|
Середня черепна ямка утворена тілом клиноподібної кістки, складається з двох заглиблень, розділених гіпофізарною ямкою (fossa hypophysialis), і містить скроневі частки головного мозку. В гіпо- фізарній ямці знаходиться гіпофіз, попереду нього в sulcus chiasmatis — зорове перехрестя. З боків від турецького сідла розміщуються печеристі пазухи, в які впадають верхня і нижня очні вени. Тут же видно сонні борозни (sulci carotid), якими проходять внутрішні сонні артерії.
У цьому відділі основи черепа зосереджена велика кількість отворів, через які проходять кровоносні судини та нерви. Найбільш віддалено лежить canalis opticus, через який в очну ямку йде зоровий нерв (п. opticus) і очна артерія (a. ophthalmica). Між малим і великим крилами клиноподібної кістки знаходиться fissura orbitalis superior. через яку проходять vv. ophthalmicае і нерви, зокрема окоруховий, блоковий, відвід ний та очний (перша гілка грій частого нерва).
Рис. 27. Внутрішня основа черепа:
/ — for. caecum; 2 — crista galli; 3 — lam. cribrosa; 4 — sul. chiasmatis; 5 — canalis opticus; 6 — dorsum sellae; 7 — for. rotundum; 8 — ala major; 9 — for. accessorium; 10 — processus clinoi- deus posterior; 11 — for. ovale; 12 — for. spinosum; 13 — impressio trigemini; 14 — sul. sinus petrosi inférions; 15 — porus acusticus internus; 16 — sul. sinus petrosi superioris; 17 — for. jugulare; 18 — sul. sinus sigmoi- dei; 19 — canalis condilaris; 20 — for. magnum; 21 — crista occipitalis interna; 22 — canalis hypoglossus; 23 — clivus; 24 — for. lacerum; 25 — processus clinoideus anterior; 26 — ala minor; 27 — fossa hypophysialis; 28 — tuber- culum sellae; 29—pars orbitalis ossis frontalis.
Позаду від верхньої орбітальної щілини знаходиться foramen rotundum, через який проходить у крилопіднебінну ямку п. maxillaris. Латерально і назад від круглого отвору розміщується foramen ovale, який пропускає п. mandibularis і вени, що зв’язують plexus pterygoideus з печеристою пазухою. Поблизу отвору, на передній поверхні піраміди скроневої кістки (в impressio trigemini — трійчасте вдавлення), розміщується трійчастий вузол (ganglion trigeminale). Частина передньої поверхні піраміди утворює дах барабанної порожнини (tegmen tympani). Назад і назовні від овального отвору знаходиться остистий отвір (foramen spinosum), через який проходить середня менінгеальна артерія — а. meningea media (від а. maxi- Haris) і ramus meningeus від нижньощелепного нерва. Між верхівкою піраміди та тілом клиноподібної кістки розміщується рваний отвір (foramen lacerum), виповнений хрящем, через який проходить великий кам’янистий нерв (п. petrosus major) від п. intermedius та емісарні вени, що зв’язують крилоподібне сплетення з печеристою пазухою. Сюди ж відкривається канал внутрішньої сонної артерії.
При пошкодженнях у ділянці середньої черепної ямки спостерігається кровотеча з носа та глотки. Нерідко уражаються VI, VII і VIII черепні нерви, через що виникає внутрішня косоокість, параліч м’язів лиця, втрата слуху (на боці ураження). При переломах піраміди скроневої кістки виникає кровотеча з вуха. Шляхами поширення гнійної інфекції з ділянки лиця в порожнину черепа можуть бути vv. ophthal- тісае.
Задня черепна ямка спереду обмежена верхнім краєм піраміди скроневої кістки, ззаду — внутрішньою поверхнею потиличної кістки. В ямці є міст і довгастий мозок, які розташовані в передньому відділі ямки, а також мозочок і потиличні частки великого мозку, які виповнюють майже всю ямку. В центрі
ямки розміщується великий (потиличний) отвір, через який проходить довгастий мозок з його оболонками, хребтові артерії (аа. vertebrales) та їх гілки, передня (а. spinalis anterior) і задні (аа. spinales posteriores) спинномозкові артерії, спинномозкова частина додаткового нерва. Збоку від великого (потиличного) отвору знаходиться отвір (canalis hy- poglossi), через який проходить під’язиковий нерв (п. hypoglossus). По задньому краю піраміди розміщується яремний отвір (foramen jugulare), в якому розрізняють передній і задній відділи. Через передній відділ отвору проходять язикоглотковий (п. glossopharyngeus), блукаючий (п. vagus) та додатковий (п. accessorius) нерви. В задньому відділі розміщується верхня цибулина внутрішньої яремної вени і задня артерія мозкових оболонок — гілка висхідної глоткової артерії.
На задній поверхні піраміди скроневої кістки розміщується внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus), який веде в однойменний хід. Через отвір проходить лицевий (п. facialis), проміжний (п. intermedius) і перед- дверно-завитковий (п. vestibulocochlea- ris) нерви.
Перелом у ділянці задньої черепної ямки не супроводжується зовнішньою кровотечею. Нагнійний процес у внутрішньому вусі може викликати запалення оболонок головного мозку. Гнійний мастоїдит нерідко залучає в процес сигмоподібну пазуху (синустромбоз).
Оболонки головного мозку
Головний мозок покритий трьома оболонками. Зовнішньою є тверда оболонка — dura mater encephali. Під твердою знаходиться павутинна оболонка головного мозку (arachnoidea mater encephali) і найближче до мозку прилягає м’яка оболонка (ріа mater encephali).
Тверда оболонка головного мозку (dura mater encephali) пухко зв’язана з кістками склепіння черепа. На основі черепа, особливо в ділянці турецького сідла, на схилі та в ділянці пірамід скроневих кісток вона з’єднується з кістками міцно. В порожнині черепа тверда обо-
Рис. 28. Топографія синусів твердої оболонки головного мозку: / — falx cerebri; 2 — sinus sagittalis superior; 3 — sinus sagitta- lis inferior; 4 — sinus petrosus superior; 5 — sinus rectus; 6 — sinus petrosus interior; 7 — sinus occipitalis; 8 — sinus transver- sus; 9 — sinus sigmoideus; 10 — v. jugular is interna; 11 — sinus cavernosus; 12 — sinus intercavernosus anterior; 13 — sinus alae parvae. |
лонка дає низку відростків, які біля місця прикріплення до кістки або по вільному краю розщеплюються і утворюють тригранної форми порожнини. Вони позбавлені клапанів, вистелені ендотелієм і називаються венозними пазухами твердої оболонки головного мозку (sinus durae matris) (рис. 28).
Розрізняють такі відростки твердої оболонки головного мозку: серп великого мозку, намет і серп мозочка, діафрагму сідла, трійчасту порожнину.
Серп великого мозку (falx cerebri) тягнеться в сагітальному напрямку від crista galli до protuberantia occipitalis interna вглиб, доходить до мозолистого тіла (corpus callosum) і ділить півкулі великого мозку.
Намет мозочка (tentorium cerebelli) розміщений майже горизонтально і прикріплюється спереду і з боків між верхніми краями пірамід скроневої кістки і processus clinoideus клиноподібної кістки, ззаду вздовж борозен поперечної пазухи потиличної кістки. Намет відділяє мозочок від півкуль великого мозку.
Серп мозочка (falx cerebelli) розміщений у сагітальній площині, відходить від нижньої поверхні намета мозочка
і проникає в борозну між півкулями мозочка.
сідло. В печеристі пазухи впадають верхня і нижня очні вени. Верхня очна вена анастомозу є з венами лиця, зокрема з кутовою веною (v. angularis). За допомогою емісарних вен печериста пазуха також з’єднується з крилоподібним (венозним) сплетенням (plexus pterygoideus). Усередині печеристої пазухи проходить внутрішня сонна артерія. В твердій оболонці, яка утворює стінку пазухи, знаходяться відвідний, окоруховий, блоковий і зоровий нерви. До зовнішньої стінки пазухи прилягає трійчастий вузол. Угорі спереду, прикриваючи міжпечеристу пазуху, розміщується зорове перехрестя. При тромбозі печеристої пазухи внаслідок нагнійних процесів у ділянці лиця у хворих спостерігається збіжна косоокість. Відтік від печеристої пазухи відбувається верхньою та нижньою кам’янистими пазухами (sinus pet- rosus superior et inferior), які розміщені в однойменних борознах кам’янистої частини скроневої кістки і впадають у сигмоподібну пазуху. Павутинна оболонка головного мозку (arachnoidea mater encephali)—ніжна безсудинна оболонка. Вона розміщена безпосередньо під твердою оболонкою, відділена субдуральним простором і, не проникаючи в борозни мозку, пухко з’єднана з м’якою оболонкою, що лежить нижче. Павутинна оболонка утворює ворсинки, які проникають у просвіт венозних пазух — грануляції оболонки (granulationes arachnoideales). М’яка оболонка головного мозку (ріа mater encephali) заходить в усі борозни великого мозку і проникає в мозкові шлуночки, де утворює судинні сплетення. Вона має добре кровопостачання. Між павутинною і м’якою оболонками є щілиноподібний підпавутинний простір (cavitas subarachnoidealis), який з’єднується з таким же простором спинного мозку і в якому міститься спинномозкова рідина. Розширені відділи підпаву- тинного простору називаються підпаву- тинними цистернами (cisternae sub- arachnoideales), які сполучаються між собою і з шлуночками мозку. Розрізняють кілька цистерн: цистерну перехрестя (cisterna chiasmatis), роз- ^ сч? гс\ Ьа,,■ cf |
Діафрагма сідла (diaphragma sel- lae) — відросток твердої оболонки мозку, який покриває турецьке сідло. Вона пропускає лійку гіпофіза (infundibülum), до якої прикріплюється задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз).
На передній поверхні піраміди скроневої кістки (з кожного боку) біля її верхівки (в impressio trigemini) розміщується вузол трійчастого нерва, навколо якого тверда оболонка, розщеплюючись, утворює трійчасту порожнину (cavum trigeminale) — вмістилище цього вузла.
Серп великого мозку на всьому протязі прикріплення до кісток склепіння черепа містить верхню сагітальну пазуху (sinus sagittalis superior), яка при пошкодженні дає сильну кровотечу. Нижній вільний край серпа великого мозку містить нижню сагітальну пазуху (sinus sagittalis inferior), яка переходить у пряму пазуху (sinus rectus), що розміщується біля місця з’єднання серпа великого мозку з наметом мозочка. Поперечна пазуха (sinus transver- sus) знаходиться біля місця прикріплення намета мозочка до sulcus sinus trans- versi потиличної кістки. Ця пазуха безпосередньо переходить в сигмоподібну пазуху (sinus sigmoideus), яка розміщена в однойменній борозні (sulcus sinus sigmoideus) кам’янистої частини скроневої кістки, і у верхню цибулину внутрішньої яремної вени.
У товщі серпа мозочка біля внутрішнього потиличного виступу проходить потилична пазуха (sinus occipita- lis).
Таким чином, у ділянці внутрішнього потиличного виступу зливаються верхня сагітальна, пряма, потилична і поперечна пазухи. Це місце називається пазушним стоком — confluens sinuum. t
З боків турецького сідла розміщу єть- ся парна печериста пазуха (sinus cavernosus). Спереду і ззаду вона з’єднується за допомогою анастомозів — міжпечеристих пазух (sinus intercavernosi), утворюючи циркулярну пазуху, яка оточує турецьке
;ЧХ
міщену спереду зорового перехрестя, цистерну латеральної ямки великого мозку (cisterna fossae lateralis cerebri), утворену павутинною оболонкою, що покриває латеральну борозну великого мозку, міжніжкову цистерну (cisterna interpeduncula- ris), яка знаходиться між ніжками мозку позаду лійки гіпофіза. Вона обмежена мостом і медіальними краями скроневих часток великого мозку. Найбільше практичне значення має мозочково- мозкова цистерна (cisterna се- rebellomedullaris), яка розміщена між нижньою поверхнею мозочка і заднім відділом довгастого мозку. Ця цистерна через серединний і латеральні отвори сполучається з порожниною IV шлуночка, а через водопровід середнього мозку — з III і боковими шлуночками. Донизу мозочково-мозкова цистерна переходить в підпавутинний простір спинного мозку. На рівні верхнього крак* атлантопотиличної мембрани глибина цистерни досягає 1,5 см. Тут проводиться субокципітальна пункція для діагностики захворювання головного мозку або його оболонок.
Основні борозни та звивини великого мозку
У головному мозку розрізняють три великі утвори: півкулі великого мозку (hemispheria cerebri), мозочок (cerebel- Іит) і стовбур мозку (truncus encephali). Найбільшу частину головного мозку займають півкулі, які діляться поздовжньою щілиною (fissura longitudina lis cerebri), що йде в сагітальному напрямку. В глибині поздовжньої щілини півкулі зв’язані між собою мозолистим тілом (corpus callosum). Спереду мозолистого тіла поздовжня щілина наскрізна, ззаду вона переходить у поперечну щілину мозку (fissura transversa cerebri), яка відділяє потиличні частки мозку від мозочка. Глибокі міжчасткові борозни розділяють кожну півкулю на п’ять часток: лобову, тім’яну, скроневу, потиличну і острівець (insula), захований в глибині латеральної борозни (sulcus lateralis).
Центральна борозна (sulcus centralis)
відділяє лобову і тім’яну частки. Спереду від неї розміщується передцент- ральна звивина (gyrus precentralis)у в якій знаходяться рухові центри кори великого мозку. Рухові центри відділів передцентральної закрутки, розміщених найбільш високо, зв’язані з м’язами нижньої кінцівки, розміщеними найбільш низько,— з м’язами порожнини рота, глотки, гортані. В корі зацент- ральної звивини (gyrus post centralis) розміщуються центри шкірної і про- пріоцептивної чутливості. Латеральна борозна відділяє лобову і тім’яну частки від скроневої. Вона починається на базальній поверхні півкулі і переходить на її верхньолатеральну поверхню. В передній частині латеральної борозни від ходить висхідна і передня гілки, які обмежують трикутну ділянку, де знаходиться руховий аналізатор артикуляції мови (центр Брока).
Тім'яно-потилична борозна (sulcus ра- rietooccipitalis) відмежовує тім’яну частку від потиличної, поперечна потилична борозна (sulcus occipitalis transver sus і — ще нижче — скроневу.
Кровопостачання головного мозку
Головний мозок кровопоетачасться внутрішніми сонними і хребтовими артерія ми. Хребтова артерія (a. vertebralis) відходить першою гілкою від підключичної артерії (а. subclavia). направляється в foramen transoersarium хребця CVI і піднімається вгору через»твори поперечних відростків ШИЙНИХ ХребцІВ. Далі вона входить через великий потиличний отвір у порожнинч чг-ргіїа. де права і ліва хребтові артерії зливаються, утворюючи основну артерію; Ьа- silaris), яка розміщена на нижній поверхні моста. Від основної артерії від ходять дві задні артерії вг-лик--го мозку (аа. cerebri posterior? як беруть участь в утворенні артеріального кола великого мозку (сireulиs <;";г "; '» >а> cerebri).
В нутрішня сонна a pit р і я j >:г'> t і s interna) є гілкою загальної ■ нн-VÏ артерії. Піднімається до основи черегіа і входить у сонний канал (canal:>. іг us / скроневої кістки, проникаючи в іюрож- нину черепа. Тут вона віддає низку гілок і, зокрема, передню мозкову (a. cerebri anterior), середню мозкову (a. cerebri media) та задню сполучну артерії (а. communicans posterior). Остання з'єднується з а. carotis interna і a. cerebri posterior. Між передніми мозковими артеріями також є анастомоз (a. communicans anterior), внаслідок чого на основі мозку виникає замкнуте артеріальне кільце — артеріальне коло великого мозку. Від артеріального кола відходять артерії до кори великого мозку і підкіркових вузлів.
Вени великого мозку не супроводжують артерії. Глибокі мозкові вени, які беруть початок з венозних сплетень, зливаючись, утворюють велику мозкову вену (v. cerebri magna), яка впадає в пряму пазуху. Кров із системи поверхневих мозкових вен відтікає у верхню сагітальну пазуху і венозні пазухи на основі черепа.
Схема черепно-мозкової топографії
Під час операцій у порожнині черепа виникає необхідність проводити проекції завиток, борозен і кровоносних судин мозку на покрив голови. Найбільш простою схемою черепно-мозкової топографії є схема Р. Кренлейна, доповнена
C. С. Брюсовою (рис. 29). Суть її така. Горизонтальну лінію проводять по нижньому краю очної ямки, виличній дузі і верхньому краю зовнішнього слухового ходу. Паралельно їй проводять верхню горизонталь, яка йде по верхньому краю очної ямки. Від глабели також ведуть лінію сагітального шва до зовнішнього потиличного виступу. До горизонтальних ліній встановлюють три вертикальні лінії: передню — від середини виличної дуги, середню — від середини головки нижньої щелепи, задню — від задньої точки^іісдави соскогюдібного в ідростка.
(Біля місця перетину передньої вертикалі з виличною дугою проектується основний стовбур середньої менінгеальної артерії. Передня її гілка знаходиться біля місця перетину передньої вертикалі з верхньою горизонталлю, а задня — біля місця перетину задньої вер-
Рис. 29. Схема черепно-мозкової топографії (за Р. Кренлейном і С. С. Брюсовою): а—с — нижня горизонталь; й—/ — середня горизонталь; д—і — верхня горизонталь; а — д — передня вертикаль; Ь — Н — середня вертикаль; с —і — задня вертикаль; <і — у— проекція центральної борозни; /і— у— істинна довжина центральної борозни; (і — і — проекція латеральної борозни; а — проекція основногсГЄтовбура середньої менінгеальної артерії; <і — проекція передньої гілки середньої менінгеальної артерії; / — проекція задньої гілки середньої менінгеальної артерії. |
тикалі з верхньою горизонталлю. Положення центральної борозни визначається лінією, проведеною від точки перетину передньої вертикалі з верхньою горизонталлю до місця перетину задньої вертикалі з лінією сагітального шва. Істинна довжина центральної борозни — відстань від середньої до задньої вертикалі. Проекцію латеральної борозни проводять за бісектрисою кута між проекцією центральної борозни і верхньою горизонталлю. Вона простягається від передньої до задньої вертикалі. Згідно з доповненням, зробленим С. С. Брюсовою, проводять ще одну горизонталь, яка йде спереду місця перетину проекції латеральної борозни з задньою вертикаллю паралельно верхній горизонтальній лінії. Ця лінія відповідає напрямку передньої мозкової артерії; початковий відділ середньої мозкової артерії збігається з проекцією латеральної борозни. В передньонижньому квадраті схеми проектується внутрішня сонна артерія.
ЛИЦЕВИЙ ВІДДІЛ голови
Розміщений донизу і вперед від мозкового відділу голови. Верхня границя лиця проходить по надорбітальному краю, виличній кістці і виличній дузі до зов-
I 45
І
нішнього слухового отвору, нижня від- ніс, широке і коротке тверде піднебін-
повідає нижній границі голови і про- ня, загальне укорочення лиця по верти- ^
ходить по гілці нижньої щелепи і її калі. Лептопрозопічна форма збігається Ç
основі (basis mandibulae). доліхоморфним типом будови тіла і ч
Кістковий скелет лицевого черепа має характеризується такими ознаками: (
14 кісток, з яких 6 парних: носова— ^очні ямки округлої форми, виличні кіст- (
os nasale, слізна — os lacrimale, ки і дуги виділяються мало, довгий і (
вилична — os. zygomaticum, верхньощелепна — maxilla, нижня носова раковина — concha nasalis inferior, піднебінна — os palatinum. Непарні кістки: нижня щелепа — mandibula і леміш — vomer. Крім того, в утворенні кісткової основи лиця беруть участь відростки скроневих кісток (ossa temporalia), лобової (os frontale) і частина клиноподібної (os sphenoidale). Всі кістки лицевого скелета нерухомо з’єднані відносно один одного і всього черепа. Винятком є нижня щелепа, яка з’єднується із скроневими кістками двома скронево-нижньощелепними суглобами (articulationes temporomandibulares).
У ділянці лиця закладені рецептори зорового, нюхового та смакового аналізаторів і знаходяться початкові відділи систем травлення і дихання.
Зовнішні орієнтири. Під час прощупування на лиці визначають зовнішні контури очних ямок, краї грушовидного отвору і спинку носа, виличну кістку і дугу, fossa сапіпа верхньої щелепи, передній край жувального м’яза, контури нижньої щелепи (тіло, кут, гілка) з її суглобами.
Форми лиця. Вчення про форми мінливості лиця має значення в клініці при застосуванні методів провідникового знеболювання, при операціях в щелепно- лицевій ділянці і в ортопедичній стоматології.
Форми лиця дуже різноманітні і залежать від віку, статі й індивідуальних особливостей. На основі вивчення анатомічних особливостей лиця виділяють дві крайні форми його мінливості: перша — широке і низьке лице (хамепрозо- пічна форма), друга — вузьке і довге лице (лептопрозопічна форма). Перша форма мінливості в більшості випадків співпадає з брахіморфним типом будови тіла. Її характеризують великі чотирикутної форми очні ямки, виличні кістки і дуги, що виступають у боки, широкий вузький скелет носа, високе вузьке під / небіння, загальне подовження лиця. Між Ц крайніми формами мінливості лиця спо- \ стерігаються перехідні.
Точне уявлення про форми мінливості лиця можна одержати на основі лицевого показника, який визначається за формулою
лп = висота^шц1>< 10() ширина лиця де висота лиця є відстанню від назіона до гнатіона *, ширина — відстанню між найбільш віддаленими точками виличної кістки (зигіонами).
Показники, які становлять менше 79.9, характеризують дуже широке лице (крайня форма), від 80 до 84.9 — широке, від 85 до 89,9 — середнє, від 90 до 94,9 — довге, більше 95 — дуже довге (крайня форма).
За Бауером розрізняють церебральний, респіраторний і дигестивний типи лиця. При церебральному типі переважає розвиток верхньої частини лиця, при респіраторному — середньої частини (ділянка носа і верхньої шелепи». Добре розвинена нижня шелепа характеризує дигестивний тип лиця.
Ступінь розвитку верхньої і нижньої щелеп, вираженість підшкірної клітковини визначають індивідуальні особливості лиця. Лице майже завжди в 97 °0 випадків) асиметричне.
Вікові та статеві особливості топографії лиця. У новонароджених і дітей до 1—1,5 року лице має округлу форму. Це пояснюється слабким розвитком кісток лицевого черепа -особливо нижньої щелепи), м’язів лиця, великою кількістю підшкірної клітковини і наявністю добре вираженого жирового тіла шоки грудка Біша). Після півтора року життя дитини відносні розміри її.лиця збільшуються:
* Nasion — місце іі-і —тин\ н-~ г. шва
з передньою середини лінкк..... - найнижча точка тіла ниж.чь і щелепи іинній
лінії.
лице поступово видовжується. Після прорізування молочних зубів і особливо в період статевого дозрівання, змінюється нижня половина лиця.
Об’єм лицевого черепа у дитини першого року життя становить 13 % об’єму мозкового черепа. У 8 років він досягає 18,8 %, в 12 — 21,4, у дорослого — 40 % об’єму мозкового черепа.
Остаточне формування лиця завершується в 20—23 роки у чоловіків і в 16—18 років у жінок. До 40 років форма лиця змінюється незначно. Далі в міру старіння людини зменшується еластичність і тургор шкіри, з’являються зморшки, складки, западають щоки і губи, і форма лиця поступово змінюється.
Статеві відмінності форми лиця добре виражені. У чоловіків більш могутній кістяк лиця, сильніше розвинені зуби і м'язи, добре розвинені надбрівні дуги, менше виражена підшкірна клітковина. Чоловіче лице більш профільоване. У чоловіків, які досягли статевої зрілості, на лиці є волосся. Для жінок характерні округлі риси лиця, які залежать від кількості підшкірної клітковини і вира- женості жирового тіла щік. Очні ямки звичайно округлої форми, розміри їх більші, ніж у чоловіків. Слабко виражені надбрівні дуги, буває короткий широкий ніс.
Шари та м’язи лиця
Шкіра лиця тонка, особливо в ділянці повік. Вона має багато сальних і потових залоз, достатню еластичність, напруження і пружність, легко зміщується над шаром підшкірної клітковини, за винятком спинки носа, де між шкірою і хрящовим остовом клітковини майже немає. Достатнє кровопостачання і рухливість шкіри створюють сприятливі умови для викроювання і приживлення клаптів при пластичних операціях на лиці.
Колір шкіри лиця залежить від статі, расової належності, віку, загального стану організму і часто змінюється.
Підшкірна клітковина добре виражена, що дозволяє досить вільно поширюватись гематомам і гнійним процесам.
М'язи лиця за своїм походженням і
топографо-анатомічним положенням ділять на дві групи: мімічні та жу
вальні.
Мімічні м’язи розташовані поверхнево. Це ніжні, тонкі пучки, що іноді залягають в кілька шарів. Вони починаються від різних кісткових точок і закінчуються в шкірі. Мімічні м’язи є похідними II зябрової дуги (arcus hyoideus) і розміщуються переважно біля природних отворів лиця: ока, вуха, рота і носа. До того ж одні з них є стискачами цих отворів (сфінктери) і розташовані кільцеподібно, інші — розширювачами (дилататори), що йдуть радіально. Під час скорочення мімічних м’язів змінюється форма природних отворів, на шкірі утворюються різні складки і ямки і лице набуває певного виразу. Такий рух лицевих м’язів відповідно до почуттів і настрою, що їх переживає людина, називається мімікою. Крім цієї функції, мімічні м’язи беруть також участь в акті їди, диханні, мові тощо.
Навколо очної ямки розміщується коловий м’яз ока (m. orbicularis oculi), який закриває очну щілину, збираючи навколо неї концентричні складки. Під цим м’язом, а також під лобовим черевцем in. occipitofrontalis знаходиться м’яз — зморщувач брови (тп. corrugator supercilii). Він зсуває брови, утворюючи поздовжні складки між ними.
Найбільша група мімічних м’язів розміщується навколо рота. Це коловий м’яз рота (тп. orbicularis oris), що закриває рот, сильно стискує і висуває вперед губи, м’язи — піднімачі кута рота і верхньої губи (m. levator anguli oris et m. levator lalii superioris), м’язи — опускачі кута рота і нижньої губи (т. depressor anguli oris et m. depressor labii inferioris). Малий і великий виличні м’язи (т. zygomaticus minor et major) піднімають кут рота, поглиблюють носо- губну складку.
Усі мімічні м’язи іннервуються лицевим нервом. Скорочуючись, вони передають почуття радості, скорботи, гніву, суму, люті, огиди тощо. Якщо їх пошкодити або порушити іннервацію, може виникати насильна міміка, яка вимагає хірургічної корекції. До м’язів лиця відносять також щічний м’яз (т.
buccinator), який утворює бокову стінку переддвер’я порожнини рота і розміщується під слизовою оболонкою в товщі щоки, відділяючись від шкіри жировим тілом.
Жувальні м’язи належать до м’язів лиця, є похідними І зябрової дуги (arcus mandibularis). Всі вони прикріплюються до нижньої щелепи, переміщують її під час жування і частково беруть участь в артикуляції мови.
Жувальні м’язи поділяють на власне жувальні та допоміжні. Першу групу складають скроневий (m. temporalis) і жувальний (m. masseter) м’язи, які розміщені поверхнево, а також латеральний і медіальний крилоподібні м’язи (m. pterygoideus lateralis et medialis), які належать до глибоких м’язів лиця. Скроневий м’яз виповнює скроневу ямку, починаючись від facies temporalis скроневої кістки. Пучки м’яза, конвергуючи донизу, переходять у добре виражений сухожилок, який міцно прикріплюється до вінцевого відростка нижньої щелепи. Відділити сухожилок від кістки під час резекції нижньої щелепи досить складно, тому хірурги віддають перевагу відсіченню сухожилка разом з вінцевим відростком. Скроневий м’яз розміщений в кістково-апоневротичному ложі, яке утворене зовнішньою поверхнею скроневої кістки і глибокою пластинкою фасції (lamina profunda fasciae temporalis). М’яз піднімає нижню щелепу догори і тягне її назад.
Жувальний м’яз (m. masseter) складається з двох шарів — поверхневого і глибокого. Він починається від нижнього краю виличної кістки і виличної дуги, прикріплюється до жувальної горби- стості (tuberositas masseterica) і до зовнішнього боку гілки нижньої щелепи. М’яз міститься в кістково-фіброзному футлярі. Внутрішня поверхня його прилягає до гілки нижньої щелепи, зовнішня покрита жувальною фасцією (fascia masseterica). Під час скорочення м’яз піднімає нижню щелепу, притискуючи нижні зуби до верхніх, а також висуває їх уперед.
Латеральний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus lateralis) має дві головки: верхня, менших розмірів, починається від скроневої поверхні великого крила клиноподібної кістки, нижня, сильніша,— від латеральної поверхні зовнішньої пластинки крилоподібного відростка і горба верхньої щелепи. Обидві головки прикріплюються до крилоподібної ямки (fovea pterygoidea) виросткового відростка гілки нижньої щелепи і до капсули скронево-нижньощелепного суглоба. Під час двостороннього скорочення м’яза щелепа сильно висувається вперед. Коли м’яз скорочується лише з одного боку, щелепа зміщується в протилежний.
Медіальний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus medialis) за формою і функцією нагадує т. masseter, але слабший від нього. Він розміщений з медіального боку гілки нижньої щелепи, починається від крилоподібної ямки і медіальної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки, направляється вниз, назад та латерально і прикріплюється до внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи в ділянці прилоподібної горбистості (tuberositas pterygoidea). Під час двостороннього скорочення м'яза щелепа піднімається і висовується дещо вперед, під час одностороннього — зміщується в протилежний бік.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 23 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |