У вересні 1990 року в м. Кельні відбувся Перший Всесвітній конгрес з питань безпеки життєдіяльності. Він проходив під гаслом "Життя у безпеці". Спеціалісти з різних країн світу в своїх повідомленнях та доповідях частіше всього оперували такими поняттями як "ризик". У спілкуванні між людьми.можна часта почути такі вислови як "ризик - благородна справа" або
"боягузи не ризикують".
В процесі діяльності незалежно від складності завдання можна
виділити декілька загальних рис:
- кожне завдання, що вимагає вирішення має набір альтернатив, з
яких особа, що приймає рішення повинна зробити обгрунтований вибір -прийняти той чи інший варіант дій;
- кожний варіант дій має відповідні наслідки для особи, яка приймає
рішення;
- кожний наслідок має для цієї особи відповідну цінність чи вигоду. При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, поряд з об'єктивними
умовами обставин важливе значення, мають індивідуальні риск тієї особи, яка йде на ризик, її особисті характеристики та здібності.
В довіднику С. Ожегова ризик пояснюється як "можлива небезпека" або як "вчинок у надії на щасливий вихід". Таке трактування дає можливість розцінювати "ризик" як вчинок, який здійснюється в умовах невизначеності. Невизначеність в цьому випадку може маги дві категорії:
1. Людина ризикує, щоб досягти бажаної мети.
2. Людина ризикує, щоб уникнути фізичної небезпеки.
Отже, ризик може виступати а різних якостях: 1. Ризик як небезпечна умова { небезпеки системи, середовища). 2. Ризик як вчинок (небезпечна дія людини як елемента системи). Прикладом цього може бути робота монтажника - висотника. Маючи всі засоби захисту ця діяльність відноситься до категорії небезпечних робіт, тому, що її виконання носить елементи ризику. Це буде ризик як небезпечна
умова.
Прикладом ризику як вчинку може бути те, що монтажник навмисно порушує правила безпеки; працює без засобів захисту в надії, на те що все минеться. Існує визначення, що небезпека - це обставини негативного характеру, які можуть реалізуватися в небажану подію, а ризик ~ статистична частота ймовірності їх виникнення, це кількісна характеристика небезпек.
Ризик визначається як відношення тих чи інппгх небажаних- наслідків за одиницю часу до можливого числа подій.
Таким чином, поняття про ризик включає в себе комбінацію двох компонентів; наслідки небажаних подій до частоти виникнення цих подій.
Ризик буває індивідуальний та соціальний. Індивідуальний ризик - це відповідна небезпека для окремого індивіду. Соціальний ризик - це ркзик для групи людей.
В структурі предметної діяльності ризик, може виконувати різноманітні психологічні функції. Він може бути метою.діяльності людини. Це такий ризик коди людина хоче створити про себе бажану думку або показати іншим, що вона не боїться фізичної небезпеки. Ризик може виступати в ролі мотиву. Це трапляється тоді коли людина без особливої необхідності вибирає небезпечний, спосіб діяльності Ризикує заради того, щоб отримати гострі відчуття, задоволення від ризику.
Існують' різні прояви ризикових дій: навмисні, мотивовані і немотивовані, реальні та уявні. Психологи вважають, що з тій чи іншій мірі потреба до ризику є у кожної людини. Навіть робиться спроба пояснити це з фізіологічної точки зору. Є думка про те. що в організмі людини є особливий фізіологічний апарат, який формує емоції задоволення і страждання. Цей апарат має систему підвищення задоволення та енстемгу мінімізації страждання.
Коли виникає небезпечна ситуація вважається, що власне друга система є джерелом отримання позитивних емоцій (покалічили трохи, могло бути гірше). Психологи вважають, ото коли система тривалий час була бездіяльною, тоді у людини виникає потреба до небезпеки, щоб дати вихід енергії, яка накопичилась в другій системі, що призведе до позитивних емоцій, насолода за рахунок "лоскотання нервів".
В трактовщ поняття про ризик існує.два принципово різних підходи: європейський та американський.
Європейський підхід трактує ризик як чинник фізичної небезпеки - як приваблюючий спосіб виконання праці з наявністю фізичної небезпеки. Цей підхід використовується при вивченні питань безпеки праці.
Американський підхід трактує ризик як азартний процес, коли людина, вибирає більш складний шлях дія досягнення мети, замість більш гарантованого та безпечного. Цей підхід використовується для оцінки поведінки людини в умовах невизначеності, коли існують різні шанси на успіх чи невдачу.які залежать від випадкового чи альтернативного вибору.
Обидва підходи в трактовці ризику страждають односторонністю:
перший не враховує момент досягнення мети, другий - момент небезпеки.
Тільки єдність цих підходів може 'зробити ризик особливим видом поведінки.
Необхідно враховувати те, що метою діяльності є не тільки факт отримання
бажаних результатів, але і досягнення їх без шкоди для здоров'я та життя
дюдини. В небезпечних ситуаціях важливою якістю людини є стратегія
І поведінки Поведінка людини в цих умовах ма-: більше значення
ніж схильність людини до самозбереження, що проявляється в умовах
і фізичної небезпеки.
Ризикова поведінка може бути виправданою тоді коли вона спрямована на досягнення суспільно значимої мети, а у всіх інших випадках є не припустимою. Неприпустимий ризик - це бажання отримати насолоду від переживання небезпеки, або задовольнити
Характерною рисою осіб здатних до такого ризику є перебільшення своїх
можливостей.
1,4.1, Чинники ризику та причини рнзикової поведінки
Для характеристики ступеня та рівня ризику існує таке поняття як "маргіналій впевненості" - це запас безпеки та впевненості у своїх діях, коли людина здійснює вибір з умовах небезпеки.
Цей показних є чиста суб'єктивний, він формується у людини на базі уяви про діючу небезпеку та життєвий досвід. Наприклад, коли людина тримає в руках предмет, тоді надлишкова сила руни порівняно з вагою цього предмету буде запасом, який називають "маргіналієм впевненості".
До чинників ризику якими може сутгроводжуватися предметна діяльність можна віднести:
1. Відсутність відповідних засобів праці (інструментів, відповідного устаткування і т, іа)
2. Недостатню надійність технічних систем (інструменти, обладнання непридатні, або знаходяться у неробочому стані).
3. Недоліки у проектуванні споруд, будівель, робочих місць, технологічних процесів.
4. Відсутність засобів захисту.
5. Особисті якості людини.
Небезпечні ситуації частіше всього виникають тоді коли не виявлені чинники ризику, не проаналізовані причини ризикованої поведінки робітників. Поведінка.людини в небезпечній ситуації залежить від об'єктивних умов ситуації та адекватного відображення цих умов у її свідомості.
Ступінь адекватності відображення людяною небезпечних ситуацій залежить від її особистих якостей, від характеру нервової системи, від недооцінки або переоцінки існуючої небезпеки.
Особисті властивості людини, соціальні та виробничі умови формуюгь свідоме порушення вимог безпеки та причини рнзикової поведінки людини. Сюди можна віднести:
1. Економію сил - це потреба зберегти енергетичні ресурси організму. З цієї причини людина не користується засобами захисту, пропускає деякі операції, що не впливають на кінцевий результат або вибирає більш небезпечні пози чи рухи.
2. Економію часу - це прагнення виконати завдання так, щоб скоріше піти додому. За рахунок збільшення темпів роботи, чи пропусків окремих операцій і т. ін.
3. Адаптацію до небезпек ~ це здатність людини привикати до засобів і предметів праці і недооцінювати небезпеку або втрачати пильність.
4. Самоствердження а очах колективу — це бажання сподобатися рнзиковими діями при "ходінні по лезу ножа". Самоствердження у власних очах та переоцінка своїх можливостей.
5. Дотримування групових норм трудового колективу де порушуються вимоги безпеки. Людина яка дотримується норм безпеки в такому колективі буде "білою вороною".
6. Орієнтацію та ідеали. Відомо, що ідеалами можуть бути порушники вимог безпеки. При відсутності досвіду людина наслідує свій ідеал і са\га стає порушником правих
7. Схильність до ризику та звичку працювати з порушеннями, що може статити причиною реалізації небезпеки в небажану подію.
8. Стресовий стан під впливом якого людина погано володіє собою, і з складних обставинах порою здійснює серйозні помилки.
Причина порушень правил безпеки за своєю сутністю фактично спрямовані на пошук найбільш легких шляхів для здійснення діяльності та задоволення своїх потреб.
Крім цих суб'єктивних причин існують об'єктивні чинники виробничих обставин які створюють умови для небезпечних дій. Сюди можна віднести: відсутність належного контролю за дотриманням норм безпеки; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки обладнання та засобів захисту, що дають можливість виконувати роботу небезпечними методами.
З метою запобігання порушень правил безпеки предметну діяльність слід організувати так, щоб у людини не було можливості вибору між небезпечним і безпечним способом її виконання. Профілактичні заходи. стосовно попередження ризикобої поведінки та порушення правил безпеки повинні включати два головних напрямки. Перший напрямок - це технічні та організаційні заходи, спрямовані на вдосконалення виробничого процесу. технологічного обладнання та виключення будь-якого вибору двояким чином виконувати роботу (з дотриманням чи порушенням правил безпеки). Другий - посилення виховної, пропагандистської та учбової роботи, спрямованої на формування у працюючих необхідної поведінки та почуття власної відповідальності за стан безпеки.
1.4.3. Концепція допустимого ризику.
Критерієм реалізації небезпеки в подію є ризик. Він визначається ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).
В діючих системах техногенного середовища нульового ризику не буває. Нескінченно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки чим вищий ризик, там вища реальність прояву небезпеки.
В таблиці. 1 наведено величини ризику загибелі людей в Україні з різних причин в умовах побуту та порівняльні дані по США.
Традиційно техніка безпеки, що є складовою частиною елемента безпеки життєдіяльності базується на засадах забезпечення абсолютної безпеки. Однак така концепція неадекватна законам техносфери і незважаючи на її гуманність не може бути прийнятою, тому що в наш час неможливо забезпечити нульовий ризик в технічних системах.
Дані статистики свідчать про те, що число нещасних випадків і ступінь їх тяжкості є різним для різних галузей народного господарства. Очевидним є те, що робота на одних підприємствах є більш небезпечною ніж на інших, Тому коли мова йде про ризик, слід виділяти "ризик системний", що пов'язаний з умовами виробництва та "ризик, особистий", що пов'язаний зі станом організму.
|
|
| ' " " |
№ п/п 1 2 | Джерело Небезпеки Алкоголь Автомобіль | Україна США 160x10"* 148x10"* ЗООхІО"6 | |
3 4 5 6 | Вбивства Утеплення 0ТГД[ЄННЯ Пожежа. | 138x10* 99x10* 95x10^ 26x10-* 1 О-х 1 (Г6 | ЗОхІО-5 10x10"* 6ХІ0"6 6х10"6 |
Електрострум агальний ризик: | 1420x10"* | бООх10-"6 |
Таблиця 1, Ризик загибелі людини в Україні (1993 р.)
-------------,-- —_!
Системний ризик - це ступінь небезпеки виробничої системи, це міра схильності системи до виникнення небезпечних ситуацій. Системний ризик -це властивість системи, її обладнання, засоби праці та предмет праці, людина та ін. Вихід з ладу чи неправильне функціонування одного елементу системи може мати вплив та ускладнювати роботу інших елементів. Наявність системного ризику не свідчить про те, що кожна людина яка задіяна в даній системі, підлягає однаковій небезпеці, тому що ризик для людини визначається з однієї сторони системним ризиком, з іншої сторони її індивідуальними властивостями.
Ризик як і небезпеку в цілому не можливо повністю усунути. Оптимальними програмами по забезпеченню безпеки їх можна знизити але ніколи не вдасться їх звести до нуля. Оскільки асі види небезпек не можуть бути повністю усунені тому виникає необхідність знижувати ступінь ризику, пов'язаний з будь - якими існуючими видами небезпек до допустимого
рівня.
В каш час концепція допустимого ризику набула поширення. Суть її
полягає у прямуванні до такого рівня безпеки, котрий суспільство може
собі дозволити. Допустимий ризик може бути визначений як
реальний ризик стосовно до відповідного виду діяльності. Однак ступінь реального ризику не є такай, який би зумів утримати обізнану людину від дій, пов'язаних з відповідною небезпекою. Наприклад, індивідуальний ризик загибелі прй використанні автомашини приблизно складає 1: 4000 в рік, але багато.людей їздять на автомобілях. Для робітників оборонної промисловості США шанси загинути становлять і: 359, але більшість працюючих розглядають цю величину як допустимий ступінь ризику.
Допустимий ризик - це компроміс між рівнем безпеки та технічними, економічними, соціальними та політичними можливостями держави. Поняття допустимого ризику пояснюється на рисунку.
в м да т к и
Рис. І Знаходження допустимого ризику
Збільшуючи видатки, можна значно зменшити величину ризику. В наш час економічні можливості держави для підвищення технічної безпеки
досить обмежені. Надмірна витрата бюджетних коштів на технічне зниження ризику може завдати шкоду соціальній сфері (зменшуються витрати на медицину, освіту, пенсії і т. інше) та збільшити економічний ризик. Мусить бути відповідний баланс між затратами на технічну та соціальну сфери. Ці обставини треба враховувати при виборі допустимого ризику з яким суспільство повинно погодитися,
В деяких країнах світу (Голландія і ін.) допустимий ризик встановлений в законодавчому порядку. Максимально допустимим, рівнем індивідуального ризику загибелі вважається 10 -6 на рік,
Дуже малим зневажаючи є індивідуальний ризик загибелі Ї0 -8 на рік. Максимально допустимим ризиком для екосистем є такий, при якому може постраждати не більше 5% виду біоценозу.
Вважається., що сучасні технічні системи підвищеної небезпеки при всіх видах відмови техніки, помилок оператора чи стихійного лиха повинні
мати ймовірність впливу небезпечних чинників на людину на рівні 10 на. рік та менше.
Для порівняння ризику та вигоди в деяких країнах світу введена фінансова оцінка життя людини. У нашій країні багато фахівців виступає прага цього на підставі того, що людське життя святе і фінансовій оцінці не підлягає. Однак з метою захисту людини виникає гака необхідність, особливо якщо мова йде про виділення коштів для спасіння людини та компенсацію за заподіяну шкоду. Залежно від штату в США людське життя оцінюється від 650 тис. до 7 мли, доларів.
За даними JОН найбільшу небезпеку загибелі людини в промислово розвинутих країнах становлять такі процеси, знаряддя, пристрої, машини та види діяльності
| —-~г~------ ■- — '""" № п/п Небезпек! |
|
|
|
2 3 | Паління. Споживання алкоголю. Автомобілі. Ручна вогнепальна зброя. |
|
|
|
і | Електричний струм. Мотоцикли. Плавання. |
|
|
8 9 10 | Хірургічне втручання. Рентгенівське опромінення. Залізниця. Авіація. Велика будова |
|
|
13 14 | Велосипед. Мисливство. |
|
|
15 16 17 18 | Побутові травми. Гасіння пожеж. Атомна енергетика. Альпінізм. |
|
|
Сільгосптехніка. | . |
|
В нашій країні концепція дштустимого ризику розробляється, хоча дехто її критикує за антигуманний підхід до проблеми безпеки. Перехід до допустимого ризику дасть можливість підвищувати безпеку техносфери, шляхом вибору приор'утєтяих напрямків на підставі комплексного аналізу безпеки життєдіяльності на державному рівні.
Перехід до управління ризиком крім технічних, організаційних, адміністративних методів включає ще і економічні методи - страхування, грошову компенсацію збитків, додаткову платню за ризик і т.ін.
В основі управління ризиком лежить методика порівняння витрачених коштів та отриманих переваг від його зниження. Для управління ризиком
використовують такі методи:
- інженерний, який грунтується на статистиці та розрахунках частоти прояву небезпек і ін.;
- модельний, який базується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні,професійні групи і ін.;
- експертний, за яким імовірність різних подій визначається шляхом опитування спеціалістів - експертів;
- соціологічний, що базується на опиту ванні населення та працівників. Ризик можна визначити ретроспективно з даних аналізу про нещасні
випадки, чи перспективно, шляхом врахування об'єктивних та суб'єктивних передумов, виникнення його до того, як скоїлася подія. Перспективне визначення ризику.має особливе значення у зв'язку з модернізацією або перебудовою технічних систем.
Оскільки забезпечення бажаного ідеалу про абсолютну безпеку не є реальним, тому на кожний історичний період розвитку технічних систем необхідно визначати оптимальне співвідношення між ризиком та реальними технічними та економічними можливостями держави, що має надзвичайно важливе значення для забезпечення безпеки життєдіяльності.
Розділ 2. ЛЮДИНА, ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕРГАТИЧНИХ
СИСТЕМ
2.1. Особливості функціонування організму в ергатичних системах
В умовах сучасного техногенного середовища людина стала елементом складних ергатичних систем, які отримали назву "людина -машина", "людина - життєве середовище", "людина - людина" та інші.
В історичному аспекті розвитку трудової діяльності можна виділити гри основні стадії праці: ручна, механізована та автоматизована.
Протягом тривалого часу функції людини стосовно керування технікою зводилися до використання мускульної сили. Ця праця характеризувалася складними руховими процесами, які вимагали значних іатрат фізичної сили, високої координації рухів, спритності та інше. Узгодження людини з технікою зводилося лише до врахування її анатомічних та фізіологічних особливостей.
З появою на початку XX століття нових видів діяльності (автомобілі, іітаки, ін.) виникла-. потреба врахування психологічних можливостей йодний, таких як швидкість реакції, особливості пам'яті та уваги, емоційний стан та ін. З широким впровадженням автоматичних систем керування, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів виникли
зміни у професійній структурі праці, пов'язані з появою операторської діяльності. Оператором стали називати людину, котра виконує трудову діяльність, основу якої становить взаємодія з предметом праці, машиною та зовнішнім середовищем завдяки інформаційній моделі та органам керування. Людина - оператор має справу не з прямим спостереженням, а з інформаційним відображенням.
Функції людини в ергатичних системах ускладнюються тим, що основне навантаження лягає не на її мускульні зусилля, а на психологічні процеси сприймання інформації, запам'ятовування та мислення. Високі швидкості та складність ергатичних систем ставлять підвищені вимоги до людини, їй часто доводиться.діяти на межі своїх фізіологічних та психологічних можливостей в умовах дефіциту часу, коли людина не завжди встигає повністю збагнули про швидкі зміни обставин та адекватно на них. зреагувати. Зростають вимоги до точності, швидкості та надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Предметна діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової
енергії.
В ергатичних системах можна виділити з одного боку людину, яка працює, а з іншого простір в якому відбувається предметна діяльність куди включаються предмети та знаряддя праці, а також оточуюче середовище.
Діяльність людини як підструктури ергатичної системи базується на фізіологічних та психічних: процесах, які протікають в мозку та складають матеріальну основу вищої нервової діяльності.
Основним процесом вищої нервової діяльності, що забезпечує правильну реакцію та рівновагу організму в ергатичних системах є рефлекс (з лат. - відображення).
Рефлекс - це реакція організму, або органу на дію подразника зовнішнього та внутрішнього середовища за участю центральної нервової системи (спинного та головного мозку). Рефлекси поділяються не безумовні, умовні та орієнтовні.
Людині притаманний цілий комплекс безумовних рефлексів (вроджених, спадкових), котрими вона підсвідомо відповідає на небезпеки, що сприяє її самозбереженню. Захисні реакції людини сприяють підвищенню захищеності від різних небезпек, в тому числі і виробничих. Умовні рефлекси виробляються протягом життя людини, є суто індивідуальні не сталі, можуть зникати та знову появлятися. Умовні рефлекси виробляються на базі орієнтовного (рефлекси на новизну) та безумовного рефлексу. З їх допомогою організм пристосовується та адаптується до різноманітних умов, які постійно змінюються в часі та просторі.
Для забезпечення безпеки життєдіяльності в ергатичних сік.;гемах потрібно щоб були узгоджені характеристики конструкцій машин га обладнання технічних систем з характеристиками людини та елементами середовища. Тому при проектуванні цих систем необхідно врахувати можливості людини, її ограни відчуття, інтелектуал ьну чи моторну
діяльність, особливості психіки в цілому, щоб оптимізувати взаємодію людини з складною технікою та середовищем. Якщо немає такого узгодження то це веде до зниження працездатності, травмування, аварій, пожеж та інших негативних наслідків Ці факти свідчать про те, що життєво важливе значення при створенні ергатичних систем має врахування психофізіологічних можливостей та індивідуальних властивостей людини.
2.1.1, Психофізіологічні властивості людини
Чинниками, які визначають реакцію людини в ергатичних системах, є психофізіологічні якості та стан людини. Вони проявляються через чутливість людини до виявлення сигналів небезпеки, через її швидкісні можливості, щодо реагування на такі сигнали, через її емоційні реакції на небезпеку і т.ін. Показники, які зумовлюють можливості людини виявляти небезпечну ситуацію та адекватно реагувати на неї, залежать від її психофізіологічних властивостей, зокрема від її нервової системи, де здійснюється основна переробка інформації, що надходить до людини.
Головними механізмами діяльності вищої" нервової системи є динаміка руху та взаємодія процесів збудження, та гальмування.
Процес збудження - це функціональна активність нервових клітин і центрів кори головного мозку. Гальмування - це.другий важливий функціональний процес, який забезпечує притінення активності нервових клітин і центрів та затухання коркових зв'язків.
Процес гальмування поділяється на зовнішнє та внутрішнє гальмування.
Зовнішнє гальмування виникає від дії нового подразника, який викликає сильне збудження в центрі - нову домінанту відповідного аналізатора чим гальмує роботу інших центрів. З цим видом гальмування пов'язане, наприклад, погіршення результатів роботи при появі на робочому місті нової особи (візит-ефект).
Внутрішнє гальмування - це зміна стану центра аналізатора. Воно проявляється у вигляді згасання, запізнення, диференційного гальмування або сну. Якщо умовний рефлекс не підкріплюється в корі головного мозку, тоді він згасає. Запізнення - це коли після індиферентного сигналу дія настає не відразу. Диференційне гальмування - це вибір значущого сигналу з ряду подібних. Гальмування може іррадіювати, тобто розпливатися, охоплювати всю кору мозку, спускатися на підкірку. Розмите гальмування і є сон. Однак в центрах кори головного мозку можуть залишатися "сторожові пункти" -дільниці з підвищеним збудженням. Людина не сприймає серію сильних сигналів, але миттєво реагує на якийсь сигнал. Наприклад, сплячий машиніст може не чути біля себе голосної розмови, але вмить просинається при зміні режиму роботи двигуна.
Під дією сильного подразника, який викликає перезбудження аналізатора виникає позамежне гальмування. Сильні тривожні сигнали
можуть привести людину в стан ступору (заціпеніння). Людина бачить, чує, але нерухомо стоїть, нічого не може зробити чи адекватно відреагувати на обставини, що сталися.
Позамежне гальмування може виникати не тільки під дією сильних, подразників, воно може настати під впливом монотонних, тривало діючих сигналів. Наприклад, монотонний шум двигуна, монотонна мова, робота на конвеєрі, водія та інша веде до іррадації гальмування, людина губить пильність і на короткий час може заснути. Відсутність фізичних навантажень, заколисування, вібрація, монотонний шум. одноманітна зорова картинка, робота в нічну зміну та інше створює всі передумови для розвитку процесів гальмування, що в багатьох випадках є причиною нещасних випадків, або небажаних наслідків.
Процеси збудження та гальмування можуть бути сильними та слабкими, врівноваженими або неврівноваженими, малорухливими.
Якщо людина може тривалий час напружено працювати, долати великі психічні та фізичні навантаження, не втрачаючи високого темпу та якості яри виконанні роботи - у неї сильний процес збудження і, навпаки, зниження працездатності, швидка втомлюваність та повільне відновлення сил свідчать про слабкість цього процесу.
Якщо.подана вміє стримувати та контролювати себе і не приходиш в надмірне збудження або пригнічений стан під впливом несприятливих обставин, то в неї сильний процес гальмування. Слабкість процесу гальмування проявляється перш за все у невмінні людини володіти собою.
Для прогнозування поведінки людини в ергатичннх системах, а також для визначення оптимальних режимів роботи необхідно добре знати її психічні властивості.
В структурі психічної діяльності людини розрізняють три основні групи компонентів: психічні процеси, психічні властивості та психічні стани.
Психічні процеси - це основа психічної діяльності людини. Без них неможливо формувати знання та набувати життєвого досвіду. Розрізняють пізнавальні, емоційні та вольові психічні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять та ін.).
Психічні властивості - це індивідуальні якості особи (темперамент, характер). Серед них виділяють інтелектуальні, емоційні, вольові, моральні, трудові, які є досить стійкими та постійними властивостями людини.
^Психічні стани - це стани, які бувають тимчасовими, різноманітним, характерними лише дтя якогось конкретного моменту, і можуть позитивно чи негативно позначатися на всіх психічних процесах.
Серед особливих психічних станів, які мають значення для безпеки життєдіяльності деяких фахівців необхідно виділити параксизмальні розладнання свідомості, психогенні зміни настрою, стани пов'язані з вживанням деяких психічно активних засобів (стмууляторів, алкоголю і ін.).
Параксизмальні стани - це група розладнань різного походження (епілепсія, захворювання мозку), що характеризуються тимчасовою (сек.,
хв.) втратою свідомості. Такі, параксизмальні перерви у роботі можуть бути причиною небажаних наслідків, особливо для водіїв, монтажників, водолазів і ін. Сучасні засоби психофізіологічних обстежень дають можливість своєчасно виявити осіб з прихованою схильністю до параксимальних станів.
Під впливом деяких обставин у людини може розвиватися афективний стан (афект - це вибух емоцій). В стані афекту у людини розвиваються психогенні (емоційні) звуження об'єму свідомості, різкі рухи, агресивні та руйнівні діяння:. Особи, схильні до афекту, відносяться до категорії людей з підвищеним ризиком травматизму і не повинні призначатися на спеціальності з високою відповідальністю.
На поведінку.людини в небезпечних ситуаціях впливає стан тривоги, який сприяє більш швидкому виявленню небезпеки, а стан втоми, навпаки, знижує можливості людини щодо виявлення небезпеки та здатності' протидіяти їй.
Здатність людини протидіяти небезпеці в значній мірі залежить від її професійних якостей та досвіду,Тому вміння безпечно працювати, крім психофізіологічних властивостей, залежить від знання людиною щодо правил і норм безпеки своєї професії, від життєвого- досвіду, що дає їй мож-тивість гнучко використовувати пі чинники для успішного та безпечного виконання роботи. Цьому сприяють значною мірою і творчі можливості людини, що дозволяють їй знаходити нові методи безпечного розв'язування трудових завдань в різноманітних та несподіваних ситуаціях.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 36 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |