охолодженим, порушуючи термоізоляцію. Активні плавальні рухи сад здійснювати лише тоді, кода видно землю
або шлюпку, а людина знаходиться від цнх орієнтирів на відстані, що можна
подолати протягом 30-50 хвилин.
Перебуваючи в рятувальному плоті, шлюпці чи воді, людина повинна
намагатися подолати розгубленість. Зберігати віру та самоводвдіння, бути
впевненою я те, що її шукають, знайдуть та врятують. Така поведінка в
екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.
3.2.6. Техногенна небезпека при виконанні будівельних робіт
Чинники небезпеки прн виконанні монтажних робіт
Головними напрямками будівельної галузі є вдосконалення конструктивно-планувальннх рішень будівель і споруд, зменшення їх часи і скорочення долі ручної пралі на монтажних роботах.
В загальному об'ємі будівельних робіт монтаж збірних залізобетонних конструкцій характеризується більшою кількістю аварійних ситуацій порівняно з монтажем стальних, дерев'яних та інших конструюєш.
Основним причинами характерних аварій і катастроф при монтажно-будівельних роботах є:
прямі помилки проектування поєднані з помилками, допущеними під час монтажу будівельних конструкцій;
відсутність або недостатність вказівок з техніки безпеки в технологічних картах;
прийняття в проектах технічних і технологічних рішень. що не відповідають вимогам безпечного виконання робіт і технологічності.
неправильна оцінка рівня безпеки при технікоекономічному
обгрунтуванні і виборах варіантів зведення будівель і споруд
Розслідування причин аварій конструкцій з залізобетонних каркасів сзідчить про необхідність підвищення вимог шодо дотриманню точності допусків в розмірах конструкцій при їх виготовленні і точності.монтажу
Особливу увагу при монтажу каркасів необхідно приділяти якості влаштування сптив елементів каркасу. Дефекти виконання зварних робіт і робіт по замонолічуванню стиків значно знижують стійкість каркасу і
можуть бути причиною аварії.
В практиці будівництва мають місце аварійні ситуації внаслідок падінні елементі! конструкцій з висоти, що призводить до негласних випадків і супроводжується матеріальними витратами. Іноді падіння з висоти будівельних конструкцій прююднть до серйозних техногенних аварій: повного руйнування основного несучого каркасу, висотної частини споруди, шитого або часткового руйнування окремих споруд типу етажерок, галерей, каркасно-панельних, каркасно-цегляних будівель.
В кранових конструкціях можуть виникати небезпечні динамічні навантаження внаслідок швидкого зняття вантажу з гака, наприклад при розриві підіймальних петель, строп або ковзання строп з гака. Випадки запрокидування стріл, що встановлені під великим кутом до горизонтальної площини, як правила, виникають під дією таких навантажень. Розробка і встановлення демпфуючих пристроїв на кранах, наприклад, в місцях закріплення вантажного гака з обоймою, у вузлах з'єднання стріли з баштою і тла. дозволяють значно знизити динамічні навантаження на конструкції
кранів.
На монтажних роботах при одночасному виконанні будівельних робіт на декількох захватах, суміщених по горизонталі і вертикалі можуть виникати аварійні ситуації внаслідок неправильного визначення небезпечних зон, що виникають при переміщенні у просторі конструкцій, вантажів, стріл та противаг, розташованих знизу або на рівні стріли крана.
Підвішені до вантажного канату крана конструкції або вантажі можуть відхилятися від положення стійкої рівновага, що буде створювати для працюючих потенційно небезпечні умови. В реальних умовах монтажу на збірні залізобетонні конструкції діють інерційні сили від руху крана або повороту його стріли. В цьому випадку конструкції будуть розгойдуватися за радіусом, що дорівнює відстані від центру вага конструкції до точки підвісу вантажного каната, на. кінці стріли.
Техногенні катастрофи можуть виникати внаслідок поганого
тимчасового закріплення конструкцій або з інших причин Якщо конструкції не стримала додаткового горизонтально прикладеного імпульсу сили, то її траєкторію вільного падіння можна ззажатн вертикальною і небезпечну зон) визначати як половину довжини конструкції на плошки: падіння від точки, що являє перетин цієї площини з лінією траєкторії падіння.
Правильна організація і проектування складів передбачає повну безпеку виконання вантажно-розвантажувальних робіт, раціональне використання площі, вибір безпечних пішохідних шляхів і місць перебування працюючих.
Проектування технологічних розривів між шляхами залізничного і автомобільного транспорту, прив'язка місць відпочинку, а також площадок і приміщень для зберігання легкозаймистих рідин і балонів зі стиснутим газом, компоновка транспортних зон і зон можливого перевантаження матеріалів і конструкцій з одного виду транспорту на інший і т. ін. повинно виконуватися також з врахуванням габаритів небезпечних зон, пов'язаних з можливим падінням дрібноштучних вантажів.
Використання даних рекомендацій на стадії проектування буде сприяти запобіганню аварій, причиною яких є випадки падіння вантажів з висоти. Однак, з цього не слід вважати, що можна нехтувати заходами застереження, відповідно з якими за правилами безпеки необхідно закріплювати вантажі стропами, огороджувати піддони і т.ін.
3..2..7 Антиаварійні заходи при експлуатації піднімально-транспортного обладнання
Аварійність при експлуатації вантажопідіймальиих кранів щорічно становить біля 25% від всіх випадків на підконтрольних Держнагляду галузях промисловості.
Приблизне середнє розподілення числа аварій, тяжких і смертельних нещасних випадків при експлуатації вантажно-піднімальних кранів залежно від їх типу наведено в таблиці 1 1.
Таблиця 11. Розподілення аварій ї травматизму
| Аварії, | Нещасні випадки, % від | Число аварій | |
Крани | % | загальної кількості | на 100 кранів | |
| ||||
|
| тяжю і смертельні |
| |
Баштові | 6,1 | |||
Автомобільні | 1,9 | |||
Залізничні | 6,9 | |||
Гусеничні | - | |||
Козлові, мостові і ін. | 0.66 |
Розподілення нещасних випадків при експлуатації основних видів
вантажопіднімальних кранів наступне, %:
-крани стрілові самохідні 48
-крани мостові 29
-крани баштові 19
Розслідування аварій і нещасних випадків показало, що при
експлуатації вантажопідіймального обладнання характерними причинами
аварії є:
-неправильна зацепка (обв'язка) елементів конструкцій і використання
непридатних засобів строповки;
-порушення правил безпечного переміщення вантажів кранами;
-робота кранів біля ЛЕП;
-несправне утриманім кранів;
-знаходження персоналу в межах небезпечної зони дії стріли і противаги крана, а також на підкранових шляхах під час роботи кранів;
-неправильна установка кранів і несправність підкранових шляхів;
-помилки при монтажу, демонтажу і перевезенні кранів;
-порушення правил експлуатації;
-недоліки в проектуванні кранових конструкцій і окремих вузлів.
Аварії і нещасні випадки, через неправильну строповку будівельних конструкцій, обладнання і інших вантажів становлять 16-19% від загальної кількості нещасних випадків при експлуатації кранів. При неповному проходженні піднімальної петлі в чалочний гак утворюється важіль, причому напруги, що виникають в петлі, можуть перевищувати її розрахункову міцність. Руйнування петель може бути від неправильної їх установки на висоті при виготовленні елементів. Імовірність аварії, при неповному проходженні піднімальної петлі в чалочний гак зростає внаслідок того, що коефіцієнт запасу міцності петель деяких конструкцій приймається значно
нижче нормативного.
Аналіз випадків аварій елементів і конструкцій показує, що піднімальна петля вже надійна, якщо вона має трьохкратний запас міцності для зусиль, що сприймаються петлями при величині кута між стропами і
вертикаллю 60°.
Витяжка монтажних петель ломиком у випадку неповного проходження їх у пащу надочного гака або вирубка бетону навколо петель на значну глибину в окремих випадках призводить до недопустимих деформацій петель, що також значно знижує величину їх нормативного запасу міцності і приводить до аварій.
Причиною аварій при підніманні і опусканні довгомірних конструкцій з гладкою поверхнею і в нахиленому положенні (труби, прокат, арматура тощо) є неправильна обв'язка їх стропами.
На мал. 18 показані рекомендовані способи зачіпки вітками стропів, довгомірних вантажів.
Мал. 18. Зацеплення (обв'язка) стропами довгомірів
1-вісімкою; 2-подвійною вісімкою; 3-мертва петля
Якщо за. технологією довгоміри повинні подаватися краном в нахиленому положенні і кут нахилу яри цьому перевищує 15, рекомендується на поверхні вантажу кріпити тимчасові упори (зваркою, болтами), що запобігають ковзанню канатного стропа.
Строїш для захисту від корозії покривають змазкою. Змазка низької якості призводять до швидкого зносу внутрішніх дротиків строїш за рахунок взаємного стирання і корозії. Внутрішній знос в порівнянні з поверхневим зносом каната виявити значно важче, тому змазка низької якості становить потенційну небезпеку при експлуатації канатних стропів і скорочує термін їх служби. Безперечною умовою експлуатації вантажопіднімального устаткування і обладнання є систематичний огляд канатів і їх своєчасна вибраковка.
До швидкого зносу і можливого руйнування стропів приводить неправильна обв'язка ними конструкцій і обладнання, що мають виступаючі ребра і кути. Використання інвентарних прокладок на ребрах конструкцій повністю усуває небезпеку руйнування віток строп (прядей каната) від місцевої перенапруги.
Безпечна робота при монтажу конструкцій в значній мірі залежить від кута строповки. Збільшення кута, строповки до значень, що перевищують 45, викликає значне зусилля у вітках стропа так, якщо при а=60° зусилля в стропах дорівнює власній вазі конструкцій, то при а=80° воно перевищує власну вагу конструкцій а три рази.
Всі стропи незалежно від того де вони виготовлені повинні мати бірку і клеймо з вказанням їх внтажопідйомкості і дати наступного випробування.
Безперечною вимогою до безпечної строповки є оснащення чалочних і вантажних гаків кранів спеціальними пристроями, шо виключають випадіння підвіски з пащі гака в момент послаблення натяжіння канатів або їх іакручування.
Високий інженерний рівень проектування вантажнозахватних пристроїв, правильне їх виготовлення, експлуатація, зберігання і догляд за ними, добре професійне знання правил техніки безпеки і технологічних прийомів спеціалістами стропальниками і монтажниками забезпечує безаварійність і безпеку робіт при строповці конструкцій і подачі їх на монтаж.
3,2.8. Чинники небезпеки при використанні вибухопожежонебезпечних речовин
До вибухопожежонебезпечних речовин відноситься великий клас
легкозаймистих та горючих рідин, а також вибухонебезпечні гази в
зрідженому і стиснутому- стані. Безпека життєдіяльності при використанні
цих речовин, а також забезпечення нормальних умов діяльності в значній
мірі залежить від того, як запобігається виділення пожежо- і
вибухонебезпечних, а також токсичних продуктів в атмосферу і виробничі
чи побутові приміщення. • -.
В паро- і газоподібнохгу стані ці речовини утворюють вибухонебезпечні суміші з повітрям при низьких концентраціях. Ці суміші вибухають при імпульсах невеликої інтенсивності, створюючи при цьому великий тиск на стінки апаратів, посудин і на будівельні конструкції
будівель.
Окремі представники класу легкозаймистих рідин і вибухонебезпечних речовин здатні при транспортуванні, використанні та зберіганні утворювати перекісні сполуки, інші, володіють пірофорнимн властивостями або являють собою сильні отрути з вираженою наркотичною, подразнюючою і шкіряною
дією.
Джерелом забруднення повітряного басейну, територій прилеглих до місць зберігання легкозаймистих рідин є дихальна арматура резервуарів, аварійні клапани, відкриті люки при замірах рівнів у резервуарах, процеси відбору проб і т.ін.
В деяких випадках при використанні легкозаймистих та горючих-речовин спостерігається забруднення тіла і одягу рідинами. Пари легкозаймистих рідин надходять в організм людини головним чином через органи дихання і виводяться також через легені. В організм може надходити рідина також шляхом всмоктування через непошкоджену шкіру. Можливі випадки попадання рідин в шлунково-кишковий тракт.
Вибухонебезпечні газоподібні та легкозаймисті речовини можуть бути причиною гострих отруєнь. Гостре отруєння спостерігається при нетривалому вднхувані парів бензину (концентрація 5000-10000 мг/м3). Вже через декілька хвилин проявляються головні болі, неприємні відчуття в горлі, кашель, подразнення слизової оболонки очей і носу. Більш тривале перебування в такій атмосфері викликає запаморочення, нестійкість ходи, психічне збудження. Іноді з'являється, стан апатії, в'ялості і депресії. Крім цього, першими ознаками гострого отруєння парами бензину є: зниження температури тіла і кров'яного тиску, уповільнення пульсу.
При дії на організм більш високих концентрацій парів бензину (15000-20000 мг/м3) людина може втратити свідомість, можуть з'явитися: тремор пальців рук, повік, язика; фібрилярні посіпування м'язів; рухове збудження;
сильні судоми; розшнрення зіниць; пожовтіння склер, послаблення дихання, підвищення температури тіла та інші ознаки. В такому стані повітря, що видихує людина буде мати запах бензину.
Післядія гострого отруєння проявляється головними болями, приступами запаморочення, пииощша?дашж. Тривало може спссіерігатися порушення терморегуляції Висші конщєятраціі бензину можу» викликати миттєву смерть.
При засмоктуванні бензину через шланг можливі випадки ■ його заковтування і аспірація. Відразу з'являється різкий нестерпний.кашель, який триває до 20-30 хв. При одночасному попаданні бензину в шлунок можливі болі в животі іа рвота. -
Після нетривалого безсимптомного періоду (від 2-х годин до двох діб)
розвиваєтьсяться таж звана "бензинова пневмонія"; різка біль в голові, правому боці, що не дає можливості глибоко вдихнути, кашель, тяжке дихання, запаморочєння, слабкість, лихоманка і підвищення температури до 39° С.
Якщо людина в предметній діяльності постійно має справу з використавням горючих та легкозаймистих рідин, стан її здоров'я харакеризується відшвідними порушеннями функцій центральної нервової і серцево-судинної системи, а також шлунково-кишкового тракту.
Можливі випадки хронічного отруєння. Ознаками якого є скарги на запаморочєння, головні болі, сонливість або безсоння, роздратування, вялість, легку втомлюваність, схуднення, відчуття оніміння і зведення пальців, судоми в ікроніжних м'язах, болі в області серця.
Під впливом систематичного контакту з горючими та легкозаймистими рідинами можливий розвиток гострих і хронічних захворювань шкіри (дерматити, екземи та ін). Може виникати сухість шкіри, запалення, незлоякісне бородавчате розростання. Виникненню шкіряних захворювань сприяє здатність вказаних рідин розчиняти шкіряне сало, що призводить до сухості шкіри і утворення на ній тріщин.
Заходи, спрямовані на запобігання негативної дії горючих та легкозаймистих рідин на організм людини ігри гострих інгляційих
отруєннях полягають в тому, щоб забезпечити потерпілому свіже повітря, кисень, заспокійливі засоби (валеріана). При зупинці дихання - штучне
дихання.
При попаданні у шлунок - дати випити рослинного масла (30-50 г), обережнопромивати шлунок, до' зникнення запаху бензину. При хронічному
отруєнні лікування і тимчасове усунення від роботи.
При діяльності в атмосфері, що містить, підвищену конценграцію парів легкозаймистих і горючих рідин необхідно користуватися шланговими протигазами, спецодягом. Для захисту шкіри рук рекомендується використовувати захисні пасти та. мазі. Категорично забороняється засмоктувати бензин ротом, а в атмосфері з високою концентрацією парш -працювати в одиночку.
Радикальним засобом щодо профілактики професійних отруєнь легкозаймистими, горючими та вибухонебезпечними речовинами може бути впровадження комплексної автоматизації, телеуправління і механізації виробничими процесами.
Забезпечення безпеки життєдіяльності при використанні, транспортуванні та зберіганні горючих, легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин має важливе народногосподарське значення щодо запобігання небезпечних чинників, що мажуть призводити до травмування і вибухонебезпечних надзвичайних ситуацій.
3.2.9. Безпека обладнання, що працює під тиском
До посудин, що працюють під тиском відносяться парові і водогрійні котли, автоклави, компресорні установки, газові балони, паропроводи, газопроводи та ін.
Різні галузі народного господарства вимагають значного використання пари для підігріву інертних заповнювачів, розчинів, бетону, утеплення при роботі в зимових умовах. Енергія стиснутого повітря (компресорне устаткування) використовується при виконанні будівельних робіт, дія пневматичних інструментів різного призначення і т. ін Для газової зварки і газової різки використовуються балони з горючими газами і киснем, що знаходиться під високим тиском (в ацетиленових балонах 2 МПа, в кисневих -15 МПа).
Використання в предметній діяльності такої великої кількості посудин і апаратів, що працюють під тиском вимагає створення здорових та безпечних умов праці і вирішення питань профілакхики надзвичайних ситуацій.
Найбільш небезпечними при експлуатації посудин, що працюють під тиском є вибухи, що супроводжуються загибеллю людей, аваріями будівель, конструкцій та ін.
Вибухи парових котлів являють собою миттєве вивільнення енергії перегрітої води. Незалежно від величини робочого тиску у котлі небезпеку зберігає не пара, що заповнює паровий простір, а нагріта вище 100° С вода, що володіє величезним запасом енергії та миттєво випаровується при різкому палінні тиску.
Вода в закритій посудиш починає кипіти'як і у відкритій при 100°, але пара, що утворилася тисне на поверхню води і кипіння припиняється. Щоб вода почала кипіти у котлі потрібно її нагріти до температури, що відповідає тиску пари (наприклад, тиск 6*105 Па відповідає температурі 169°). Якщо після такого нагріву води припинити надходження тепла у топку, а пар}" використовувати, то вода буде кипіти поки температура її не стане нижче 100°. Чим скоріше буде падати тиск у котлі, тим інтенсивніщим буде процес кипіння і пароутворення. При падінні тиску від максимального до атмосферного весь надлишок теплової енергії буде повністю витрачений на пароутворення. Так раптове падіння тиску призводить до порушення
внутрішньої рівноваги у котлі, миттєвого перетворення нагрітої води у надзвичайно велику кількість пари (з і м3 води - 1700 м3 гари при нормальному тиску), руйнування коїла, приміщення, де він встановлений та інших тяжких наслідків. Тому незалежно. від величини робочого тиску небезпеку зберігає не пара парового простору котла, а нагріта понад 100 вода, що володає величезним запасом енергії.
Ступінь небезпеки вибуху визначається не тільки тиском, але і об'ємом води у котлі. Отже, чим більше води у котлі,, тим більше він вибухонебезпечний. Меншу небезпеку за наслідками вибуху мають котли з малим об'ємом води, що приходиться на І м2 поверхні нагріву.
Основними причинами аварійності посудин, що працюють під тиском є: перевищення розрахункового тиску і зниження міцності матеріалу внаслідок зносу, корозії, зміни структури та ін.
На підставі статистичних даних виявлені основні причини перенапруги стінок котла, що призводять до порушення їх цілісності:
1. зниження рівня води.нижче вогневої лінії, коли полум'я нагріває стінки котла і вони не охолоджуються водою, а перегріваються та деформуються (недбалість і неуважність обслуговуючого персоналу, несправність живлячих пристроїв та ін.);
2. корозія металу, що веде до місцевого послаблення, стінок котла (особливо у швах, з'єднаннях і зв'язках), відкладання накипу і шламу, що викликає прогар стінок котла, надмірний тиск пари у котлі (внаслідок несправності запобіжного клапану, манометрів, недогляду);
3. старіння котла від тривалої експлуатації, недоліки конструкції і виготовлення, дефекти зварювання і т. ін.
Безпека діяльності при використанні посудин, що працюють під тиском залежить від справності живлячих пристроїв, що підтримують достатній рівень води у котлі і стану арматури та гарнітура котла.
Ремонт виявлених дефектів парових котлів при експлуатації іноді здійснюється з порушенням інструкцій (наприклад, зварювання тріщин без попереднього видалення дефектного зварного шва і без свердління границь тріщин та ін.) внаслідок чого відбуваються аварії і вибухи, що призводять до великого руйнування, травмування людей, причому часто зі смертельними наслідками. Наслідками вибуху бувають: опіки горючими газами, парою, рідинами, полум'ям, поранення вибуховою хвилею, деталями зруйнованого котла та будівель, отруєння шкідливими речовинами і т. ін.
На різних об'єктах народного господарства використовуються пересувні компресорні установки, що приводяться в дію двигуном внутрішнього згоряння і змонтовані разом з ресівером на рамі-причіпі.
Аварії на компресорних установках можуть виникати при: надмірному тиску або температурі газу, що спалюється, перегрівах частик компресора, що приводить до порушення механічної міцності; попаданні в камеру стиснення пилу, змазки з низькою температурою спалаху парів; розрядах статичного струму, що виникають при інтенсивному використанні
стиснутого газу, нерівномірності нагнітання газу; вібрації нагнітальних установок і приєднаних конструкція. В компресорних установках відбувається адіабатичне стиснення газів, а при збільшенні тиску підвищується температура спалюємого газу і всієї системи.
При високій температурі стиснутого газу в компресорі особливу небезпеку мають гари змазки, що в атмосфері стиснутого повітря стають вибухонебезпечними вже при температурі 200-300° С. Пари масел в суміші з повітрям можуть займатися від іскри електричного розряду, а продукти розкладу масел самоспахують від високої температури.
Висока наявність пилу і вологи у повітрі є причиною появи корозії і нагару на стінках циліндрів. Конденсація вологи може стати причиною гідравлічного удару в циліндрі компресора.
На привідних ременях компресора і при відборі стиснутого газу зі швидкістю понад 20 м/с можливе утворення статичного струму, накопичення якого залежить від складу, температури, вологості і швидкості переміщення спалюємого іазу. В поршневих компресорах спалюємий газ може проникати в картерний простір, що призводить до вибуху.
Всі заходи по боротьбі з вибухами повинні спрямовуватися на усунення вищеназваних причин. Велике значення має установка холодильників, маловідокремлювачів, маслознімальних кілець і ущільнення поршня. Використання термостійкої і внбухобезпечної змазки усуває небезпеку вибуху. Ефективними заходами щодо боротьби з накопиченням зарядів статичного струму є рівномірний відбір стиснутого газу, заземлення компресорів і очистка газу при його всмоктуванні, використання вибухобезпечного обладнання і автоматичної очистки масловідокремлювача.
Всі компресорні установки забезпечуються манометрами, термометрами і запобіжними клапанами. Перевірку манометрів здійснюють щорічно. Манометр вважається несправним, якщо стрілка при включенні не повертається на нульову відмітку шкали; немає пломби або клейма, пропущений термін перевірки; розбите скло або є інші пошкодження. Технічний огляд компресорів періодично проводять через кожні 200 і 400 маш-год роботи.
Пересувні компресори необхідно встановлювати для роботи в затінених місцях на горизонтальних площадках, закріпивши колеса від самовільного зрушення. Не дозволяється установка компресорів біля джерел органічного пилу і горючих газів, бо це може бути причиною вибуху. Тому повітря, що всмоктується у компресор повинне бути чистіш, а забір його здійснюватися на висоті понад і,5 м від землі і пропускатися через фільтр.
На підприємствах промисловості будівельних матеріалів використовується велика кількість балонів з киснем і ацетиленом дія газової зварки вузлів з'єднання.
Розслідування аварій показує, що більшість випадків вибуху балонів становить небезпеку незалежно від того який газ в ньому знаходився.
Вибухи балонів з стиснутими газами у більшості випадків відбуваються внаслідок
• падіння батанів і ударів їх об тверді предмети як в умовах підвищених температур від нагрівання сонячними променями або опалювальними приладами, так і при низьких температурах при необережному транспортуванні або перенесенні;
«переповнення балонів стиснутими газами і розширення газу внаслідок перегріву поверхні балонів;
• виривання вентиля з горловини балону тиском газу при дефектах нарізки у вентиля або балона.
Вибухя кисневих балонів відбуваються при попаданні масел і інших жирових речовин у внутрішню область вентиля і балону, а також при накопиченні в них їржавчини (окалини). Тому перед їх запевненням кисневі балони промивають розчинниками.
Аварії в результаті вибуху балонів можуть відбуватися внаслідок помилкового заповнення їх іншими газами, наприклад, кисневого балону горючим тазом. Тому введена чітка маркіровка батанів, венлу якої всі батани фарбуються в колір,, що відповідає кожному газу, а надписи на них роблять іншим кольором, також визначеним для кожного газу (наприклад, кисневі балони фарбують у голубий колір, а напис "кисень" пишуть чорною фарбою, ацитиленові - білою фарбою, а напис - червоною і т. ін.).
Аналіз статистичних даних аварійних ситуацій при експлуатації Іпосудин, що працюють під тиском свідчить про те, що основні заходи профілактики травматизму повинні спрямовуватися на запобігання утврення чинників технічних причин, що описані в.даному розділі.
1.2,10. Питання захисту від ураження електричних струмом
Широке використання електричного струму для будь-якої мети придає питанням безпеки життєдіяльності важливе значення, тому що може перевестидо небажаних* подій і смертельних наслідків. Можливість урвження усутубляється тим, що наявність електричного струму не може бути виявлена за допомогою органів відчуття. Імовірність смертельного наслідкуку при ураженні електричним струмом значно більша, ніж при дії будь-яких інших небезпечних чи шкідливих чинників.
І Іричинами ураження електричним струмом можуть бути: дія
клетричного струм>' через дугу; контакт з відкритими струмоведучими
частиами і проводами, з металевими частинами обладнання, що огашилися
під напругою випадково або внаслідок пошкодження ізоляції чи захисних
пристроїв; дія крокової напруги, що виникає біля місць замикання
струмоведучих частин на землю при пошкодженні ізоляції та ін.
Небезпеку електричного ураження створює різноманітне обладнання; електричний провід електрообладнання під'ємно-транспортних пристроїв.
електрифікований транспорт, зварювальні апарати, високочастотні і освітлювальні установки, електричний ручний інструмент і т. ін. На рівень електротравматизму чинять вплив недоліки у конструкції і монтажу обладнання, незадовільна експлуатація,. недостатня навченість обслуговуючого персоналу і т. ін.
Ураження людей електричним струмом може бути наслідком безпосереднього теплового, електрохімічного, електродинамічного та іншого впливу його на організм людини. Крім цього, ці ураження можуть бути наслідком дії електричного струму через ті чи інші фізіологічні реакції, що виникають у відповідь на електричне подразнення.
Таким чином, як і будь-який подразнювач, електричний струм діє місцево, уражуючи тканини, і рефлекторно - через нервову систему, уражуючи судини, рухові і дихальні органи людніш. У зв'язку з цим в електропатології розрізняють електричні травми як місцеві ураження, і електричні удари, що ушкоджують життєво важливі центри організму
людини.
Причиною смертельного наслідку при електричних ударах можуть
бути:
* первинна зупинка серця внаслідок фібриляції серцевого м'язу (таке ураження називають "білим").
• первинна зупинка дихання, при якій у потерпілого шкіра набуває синього кольору.
Параліч дихання настає внаслідок рефлекторного скорочення скелетних м'язів.
Наслідок електротравми залежить від ряду фізичних і фізіологічних умов, до числа яких відносяться: величина струму, що проходить через тіло людини і тривалість його дії; напруга, частота і род струму, шлях струму через тіло людини і область тіла, що потрапила під напругу; особливості і стан ураженого організму, характер і стан середовища, в якому знаходилася людина в момент ураження струмом.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 23 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |