Вирішення питань пожежної безпеки входить до компетенції Міністерства внутрішніх справ, яке забезпечує:
- здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів та об'єктів народного господарства, координацію діяльності міністерств, інших, центральних органів державної влади з питань вдосконалення пожежної охорони;
отримання від підприємств та всіх органів виконавчої влади інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань.
Рішення МВС з питань пожежної безпеки, що належать до його компетенції, є обов'язковими для органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій та громадян.
Для координації та вдосконалення роботи пов'язаної з забезпеченням пожежної безпеки та контролем за її проведенням, в апаратах міністерств, та інших органах виконавчої влади створюються служби пожежної безпеки, а на підприємствах пожежно-технічні комісії.
З метою захисту життя і здоров'я населення, приватної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах створюється пожежна охорона, яка поділяється на державну, відомчу та добровільну.
Підрозділи Державної пожежної охорони створюються в населених пунктах, а також на підяриємствах та інших об'єктах незалежно від форм власності, що мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ, входить до системи МВС і здійснює державний пожежний нагляд.
Державна пожежна охорона є одночасно складовою частиною державної системи Цивільної оборони і у межах своєї компетенції вирішує питання мобілізаційної підготовкн.
Основним завданням Державної пожежної охорони є:
- нормативне регулювання в галузі пожежної безпеки і контроль за дотриманням протипожежних вимог;
- запобігання пожежам та нещасним випадкам на них;
- організація гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.
Фінансове та матеріально-технічне забезпечення пожежної охорони, будівництво її об'єктів і споруд здійснюється за рахунок держаного бюджету, а також місцевих бюджетів і коштів від гаддриємств, що охороняються. Гасіння пожеж здійснюється безкоштовно. При гасінні пожеж основним бойовим завданням особового складу Державної пожежної охорони є рятування людей у разі загрози їх життю і ліквідація пожеж у такому обсязі, якого вона набула до моменту прибуття підрозділів Державної пожежної охорони.
Під час гасіння пожеж пожежна охорона має право доступу в усі жилі, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-які. захсда, спрямовані на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на шішідаїцю пожеж. Всі підрозділи і служби, що залучаються до ліквідації пожеж підпорядковуються керівникові гасіння пожеж. На кожну пожежу після її ліквідації комісія складає акт. Порядок та організацій) ведення державного обліку пожеж та їх наслідків визначають "Правила обліку пожеж", затверджені Кабінетом Міністрів 24 липня 1994 р.
5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
Управління - це функція організованої системи будь-якої природи (технічної, біологічної, соціальної), що забезпечує збереження їх відповідної структури, підтримку режиму дальності, реалізацію програми, мети діяльності.
Матеріальне і духовне виробництво, предметна діяльність неможливі без відповідної організації, порядку, розподілення функцій людини, встановлення її місця в колективі, що здійснюється за допомогою механізму управління. Таким чином управління - це система оргашзацшних, соціальних, технічних механізмів, що здійснюють цілеспрямовану дію на будь яке виробництво або об'єкт.
Управління безпекою життєдіяльності - це організаційний вплив на систему "людина-середовище" з метою досягнення заданих заздалегідь результатів. Управління має за мету процес пізнання закономірностей функціонування системи, тенденцій її розвитку і розробку відповідної програми діяльності. В міру вивчення об'єктів і глибини функціонування системи на всіх етапах її становлення (від проектування, будівництва, експлуатації, старіння, зносу і ін.) значно зменшується значення елементів стихійності в процесах управління.
На сучасному рівні розвитку техніки і науки не^-ігерованими лишаються тільки деякі стихійні сили природи, що мають суттєвий вплив на безпеку життєдіяльності. Не піддаються строгому регулюванню: ступінь ризику, деякі потреби людей, їх мотиви, емоції, хоч кожне з них і носить елементи випадковості, у своїй масі вони мають статистичний характер і ймовірність їх прояву може бути більш менш точно обрахована. Це дає можливість також управляти цими чинниками і впливати на їх прояви.
Управління безпекою життєдіяльності - це свідоме переведення
об'єктів управління з одного стану небезпеки в інший стан - менш небезпечний або
З??
безпечний. При цьому потрібно об'єктивно дотримуватися умов економічної і технічної цілеспрямованосгі, отриманих результатів по відношенню До втрачених коштів.
В управлінні безпекою життєдіяльності дотримуються системного підходу. Вимога системного підходу до проблем управління полягають в обліку необхідного і достатнього числа компонентів, якими має визначатися стан безпеки керованого об'єкту.
Важливість принципу системного аналізу зводиться до того, що процес прийняття рішення повинен починатися з виявлення, встановлення і чіткого формування кінцевої мети. В управлінні системою всю проблему щодо забезпечення життєдіяльності необхідно розглядати як єдине ціле. Для прийняття відповідного рішення необхідно виконати аналіз альтернативних шляхів досягнення кінцевої мети. Окремі складові частики і компоненти альтернативних шляхів досягнення мети не повинні вступати в конфлікт з загальною метою.
При такому підході мета, що розглядається «а даному рівні або етапі повинна відповідати вимогам реальності, мати кількісну характеристику, відповідність, адекватність, ефективність та бути контрольованою.
В системі управління безпекою життєдіяльності найбільш складним завданням є формування мети. Мету потрібно розглядати як ієрархічне поняття. Програма управління повинна завжди бути спрямованою на досягнення конкретної кінцевої мети з максимальним забезпеченням безпеки життєдіяльності керованої системи.
Вимоги щодо безпеки мають базуватися та розглядатися на стадіях повного циклу предметної діяльності, починаючи з наукового задуму, розробки проекту, його експертизи і реалізації, випробування, виробництва, транспортування, експлуатації, модернізації і реконструкції до консервування або захоронення.
Управління безпекою життєдіяльності - це процес в якому можна виділити декілька функцій:
1. Аналіз та всебічна оцінка стану об'єкту;
2. Прогнозування і планування заходів для досягнення мети, надійності і завдань управління;
3. Організація виробництва предметної діяльності, тобто безпосереднє формування управляємої і управляючої систем;
4. Контроль та нагляд, тобто створення досконалої системи спостереження і перевірки за станом організації управління;
5. Визначення ефективності запропонованих заходів та засобів для конкретних умов;
6. Стимулювання, тобто форма виливу, що спонукає співучасників предметної діяльності, управління творчо вирішувати проблеми щодо безпеки життєдіяльності.
В управлінні безпекою життєдіяльності виділяють світоглядний, соціальний, фізичний, екологічний, медичний, технічний, організаційно-оперативний, правовий (юридичний) і економічний аспекти, які потрібно вирішувати як до початку функціонування системи так і в процесі її експлуатації.
Управління передбачає здійснення суб'єктом керування цілого ряду послідовних операцій: підготовку і прийняття рішень (директив, планів, законів, норм, правил та ін.), організацію виконання правильних рішень, контроль і нагляд за їх виконанням, підведення підсумків. Управління1 неможливе без регулярного обміну інформацією між компонентами і складовими системи, а також даної системи з оточуючим навколишнім середовищем.
Відповідна інформація дозволяє суб'єкту управління безпекою життєдіяльності мати уявлення про стан системи в кожний даний момент часу, про досягнення (або недосягнення) заданої мети для того, щоб вплинути на систему та забезпечити виконання управлінського рішення.
В наш час питання управління безпекою жігттєдіяльності вийшли за рамки компетенції тільки специфічних органів управління (керівника, спеціаліста), в їх рішенні мають приймати участь трудові колективи, кожна людина як суб'єкт предметної діяльності. Значний розвиток внесла наука у технічні засоби управління. В багатьох галузях діяльності створено ав-юматизовані системи управління (АСУ), системи управління охороною праці (СУОЩ т. ін.
Система управління охороною праці - це регламентована нормативними документами сукупність взаємозв'язаних організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і сощально-економічних заході», спрямованих на формування безпечних і нешкідливих умов праці.
Метою системи управління охороною праці є визначення єдиного підходу до вирішення завдань забезпечення здорових і безпечних умов праці, підняття активності і відповідальності робітників і інженерно-технічних працівників за дотримання норм і правил з охорони праці, почуття колективної відповідальності за усунення причин, що призводять до травматизму на кожному робочому місці будь-якого структурного підрозділу виробництва.
Однак в управлінні системою безпеки жштєдіжльності необхідно виробити нові оргашзаційнг форми, методи і засоби угфавління, навчити людину так, щоб юна не створювала травмонебезпечиі ситуації, а створивши вміла адекватно відреагувати.
Управління безпекою життєдіяльності повинно базуватися на дотриманні законодавства про працю, виконання законів Верховної Ради, що стосується даного питання, а також постанов, директивних актів. Указів, відповідних розпоряджень Уряду та Кабміну, органів Державного нагляду, вимог стандартів, правил та інструкцій з проблем безпеки.
Управлінські рішення щодо безпеки життєдіяльності розробляються на підставі глибокого аналізу стану об'єкту з врахуванням вимог нормативних документів, реальних можливостей і термінів виконання кожного заходу.
При отриманні управлінських рішень з вищестоящої інстанції кожен керівник структурної ланки визначає відповідальних за реалізацію даного
379
рішення, вказує порядок доведення рішення до виконавця і встановлює конкретніш термін його виконання.
Правильна розробка управлінських рішень, конкретних завдань для функціональних служб і посадових осіб, визначення відповідальних осіб за забезпечення безпеки дає повну підставу керівнику підприємства вимагати повного виконання намічених заходів' щодо безпеки життєдіяльності.
5,2.1. Організація та координація робіт по захисту населення
Для організації та координації робіт щодо безпеки життєдіяльності утворюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій. Державні комісії з надзвичайних ситуацій діють при Кабінеті Міністрів країни, в областях, містах, регіонах, як на постійній основі, так і у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.
До функцій Державних комісій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів щодо попередження можливих аварій та катастроф. Усі завдання щодо ліквідації надзвичайних ситуацій повинні здійснюватися у максимально короткий термін та у відповідній послідовності.
Організація та координація робіт має за мету у першу чергу вирішувати завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку або зменшення впливу надзвичайних ситуацій і завдання з підготовки та виконання рятувальних та ін. невідкладних робіт.
Захист населення має базуватися за принципом постійного керівництва усіма заходами щодо захисту населення керівниками всіх рівнів у поєднанні з відповідальністю за життя та здоров'я людей. Цей принцип закріплений у діючому Законі "Про цивільну оборону". Згідно з чинним законом органи державної виконавчої влади включені у систему захисту населення (ст. 1).
Органи виконавчої державної влади, адміністрація підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання здійснюють керівництво заходами щодо захисту населення (ст.З).
З цією метою виконується організація та координація робіт по сповіщенню населення про небезпеку або загрозу небезпеки; евакуація людей та тварин з небезпечних зон.
Евакуація людей здійснюється з районів можливого негативного впливу наслідків надзвичайної ситуації мирного та воєнного часів, коли виникає загроза життю та здоров'ю населення. Евакуаційні заходи плануються при загальній загрозі аварії на атомній станції, при аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин, загрозі катастрофічного
затоплення місцевості, масових лісових та торфяних пожеж, катастрофічних землетрусів або ситуацій воєнного характеру.
і Підставою для евакуації є рішення Уряду, а у невідкладних випадках -рішення про евакуацію приймає голова місцевої державної виконавчої влади, де сталося лихо. Для цієї мети використовується весь наявний транспорт.
Організація та координація робіт включає: використання засобів профілактиіки захворювань, травматизму, надання медичної та ін. допомоги;
|
локалізація аварій, зупинка або зміна технологічного процесу, попередження та гасіння пожежі; приведення у готовність органів управління, сил і засобів для рятувальних робіт, ведення розвідки у вогнищах ураження, оцінка ситуації що склалася.
Для організації і координації процесами захисту населення у надзвичайних ситуаціях використовується державна система пунктів управління, захищених, обладнаних засобами зв'язку і життєзабезпечення. На всіх рівнях таких пунктів повинно бути два - основний і запасний. На обласному рівні - один пункт управління розташовується в місті, де знаходяться органи державної виконавчої влади, і другий - в позаміській зоні. Обидва пункти обладнуються засобами зв'язку, оповіщення та системою життєзабезпечення.
Для виконання рятувальних та невідкладних робіт, які потребують спеціальної кваліфікації, особового складу і застосовування спеціальних технічних засобів створюються спеціалізовані формування. Вони мають три рівні підпорядкування - центральний, територіальний та об'єктовий, що підпорядковуються відповідно Кабміну, місцевій державній адміністрації та адміністрації підприємства. На ці формування покладаються рятувальні та
евакуаційні роботи в умовах надзвичайних ситуацій та надання медичної допомоги потерпілим, а також профілактичні роботи щодо запобігання аварій та катастроф.
Організаційні роботи включають завчасну розробку інженерно-технічних рішень щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій, науково-обгрунтований прогноз наслідків надзвичайних ситуацій, безпосереднє спостереження за станом потенційно-небезпечних об'єктів та їх впливом на середовище.
Територіальні органи виконавчої влади контролюють виконання заходів через штаби цивільної оборони. Невиконання відповідних завчасно розроблених заходів може бути підставою для тимчасового припинення діяльності підприємства за поданням штабу цивільної оборони.
У всіх ланках міських та позаміських пунктів управління створюється система оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій. Основу систем повідомлення про надзвичайну ситуацію становлять автоматизовані системи централізованого оповіщення, мережі зв'язку та радіомовлення, а також спеціалізовані заходи.
Оповіщення населення забезпечується поданням сигналу "Увага всім" та мовної інформації за допомогою засобів радіомовлення та телебачення. Оповіщення сил цивільної оборони і населення забезпечує вищий штаб цивільної
оборони адміністративно-тєриторіальної одиниці. Додатково в державі створена локальна система оповіщення про загрозу катастрофічного затоплення у разі руйнування гідротехнічних споруд на річні Дніпро.
. Деякі види надзвичайних ситуацій можна прогнозувати довгостроковим або короткостроковим прогнозом, що дає можливість завчасно спланувати, для конкретних ситуацій, основні заходи з ліквідації їх наслідків. Проведення робіт за завчасно підготовленим планом (з відповідним доповненням згідно з реальною ситуацією) дозволить значно прискорити ліквідаційні та рятувальні роботи та зменшити масштаб наслідків аварій або катастроф.
Найефективніша організація і координація робіт щодо ліквідації наслідків, надзвичайної ситуації буде можливою за умов, коли швидко і з високою пунктуальністю відбувається розгортання сил та засобів швидкого реагування, коли усі формування, і насамперед рятівні, аварійно-технічні, протипожежні, медичні, негайно приступають до рятування населення у вогнищах надзвичайної ситуації. Першими включаються у проведення рятувальних робіт формування, що прибули на об'єкти у першу чергу. Потім темп виконання робіт нарощується за рахунок введення наступних змін. Тривалість робочих змін встановлюється залежно від реальної ситуації. Роботи повинні проводитися безнерервно до повної ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Сили швидкого реагування в першу чергу спрямовують на основні ділянки міста або об'єкти, де може знаходитися найбільша кількість потерпілих, у важких умовах. Формування використовуються у вогнищах ураження з врахуванням їх спеціалізації. Таке використання формувань може забезпечити високу продуктивність і швидке завершення робіт. Виконання робіт не за спеціальністю допускається лише у надзвичайних випадках. При виконанні робіт у вогнищах надзвичайних ситуацій необхідно дотримуватися вимог безпеки особливо при діях у небезпечних зонах та на заражених ділянках.
Роботи у вогнищах надзвичайних ситуацій ведуться з використанням засобів механізації і тільки при їх відсутності вручну. Потрібно вжити всіх заходів, щоб засоби механізації експлуатувалися з високим коефіцієнтом використання, а місця робіт були забезпечені всім необхідним (пальним, водою).
Організація навчання населення повинна здійснюватися на всіх рівнях підготовки (в школі, технікумі, коледжі, на заняттях цивільної оборони). Кожна людина повинна знати правила та прийоми захисту, надання допомоги та самодопомоги.
Місцеві органи державної влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання об'єктами народного господарства і
громадянами законодавства з питань цивільної оборони.
Для забезпечення захисту населення від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, на території держави впроваджуються єдині вимоги до безпеки функціонування потенційно небезпечних об'єктів.
Ці вимоги враховують метеорологічні та інші природні чинники, що впливають на наслідки діяльності підприємств, утримання запасів сильнодіючих отруйних речовин в нормативних межах; розміщення їх поза межами житлової забудови міста; виконання інженерно-технічних заходів захисту; додержання норм та правил техніки безпеки на виробництві.
На потенційно небезпечних об'єктах створюються автоматизовані системи виявлення зараження, вогнищ займання і ін. Список таких об'єктів визначає Кабмін за поданням штабу цивільної оборони.
Організація життєзабезпечення населення в потерпілих районах здійснюється шляхом тимчасового розселення людей, забезпечення їх необхідними санітарно-гігієнічними засобами, а також соціально-психологічною реабілітацією.
5.2.2. Система органів управління та нагляду за безпекою життєдіяльності
Вищим державним органом, що здійснює державне управління безпекою життєдіяльності є Кабінет Міністрів. Він забезпечує реалізацію державної політики щодо безпеки життєдіяльності, затверджує Національну програму з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо безпеки життєдіяльності і порядок створення та використання фондів для вирішення цих проблем.
Головною метою Національної програми є створення державної системи управління безпекою праці, що сприяє вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного, наукового та економічного забезпечення безпеки. Національна програма поліпшення стану безпеки, розробляється на п'ятиріччя та кожний поточний рік.
Державна, політика в галузі безпеки життєдіяльності базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємств, відповідальність власника за стан охорони праці на підприємстві, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.
Для реалізації програми державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів створена Національна Рада з питань безпеки життєдіяльності населення.
Національна рада здійснює такі функції: розробляє заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму;
організовує та забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів і рішень Уряду, опрацювання національної програми і законопроектів з питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабміну пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;
здійснює перевірку діяльності центральних і місцевих органів виконавчої
влади у галузі охорони життя людей на виробництві, заслуховує на своїх
засіданнях звіти керівників з питань, що входять до її компетенції,
вирішує питання контролю за виконанням укладених договорів і угод у
галузі охорони життя людей, на виробництві та профілактики побутового
травматизму, бере участь у міжнародному співробітництві з цих питань.
Рішення Національної Ради прийняті в межах її компетенції, є
обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами
державної виконавчої влади, підприємствами та окремими громадянами.
Положення "Про Національну Раду з питань безпеки життєдіяльності"
затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 15.03.93р.
При Кабінеті Міністрів державне управління охороною праці здійснює Державний комітет по нагляду за охороною праці; Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.
Повноваження Державного комітету по нагляду за охороною праці в галузі створення безпечних і нешкідливих умов праці закріплені в Законі "Про охорону праці" (ст. 39), а також у Положенні про Комітет від 4 травня 1993р.
Держнаглядохоронпраці утворено постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 1993р "Про питання нагляду за охороною праці на базі Державного Комітету по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому господарстві".
Комітет здійснює функцію державного нагляду за охороною праці в галузях народного господарства за винятком специфічних питань, що стосуються гігієни праці, пожежної, ядерної, радіаційної безпеки, які належать до компетенції інших органів державного нагляду. Цей комітет здійснює нагляд за виконанням заходів, що забезпечують безпечне обслуговування електричних та теплоспоживаючих установок (до 1 січня 1994р. ці функції виконували органи державного енергетичного нагляду Міністерства енергетики).
У складі Держнаглядохоронпраці на місцях створено ряд територіальних управлінь та підпорядкованих їм інспекцій, що діють за галузевим принципом або видами нагляду.
Державний комітет в галузі охорони праці здійснює:
нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці всіма підприємствами незалежно від форм власності;
розробляє пропозиції щодо вдосконалення та застосування законодавства
про охорону праці, вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів, бере участь
у роботі Національної Ради з питань безпечної життєдіяльності
населення.
Вищезгадані функції Державного нагляду та контролю за додержанням
законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці покладаються
згідно з чинним законодавством на:
Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки; Державний пожежний нагляд Міністерства внутрішній справ; Державні органи санігарно-епідеміологічної служби МОЗ. Ці органи діють незалежно один від одного, в межах своєї компетенції на підставі відповідних положень. Однак координація роботи зазначених органів покладається на Державний комітет по нагляду за охороною праці, якому доручено виконувати функцію комплексного управління охороною праці на державному рівні.
Комітет за участю міністерств та інших органів державної виконавчої влади розробляє національні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює їх виконання, а також здійснює управління державним фондом охорони праці.
Держнаглядохоронпраці бере участь в міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організовує виконавця міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища.
5.2.3. Функції органів державного нагляду за охороною праці
Органи державного нагляду за охороною праці у своїй діяльності не 'залежать від будь-яких господарських органів, місцевих адміністрацій і Рад народних депутатів. Функції наглядових органів визначаються Положенням про кожний з цих органів.
Державний комітет, стосовно покладених на нього наглядових функції організовує та здійснює нагляд за:
безпекою технологічних процесів, технічним станом будов, які
експлуатуються, будуються або реконструюються, а також обладнанням.
машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами;
виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією і експлуатацією
машин, механізмів, устаткування згідно з вимогами нормативних актів;
виготовленням, транспортуванням, зберіганням, використанням та
обліком вибухових матеріалів і виробів на їх основі;
і
умовами будівництва та експлуатації підземних споруд, розробкою родовищ корисних копалин, захороненням шкідливих речовин і відходів роботою служб внутрівідомчого контролю та служб охорони праці підприємств щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці; готовністю воєнізованих та інших професійних аварійно-рятувальних формувань до локалізації і ліквідації аварій та ін.
Періодичність перевірки підприємств та об'єктів встановлюється Комітетом залежно від стану умов праці та потенційної небезпеки виробництва. Держнаглядохоронпраці здійснює такі функції:
реєструє об'єкти газового комплексу, котельні, установки і посудини, що
працюють під тиском, трубопроводи для пари та гарячої води, підйомні
споруди, великотоннажні автомобілі та інші технологічні транспортні
засоби, склади вибухових матеріалів та інші об'єкти, що потребують
реєстрації відповідно до чинних нормативних актів;
проводить технічний огляд і випробування об'єктів котлонагляду,
газового комплексу, підйомних споруд на їх відповідність встановленим
вимогам, контролює своєчасність проведення огляду і випробувань.
Комітет здійснює експертизу проектів будівництва розробок нових
технологій, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на
відповідність їх нормативним актам. Дає дозвіл на введення і початок роботи
нових і реконструйованих об'єктів, виготовлення і передачу у виробництво
зразків нових машин, налагодження та експлуатацію посудин, що працюють
під тиском, трубопроводів для пари і гарячої води, підйомних споруд,
устаткування об'єктів газового комплексу.
Держнаглядохоронпраці видає дозвіл на право придбання промислових вибухових матеріалів для проведений підривних робіт, погоджує заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників і населення в разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або перевищення допустимих об'ємів їх зберігання.
Комітет здійснює облік та аналіз аварій і нещасних випадків на виробництві, розробляє на цій основі пропозиції про профілактику аварійності і виробничого травматизму.
На госпрозрахунковій основі здійснює діагностику устаткування, державний технічний огляд і реєстрацію великовантажних автомобілів та інших технологічних транспортних заходів, що не експлуатуються на вулично-дорожній мережі загального призначення, а також навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці.
5.2.4. Комітет з ядерної та радіаційної безпеки
До складу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки входить Державний Комітет з ядерної та радіаційної безпеки.
Основними функціями цього наглядового органу є: контроль за додержанням норм і правил радіаційної безпеки об'єктів ядерної енергії, зберігання, транспортування, застосування та поховання токсичних, радіоактивних та інших особливо небезпечних речовин та матеріалів;
визначення та затвердження норм і правил з ядерної та радіаційної безпеки, захист" ядерних матеріалів, конструювання та експлуатації обладнання станцій та джерел іонізуючого випромінювання: організація і проведення екологічної експертизи проектів, визначення вимог до їх розташування та проектування;
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |