Спалахи небесного вогню та сильні удари грому завжди мали сильний емоційний та магічний вплив на людину. В язичних релігіях багатьох народів світу був Бог (Перун у слов'ян, Зевс у греків), якому підкорялися грози з всіма їх атрибутами. Наші предки вірили в те, що Перун є творець блискавки та володар грому. Дерев'яний ідол: Перуна стояв в Києві з громовим каменем у руці. В подальшому християнська релігія замінила язичного Бога грому на Іллю Пророка, але суть відношення людини до цього стихійного лиха не змінилася. Воно вважалося як і раніше проявом Божої волі, що карає грішників. Однак, якщо слідувати дій логіці тоді треба вважати самими великими грішниками церковних дзвонарів, які за єпископським наказом повинні були дзвонити у церковні дзвони під час грози та бурі. За 30 років XVIII ст. тільки у Німеччині від удару блискавки загинуло понад 120 дзвонарів.
Незважаючи на короткочасність блискавка має велику руйнівну силу, приносить велике лихо: спалює будівлі, лісові насадження, вбиває людей. За даними статистики в Європі блискавка вбиває близько 40 чоловік за рік, в США - 230. Внаслідок активної діяльності блискавки у СІЛА виникає понад 6000, а в Росії 3000 пожеж на рік.
Для захисту від блискавки слід дотримуватися певних застережливих заходів. До початку бурі закрити вікна, двері, димоходи, бути на відстані від вікон, печей, проводів, масивних металевих предметів, не розмовляти по телефону, відключити електроприлади з'єднані з даховою антеною.
Блискавка, найчастіше попадає в дуб, друге місце посідають інші листяні породи, а третє ~ шпилькові - ялина, сосна. Тому в лісі чи на галявині не дозволяється ховатися під високими чи поодинокими деревами. На відкритій місцевості не можна ховатися в поодинокі необжиті будівлі, а також стоги сіна чи соломи. Треба сісти на землю і спокійно перечекати грозу. Важливо не панікувати. Потрібно знати, що після удару блискавки утворюється електричне поле ("лійка напруги"), яке деякий час зберігається на місцевості і являє собою велику небезпеку для людини.
Вологі бурі та грози можуть створювати умови для формування та ініціювання таких стихійних явищ як повені, селеві потоки, лавини та зсуви.
Крім вологих бур майже на всій території України розповсюджені пилові бурі, особливо на торфяних фунтах, де були проведені невдалі меліоративні роботи. Надзвичайно сильні пилові бурі були на Україні в 50-х та 60-х роках, коли вітри піднімали у повітря мільйона тон пилу.
Пилові бурі - це складні атмосферні утворення, що розповсюджуються
на великі території внаслідок циклонічної діяльності вітру. За кольором вони бувають: чорні (чорноземи); бурі (суглинок); жовті (супісок); червоні (каштанові) та білі (солончаки). Білі бурі досить рідкісне явище. Воно спостерігається тільки на солончаках (Крим, Арал).
Пилові бурі бувають двох видів: потокові та вихрові.
Потокові бурі - це місцеве стихійне явище, що має невелике розповсюдження, починається та закінчується, як правило, в одній області.
Вихрові бурі охоплюють великі території (до мли. км2) зі швидкістю вітру понад ЗО м/с. Такі бурі трапляються раз у 30-40 років.
За часом дії пилові бурі бувають короткочасні та тривалі з сильним
погіршенням видимості (година, дні). Найчастіше висота підйому пилу буває
до 1-1,5 км.
За походженням пилові бурі бувають місцевими, транзитними та змішаними.
Силу бурі визначає швидкість вітру, склад та кількість ннлу у повітрі. Кількість пилу, що ігіднімаєгься та переноситься під час бурі, залежить від стану атмосфери, швидкості вітру, ландшафту місцевості, сухості грунтів, характеру та ступеню розвитку рослинного покрову і т.ін.
Величина збитків та ефективність заходів залежать від правильного зонування територій, що шдпаддють під вплив бур, від дотримування будівельних норм та. правил при розташуванні об'єктів в небезпечних зонах. Важливим чинником для зменшення збитків від бур має особистий досвід
людини.
Точність прогнозу вихрових пилових бур залежить від надійності синоптичної інформації, отриманої з космічних супутників погоди. На цій підставі дають оперативні прогнози, ж правило, за декілька годин до настання цього стихійного лиха.
Профілактичні заходи щодо зменшення негативних наслідків включають: оповіщення населення, передачу інформації про швидкість вітру, розміри небезпечних зон, висоту підйому, щільність пилового потоку та тривалість стихійного лиха. Така інформація необхідна дія оперативного вирішення питань про залучення рятувальних формувань, про можливу евакуацію населеная з небезпечних зон, використання штучних або природних захисних споруд і ін.
До приходу бурі необхідно закріпити техніку, обладнання та інші матеріальні цінності, що знаходяться на відкритих площадках і доступні діям вітру, припинити рух наземних транспортних засобів, укрити їх в гаражах та спеціальних укриттях. У виробничих спорудах та житлових будівлях слід закрити двері, вікна, відключити електромережу, газ, воду і ін.
Після припинення стихійного лиха приступають до віднозлювальних робіт. Постраждалим внаслідок стихії надають відповідну допомогу. Зруйнозані та пошкоджені будівлі та споруди розбирають або ремонтують. Ефективність відновлювальних робіт на території, що зазнала стихійного лиха, залежить від кількості та якості необхідної техніки, забезпечення зони
робіт засобами механізації, зв'язку та транспортними засобами.
Смерчі
Смерчі відносяться до грізних та огидливих природних явищ, що утворюються в багатьох областях земної кулі. Батьківщина величезних піщаних смерчів - пустеля Сахара В Америці смерчі називають "торнадо", від іспанського "торнадос" - "той, що обертається".
Загальна кількість смерчів над Європою, включаючи територію України, не перевищує однієї тисячі на рік. Достовірних даних про частоту, тривалість та величину збитків від смерчів на території України немає. Є окремі повідомлення про те, що в тих чи інших областях смерч призвів до великих збитків, травмування або загибелі людей.
Західна Європа час від часу зазнає великих збитків від цього стихійного лиха. Один смерч увійшов в історію Німеччини як найруйнівніший. Це сталося 4.05.1952 р. в районі міста Геттінгена. Смерч проорав на землі дві борозни завдовжки 13 і 16 км, повалив біля 60 000 черев, зруйнував будівлі, споруди, місцевість перетворив у напівпустелю.
Величина збитків та руйнувань залежить від того, наскільки смерч здатиий піднімати, транспортувати або розвалювати об'єкти, що стоять на його шляху.
Смерч - це найменша за розмірами та найбільша за швидкістю форма вихрового руху повітря з горизонтальною або вертикальною віссю обертання. Це явище носить місцевий характер, тому що середня ширина смерчу має 350-400 м, а шлях який він проходить становить десятки кілометрів. Довжина шляху смерчів залежить від довжини смерчової хмари га тривалості дії.
Залежно від смерчових хмар буває три типи смерчових утворень:
роторні, кільцеві та баштові. Іноді смерчові хмари рухаються над землею, а в
рідкісних випадках - прямо по землі. За місцем утворення смерчі
поділяються на такі, що сформувалися над сушею і такі, що сформувалися
над водою.,.
За швидкістю руйнувань смерчі поділяються на три категорії: швидкі (сек.); середньої тривалості (хв.); повільні (десятки хв.).
За швидкістю обертання смерчі бувають: слабкі (150 м/с); сильні (150-300 м/с); екстремальні (понад 300 м/с).
Уражаючі чинники смерчів: понижений атмосферний тиск повітря у внутрішній порожнині лійки; рихлообломочні матеріали в повітрі; зливові опади та інтенсивні грози і т.ін.
Вихрові повітряні потоки смерчів можуть всмоктувати різноманітні предмети та матеріали; притискувати та розплющувати об'єкти; занурювати дійки уводу; піднімати та переносити велику кількість води, яку потім виливати на значній відстані від водного об'єкту.
Сила смерчу, його енергія визначається швидкістю обертання повітря у
лійці та швидкістю пересування лійки чи смерчової хмари. Наповнена водою чи іншими матеріалами лійка,чи смерчова хмара має швидкість 50-80 км/г, іноді навіть буває надзвуковою, що наносить удари великої сили по перешкодах, які зустрічаються на її шляху. При цьому перешкоди руйнуються, зсуваються або переносяться на десятки кілометрів.
Підйомна сила смерчу залежить від ваги перешкод Так, висота підйому предметів вагою в сотні тон не перевищує кількох.метрів, а в горизонтальному напрямку кількох десятків метрів. Предмети вагою в сотні кілограм легко та у великій кількості піднімаються на висоту десятків метрів та переміщуються на десятки кілометрів. Вага смерчу коливається в широких межах і може досягти до мільйона тон і визначається здатністю всмоктувати, утримувати та переносити в повітрі ту чи іншу кількість матеріалу.
Основними видами ураження при смерчах є відкриті та закриті травми, забиття, переломи, струси мозку, загибель людей Смерч є причиною різноманітних руйнувань будівель, споруд, ЛЕП та лінія зв'язку, від короткого замикання електромереж виникають пожежі, виходить з ладу різноманітна техніка і т.ін.
В районах, що часто підпадають під дію смерчового стихійного лиха встановлюють: надійний контроль за дотриманням будівельних норм та.правил; укріплення об'єктів від вітру; надійне закріплення техніки, що використовується та зберігається на відкритих площадках; системи оповіщення про наближення смерчу, розміри небезпечних зон та необхідні дії б конкретній ситуації. Після проходження смерчу приступають до рягувально-відаовлювальних робіт. Відновлюють пошкоджені лівії ЛЕП та зв'язку, газо- і водопроводів, потерпілим надають відповідну допомогу. Ефективність рятувально-відновлювальних робіт залежить від своєчасного повідомлення, готовності техніки та рятувальних підрозділів до проведення робіт в зоні над якою пройшов смерч.
Стихійні явища в лісових екосистемах
З усіх типів рослинного покрову Землі рать лісових екосистем в еволюції біосфери та життєдіяльності людини є найбільш суттєвою. Ліси оцінюються з екологічної, економічної та соціальної точки зору, мають санітарно-гігієнічні, естетичні та інші корисні функції, високий рекреаційний погенціал з різноманітними властивостями.
Для того, щоб лісові формації виконували властиві їм потенційні захисні, водорегулюючі, кліматоутворюючі, соціально-екологічні функції, зони повніші бути здоровими та стійкими до природних небезпек.
Сучасні лісові екосистеми хоч і мають високу здатність до саморегуляції і протидії стихійним процесам, але не можуть протистояти технічно оснащеній людині, яка за останнє тисячоліття вирубала понад 50 % лісів світу. Натомість створила однорідні монокультури малостійкі до впливу стихійних явищ.
Серед стихійних явищ найбітьш небезпечними для лісових екосистем є катастрофічні вітровали, буреломи, сніголоми та пожежі спричинені.інтропогенним впливом, внаслідок зміни їх структур та зниження стійкості до природних небезпек.
Відомі випадки коли в Карпатах (1964, 1969, 1970, 1989 рр) на десятках тисяч гектарів вітровалами та буреломами протягом доби було знищено понад 3 мли. м3 лісів, спричинено великі матеріальні та соціальні збитки. В зоні вологого клімату з м'якими зимами виникають катастрофічні пошкодження лісових екосистем під дією снігу. В Карпатах, Криму були випадки коли масові сніголоми та сніговали пошкоджувати до 500 тис. м3 насаджень.
Механічний вплив вітру та снігу в сучасних лісових екосистемах призводить до двох видів пошкоджень - вітровалів та буреломів, сшговалів та сніголомів.
Вітровал та сніговая — це процес механічного впливу сили вітру або снігу, при якому наземні вегетативні органи дерева не ламаються, а деформуються і вивертаються разом з кореневою системою (ялина, ясень).
Бурелом та алголом - це механічне пошкодження стовбурів та крони дерева під дією сили вітру або снігу (сосна, бук).
Ці два процеси.дуже часто взаємопов'язані. Вітровал та сніговая може спричинити механічні пошкодження, а бурелом та. алголом може сприяти вивалюванню дерев.
Небезпечніш механічний вплив вітру буває при швидкостях 13 м/с. В цьому випадку тиск на крону становить 17 кг/м2, а на стовбур буде в 15 разів менший. В умовах Карпат ці процеси частіше всього бувають в межах висот 700-1100 м.
В місцях масового пошкодження лісових фітоценозів з'являються шкідники та хвороби лісу, захаращуються дороги, знижується естетичне, рекреаційне значення лісу, -порушується нормальне функціонування соціальних систем, збільшується небезпека пожеж.
Пожежі серед стихійних явищ найбільш небезпечні для лісових екосистем, знищуються ресурси деревини, спричиняються екологічні, економічні та соціальні збитки. Під час пожеж вигоряє найбільш родючий гумусовий шар Землі, який створювався протягом тисячоліть, розвиваються ерозійні процеси, заболочуються лісові землі.
У світовій історії зафіксовано немало випадків, коли катастрофічні пожежі охоплювати величезні площі, ставати справжнім стихійним лихом на ліквідацію якого витрачатися величезні кошти. Такі пожежі майже щорічно бувають в США, Австралії, Росії. Стихією вогню охоплюються мільйони гектарів лісу, димові хмари змінюють радіаційний баланс місцевості, спричиняють збитки для здоров'я людей та нормального функціонування соціальних систем.
Лісові пожежі виникають з вини людини та деяких пр:-сродних процесів (блискавка, вулканічна діяльність). Спалювання порубочних залишків.
необережність при розкладанні багаття, викинута пляшка може сфокусувати сонячні промені та призвести до пожежі. Найбільш пожежояебезпечннми бувають жаркі та сухі місяці з відносною вологістю повітря 30-40%.
Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові, верхові, підземні та пожежі дуплистих дерев. Найбільш розповсюджені низові пожежі (ЗО % з можливих пожеж).
При низових пожежах горить трава, підстилка, чагарник, підрост. Полум'я має висоту 0,5 м, швидкість вогню до 1,5 км/г на рівнині та до З км/г на схилах Ці пожежі небезпечні для молодняків, великі дерева від них не страждають. Однак при наявності відповідних умов полум'я може перейти на нижчі яруси старих дерев та спричинити верхову пожежу птидкість якої становить 10-25 км/г.
Підземні пожежі виникають на торфяних грунтах і за своїм характером суттєво відрізняються від інших видів пожеж. При низовій пожежі горить торфянкй горизонт з коріннями дерев, що потім вивалюються. Швидкість пожежі становить 2-10 м за добу, але гасіння її вимагає великих зусиль.
Законодавчо всі ліси підлягають охороні від пожеж, а порушника "Правил пожежної безпеки в лісах" несуть адміністративну або навіть кримінальну відповідальність. Для захисту лісів від пожеж розробляють систему профілактичних, організацій, лісогосподарських та технічних заходів. Ліси розподіляються на квартали, влаштовуються спеціальні пожежні розриви, мінералізовані протипожежні смуги, будівництво спостережливих веж, протипожежних доріг, водойм, ліній зв'язку і ін.
Для гасіння пожеж використовують зустрічний вогонь, водні та хімічні засоби, авіаційну охорону лісів. Низові пожежі гасять зеленим гіллям (ліщина, береза), засипають землею, окопують або розгрібають смуту до мінерального шару. Гасіння лісових пожеж це обов'язок кожного хто знаходиться поруч. Про пожежу треба повідомити лісництво або сільраду для організації заходів по ліквідації небезпеки.
Необхідно знати та враховувати динаміку природних стихійних' процесів, що відбуваються в лісових фітоценозах, щоб створювати в них стійку екологічну рівновагу та підвищувати безпеку життєдіяльності людей, що проживають в лісових екосистемах.
3.1.5. Космічні небезпеки
Найбільш поняттю "катастрофа" відповідати космічні процеси, що супроводжувались в далекому минулому падінням на поверхню Землі метеоритів, астероїдів, комет. Вчені виявили на поверхні Землі багато таких катастроф у вигляді метеоритних кратерів діаметром десятки, а то і сотні кілометрів. В Кіровоградській області знайдено кратер діаметром 25 км. Кратер діаметром 100 км заявлено в Сибіру.
Катастрофа мала місце 30 мян. рогіз тому, коли космічне тіло з
великою швидкістю пробило порода Сибірської платформи товщиною 1 2 км і миттєво перетворилося на високотемпературний газ, тобто вибухнуло. Про силу виоуху свідчать уламки скель діаметром у 20 м, розкидані на відстані до 40 км від кратера Енергія цього вибуху оцінюється в 1023 Дж, тобто вона в тисячі разів перевищувала енергію найпотужніших вулканічних вибухів і в сота тисяч разів - найсильшншх землетрусів. Ця колосальна 'енергія дорівнювала енергії вибуху 120 млн. атомних бомб такої потужності яку оуло скинуто на Хіросіму.
Велика потужність вибухів під час зіткнення Землі з космічними штами зумовлюється їх високими швидкостями та великими масами. В результаті зіткнення колосальна кінетична енергія космічного тіла миттєво перетворюється на тепло, що призводить до випаровування великої маси гірських город, У повітря надходить багато пилу, що може призвести до значних кліматичних змін.
Оскільки більша частина (71 %) поверхні Землі вкрта океанами, вчені допускають, що більшість космічних тіл падала в океан. Розрахунки свідчать, що в разі падіння крупного метеорита чи астероїда в океан він пробиває товщу вода і вибухає, зіткнувшись з породами дна. У повітря надходить велика кількість пилу та парів вода. Це викликає катастрофічні зливи на оілмшй частині поверхні Землі.
Польський досліцник Л.Краживський подібну катастрофу змоделював на ЕОМ. Було прийнято такі параметри:: діаметр астероїда - 10 км, швидкість зіткнення з Землею - 20 км/с гдибина океану в,гісці падіння - 5 км, кінетична енерія - 1030-1031 ерг. в результаті вибуху виникнуть високотемпераиурні ударні хвилі, що порушать озоновий шар атмосфери, на 30 о С збільшиться глобальна температура верхніх шарів атмосфери, випарується води в 100 разів більше за масу астероїда, в повітря буде піднято 106 т пилу, що скоротить фотосинтез і охолодить тропосферу. На Землі пройдуть небачені за тривалістю і масою опади. В океані виникне колосальна за масштабами хвиля цунамі висотою 3 км (найбільші з відомих сеисмогенних цунамі мали висоту 30-50 м). Ця хвиля багаторазово обігне земну кулю, затоплюючи та змиваючи все на своєму шляху.
Розрахунки астрономів свідчать, що коли більш-менш великий астероїд входить у поле тяжіння Землі, він обов'язково має розірватися за рахунок припливних сил, і на Землю впаде не одне крупне тіло, а багато більш дрібних.
Остання подія зіткнення Землі з крупним метеоритом чи астероїдом сталася олизько 50 тис. років тому, коли утворився Арізонський кратер у США діаметром 1,2 км і глибиною 180 м. Космічне тіло впало у пустельному районі що ніяких істотних наслідків для навколишнього життя не мало
Повідомлення астрономів про близьке проходження поблизу Землі астероїда Ікар у 1968 р. масою в сотні мільйонів тон викликало велике занепокоєння. Астероїд пройшов на відстані близько б млн. км від Землі Обговорюваяася пропозиція вислати назустріч астероїду ракету з ядерної
боєголовкою, щоб вибухом роздробити його на дрібні фрагменти.
Астероїдів розміром 1 км і більше, орбіти яких перетинають орбіти планети і які можуть зіткнутися з Землею нараховується близько 1300. Імовірність такої катастрофічної події оцінюється як один випадок на 100 тис. років. Нині існують спеціальні астрономічні програми стеження за рухом астероїдів, які проходять близько до Землі.
Астрономи розглядають ще одну можливу космічну причину земних катастроф - спалахи наднових зірок. Деякі зірки, що істотно не відрізняються від інших, раптом спалахують і починають випромінювати] світла в мільйони разів більше, ніж до спалаху. Остання така подія в нашій Галактиці була зафіксована і описана стародавніми китайськими астрономами. Ця зірка була настільки яскравою,, що її спостерігали навіть удень і поступалася світністю лише Місто. Через кілька місяців зірка поступово згасла.
Сучасні астрономи на місці зірки спостерігають Крабовидну туманність - світну газову оболонку наднової зірки, що продовжує розширюватися після спалаху.
Встановлено, що вибух наднової зірки супроводжується дуже великими дозами ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання і потоками космічних променів високої енергії. Спалах наднової зірки в Крабовидиій туманності відбувся дуже далеко від Землі - на відстані понад І тис. парсеків, тому ця космічна катастрофа на Земне життя ніяк не вплинула.
Вчені підрахували, що спалахи наднових зірок у нашій Галактиці відбуваються в середньому раз на 100 років, в околицях Сонячної системи (на відстані 10 парсеків) раз на 7.50 млн. років, а можливо навіть раз на 200 млн. років. Тобто за час існування на Землі біосфери такі явища мати місце кілька разів.
В результаті близького спалаху наднової зірки наслідком було те, що Земля протягом кількох тисячоліть опромінювалися потоком жорстких рентгенівських та ультрафіолетових і космічних променів. Це призвело до підвищення радіаційного фону, збільшення частоти мутацій, що особливо сильно вплинуло на довгоживучі організми. З такою космічною катастрофою пов'язують, зокрема, загибель динозаврів наприкінці крейдяного періоду. Таким чином на Землі були епохи катастрофічного впливу на біосферу з боку Космосу.
3.1.6. Біотичні небезпеки
Небезпеку для життєдіяльності людини створюють біотичні чинники. Біотичні чинники - це сукупність взаємного впливу, що нітяться- на
жизі організми діяльністю інших організмів.
Живі істоти можуть бути джерелом живлення-для організмів інших' видів, сприяти їх розмноженню (тварини-опилювачі) і розселенню (перенос
Місіння птахами і ін.). Деякі з них можуть чинити хімічну дію (токсини бактерій, антибіотики і ін.), становити субстрат для поселення інших організмів (лишайники на деревах) і навіть бути середовищем їх існування (наприклад, в системі паразит- господар).
На відміну від абіотичних чинників середовища, які переважно мають односторонню дію на організм, дія біотичних чинників проявляється у формі взаємного впливу організмів різних видів один на одного. Форми взаємовідносин живих організмів у спільнотах складні та різноманітні. Вони проявляються від взаємовигідного співіснування до крайнього антагонізму.
Конкуренція за різноманітні ресурси середовища обмежує чисельність деяких біотичних вида, визначає їх просторове розповсюдження, сприяє еволюційному становленню та спеціалізації' біотичних чинників у способах існуванняня.
До біотичних небезпек відносяться обширні групи мікроорганізмів та інших живих істот здатних прївводитн до різноманітних видів інфекційних захворювань.
Інфекційні захворювання можуть спричинятися самою багточисельною групою одноклітинних мікроорганізмів - бактеріями (від грец. bacteria - палочка), що у великих кількостях розповсюджені у воді, грунтах, повітрі, в організмі людей та тварин.
Бактерії мають оболонку, через яку відбувається їх живлення і випадення продуктів їх обміну. Оболонці належить також роль захисту клітини від несприятливого впливу. Протоплазма бактерії напіврідка, має комплекс біти», ліпідів і інших речовин. В протоплазмі відбувається синтез компонентів тіла бактерії - білків, нуклеїнових кислот, ліпідів., вуглеводів і т. ін
Бактерії не мають істинного ядра; ядрова речовина розподілена у протоплазмі Деякі бактерії (бацили) утворюють всередині свого тіла спори, щр є: одним з пристосувань до існування у несприятливих умовах. Вони дуже стійкі до зовнішнього впливу і можуть зберігатися, не втрачаючи життєдіяльність, протягом багатьох років (наприклад, спори сибіроязвенної жіночки).
Ряд бактерій мають органи руху - джгутики. Розмножуються вони простим поділом клітини, що відбувається за сприятливих умов кожні 15-30 хв Розміри бактерії не перевищують декілька мікронів, а форма їх може бути шаровидна (кокки), палочковндна (бацили), спіралевидна (вібріони і спірили). За тїшом дихання вони поділяються на аеробів, що поглинають кисень, і анаеробів, що розвиваються у відсутності вільного кисню.
На бактерії згубно діють високі температури (бактерії гинуть при 60-
100о, спори. - при 120°), висушування, сонячні промені, різні хімічні
речовини, що використовуються для їх знищення (стерилізація,
дезінфекція). До холоду бактерії дуже стійкі, внаслідок чого вони можуть,
перезимовуавти у землі та мати здатність швидко пристосовуватися до зміни
умов.
Значення бактерій в природі і народному господарстві надзвичайно велике: вони приймають участь в кругообігу елементів з яких будується жива матерія - азоту, вуглецю, сірки, фосфору і ін.; багато з них сприяє родючості фунтів, збагачуючи їх азотом. З допомогою бактерій отримують харчові продукти (оцет, спирт, кефір, дріжджі і т.ін.), деякі їх види виробляють антибіотики.
Поряд з корисними бактеріями існує безліч видів шкідливих, патогенних (хвороботворних) бактерій, що спричиняють різноманітні інфекційні хвороби людини, тварин та рослин. Патогенні бактерії утворюють отруйні речовини - токсини.
З метою вивчення та виготовлення вакцин, антибіотиків, а також інших препаратів і отримання нових корисних властивостей бактерій, їх вирощують на штучних поживних середовищах за таких умов, що є найкращими для їх життєдіяльності.
Віруси
В 1892 р. ДХІвановським вперше було відкрито існування вірусів небезпечних для людини, тваринного та рослинного світу. Слово "вірус" має латинське походження virus - отрута.
Віруси - особливі інфекційні агенти, що відносяться до найбільш простих форм життя і не мають клітинної будовиі
Стосовно походження вірусів існує дві основні гіпотези. Прихильники однієї гіпотези вважають, що віруси походять від бактерій і є їх нащадками, що виродилися. Прихильники іншої вважають, що віруси походять від живих білкових часток, що існували до виникнення клітинних форм. Очевидно, сучасні віруси - нащадки не однієї форми, а багатьох первісних форм життя, що перетерпіли ряд змін в процесі розвитку органічного світу.
Віруси уражують людину, тварин і рослин, приносять великі збитки здорjd'ю населення і народному господарству. На відміну від інших інфекційних агентів віруси мають надзвичайно малі розміри (мілімікрони) і здатність розмножуватися тільки в живих клітинах. Властивість вірусів розмножуватися тільки всередині живої клітини відноситься до числа найбільш характерних для них ознак. Вірусам властива відповідна форма, але найчастіше шаровидна і прямокутна.
До вірусних захворювань відносяться:
у людей - грип, кір, свинка, краснуха, поліомієліт, віспа, вірусні енцефаліти, герпес (лихоманка), жовта і москитна лихоманка і Ін.;ч
у тварин - інфекційна анемія коней, чума рогатої худоби, чума птахів і ін.; сказ, орнітоз, ящур і деякі енцефаліти - вірусні захворювання, загальні для людини і тварин.
у рослин - мозаїчна хвороба тютюну, жовтуха персика, заrуклювання вівса, стовбур помідора і ін.
Джерелом ураження вірусним захdорюзакням є, як правило, хворий
організм або здоровий носій віруса - вірусоносый. Ураження може статися як при безпосередньому контакті здорового з хворим або вірусоносієм, так і через забруднені харчові продукти та воду. Деякі вірусні хвороби передаються кліщами і комарами. Віруси рослин також розповсюджуються комахами, через уражений фунт, шляхом безпосередньої суміжності рослин, а також при одночасному догляді за хворими і здоровими рослинами. Деякі віруси рослин передаються нащадкам через насіння.
Віруси мають властивість змінювати силу своєї хвороботворносгі) (т. зван. вірулентність).
Наприклад, вірус віспи людини, що пройшов через організм великої рогатої худоби, втрачає властивість викликати захворювання віспою у людини. Завдячуючи цій властивості методом послаблення вірусу отримано ряд пррфітактичних вакцин (проти віспи людини, поліомієліту).
Віруси по різному відносяться до фізичної та хімічної дії. Низька температура слабо діє на них, висока - навпаки, згубно. Майже всі збудники вірусних захворювань людини і тварин кинуть при 60 °С протягом ЗОхв. Більш стійкі проти високих температур віруси рослин. Більшість вірусів швидко гине як. в кислих, так і лужних розчинах. Різні хімічні речовини (фенол, формалін, марганцевокислий калій і ін.) обеззаражують віруси.
Гриби
До мікроскопічннх одноклітинних та багатоклітинних грибів відноситься велика фуга паразитичних грибків, що є збудником так званих фибкових захворювань- людини, тварин та рослин. Загальне захворювання має назву мікозів (парша, стригумий лишай і ін.). Зараження людини відбувається від хворих, а також їх предметів (рушник, шапка,, гребінець і ін.), від хворих тварин - кішок, собак, коней, рогатої худоби і ін.
Грибкові захворювання широко розповсюджені тому боротьба з ними має важливе значення. Деякі фибки приносять велику шкоду, є збудником хвороб рослин, викликають гниття продуктів, знищують деревину і лісові насадження і ін.
Поряд з паразитичними фибками існує безліч видів розповсюджених в природі мікроскопічних фибків-сапрофітів, що жігауть за рахунок мертвого органічного субсфату. Вони приймають участь а фунтових процесах, використовуються в промисловості для різних процесів бродіння, продукують деякі антибіотики - пеніцилін, стрептоміцин і ін.
До особливої фупи рослинних організмів, що мають корисні для людини властивості відносяться їстивні фибн(білки 2-5 %, жири - 0,3-0,8 %, цукор 0,8-4 %, мінеральні солі, фосфорну кислоту, вітаміни В1., В2, і С, РР). Вони багаті смаковими речовинами внаслідок чого фибні страви мають добрий смак.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |