Речовини, що мають у своїй сполуці радіоактивні нукліди, називають радіоактивними.
?Величина, що характеризує число радіоактивних розпадів в одиницю часу, називають активністю.ІІІри цьому чим більше радіоактивних перетворень відбувається в радіоактивній речовині за одиницю часу, тим більша її активність.
/ Усі іонізуючі випромінювання поділяють на дві великі групи. До першої групи відносять корпускулярне випромінювання, що складається із заряджених часток - альфа і бета, електронів, протонів та ін.
Другу групу становить фотонне електромагнітне випромінювання — рентгенівське і гамма-випромінювання. Ґ
Фотони і нейтрони мають велику проникну здатність, довжина їхнього «пробігу» в повітрі досягає десятків і сотень метрів. Проникна здатність заряджених часток набагато менша. Наприклад, бета- частки являють собою електрони і позитрони, у тканини організму проникають на 1—2 см, а альфа- частки (ядра гелію внутрішньоядерного походження) уражають лише поверхневі покриви біологічних об’єктів. Усі іонізуючі випромінювання мають універсальну властивість спричинювати іонізацію речовин, через які проходять, у тому числі і тканин живого організму. Але на одиницю шляху в тканинах різні випромінювання витрачають свою енергію не однаково. Залежно від величини лінійної передачі енергії є відмінність у біологічній дії випромінювань.
Так, випромінювання з великою щільністю іонізації (альфа-частки, нейтрони) мають підвищену відносну біологічну ефективність (ВБЕ) і при однакових фізично поглинених дозах з рентгенівським, гамма- і бета-випромінюваннями дають більш високий біологічний ефект.
Основною величиною для оцінки радіаційного ефекту, зокрема радіобіологічного, у дозиметрії іонізуючих випромінювань є поглинена доза — величина енергії, поглиненої одиницею маси речовини, що опромінюється.
Одиницею виміру поглиненої дози є грей (Гр), рівний поглиненій енергії в 1 Дж на 1 кг опроміненої речовини, а також рад, що дорівнює 0,01 Гр.
Оскільки різні види опромінення мають різний ефект опромінення, то існує поняття «еквівалентна доза». Вона характеризується поглиненою дозою, помноженою на коефіцієнт якості випромінювання, що різний для кожного виду випромінювання.
Альфа-випромішовання при цьому в 20 разів небезпечніше від інших видів випромінювань. Одиницею виміру еквівалентної дози є зіверт (Зв) — доза будь-якого виду іонізуючого випромінювання, що має такий самий біологічний ефект, як доза рентгенівського чи гамма-випромінювання в 1 Гр. Позасистемна одиниця еквівалентної дози бер дорівнює 0,01 Зв.
Для кількісної оцінки зовнішнього рентгенівського чи гамма- випромінювання використовується експозиційна доза випромінювання, що вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею виміру експозиційної дози є рентген (Р), рівний 2,58x10'4 Кл/кг.
У зв’язку з тим що опромінення людини, як правило, є нерівномірним як за площею, так і за глибиною, уведено поняття ефективної дози. Для кожного органа і тканини розрахований тканинний коефіцієнт (тканинний фактор), який враховує радіаційну чутливість цього органа щодо радіаційної чутливості усього тіла. Одиницею виміру ефективної дози також є зіверт (Зв).
Для кількісної характеристики зовнішнього випромінювання використовують поняття “потужність дози” — доза, віднесена до одиниці часу — секунди чи години. Наприклад, якщо потужність дози гамма-випромінювання на місцевості дорівнює 10 Р/г перебування на цій місцевості, людина отримує дозу опромінення в 10 Р, за 2 год — 20 Р і т. д. (табл. 4).
Таблиця 4. Величини й одиниці, які використовують в дозиметрії іонізуючого випромінювання
|
Біологічна дія іонізуючих випромінювань
Механізм впливу іонізуючих випромінювань на організм пояснюють уражуючою дією на клітини, у результаті чого порушується їхня функція, що, у свою чергу, призводить до порушення життєдіяльності організму, а іноді і до його загибелі. Основною відмінністю іонізуючого випромінювання від інших уражуючих чинників, катастроф (хімічних отрут, високих температур та ін.) є здатність його іонізувати будь-які атоми. При іонізації відбувається відрив електрона від атома й утворення іонів. Якщо при опроміненні живих клітин іонізуються атоми, що містяться у невеликих молекулах (наприклад, води, амінокислот, вітамінів), ці молекули можуть розпадатися з утворенням вторинних продуктів — вільних радикалів, що мають велику реакційну здатність. Цей процес називають радіолізом. При іонізації макромолекул (білків, ферментів, нуклеїнових кислот) вони втрачають свої біологічні властивості (інактивуються).
Розрізняють два шляхи впливу іонізуючих випромінювань на клітини: прямий, при якому енергія випромінювання поглинається безпосередньо в самих макромолекулах, і непрямий, при якому енергія випромінювання поглинається водою й іншими низькомолекулярними сполуками клітини, а макромолекули ушкоджуються продуктами радіолізу.
Якщо говорити про вплив радіації на організм у цілому, то відповідно до сучасних уявлень усі шкідливі наслідки опромінення поділяють на детерміністичні (безпосередні) і стохастичні (вірогідні) ефекти. Детерміністичні ефекти виявляються при дозах певного рівня, які називаються порогом клінічних ефектів. Найхарактернішими проявами детерміністичних ефектів є променева хвороба, променеві опіки, катаракти, безплідність, порушення кровотворення та ін. Яскравим прикладом детерміністичних ефектів дії іонізуючих випромінювань є променева хвороба.
Гостра променева хвороба (ГГІХ) у її типовій формі розвивається при зовнішньому загальному відносно рівномірному опроміненні в дозі, що перевищує 1 Гр, при порівняно нетривалому впливі. Виокремлюють такі форми ГПХ:
— кістково-мозкову (доза опромінення 1 — 10 Гр), кишкову (10— 20 Гр), токсемічну (20—80 Гр);
— церебральну (понад 80 Гр).
Тяжкість кістково-мозкової форми ГПХ також визначається дозою опромінення: легка (1—2 Гр), середньої тяжкості (2—4 Гр), тяжка (4—6 Гр) і вкрай тяжка (6—10 Гр).
Хронічна променева хвороба (ХПХ) розвивається при тривалому опроміненні організму в малих дозах (0,1—0,5 Гр на добу) при сумарній дозі, що перевищує 0,7— 1 Гр. Для хронічної променевої хвороби характерне повільне наростання тяжкості ураження і триваліший відновний період.
Стохастичні (імовірні) променеві ураження (злоякісні новоутворення, лейкози, генетичні порушення) можуть виникати поза залежністю від величини опромінення через деякий час після нього. Латентний (прихований) період становить принаймні 2—5 років у випадку лейкозу, 10 років і більше — у випадку інших злоякісних пухлин. Генетичні променеві ураження можуть виявлятися в наступних поколіннях.
Ядерні реактори: будова та принципи дії
Ядерним реактором називають пристрій, в якому здійснюється та контролюється ланцюгова реакція поділу ядер деяких важких елементів під дією нейтронів. Як ядерне паливо (джерело енергії) у ядерних реакторах використовують, як правило, збагачений уран. Природний уран складається із суміші трьох ізотопів: урану-238 (99,28 %), урану-235 (0,714 %) і урану-234 (0,006 %). Самоїіідтримувальна реакція розподілу відбувається тільки в урані-235, якого в паливі повинно міститися не менш як 2—3 %. Ядро урану-235 розпадається під дією нейтрона, у результаті чого утворюється два-три нових нейтрони, що продовжують реакцію. Уран-238, наявний у звичайному урані в надлишковій кількості, поглинає лише нейтрони, дозволяючи утримувати ланцюгову реакцію під контролем, а сам перетворюється на плутоній-239.
Центральну частину ядерного реактора, що містить ядерне паливо, де і перебігає ланцюгова реакція, називають активною зоною. Тут відбувається ланцюгова реакція розподілу і виділяється основна частка теплової енергії. Активна зона, як правило, оточується відбивачем — шаром матеріалу (води, урану, графіту), що ефективно повертає нейтрони і тим самим зменшує їхній витік із реактора. Важливою частиною ядерного реактора є тепловидільні елементи (ТВЕЛ), що містять визначену кількість ядерного палива в одній оболонці. Найпростіший ТВЕЛ являє собою блок (стрижень, трубка, пластина) з матеріалу, що поділяється (уран, діоксид урану), поміщеного в герметичну оболонку з алюмінію, цирконію, нержавіючої сталі. У багатьох реакторах ТВЕЛ и поєднуються в тепловидільні зборки (ТВЗ) чи касети.
Тепло, яке генерується у ТВЕЛах, доставляється до парогенераторів чи теплообмінників за допомогою теплоносія, що циркулює через активну зону.
У якості теплоносія використовують гази, звичайну чи важку воду, рідкі метали, органічні рідини.
У реакторах встановлюють компенсувальні, а також регулювальні стрижні, призначені для керування роботою реактора, і стрижні аварійного захисту.
На всіх АЕС України встановлені реактори типу ВВЕР (водо- водяний енергетичний реактор). У ньому як сповільнювач нейтронів використовують звичайну воду. Застосовують двоконтурну систему геп л овід воду. У першому контурі циркулює вода під тиском 160 атм за температури на виході 325 °С. У парогенераторах тепло віддається воді другого контуру, яка перетворюється на пару, іцо подається на турбіни. Енергетична потужність останніх поколінь реакторів ВВЕР становить 1000 МВт.
Реактор типу РВПК (реактор великої потужності канальний) працює на теплових нейтронах. Як сповільнювач використовують графіт. У якості теплоносія — воду. Із закриттям Чорнобильської АЕС діючих реакторів типу РВПК на Україні немає. Такі типи реакторів установлені на Ленінградській, Курській, Смоленській АЕС (Росія).
Нормування радіаційної безпеки
Усі країни, що використовують атомну енергію, мають норми і правила радіаційної безпеки, що базуються на рекомендаціях Міжнародної комісії з радіаційного захисту (МКРЗ). їхня мета — запобігти несприятливим наслідкам опромінення людей у процесі застосування, збереження і транспортування радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань.
В Україні нині основоположним документом є Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Згідно з НРБУ-97 встановлено три категорії осіб, які піддаються опроміненню:
категорія А (персонал) — особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;
категорія Б (персонал) — особи, не зайняті безпосередньо роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але через розміщення робочих місць у приміщеннях і на промислових площадках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть одержати додаткове опромінення;
категорія В — усе населення.
Числові значення доз опромінення встановлені на рівнях, що виключають виникнення детерміністичних і одночасно гарантують низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів, прийнятих як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому (табл. 5).
Під час виникнення радіаційної аварії, крім термінових робіт зі стабілізації радіаційної обстановки, повинні бути вжиті заходи, спрямовані на:
— зведення до мінімуму кількості осіб з населення, які піддаються аварійному опроміненню;
— запобігання опроміненню чи зниження індивідуальних і колективних доз опромінення;
— запобігання чи зниження рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування, питної води, об’єктів навколишнього середовища (повітря, води, ґрунту, рослин та ін.), а також будинків і спо- РУД-
Таблиця 5. Ліміти доз опромінення (МЗв/год)
|
Заходи захисту населення під час радіаційних аварій
З цією метою слід дотримуватися наступних правил поведінки і норм безпеки.
У випадку аварії на АЕС оповіщають населення всіма доступними способами. Передається приблизно такий текст:
«Увага! Говорить штаб ЦО. Громадяни! Виникла аварія на АЕС. У районі станції і населених пунктів (називаються конкретні пункти) очікується випадання радіоактивних опадів. У зв’язку з цим населення, що проживає у зазначених населених пунктах, повинне перебувати в приміщеннях. Терміново провести додаткову герметизацію житлових приміщень і місць перебування домашніх тварин, прийняти препарати йоду. Далі діяти відповідно до вказівок штабу ЦО».
У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках, протирадіаційних укриттях або евакуюється.
Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на забрудненій радіоактивними речовинами (РР) місцевості, то необхідно:
— якнайшвидше виконати роботи щодо герметизації житлових приміщень: закрити вікна щільною тканиною, замазати щілини, щільно зачинити двері, при виявленні підвищених рівнів радіації — провести дезактивацію;
— відкриті харчові продукти і воду помістити в щільно закриту тару (поліетиленову плівку, щільний папір, клейонку); м’ясні і рибні продукти можна зберігати в холодильниках, воду — у термосах, графинах, бідонах. При такому способі зберігання харчові продукти можна використовувати після обмивання тари теплою водою;
— не виходити з приміщення без крайньої необхідності, час перебування на вулиці максимально обмежити;
— під час перебування на вулиці використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття);
— на забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, палити, вживати їжу і т. ін.;
— їжу можна вживати тільки в закритих приміщеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0,5 % розчином харчової соди;
— не вживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю.
Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації, що визначається шляхом оцінки радіаційної обстановки.
Оцінювання радіаційної обстановки в будинку (квартирі, на дачі, садовій ділянці) можна провести за допомогою побутових приладів «Прип’ять», «Десна», «Сосна», індикатора гамма-випромінювання «Белла» та ін. Для цього необхідно виміряти рівень радіації в кількох місцях на висоті одного метра від підлоги (поверхні землі). У місцях, де рівень радіації перевищує природний фон (16—18 мкР/год), необхідно провести дезактивацію забруднених приміщень, ділянок.
При дезактивації внутрішніх поверхонь варто обмести стелю, стіни, меблі вологими щітками чи віником на довгому ціпку. М’які меблі, килими, доріжки можна обробити пилососом, потім вологою ганчіркою. Ретельно промити столовий і кухонний інвентар. Якщо обстановка дозволяє, необхідно винести на вулицю, вибити і просушити постільну білизну При цьому потрібно використовувати засоби захисту органів дихання.
Дезактивацію зовнішніх поверхонь можна робити за допомогою води зі шланга. Слід щільно зачинити двері, вікна, кватирки, щоб вода не потрапила усередину приміщення. Струменем води промити також паркан, доріжки, садові дерева, кущі, скопати садову ділянку і внести мінеральні добрива з розрахунку 0,3—0,5 кг/м2. Для запобігання ураженню шкіри при виконанні цих робіт можна використовувати плащ з каптуром, гумові рукавички, щільне взуття.
Після проведення дезактивації необхідно провести дозиметричний контроль. Якщо рівень радіації усе ще перевищує припустимі норми — дезактивацію варто повторити.
5-5-2101
Перед входом у приміщення верхній одяг слід витрусити і почистити вологою щіткою. Взуття очистити вологим віником чи обмити водою. Підошви взуття варто витерти об вологу підстилку при вході в приміщення.
Під час проведення сільськогосподарських робіт варто обов’язково використовувати засоби захисту органів дихання і робочий одяг (спецкостюм), а також головний убор, черевики, рукавиці. Після закінчення роботи потрібно ретельно вимитися теплою водою з милом.
Харчування в польових умовах повинне бути організовано тільки в місцях, захищених від вітру і пилу. Воду можна пити лише з посуду, що герметично закривається.
Забороняється купатися у водоймах до перевірки ступеня їхнього радіоактивного забруднення, збирати в лісі гриби, ягоди і т. ін.
Джерелом проникнення радіоактивних речовин у м’ясомолочні продукти є забруднені пасовища. Тому випас молочної худоби на відкритих пасовищах повинен бути обмеженим. Худоба переводиться на чисті пасовища чи на стійлове утримання із використанням кормів, заготовлених до аварії.
Через можливе тривале забруднення території в ЗО—50-кіломет- ровій зоні одним з дійових способів захисту населення є евакуація, її проводять автотранспортом безпосередньо від будинків, під’їздів, захисних споруд у два етапи. На першому етапі людей доставляють до контрольного пункту на межі зони небезпечного забруднення, де вони проходять дозиметричний контроль, медичний огляд і, за необхідності, санітарне оброблення, а далі чистим транспортом прямують у пункти розселення.
При підготовці до евакуації необхідно:
— узяти із собою паспорт, військовий квиток, документи про освіту і спеціальність, свідоцтва про шлюб і народження дітей;
— зібрати комплект верхнього одягу і взуття залежно від сезону;
— зробити запас продуктів і води в герметичній і пилонепроникній тарі.
Залишаючи квартиру, слід вимкнути електропостачання, нагрівальні прилади, перекрити водогінні і газові крани, зачинити вікна і двері.
На шляхах евакуації необхідно:
— неухильно виконувати всі розпорядження керівників;
— швидко і грамотно діяти за сигналом оповіщення;
— не залишати своїх місць у транспорті і не виходити з нього без дозволу;
— після прибуття в кінцевий пункт евакуації пройти реєстрацію і зайняти призначене місце для проживання.
Профілактика внутрішнього опромінення
У разі вживання забруднених радіоактивними речовинами харчових (особливо молочних) продуктів і вдихання повітря в організм може потрапити значна кількість радіоактивного йоду-131. Найбільше в цьому випадку страждає щитоподібна залоза, тому що в ній накопичується близько ЗО % йоду, що потрапив в організм. Дійовим методом профілактики ураження щитоподібної залози є йодна профілактика. Максимально захисний ефект досягається в тому випадку, якщо йодна профілактика проводиться до чи одночасно з потраплянням в організм радіоактивного йоду. При її проведенні в пізніші терміни ефект значно знижується. З профілактичною метою дорослі приймають 130 мг йодиду калію один раз на добу, діти — 65 мг. Немовлята, які перебувають на вигодовуванні, одержують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка приймає 130 мг стабільного йоду. Одноразове приймання забезпечує* захисний ефект протягом 24 год. У зв’язку з тим що виключити повторне надходження йоду-131 в організм неможливо, необхідне повторне приймання препарату протягом усього періоду можливої наявності радіоактивного йоду в навколишньому середовищі, але не більш як 10 днів для дорослих і двох днів для дітей до трьох років і вагітних. За відсутності готового препарату можна використовувати розчин йодиду калію — 3—6 крапель на 1 склянку молока чи води. Якщо небезпека потрапляння радіоактивного йоду залишається понад зазначені терміни приймання препарату, необхідно вжити інших заходів захисту аж до евакуації.
Радіозахисне харчування
Найважливіше значення при захисті організму від потрапляння в нього РР і прискорення їхнього виведення мають:
1. Максимально можливе обмеження надходження РР в організм
із їжею. Це досягається шляхом зниження їхнього вмісту в харчових продуктах за допомогою різних технологічних прийомів оброблення і приготування, а також складанням раціону з продуктів, що містять мінімальну кількість РР.
2. Зменшення процесу всмоктування РР в організмі шляхом складання спеціальних раціонів із включенням у них продуктів, що мають радіозахисні властивості.
3. Дотримання принципів раціонального харчування, яке передбачає:
— чітку залежність між енергетичною цінністю денного раціону та енерговитратами;
— оптимальне співвідношення і достатнє вживання всіх життєво необхідних продуктів;
— дотримання правильного режиму харчування.
Дотримання основних принципів радіозахисного харчування,
правильне технологічне і кулінарне оброблення продуктів і харчової сировини дають змогу знизити можливість внутрішнього опромінення, запобігти додатковим радіаційним навантаженням на організм.
ТРАНСПОРТНІ КАТАСТРОФИ
На території України функціонують різні види транспорту, в тому числі: залізничний, загальною протяжністю 22 600 км, автомобільний — 172 300 км, трубопровідний (магістральні газо- і продукто- проводи) — 42 600 км. Розвинені також морський, річковий і авіаційний види транспорту. Щорічно в Україні перевозиться транспортом загального призначення близько 900 000 000 т вантажів (у тому числі велика кількість небезпечних) і близько трьох мільярдів пасажирів. На частку залізничного транспорту припадає близько 60 % усіх вантажних перевезень, автомобільного — 26 %, річкового і морського —
14 %. їз загальної кількості перевезених вантажів 15 % становлять потенційно небезпечні (вибухонебезпечні, пожежонебезпечні, хімічні та інші речовини).
Аварії та катастрофи на залізничному транспорті
Залізниця є основним видом як пасажирського, так і вантажного транспорту. На залізницю припадає 50 % світових вантажних і 25 % пасажирських перевезень. Середнє навантаження на залізниці в СНД у 5 разів більше, ніж у СІНА, та у 8—10 разів більше, ніж в інших розвинутих країнах.
На залізничному транспорті причиною катастроф можуть бути:
— порушення вимог технічної експлуатації шляхового господарства і правил безпеки при транспортуванні вантажів;
— неправильні дії (бездіяльність) локомотивних бригад і чергового персоналу станцій;
— вплив зовнішніх чинників - у районах стихійних лих, технологічних катастроф на підприємствах газової та нафтової промисловості, вибухів, пожеж і т. ін.;
— зіткнення з перешкодами (машини, люди, тварини тощо).
Класифікація залізничних аварій та катастроф
Залізничні аварії та катастрофи класифікуються:
— за видом рухомого складу (катастрофи з пасажирськими потягами, вантажними потягами, з пасажирськими і вантажними потягами одночасно);
— за технічними наслідками (катастрофи, аварії, особливі випадки браку в роботі);
— за характером події (зіткнення, схід, пожежа);
— комбіновані (зіткнення + схід, зіткнення + пожежа, схід + пожежа, зіткнення + схід + пожежа);
— за характером, ураження (катастрофи з механічними травмами, з отруєннями, з традиційними ураженнями, із забрудненням навколишнього середовища, з комбінованими ураженнями і забрудненням навколишнього середовища).
— залежно від радіуса зони забруднення:
I— С — радіус зараження до 50 м;
II— С - 50-300 м;
III— С - 300-500 м;
IV— С - 500-1000 м;
V— С — понад 1000 м;
— залізничні аварії і катастрофи можуть відбуватися як у межах залізничної станції, так і на шляху проходження.
Аварії на території залізничної станції і на шляху проходження
На порівняно малій території станції може бути зосереджено велику кількість вантажів, у тому числі вибухонебезпечних. Тут можуть перебувати великі групи людей у потягах, на платформах, у приміщенні вокзалу. Як правило, до залізничних станцій примикає житлова забудова з високою щільністю населення. Наприклад, вибух одного вагона з промисловою вибухівкою на ст. Свердловськ- Сортувальна в 1988 р. при проведенні маневрових робіт призвів до
-ч
поранення 731 особи і загибелі 4 осіб. Крім станційних об’єктів у прилеглій міській забудові було зруйновано і дуже пошкоджено 239 підприємств торгівлі і комунального господарства, 55 шкіл, ЗО дошкільних установ. Більш як 10 000 чол. мали потребу в забезпеченні житлом.
На шляху проходження види катастроф принципово не відрізняються від таких у районі станції. Однак, якщо катастрофа відбувається вночі, далеко від населених пунктів, на перегонах, це створює додаткові труднощі для проведення рятувальних робіт і надання медичної допомоги потерпілим, а отже, погіршує медичні наслідки уражень. Так, 3 червня 1989 р. в районі Улу-Теляк (100 км від м. Уфи) через скупчення в залізничній виямці великої кількості витеклого з ушкодженого трубопроводу пального поблизу залізниці під час проходження двох зустрічних поїздів стався величезної сили вибух, що спричинив пожежу. У двох роздавлених вибухом і обійнятих полум’ям пасажирських потягах (37 вагонів) перебувало близько 1200 пасажирів. Тільки через два тижні вдалося встановити точну кількість поранених (87 осіб) і загиблих (339 осіб).
Порядок ліквідації наслідків залізничних катастроф залежить від кількості і стану потерпілих, виду й обсягу пошкоджень рухомого составу і залізничного полотна, характеру вантажу, рельєфу місцевості, метеоумов, пори року і часу доби, наявності та можливості доставки до місця аварії необхідних сил, засобів.
У ході ліквідації наслідків залізничної аварії (катастрофи) проводять:
— гасіння пожеж;
— розшук, витягування потерпілих з пошкоджених вагонів і надання їм медичної допомоги;
— розчищення шляхів від пошкоджених чи згорілих вагонів і платформ;
— відновлення пошкоджених шляхів;
— охорона майна пасажирів, вантажів і пошти.
Характеристика санітарних втрат під час залізничних аварій
Величина і характер утрат залежно від аварії (катастрофи), виду рухомого составу можуть коливатися в широкому діапазоні. Здебільшого при зіткненні і сході рухомого составу (найчастіше вантажного) жертвами стає персонал локомотивних бригад. Кількість потерпілих — 2—3 людини при зіткненні «лоб у хвіст составу» і 5— 6 чоловік при «лобовому зіткненні». На частку поранених припадає близько 50 % від загального числа потерпілих.
За структурою ушкоджень основне місце займають механічні травми (близько 90 %). При катастрофі із загорянням рухомого составу в 20 % випадків відзначаються термічні і комбіновані ушкодження (опік + травма). Особливостями механічного ушкодження при зіткненнях і сході рухомого составу є переважно забиті рани м’яких тканин, закриті переломи кісток кінцівок та закриті черепно-мозкові травми з важким струсом мозку (близько 50 % випадків).
Відзначається також висока питома вага множинних і поєднаних травм (60 %) і випадки травм із синдромом тривалого здавлювання через неможливість швидкого вивільнення потерпілих з деформованих конструкцій вагонів і локомотивів. Необхідно пам’ятати про можливість отруєння чадним газом і продуктами горіння (наприклад, при згорянні пластмас, якими облицьовані пасажирські вагони, утворюється фосген).
Аварії під час перевезення радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин
Особлива небезпека виникає при аваріях поїздів, що перевозять РР і СДОР. Під аварійною ситуацією в цих випадках розуміється загоряння, витік, проатання небезпечної речовини, пошкодження тари або рухомого складу з небезпечним вантажем та інші події, що можуть призвести до вибуху, пожежі, отруєння, описів, захворювання людей і тварин, а також у випадку, коли в зоні сходу рухомого составу (аваріїчи катастрофи, пожежі) виявилися вагони чи контейнери, вантажні місця з небезпечним вантажем.
Властивості небезпечних речовин, їх вибухо- і пожежонебез- печність для людей і тварин, а також конкретні заходи безпеки й обережності, яких слід дотримуватися під час ліквідації аварійних ситуацій з небезпечними вантажами, крім РР, зазначено в аварійних картках на групу речовин чи на кожну речовину окремо. Номер аварійної картки вказується в накладній при пред’явленні вантажу до перевезення і повинен бути поставлений відправниками вантажу Еіа знаках (ярликах) небезпеки, які наносять на контейнери і вантажні місця з небезпечними вантажами, що їх перевозять в упаковці (див. зразок аварійної картки, табл. 6).
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |