Діапазон значень струму і його порогові величини, що відповідають різним фізіологічним реакціям і різним видам електротравматизму наведені у таблиці 14.
Струм з силою 100 мА вважається смертельним для людини. Гарантовано безпечним прийнято вважати струм в 100 мкА.
Величина сили струлгу, що проходить через організм людини залежить від напруги, під якою вона знаходиться, а також опору її тіла.
Електричний опір живого організму суттєво відрізняється від опору неживої тканини. Він є перемінним параметром, що суттєво змінюється при зміні стану людини, залежно від різних фізичних подразників: Тіло людини розглядається як провідна маса оточена недосконалим діелектриком (шкірою). Причому опір шкіри змінюється в дуже широкому діапазоні - від 50000-1000000 Ом для сухої шкіри і до 800-1000 Ом для вологої.
Таблиця 14. Характеристика фізіологічних реакцій людини на струм
Діапазон струму, А | Характеристика фізіологічної реакції | Порогові значення струму, мА |
І (до 25 мА) | А. Порогове значення подразнюючого струму Б. Сильна реакція у м'язах В. Початок судоми, але можна самостійно розірвати коло Г. Судома але розірвати коло самостійно неможливо | 0,9-1,6 3,5-4,5 13-15 Понад 15 |
ІІ (від 25 до 80 мА) | Людина витримує струм, не втрачає свідомість |
|
ІП (він 80 мА до 3 А) | Фібриляція серця, аритмічне мерехтіння шлуночків | |
IV (від 3 до 8 А) | Фіксована судома, скорочення м'язів, що призводить до паралічу дихання | Декілька ампер |
Основним елементом, що визначає опір шкіри, є поверхневий роговий шар. Цей шар пробивається тим швидше, чим більша напруга. Статистикою встановлено, що ураження зі смертельним наслідком мало місце при різних напругах (60 В, а при особливо несприятливих умовах і при більш низьких напругах). При напругах до 500 В найбільшу небезпеку чинить змінний струм..
Доведено, що найбільшу небезпеку по відношенню електричного удару є струм з промисловою частотою 50 Гц, Струми високої частоти менш небезпечні, але по відношенню" до опіків ці струми також небезпечні, як. і перемінний струм з промисловою частотою.
Суттєве значення для тяжкості наслідків має шлях струму через тіло людини. В електропатології цей показник називають "петлею струму", по якій виникло ураження.
Так як при електричній травмі суттєву роль відіграє рефлекторна дія струму, а в різних місцях тіла знаходиться різна кількість рецепторів, велике значення для наслідків ураження струмом має область тіла, що виявилася під напругою. У зв'язку з цим необхідно враховувати рефлексогенні зони, прикладання напруги до яких особливо небезпечне. Дослідженнями встановлено, що при розташуванні одного електроду на тильній стороні руки, а іншого на долоні (шлях зовеш безпечний) можна викликати гострий біль і втрату свідомості.
При електричних ударах значення має в якій фазі діяльності серця пройде струм. Серцева діяльність циклічна, повний цикл носить назву кардіо циклу.
Нормальна електрокардіограма серця людини наведена на малюнку 19. Зубець Р - скорочення передсердя, зубець Q, R, S, T відповідає скороченню
шлуночків і називається шлуночковим комплексом. Під час, що відповідає комплексу (Q, R, S, серцева м'яза; незбудлива для струму. У стані, що відповідає зубцю Т збудність частково відновлюється. Доведено, що
електричний струм найменш небезпечний для серця в період R, і що фібриляція частіше всього виникає, якщо момент едекгротравми співпадає з
зубцем Т.
Мат. 19. Нормальна електрокардіограма серпня
На тяжкість наслідків електротравмн великий вшгив чинить зміна сили
струму в часі також умови, при яких вона відбулася. Внутрішні умови - стан
ураженого організму, зовнішні - характер середовища, в якому знаходиться
потерпілий.
Втома, що виникає в кінці робочого дня, знижує увагу, збільшує. можливість ураження і тяжкість наслідків. Елекгротравматbpм збільшують також хворобливі стани людини,, виснаження, таку ж дію. має стан алкогольного сп'яніння.
До захворювань, що специфічно збільшують небезпеку елекгротравматизму, відносяться розладнання функцій щитовидної залози, грудна жаба, захворювання серцево-судинної і нервової системи.
До умов середовища, що збільшує небезпеку ураження відноситься підвищена температура, висока вологість, наявність запиленості або хімічноагресивного середовища та інше.
Чинник часу має важливе значення для наслідків електротравматизму. Дослідами встановлено, що тяжкі реакції спостерігаються при співвідношенні величини і тривалості дії струму: 300 мА протягом 0,15 сек.; 100 мА протягом 0,25 сек.; 50 мА протягом 1 сек. і більше.
Чим більший опір шкіри в місцях контакту, тіш більше виділяється тепла і тим сильніший опік. Розрізняють три ступеня опіків, отриманих при ураженні електричним струмом:
1. Почервоніння шкіри;
2. Утворення пухирів;
3. Обуглювання і омертвіння тканини.
Металізація шкіри становить собою проникнення в шкіру невеликих, часток металу, зруйнованого в місці контакту під дією механічного і хімічного впливу струму. При цьому явищі шкіра набуває специфічного зеленого кольору. За своїм характером металізація не підноситься до тяжких травм.
Електричні знаки становлять собою ураження шкіри (припухлість) круглої або еліптичної форми, що викликається механічною чи хімічною дію струму. Шкіра в місцях ураження затвердіває у вигляді мозолів жовто-сірого кольору. Особливістю електричних знаків є те, що вони безболісні.
Аналіз аварій на електроустановках свідчить про те, що навіть при розвинутій системі захисних засобів та заходів не слід вважати, що вони створюють умови абсолютної безпеки.
Досвід показує, що для забезпечення безпечної та безаварійної діяльності електроустановок необхідно поряд з досконалим їх виконанням і оснащенням захисними засобами так організувати їх експлуатацію, щоб включити будь-яку можливість помилок зі сторони людини. Структура організаційних заходів при екешгуатації розроблена у вигляді Правил технічної екешгуатації електроустановок споживачів, і Правил техніки безпеки при єксплуатації електроустановок споживачів.
Основою організації безпечної ексішуатації електроустановок є висока
технічна грамотність і свідома дисципліна обслуговуючого персоналу,
котрий зебов-'язаний дотримуватися організаційних і технічних заходів, а
також прийомів і черговості виконання експлуатаційних операцій відповідно
до вказаних Правил.
Всі роботи в електроустановках виконуються при обов'язковому дотримані слідуючих умов:
1. На роботу повинен видаватися дозвіл уповноваженої на це особи (наряд, усне або телефонне розпорядження з спеціальним оформленням, допуск до роботи, забезпечений нагляд за нею);
2. Робота повинна виконуватися, як правило, не менше чим двома особами;
3. Повинні бути виконані організаційні і технічні заходи, що забезпечують безпеку персоналу.
Влаштування і експлуатація електротехнічного устаткування повинно відповідати обов'язковим для всіх галузей народного господарства Правилам на підставі яких мають розроблятися системи безпечної експлуатації.
3.2.11. Чинники небезпеки хімічних речовий
При відповідних видах предметної діяльності на людину можуть негативо діяти. хімічні речовини. Нині немає жодної галузі народного господарства, де б вони не використовувалися, як сировина або допоміжний матеріал чи виникали у вигляді побічного продукту (чадний газ і ін).
Масштаби хімічного забруднення навколишнього середовища
зростають як кількісно так і.якісно, що призводить до відчутної деградації біосфери і зниження безпеки життєдіяльносгі людини. Світ хімічних речовин надзвичайно різноманітний. В наш час хімічна індустрія світу випускає понад 60 000 різноманітних речовин, серед яких біля 3 000 у значній кількості. Отже, якщо мова йде про захист навколишнього середовища, то його необхідно захищати від 3 000 масової хімічної продукції, а якщо про людину, то необхідно орієнтуватися на 50 000 речовин, які є надзвичайно токсичними.
Хімічні речовини, що використовуються в народному господарстві належать до різних класів. Вони включають в себе органічні сполуки (вуглеводи, спирти, ефіри, жирні кислоти, та ін.) і неорганічні речовини (в тому числі метали: марганець, свинець, цинк), що характеризуються різними фізичними властивостями (температурою кипіння, пружністю, летючістю, та ін.). Ці властивості визначають поведінку хімічних речовин у навколишньому середовищі і обумовлюють специфічну їх дію на організм
ЛЮДИНИ.,
Хімічні речовини перебувають у різному' агрегатному стані, у вигляді
газів, пари, туману, диму. Вони входять до складу повітря, вода чи продуктів
харчування і. бувають природного і антропогенного походження. Природні
хімічні речовини надходять в організм.людини з продуктами харчування,
питною водою та атмосферним повітрям. До них відносяться і вітаміни,
нетонкі амінокислота, білки, вуглеводи, мікроелемент (алюміній, залізо,
цинк, марганець, міде, йод, фтор та ін.) біогенні речовини, що мають
важливе значення для безпечної життєдіяльності.
Хімічне забруднення навколишнього середовища можливе внаслідок людської діяльності та природних процесів, таких як виверження вулканів, ерозія грунтів і ін. Однак, суттєву шкоду повітряному і водному середовищу спричиняють промислові підприємства (хімічні, нафтохімічні, металургійні, целлюлозні заводи, теплові електростанції, всі види транспортних засобів і ін.). Повітряне середовище забруднюється різними газами, серед яких найбільш розповсюджені окисли вуглецю, діоксид сірки, сполуки азоту, вуглеводи, та ін. Водне середовище забруднюється стічними, дощовими і талими водами, що мають значну масу речовин органічного та мінерального походження (мінеральні солі, кислоти, луги, нафта, пестициди і ін.) Серед забруднювачів водного середовища чинне місце посідають метали, миючі засоби, відходи хімічної, целлюлознопаперової, металургійної та інших галузей промисловості. Недосконалість методів обробки стічних вод та джерел водопостачання стала причиною того, що хімічні речовини знаходяться у питній воді. Хімічне забруднення водного середовища впливає на організм людини не тільки при питному користуванні, але й при рекреаційному. Наприклад, при купанні у прісних та морських, водах, при споживанні риби, ракоподібних, морських рослин і ін.
Хімічними речовинами забруднені грунти внаслідок внесення мінеральних добрив, пестицидів, зрошення полів стічними водами, влаштування звалищ промислових та побутових відходів. При сильному вітрі хімічні речовини з грунтів можуть потрапляти в атмосферне повітря, а потім з опадами мігрувати в поверхневі та підземні води, в рослинні та тварині продукти харчування, а по харчових ланцюгах в організм людини.
В продукти харчування хімічні речовини потрапляють внаслідок: надмірного підживлення сільгоспугідь мінеральними. ' добривами, пестицидами, з хімічними добавками, які використовують для покрашення товарного вигляду, та інших властивостей продуктів харчування.
За ступенем дії на організм людини хімічні речовини поділяють на чотири класи небезпеки:
надзвичайно небезпечні (ГДК у повітрі робочої зони до 0, і г/ м3
високонебезпечні (ГДК від 0.1 до 1 мг/ м3)
помірнонебезпечні (ГДК від 1.1 до 10.0 мг/м3)
малонебезпечт (ГДК понад 10 мг/ м3)
За.характером токсичної дії хімічні сполуки поділяють на: речовини переважно і загальноотруйною дією і такі, що мають здатність до специфічного ефекту.
Нервово паралітичні (аміак, анілін, сірководень, вуглеводи і ін.) Подразнюючі загальноотруйні (хлор, аміак, оксид озону і ін.) Удушливі (фосген, ацетилен, окисли вуглецю і ні) Шкіро-наривні (луги, неорганічні кислоти, ангідриди і ш) Наркотичні (бензол, ацетон, сірковуглець і ін.) Мутагенні (сполуки свинцю, ртуті і ін.) Канцерогенні (кам'яно-зугільна смола, бензопирен і ін.) Алергенні (сполуки нікелю, алкалоїди і ін.).
Деякі, хімічні речовини за відповідних умов можуть стати джерелом гострих та хронічних отруєнь, та мати іншу шкідливу дію на організм людини: токсичну(отруєння), канцерогенну (злоякісні новоутворення), тератогенну (викликати уродливості), алергенну (підвищення чутливості до хімічних речовин).
Гострі, отруєння виникають швидко, при наявності у повітрі відповідно високих концентрацій парів і газів. Хронічні інтоксикації розвиваються повільно внаслідок поступового накопичення в організмі шкідливих речовий.
Головним шляхом надходження шкідливих речовин в організм людини є дихальні органи. Цей шлях найнебезпечнішкй тому, що шкідливі речовини надходять у кров минаючи печінковий бар'єр. Органи дихання з їх великою поверхнею(90 м2} і незначною товщиною альвеолярних мембран мають виключно сприятливі умови для проникнення ґазд- і пароподібних речовин у кров. Добре розчинні пари і гази затримуються і всмоктуються верхніми дихальними шляхами, погано розчинні проникають з повітрям у легені.
Токсичні шкідливі речовини можуть надходити до організму людини через штунково-кишковийканал, пошкоджену шкіру, потові і сальні залози.
Потрапивши в організм людини, шкідлива речовина залежно від хімічної будови може швидко виводитися або довго затримуватися в ньому і відкладатися у різних тканинах (печінці, кістках). Важкі метали мають властивість утворювати депо.
Шкідлива речовина чинить на організм людини, як місцеву, так і загальну дію. Тяжкість отруєнь переважно залежить від фізико-хімічних властивостей, концентрації шкідливої речовини та часу її дії. Чим більша концентрація, дисперсність, розчинність, а також час впливу, тим сильнішою виявляється отруйна дія.
Дуже небезпечною є також комбінована дія шкідливих речовин. Комбінація отруйних речовин і їх сумарна дія на організм людини дуже різноманітна В одних вигадках це посилює отруйний вплив кожного з токсичних компонентів, взятих окремо. Так, отруйна дія суміші оксидів азоту і чадного газу більша за просту сумарну дію окремо взятих речовин. В інших, випадках сумарний вплив отрути може послаблювати дію однієї речовини іншою. І нарешті сумарна дія струйних речовин може бути простою сумою їх дії, що найчастіше зустрічається в умовах предметної діяльності.
Хімічні речовини, що використовуються в народному господарстві і є токсичними та здатними викликати масову інтоксикацію людей чи тварин називаються сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Такі речовини найбільш сильно впливають на безпеку життєдіяльності та навколишнє середовище не стільки в експлуатаційному режимі функціонування промислових підприємств, скільки внаслідок надзвичайних ситуацій з.утворенням вогнищіі хімічного забруднення.
В наш час накопичена велика кількість потенційно токсичних речовин, що зберігаються на складах чи перевозяться різними видами транспортних засобів. Джерелами виділення хімічних речовин в повітряне і водне середовище або грунти можуть бути: негерметичне обладнання, недостатньо механізовані операції завантаження, вивантаження, помолу і т. ін.
Основними причинами техногенної хімічної небезпеки є порушення правил безпеки, недосконале устаткування технологічних процесів, неправильна його експлуатація, незадовільна організація праці, порушення правил зберігання, помилкові дії обслуговуючого персоналу, вихід з ладу агрегатів, ємкостей, трубопроводів і т. ін.
Концентрація шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень регламентована санітарним законодавством.
Вагову кількість хімічної речовини в одиниці об'єму повітря називають концентрацією, що виражається в міліграмах на кубічний метр чи літр повітря (мг/м3 чи мг/л).
Коли визначають, ступінь дії шкідливої речовини на організм, концентрацію речовини поєднують з часом перебування людини в забрудненій атмосфері.
Відношення концентрації речовини в повітрі до часу називається експозицією. Одна і таж концентрація речовини при різних експозиціях буде по-різному діяти на організм людини. Розрізняють гранично допустимі, уражаючі та смертельні концентрації'.
Незважаючи на високу різноманітність шкідливих речовин, вони можуть викликати в організмі.людини подібні паталогічні процеси. Кожен вид чи група токсичних речовин можуть виявляти характерні ознаки отруєнь. До таких ознак належить біль в кінцівках, порушення їх чутливості, а іноді — підвищення частоти пульсу, порушення нормального функціонування кишкового тракту або інші тяжкі наслідки. Наприклад, порядз інтенсивним слиновиділенням у роті відчувається присмак металу, І виділення холодного поту і т. н.
У разі появи згаданих ознак отруєння потрібно припиниш діяльність, людину вивести з забрудненої зони, щоб орипинити подальше надходження отрути в організм, а при необхідності викликати швидку.допомогу.
Успіх захисту населення від токсичної дії шкідливих речовин залежить від терміновості, послідовності та повноти виконання відповідних заходів. Одним з необхідних елементів захисту людини в умовах впливу СДОР є термінове обмеження часу перебування її на ураженій території. Для припинення подальшого надходження отруйних речовин' в організм потрібно застосувати засоби індивідуального захисту (респіратори, протигази).
Усунути чи послабиш дію отруйних речовин на організм людини
можна шляхом термінового виведення отрути з організму, шкіряних
покровів та слизових оболонок. Інформацію про небезпеку хімічного
ураження, внаслідок надзвичайної ситуації, населенк* отримує з
повідомлення, яке передається штабом ЦО.
Після повідомлення належить виконати такі рекомендації:
терміново покинути.зону ураження, захистивши при цьому органи дихання (мокрою пов'язкою);
яри неможливості покинути зону ураження, необхідно загерметизувати приміщення.
Закрити вентиляційні отвори, вікна двері, димарі. На вхідні двері повісити змочену водою ковдру чи щільну тканину. Потім діяти відповідно до наступних повідомлень штабу ЦО.
При неможливому подальшому перебуванні в приміщенні, необхідно вмийти та рухатись з зони зараження в одну з сторін перпендикулярну напрякку вітру (бажано в сторону підвищення).
Рухатись по зараженій території слід швидко, але так щоб не знімати куряви. При переході уникати понижені місця, де може бути застій повітря та накопичення токсичних речовин.
Після виходу з зони зараження зняти забруднений одяг, промити водою очі та відкриті ділянки тіла, випити велику кількіть теплого чаю або молока та виключити будь-яке фізичне навантаження. При підозрі на отруєння токсичними речовинами звернутись у лікарняний заклад, щоб уникнути будь-якого ускладнення.
3.2.12. Техногенні іонізуючі джерела випромінювання
В наш час визначається певне коло областей використання техногенних джерел випромінювання, що в тій чи іншій мірі створює загрози як для навколишнього середовища, так і організму людини.
Однак, задовго до появи техногенних джерел випромінювання людина
еволюціонувала під дією так званого природного радіаційного фону Землі.
Цей фон складається з трьох компонентів: космічного випромінювання,
випромінювання природних радіоактивних елементів, що знаходяться в
оточуючому середовищі (грунти, повітря, води), а також з природних
радіоактивних речовин, що з їжою чи водою потрапляють в організм,
фіксуються тканинами та зберігаються протягом життя.
Середня доза опромінення людини від природних радіоактивних джерел становить біля 200 мР на рік. Це значення може коливатися в різких регіонах планети від 50 до 1000 мР на рік та навіть більше. Крім природного радіаіційного фону існує так звана техногенна штучна радіоактивність.
Радіоактивність — це самочинне перетворення атомних ядер, що супроводжується випромінюванням квантів енергії або викидом часток. Ядра атомів в процесі радіоактивного розпаду виділяють корпускулярні і електромагнітні випромінювання, що супроводжується іонізацією і призводить до утворення електричних зарядів різних знаків,
В техногенний фон відповідний -вклад вносять понад 900 штучних радіоактивних ізотопів, що використовуються для дефектоскопії металів, при вивченні структури і зносу матеріалів, при розподілу речовин і синтезу хімічних сполук, в апаратах і приладах, що виконують контрольно-сигнальні функції, в медичній практиці, атомній енергетиці, ядерно-паливному циклі, будівництві і ін Техногенний радіаційний фон коливається від 150 до 300 бер на рік.
Отже, в умовах техногенного середовища при наявності природного штучного радіаційного фону людина щорічно отримує дозу опромінення від 300 до 500 мбер, що є наслідком звичайного стану середовища існування сучасної людини.
Предметна діяльність з радіоактивними речовинами може супроводжуватись забрудненням повітря, обладнання, приміщення, спецодягу і відкритих частин шкіри людини радіоактивними аерозолями, газами, парами і розчинами. Виділення аерозолей може мати місце при механічній і хімічній обробці радіоактивних матеріалів* і руд, переробці
опромінених речовин, обробці радіоактивних відходів, при багатьох інших технологічннх процесах (подрібнення, просіювання, випаровузання).
В деяких технологічних процесах можуть утворюватись радіоактивні гази. При розчепленні урану в реакторах виділяються радіоактивні ксенон, криптон і аргон; при переробці торієвих і уранових руд утворюються газоподібні еманації - аргон і радон.
Будівельиі конструкції, об.'шцьовуватьні матеріали можуть сорбувати радіоактивні речовини і створювати джерела вторинної радіоактивності.
Радіоактивний розпад супроводжується випромінюванням у вигляді лльфа і бета частинок, гама квантів, нейтронів і рентгенівських промінів.
Всі радіоактивні речовини мають свій період напіврозпаду. Напіврозпад - це час протягом якого початкова кількість радіоактивних ядер зменшується вдвоє. Швидкість розпаду є величиною незмінною та властивою тільки для даного ізотопу (надр., напіврозпад для йоду-131 становить 8.04 дні, для стронщю-90 - 28 років, пдутонію-239 - 2400 років, а урану-238 - 4.5 лорд, років).
Ступінь ураження людини радіоактивним виггромінюва.нням залежить під його енергії. Величина енергії випромінювання, що поглинуло тіло людини називається поглинутою дозою і замірюється в радах (системна одиниця поглинутої дозн - грей (Гр), 1 Гр = 100 рад).
При однаковій поглинутій дозі альфа-частки дають значно більші негативні наслідки, ніж гама-промені Тому для оцінки можливої шкоди щоров» людини від дії різних радіоактивних ізотопів використовують одиницю вимірювання, що має назву - бер (біологічний еквівалент ренгена). Системна одиниця еквівалентної дози - зіверт. (Зв), І Зв =100 бер. В практиці частіше вююрнсговуються, долька одиниці чкмірювання: сЗв, мЗв, мкЗа, нЗв, мбер, мкбер.
Дія оцінки радіоактивної обстановки в умовах оточуючого середовища, в будівлях та спорудах використовують одиницю вимірювання експозиційної дозн в рентгенах (Р), що надійно характеризує потенційну небезпеку впливу іонізуючого випромінюваяня на організм людини. Експозиційній дозі б 1 Р відповідає поглинута доза, що дорівнює =0.95 рад
Доза іонізуючого випромінювання зростає при збільшенні часу опроміненая таж як з часом вона буде накопичуватися. Доза, віднесена до одиниці часу, називається потужністю дозн або рівнем радіаші Якшо рівень радіації на місцевості, становить 1Р/г, то за одну годину людина в таких умовах отримає дозу, що буде дорівнювати 1Р.
Іонізуючі випромінювання на відміну аід інших небезпечних чинників не сприймаються органами людини бо їх дія не супроводжується будь-якими відчуттями.
В промисловості ренгенові прромені застосовують для дефектоскопії
металевих виробів, рентгенноструктурного і спектрального аналізу. Основним негативним чайником прироботі на рентгенівських установках є зовнішнє опромінення обслуговуючого персоналу (місцеве і загальне), а також осіб, що знаходяться у сусідніх, вище або нижче розташованих приміщеннях.
Найбільш небезпечним з точки зору опромінення в медичній практиці є рентгенодіагностичне дослідження внутрішніх органів людина.
Патологічні процеси викликані іонізуючим опроміненням залежно від ступеню ураження можуть проявитися а гострій або хронічній формі променевої хвороби. Гостра променем хвороба може виникати за аварійних умов прн одноразовому давнішньому опроміненні дозою понад ІГр. При опроміненні.дозою 4-7Гр розвивається тяжка форма гострої променевої хвороби. Після опромінення дозою понад 7Гр через 2-4 години з'являється рвота, в крові повнісло зникають лейкоцити, виникають численні підшкірні крововиливи, що призводить до смертельних наслідків.
Найбільшу небезпеку для організму має порушення в системі кровотворних органів і перш за все в кістковому мозку.
Хронічні.форми спостерігаються прн тривалому опроміненні дозами, що перевищують гранично допустимі різні. Віддалені наслідки променевого ураження можуть проявлятися у вигляді променевих катаракт, Злоякісних пухлин і інших паталогічних змія як у потерпілих, так і у їх нащадків. У першому випажу їх називають соматичними (тілесними), у другому генетичними (спадковими).
залежно від поглинутої дози та особливостей організму зміни можуть бути зворотними і незворотннми. При невеликій лозі пошкоджені тканини відновлюють свої функції, при великих настають незворотні ушкодження окремих органів або організму в цілому.
Найвищу небезпеку для людини чинять радіоактивні речовини з великим періодом напіврозпаду, якщо вони надходять через дихальні шляхи. Коротко-живущі ізотопи призводять до змін, що усуваються після виведення їх або закінчення періоду напіврозпаду.
В організмі радіоактивні речовини розподіляються залежно від їх фізико-хімічних властивостей і функціонального стану організму. Наприклад радіоактивний йод (Iі3') накопичується в щитовидній залозі, стронцій (5г 90) - в кістках. Ряд радіоактивних ізотопіа може розподілятися в організмі рівномірно. Вибіркова здатність радіоактивних речовин обумовлює в першу чергу захворювання критичних органів. Найчутливішими до радіації є тканин, що мають швндкоростучі клітини, а відносно стійкою до ураження с м'язова тканина людини.
Однією з важливих складових частин комплексу заходів щодо підвищення радіаційної безпеки життєдіяльності є радіаційний контроль, для здійснення якого використовують рентгенометри, радіометри та дозиметри,
Результати всіх видів радіаційного контролю реєструють та зберігають. При індивідуальному контролі ведуть облік річної дози опромінення та сумарної дози:а весь період професійної діяльності.
Профілактичні заходи щодо створення радіаційної безпеки умовно розподіляються на дві основні групи. Перша група - засоби біологічного захисту від проникаючого випромінювання; друга - заходи щодо запобігання забруднення атмосфери повітря, виробничих приміщень, обладнання, одягу і
Шкіри.
Основним шляхом підвищення радіаційної безпеки в умовах забрудненого навколишнього середовища є захист людини від: зовнішнього опромінення; ураження радіоактивними опадами; надходження радіонуклідів всередину організму з їжою, водою; дотримання відповідних, правил поведінки, особистої гігієни та загальних санітарно-гігієш'чних норм.
В разі екстренного повідомлення про радіаційну небезпеку необхідно: укритися всередині будівлі або сховищі; ущільнити рами вікон, дверей, вентиляційних дюків; створити запас питної води у герметичній посудині; підготувати засоби санітарного призначення (мило); провести йодну профілактику (3-5 крапель на склянку молока З рази в день після їжі; протягом 7 діб); приготуватися до можливої евакуації; в їжу використовувати консервовані продукти та ті, що не підпали під радіаційне забруднення; при знаходженні на відкритій місцевості органи дихання прикрити мокрою тканиною, шкіру та волосся предметами одягу.
3.2.13, Небезпеки пов'язані з електромагнітним випромінюванням
До фізичних чинників середовища існування людини відноситься електромагнітна енергія радіочастот всіх діапазонів хвиль, що знайшла широке використання в різних галузях науки і техніки. Вона використовується в промисловості для індукційної і діелектричної термообробки матеріалів, для отримання плазменного стану речовини; застосовується у радіозв'язку і радіомовленні, в телебаченні і радіолокації; радіометрології і астрономії, радіонавігації і медицині. Основним джерелом електромагнітної енергії є трансформатори, лінії електропередач біля будівель, електроприлади виробничого та побутового призначення, антенні пристрої радіотелевізійних і радіолокащйних станцій, що працюють у широкому діапазоні частот та інші електричні установки. Установки, що генерують електромагнітну енергію, випромінюють в оточуючий простір електромагнітні хвилі, з швидкістю близькою до швидкості світла.
Електромагнітне поле (ЕМП) навколо будь-якого джерела нішромінювання хвиль умовно розподіляється на три зони: ближню - зону індукції, проміжну - зону інтерференції і дальню - хвильову зону, або зону випромінювання.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 23 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |