем, до складу якого входять: ззаду — тіло Т, хребця, з боків — перші ребра, спереду — вирізка рукоятки грудини. Отвір розміщений дещо вперед і вниз під кутом до горизонтальної площини. Таким чином, верхній край передньої стінки знаходиться нижче верхнього краю задньої. Через верхній отвір грудної клітки виступає в надключичну ділянку (латеральний трикутник) купол плеври, який покриває верхівку легені, і проходять у ділянку шиї плечо- головний стовбур, обидві підключичні, ліва загальна сонна і внутрішні грудні артерії, яремні і підключичні вени, грудна і права лімфатична протоки, блукаючий і діафрагмальні нерви, симпатичні стовбури, трахея, стравохід.
Комплекс утворів (м’язи, судини, нерви), розміщених між двома сусідніми ребрами, називається міжреберним проміжком, або міжребер’ям. У верхньому відділі грудної клітки міжреберні проміжки найбільш широкі. Спереду вони ширші, ніж ззаду. Відстань між ребрами може змінюватися під час дихання, а також у зв’язку з різними патологічними станами (емфіземою, плевритом тощо). Найбільш поверхнево розміщуються зовнішні міжреберні м’язи (mm. intercostales externi), які виповнюють міжребер’я від горбків ребер до зовнішніх кінців реберних хрящів. У ділянці реберних хрящів м’язи змінюються на фіброзні волокна зовнішньої міжреберної перетинки (membrana intercostalis externa). Волокна зовнішніх міжреберних м’язів ідуть зверху вниз і ззаду наперед.
Глибше від зовнішніх розміщуються внутрішні міжреберні м’язи (mm. intercostales interni), напрямок волокон яких протилежний напрямку зовнішніх міжреберних м’язів, тобто знизу вгору і ззаду наперед. Внутрішні міжреберні м’язи займають міжреберні проміжки від кутів ребер до грудини. Від кутів ребер до хребтового стовпа їх замінює тонка внутрішня міжреберна перетинка. Простір між зовнішніми та внутрішніми міжреберними м’язами виповнений тонким шаром пухкої клітковини, в якій проходять міжреберні судини і нерви.
Міжреберні артерії (аа. intercostales) поділяють на передні і задні. Передні артерії є гілками внутрішньої грудної артерії (a. thoracica interna). Вони розміщуються по дві в кожному міжреберному проміжку (по нижньому і верхньому краях кожного ребра) і сполучаються з задніми міжреберними артеріями. Діаметр задніх міжреберних артерій більший, ніж передніх. Вони, крім двох верхніх, які відходять від реберно-шийного стовбура підключичної
артерії, беруть початок від грудної частини аорти.
Задні міжреберні артерії на рівні головок ребер діляться на передні і задні гілки. Задні гілки проходять на задню поверхню грудної клітки і хребтового стовпа та постачають м’язи і шкіру спини. Більші передні гілки є власне міжреберними артеріями, які беруть участь в утворенні судинно-нервових пучків ребер. Ці артерії на ділянці від поперечних відростків хребців до кутів ребер розміщуються біля нижніх країв відповідних ребер. Міжреберні вени розміщені вище, а міжреберні нерви — нижче артерій. Від кутів ребер до середньої пахвової лінії судини міжребер’я заховані за нижніми краями ребер, а нерви проходять уздовж цих країв. Спереду від середньої пахвової лінії задні міжреберні артерії, як правило, виявляються розділеними на дві гілки.
Керуючись такими топографо-анатомічними особливостями міжреберних судинно-нервових пучків, щоб запобігти їх пошкодженню, проколи грудної клітки доцільно проводити в VII—VIII міжреберні між лопатковою і середньою пахвовою лініями по верхньому краю ребра, що лежить нижче.
У складі глибокого шару грудної клітки проходять дві внутрішні грудні артерії (аа. thoracicae internae), які відходять від нижньої півокружності а. subclavia біля внутрішнього краю т. scalenus anterior. Спускаючись униз, внутрішня грудна артерія розміщується на задній поверхні реберних хрящів на відстані 1,5—2 см від краю грудини, внутрішніх міжреберних м’язів і прикрита внутрішньогрудною фасцією (fascia еп- dothoracica). На рівні реберної дуги вона ділиться на дві кінцеві гілки — м’язово- діафрагмальну (a. musculophrenica) і верхню надчеревну (a. epigastric a superior) артерії. Нижче III реберного хряща до а. thoracica interna прилягає поперечний м’яз грудей (m. transversus thoracis).
Усі шари грудної стінки зсередини покриті внутрішньогрудною фасцією, яка є залишком зародкової фасції, що вистеляла первинну порожнину тіла. В цьому відношенні вона подібна до внутрішньошийної, внутрішньочеревної і внутрішньотазової фасцій. Внут- рішньогрудна фасція більше виражена в передніх і бокових ділянках грудної стінки, менше — біля хребтового стовпа.
Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) ззаду утворений тілом ТХІІ хребця, з боків і спереду — нижніми краями XI і XII ребер, реберною дугою, а також мечоподібним відростком грудини, знизу прикритий діафрагмою, яка відділяє грудну порожнину від черевної.
Діафрагмі (diaphragma) є широким, відносно тонким, посмугованим м’язом, який має вигляд купола, опуклість якого обернена догори в бік грудної порожнини (рис. 72). У фізіологічному відношенні діафрагма — це орган, який постійно перебуває в робочому стані, основний дихальний м'яз, що впливає на внутрішньочеревний тиск, роботу органів черевної порожнини, пересування лімфи. Параліч діафрагми супроводжується не лише розладом дихання і зміщенням внутрішніх органів грудної і черевної порожнин, а й порушенням їх діяльності.
Останнім часом діафрагма все частіше є об’єктом хірургічних втручань, оскільки деякі оперативні доступи і прийоми пов’язані з розсіченням цього м’яза. Тому питання хірургічної анатомії діафрагми набувають великого практичного значення.
М’язовий відділ діафрагми, відповідно до точок її фіксації по окружності нижнього отвору грудної клітки, ділиться на три частини: pars sternalis, pars costalis і pars lumbalis. Найбільш сильною є pars lumbalis, яка починається від чотирьох верхніх поперекових хребців двома ніжками — правою і лівою (crus dextrum et crus sinistrum). Ніжки, направляючись угору, утворюють перехрестя у вигляді цифри 8 і формують два отвори — аортальний та стравохідний. Через hiatus aorticus проходить низхідна чаещна аорти (pars descen- dens aortae) і грудна протока, через hiatus esophageus — стравохід і блукаючі стовбури.
Рис. 72. Топографія діафрагми (вид знизу): S — pars sternalis; 2 — v. phrenica inferior sinistra; 3 — truncus vagalis anterior: 4 — esophagus; 5 — n. phrenicus sinister; 6 — arcus costae; 7 — truncus vagalis posterior: 8 — centrum tendineum; 9 — aa. et vv. suprarenales superiores; 10 — a. phrenica inferior sinistra; It — crus sinistrum; 12 — truncus coeliacus; 13 — pars abdominalis aortae; 14 — m. quadratus lumborum; 15 — m. psoas major; 16 — m. psoas minor; 17 — truncus sympathicus; 18 — nn. splanchnicus major et minor; 19 — v. hemiazygos; 20 — ductus thoracicus; 21 — v. azygos; 22 — crus dextruni; 23 — a. phrenica inferior dextra; 24 — lig. arcuatum mediate; 25 — lig, arcuatum laterale; 26— trigonum lumbocostale; 27—pars lumbalis; 28 — centrum tendineum; 29 — v. phrenica inferior dextra; 30 — pars costalis; 31 — n. phrenicus dexter; 32 — v. cava inferior; 33 — m. rectus abdominis; 34 — a. et vv. thoracicae intemae; 35 — trigonum sternocostale. |
Між м’язовими пучками з боків від ніжок діафрагми проходять непарна
(v. azygos), напівнепарна (v. hemiazygos) вени і нутряні нерви (nn. splanchni- ci), а також симпатичний стовбур (truncus sympathicus). Між окремими м’язовими частинами діафрагми (грудинною, реберною і поперековою) часто утворюються трикутної форми щілини, основа яких обернена до периферії діафрагми, а верхівка — в бік сухожилкового центра. Ці м’язові щілини можуть бути місцем утворення діафрагмальних гриж. Найбільше практичне значення мають попереково-реберний (між поперековою і реберною частинами діафрагми) і гру- динно-реберний (між грудинною і реберною частинами діафрагми) трикутники.
Усі м’язові пучки діафрагми сходяться в еухожилковому центрі, який подібний до трилисника. До переднього листка прилягає серце з перикардом, до латерального — середні частини основ легень. У еухожилковому центрі діафрагми розміщується отвір нижньої порожнистої вени.
Початок діафрагми проектується на грудну клітку по лінії, яка йде від нижнього краю мечоподібного відростка (грудинна частина), на 1—2 см вище і паралельно нижньому краю реберної дуги (реберна частина) і далі по XII ребру і тілах ЬІП, ЬІУ хребців (поперекова частина). Центральна частина діафрагми піднімається високо в грудну порожнину, до того ж найбільш висока частина її склепіння знаходиться справа на рівні IV міжребер’я спереду, зліва — на рівні V міжребер’я (на видиху). Слід пам’ятати, що рівень склепіння діафрагми коливається залежно від глибини дихання.
Кровопостачання діафрагми здійснюється гілками аа. thoracicae іп- ternae, аа. musculophrenicae, аа. phreni- cae superiores, аа. phrenicae inferiores, аа. intercostales.
Іннервація діафрагми здійснюється за рахунок пп. phreniei, пп. intercostales (VII—XII), гілками пп. vagi і пп. sympathici.
ГРУДНА ПОРОЖНИНА
Границі. Грудна порожнина спереду обмежена грудиною, з боків — ребрами з міжреберними м’язами, ззаду — хребтовим стовпом, знизу — діафрагмою, вистелена зсередини внутрішньогруд - ною фасцією (fascia endothoracica) та плеврою. Грудна порожнина складається з парних плевральних і перикарді- альної порожнин та їх вмісту (легенів і серця), а також середостіння (mediastinum). Під середостінням розуміють простір, виповнений комплексом органів та обмежений: з боків — медіастиналь- ними плеврами (pleura mediastinalis), спереду, ззаду і знизу — внутрішньо- грудною фасцією, за якою спереду розміщена грудина, ззаду — хребтовий стовп, знизу — діафрагма.
Фронтальною площиною, проведеною через корені легень, середостіння умовно ділиться на переднє і заднє. Крім того, виділяють ще верхнє, середнє і нижнє середостіння. Верхнє середостіння (mediastinum superius) охоплює всі анатомічні утвори, які лежать вище умовної горизонтальної площини, проведеної на рівні коренів легень. Переднє середостіння (mediastinum anterius) розміщене нижче вказаної площини, між грудиною і перикардом. Середнє середостіння (mediastinum medium) має перикард з розміщеним у ньому серцем і внутрішньоперикардіальні відрізки магістральних судин. Нижнє середостіння розміщене між перикардом і діафрагмою. Заднє середостіння (mediastinum posterius) знаходиться між перикардом і хребтовим стовпом.
Плевра (pleura)
Плевра утворює два серозних мішки. Між двома листками плеври — вісцеральним (легеневим (pleura visceralis, s. pulmonalis) і парієтальним (pleura parietalis) — виникає щілиноподібний простір, який називається превральною порожниною (cavitas pleuralis). Листки плеври розходяться під час вдиху, а також заповнення плевральної порожнини кров’ю, гноєм, ексудатом. Залежно від ділянки, яку вистеляє парієтальна плевра, розрізняють реберну (pleura costa- lis), діафрагмальну (pleura diaphragma- tica) і медіастинальну (pleura mediastinalis) плевру.
Границями плеври є проекції на грудну стінку переходу одного відділу парієтальної плеври в другий: положення границь мінливе (рис. 73). Передня границя (перехід реберної плеври в медіастинальну) справа найчастіше починається від купола плеври, який знаходиться на 1—4 см вище ключиці або на рівні шийки І ребра, йде вниз і медіально, пересікає правий грудинно- ключичний суглоб, проходить позаду правої половини рукоятки і тіла грудини, наближаючись до серединної лінії. Зліва передня границя плеври також Іде позаду рукоятки і тіла грудини, відступивши дещо вліво від серединної лінії. На рівні IV ребра вона різко ухиляється вліво (відповідно серцевій вирізці), переходячи в нижню границю плеври на рівні хряща VI ребра. Таким чином, угорі і внизу передня границя плеври розходиться, утворюючи два міжплев- ральні проміжки. До верхнього проміжку прилягає пухка клітковина і вилоч- кова залоза, до нижнього — серце, вкрите перикардом.
На рівні V—VI міжребер’я, в тому місці, де реберно-медіастинальна плевра переходить у реберно-діафрагмальну, починається нижня границя плеври. Від хряща VI ребра вона повертає вниз та назовні і проходить справа по білягру- динній лінії від нижнього краю хряща
Рис. 73. Передні границі плеври (суцільна лінія) і легенів (пунктирна лінія): / — area thymica; 2 — area pericardiaca; 3 — recessus costo- diaphragmaticus; 4 — lobus inferior pulmonis; 5 — lobus medius; б — lobus superior. |
VI ребра до нижнього краю VII ребра, по середньоключичній лінії — від нижнього краю VI до верхнього краю
VII ребра, по середній пахвовій лінії — від верхнього краю IX ребра до середини ширини X ребра, по лопатковій лінії — від нижнього краю XI ребра до рівня нижче XII ребра.
Зліва нижня границя йде по біля- грудинній лінії від верхнього краю V ребра до нижнього краю хряща VI ребра і до верхнього краю хряща VII ребра. По середній пахвовій лінії границя проходить від середини IX ребра до нижнього краю X ребра. На рівні лопаткової лінії нижня границя йде від нижнього краю XI ребра до рівня нижче XII ребра.
Задня границя плеври справа, починаючись від купола плеври, різко ухиляється медіально і досягає серединної лінії на рівні Тш — Tv хребців. Далі границя йде по цій лінії до рівня ТУШ — Тіх хребців, іноді відхиляючись від неї в межах 0,5—0,6 см. Потім задня границя плеври дещо відхиляється від серединної лінії, переходячи в нижньо- задню границю на рівні верхньої третини Тхіі хребця.
Задня границя плеври зліва йде від рівня І ребра (купол плеври) і підходить до лівого краю хребтового стовпа на рівні Тш хребця. Від цієї точки вона спускається вниз до ТІХ, Тх хребців і, дещо відхилившись уліво, переходить у нижньозадню границю на рівні середини висоти Тхи хребця.
Купол плеври (cupula pleurae) — ділянка парієтального її листка, що виступає над ключицею і відповідає верхівці легені. Спереду він на 2—3 см вище ключиці, ззаду знаходиться на рівні остистого відростка СУІІ хребця. Купол плеври фіксований до І ребра і шийних хребців сполучнотканинними тяжами передхребтової фасції шиї.
Частини плевральної порожнини, які розміщуються в місцях переходу однієї ділянки парієтальної плеври в другу, називаються плевральними заглибленнями (синусами). Коли заглиблення частково або повністю заповнюються легенями, листки плеври стикаються.
Розрізняють такі плевральні заглиблення.
Реберно-діафрагмальне заглиблення (recessus costodiaphragmaticus) — парний, найбільш глибокий утвір, розташований в місці переходу реберної плеври в діафрагмальну (див. рис. 73). Найглибше (до 6—8 см) місце його знаходиться по середній пахвовій лінії між VII і X ребрами.
Реберно-медіастинальне заглиблення (recessus costomediastinalis) — парний (передній і задній) утвір: добре визначається спереду в місці переходу реберної плеври в медіастинальну. Ліве заглиблення виражене краще, ніж праве. Найменш розвинене діафрагмально- медіастинальне заглиблення (recessus phrenicomediastinalis).
Легені (pulmones)
Містяться в грудній порожнині у відокремлених плевральних мішках 7 кожна легеня має неправильну конусоподібну форму з основою (basis pulmonis) і закругленою верхівкою (apex pulmonis), яка на 2—3 см виступає над ключицею (рис. 74). Права легеня більша, дещо коротша і ширша лівої. В кожній легені розрізняють три поверхні: зовнішню, або реберну (facies costalis), діафрагмальну (facies diaphragmatic а) і меді-
Рис. 74. Права і ліва легеня: І — apex pulmonis; 2 — lobus superior; З — bronchus segmen- talis subapicalis; 4 — lobus interior; 5 — sulcus v, azygos; 6* — sulcus a. subclaviae; 7 — sulcus arcus aortae; 8— rr. a. pulmo- nalis: 9 — margo anterior; 10—rr. vv. pulmonales: 11 — facies medialis lobi superioris; 12 — facies diaphragmatica; 13 — margo inferior; 14 — sulcus pars descendens aortae; 15 — facies cos- talis; 16 — bronchus; 17 — fissura obliqua; 18 — apex pulmonis: 19 — margo inferior; 20 — facies diaphragmatica; 21 —lobus medius pulmonis; 22 — facies medialis; 23 — rr. vv. pulmonales; 24 — rr. a. pulmonalis; 25 — bronchus segmentalis apicalis. |
альпу (facies medialis). Реберна поверхня прилягає до ребер, опукла, діафраг- мальна та медіальна — вгнуті. Передні і задні границі легенів збігаються з границями плеври.
Границі. Нижня границя правої легені проходить по білягрудинній лінії на рівні середини хряща VI ребра, по середньоключичній — по нижньому краю VII ребра, по середній пахвовій — по нижньому краю IX ребра, по біля- хребтовій лінії — по верхньому краю XI ребра.
Нижньою границею лівої легені є лінія, яка з’єднує такі точки: по білягрудинній лінії — нижній край VI ребра, по середньоключичній — середину VII ребра, по середній пахвовій — верхній край VIII ребра, по біляхребтовій лінії — верхній край XI ребра.
Границі верхівок легенів збігаються з границями купола плеври — спереду на 2—З см вище ключиці, ззаду — на рівні остистого відростка CVII хребця.
Щоб встановити проекції часток легенів на грудну стінку, проводять три лінії. Перша лінія відповідає косій щілині легені (fissura obliqua), йде від остистого відростка ТПІ хребця вперед і вниз до місця переходу кісткової частини VI ребра в хрящову. Друга лінія відповідає горизонтальній щілині (fissura horizontalis) правої легені і проводиться по IV ребру на ділянці від передньої пахвової лінії до грудини. Третю лінію проводять з точки перетину перших двох ліній до остистого відростка TVII хребця.
Згідно з Міжнародною анатомічною номенклатурою (PNA, 1980) в лівій легені виділяють дві частки — верхню та нижню (lobus superior et lobus inferior), в правій три частки — верхню, середню і нижню (lobus superior, medius, inferior) (рис. 75).
Сегментарна будова легенів за цією класифікацією така. Права легешзцзерх- ня частка: верхівковий сегмент (seg- mentum apicale), задній сегмент (seg-
Рис. 75. Сегменти легенів:
а, б — права легеня; в,г — ліва легеня: 1 — верхівковий сегмент верхньої частки; 2 — задній сегмент; 3 — передній сегмент; 4 — латеральний сегмент правої легені і язичковий сегмент лівої легені; 5 — медіальний сегмент правої легені і нижній язичковий сегмент лівої легені; 6 — верхівковий сегмент нижньої частки; 7 — базальний медіальний (серцевий) сегмент; 8 — базальний передній сегмент; 9 — базальний латеральний сегмент; 10 — базальний задній сегмент; у воротах правої легені — головний бронх, легенева артерія, легенева вена; у воротах лівої легені — легенева артерія, головний бронх, легенева вена (зверху вниз).
|
mentum posterius); передній сегмент (segmentum anterius).
Права легеня, середня частка: латеральний сегмент (segmentum laterale), медіальний сегмент (segmentum mediale). Нижня частка: верхівковий (верхній) сегмент (segmentum apicole j supe- rius); медіальний (серцевий) базальний сегмент (segmentum basale mediale/ cardiacum); передній базальний сегмент (segmentum basale anterius); задній базальний сегмент (segmentum basale posterius); латеральний базальний сегмент (segmentum basale laterale).
Бронхолегеневі сегменти лівої легені.
Верхня частка: верхівкожртадшй^сег"- мент (segmentum apicoposterius); передній сегмент (segmentum anterius); верхній язичковий сегмент (segmentum lingular е superius); нижній язичковий сегмент (segmentum lingulare inferius).
Нижня частка: верхівковий (верхній) сегмент (segmentum apicale/superius); медіальний (серцевий) базальний сегмент (segmentum basale mediale (cardiacum); передній базальний сегмент (segmentum basale anterius); латеральний базальний сегмент (segmentum basale laterale); задній базальний сегмент (segmentum basale posterius).
На медіальній поверхні кожної легені розміщуються її ворота (hilus pulmonis). Тут знаходяться анатомічні утвори, які складають корінь легені (radix pulmo- nalis): бронх, легеневі артерії та вени, бронхіальні судини і нерви, лімфатичні вузли. Скелетотопічно корінь легені розміщується на рівні Tv—TVII хребців. У корені легені виділяють перикардіаль- ну та плевральну частини.
До кореня правої легені спереду прилягають верхня порожниста вена, частково праве передсердя та лівий діафраг- мальний нерв. Позаду нього проходить непарна вена (v. azygos), вище на 0,5— 1 см знаходиться дуга непарної вени і правий блукаючий нерв, який віддає гілки до легені. Корінь лівої легені не має спереду органів, що прилягають, а розміщений недалеко від кореня легені лівий діафрагмальний нерв не стикається з ним. Ззаду до кореня лівої легені прилягає стравохід, міцно зв’язаний з початковим відділом бронха. Латерально і назад від нього лежить низхідна частина аорти, відділена шаром клітковини, зверху через корінь легені перекидається дуга аорти. Лівий блукаючий нерв, пройшовши перед дугою аорти, розміщується позаду лівого головного бронха, дуже близько прилягаючи до нього і далі розгалужуючись на стравоході. Взаємозв’язок компонентів кореня легені у фронтальній площині, як правило, такий, що нижню частину його складають легеневі вени. У воротах правої легені верхнє положення займає головний бронх (або його розгалуження), а спереду і внизу від нього знаходиться легенева артерія. У воротах лівої легені найвище лежить легенева артерія, нижче розміщується головний бронх. Крім того, судини в корені легені розміщуються спереду бронхів.
Кровопостачання. Кров до легенів приносять права та ліва легеневі артерії (аа. pulmonalis dextra et sinistra), які виникають з легеневого стовбура (truncus pulmonalis), що відходить від правого шлуночка серця. Легеневі судини, входячи в мале коло кровообігу, здійснюють дихальну функцію. Бронхіальні гілки (rr. bronchioles), які є гілками грудної частини аорти, в легенях здійснюють трофічну функцію (живлення легеневої тканини).
Чотири легеневі вени є кінцевими відділами малого кола кровообігу. Впадають у ліве передсердя і несуть артеріальну кров. Венозна кров відтікає від легенів бронхіальними венами (vu. bronchioles), які впадають у v. azygos et v. hemiazygos. Між гілками легеневих артерій і вен є артеріоловенулярні ана- стомози, побудовані за типом замикаючих артерій (рис. 76).
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
