, Засоби захисту шкіри
Такі засоби призначені для захисту відкритих ділянок шкіри, одягу, спорядження та взуття від попадання на них краплинно-рідинних ОР (СДОР), РР, збудників інфекційних захворювань. Вони поділяються на табельні та підручні. Табельні засоби захисту шкіри можуть бути фільтрувальними (повітропроникні) та ізолювальними (повітронепроникними).
Захисний одяг з фільтрувальних матеріалів призначений для постійного та періодичного носіння. Його основу становить бавовняно-паперове обмундирування, оброблене спеціальною хімічною сполукою. Комплект фільтрувального одягу ЗФО-58 складається з бавовняно-паперового комбінезона, обробленого розчином спеціальної пасти, яка затримує пари ОР (адсорбівного типу) або нейтралізує її (хемосорбційного типу). У комплект входять також натільна сорочка та спідні бавовняно-паперові штани (кальсони), підшоломник та 2 пари онучок, одна з яких гіросякнена розчином пасти. Комплект випускають 3 розмірів; 1-й розмір для людей зростом до 160 см, 2-й — від 160—170 см, 3-й — понад 170 см.
Ізолювальні засоби захисту шкіри виготовляють з повітронепроникних матеріалів. Вони можуть бути повністю герметичними (костюми, комбінезони) та частково або повністю негерметичними (плащі, накидки, фартухи). Останні захищають в основному від краплинно- рідинних ОР (СДОР).
Комплект загальний — захисний костюм ЗЗК складається з плаща, захисних панчіх та рукавичок. Як правило, використовується з імпрегнованим одягом (обмундируванням) та білизною. Легкий за
хисний костюм Л-1 виготовляється з прогумованої тканини, складається із сорочки з капюшоном, штанів, зшитих разом з панчохами, двопалих рукавичок та підшоломника.
Ізолювальні засоби захисту призначаються для роботи в зонах високої концентрації ОР (СДОР), а також при виконанні дегазаційних, дезактиваційних та дезінфекційних робіт.
Для захисту від ОР (СДОР) можна використовувати підручні засоби захисту шкіри (предмети особистого, побутового, спортивного, виробничого та іншого одягу та взуття з додатковими засобами герметизації). Треба мати на увазі, що перебування в ізолювальному захисному одязі, внаслідок порушення теплообміну, обмежене в часі, особливо в жарку пору року (табл. 10).
Таблиця 10. Час перебування людей у захисному одязі залежно від температури повітря
|
Медичні засоби індивідуального захисту
Призначені для профілактики та надання медичної допомоги населенню, потерпілому в НС мирного та воєнного часу.
До них належать: радіопротектори, антидоти, протибактеріальні засоби та засоби часткового санітарного оброблення.
Радіопротектори — речовини, які ослаблюють реакцію організму на опромінення. Найпоширенішим нині є цистамін. Таблетки цистаміну приймають за 30—40 хв до початку опромінення.
Препарат Б-190 — адреноміметик. Випускається в таблетках по 0,15 г. Разова доза 0,45 г. Таблетки треба розжувати та запити водою. Вживають за 15—20 хв до променевого впливу, тривалість дії — 1 год, після чого можна приймати повторно.
РДД-77 (діетилстильбестрол) — таблетки по 0,025 г. Застосовують за 1— 2 доби до очікуваного впливу. Радіозахисна дія настає через 24 год, зберігається 8—10 діб.
Найефективнішим засобом захисту щитоподібної залози від радіоактивних ізотопів йоду є приймання всередину препаратів стабільного йоду (йодна профілактика). Максимальний захисний ефект може бути досягнутий у випадку приймання всередину заздалегідь або одночасно з надходженням радіоактивного йоду. Одноразове приймання препарату забезпечує захисний ефект протягом 24 год. У зв’язку з тим що при аваріях на АЕС не можна виключити ймовірність повторного викиду, необхідно приймати препарат протягом усього терміну, коли можливе надходження радіоактивного йоду, але не більш як 10 діб для дорослих та не більше двох діб для вагітних і дітей до трьох років. Якщо йодна небезпека буде зберігатися понад 10 діб для дорослих та двох для вагітних і дітей до трьох років, то необхідно вжити інших заходів, аж до евакуації. Дозування:
— дорослі — 130 мг на добу йодистого калію;
— діти — 65 мг;
— немовлята, які перебувають на грудному вигодовуванні, одержують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка прийняла 130 мг йодиду калію.
Як достатньо ефективні засоби захисту від РР, що потрапили в організм, застосовують комплсксони, адсорбенти, що перешкоджають усмоктуванню РР у кров та сприяють швидкому їхньому виведенню з організму.
Із засобів, що запобігають первинній загальній реакції опромінення або зменшують її на організм, застосовують етапіразин, а також аерон та церукал.
Аитидоти — речовини, які запобігають дії ОР (СДОР) та цианідів з і руни фосфорорганічних сполук (ФОС) або ослаблюють її. Антидота- ми ФОС є: будаксим, атропін. Антидотами ціанідів — амілнітрит, про- пілнітрит та ін. Антидотом люїзиту та інших арсенумісних сполук — унітіол. Ці аитидоти можна використову-вати як засоби профілактики та надання медичної допомоги (табл. 11).
11 -5-2101
Таблиця 11. Антидотні засоби, що використовують при ураженні СДОР
|
Аптидот, форма, спосіб застосування | ГІри ураженні якими СДОР використовують |
Натрію нітрит, ампули по 10—20 мл 2 % розчину Внутрішньовенно краплинно | Синильна кислота, ціаніди |
Натрію тіосульфат, ампули по 10—20 мл ЗО % розчину Внутрішньовенно | Синильна кислота, ціаніди, сполуки ртуті та арсену |
Піридоксину гідрохлорид, ампули по 3—5 мл 5 % розчину Внутрішньом’язово, внутрішньовенно | Гідразин |
Тетацин-кальцій, ампули по 20 мл 10 % розчину, внутрішньовенно краплинно у 5 % розчині глюкози | Арсен, дихлоретан |
Унітіол, ампули по 5 мл 5 % розчину (1 мл на 10 кг маси тіла), внутрішньом’язово | Арсен, ртуть та інші важкі метали |
Етанол (етиловий спирт), ЗО % розчин усередину по 50-100 мл, внутрішньовенно (1 мл на 1 кг маси тіла на добу у вигляді 5 % розчину) | Метиловий спирт, етиленгліколь |
Протибактеріальні засоби поділяють на засоби специфічної та і іеспецифічної профілактики.
До засобів специфічної профілактики належать вакцини, сироватки, анатоксини, бактеріофаги. До засобів неспецифічної профілактики — антибіотики, сульфаніламідні препарати, інтерферони та ін.
До табельних медичних засобів індивідуального захисту (МЗІЗ) належать: аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) та перев’язувальний пакет індивідуальний (ППІ).
АІ-2 містить комплекс препаратів, що запобігають впливу на людину іонізуючого випромінювання, ОР (СДОР), протибактеріальні засоби, ліки для профілактики шоку та ранової інфекції. АІ-2 являє собою пластмасовий футляр зі шприцом-тюбиком та пеналом з препаратами.
Гніздо № 1 — шприц-тюбик з 1 мл 2 % розчину промедолу, використовують як знеболювальний засіб для запобігання шоку від болю при травмах та опіках.
Гніздо № 2 — пенал червоного кольору — антидот ФОС — тарен, застосовують 1 таблетку за сигналом ЦО. При наростанні ознак отруєння застосовують ще одну таблетку.
Гніздо № 3 — великий пенал без забарвлення — протибактеріальний засіб № 2 — сульфа диметоксин. Приймають при шлунково- кишкових розладах, що виникають при опроміненні, у першу добу
7 таблеток на одне приймання, у наступні дві доби — по 4 таблетки па і приймання.
Гніздо № 4 — 2 пенали рожевого кольору — радіозахисний засіб № 1. У кожному пеналі по 6 таблеток цистаміну. Приймають за ЗО— 40 хв до можливого опромінення одночасно б таблеток на одне приймання, а при продовженні опромінення через 4—6 год — ще 6 таблеток.
Гніздо № 5 — 2 пенали без забарвлення з квадратними корпусами — протибактеріальний засіб № 2 — антибіотик широкого спектра дії по 5 таблеток у кожному пеналі. Рекомендується приймати вміст одного пенала при бактеріальному зараженні або його заірозі (як засіб екстреної неспецифічної профілактики), а також для профілактики ранової та опікової інфекції.
Гніздо № б — пенал білого кольору — радіозахисний засіб № 2 — калію йодид. Приймають по 1 таблетці натще при небезпеці потрапляння радіоактивного йоду в організм.
Гніздо № 7 — пенал синього кольору. Містить етапіразин. Приймають по 1 таблетці відразу після опромінення для запобігання або ослаблення первинної реакції на опромінення, а також при травмах голови за наявності нудоти та блювання.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІГІП-8). Призначений для часткового санітарного оброблення та дегазації відкритих ділянок шкіри та одягу, що прилягає до них, при потраплянні на них ОР (СДОР) у краплинно-рідинному та туманоподібному стані, а також бактеріальних засобів.
Пакет містить флакон з універсальним дегазатором ОР, до нього додаються 4 ватно-марлеві тампони. У зв’язку зі швидким всмоктуванням ФОС і деяких інших ОР та СДОР необхідно максимально скоротити час початку оброблення (бажано не пізніше за 5 хв).
перев’язування ран, опіків, а також для зупинення деяких видів кровотечі. Він являє собою стерильний бинт з двома ватно-марлевими подушечками (одна фіксована на кінці бинта, інша — пересувна), які вміщені в герметичну упаковку.
СХОВИЩА
Сховища — це захисні споруди герметичного типу, призначені для захисту людей від усіх уражуючих чинників ядерного вибуху, а також від ОР, СДОР та бактеріальних засобів.
У надзвичайних ситуаціях мирного часу сховища забезпечують захист людям від високих температур, отруєння продуктами горіння, ураження СДОР та іонізуючим випромінюванням.
За захисними якостями сховища поділяють на чотири класи:
— сховища І класу витримують навантаження понад 5 кг/см2;
— II класу — 3—5 кг/см2;
— III класу — 2—3 кг/см2;
— IV класу — 1—2 кг/см2.
Щодо умов зведення розрізняють сховища, завчасно збудовані в мирний час, та швидко збудовані (зі збірних конструкцій у період загрози нападу противника).
За місткістю розрізняють сховища малі (600 осіб), середні (600— 2000 осіб) та великі (понад 2000 осіб). Щодо місця розташування сховища можуть бути вбудованими (під будинками та спорудами) та споруджені окремо.
Сховища мають основні та допоміжні приміщення.
(До основних приміщень відносять: відсіки для укриття, пункти управління, медичні пункти. У сховищах для лікувальних закладів розгортають: операційно-перев’язочний блок, передопераційну, стерилізаційні приміщення тощо.^)
Допоміжні приміщення: фільтровентиляційні приміщення, приміщення для дизель-генераторів, електрощитові, приміщення для зберігання паливно-мастильних матеріалів, продовольства, санітарні вузли, тамбур-шлюз, тамбур.
Для пропуску людей сховище повинно мати основні входи та аварійні виходи. При висоті приміщень від 2,25 до 2,9 м влаштовують двох’ярусні нари, а при висоті 2,9 м та більше — триярусні.
Розміри місця для сидіння 0,45 х 0,45 м, для лежання — 0,55 х 1,8 м. Для сидіння при двох’ярусних нарах відводиться 80 % місць, при триярусних — 70 %. Місткість сховища визначають із розрахунку площі на одну людину у відсіку: при двох’ярусному розташуванні нар 0,5 м2, при триярусному — 0,4 м2. Об’єм повітря на 1 особу — не менш як 1,5 м3 (табл. 12).
Допустимі величини па одну людину | Призначені для укриття | |
Населення | Хворих | |
Площа, м2 | 0,4-0,5 | 0,75 для хворого, який сидить, та не менше за 1,9 для хворого, якого переносять на ношах |
Об’єм, м3 | 1,5 | - |
Надходження повітря в режимі фільтровснтиляції, м3/:год | 2-10 | |
Гранично допустима температура в приміщенні, °С | ЗО | |
Запас води для пиття, л | 20 на одноі'о хворого та 3 на 1 особу обслуговуючого персоналу |
Повітропостачання сховищ забезпечують трьома режимами: режим 1 — чистої вентиляції. При цьому режимі фільтровентиляційна система сховища очищує повітря від радіоактивного та іншого пилу (у протипиловому фільтрі);
режим 2 — фільтровентиляції. Зовнішнє повітря у (фільтрах-поглиначах очищується від ОР, СДОР та пороху;
режим 3 — регенерації. За наявності в зовнішньому повітрі сильної загазованості шкідливими речовинами та продуктами горіння проводиться регенерація внутрішнього повітря, одночасно створюється підпір повітря всередині сховища. Кількість повітря, яке подається, вираховують залежно від температури повітря: при режимі 1—8—
13 м3Дод, при режимі 2—2—10 м3/год на одну людину. Сховища повинні мати електропостачання від міської електромережі, а на випадок аварії — автономне. Система водопостачання та каналізації сховищ підключається до міської мережі. На випадок аварії міських мереж у сховищі передбачаються ємкості для аварійного запасу питної води з розрахунку 3 л на 1 людину на добу, а також автономні приймачі фекальних вод.
Сховище повинно мати телефонний зв’язок з пунктом управління та гучномовці, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж.
Допустимі радіуси збору людей в сховища залежать від характеру забудови території. При одноповерховій забудові радіус збору 500 м, при багатоповерховій — 400 м. Виходячи з цих нормативів, визначаються радіуси збору населення, місткість сховищ та кількість входів. Сховища призначені також для укриття найбільших працюючих змін підприємств, які продовжують свою діяльність у зонах можливих сильних руйнувань міст та об’єктів. У містах будуються спеціальні сховища, призначені для укриття нетранспортабельних хворих, які залишились. Місткість таких сховищ повинна бути не менше за 80 осіб (включно з медперсоналом). Санітарно-гігієнічні норми наведені в габл. 12.
Протирадіаційні сховища (ГІРС) забезпечують захист людей від впливу іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості.
їх обладнують у тих населених пунктах та на об’єктах, де головною небезпекою буде радіоактивне зараження місцевості. Залежно від коефіцієнта ослаблення (КОСл) радіації ПРС гіоділяюь на групи: І група має К =100—200 та більше, II група — 50—100, III група — 20-50.
Допустимі радіуси збору людей у ПРС — до 1000 м у зонах можливих слабких руйнувань та до 3000 м — поза зонами руйнувань. Типова місткість ПРС — 75—100, 150—200 та 300 осіб. Норми площі па одну особу в основному такі самі, як і в сховищах.
Для розміщення та відпочинку людей в ПРС залежно від висоти приміщення передбачено обладнання одно-, двох- та триярусних нар. Передбачається природна вентиляція ПРС (місткістю не більш як 50 осіб) або вентиляція з механічним збудженням в ПРС місткістю понад 50 осіб та ПРС для закладів охорони здоров’я.
Норми надходження повітря в ПРС відповідають нормам для режиму чистої вентиляції.
За відсутності водогону передбачається установлення бачків з питною водою з розрахунку 2 л на одну особу на добу.
Освітлення ПРС здійснюється від зовнішньої електростанції, аварійне — від акумуляторів. У ПРС, де розміщується керівництво підприємства, встановлюються телефони, в інших сховищах — репродуктори, підключені до місцевої та міської трансляційних мереж.
Простіші укриття будують при появі загрози нападу для всього населення, яке не може бути укрите в сховищах та ПРС. Простіші укриття забезпечують захист людей від світлового випромінювання, а також знижують вплив іонізуючих випромінювань та вибухової хвилі ядерного вибуху. До них відносять щілини, траншеї та ін.
У перші 10—12 год проводиться їхнє викопування, а в наступні 10— 12 год — удосконалення (перекриття, грунтова відсипка тощо).
Місткість простіших укриттів — 10—40 осіб. Входи в такі укриття повинні розташовуватися не далі як за 400—500 м від місця роботи або проживання населення.
ХАРЧУВАННЯ В УМОВАХ РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ
Радіозахисне харчування базується на трьох основних положеннях:
по-перше, максимально можливе зменшення надходження радіонуклідів з їжею; по-друге, гальмування процесу всмоктування та накопичення радіонуклідів в організмі; но-третє, підтримання принципів раціонального харчування.
Зменшити надходження радіонуклідів до організму людини з їжею можливе шляхом зниження їхнього вмісту в продуктах харчування за допомогою різних технологічних способів, а також складання раціону з тих продуктів, які містять мінімальну кількість радіонуклідів.
Гальмування всмоктування та накопичення радіонуклідів в організмі можна досягти з допомогою складання спеціальних раціонів за рахунок залучення до них сполучень, які мають радіозахисну дію.
Раціональне харчування передбачає:
— чітку залежність між енергоспоживанням та енерговитратами;
— оптимальне співвідношення та достатнє вживання всіх життєво необхідних продуктів;
— підтримання правильного режиму харчування.
При організації радіозахисного харчування необхідно передбачити забезпечення організму достатньою кількістю білків. З м’ясних продуктів доцільно віддати перевагу м’ясу кролів, птиці, яловичині. Багато повноцінного білка, незамінних амінокислот та інших цінних компонентів містять вівсяна та гречана крупи. Тому стравам із цих круп слід надати перевагу.
З молочних продуктів доцільно використовувати сир, у тому числі домашнього приготування, оскільки більшість радіонуклідів залишається у сироватці. Крім того, у ньому, як і в інших молочних продуктах (кефірі, ряжанці, кислому молоці), міститься велика кількість білка та кальцію. Кальцій є конкурентом стронцію та радію. Курячі яйця мають близько 12,5 % білка та кілька незамінних амінокислот, тому їхнє вживання є доцільним. Однак слід мати на увазі, що в яйцях може накопичуватися значна кількість радіонуклідів, які концентруються в основному у шкаралупі (50—85 %) і тільки 15—50 % — у білку та жовтку, причому в останньому радіоактивність у 20— 50 разів вища, ніж у білку.
Морська риба та інші продукти моря менше забруднені радіонуклідами, ніж річкові. Тому морську рибу та інші морепродукти слід широко використовувати у раціоні харчування, можна навіть повністю замінити ними м’ясо.
До раціону обов’язково потрібно включати картоплю, яка містить велику кількість калію та аскорбінової кислоти. Важливе значення у радіозахисному харчуванні мають овочі та фрукти. Практично тільки з рослинними продуктами людина отримує аскорбінову кислоту, каротин, пектинові речовини, органічні кислоти. Особливе значення надається пряним овочам (цибулі, часнику, петрушці, кропу, хріну, селері). Корисними є також продукти, які мають синій колір за рахунок пігментних речовин антоціанів з радіозахисними властивостями (чорна смородина, чорноплідна горобина, харчовий буряк, темні сорти винограду). Добове споживання овочів не повинно бути меншим за 400—500 г, з яких не менше за чверть має становити морква, яка містить велику кількість каротину. Корисні кавуни та дині, які містять калій, органічні кислоти, пектинові речовини, каротин. У раціон бажано включати бобові (горох, квасолю тощо), які багаті на повноцінний білок, метіонін, цистин та ін. У них також багато магнію, який конче потрібний для оптимального засвоєння кальцію.
Дуже велике значення має вживання фруктів. Щоденно потрібно з’їдати не менш як 150—200 г яблук. За можливості перевагу надають абрикосам, сливам, персикам, вишні, які містять велику кількість пектину, каротину, аскорбінової та інших органічних кислот. Слід пам’ятати, що ягоди порівняно з фруктами можуть бути більше забруднені радіонуклідами, що пов’язано із розташуванням їх кореневої системи у поверхневому шарі ґрунту.
Доцільне вживання в їжу горіхів, які містять багато повноцінних білків та рослинних жирів.
До продуктів з радіозахисними властивостями належить чай. Він містить речовини, які сприяють зміцненню стінок судин та зменшують їхню проникність. У чаї є вітаміни Р та аскорбінова кислота.
Серед населення поширена думка, що етиловий спирт (алкоголь) є добрим радіозахисним засобом. Алкоголь дещо знижує окисні процеси, а отже, зменшує утворення токсичних радикалів. Однак рівень такого впливу настільки малий, що для досягнення бажаного результату необхідно вжити надто велику кількість алкоголю, який спричинить більше шкоди, ніж принесе користі.
Добовий раціон людини в умовах підвищеної радіації повинен містити: 200—250 г пісного м’яса, м’ясних та рибних продуктів, 300 г хліба, близько 350 г картоплі, 50—100 г сиру, 0,5 л молока, 400—500 г овочів, 20 г тваринних жирів, 30—35 г олії, 40 г крупи (вівсяна, гречана), 150—200 г фруктів.
В умовах підвищеної радіації необхідно дотримуватися правильного режиму харчування. Дорослим рекомендується 3-, 4-разове харчування у точно визначений час. При триразовому харчуванні па сніданок необхідно отримати 30—35 % загальної енергетичної цінності добового раціону, в обід — 40—45 %, на вечерю — 20—25 %. При чотириразовому — співвідношення (у відсотках) 25:20:35:20.
Помітно знижується вміст радіонуклідів у харчових продуктах при їхньому правильному технологічному та кулінарному обробленні. Починати його доцільно з механічного очищення продуктів та харчової сировини від забруднення грунтом. Для цього їх потрібно ретельно промити теплою, краще проточною, водою.
Оскільки поверхня багатьох овочів та фруктів клейка, що сприяє утримуванню на ній радіонуклідів, для миття можна використати розчин питної соди, після чого слід добре прополоскати овочі та фрукти чистою теплою водою. Перед миттям деяких овочів (капуста, цибуля, часник та іи.) потрібно зняти їхній верхній, найбільш забруднений, покрив (шар).
Механічне оброблення м’яса полягає у вилученні забруднених ділянок, сполучної тканини. Після миття картоплі та коренеплодів їх очищують від шкірки та повторно миють теплою проточною водою. Фрукти також потрібно старанно промити та очистити, особливо місця, які мають нерівності, тріщини, шорсткості. У зовнішніх шарах фруктів та овочів концентрується близько 50 % їх радіаційного забруднення.
Наступний етап оброблення — вимочування у чистій воді протягом 2—3 год.
Єдиний доцільний спосіб термічного оброблення продуктів та харчової сировини — варіння. Під час варіння значна частина радіонуклідів та інших шкідливих речовин (нітрати, важкі метали та ін.) переходить у відвар. Тому використовувати відвари продуктів, забруднених радіонуклідами, не можна. Якщо проварити продукт 5— 10 хв та воду злити, а потім продовжити варіння у новій порції води, то стає можливим ішкористання відвару для харчування.
М’ясо та, особливо, річкову рибу перед варінням необхідно вимочити у воді 1—2 год, розрізати на невеликі порції та варити у чистій воді на слабкому вогні 10 хв. Потім злити відвар, залити чистою водою і варити до повної готовності. При цьому з м’яса вилучається 20—50 % цезію-137 та близько 50 % стронцію-90. Добре очищені від м’яса кістки практично не містять цезію-137, а стронцій-90 з кісток переходить у бульйон у незначній кількості. Тому бульйон з кісток практично не містить радіонуклідів і його можна вживати у харчуванні.
Слід відзначити, що перехід радіонуклідів з продуктів у відвар залежить здебільшого від вмісту солі та кислотності води.
Так, вихід у відвар стронцію-90 становить у дистильованій воді
30 %, у водогінній — 57 %, у водогінній воді з домішкою кальцію лактату — 85 %.
Смажити продукти з підвищеним вмістом радіонуклідів недоцільно, оскільки при цьому практично всі радіонукліди залишаються у продукті. Відварений продукт потім можна підсмажити.
Правильне оброблення річкової риби має важливе значення у запобіганні потраплянню радіонуклідів усередину організму людини. Хижі річкові риби забруднені радіонуклідами більше, ніж риби, які харчуються планктоном.
При обробленні риби разом з лускою, нутрощами, зябрами вилучається близько 16 % цезію-137, з 84 % цезію-137, які залишилися, близько 50 % міститься у кістках, плавниках та інших частинах риби, які не вживають у їжу. При їх вилученні вміст цезію-137 зменшується ще на 40—42 %. Після технологічного оброблення та варіння у солоній воді вилучається близько 90 % від початкового вмісту цезію-137.
Картоплю потрібно варити очищеною з доданням кухонної солі (6 г/л). При такому способі варіння у відвар переходить близько 45 % цезію-137 та стронцію-90. Значного зниження вмісту радіонуклідів у молочних продуктах можна досягти шляхом отримання із незбираного молока жирових та білкових концентратів. Наприклад, у сир переходить лише 10—21 % цезію-137, у сметану та масло — відповідно 9 % та 15 %. Стронцій-90 переходить у домашній сир — 27 %, у вершки — 5 %. З молока у вершки переходить 16 %, а у масло 3,5 % йоду-137.
Вміст радіонуклідів у домашньому сирі залежить від кількості сироватки, яка залишилась у ньому після приготування. Так, у домашньому сирі з вологістю 67 % виявлено 20,9 % стронцію-90, а при вологості 51,4 % — 14,5 %.
Найбільше радіонуклідів у грибах. Кулінарне оброблення грибів дає змогу знизити вміст у них радіонуклідів. У лабораторії радіологічного відділу Запорізької обласної СЕС розроблено метод зниження вмісту цезію-137 у сухих грибах. Гриби замочують у ЗО % розчині кухонної солі на 12 год, а потім промивають чистою водою. Концентрація цезію-137 знижується у 5 разів. Після цього гриби відварюють у такому самому розчині впродовж ЗО хв. Наведений метод, за даними авторів, знижує порівняно з початковим вміст цезію-137 у 50 разів, а смакові якості грибів не змінюються.
Додержання основних принципів радіозахисного харчування, правильне технологічне та кулінарне оброблення продуктів та харчової сировини дають змогу знизити можливість внутрішнього опромінення, запобігти додатковим променевим навантаженням.
Quidquid agis, prudenter agas et respice finem! Що би ти не робив, роби розумно і передбачай результат!
ЧАСТИНА III — Охорона праці
Nota bene (NB!)
Добре запам’ятай!
-------------------------------- Розділ 7------------------------------------------
щ
ОХОРОНА ПРАЦІ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ
(ДСМК)
Правове забезпечення охорони праці в державі з кожним роком стає дійовішим та вагомішим. Схвалюються нові та удосконалюються чинні нормативні та законодавчі документи, які регламентують відносини у сфері охорони праці, установлюють відповідальність за недотримання положень з охорони праці та компенсацію унаслідок втрати працездатності працівниками, упроваджують обов’язкове державне соціальне страхування. На рівень виробничого травматизму позитивно вплинуло Типове положення про навчання з питань охорони праці (останнє Типове положення затверджено 26.01.2005 р. за№ 15). Завдяки прийнятим рішенням про навчання, перевірку знань з охорони праці та контроль з боку органів Держнаглядохоронпраці, вдалося зупинити ріст смертельних нещасних випадків та стабілізувати це негативне явище.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |