Аналіз надзвичайних ситуацій від пожеж і вибухів газу в житлових домах показав, що:
1. Більшість пожеж відбувається внаслідок аварій і вибухів як на самій газопровідній мережі, так і житлових будинках внаслідок витіку газу при низький якості монтажних робіт, при порушенні технічних умов експлуатації мережі працівниками газового господарства або від порушення нормального режиму експлуатацій газової апаратури з вини мешканців.
2. В деяких випадках пожежі в житлових домах відбуваються від неправильного монтаж) газової апаратури, її несправності і недостатнього профілактичного нагляду за нею зі сторони працівників газових мереж.
3. Пожежі також відбуваються від порушення мешканцями правил пожежної безпеки, коли використовуються газові плити длля обігрівання приміщень, коли від дії променевої енергії або прямого контакту, загоряються різні предмети, білизна і
ін.
__ Пожежі, що виникають від вибухів як на газовій мережі, так і в
житлових домах внаслідок витіку газу спричиняються аваріями викликаними порушенням правил технічної і пожежної безпеки при виконанні робіт по врізці вводів у житлові дома і при пуску газу до побутових приладів газофікованих домів. Витік газу з газопровідної мережі і використання відкритого вогню в місцях виконання робіт є причиною ряду вибухів і пожеж.
Біля третини пожеж в житловому секторі відбувається через несправні газові плити або неправильну їх експлуатацію. Одна з розповсюджених причин пожежі полягає у порушенні правил щодо безперервної роботи газових пальників після запалювання. їх затухання призводить до утворення вибухопожежнонебезпечної газоповітряної суміші в приміщенні,. де досить малопотужного імпульсу запалювання щоб стався вибух з подальшим горінням. Для прикладу можна привести вибух газу, шо стався в Маріуполі у 1996 р. внаслідок якого загинуло 9 жителів і була зруйнована частина 5-ти поверхової житлової будівлі. Аналогічний випадок спалахнення газоповітряної суміші мав місце у підвальному приміщенні Київської школи в лютому 2000 р. коли загинуло 4 чоловіка.
Наведені приклади пожеж і вибухів від газу показують, що найменші порушення правил влаштування газових мереж, а також правил експлуатації ведуть до серйозних наслідків.
Природний газ немає запаху і його витік може лишитися непоміченим для людини. Для виявлення витіку природнього газу до нього добавляють пахучі речовини, щоб надати різкого характерного запаху.
Однак, якщо внаслідок такої одорації легко можна відчути газ у житловому домі, то скритий витік газу і його проникнення у колодці різнив вуличних мереж, в каналізаційні колекторні підвали може виявитись непоміченим і призвести до тяжких наслідків. Тому для попередження подібних аварій колектори і інші місця, де може потенційно накопичуватися газ систематично перевіряються газовою службою.
Більшість домів нині будується "з централізованою подачею гарячої води, однак в домах старої, забудови використовується велика кількість газових водонагрівачів. Велика кількість пожеж побутового сектора приходиться на долю цих швидкодійних газових водонагрівачів. Розслідування аварій показало, що причиною загоряння часто є відсутність тяги, забруднення редуктора і газоходу сажою. Надзвичайно важливо, щоб газовий водонагрівач завжди знаходився в справному стані, непорушувався прийнятий для нього режим експлуатації, що забезпечує не тільки пожежну безпеку, але й створює умови, що виключають можливість отруєння. Газові колонки, що експлуатуються у ванних кімнатах знаходяться в умовах перемінного режиму температур і вологості. Висока температура, що розвивається при горінні газу (900-1000° і вище), перемінна вологість і інші чинники сприяють швидкому зносу внутрішніх деталей колонки, утворенню прогарів і отворів від корозії. Від корозії металу утворюється іноді до 50 % отворів від загальної площі поверхні камери згоряння. Утворення отворів. прогарів і руйнування внутрішнього кожуха камери згоряння і руйтвання внутрішнього кожуха камери згорання призводить до безпосередньої дії полум'я пальника на зовнішній кожух водонагрівача.
При експлуатації газових колонок внаслідок неповного згоряння газу. відбувається утворення сажі, що осідає на внутрішніх поверхнях камери згорання і забиває отвори редуктора. Якщо своєчасно не здійснювати очистку, сажа може сильно забити колонку, газохід, внаслідок чого зовсім припиниться тяга. Припинення тяги газів, що відходять через редуктор в газохід, призводить до того, що основна маса горючих газів переходить у простір між камерою згоряння і зовнішнім кожухом колонки значно його нагріваючи. Крім того, при неповному згорянні газу, відсутності нормальної тяги, язики полум'я вибиваються з-під низу колонки, омивають зовнішню поверхню кожуха, створюючи наліт і кіптяву на конструкції і прилеглій стіні.
Нерідко пожежі у житловому секторі виникають через несправність електричних приладів (телевізорів, чайників, прасок), неправильну їх експлуатацію, при зберіганні у приміщеннях значної кількості
легкозаймистих та горючих рідин або інших, схильних до швидкого загоряння чи вибуху речовин та матеріалів.
Небезпечними ризик-чинниками пожежі є: відкритий вогонь, іскри, підвищена температура повітря, дим, токсичні продукти горіння, понижена концентрація кисню, руйнування будівельних конструкцій, через втрату межі вогнестійкості. Безпосередню небезпеку становлять променеві потоки, що випромінюються від відкритого вогню. Велику небезпеку для людини становить вдихування на пожежі нагрітого повітря, що призводить до ураження верхніх дихальних шляхів, смертельних наслідків, через удушення. Так, наприклад, вплив температури повітря нагрітого понад 100°С призводить до втрати свідомості та загибелі людини вже через декілька хвилин.
Небезпечними чиниками пожежі може бути отримання людиною опіків шкіри. У людини, що отримала опіки другого ступеню великої поверхні шкіри залишається мало шансів на виживання. Час отримання людиною опіків другого ступеню в умовах пожежі становить 20 сек. при температурі середовища 71°, 15 сек. при 100° та 7 сек. при 176°.
В умовах пожежі при горінні полімерних та синтетичних матеріалів на людину діють токсичні продукти горіння, що мають іноді до сотні різних видів хімічних сполук. Однак основною причиною загибелі людей на пожежах є отруєння оксидом вуглецю. Оксид вуглецю небезпечний тим, що він в 200-300 разів сильніше реагує з гемоглобіном крові ніж кисень, через що червоні кров'яні тельця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем. Настає кисневе голодування організму, гіпоксія тканин, людина втрачає здатність розмірковувати, стає байдужою, запамороченою, нездатною уникнути небезпеки і при зупинці дихання настає смерть.
В умовах пожежі при горінні різних речовин і будівельних конструкцій у повітрі знижується концентрація кисню. Зниження у повітрі концентрації кисню лише на 30% призводить до погіршення координації рухів, розумової зосередженості та інших негативних наслідків Небезпечною вважається концентрація кисню в межах 14-15% і нижче.
На пожежах до небезпечних чинників відносять втрату видимості через задимлення, що створює загрозу і перешкод, дія здійснення швидкої евакуації людей, що знаходяться в будівлі, яка горить. В процесі евакуації людина повинна бачити показники виходів та евакуаційні шляхи. При задимленні така можливість втрачається, організований рух порушується, стає хаотичним, внаслідок паніки кожна людина починає рухатися у довільному напрямку, що нерідко призводить до грагічних наслідків. Відомі випадки, коли паніка серед людей, через психологічний ефект пожежі навіть при невеликих загоряннях призводила до значних жертв.
В умовах пожежі людина повинна сконцентрувати свою увагу, щоб швидко оцінити обстановку та зберегти здатність для прийняття єдиного правильного рішення. Для цього необхідно подолати розгубленість, нервозність, не дозволяти собі та оточуючим впадати в паніку, щоб
своєчасно та грамотно подолати наслідки при цій складній та небезпечній ситуації. В умовах пожежі людина може знаходитися в будівлі, на вулиці, лісі або в полі. В будь-якій обстановці вона повинна добре знати чого слід оберігатися та як поводитися в різних ситуаціях. Де б не спіткала людину пожежа, вона має знати, що слід оберігатися: високих температур. задимленості, загазованості, вибухів технологічного обладнання,обрушення будівельних конструкцій, падіння підгорілих дерев чи провалу в нижні горизонти торфяних грунтів при підземних лісових пожежах.
При великих пожежах висока температура та задимленість можуть бути небезпечними навіть в проміжках між будівлями, на прибудинковій території та інших віддалених місцях. Задимленість та висока температура є особливо небезпечними у підвалах та на верхніх поверхах багатоповерхових будівель. В зоні задимленості при видимості менше 10 м входити в зону стає небезпечним.
В умовах ландшафтної пожежі якщо людина знаходиться в лісі або полі необхідно обдумати порядок своїх дій, а не намагатися втікати від вогню в протилежному напрямку. Спочатку потрібно оцінити швидкість руху вогню. Виходити з зони лісової пожежі при невеликій її швидкості потрібно в навітрену сторону, використовуючи відкриті поляни, дороги, проліски, річки або ділянки листяного лісу. Кромку вогню можна подолати проти вітру, прикриваючи голову та обличчя верхнім одягом. Якщо загорівся одяг, забороняється бігти, людина має лягти на землю перекачуючись збити полум'я.
З метою запобігання пожеж у житловому секторі, необхідно утримувати в справному стані електроприлади, розетки, вимикачі, не перевантажувати електромережу, не залишати без нагляду включені електричні прилади та апарати В разі потреби зберігати в приміщеннях невелику кількість легкозаймистих чи горючих речовин, необхідно використовувати дія цього щільно закриті посудини та не завдавати їм струсу, або ударів. Забороняється в умовах побуту прати будь-що з використанням бензину або зберігати його на сходових клітках, сушити білизну над газовими плитками, або вести будь-які ремонтні роботи з відкритим вогнем (розігрівати у приміщеннях мастику, лаки, аерозольні балончики).
Загрозу для життя людини чинить пагіння цигарок у ліжку. При будь-яких пожежах необхідно діяти дуже швидко поки ще не піднялася велика температура повітря, не задимлено, немає небезпечних концентрацій токсичних продуктів горіння, а будівельні концентрації не почали втрачати межу вогнестійкості.
В разі неможливості самому загасити пожежу необхідно залишити квартиру. Для цього використовують сходові марші, при їх задимленості щільно прикрити двері та вийти на балкон. З балкону евакуацію здійснюють пожежними драбинами або через іншу квартиру шляхом зламання легкої для руйнування перегородки на лоджії. З нижніх поверхів будівель евакуацію
здійснюють через вікно або балкон використавши для цього підручні засоби (мотузки, простирадла і ін.). Підручні засоби не рекомендується прив'язувати до віконної рами, щоб вона не вивалися під вагою людини.
Простір приміщення, що горить можна подолати, накрившись мокрою щільною тканиною, не забувши при цьому таким же способом захистити від чадного газу органи дихання. В умовах сильного задимлення пересуватися необхідно зігнувшись, а щоб не втратити орієнтир краще всього рухатися вздовж стіни. Двері у задимлені приміщення необхідно відкривати обережно, щоб не ініціювати спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря.
Рятувальні роботи в охопленій пожежою будівлі необхідно здійснювати в максимально стислі строки, використовуючи для цього всі наявні засоби пожежогасіння. Перш ніж ввійти в охоплену вогнем будівлю уточнюють її внутрішнє планування та виясняють місця можливого перебування людей. Для пошуків людей використовують наявні засоби індивідуального захисту органів дихання (протигаз, мокру пов'язку) та тіла (щільна мокра тканина), і тільки після цього входять у приміщення, що охоплене вогнем. В приміщенні необхідно покликати людей, та пам'ятати, що діти від переляку ховаються частіше всього під ліжко, стіл або шафу і на оклик не відповідають. Якщо в палаючому приміщенні виявилася людина, необхідно їй захистити верхні дихальні шляхи мокрою тканиною і вивести у безпечне місце. Якщо при евакуації загорівся одяг, необхідно накинути мокре або сухе покривало, щоб перекрити надходження повітря і припинити процес горіння. Крім такого способу одяг можна загасити шляхом сильного поливання його водою та скиданням. Забороняється гасити одяг за допомогою вогнегасника - можливі хімічні опіки шкіри.
Найбільш доступними засобами для гасіння пожеж є вода, пісок, земля, вогнегасники, азбестові та брезентові покривала, гілки дерев та елементи верхнього одягу людини.
Головна мета при гасінні пожеж - недопустити людських жертв та подальшого розповсюдження вогню Загальним правилом боротьби з пожежами є те, що починають гасити вогонь в місцях найбільшої інтенсивності процесу горіння, причому вогнегасні засоби спрямовують не на полум'я, а на поверхню що горить. Завдання полягає в тому щоб якомога швидше локалізувати горіння, зупинити подальше розповсюдження вогню, а потім ліквідувати вогнище та негативні наслідки пожежі.
З метою вдосконалення пожежної безпеки 17.12.1993 р. вступив в дію Закон "Про пожежну безпеку". Цим законом визначено те. що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної політики щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Пожежна безпека в житлових будинках державного, громадського та кооперативного фонду покладається на власників цих будинків та квартиронаймачів. В житлових будинках приватного фонду, а також надвірних будівлях і дачах, забезпечення пожежної безпеки покладається на їх власників.
Розділ 4, БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
4Л. Загальна характеристика надзвичайних ситуацій
Небезпеки сучасного світу мають великі негативні наслідки, що суттєво впливають на економіку, політику, соціальне життя населення цілих регіонів. Залежно від масштабності та тривалості небезпеки оцінюються як надзвичайні ситуації, якщо вони спричинили значну соціально-економічну шкоду, призвели до стресового стану населення і перш за все до людських жертв. В міжнародній термінології частіше всього використовується термін "катастрофа".
У термінологічних словниках минулого (В.І. Даля, 1851) та в останньому виданні 'Словника іншомовних слів", катастрофа визначається як "раптове лихо, що вирішує долю чи діло", "подія що тягне за собою важкі наслідки: переворот, знищення, аварія, військова поразка, руйнування, приголомшливе раптове лихо, що має смертельний кінець..."
Відповідно до закону "Про цивільну оборону" (1993р.) надзвичайна ситуація трактується як порушення нормальних умов життя та діяльності людей на об'єкті чи території, які викликані аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, великою пожежою, використанням засобів ураження, що призвели чи можуть призвести до людських чи матеріальних втрат.
Таким чином, надзвичайна ситуація - це ситуація на об'єкті чи окремій території, що викликана подіями природного, екологічного, технічного. соціального, військового та іншого характеру, що призвела чи може призвести до значної шкоди, порушення нормальної життєдіяльності та загибелі людей. До причин, що спричиняють надзвичайні ситуації виносять аварії, катастрофи, стихійні лиха. Ці поняття ототожнюються, часто плутаються, тому що переплітаються в уяві людей з великим лихом.
Аварія - цс пошкодження, вихід з ладу будь-яких механізмів, технологічних ліній, руйнування будівель, мостів, транспортних магістратей та вихід з ладу виробництв. Джерелом аварії можуть бути заводи, відсталі технології, застаріле, зношене обладнання, транспортні засоби і інше.
Згідно з розмірами та «вданою шкодою розрізняють легкі, середи, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами. Іноді під час великої аварії так змінюється середовище існування, що воно на деякий час стає непридатним для існування. Тому, щоб грамотно оцінити ситуацію необхідно дати їй правильне визначення відповідно до існуючої класифікації. Якщо великі аварії призводять до значних руйнувань і викликають смерть та поранення значної кількості людей, тоді їх називають катастрофічними.
Разом з тим відбувалися потужні стихійні лиха, що не стали національною катастрофою тому, що були у безлюдній зоні (наприклад, найбільше у нашому столітті виверження вулкана Безимяного на Камчатці). Вплив цього явища на природне середовище, на атмосферу був таким, як і під час виверження вулканів у минулому столітті (Кракатау, 1883 р.). Але тоді під час виверження загинуло декілька десятків тисяч чоловік.
Глобальні катастрофи неодноразово відбувалися у геологічному минулому, вони охоплювали цілі континенти і ставили на межу існування не тільки рослинний і тваринний світ, але і всю біосферу. Кліматичні умови під час глобальних катастроф дуже змінювалися. Знижувалася середня температура. змінювалися конфігурації континентів, склад атмосфери та солоність морів. Такі глобальні катастрофи в історії Землі відбувалися неодноразово, подібні катастрофи можуть мати місце і в майбутньому. Але нині і в майбутньому проблема ускладнюється швидким зростанням темпів технічної і технологічної потужності, наростанням хімічного, фізичного, біологічного пресингу на біосферу та психічні особливості людей.
4.1.1. Чинники ризику надзвичайних ситуацій
Для розуміння причин надзвичайних ситуацій, механізму їх
розвитку, а також розробки профілактичних заходів необхідно
знати всі небезпечні психологічні, соціальні, економічні і технічні чинники, що призводять до розвитку тієї чи іншої надзвичайної ситуації, аварії або катастрофи. При розслідуванні будь-якої аварії або катастрофи необхідно вияснити причини і ланцюгову реакцію чинників, що призвели до початку та розвитку небезпечної події.
До чинників ризику надзвичайної ситуації можна віднести: недосконалу технологію виробничого процесу; недоліки при виконанні проектних робіт; недостатню експертизу проекту; конструктивні недоліки машин; порушення правил технічної експлуатації; недостатність в технологічних процесах та машинах протиаварійних засобів захисту, відсутність професіоналізму відповідних навичок, знань; недостатню на вченість і техніки безпеки; порушення виконавчих, орієнтовних, мотиваційних функцій; недостатність психічних функійй зумовлених шкідливими звичками (алкоголь, наркотики); порушення стану здоров'я, життєвого ритму, а також незадовільні умови праці, побуту, відпочинку та ін.
Отже описані причини є факторами ризику, що окремо чи сукупно являють собою ланки ланцюгової реакції, що запускають механізми аварій або катастроф. Багато аварійних та катастрофічних ситуацій були зумовлені інтелектуальною недостатністю частини фахівців.
відсутністю у них трудової культури, обов'язкової дисциплінованості,
акуратності, почуття відповідальності за керовану справу та доручену ділянку робіт.
В керованих системах дестабілізуючі ситуації можуть спричинятися постійними або випадковими ризик-чинниками, або такими, що виникають внаслідок несприятливого збігу багатьох обставин, що особливо стосується тих систем, які зберігають енергію, хімічні чи біологічно активні компоненти.
Переважно надзвичайній ситуації передує етап накопичення будь-яких дефектів в обладнанні або відхилення у виконанні технологічних процесів. Однак, самі по собі дефекти технічних систем чи технологічні відхилення ще не становлять загрозу у виникненні надзвичайної ситуації, але в критичний момент вони відіграють вирішальну роль.
Так, під час катастрофи на заводі "Юніон Карбойт" (3.12.97 Бхопал. Індія) внаслідок витіку метелозоціанату загинуло 3150 чоловік, 20 тис. стали повними інвалідами. 200 тис. отримали захворювання. Бхопадьській аварії передувала фаза накопичення дефектів та помилок, на посудинах з метелезоціанатом була розгерметизована комунікація, що з'єднувала їх з поглиначем отруйних речовин, не працювало холодильне устаткування, був відключений факел, що призначався для спалювання отруйних газів в аварійній ситуації,
Некомпетентність, безвідповідатьнісгь людей та низька надійність технічних систем стали причиною Чорнобильської трагедії. Реактор четвертого блоку де відбулася катастрофа, був введений в дію XII. 1983 р. Внаслідок грубих поміток і порушення правил безпеки 26.04.1986 р. реактор РБМК - Ї000 вийшов (-під контролю. Необхідно сказати, що це не було трагічною випадковістю. Від цих реакторів відмовився весь світ тому, що вони мають значний позитивний паровий коефіцієнт реактивності. Поява пари в активній зоні реактора призводить до підвищення тиску та вибуху. Ланцюгова реакція в реакторі йде з коефіцієнтом ефективності 1.0... 1.064. Чим вищий цей коефіцієнт, тим виша температура пари, га потужність реактора. Якщо коефіцієнт буде вищий 1.064. режим стане не керованим.
Ядерне паливо вводиться у реактор у вигляді трубок з ураном - 238. збагаченим ураном - 235 (20 кг. урану - 235 на 1 т. урану - 238). Збірка з 18 грубок становить конструкцію, що має назву твел - теплоутворюючий елемент. Твели розташовуються в активній зоні. Усього 1800 збірок, розміщених у графітовій кладці з вертикальними технологічними канатами. В графіті циркулює теплоносій, що забирає утворене при ядерній реакції тепло. Вода нагрівається до кипіння, пара надходить до турбін, що виробляють електричний струм. Весь кругообіг води здійснюють 8 циркуляційних насосів - 6 працюючих га 2 резервних Реактор розташований всередині бетонної шахти Графітова кладка розміщена у циліндричному корпусі. Розмір активної зони - 7 м. у висоту, діаметром 12 м. Під реактором розташований басейн системи локалізації аварії. Швидкість протікання ланцюгової реакції здійснюється за допомогою спеціальних стержнів-поглинувачів нейтронів з бористої сталі. Вони вводяться в активну зону або виводяться для регуляції кількості нейтронів, що діють у
реакторі. Усього в реакторі 211 стержнів-поглиначів. Вони забезпечують пуск, ручне або автоматичне регулювання потужності, планову або аварійну зупинку реактора.
При сигналі захисту в активну зону реактора вводяться усі стержні-поглинувачі. Передбачена система аварійного охолодження реактора.
25 квітня планувалася зупинка реактора на планово-попереджувальний ремонт з проведенням перед -зупинкою деяких експериментів. Згідно з програмою експерименту о 13 годині персонал приступив до зниження потужності реактора. Через годину на малій потужності відключили аварійну систему захисту реактора, систему теплоносія та систему аварійного охолодження. Святе правило атомної технології забороняє проводити будь-які дослідження з відключеною системою захисту реактора. Це було найгрубіше порушення інструкції. При роботі із зниженою потужністю в реакторі збільшується кількість ксенона - 135, який має властивість поглинати нейтрони - "нейтронна отрута". Ксенон - 135 -гриватий час впливаючи на ядерні процеси, практично робить їх не керованими. Реактор необхідно зупинити, поки "нейтронна отрута" не розпадеться (період напіврозпаду біля 9 годин).
Збіг обставин, пов'язаний з перенесенням часу зупинки реактора. змінив умови експерименту і його почата проводити не та зміна, що готувалася. О 23 год. 10 хв. надійшов з "Київенерго" дозвіл на зупинку реактора і розпочалося зниження потужності, але оператор не справився з керуванням і потужність швидко впала майже до 0. Необхідно було обов'язково зупинити реактор, але персонал розпочав нове підвищення потужності, що в жодному разі не можна було робити і про що знав обслуговуючий персонах Оператори вирішили обов'язково виконати заплановані експерименти тому близько двох годин пробували підвищити потужність реактора. Потужність підвищувалася шляхом виводу стержнів регулювання з активної зони. О першій годині ночі 26 квітня вдалося, підняти потужність реактора і стабілізувати її на рівні 200 МВт (замість 1000..700 відповідно до програми експериментів). Однак експеримент продовжувався
Через півгодини (1 год. 30 хв.) оператор вивів стержні автоматичного регулювання (поглинувачі нейтронів) з активної зони за допомогою ручного регулювання, що категорично обороняється. Внаслідок цього реактор опинився в не керованому стані і його потужність швидко почала зростати (майже у 100 разів понад норму). Температура пари перевищувала граничну межу, а її тиск почав перевищувати межу стійкості конструкції реактора. Реактор опинився у такому стані, що навіть невелике збільшення потужності викликає надмірне зростання об'єму пари. Коли до вибуху залишатося 20 сек керівник зміни. зрозумівши небезпеку, дав команду опустити стержні регулювання потужності. Стержні пішли у низ. але швидко зупинилися.
Оператор зробив спробу опустити їх вагою свого тіла, але було вже пізно. Відбувся тепловий вибух внаслідок якого реактор четвертого блоку розколовся на дві частини, одна з яких впала на машинний зал, а друга у протилежний бік. Особливістю ЧАЕС є те, що всі реактори мають один машинний зал, а будівельні конструкції не мають такого захисту, що мають реактори В8ЕР.
Машинний зал та реакгорне відділення ЧАЕС мають другий клас ступеню вогнестійкості та перший клас по вибухопожежонебезпеці. В умовах такого виробництва покрівля станції мала бути з негорючих або важкогорючих матеріалів. Фактично покрівля машинного залу мала чотири шари рубероїду по пінополістеролу марки ПСБ - С. що виноситься до горючих матеріалів. В 1970 році завод пінополістиролу на БАМі згорів за лічені секунди. У 1984 році наказом Міненерго передбачалася заміна покрівлі на ЧАЕС на теплоізоляцію з перлітопластбетону. Були виготовлені креслення, але заміна покрівлі так і не починалася. Графіт, що вибухом був викинутий на спатиму покрівлю, спричинив 30 вогнищ пожежі.
Отже ризик - чинниками надзвичайної ситуації, що призвела до глобальної катастрофи на ЧАЕС було те, що реактор, був переведений у важкокерований, заборонений інструкціями режим: не був зупинений у критичний момент, шо призвело до різкого збільшення швидкості ланцюгової реакції.
Цьому сприяло те, що були відключені системи аварійного захисту реактора та сигналізація тривоги, недоліки конструкції реактора і систем безпеки.
Ризик - чинниками небезпеки були грубі помилки персоналу, недбале виконання правил з техніки безпеки, недостатній нагляд державних органів як за експлуатацією так і за експериментами, недостатній рівень кваліфікації персонату.
Таким чином помилкові дії операторів в поєднанні з помилковою організацією прані і технічними недоліками керованої системи привели до Чорнобильської катастрофи, що стала національним лихом.
Після етапу накопичення дефектів і помилок настає наступна фаза у розвитку надзвичайної ситуації - процес ініціювання події В Бхопалі - це випадкове попадання через пропускну засувку у посудину з уіетелезоціанатом невеликої кількості води (кружку з водою поставив оператор), що привело до екзотермічної реакції, яка супроводжувалася стрімким підйомом температури та тиску У Чорнобилі це введення позитивної реактивності в активну зону реактора, що призвело до миттєвого перегріву тепловиділяючих елементів і теплоносія. В подібних обставинах оператори не мали вже ні часу, ні засобів для ефективної дії
Отже, з описаних прикладів видно, шо внаслідок ланцюгової реакції раптово настає третя і остання фаза надзвичайної ситуації катастрофа. В Бхопалі - це відкриття клапана і викид в атмосферу отруйного газу В Чорнобилі - це паровий вибух і винос в атмосферу радіоактивних речовин Ця остання фаза надзвичайної ситуації була б просто неможливою, якщо б не було описаної вище ланцюгової реакції
Таким чином, в розвитку надзвичайної ситуації, незалежно від причин та походження, можна виділити чотири характерні фази: зародження, ініціювання, кульмінацію та затухання.
Накопичення проектно-виробничих дефектів в процесі проектування, будівництва та експлуатації технічних систем, відхилення від норм, правил проведення тих чи інших технологічних процесів. Цей період називається фазою загородження надзвичайної ситуації. Тривалість цієї' фази залежить від складності технічної системи. Вона може тривати добу, місяць, обчислюватися хвилинами або роками. Тому встановити її можна досить приблизно на підставі спостережень сейсмічних, метеорологічних, протилавинних, протиселевих та інших станцій і служб, а також аналізуючи статистичні дані про регулярність відмовлень, збоїв, що призводили до аварійних ситуацій.
Фаза ініціювання надзвичайної події, як правило, виникає раптово і різко. На цій. фазі найбільш суттєвим є помилкові і небезпечні дії людини. Статистика свідчить, що понад 60 % аварій відбувається внаслідок помилкових дій персоналу.
Фаза кульмінації, саме процес виникнення надзвичайної -ситуації, під час якої відбувається звільнення чинників ризику - енергії, хімічних або біологічно активних компонентів технічної системи, що мають негативну дію як на людей, так і навколишнє природне середовище. Ця фаза надзвичайної ситуації була б просто неможливою, якщо би не було попередніх фаз. Особливістю кульмінаційної фази надзвичайної ситуації є те, що на цій стадії вона має ланцюговий характер протікання. Руйнівна сила зінішйованої надзвичайної ситуації в цей період багаторазово (в сотні разів) збільшується за рахунок втягування в процес енергонасичених. токсичних, біологічно активних компонентів технічної системи. В технічній системі відбувається процес аварійно- руйнівного звільнення енергії та речовини.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |