Сучасна біосфера здійснює важливі функції, які людина при всій технічній потужності не в змозі взяти на себе, але які вона підриває в процесі бездумного, нерозумного соціального обміну речовин, який постійно розширяється.
Наслідком часткового порушення людиною функцій біосфери є, наприклад: розвиток вітрової і водної ерозії, висушування великих просторів; виникнення катастрофічних повеней; збільшення кількості вуглецю в атмосфері; зниження кисню в повітрі великих промислових
районів; уповільнення швидкості самоочищення води в забруднених промисловими стоками водоймах.
Порушення людиною зв'язків, що історично склалися неминуче веде до суттєвого здвигу в біосфері, до встановлення динамічної рівноваги на новій основі, переважно менш цінній для суспільства. Як відомо з історичного досвіду зменшення кількості лісів призвело до висушування фунтів, зникнення багатьох річок та озер, зниження родючості грунтів зменшення кількості тварин і інших негативних наслідків. Внесення нових елементів в біосферні комплекси, а від того ускладнення системи взаємозв'язків приводить до аналогічних наслідків. З практики інтродукції організмів, відомо що нові види іноді викликали катастрофічні зміни в природі, гальмували господарську діяльність суспільства (кролики в Австрії), створювали негативний вплив на життєдіяльність людини.
Вироблені суспільством і викинуті в біосферні комплекси нові хімічні речовини чинять спустошливу дію на живу природуг і у взаємодії з природними речовинами утворюють нові сполуки, що змінюють хімічні процеси в літосфері, гідросфері і атмосфері.
Введені людиною нові елементи (явище, процес, тіло) не відразу встановлюють можливі зв'язки, так як для цього потрібно іноді дуже багато часу. Наприклад, скид в невелику водойму отруйної речовини відразу вб'є все живе, змінить хімізм води, а в підземних водах ця речовина може з'явитися через кілька днів або років, і тільки тоді з ними взаємодіяти.
Введений людиною в фауну новий вид тварин, встановить основні зв'язки з іншими тваринами і рослинами лише через багато (іноді десятки) років. І лише тоді можна оцінити кінцеві результати здійсненої діяльності.
Швидкість встановлення всіх можливих зв'язків у відповідній мірі залежать і від об'єму введених в біосферу нових елементів які протягом деякого часу різними шляхами розносяться в природі і вступають у нові взаємозв'язки з її елементами.
Своєю діяльністю людина може зруйнувати зв'язки між окремими елементами біосфери або заважати їх здійсненню. Так, наприклад, забруднення нафтопродуктами поверхні води (океанів), по суті, призводить до розриву зв'язку води і атмосфери, припиняє газовий обмін між ними. Покриття землі асфальтом має аналогічне значення. Ущільнення грунтів транспортом, перевипасом заважає її газовому обміну з атмосферою, різко знижує надходження води в грунт. Запилення атмосфери підприємствами погіршує взаємодію нашої планети з космосом (зменшує надходження сонячної радіації, знижує тепловіддачу в космічний простір).
Наслідки такого впливу на біосферу через зміну існуючих зв'язків між її елементами можуть бути дуже шкідливими для людини.
Дуже важливим наслідком втручання людини в природа процеси через її виробничу діяльність є покращання умов взаємозв'язку деяких її елементів. Так, обробка грунтів покращує її контакт і взаємодію з атмосферним повітрям. Розвиток транспорту обумовив перевезення різних
видів організмів рослинного і тваринного світ}' і акліматизацію їх в інших умовах, що підвищує взаємозв'язки різних материків і частин океанів. Ряд взаємозв'язків і взаємозалежностей в біосфері здійснюється при відповідних умовах. Наприклад, хімічні взаємодії відбуваються у відповідних температурних інтервалах, найбільш інтенсивний зв'язок рослин з атмосферою здійснюється на світлі. Зміна цих умов людиною змінює характер зв'язків. Наприклад, підвищення температури води в річках за рахунок теплих стоків підприємств підвищує інтенсивність обмінних процесів багатьох водних організмів, стимулює випаровування, зменшує кількість розчинного кисню і т. ін. Забруднення атмосфери і води змінює інтенсивність фотосинтезу, що встановлено на наземних і водних рослинах.
Всі ці зміни повинні враховуватися при оцінці впливу суспільства на елементи біосфери і при розробці природоохоронних заходів. Необхідно враховувати зміну взаємозв'язків і взаємообумовленостей при розробці системи заходів щодо управління розвитком природних систем і регулювання соціального обміну речовин. Особливо повинна враховуватися динаміка зв'язків, так як вона породжує колосальні зміни в природних тілах, явищах і процесах, а саме вони визначають можливість розвитку продуктивних сил суспільства та існування людини.
В наш час складаються зовсім нові взаємовідносини в системі людина - біосфера.
В. Вернадський вірив в те, що людство віднайде шляхи відновлення рівноваги на планеті. Він вбачав, що біосфера неминуче має перетворитися на ноосферу - сферу розуму. На думку вченого, це - " природний процес:" Процеси, що готувалися багато мільярдів років, не можуть бути минулл, не можуть зупинитися. Тому біосфера неминуче перейде в ноосферу, тобто в житті народів, які її населяють, матимуть місце події, потрібні для цього, а не такі, що цьому суперечать". Вернадський був твердо переконаний, що еволюція біосфери Землі є явищем космічним, вона - складова частка космічного простору й невіддільна від нього. На певному етапі свого розвитку людство повинно взяти на себе відповідальність за подальшу еволюцію Землі, інакше в нього просто не буде майбутнього.
Термін " ноосфера"(з грецьк. - сфера розуму"), запровадив видатний французький філософ і природознавець П. Тейяр де Шарден. Збагатив його змістом і розвив В. Вернадський. Зміст його концепції такий: впливати на природу, змінювати біосферу слід особливо раціонально, думаючи не про сьогоденні вигоди, а про майбутні наслідки.
Обов'язковою умовою діяльності людини, як і раніше має залишатися сприятливий стан біосфери, бо людина, як і інші живі істоти Землі,
пристосована лише до тих природних умов у яких вона, виникла і живе. В іншому середовищі, якісно відмінному від цього, людина жити не зможе. Біосфера, що сформувалася еволюційно, з якою нерозривно пов'язана людина, має бути збережена на благо людей. Саме в цьому полягає сутність ноосфери - не стихійне руйнівне втручання в природу, а науково обгрунтоване збереження на Землі умов для житгєдіяльності людини. У ноосфері визначальним чинником має бути не стихія природного розвитку, а інтелект людини.
2.2.4, Сумісність людини з технікою та середовищем
Коли параметри деяких чинників в системі "людина - життєве
середовище" виходять за оптимальні межі постійність внутрішнього середовища організму буде деякий час підтримуватися тільки завдяки адаптащйним можливостям людини. Захисно-пристосувальні можливості ііюдини набувають великого значення коли створюються глибинні, високогірні або космічні системи, коли відбувається інтенсивна денатурація навколишнього середовища, його забруднення продуктами діяльності, що вимагає значного напруження енергетичних сил та можливостей організму.
Соціально обумовленими елементами таких систем с рівень освіти і культури, соціально-правове положення, режим напруженості в умовах робочої зони, матеріальне та житлове забезпечення, що прямо чи опосередковано впливає на рушійні сили людини, може підвищувати чи знижувати рівень її життєдіяльності.
Предметна діяльність людини в системах "людина життєве середовище" прямо чи опосередковано обумовлює функціональний стан організму.
Функціональний стан організму в таких системах - це комплекс наявних характеристик, і тих функцій та якостей людини, які обумовлюють ірудову діяльність. Зміна функціональног стану організму оператора в процесі виконання предметної діяльності в таких системах проходить декілька фаз зміни працездатності.
1. Фаза мобілізації (перед стартова). В цій фазі рефлекторним шляхом гйдвищується тонус центратьної нервової системи, збільшується функціональна активність ряду органів та систем. Суб'єктивно ця фаза виражає зібраність, обдумування перед початком діяльності.
2. Фаза первинної реакції. Ця фаза характеризується невеликим зниженням всіх показників функціонального стану. Тривалість цієї фази продовжується: всього декілька хвилин. Фізіологічний механізм цієї фази я поєднується з зовнішнім гальмуванням, що настає внаслідок зміни характеру подразників, що надходять в центральну нервову систему.
1. Фаза компенсації. На цій фазі встановлюється оптимальний режим роботи органів та систем організму, виробляється стабілізація показників. Ефективність діяльності в цей період максимальна.
2. Фаза субкомпенсації. Внаслідок відповідної інтенсивності і терміну діяльності високий рівень фізіологічних реакцій починає трохи знижуватися і показники функціонального стану погіршуються.
3. Фаза декомпенсації'. В цій фазі швидко погіршується функціональний стан організму, змінюється і найбільш важлива для даного виду праці функція координаційної точності рухів.
4. Фаза зриву. При цій фазі спостерігається значне розладнання регулюючих механізмів, починається специфічний стан втоми. Крім абсолютної величини,., навантажень на ступінь розвитку втоми впливає ритмічність, характер та інтенсивність діяльності (статичний, динамічний, розподіл в часі).
В основі профілактики нещасних випадків велику роль відіграє енергетична, біофізична, соціальна та техніко-естетична сумісність людніш з технікою та середовищем
Енергетична сумісність передбачає узгодженість органів управління технічними системами (машиною) з оптимальними можливостями людини у відношенні до прикладеного зусилля, затраченої потужності, швидкості та точності рухів.
Силові та енергетичні параметри людини мають відповідну межу. Для приведення в дію сенсомоторних пристроїв (важелів, кнопок, вимикачів і т. ін.) може виникати потреба в дуже великих або надзвичайно матих зусиллях. Як одне так і друге є небажаним. В першому випадку людина буде втомлюватися, що може призвести до небажаних наслідків в керованій ергатичній системі. В другому може знижуватися точність роботи ергатичної системи, так як людина не відчуває опір важелів.
Біофізична сумісність - це створення такого навколишнього середовища, що забезпечує прийнятну продуктивність праці та нормальний фізіологічний стан людини. Біофізична сумісність дуже тісно стикується з вимогами охорони праці.
Гранично допустимі норми багатьох чинників навколишнього середовища встановленні законодавчими актами, відповідними правилами та нормами, алевони в реальних умовах не завжди поєднуються з функціональним станом людини. Тому в діючих ергатичних системах виникає необхідність спеціального дослідження параметрів виробничого та навколишнього середовища (шум, вібрація і т. ін.).
Дуже складним завданням є створення в ергатичних системах: інфоромацінної сумісності.
Інформаційна сумісність - це точність, якість продуктивність та безпека людини. Інформаційна модель сумісності повинна відповідати психофізіологічним можливостям людини.
В складних системах людяна безпосередньо не керує фізичними
процесами. Часто вона віддалена від технічних систем і виконує діяльність на значній відстанні. Технічні системи як об'єкти управління можуть бути невідомі для людини. Людина бачить тільки показники приладів, екранів, мнемосхем, чує сигнали що свідчать про хід. процесу. Всі ці пристрої, як об'єкти управління називаються засобами відображення інформації. При необхідності людина користується важелями, ручками, кнопками, вимикачами та іншими органами управління, які в сукупності утворюють в ергатичних системах сенсомоторне поле. Засоби відображення інформації та сенсомоторні пристрої - це так звана інформаційна модель ергатичного комплексу. Через неї людина здійснює управління самими складними системами.
Завдання полягає втому, щоб забезпечити створення такої інформаційної моделі, яка б відображала всі необхідні характеристики машин в даний момент і в той же час дозволяла б людині безпомилково прийняти і переробляти інформацію, не перевантажуючи увагу, пам'ять та свої можливості.
Якщо в ергатичних системах сумісність людини не узгоджується з характеристиками техніки та середовища знижується продуктивність праці, виникають травмонебезпечні ситуації, аварії, вибухи та інші негативні наслідки. Статистичні дані з усією гостротою свідчать про те, яке життєво важливе значення має для створення ергатичних систем врахування можливостей та якостей людини. Не врахування цих показників позначається на суб'єктивному стані людини, порушує біологічну саморегуляцію та самонастроювання що призводить до спаду надійності людини в умовах екстремальних або аварійних ситуацій.
В ергатичних системах виникають складні взаємовідносини не тільки між технікою та середовищем, але і між людьми в трудових колективах -системах " людина - людина".
Мікроклімат в системах " людина - людина" безперечно випливає на ефективність предметної діяльності, тому індивідуальні особливості людей (емоційний стан, поведінкові реакції) необхідно враховувати для значення оптимальних режимів праці та відпочинку.
Система "людина - людина" впливає на особу, яка в свою чергу в певній мірі впливає на колектив. Поганий керівник, погана особа в системі своєю негативною поведінкою може приносити шкоду трудовим відносинам в колективі. Тому при створенні ергатичних систем необхідно врахувати не тільки характеристики техніки, але і можливості та відповідні реакції людини в колективі.
Духовне середовище людини щодо проблем безпеки має велике значення. В процесі розвитку цивілізації у людини створилися оптимальні з точки зору індивідуума і всього суспільства норми взаємної поведінки -святість родинних зв'язків, заборона на кровозмішування, вбивства і т. ін. Цей комплекс духовних еталонів соціального життя запам'ятовує та передається з поколінням в покоління в процесі виховання і навчання
підростаючого покоління. Еталонні норми духовного життя сильне відрізняються у різних спільної, держав і народів, але важливим є наявність таких норм, у кожної дорослої жодний.
2.3. Вилив діяльності людини на навколишнє середовище
Згідно з геологічними уявленнями, людина на Землі існує надзвичайно короткий період часу. Проте за цей короткій проміжок часі біосфера змінилась радикально. На сьогодні людина стала найважливішим геологічним чинником яка докорінно змінювала технічні засоби та предметі праці, впроваджувала і впроваджує нові машини, механізми та більи ефективні технологічні процеси, котрі значно розширювали і розширюють масштаби виробництва та господарської діяльності.
В античні часи людина використовувала лише 18 хімічних елементів, у XVIII ст. - 29, у XIX - 62. Нині використовуються всі 89 елементів, що є в земній корі, крім того, одержано, ще й такі, яких не було зовсім у природі (плутоній, технецій і ін).
Людина в технологічні процеси впровадила глибокі якісні зміни, Протягом віків в технології виробництва домінуючими були механічні методи обробки сировини, а за останні десятиріччя отримали широке використання різноманітні фізичні, хімічні і біологічні методи впливу на речовину.
Людина небувало прискорила кругообіг деяких речовин. Родовища заліза, міді, цинку, свинцю й багатьох інших елементів, які природі накопичувала протягом мільйонів рсків, швидко вичерпуються. В деяких випадках, навпаки, відбувається концентрація елементів у таких пропорціях, яких не було в навколишньому середовищі (на великих заводах, де сконцентровані залізо, мідь, алюміній, органічні сполуки і ін.)
Людина дуже швидкими темпами використовує сонячну енергії! минулих віків, накопичену у вугіллі, нафті, природному газі, вивільняв енергію, що міститься в урані. Все це сприяє збільшенню незрівноваженості біосфери, прискоренню біологічного кругообігу.
Займаючись меліорацією, створюючи водосховища, дістаючи воду з глибинних водоносних горизонтів, людина втручається в кругообіг води в природі. В цілому в біосфері під впливом діяльності людини постійні збільшуються кількісно і якісно чинники які раніше були незначними, а нині стають домінуючими. За своїм походженням вони зобов'язані діяльності людини і отримали назву антропогенні чинники. Цим вони принципово відрізняються від чинників природного походження, що виникли ще до появи людини але існують і нинішні часи.
Антропогенні чинники виникли з появою людини в античну епоху її взаємовідносин з природою, але на перших порах вони за своїми
масштабами були дуже обмежені, що обумовлювалося незначною чисельністю людей та характером їх діяльності. В далеку давнину, ще до появи вогню, набір антропогенних чинників обмежувався лише прямим винищенням деяких тварин, рослинності, ущільненням грунтів на дуже обмежених територіях, та поглинанням кисню і виділенням вуглецю.
Антропогенні чинники в навколишньому середовищі набули специфічного значення лише з появою вогню та засобів праці. Значно розширювався набір антропогенних чинників з розвитком тваринництва і землеробства. З появою промисловості та збільшенням чисельності людей на планеті збільшилися масштаби антропогенних чинників та з'явилося багато нових, що не мають аналогів у природі (хімічні забруднювачі). Особливу небезпеку нині викликає поява в навколишньому середовищі антропогенних мутагенних чинників, що викликають зміни спадковості організмів та зміни характеру еволюції живої природи.
Всю різноманітність антропогенних чинників можна об'єднати в чотири групи.
Чинники - тіла (рельєф, водойми, канали, будівлі і т.ін.) мають просторову та довготривалу дію. Впроваджені в навколишнє середовище один раз, вони існують століття і тисячоліття (напр., кургани скіфів, древні споруди, піраміди), займають обмежений простір, або розповсюджені на значній частині планети (обробка грунтів, прокладка доріг).
Чинник - речовини (звичайні та радіоактивні хімічні речовини, штучні хімічні сполуки та елементи, аерозолі, стічні води, вентиляційні шахти і т.ін). При появі в навколишньому середовищі не мають просторової визначеності, постійно змінюють концентрацію і перемішуються в середовищі змінюючи ступень впливу на елементи природи в зв'язку з динамікою їх концентрації у середовищі. Через деякий час частина цих чинників руйнується, крім тих, що лишаються у середовищі в незміненому стані десятки, сотні та тисячі років, що обумовлює можливість їх акумуляції.
Чинники - процеси (видобуток корисних копалин з літосфери, гідросфери, атмосфери, ерозія грунтів, металів і т.ін.). Мають високу ступінь динамічності, а іноді однонаггоавленості.
Чинники - явища (тепло, світло, радіохвилі, електроструми, вібрація, тиск і т.чн.) мають точно визначені параметри і в міру їх віддаленості від місця виробництва їх вплив на навколишнє середовище знижується до невідчутного.
Антропогенні чинники, на відміну від природних процесів, прямо чи опосередковано виробляються людиною. Однак технічні засоби, технологічні процеси чи продукція може стати антропогенним чинником лише в окремих випадках (напр., греблі, лінії зв'язку і ін. споруди) коли вони своєю присутністю призводять до змін у навколишньому середовищі.
Більшість антропогенних чинників знаходиться в регіонах з інтенсивним розвитком промисловості та сільського господарства, але внаслідок здатності їх до міграції (пасивної чи активної) можуть зустрічатися
в будь-якій точці планети, як це встановлено для довгоживущих радіоакгивних речовин та стійких отрутохімікатів. Всі антропогенні чинники діють на фоні природних чинників, посилюючи або послаблюючи їх вплив на оточуюче середовище.
Антропогенні чинники можуть діяти на оточуюче середовище безпосередньо, періодично або спорадично (напр., забруднення атмосфери -безпосередній чинник, розорювання грунтів - періодичний). До спорадично діючих чинників відносяться різного роду аварії, катастрофи, вибухи ядерних електростанцій, прорив греблі, лісові пожежі і т. ін.
Будь-який антропогенний чинник діє на всі елементи навколишнього і середовища в зоні своєї появи, але завжди на якість з них більш суттєво ніж на інші. Так, підвищення радіоактивного фону впливає на все середовище, однак найбільший вплив його буде на живу природу і, особливо, на спадковість організмів. Вирубка лісів впливає на клімат, фунти, водойми та підземні води, але більш всього - на тваринний світ.
2.3.1. Вплив діяльності людини на атмосферу
Практично всі види транспортних засобів є джерелом забруднення] біосфери. Машинний парк світу нараховує приблизно 500 млн. діючих автомашин (в т. ч. 200 млн. легкових). Легкова машина викидає 3 м3 окислів вуглецю, вантажна 6 м за годину. Якщо уявити, що тільки половина автомобільного світового парку працює одночасно, то у світовий повітряний басейн попадає 600000 т/год СО, до 400г кожна машина викидає в рік отруйного бромистого свинцю.
Протягом року діючий світовий автопарк споживає понад 1 млр. т. 02 або використовує весь кисень приземного 8 -9 метрового шару атмосфери, заповнюючи його сукупністю вихлопних газів (900 млн.т. С02; 200 млн. т. отруйних вуглеводів; до 100 тис.т. отруйного бромистого свинцю). На щастя використаний кисень відновлюється фотосинтизуючими рослинами, ] а вихлопні гази зв'язуються, головним чином, водним середовищем.
Велику небезпеку для людини становить головний компонент вихлопів двигунів внутрішнього згорання - чадний газ. Він з'єднується з ] гемоглобіном крові людини, перешкоджає засвоєнню організмом кисню, що призводить до кисневого голодання, послаблення організму і робить його І легко сприйнятним до різних захворювань. Небезпечне хронічне отруєння цим газом, що веде до швидкої втоми, викликає головний біль, запаморочення, порушення сну, апатію, серцебиття, одишку і може викликати безплідність. При посиленій фізичній роботі вдихування навіть незначної кількості окислів вуглецю може призвести до інфаркту міокарда.
Поєднання невеликих кількостей етилену з окислами вуглецю
викликає у рослин збільшення клітинних вакуолей, що перешкоджає їх чиканню, призводить до втрати листя, бутонів і загибелі. Внаслідок сильного забруднення повітря чадним газом каліфорнійські рослини загинули в Лос-Анджелесі і на відстані від нього до 80 км.
Максимальна концентрація окислів вуглецю переважно спостерігається в старих містах або районах з вузькими вулицями забудованими високими будівлями, в тунелях, на вантажонапружених міських автомагістралях, особливо біля світлофорів. В повіфі великих міст переважно знаходиться 25-125 мг/м3 окислів вуглецю, іноді його нонцентрація досягає 250-500 мг/м3 (при допустимій нормі 3 мг/м).
За даними Інститута фізики АН, вміст чадного газу в атмосфері планети досягає найвищого піку зимою, а нижчого - в кінці літа. Самоочищення атмосфери від окислів вуглецю ще не зовсім відомо. Одні вважають, що вони поглинаються фунтовими бактеріями, інші - вищими рослинами та сонячним випромінюванням.
Неможливо уявити собі життя без атмосфери, адже без повіфяного
середовища людина може проіснувати всього 5-7 хвилин. Атмосфера
захищає земну поверхню і все живе від згубної дії метеоритів, гама випроінювання, рентгенівських, ульфафіолетових та інфрачервоних променів, також від надмірного ншрівання та охолодження.
Сучасна атмосфера сформувалася внаслідок фивалої еволюції з первинної оболонки Землі, до складу якої входили метан, аміак, водень і водяна пара. Поворотним моментом її еволюції було виникнення приблизно.' млрд. років тому перших фотосинтезуючих рослин. Вони, вловлюючи сонячні промені і використовуючи їх для фотосинтезу та синтезу органічних речовин, посилили поглинання вуглекислого газу і виділення кисню, Повіфя фізична суміш газів, яка практично в усіх частинах земної кулі характеризується таким процентним співвідношенням, що наведено в табл. 6.
Таблиця 6. Склад атмосферною повітря
('кладові частини | Вміст за об'ємом, % | Складові частини | Вміст за об'ємом, % |
Л ют | 78,01 | Криптон | 1.Ї4ХІ0"4 |
Лргон | 0.93 | Метан | 1,4x10"4 |
1 стій | 5.24x10 | Неон | 1.8x10-3 |
< (ксид азоту | 5.0x105 | Вуглекислий газ | 0.032 |
К іісень | 20.95 |
|
|
Крім того, в повітрі міститься незначна кількість водню, озону, ксенону, сірчистого ангідри, оксиду вуглецю, аміаку і ін. В атмосфері є також водяна пара, ефірні масла та інші виділення.
Практично усі перераховані гази інтенсивно використовуються в промисловій діяльності.
Атмосфера є середовищем проживання людини та джерелом необхідної сировини і одночасно басейном відходів діяльності людства, через кожні 12-15 років промисловий потенціал якого подвоюється. Із добутих щорічно на Землі 26 т різних мінералів у перерахунку на кожну людину використовується лише 2%, а решта повертається у біосферу як відходи.
В атмосферу планети промисловістю, транспортом та іншими джерелами забруднення щорічно викидається понад 2-4 млрд. тонн речовин. Звичайно на Землі існує і природне забруднення атмосфери пов'язане З геохімічними (вулкани, пожежі, хімічні реакції в біосфері) та іншими біогенними процесами (життя, розпад окислення органіки і ін.). Величина сумарного надходження викидів від всіх джерел складає за різними оцінками від 9 до 16 млрд. т в рік
Наслідками господарської діяльності для повітряного басейну є:
1. Збільшення вмісту вуглекислого газу і посиленая парникового ефекту. За останні 100 років середня температура поверхні землі зросла на 0,5-0,6°С і, як наслідок, рівень світового океану піднявся на 10—12 см.
2. Зменшення вмісту кисню в атмосфері. За останні сто років витрати кисню на спалювання палива зросли з 1,3 до 12 млрд. т/рік, а тому вміст кисню в атмосфері за цей період зменшився з 20,984 % до 20,8 %, а в повітрі індустріальних центрів становить менше 20%.
3. Термічне забруднення атмосфери. Абсолютна величина енергії, що потрапляє у біосферу внаслідок діяльності людини дорівнює енергії деяких природних процесів (вулкани, вивітрювання, ін.). Якщо темпи спалювання пального будуть такими як тепер, то через 40 років цей тепловий внесок у біосферний баланс тепла становитиме 1%, а через 100 років - 10%. В останньому' випадку, за деякими оцінками, середня температура земної поверхні і океану підніметься на 7°С. Проте вже і зараз на планеті існують зони термічного забруднення. Антропогенне надходження тепла у Рурській області,на півдні Бельгії та східному узбережжі США перевищує 20 % від всього надходження сонячної енергії.
4. Порушення стратосферного озонового шару землі. Молекули хлорфторвуглеводів, період існування яких 75-11 років, потрапивши в атмосфер}, через 6-8 років досягають озонового поясу (висота 18-25 км) і в процесі фотохімічних реакцій руйнують молекули озону. Як наслідок - вміст озону зменшився в середньому на' 1,7-3,1%. Найбільше руйнування озонового шару відбулося над Антарктидою та в районах, ідо прилягають до неї (4.9-10,6%) тут утворилася'озоном дірка за розмірами США. Це небезпечно, бо зниження вмісту озону на один відсоток призводить до росту ракових захворювань шкіри на 5-6%,
5. Забрудненні атмсефєри хімічними шкідливими речовинами.
що негативно впливають на різні компоненти біосфери. Промислове забруднення атмосфери наносить значні збитки народному господарству: економічні витрати від кислих дощів складають 4% від валового національного продукту. Щорічний загальний економічний збиток від забруднення атмосфери становить 16 млрд. доларів. Про це свідчать такі факти, як наприклад, проводи зв'язку в сільській місцевості слугують 50-60 років, а в індустріальних районах 4-5 років. Якщо в Волинській, Рівненській областях фарбування машин проводять 1 раз за 3-5 років, то в таких промислових центрах Донбасу, як Макіївка та Маріуполь - 2 рази за рік Величезної шкоди -зазнають ліси, парки, декоративні посадки.
2.3.2. Вплив кислотних дощів і смогу на екосистеми та
людину
Техногенне забруднення навколишнього середовища призводить до суттєвих порушень хімізму не лише в повітрі, але і в грунтах. Така точка зору почата існувати після відкриття феномену кислих дощів. Термін "кислі дощі" був введений англійським хіміком А.Смітом понад сто років тому назад, коли він виявив залежність між рівнем забруднення атмосферного повітря і кількістю опадів Незабруднені опади самі по собі мають кислу реакцію (їх рН =5,5-6,0). Значне забруднення атмосфери кислими газами (сірчистий ангідрид, окисли азоту, різні сполуки хлору і фтору) призводять до ще більшої кислотності. На окремих територіях США, Європи середньорічна кислотність опадів не перевищує 4,0-4,5, що прирівнюється до слабких розчинів кислот. У деяких регіонах, наприклад, Нідерландах зареєстровані опади з рН = 3,8 (для чистої дощової води рН~ 5,6-5,7)
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |