забірні отвори, а також шляхом перестукування через двері, стіни, труби водопостачання та опалення. В першу чергу у завал подається повітря, для цього розчищають повітряно-забірні канали, роблять отвори у стінах та перекриттях.
|
Мал. 20. Вивільнення людей з зруйнованих будівель |
При розбиранні завалу застосовують різні способи залежно від конструкції споруди та характеру руйнування. Під час розбирання завалу потрібно діяти обережно, щоб не травмувати потерпілого. В першу чергу намагаються вивільнити голову та груди. Звільнення потерпілих людей крізь влаштовані проходи може здійснюватись на руках, на плащах, на брезенті, волоком або за допомогою носилок. Звільнених людей зосереджують у безпечних місцях та надають першу медичну допомогу. Великою проблемою рятувальних робіт є вивільнення людей із зруйнованих будівель та споруд. Статистика свідчить, що із кожної тисячі чоловік, що знаходяться під завалами кожної години помирає 50 чоловік (мал. 20).
 |
До початку робіт по розборці завалів необхідно всі комунікації та мережі (електричні, газові, каналізацію та ін.) відключити від аварійних об'єктів, щоб уникнути можливих нещасних випадків від ураження електричним струмом, отруєння побутовим газом, або його вибуху. При проведенні цих робіт без повного відключення інженерних систем, необхідно вжити охоронні заходи щодо їх збереження та безпечного виконання рятувальних та поновлювальних робіт. До цих заходів відноситься захист оголених мереж від можливого пошкодження, профілактична перевірка на загазованість підвальних приміщень і ін.
Усунення аварій на газових мережах здійснюється вимиканням окремих ділянок на газорозподільних станціях, а також за допомогою засувок чи гідрозатворів. Щілини на трубах обмотуються щільним (брезентовим) бинтом або листовою гумою з накладанням хомутів. При займанні газу знижується його тиск у мережі, а полум'я гаситься піском, землею і глиною. Усі роботи по усуненню газових аварій проводяться в ізолюючих протигазах і з використанням вибухобезпечних ламп.
Аварії на електромережах усуваються тільки після їх знеструмлення та заземлення об'єктів, що можуть виявитися під напругою. При знеструмлених електричних мережах для освітлення фронту робіт та живлення електрифікованих інструментів прокладають тимчасову лінію, не з'єднану з мережею аварійного об'єкту. Всі струмоприймачі надійно заземлюють. Ввідне розподільчі пристрої, рубильники, пускові системи встановлюють в ящики, що мають надійні замки, та виключають доступ до них сторонніх осіб.
Невідкладні роботи у випадку руйнування технологічних трубопроводів проводяться з метою запобігання вибухів і пожеж шляхом вимикання насосів, перекриття трубопроводів.
Руйнування елементів будівель та споруд, що загрожують обвалом, здійснюють за допомогою лебідки, троса і трактора або вибуховим способом. Укріплення стін проводиться шляхом установки підпірних балок. До початку розборки аварійних будівель визначають місця для входу всередину споруди, ступінь їх зруйнованості та стан сходових маршів і кліток. Покрівлю і інші частини будівлі розбирають послідовно зверху вниз таким чином щоб видалення однієї частини не викликало обрушення іншої. Проведення будь-яких робіт на покрівлі при ожеледиці, густому тумані, зливах, сильних снігопадах або вітрах силою понад 6 балів - забороняється.
До розбору покрівель з пошкодженими кроквами і обрішіткою перевіряють їх на міцність і при необхідності укріплюють. При розборці карнизів і звисаючих частин будівлі забороняється знаходитись на елементах, що розбираються, а також прилеглих до них стінах. Конструкції перекриттів розбираються по поверхах зверху вниз. Отвори у міжповерхових перекриттях огороджують або перекривають щитами з фіксаторами, що утримують їх від зміщення.
Перекриття з збірних залізобетонних елементів розбирають зверху вниз, розрізуючи арматуру або відбиваючи її в місцях зварки. Куски збірних залізобетонних елементів опускають вниз за допомогою крана. Відривати за допомогою крана невідбиті або невідрізані залізобетонні елементи категорично забороняється.
Металеві балки перекриття перерізають з однієї сторони і скидають вниз після того як там все прибрано. Після обрушення балок з кожного перекриття їх збирають, а пройоми першого поверху зашивають.
В останню чергу розбирають сходові клітки, бо їх можна використовувати при розборці стін тому, що вони становлять саму жорстку частину споруди. їх також розбирають зверху вниз.
Розборку будівельних конструкцій в зруйнованих спорудах необхідно виконувати в такій послідовності, яка б забезпечувала безпечні умови рятувально-поновлюваних робіт та гарантувала б міцність і стійкість демонтованих елементів на всіх стадіях демонтажу.
4.1.І4.Ліквідаційні роботи на теплових та водопровідних мережах
При пошкодженні системи теплопостачання всередині будівель виникає загроза ураження людей гарячою водою, парою або гарячим повітрям.
Пошкодження внутрішніх та зовнішніх теплових і водопровідних мереж може бути наслідком впливу стихійного лиха або техногенної катастрофи. Пошкодження можуть виникати внаслідок дії сейсмічних хвиль, зсувів або падіння зруйнованих будівель чи гідравлічних ударів в мережі. Пошкодження мережної арматури (засувки, пожежні гідранти, клапани та ін.) можливі внаслідок порушення болтових з'єднань, механічних пошкоджень арматури або конструкцій колодязів.
Аварії на трубопроводах і мережній арматурі пов'язані головним чином з порушенням з'єднань і зварних стиків, або переломами чавунних (азбестоцементних) труб і появою в них повздовжніх і поперечних тріщин або свищів. Ознаками руйнування зовнішньої трубопровідної мережі є затоплення вулиць, підтоплення оглядових колодязів, наявність води в завалах, падіння напору в мережі та ін. Такі руйнування найбільш можливі в місцях вводу комунікацій в будівлі, примикання їх до оглядових колодязів, а також на ділянках мереж, що проходять на естакадах, мостах та ін.
Місця аварії на теплових мережах спостерігаються за виходом на поверхню пари або гарячої води, а також за надходженням їх з каналів в камери та колодязі.
Невідкладні аварійно-відновлювальні роботи на зовнішніх водопровідних та теплових мережах полягають в усуненні аварій, що загрожують життю людей, або заважають проведенню рятувальних робіт. При частковому пошкодженні мереж проводять відновлювані роботи з метою забезпечення потреб у воді для гасіння можливих пожеж або подачі тепла в будівлю, пристосовану для розміщення людей, вивезених з небезпечних зон в холодну пору року.
Усунення пошкоджень у водопровідних мережах полягає у закритті місць витоку, ремонтних роботах на зварних з'єднаннях або у заміні окремих зруйнованих ділянок трубопроводів чи мережної арматури. Такі роботи трудоємкі, мають великий об'єм, тому виконуються лише у крайній необхідності для відновлення окремих ділянок мережі. Переважно вживають заходи для влаштування тимчасових ліній, перепусків, подачі води у існуючі трубопроводи і ін.
При великих руйнуваннях в першу чергу усувають витік води (пари) шляхом відключення пошкодженої магістралі. У випадках загрози затоплення гарячою водою підвальних приміщень, що знаходяться біля місць аварій, теплову мережу відключають негайно. При невеликих руйнуваннях та невеликих витоках води трубопровід можна не відключати а ізолювати від зовнішньої мережі засувками, якщо вони доступні і не пошкоджені.
При відключенні пошкоджених теплових мереж у першу чергу відключають аварійну магістраль, закривають найближчі до пошкодженої ділянки засувки, розташовані вище місця аварії зі сторони насосної станції. Потім перекривають засувки розташовані нижче місця аварії (по ходу від станції).
На водяних, теплових мережах щоб уникнути підвищення тиску в будинкових системах та їх руйнування спочатку перекривають засувку на подаючій трубі (прокладається з правої сторони по ходу від насосної станції), а потім на зворотній трубі. На- парових магістралях і конденсатопроводах засувки перекривають в будь-якій послідовності.
Теплопроводи в будівлях прокладають разом з іншими мережами в технічних коридорах, до яких можуть примикати підвальні приміщення. При аваріях гаряча вода проникає в підвали через тріщини або нещільності в огороджуючих конструкціях. Тому з появою небезпеки закривають засувки на подаючих і зворотних трубах.
В підвальних приміщеннях для проходу в технічний коридор влаштовують спеціальні виходи, а перекриття над ними підсилюють, враховуючи навантаження, що можуть виникати внаслідок руйнування надземної частини будівлі. При неможливості відключення ділянок теплової мережі в технічному коридорі перекривають засувки в тепловому пункті будівлі.
Затоплення гарячою водою заглиблених споруд, що розташовані окремо від будівлі, може виникати при пошкодженні теплопроводів великого діаметру. У цих випадках невідкладні аварійно-відновлювальні роботи будуть полягати у відключенні пошкодженої ділянки шляхом закриття засувок або відводі гарячої води за допомогою влаштування тимчасових відвідних каналів, насипів та ін.
До початку проведення аварійно-відновлювальних робіт перевіряють всі трубопроводи з яких у підземні споруди може надходити пара, гаряча вода та ін. Аварійні трубопроводи відключають
за допомогою запірної арматури. На кінцях трубопроводів встановлюють заглушки.
Аварійно-відновлювальні роботи в підземних спорудах, у яких рівень води над підлогою понад 0,2м., а її температура понад 45° дозволяється виконувати тільки у виняткових випадках з влаштуванням перерв, тривалість яких визначається конкретними умовами. До початку цих робіт на пошкодженій мережі знижують до нуля тиск, шляхом послаблення фланцевих з'єднань поступовим відкручуванням гайок (без зняття їх з болтів). Гайки відкручують до тієї пори, поки надлишковий тиск на відключеній ділянці не впаде до нуля, Трубопровід звільняють від пари і води. Скид води і пари здійснюють через скидну арматуру. При відсутності скидної арматури воду і пару скидають шляхом послаблення затяжки частини болтів фланцевих з'єднань з сторони протилежної місцю розташування робітника. Цю роботу слід виконувати обережно у присутності відповідального працівника бо пара і гаряча вода, що знаходиться всередині трубопроводів може спричинити опіки. Ділянка теплового трубопроводу, що підтягає відновленню відключається як з сторони суміжних теплопроводів і обладнання, так і з сторони дренажних та обвідних ліній. Ці запобіжні заходи вживають тому, щоб виключити можливість надходження пари чи гарячої води в аварійний теплопровід. Дренажі на аварійному обладнанні мають бути відкритими, щоб на випадок нещільного закриття запірної арматури пара та гаряча вода не могли зібратися у відключених теплообмінних апаратах і примикаючих до них трубопроводах. Відключену арматуру в закритому стані і відкриті вентилі дренажів надійно закріплюють ланцюгами, замками або іншими пристосуваннями
На відключеній арматурі (засувках і вентилях) вивішують плакати: "Не включати - працюють люди!", на відкритих вентилях дренажів - "Не закривати -працюють люди!", а на місці виконання робіт - "працювати тут!".
При нещільному закриванні запірної арматури аварійне обладнання необхідно відокремити від діючого за допомогою заглушок 3 метою полегшення перевірки місць встановлення заглушок вони повинні мати добре видимі хвостовики. Тільки засувкою без заглушки дозволяється відключати теплообмінні апарати тиск в яких не перевищує атмосферного. Перевірку співпадання болтових отворів при збірці фланцевих з'єднань проводять тільки за допомогою ломиків і оправок.
Невеликі тріщини, пробоїни тимчасово забивають дерев'яними корками або металевими хомутами з гумовими прокладками. Витоки з фланцевих з'єднань усувають затиканням щілин дерев'яними клинками, азбестом або заміною фланцевих прокладок. На стальних трубопроводах пошкоджені місця відновлюють зваркою. а при великих руйнуваннях труби замінюють новими.
Правила техніки безпеки при виконанні робіт на аварійних теплових і водопровідних мережах однакові. Специфічною особливістю при роботі, на теплових мережах є небезпека отримання опіків від доторкання до гарячих труб, фасонних частин, а також наявність небезпеки обваритися гарячою водою або парою. Тому всі аварійно-відновлювальні роботи на теплових мережах повинні
починатися тільки після відключення від мережі пошкодженої ділянки трубопроводів і усунення надлишкового тиску в ньому. Роботи на аварійних трубопроводах необхідно виконувати в рукавицях, а також використовувати екрани або щитки для захисту від можливого прориву струменю гарячої води або пари. Теплоізоляція відновлювальних теплових мереж виконується лише у тих випадках, коли виникає небезпека їх промерзання в холодну пору року.
4.1.15. Ліквідаційні роботи на зовнішніх каналізаційних
мережах
В умовах надзвичайних ситуацій під дією дестабілізуючих чинників можливі випадки руйнування зовнішніх каналізаційних мереж. Місце аварії визначається за шдгопленням оглядових колодязів, виливом з них стічних вод, а також із зруйнованих ділянок трубопроводів.
Ліквідаційні аварійно-відновлювадьні роботи в системах каналізаційних мереж полягають в усуненні або обмеженні затоплення, що заважає проведенню рятувальних робіт.
Для проведення аварійно-відновлювальних робіт на каналізаційних мережах допускаються особи віком понад 18 років, що мають відповідну підготовку і практичні навички, знайомі з правилами техніки безпеки, засобами захисту і вимогами щодо використання інструменту та обладнання. До початку відновлювальних робіт всі працівники повинні бути навчені правилам використання кисневих протигазів і мати відповідні навички роботи з ними.
До початку відновлювальних робіт для визначення ступеню аварійності необхідно провести огляд каналізаційної мережі Цей огляд включає поверхневе, камерне, колодязне спостереження, а також стек у колодязі і прохідні каналізаційні каната.
Для поверхневого огляду каналізаційної мережі, переважно, виділяють двох працівників, один з яких призначається старшим. Під час поверхневого огляду забороняється спускатися у колодязі. При глибинному огляданні каналізаційної мережі вилітають трьох працівників, один з яких призначається старшим. Огляд камер і спеціальних колодязів, а також трубопроводів мережі повинні виконувати тир-чотири працівника на чолі з начальником, який несе повну відповідальність за безпеку аварійно-відновлювальних робіт.
Для робіт, пов'язаних зі спуском у каналізаційні колодязі, створюється бригада з трьох чоловік: один працює у колодязі, другий -на поверхні, а третій спостерігає за тим хто працює у колодязі і в разі необхідності надає йому допомогу. Доручати спостерігаючому будь-яку іншу роботу, поїси працюючий не вийде з колодязя на поверхню,
забороняється. Відповідальність за безпечне виконання робіт у колодязі покладається на начальника.
При технічному огляданні прохідного каналізаційного каналу повинні бути присутніми відповідальні працівники експлуатаційної служби. Для цієї' роботи призначається не менше семи чоловік Огляд здійснює дві групи. Одна група, не менше трьох осіб на чолі з начальником, проходить каналом, друга група, не менше чотирьох чоловік на чолі з помічником начальника, знаходиться на поверхні і спостерігає за переміщенням першої групи.
Для роботи у каналі кожний працівник забезпечується вибухобезпечним акумуляторним ліхтарем і кисневим ізолюючим протигазом. Наявність газу в колодязях перевіряють за допомогою бензинової лампи ЛБВК. У випадку необхідності група, що знаходиться на поверхні, надає допомогу тим, що проходять каналом.
Для роботи у колекторах і на каналах бригада складається з п'яти чоловік. Двоє з них працює у колекторі, один спостерігає за ними у найближчому до місця робіт колодязі, бригадир з одним робітником перебувають на поверхні. Робітник що спостерігає в колодязі за ходом робіт повинен мати шланговий протигаз, а ті, що працюють у колекторі - кисневі ізолюючі протигази, вибухобезпечні акумуляторні ліхтарі напругою 12 В, газоаналізатор і бензинову лампу ЛБВК.
Всі захисні пристосування, робочий інструмент і обладнання, що видається робітникам, повинні бути у справному стані. Лампи ЛБВК до початку робіт заправляють, перевірюють на герметичність і пломбують. Відновлювальні роботи у колодязі виконують при запаленій бензиновій лампі, що встановлюється біля устя вхідної труби. При затуханні чи пошкодженні лампи роботу припиняють, а працівники негайно піднімаються на поверхню землі. Запалювати у колодязі загаслу лампу категорично забороняється.
В процесі виконання відновлювальних робіт необхідно слідкувати за тим, щоб завчасно і постійно була відкрита якомога більша кількість колодязних люків, розташованих вище і нижче місця робіт, щоб створити необхідні умови для вентиляції.
4.2. Надання першої долікарняної допомоги. Види уражень організму
Порушення режимів експлуатації машин, механізмів, обладнання або технологічних процесів може призвести до надзвичайної ситуації наслідком якої може бути загибель людей або порушення цілісності тканин та органів тіла людини,
В сучасному техногенному середовищі постійно зростає вплив на організм людини цілого комплексу дестабілізуючих чинників природного або виробничо-побутового характеру. У виробничо-побутових умовах при виконанні деяких технологічних і побутових процесів ще значне місце посідає ручна фізична праця, що може кваліфікуватися як дуже важка та напружена і супроводжуватися
 |
постійною небезпекою виникнення аварійної ситуації, що викликає розвиток "стресу очікування" як одного з видів психогенного впливу.
Вказані чинники ставлять високі вимоги до організму людини, призводять до надмірного високого функціонального напруження результатом чого може бути травматичне ушкодження або швидке прогресування професійних та загальних захворювань. Враховуючи специфіку впливу на організм людини чинників техногенного середовища стає надзвичайно актуальним оволодіння навичками, методами та засобами забезпечення виживання в умовах надзвичайних ситуацій шляхом надання само- і взаємодопомоги.
В умовах надзвичайних ситуацій травматичні порушення функцій організму можуть спричинятися механічним, термічним, хімічним, психічним впливом або специфічною дією електричного струму чи променевої енергії.
Травматичні ушкодження від механічних моментів переважно бувають гострими, виникають раптово і призводять до порушень різної тяжкості у тканинах і органах, а у тяжких випадках - до травматичного шоку або навіть до фатального наслідку. Від сили і тривалості дії травмуючого моменту і локалізації травми залежить відповідна реакція організму, яка може проявитися у місцевому виливі крові, запальному процесі, омертвінні (некрозі) і загибелі тканин, органу або цілого організму, що зазнав дії травмуючого чинника.
Внаслідок механічної травми ушкодження можуть бути відкритими (рани) або закритими (забиття, струс, переломи, розтяжіння, вивихи, розриви внутрішніх органів, ушкодження мозку, серця, легенів, органів черевної порожнини) При механічних травмах в тій чи іншій мірі ушкоджуються кровоносні судини, що супроводжується крововиливами в тканини, порожнини тіла або кровотечею, що при пораненні великих судин може виявитися смертельним.
Термічні ушкодження виникають під дією на організм людини високих і низьких температур. Перші призводять до опіків, другі -відмороження. Опіки можуть виникати під дією на тканини кислот, лугів, отруйних речовин.
Під дією дестабілізуючих чинників надзвичайних ситуацій можуть виникати психогенні травми. Вплив тяжких, раптових емоційних переживань (переляк, страх, нервове потрясіння), може призвести до гострої реакції у вигляді шоку, втрати свідомості, а також до тривалого патологічного стану (неврозу, тіку і ін.).
При одночасній дії двох або більше травмуючих моментів можуть виникати змішані травми (наприклад, електротравма супроводжується термічним опіком).
При падінні з висоти, при забитті голови внаслідок аварій на транспортних засобах, при повітряних контузіях або від розривів снарядів може бути струс мозку. Ці травми не мають видимих грубих
структурних змін, але призводять до гострого порушення функцій мозку. Залежно від виражених симптомів струс мозку може мати легку, середню або тяжку форми. Одним з основних симптомів струсу мозку є втрата свідомості, що раптово настає після травми і залежно від тяжкості триває від декількох хвилин до декількох годин. Другим за частотою симптомом є нудота і рвота. Характерні також розладнання пам'яті і випадіння подій, що мали місце до травмування. Під впливом травми більш всього страждає судинна система мозку; у тяжких випадках у потерпілих виникає набряк мозку і множинні точкові крововиливи. Досить часто наслідком цієї травми є головна біль, запаморочення, швидка втома, безсоння, протягом року спад працездатності.
Від короткочасної дії тупого предмета на поверхні тіла людини виникає забите ураження тканин і органів без порушення цілісності шкіри, але з наявністю крововиливу в глибинних тканинах.
Забиття виникають при ударах, падіннях, обвалах ф т.ін. При травмуваннях спостерігаються забиття легкі, середньої тяжкості і тяжкі. При забитті відбувається швидке стиснення зовнішніх покровів і підстилаючих тканин. Шкіра при забитті не ушкоджується внаслідок її великої еластичності. Ступінь ушкодження знаходиться у прямій залежності від сили удару. Великий опір удару чинять м'язи, які в момент травмування рефлекторно напружуються.
Внаслідок забиття іноді біль буває настільки сильною, що може визвати шок. При забитті може відбуватися не тільки роздавлювання тканин, але і їх розрив. Крововиливи на місці забиття можуть бути точковими і підшкірними, більш глибокими у рихлій тканині клітчатки (синяк), а також у вигляді значного накопичення крові у підстилаючих тканинах (гематоми).
При забитті на місці ушкодження виникає припухлість і крововилив; частина тканин, що зазнала роздавлювання відмирає і розпадається. При великих гемотомах і роздавлюваннях тканин відбувається всотування вилитої крові і продуктів розпаду омертвілих тканин, що призводить до підвищення температури і погіршення загального стану організму (розбитість, головний біль).
Забиття тієї чи іншої ділянки тіла у людини може супроводжуватися ушкодженням різних органів: забиття голови, струс мозку, забиття грудинної клітки, - крововиливом, у порожнину плеври, забиття живота може призвести до розриву селезінки або сечового міхура і ін. При струсах мозку необхідно забезпечити спокій, постільний режим (2-3 тижні). До звичайних умов життя потерпілий повинен переходити поступово. До розумової або фізичної праці можна приступати не раніше ніж через 2 місяці Забиття кінцівок призводить до переломів кісток і крововиливу у суглоб), а напруженого м'язу до його розриву або відриву сухожилків і т.ін.
4.2.1. Надання допомоги при опіках
Під дією високої температури, хімічних речовин, електричного- струму, сонячних і рентгенівських променів виникає опікове ушкодження тканин. Опіки б\вають первинні і вторинні. Вторинні опіки є наслідком займання одягу та
охоплення тіла полум'ям.
Виділяють чотири ступеня опіків; / ступінь - еритема і набрякання шкіри, почервоніння шкіри; // ступінь - утворення пухирів, омертвіння шкіри, відмирає роговий, блискучий шар епідермісу;
III ступінь - некроз епідермісу, омертвіння шкіри. її глибоких шарів, м'язів, тканин, частковий некроз дерми, струпи, кровотечі;
IV ступінь - некроз (обвуглювання) шкіри і м'яких тканин, обвуглюється шкіра, уражуються м'язи, сухожилки, кістки.
Одна третя чи одна друга частина ураженої опіком шкіри, внутрішніх тканин ведуть до шоку, колапсу або смерті. За глибиною ураження опіки поділяються на поверхневі (І, ІІ ступені), що виліковуються за рахунок здорової шкіри і епітелію шкіряних придатків та глибокі (III, IV ступені), що можуть загоїтися тільки внаслідок крайової епітелізації (при обмежених опіках) або після проведення пластики шкіри.
Площу опіку найкраще визначати за правилом дев'ятки: шкіряний покрив голови і шиї складає 9% від загальної площі шкіри, однієї руки -9%, передньої поверхні тулубка - 18%, задньої - 18%, однієї нижньої кінцівки 18%, інші - 1%. Площа долоні дорослої людини складає 1-1,2% від загальної площі тіла.
Радіаційні опіки виникають внаслідок прямої дії іонізуючого випромінювання. Існує п'ять ступенів радіаційних опіків:
I - опіки первинної еритеми. Через 1-2 години з'являється почервоніння, що триває від кількох годин до 2-6 діб;
II - прихований опік, триває від кількох годин до 2 діб;
III - період гострого запалення, поступове утворення вторинної еритеми, набряків, ерозії, виразки на ураженій шкірі з різким болем, триває від 2-х тижнів до кількох місяців;
IV - відновлення (завершення) процесу, поступове зменшення еритеми і гоєння ран, глибокі виразки, що негояться рогами.
V - період віддалених наслідків - виникає атрофія підшкірної основи, сухість і порушення пігментації шкіри, виразки, рубці.
Ліквідування: місцева гіпотермія, інфільтрація уражених тканин 0.25% розчином новокаїну, новокаїнова блокада, змащення шкіри стерильною олією, накладання фурацелінових пов'язок, хірургічне лікування.
При термічних опіках накладають стерильну пов'язку, обмотують людину простирадлом, забезпечують тепло, дають теплий чай, солодку каву, обтирають спиртом, одеколоном, горілкою чи змащують ними пов'язки та бинти. При шоку дають пити 20 крапель валер'янки чи краплі Зелені на, 2-3 чарки вина чи горілки.
При хімічних опіках 10-20 хв. промивають обпечене місце струменем поточної води.
При опіках лугом накладають пов'язку з марлі змочену розчином борної кислоти (1 грам на склянку води).
Забороняється відривати пухирі, а також відривати від них одяг, бо це може призвести до інфекції та збільшити термін лікування ран. Заборонено змащувати рани маслом, мазями або засипати порошками.
При важких обширних опіках (понад 30% шкіри) розвивається загальне ураження організму, що супроводжується важким шоком (опікова хвороба) виникають зміни у центральній нервовій системі (біль), зміни складу крові, інтоксикація організму. Чим більша поверхня опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені явища травматичного шоку.
Порушення функцій внутрішніх органів при опіках виникає внаслідок великого виділення через опікову поверхню плазми крові, отруєння організму продуктами розпаду змертвілої тканини, що всотуються організмом з опікової зони. З'являється головний біль, загальна слабкість, рвота. Потерпілому часто і потрошки дають пити воду з питною сіллю (1/2 чайної ложки соди+чайна ложка солі на 1 літр води)
Для опікових пов'язок використовують стерильний бинт, індивідуальний пакет. Обпечену поверхню можна закрити чистою бавовняною тканиною, пропрасованою або змоченою етиловим спиртом, горілкою, пермонганатом калію, що зменшить біль. Для знімання шоку потерпілому вводять наркотичні речовини (морфій, промедол), дають пити гарячу каву, чай з вином, небагато горілки та тепло вкривають.
При опіках фосфором опускають ушкоджену частину тіла у воду і там знімають частину фосфору пінцетом, шкіру обробляють 5% розчином мідного купоросу і закривають сухою чистою пов'язкою.
При ураженні радіоактивними речовинами отруйні речовини всотуються в кров значно швидше, ніж при їх попаданні на неушкоджену шкіру: ними можуть бути заражені шкіряні покрови, очі, органи дихання і органи травлення. Отруйні речовини можуть потрапити на поверхню ран і опіків у вигляді крапель, аерозолів і газоподібних речовин.
Характерною ознакою комбінованого хімічного опіку є фібрилярне посіпування м'язових волокон у рані та навколо неї, посилене потовиділення з шкіряного покрову, що її оточує. Фібрилярне посіпування м'язів може переходити у загальні судоми, з розвитком бронхоспазм.
При опіках 3-4 ступенів важкості уражені тканини набувають вигляду вареного м'яса, порушується скорочення м'язів, вони легко рвуться, можуть утворюватися між м'язові флегмони, гнійні метастази. При зараженні опікових ран виникає різкий біль, посилюється кровотеча, навколо рани з'являються набряки шкіри, пухирці, глибокий некроз тканин, явище загальної інтоксикації.
До невідкладних заходів першої долікарняної допомоги належить: введення антидоту, дегазація отруйної речовини, інгаляція кисню, введення серцевосудинних і протисудомних засобів нейтралізації отруйних речовин на шкірі.
4.2.2. Надання допомоги при отруєннях
Бурхливий розвиток хімічної промисловості супроводжується впровадженням і широким використанням хімічних речовин в різноманітних сферах життєдіяльності і побуту людини. В наш час синтезовано понад 6 млн. хімічних речовин і сполук з яких 60 тис. має практичне використання. У зв'язку з цим виникає небезпека прояву безпосередньою і віддаленого шкідливого ефекту хімічних речовин на організм людини.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
