І. В. Кочін, по. Черняков, П. І. Сидоренко, В. Є. Букін, О. М. Савчук, В. М. Скороход 20 страница

— закриття віконних та дверних отворів першого поверху;

— установлення попереджувальних, заборонних і вказівних пла­катів та знаків.

Перед в’їздом на територію, де розташовано зруйновані будівлі й споруди, вивішують шляхові знаки, що обмежують швидкість руху транспорту до 5 км/год, на території встановлюють покажчики на­прямків безпечних проходів та проїздів. Ці заходи мають важливе значення для організованого виводу (вивозу) населення, управління процесами медичної евакуації потерпілих до лікувально-профілак­тичних закладів.

Під час розбирання мурованих будівель та споруд методом зава­лювання за допомогою лебідки або трактора в момент падіння стіни не можна наближатися до неї ближче, ніж трактор (лебідка). Небез­печна зона переміщується разом з трактором. Можливість отримати травму та небезпеку для життя медичних працівників ДСМК, які перебувають в осередку катастрофи, становить відірваний від стіни трос у момент натягування його трактором. Особливу обережність треба виявляти в разі руйнування пошкоджених будинків та споруд вибуховим способом. Виконуючи попередження команд підривників, треба негайно залишати небезпечну зону.

Місця для надання медичної допомоги потерпілим визначаються особовим складом формувань ДСМК за межами осередку стихійного лиха або аварії. Але з різних причин надання екстреної медичної допо­моги буде вимагати переміщення по території, у зруйнованих будів­лях на різних поверхах тощо. На ділянках, де працюють ці фахівці, мають бути наявними захисні та обгороджувальні пристрої і проходи (зміцнення насипів, установлення трапів, перехідних містків, огорож тощо). Порушення правил техніки безпеки може призвести до нещас­них випадків. Робочі місця медичних працівників ДСМК, проходи у будівлях, де вони працюють, повинні бути звільнені від будівельного сміття, деталей конструкцій і добре освітлені. Захаращеність приміщень та проходів, безлад та хаос значно ускладнюють виконання професій­них обов’язків, впливають на швидкість та якість медичної допомоги, яку надають, можуть спричинити травматизм. Погане освітлення місць роботи, приміщень, проходів, сходових кліток та сходів створює не­зручності в роботі, а при перенесенні потерпілих на ношах, лямках або руках може спричинити отримання додаткових травм, травмування рятувальників, санітарних дружинниць та медичних працівників.

Під час надання медичної допомоги на поверхах у будинках кож­нії іі медичний працівник ДСМК повинен переконатися в міцності га стійкості пристроїв, де доведеться рухатись або працювати. Для запобігання випадковому падінню всі віконні прорізи на сходових клітках, дверні прорізи, що ведуть у зруйновані частини будівлі, повніші бути обгороджені або закриті. Якщо в міжповерхових пере­криттях є відкриті прорізи, то для безпечного пересування людей такі прорізи повинні бути закриті щитами.

У колодязях, камерах, колекторах, будівлях можуть накопичува­тися шкідливі для людського організму гази (метан, оксид вуглецю, сірководень, аміак тощо), а також їхні суміші. Медичну допомогу надають потерпілим після їхнього вивільнення рятівниками та винесення у безпечне місце.

Проходити під підвісними або підйомними риштуваннями забо­роняється.

ф

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС АВАРІЙ НА ПІДЗЕМНИХ ГАЗОПРОВОДАХ

Невідкладні аварійно-відновні роботи на міських газових мере­жах пов’язані, головним чином, з ліквідацією загазованості приміщень, де можуть перебувати люди, або окремих ділянок, де проводять ря­тувальні роботи в осередках аварій, а також пов’язані з усуненням осередків спалаху в місцях витоку газу під час природних або техно- п мі них катастроф.

Найімовірніше утворення загазованості приміщень у підвальних поверхах будівель, у тому числі закладів охорони здоров’я (лікарні, поліклініки, диспансери тощо). Основна причина появи газу — по­шкодження газових домових вводів або магістралей, що проходять неподалік від будівлі. В окремо розташовані споруди також може потрапити газ при руйнуванні газопроводів, що проходять поблизу. Істворює вкрай небезпечні умови, загрожує вибухом і руйнуван­ням будівель, в яких перебувають люди, а в лікарнях — хворі та травмовані, медичний та технічний персонал. Виявлені в окремих місцях витоки газу необхідно швидко усунути. Перш за все відклю­чають газову мережу від газової магістралі краном на газовому вводі. При виході з пошкодженого трубопроводу газ може спалахнути.

У зоні землетрусу з масовими руйнуваннями та пошкодження­ми наземних будівель (у тому числі системи охорони здоров’я) та споруд газ, що витікає з пошкоджених ділянок магістралей, може накопичуватись у порожнинах завалів та підвальних приміщеннях. Під час спалаху суміші газу з повітрям, наприклад, від випадкової іскри, може статися вибух. Тому медичні працівники ДСМК, пере­буваючи в зоні землетрусу, повинні знати про ці можливі небезпеки.

До запобіжних заходів у першу чергу належать: заборона ко­ристування відкритим полум’ям, недопущення іскроутворення при будь-яких роботах, використання вибухонебезпечного інструменту, заборона входу до загазованого приміщення у взутті зі сталевими підковами та цвяхами тощо.

У деяких випадках необхідно відключити пошкоджені або зруй­новані газопроводи.

Під час виконання газонебезпечних робіт використання фільтру­вальних протигазів не допускається. Можна користуватися тільки шланговими або кисневими ізолюючими протигазами.

На території з пошкодженими газопроводами та при виконанні газонебезпечних робіт стороннім особам, у тому числі медичним пра­цівникам, санітарним дружинницям, рятувальникам та ін., перебува­ти забороняється.

У разі спалаху газу у всіх спрацьовує насамперед інстинкт само­збереження. Люди в першу мить розгублюються і лише через деякий час приходять до тями. Коли на людині палає одяг, вона, як правило, втрачає контроль над своїми діями і першою неусвідомленою реак­цією є спроба втекти. Але саме цими діями людина завдає собі ще більшої шкоди, оскільки починають інтенсивно розгорятися навіть ділянки та частини одягу, які ще тільки тліли. При спалаху одягу на людині найшвидшим способом припинити горіння є миттєве заку­тування її цілком у ковдру. Іноді це буває надто складно зробити через втрату над собою контролю. Медичні працівники, знаючи ці особливості поведінки людини, повинні їх ураховувати і за необхід­ності надати допомогу — загасити палаючий одяг як на собі, так і на своїх колегах.

Звичайний брезентовий одяг може достатньою мірою витримати і захистити організм людини від прямого впливу на нього полум’я газу протягом 30—60 с, хоча опік може з’явитися. Вологий брезенто­вий одяг захищає тіло людини від опіку в разі постійного впливу полум’я газу протягом 3—5 хв.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЛІКВІДАЦІЇ ОСЕРЕДКІВ ХІМІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ ТА ЇХНІХ НАСЛІДКІВ

Організація і порядок дій медичних працівників ДСМК та ци- иільної оборони під час ліквідації осередків хімічного зараження і їхніх наслідків залежать від виду отруйної речовини, технології її шіробництва, типу ушкодження, та деяких інших умов.

Під час ліквідації техногенних аварій на хімічно небезпечних об’єктах (ХНО) особовий склад аварійно-відновних та аварійно-ряту- ішіьних формувань у першу чергу локалізує осередок СДОР, для чого шімикається пошкоджена ділянка трубопроводу шляхом перекриття кранів, засувок, вентилів та інших замикаючих пристроїв або шляхом забивання в кінці пошкодженого трубопроводу дерев’яних або інших пробок. На тріщини в трубопроводах накладають ремонтні муфти.

Медичні працівники ДСМК не беруть участі в ліквідації аварії

11. 1 ХНО щодо технічних аспектів. Оскільки особливістю осередку (ДОР є його надто велика мобільність, переміщення по території, і ому медичні працівники поряд з виконанням своїх професійних обов’язків повинні добре орієнтуватися у зміні обстановки в такому осередку, деяких технічних аспектах ліквідації аварії, виконувати правила вимог техніки безпеки.

Виробничі аварії часто супроводжуються викидом аміаку (аміа- копровід Тольятті — Одеса, м’ясокомбінати, молокозаводи, пивні.іаводи, холодильні бази тощо). У разі пошкодження резервуара з аміаком включається автоматична установка, яка перекачує його з цього резервуара у справний, а місце з розлитим аміаком рясно по­ливають водою.

Для того щоб запобігти отруєнню аміаком працівників у вироб­ничих приміщеннях, відключають припливну вентиляцію. Особо- иий склад аварійно-рятувальних формувань для захисту органів ди­хання використовує шлангові протигази з примусовим припливом повітря; медичні працівники ДСМК використовують промислові протигази марок “КД” та “М”.

Під час техногенних катастроф з викидом в атмосферу рідкого хлору негайно зменшують навантаження в цеху електроліту і після повного припинення або значного ослаблення витікання хлору по­шкоджену ділянку трубопроводу рясно поливають водою, а на місце розриву накладають хомут з накладками або ремонтну муфту.

У разі порушення герметичності резервуара з хлором вмикають аварійну витяжну вентиляцію, його від’єднують від комунікацій, а хлор з пошкодженого резервуара перекачують у резервний. Місце пошкодження рясно поливають водою. Усі аварійні роботи викону­ють в ізолювальних або фільтрувальних промислових протигазах. Медичні працівники під час перебування в осередку зараження хло­ром користуються фільтрувальними або промисловими протигазами марок “В” та “М”.

Гіо закінченні робіт, пов’язаних з локалізацією розлитої СДОР, починають знезаражування хімічного осередку. Спочатку дегазують під’їзні шляхи та дороги всередині об’єкта. Потім знезаражують ділян­ки місцевості і предмети, які можуть бути джерелами забруднення повітря та отруєння медичних працівників ДСМК.

СДОР знезаражують дегазуючими розчинами, які розливають за допомогою машин та механізмів, пристосованих для цих робіт. Медичним працівникам для запобігання ушкодженням треба знати, що деякі дегазуючі речовини, утворюючи сполуки з СДОР, виділя­ють велику кількість тепла. Цс може призвести до пожеж і навіть вибухів. Щоб уникнути цих наслідків, доцільно дегазуючу речовину застосовувати в суміші з піском або з пухкою землею.

Медичні працівники ДСМК у межах території осередку хімічного зараження СДОР проводять розвідку виробничих та житлових при­міщень, захисних споруд, визначають кількість потерпілих людей, мож­ливість доступу до них та надають їм першу медичну допомогу, пра­цюють на межі або поза осередком хімічного зараження. Користую­чись інформацією хімічної розвідки, обирають найнебезпечніші місця для організації путесгів (майданчиків) збору потерпілих, падання медич­ної допомога та сортування. Розташовують пункти (площадки) збору потерпілих на незабруднених ділянках, у місцях, де немає вітру, з боку від місця розливу (викиду) СДОР, що виключає поширення її пари.

Керівники ДСМК для запобігання отруєнню медичних праців­ників повинні постійно перебувати в тісному контакті з командира­ми рятувальних загонів. Для забезпечення особистої безпеки та за­побігання отруєнню медичні працівники повинні пам’ятати, що навіть за наявності фільтрувальних протигазів заходити в загазовані при­міщення небезпечно, оскільки в них знижений уміст кисню, що виключає можливість використання фільтрувальних протигазів. У таких випадках використовують тільки ізолювальні протигази.

Фільтрувальні протигази молена застосовувати тільки в атмосфері, що містить за об’ємом не менш як 18 % вільного кисню і не більш як 0,5 % шкідливих домішок.

Треба зауважити, що ефективність запобігання отруєнню СДОР серед медичних працівників ДСМК та ефективність надання невідкладної медичної допомоги потерпілим в осередку хімічного за­бруднення тим вища, чим вищий рівень знань про токсичні власти- пості цих речовин. Тому перед відправленням до осередку хімічного зараження медичні працівники повинні бути ретельно проінструк­товані (цільовий інструктаж).

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПОВЕНІ

Рятувальні роботи під час повені полягають у пошуку людей на натопленій території, завантаженні їх на водні транспортні засоби або гелікоптери, евакуації у небезпечні місця, наданні медичної та іншої допомоги (одяг, харчування, притулок тощо).

У затоплених районах рятувальні роботи та діяльність медичних працівників ДСМК можуть відбуватись у складних погодних умо­вах, що підвищує рівень небезпеки. Повені часто супроводжуються зливами, туманами або шквальними вітрами. Ріки, що розлилися, характеризуються значною швидкістю течії та великими хвилями.

Усі роботи, у тому числі й медичних працівників ДСМК, почина­ються з розвідки. Для цього використовують літаки, гелікоптери та швидкохідні катери. Дані розвідки повідомляють через засоби радіо­зв’язку одразу при виявленні потерпілих, причому в першу чергу передають координати їхнього місцеперебування.

Медичні працівники ДСМК, які працюють у зоні повені, повинні знати правила поведінки на воді та способи порятунку, уміти корис­туватися рятівним інвентарем та мати рятівні жилети.

Під час виконання рятувальних робіт та надання медичної допо­моги на воді заборонено користуватися несправними, непристосова- пими для рятування плавзасобами. Забороняється перевантажувати човни та катери. Висота їхнього сухого борту повинна бути не менш як 20 см, а за наявності хвилі — не менш як 35 см. На кожний човен наносять номер та напис щодо допустимої вантажопідйомності та кількості пасажирів. У випадках необхідності рятувальники надають першу медичну допомогу потерпілим безпосередньо в зоні затоплення.

Надання медичної допомога одночасно на великій території відок­ремленим групам населення зумовлює необхідність роботи медичних бригад невеликими групами на значній площі, іноді на великій відстані від лікувально-профілактичних закладів та однієї бригади від іншої. У низці випадків, перебуваючи на плавзасобах (човни, катери), середній медичний персонал буде вимушений діяти самостійно. Перелічені умови с тавлять особливо великі вимога до професійної та спеціальної підготов­ки фельдшерів та медичних сестер, а також щодо виконання вимог тех­ніки безпеки. Це дає можливість не лише забезпечити медичною допомо­гою потерпілих у катастрофі, а й зберегти власне життя та здоров’я.

[1] Яа - захисний костюм: штани і куртка з тканини, що захищає від токсичних аерозолів.

Дата добавления: 2015-09-29