холод. Якщо є повний відрив частини кінцівки, тоді і у цьому випадку після тимчасової зупинки кровотечі і накладання на рану пов'язки відірвану частішу необхідно зберегти і загорнути у стерильний матеріал. В цьо.\гу і іншому випадку потерпілого необхідно терміново доставити у лікарняний заклад де йому можливо постараються відновити цілісність кінцівки.
При деяких інфекційних захворюваннях можуть виникати носові кровотечі (грип, хвороби серця, судин, нирок, печінки підвищений тиск). При їх виникненні рекомендується сидяче положення, а при загальній слабкості - напівсидяче у ліжку. з легко нахиленою вперед головою. Рекомендуються холодні (краще з льодяної води) примочки на перенісся, грілка до ніг. Якщо при цьому кровотеча не зупиняється необхідна лікарняна допомога.
Шлункові і кишкові кровотечі можуть бути ознакою серйозного захворювання, іноді термінової операції, тому при їх виникненні необхідно терміново викликати лікаря, а до його приходу - строгий постільний режим, льодовий компрес на живіт і повне утримання від будь-якої їжі і пиття.
Великі кровотечі, яким би не було їх джерело, можуть привести людину до тяжкого стану внаслідок втрати крові. Ознаками кровотечі є: блідість, запаморочення, втрата свідомості, понижений тиск, зниження гостроти зору (відчуття вуалі перед очима), відчуття нехватки повітря, позіхання, спрага, уповільнення і почастішання пульсу.
До надання медичної допомоги потерпілому можна порекомендувати (якщо це не шлунково-кишкова кровотеча і немає рвоти) абсолютний спокій в ліжку, ниття, накладання стискаючих вени бинтів на кінцівки. При тяжкій кровотечі слід підняти ніжній кінець ліжка для забезпечення кровопостачання мозку, але цього не можна робити при травмуванні голови і носових кровотечах, бо у цих випадках низьке положення голови може збільшити кровотечу. Цього не можна робити і при шлункових кровотечах, тому що у такому положенні потерпілий може захлинулися кров'ю, що витікає з переповненого шлунку.
При травмуванні нижніх кінцівок і великих кровотечах з нижньої половини тулуба положення з припіднятими ногами особливо корисно, бо сприяє зменшенню кровотечі.
4.2.11, Надання допомоги при переломах
Іноді обставини складаються так що внаслідок нещасного випадку при сильному забитті, потерпілий отримує перелом кісток.
Переломом називається порушення цілісності кістки. Якщо перелом супроводжується порушенням шкіри або слизової оболонки, він називається відкритим, а без пошкодження зовнішніх покровів закритим. При повних переломах обломки кістки відокремлені один від одного, при неповних бувають надломи або тріщини
Загальні ознаки: І) біль самодовільний або такий, що виникає при
навантаженні на пошкоджену кістку; 2) біль при прощупуванні області перелому;
3)неможливість руху у пошкодженій області; 4) зміна форми ділянки тіла
(кінцівки) в місці перелому; 5) крововилив; 6) ненормальна рухомість в травмованому місці.
Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелома і може бути тяжким (переломи кісток черепа, таза, стегна і ін.), і нерідко супроводжуються підвищенням температури.
При деяких переломах описані ознаки можуть бути відсутніми, тому кожну підозру на перелом необхідно розцінювати як перелом кісток і надати потерпілому відповідну допомогу.
Найбільший процент травматичних переломів падає на вік людини від 20 до 50 років, у дітей переломи зустрічаються рідше, що пояснюється у них гнучкістю кісток. У старшому віці кості більш крихкі, чим у молодшому, тому переломи зустрічаються відносно часто. Встановлено, що переломи спостерігаються у чоловіків у 2,5 рази частіше, ніж у жінок.
Будова кістки, її довжина, товщина, глибина або поверховість розташування в деякій мірі пояснюють те, чому одна кістка ламається частіше іншої. Відносна частота переломів різних кісток має слідуючий вигляд (в %): кості голови - 6,3; кості тулуба - 12,0; кості верхніх кінцівок - 50,3; кості нижніх кінцівок - 31,4.
Кістки можуть зламатися в одному місці або в декількох місцях. Залежно від напрямку площини перелому розрізняють поперечні, косі, поздовжні, гвинтоподібні, клиноподібні, осколочні і інші переломи. При переломах відбувається зміщення відламаних кісток під дією тієї сили, що викликала травму, а також внаслідок скорочення м'язів, прикріплених до обломків. При зміщенні обломків між ними можуть задимлюватись м'язи, судини, нерви і ін.
Переломи супроводжуються тим чи іншим пошкодженням м'язів і дрібних судин, що веде до утворення крововиливу (гематоми). До більш тяжких пошкоджень м'яких тканин відносяться порушення цілісності шкіри, нервів і великих судин.
Перша допомога при переломах полягає у забезпеченні повного спокою травмованій частині тіла і усунення рухомості кісткових уламків в місці перелому.Для цього необхідна іммобілізація травмованої частини тіла шляхом накладання утримуючої пов'язки або транспортної шини.
Стандартні готові шини бувають металевими-рішітчатими або дротяними, іноді дерев'яними. Частіше всього на місці де відбувся нещасний випадок під руками немає спеціальних шин. Замість них можна використати дощечки, пластини фанери, палки, хворост або інший матеріал чи предмет, що можна знайти на місці нещасного випадку. Всі шини повинні бути досить довгими та досить міцними.
Перед накладанням шини необхідно впевнитися, що перелом закритий і шкіра не пошкоджена. Для цього переважно розрізають одяг. Якщо тканина дуже міцна або немає чим її розрізати, одяг знімають.
Раніше знімають з здорової кінцівки, а потім з пошкодженої, при цьому підтримують травмовану кінцівку, щоб вона не була рухомою.
У тому випадку, коли перелом відкритий необхідно перев'язати рану, не спрямовуючи обломки кісток в середину. Після перев'язки, закривають кінцівку розрізаним одягом і зверху накладають шину. Якщо одяг було знято то немає необхідності його знову одягати на травмовану руку чи ногу. Щоб шина не тиснула зверху пов'язки добре покласти щось м'яке - складену сорочку, хустину і т.ін.
Якщо шина накладається на оголену частину тіла, то потрібно обгорнути її ватою, хустиною, особливо у тих місцях, де вона прилягає до кісткових виступів. Шина, обгорнута ватою, повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла, щоб складати з нею одне ціле. Це досягається використанням марлевих бинтів, хусток, рушників, мотузок і ін.
Мал. 29. Накладання драбинкової шини при переломах гомілки а - прикладання шини, б - прибинтування шини |
|
Мал. ЗО. Іммобілізація при переломах стегнової кістки |
Основне правило іммобілізації більшості переломів полягає у тому, щоб накладена транспортна шина займала не менше двох суглобів (вище і нижче місця перелому). Наприклад, при переломах кісток гомілки вона повинна захватити колінний і голіностопний суглоби (мал. 29); при переломах стегневої кістки -тазостегновий, колінний і гомілко-стопний суглоби (мал. 30)
При переломах нижньої частини плечової кістки: велика припухлість і болючисть в області ліктьового суглоба, значне обмеження руху в суглобі.
Мал. 32. Так прибинтовують руку до тулуба |
|
Мал. 33. Накладання шини при переломі плеча |
Перша допомога при переломах плечової кістки полягає у забезпеченні повної іммобілізації' пошкодженої руки. Дія цього накладають готові транспортні шини або шини, виготовлені з підручних матеріалів (мал. 32)
Плечовий, ліктьовий і променово-зап'ястний суглоби мають бути нерухомими, а пальці кисті вільними. Рука повинна бути відведена від грудини у плечовому суглобі і зігнута у лікті; долоня - повернута до живота; кисть трохи розгинають (до тіла), а пальці лишають напівзігнутими.
Шину накладають у такому порядку: у підпахову впадину вкладають щільний ватний валік і закріплюють його бинтуванням через здорове надпліччя. Допомогу краще надавати у двох: один підтримує ушкоджену руку і легко підтягує плече униз: інший ставить одну шину з внутрішньої сторони руки так, щоб її верхній кінець доходив до підпахової впадини, а другу шину кладе з давнішньої сторони руки (верхній кінець цієї шини повинен, виступати над плечовим суглобом). Після того як шини положені, їх прив'язують. Між тулубом і рукою необхідно покласти згорнутий одяг. Руку підвішують на хустині, як показано на мат. 33.
При переломі передпліччя (кісток між ліктем і кистю руки) одну шину накладають на внутрішню сторону (зі сторони долоні), іншу - на зовнішню. Обидві шини мають бути такої довжини, щоб виступали за лікоть і доходили до пальців. Руку згинають у ліктьовому суглобі. Шини прив'язують у двох або трьох місцях, не чипаючи пальців (мал. 34), передпліччя підвіщують на хустину долоньою всередину.
Мал. 34. Накладання шини при переломах передпліччя
Переломи кісток відбуваються від безпосереднього удар} або падіння на зігнуту у лікті або витягнуту" руку. Переломи бувають у верхньому, середньому і нижньому відділах передпліччя.
Ознаки: при всіх переломах кісток передпліччя відчувається біль, болючисть при прощупуванні місця перелому, обмеження рухомості або повна неможливість рухати кінцівкою. При переломах у верхньому відділі - значна
припухлість (крововилив), в області ліктьового суглоба, при переломах у середній третині - викривлення передпліччя, а при прощупуванні -біль, хруст і ненормальна рухомість кісток. При переломі в нижній третині (біля п'ясного суглоба) помічається викривлення в області п'ясного суглоба: кістка і прилеглий до неї кінець передпліччя здвигаються до тильної сторони.
При переломах п'ясних кісток і фалангів. пальців шини накладають аналогічно до переломів нижньої третини передпліччя.
Перелом стегна. Перелом стегнової кістки відноситься до тяжких пошкоджень і нерідко супроводжується тяжким загальним станом потерпілого (шок). Переломи шийки стегна зустрічаються переважно у людей старшого віку. Частіше переломи відбуваються в середньому відділі стегнової кістки. Бувають переломи і в нижньому відділі кістки в області колінного суглоба.
Ознаки: при переломах стегнової кістки спостерігаються: біль, зміна форми кінцівки (викривлення), неможливість рухати кінцівкою через різку біль. Переломи у верхньому відділі стегна і в кінцівках: а також в середній третині стегна візуально бувають дуже помітними. При переломах в області колінного суглоба спостерігається значна припухлість і неможливість розгинання гомілки.
При всіх переломах стегнової кістки дуже важливо надати нозі абсолютну нерухомість. Для цього користуються різними шинами. Одна шина накладається з зовнішнього боку - від паху- до п'ятки, друга -більш коротка від промежини до стопи. Один помічник тримає потерпілого під пахву, а другий - за стопу, злегка витягуючи зламану ногу. Третій накладає шини. Шини закріплюється бинтами, рушниками, хусточками або косинками (мал. 30).
Шини накладаються без знімання одягу і взуття. Якщо немає стандартних або імпровізованих шин, тоді пошкоджену ногу прибинтовують до здорової. При переломах гомілки шини накладають від середини стегна до стопи. Помічники тримають вирівнену пошкоджену ногу: один за стегно, інший за стопу.
П ошкодження голови. Серед пошкоджень голови розрізняють: пошкодження м'яких тканин, пошкодження головного мозку, переломи кісток черепа.
Пошкодження м'яких тканин голови. До них відносять забиття і
поранення..
Ознаки: при забитті м'яких тканин голови - припухлість, крововилив (гематома) і болючість в місці забиття. Необхідно пам'ятати, що сильне забиття може призвести до закритого пошкодження головного мозку. Травмування м'яких тканин голови нерідко супроводжується сильними і тривалими кровотечами, Іноді буває травмування м'яких тканин голови у вигляді скальпування -
відриву м'яких покровів голови. Це буває тоді, коли довгі коси попадають у рухомі частини машин.
Перша допомога при забиттях - холод на забите місце (сніг, лід, мокрий рушник), тиснуча пов'язка. При травмуванні м'яких покровів голови накладають на рану стерильну пов'язку і надійно її закріплюють. При сильних кровотечах необхідно наложити гумовий джгут (гумову трубку, пасок і ін.) або бинт навколо голови.
Травмування (струс, забиття, здавлювання) головного мозку найбільш небезпечні при забиттях голови. Частіше вони бувають закритими (без поранення м'яких тканин). Виникають вони при падіннях, від ударів по голові і при інших травмах. Іноді такі травмування поєднуються з переломами кісток черепа.
Ознаки: втрата свідомості, що настає після травми, рвота, втрата пам'яті на події, які передували травмі. При легких струсах мозку втрата свідомості може бути дуже короткочасною (декілька секунд); бувають запаморочення, шум у вухах, головні болі. При середньому ступені струсу головного мозку втрата свідомості може тривати довго (декілька годин), а при тяжкому ступеню -декілька днів. Відмічається блідість лиця, уповільнений пульс, звужені зіниці, дихання поверхневе, а іноді неправильне.
При забиттях і здавлюваннях мозку до всіх описаних явищ можуть приєднуватись розлади чутливості, втрата мовлення. Параліч, судоми і інші загальні розладнання.
Перша допомога при закритих травмах головного мозку повинна проводитись на місцях нещасного випадку дуже обережно, щоб не погіршити стан потерпілого. Піднімати його потрібно у строго лежачому положенні, підтримуючи голову. Не потрібно його турбувати або намагатися вивести із безсвідомого стану (давати шохати нашатирний спирт). Потерпілий потребує повного спокою. Якщо виникає рвота, тоді щоб рвотні маси не попали у дихальні шляхи, голову потерпілого треба повернути на бік, а після припинення рвоти очистити ротову порожнину. Якщо є картон, то слід накласти картонну шину (обгорнуту ватою) від лоба через тім'я, потилицю до міжлопаточного простору і надійно його закріпити.
При переломах кісток черепа надають таку ж допомогу.
Потерпілого з будь-якою травмою черепа, що супроводжується загальними розладнаннями (запоморочення, навіть короткочасна втрата свідомості, рвота і ін.) належить обережно транспортувати у найближчий медичний заклад.
Отже основне правило надання першої допомоги при травмах, а особливо при переломах кісток - забезпечення нерухомості травмованій частині тіла. Транспортування допустиме лише після виконання цього правила. Якщо потерпілий знаходиться у тяжкому стані (травматичний шок), тоді до виводу його: цього стану транспортування забороняється, або дозволяється з використанням повітряного транспорту. При неможливості транспортування повітряним транспортом необхідно надати медичну допомогу на місці нещасного випадку, Після задовільного стану і накладання шин. потерпілого відправляють у лікарняний заклад. Для вгамування болі треба дати пігулку анальгіна. Можна дати
гарячий чай або ковток вина, якщо немає підозри на пошкодження органів живота.
4.2.12. Надання допомоги при ураженнях електричним
струмом
Дія електричного струму на організм людини призводить до електротравм різного виду тяжкості.
Електротравма (від грец. trauma - рана) - це ураження і патологічні зміни в тканинах зовнішніх покривів, внутрішніх органів, нервовій системі, а також психіці людини внаслідок дії на організм електричного струму.
Ураження при електротравматизмі залежить від безпосереднього проходження електричного струму через організм людини і від тій енергії, в яку струм перетворюється (тепло, світло) при розрядах і в безпосередній близькості від людини. Дія електричного струму на людину може бути загальною і місцевою. Ця дія має свої особливості і може варіювати в силі і розповсюдженості - від незначних больових відчуттів і відсутності будь-яких функціональних змін в органах і тканинах, до тяжких опіків з обвуглюванням і згорянням окремих частин тіла, втрати свідомості і смерті.
Ураження електричним струмом може відбутися як від окремих частин електроустановки, неізольованих або з пошкодженою ізоляцією, так і через сторонні предмети, що знаходяться під напругою і до яких людина випадково доторкнулася. Струми високої напруги можуть уражувати розрядом через повітря на відстані або через землю, наприклад, при падінні на неї проводів високовольтної мережі. Ураження блискавкою (атмосферним електрострумом) може відбутися при безпосередньому розряді на людину, а також і на відповідній відстані - через землю або через проводи повітряної електричної мережі.
Найбільш небезпечним є перемінний струм частотою в 50 Гц, силою 0,1 (100 мА) А і напругою понад 100 В. Однак небезпечними і смертельними можуть виявитися і струми Значно меншої величини. З іншої сторони, напруга, що вимірюється тисячами вольт і струми силою в декілька ампер можуть виявитися не смертельними. Питання про таку парадоксальність наукою ще не вирішене, також як і питання про першопричину і механізм смерті при електротравматизмі і залежність її від параметрів струму.
В момент ураження людини електричним струмом велике значення має реактивність організму і психічний стан людини.
Під дією електричного струму в організмі збільшуються: кровонаповнення мозку і внутрішніх органів, дрібноточкові крововливи на слизових оболонках, набряки, ураження серцевого м'язу Під дією
струму відбуваються різноманітні зміни в різних відділах нервової системи внаслідок її подразнення і перезбудження.
При місцевих ураженнях характерним є омертвіння шкіри і не тільки у місцях "входу" і "виходу" струму, але і по шляху його проходження. Особливість місцевої електротравми полягає у безболісному стані при слабких ступенях ураження (електричні знаки). При значних раптових опіках неможливо визначити межі загиблих тканин. При електричних ударах, що бувають з втратою і без втрати свідомості уражується серцево-судинна і дихальна системи.
Перша допомога при електротравматизмі полягає у тому, щоб звільнити людину від дотикання до провідника, що знаходиться під струмом. Дотик людини до струмоггоовідних частин у більшості випадків призводить до м'язових судом і людина не в змозі самостійно відірватися від провідника. Дія звільнення людини від дії струму необхідно виключити рубильник, вивернути запобіжники на щитку. Якщо це неможливо, то рятівник повинен звільнити потерпілого з-під дії струму після того, як попередньо забезпечить свою безпеку. Дія цього необхідно надіти гумові або сухі шерстяні рукавиці, або обгорнути руки сухою тканиною, одіти галоши або встати на суху дошку, відтягнути провід або потерпілого сухою мотузкою, дерев'яною палкою або за край сухого одягу і т. ін.
Після звільнення людини з-під дії електричного струму приступають до оживлення, боротьби з загрозливими для життя явищами. При наявності свідомості, а також при її втраті і наявності ознак життя застосовують енергійні заходи для збудження діяльності серця і дихання (штучне дихання, масаж серця та ін.).
Відсутність ознак життя не дає підстави (права) вважати потерпілого мертвим, тому що при електротравматизмі можливий стан так званої мнимої смерті, що пояснюється різким порушенням функцій центральної нервової системи без наявності будь-яких незворотних змін. Тому заходи щодо оживлення організму повинні проводитися триваю і безперервно, до появи ознак життя або дійсних ознак смерті. Перша допомога і лікування наслідків електричних опіків взагалі є такими ж, що і при термічних опіках.
Профілактика електротравматизму полягає у дотриманні встановлених правил і заходів техніки безпеки при експлуатації, монтажу і ремонті електроустановок. Згідно з заходами по електробезпеці для виробничих приміщень з підвищеною небезпекою передбачена напруга струму в 36 В. а для особливо небезпечних -'в 12 В.
З метою профілактики хронічних електротравм, що можуть виникати внаслідок тривалого перебування в електричних полях, що утворюються біля досить потужних генераторів високої і ультрависокої частоти, використовують екранування генераторів, спеціальні захисні костюми і медичні спостереження за працюючими у цих умовах. Необхідно вживати заходи, щоб діти не мали доступу до електропроводів, електроприладів і устаткування тому, що вони дуже важко переносять електро травматизм.
Ураження блискавкою дає картину, схожу з ураженням електричним струмом, тому заходи першої допомоги і лікування мають бути аналогічними.
361
Розділ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ І УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
5.1. Правові,нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності
Усі заходи щодо забезпечення безпеки життєдіяльності населення розробляються завчасно і здійснюються на підставі закону та законодавчих актів держави. Основні заходи щодо забезпечення захисту населення здійснюються на підставі основного закону України -Конституції, прийнятої в червні 1996р. Це перша Конституція незалежної України, і від того як вона буде реалізовуватись у життя залежить життєзабезпечення населення нашої держави.
На сучасному етапі основне завдання полягає в тому, щоб сформувати серед різних верств населення свідому повагу до основного закону, до конституційного права. Конституційне право, як одна з головних галузей національного права містить сукупність юридичних норм, котрі закріплюють економічні, соціальні та політичні основи держави, форму правління і державного устрою, визначає організацію, компетенцію та порядок діяльності органів державної влади і управління, права та обов'язки, виборче право і виборчу систему.
Основний закон держави має найвищу юридичну силу, на ньому грунтується вся національна система права. Конституція є єдиним із законів, що регулює прямо або опосередковано, через законодавчу систему, всі сфери життя суспільства і викоте різноманітні функції: політичні, юридичні, економічні, методологічні і навіть прогностичні.
Конституція України грунтується на певних суспільних принципах. Головним з яких є її основоположний характер, який свідчить про те. що предметом конституційного регулювання є фундаментальні найважливіші суспільні відносини, котрі визначають обличчя суспільства. Наступним принципом є її народний характер, пов'язаний з тим. що конституція повинна служити народу, створюється народом, забезпечує його участь в управлінні справами суспільства. Основний закон має також реальний характер, оскільки завжди створюється як система норм, котра регулює існуючі в суспільстві
відносини.
Згідно з основним законом людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною
цінністю (ст.З).
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються тільки на основі Конституції і повинні їй відповідати. В державі, на підставі Конституції визначається
і діє принцип верховенства права (ст.8). Держава бере на себе зобов'язання зберегти генофонд України, подолати наслідки Чорнобильської катастрофи -катастрофи планетарного масштабу.
Правовий порядок в державі грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ст. 19). Права і свободи людини згідно з Конституцією є невідчужуваними та непорушними. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та справах (ст.21). Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей. З іншої сторони кожна людина має обов'язки перед суспільством (ст.23).
Кожна людина має право на захист свого життя і здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань. Відповідно до закону кожна людина має невід'ємне право на життя, на свободу та особисту недоторканність (ст.29). Основним законом держави гарантується людині право на працю, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується, що дає можливість заробляти собі на життя (ст.43). Держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до потреб суспільства.
Кожній людині гарантується Конституцією право на належні, безпечні і здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49). Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичиих програм, створенням умов для ефективного та доступного медичного обслуговування.
Держава дбає про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, про право на безпечне для життя і здоров'я довголіття та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Законом гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту Така інформація ніким не може бути засекречена (ст.50).
Кожен громадянин зобов'язаний не заподіювати шкоду навколишньому середовищі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей (ст.66,68). бо незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
5.1.1. Законодавство про охорону праці
Закон "Про охорону праці" прийнято 14 жовтня 1992р. Він поширюється на всі види предметної діяльності і визначає основні принципи державної політики в галузі охорони праці, пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності, повну відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціальний захист працівників і повне
відшкодування шкоди особам, що потерпіли від нещасних випадків чи професійних захворювань на виробництві.
Згідно з цим законом державна політика в галузі охорони праці базується на відповідних принципах. Основними з них є пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності, дотримання вимог нормативних актів щодо охорони праці, щоб працюючі не отримували травм, у них не погіршувався стан здоров'я, не було професійних захворювань або спаду працездатності.
Державна політика передбачає комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань. Якщо проблеми охорони праці та проблеми безпеки життєдіяльності та охорони навколишнього середовища переплітаються, то вони мають вирішуватися комплексно.
Для комплексного розв'язування завдань охорони праці на державному рівні Кабінет Міністрів розробляє та затверджує національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на п'ятиріччя та на кожний поточний рік.
Головною метою національної програми є створення державної системи управління охороною праці, яка сприяє вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного, наукового та економічного забезпечення робіт в галузі охорони праці. Національна програма передбачає нормативно-правове забезпечення, навчання, інформаційне забезпечення та міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, пріоритетні напрямки наукових досліджень в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Державна політика в галузі охорони праці передбачає соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з законом '"Про охорону праці" кожна людина при укладанні трудового договору повинна бути проінформована про умови праці, про наявність на робочих місцях небезпечних та шкідливих виробничих чинників, а також про права на пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах пращ. Держава фінансує заходи з охорони праці, здійснює навчання населення, професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці. Кошти виділяються на підготовку фахівців у закладах Міносвіти, школах, технічних училищах та середніх спеціальних закладах. Держава фінансує наукові дослідження з охорони праці, передбачені галузевою та національною програмами, утримує національний науково-дослідний інститут охорони праці та мережу органів державного нагляду за охороною праці.
Закон "Про охорону праці" передбачає можливість міжнародного співробітництва, використання світового досвіду з організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці. Таке
співробітництво може полягати у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, покращання умов та безпеки праці, проведення та участь у наукових розробках щодо цих питань.
Важливими нормативними актами з питань охорони праці є міжнародні юговори або міжнародні угоди до яких приєднується Україна. У разі коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачені законодавством України, тоді застосовуються правила міжнародного договору або угоди.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
