Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

І. В. Кочін, по. Черняков, П. І. Сидоренко, В. Є. Букін, О. М. Савчук, В. М. Скороход 14 страница



— проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Робітник або службовець повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі.

Власник не має права вимагати від працівника виконання робо­ти, не обумовленої трудовим договором.

Звертаємо вашу увагу на право власника щодо переведення пра­цівника на іншу роботу. У КЗгіП наведено три випадки, коли праці­вник може бути переведеним на іншу роботу:

— у разі виробничої потреби;

— у випадку заміни відсутнього працівника;

— у разі простою виробництва.

Переведення на іншу роботу (хоча і на тому самому під­приємстві) допускається тільки за згодою працівника. У разі ви­робничої потреби власник має право переводити працівника на необумовлену трудовим договором роботу на термін до одного міся­ця. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує зго­ди працівника переміщення його на тому самому підприємстві, в установі,, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому ме­ханізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.


Тривалість переведення на іншу роботу для заміни відсутнього працівника не може перевищувати одного місяця протягом кален­дарного року

Відмова без поважних причин від тимчасового переведення на іншу роботу в разі виробничої потреби вважається порушенням тру­дової дисципліни.

У разі простою виробництва працівників переводять на іншу роботу (за фахом) на тому самому підприємстві на весь час про­стою або на інше підприємство на термін до одного місяця. Відмо­ва від такого переведення вважається порушенням трудової дис­ципліни.

Припинення дії трудового договору

Підставами припинення трудового договору можуть бути:

— ініціатива працівника;

— ініціатива власника підприємства.

Припинення трудового договору за ініціативи працівника наєтає у випадках:

— розірвання трудового договору за умови невідповідності стану охорони праці тим умовам, за які він розписався при прий­нятті на роботу;

— закінчення терміну дії договору;

— призову на військову службу;

— розірвання трудового договору з ініціативи працівника;

— розірвання трудового договору за поважних причин.



Якщо працівник розриває трудовий договір з власної ініціативи, до його обов’язку входить необхідність у попередженні про це власни­ка в письмовій формі за два тижні до бажаного терміну закінчення дії договору.

При звільненні з поважної причини трудовий договір припи­няється в термін, визначений робітником. До поважних причин відно­сять: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або жінки на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або за дитиною-інвалі- дом; догляд за хворим членом сім’ї або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом тощо.

Трудовий договір може бути розірваний адміністрацією у випадках:

— змін в організації виробництва і праці, реорганізації або ліквідації

підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

— невідповідності працівника займаній посаді;

— систематичного невиконання працівником без поважних при­чин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— прогулу (у тому числі відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня) без поважних причин; нез’явлення на роботу понад чотири місяці поспіль унаслідок тимчасової не­працездатності;

— поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

— появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

— учинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібно­

го) державного або громадського майна.

До додаткових підстав розірвання трудового договору з керівни­ком окремими категоріями працівників належать:

— одноразове грубе порушення трудових обов’язків працівником підприємства...;

— винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності...;

— учинення працівником, який виконує виховні функції, амо­рального проступку...

У разі скорочення чисельності чи штату працівників перевалене право залишитись на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а саме: сімейним — за наяв­ності двох і більше утриманців; особам, в сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам з тривалим без­перервним стажем роботи на даному підприємстві; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах...; учасникам бойових дій, інвалідам війни...; винахідникам і раціоналі­заторам; працівникам, які дістали на цьому підприємстві трудове каліцтво...; особам із числа депортованих з України...; працівникам із числа колишніх військовослужбовців...

Розірвання трудового договору з ініціативи власника (крім випадків ліквідації підприємства) не допускається без згоди проф­спілкової організації, яка повинна в десятиденний термін повідоми­ти про це власника в письмовій формі. Власник має право розірвати трудовий договір не пізніше, як через місяць після одержання згоди профспілкового органу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди профспілкового органу допускається в разі: ліквідації підприємства;

незадовільного результату випробування; звільнення з сумісної робо­ти у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення робітника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві; звільнення з підприємства, де немає профспілкової організації.

При розірванні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку, в разі призову на військову (або альтернативну) службу — двомісячного, у разі порушення власником законодавства про охорону праці — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше за три­місячний середній заробіток.

Відсторонення працівників від роботи. Трудові книжки

Відсторонення від роботи працівників допускається у разі: по­яви на роботі в нетверезому стані; відмови або ухилення від обов’яз­кових медичних оглядів, навчання, інструктажів і перевірки знань з охорони праці і протипожежної охорони.

За працівниками, звільненими з підприємства у зв’язку зі зміною в організації виробництва, зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, аче не більше ніж на три місяці з дня звільнення, з урахуванням виплати вихідної допомоги. За працівни­ком зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в ро­боті після звільнення не перевищила трьох місяців.

Власник повинен у день звільнення видати працівникові належ­но оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві понад п’ять днів, у тому числі на сезон­них і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають держав­ному соціальному страхуванню.

Працівникам, які стають до роботи вперше, трудову книжку офор­млюють не пізніше ніж за п’ять днів після прийняття на роботу.

Робітники і службовці можуть бути звільнені з підприємств, якщо їхня діяльність припиняється, скорочується чисельність або штат працівників. Право на працю звільненим працівникам гарантується. Про майбутнє звільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.


Тривалість робочого часу

Установлена законодавством тривалість робочого часу працівників і службовців на підприємствах, в установах, організаціях не може перевищувати 40 год на тиждень (розділ 4 “Робочий час”).

Підприємства і організації при укладанні колективного договору можуть встановити меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в КЗпП.

Скорочену тривалість робочого часу встановлено: для працівників віком від 14 до 18 років; для робітників і службовців, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці. Законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу для окремих категорій праців­ників (учителів, лікарів та ін.).

Для збереження здоров’я медичних працівників і фармацевтів, які працюють у шкідливих умовах, законодавством встановлено скорочений робочий день:

— 6-годинний - в інфекційних, туберкульозних відділеннях ліка­рень, дитячих закладів, у психіатричних, психоневрологічних, наркологічних закладах і відділеннях, у фізіотерапевтичних, радонових, бальнеологічних відділеннях, у санітарно-епідемі- ологічних відділах і відділеннях і лабораторіях, які працюють

зі шкідливими чинниками (лікарі-бактеріологи, епідеміологи, гігієністи, паразитологи, токсикологи, санітарні лікарі, дезін­фектори) та ін.

— 5,5-годинний — для лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів, МСЕК, ЛКК, психоневрологічних туберкульозних диспансерів, лікарів-стоматологів, лікарів і медсестер, які пра­цюють з генераторами УВЧ, НВЧ, УФ-промеиями в по­ліклініках.

— 5-годинний — для медичного персоналу, який працює безпосе­редньо у відділеннях рентгенодіагностики, флюорографії, па ротаційних рентгено-терапевтичних, гамматерапевтичних установках, для патологоанатомів, прозекторів, анатомів, суд- медекспертів, інших фахівців, які працюють з трупним мате­ріалом, для медичних працівників, які обслуговують дитячі заклади для розумово відсталих дітей з ураженням ЦНС.

— 4-годинний — для лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу, безпосередньо зайнятих роботою з радіонуклідами.

При переході на 5-денний робочий тиждень тижнева тривалість роботи зберігається шляхом перерозподілу робочих годин 6-го дня тижня.

13 — 5-2101


Нічні чергування лікарів і медичних сестер, чергування у вихідні дні, згідно із законодавством, повинні компенсуватися: при роботі без права сну — 1 год за 1 год, а з правом сну — 0,5 год за 1 год. Законодавством передбачено також обмеження норм навантаження на лікаря із розрахунку на 1 год роботи амбулаторного приймання: хірурги — 9 хворих; офтальмологи, отоларингологи, дерматовене­рологи — 8; травматологи-ортопеди — 7; терапевти, інфекціоністи, ендокринологи, гематологи, урологи, онкологи, педіатри, акушери- гінекологи, фтизіатри, хірурги-стоматологи — 5 хворих; дитячі психіатри — 2,5; терапевти-стоматологи — 3; фахівці протезної сто­матології, судової психіатрії — 2 хворих. Під час медичної допомоги на дому за 1 год лікарі усіх спеціальностей повинні обслуговувати 1,25 пацієнта.

В Україні встановлено п’ятиденний і шестиденний робочі тижні. Напередодні святкових і вихідних днів тривалість роботи скорочується на одну годину. У разі роботи в нічний час (з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку) тривалість роботи зменшена на 1 год.

У розділі “Робочий час” розглянуто також: заборону роботи в нічний час; встановлення неповного робочого часу; початок і закін­чення роботи; роботу змінами; перерви між змінами; поділ робочого дня на дві частини; підсумований облік робочого часу, обмеження надурочних робіт.

Надурочні роботи. Право працівників на відпустки

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Наведено ви­няткові випадки застосування таких робіт. Надурочні роботи можуть проводитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства. Надурочні роботи не повинні перевищувати для працівника 4 год протягом 2 днів поспіль і 120 год на рік.

У розділі “Час відпочинку” розглянуто такі питання, як: перерви для відпочинку і харчування; вихідні дні; вихідні дні на підприєм­ствах, пов’язаних з обслуговуванням населення; вихідні дні на безпе­рервно діючих підприємствах; тривалість щотижневого безперерв­ного відпочинку (повинна бути не менш як 42 год); робота у вихідні дні (компенсація за роботу у вихідний день — надання іншого дня відпочинку або оплата у подвійному розмірі) та святкові дні; щорічні відпустки.

Закон України “Про відпустки” прийнято 15 листопада 1996 р. І Ігіі Закон установлює державні гарантії права на відпустки, визна­чне умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для віднов­нім іня працездатності, поліпшення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб і інтересів, всебічного розвитку особистості.

Право на відпустку мають громадяни країни, які перебувають у трудових відносинах з виробництвами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналеж­ності, а також ті, які працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі — підприємство).

Право працівника на щорічні основну і додаткову відпустки по­вної тривалості в перший рік роботи настає після 6 міс безперервної роботи на даному підприємстві. Але Законом визначені також особи, і ким надається повна щорічна відпустка до того, як настане шести­місячний термін безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві.

Право на відпустки забезпечується:

гарантованим наданням відпустки певної тривалості із збере­женням на її період місця роботи (посади); заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

— забороною заміни відпустки на грошову компенсацію, крім випадків, передбачених цим Законом, а саме:

— у випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки робітникам, які мають дітей;

— у випадках звільнення керівних, педагогічних, наукових, нау­ково-педагогічних працівників, фахівців закладів освіти, які до звільнення працювали не менше за 10 міс, грошова ком­пенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток із розрахунку повної їх тривалості;

—у випадку переведення працівника на роботу до іншого підприєм­

ства грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути намінена на грошову компенсацію. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткової відпусток не повинна бути мен­шою за 24 календарні дні.

Для осіб віком до 18 років заміна всіх видів відпусток на грошо­ву компенсацію не допускається.

У випадку смерті працівника грошова компенсація за невикори­стані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки пра­цівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям. Установлено такі види відпусток:

1) щорічна відпустка:

— основна відпустка - не менше ніж 24 календарні дні за відпра­цьований робочий рік. Керівникам, педагогічним, науково-пе- дагогічним працівникам освіти щорічна основна відпустка вста­новлена впродовж 56 календарних днів. Особам у віці до 18 років — 31 календарний день, інвалідам І і II груп — ЗО кален­дарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів. Ус­тановлено тривалість щорічних відпусток для шахтарів, пра­цівників лісової промисловості, гірничорятувальних частин;

— додаткова відпустка — до 35 календарних днів (для зайнятих на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників);

— додаткова відпустка — до 35 календарних днів (для праців­ників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням) і 7 календарних днів — працівникам з непормованим робочим днем;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням працівників, які одержують загальну середню освіту. Надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:.

— випускних іспитів в основній школі — тривалістю 10 кален­дарних днів;

— випускних іспитів у старшій школі — 23 календарні дні;

— перевідних іспитів в основній і старшій школах — від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних;

— тим, хто складає іспити екстерном за основну і старшу шко­ли, — відповідно 21 і 28 календарних днів.

Працівники, які навчаються в професійно-технічних закладах освіти, мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 35 календарних днів упродовж року.

Працівники, які навчаються без відриву від виробництва у ви­щих навчальних закладах з вечірньою і заочною формами освіти, отримують додаткові оплачувані відпустки:

—на першому і другому курсах у вищих закладах освіти І і II рів­

нів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календар­них днів щорічно;


III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів щорічно;

— незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчан­ня — ЗО календарних днів щорічно;

— на період установочних занять для навчання на третьому і наступних курсах вищих навчальних закладів освіти:

— І і II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів щорічно;

III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — ЗО календарних днів щорічно;

—незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання —

40 календарних днів щорічно;

— на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах освіти незалежно від рівня акредитації — ЗО кален­дарних днів;

— на період підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) студентам вищих закладів освіти з вечірньою і заочною фор­мами навчання І і II рівнів акредитації — два місяці, а у вищих закладах освіти III і IV рівнів акредитації — 4 місяці.

Працівникам, які допущені до складання вступних іспитів до аспірантури, надається додаткова оплачувана відпустка із розрахун­ку 10 календарних днів на кожний екзамен один раз на рік. Ті, хто навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, одержують додаткову відпустку тривалістю ЗО календарних днів і за їх бажан­ням упродовж чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати;

3) творча відпустка надається працівникам для закінчення ди­сертаційних робіт, написання підручників і в інших випадках. Три­валість, порядок, умови надання і оплату встановлює Кабінет Міністрів України;

4) соціальні відпустки:

— у разі вагітності і пологів (розглянуто в підрозділі “Охорона праці жінок”);

— для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надано жінці у вигляді частково оплачуваної відпу­стки і відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості. Цю відпустку може частково чи повністю викори­стати батько дитини, бабуся, дідусь або інші родичі дитини. Названі особи можуть працювати на умовах неповного робо­чого часу вдома;

— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Така відпу­стка надається жінкам, які працюють і мають двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда. За бажанням матері їй щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Установлені також пільги для жінок, які усиновили дитину, батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі у випадку хвороби);

5) відпустка без збереження заробітної плати надається за ба­жанням працівника в обов’язковому порядку. До таких осіб нале­жать: матері, батьки, ветерани війни, які мають особливі заслуги пе­ред Батьківщиною; пенсіонери і інваліди; ті, хто вступає до шлюбу; працівники у випадку смерті рідних або догляду за хворими рідни­ми; працівники для завершення санаторно-курортного лікування; працівники, які допущені до вступних іспитів у вищих навчальних закладах.

За сімейними обставинами і з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін не більше ніж 15 календарних днів на рік.

Порядок нормування й оплати праці

У наступних розділах КЗнП розглянуто питання нормування праці і заробітної плати. Робота в надурочний час оплачується в под­війному розмірі. Компенсація надурочних робіт відгулом не допус­кається. Робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі за фактично відпрацьовані години. За бажанням працівника йому може бути надано інший день відпочинку, робота в нічний час опла­чується у підвищеному розмірі.

Заробітна плата виплачується не пізніше, як кожні півмісяця. У розділі “Гарантії і компенсації” зазначено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може переви­щувати 20 %, а в окремих випадках — 50 % заробітної плати.

За шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обо­в’язків (розділ 7.1.4), працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі не більше за свій середній місячний заробіток.

Гоаничні норми переміщення вантажів

Санітарними нормами встановлено граничні норми переміщення вантажів вручну по рівній та горизонтальній поверхні на одну людину. Маса вантажу не повинна бути більше тієї, яку наведено в табл. 14.

Таблиця 14. Граничні норми маси вантажу для чоловіків та жінок

Характер праці'

Граничні норми маси вантаоїсу, кг

Для чоловіків

 

Для жінок:

піднімання і переміщення вантажу при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на 1 год);

піднімання і переміщення вантажу постійно протягом робочої зміни

 

Сумарна маса вантажу, який переміщують протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні з підлоги

 

*Для вантажів масою понад 50 кг, а також для тих вантажів, які піднімають на висоту понад 3 м, необхідно передбачити механізовавний спосіб переміщення

У КЗпП передбачено заохочення за успіхи в роботі, пення за порушення трудової дисципліни.

а також стяг-

Праця жінок

 

 

Забороняється застосування праці жінок на важких підземних роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці. Заборонено залу­чати до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні вагітних, мате­рів, які годують немовлят власним молоком, жінок, які мають дітей віком до 3 років.

Жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучати до надурочних робіт або направляти у відряд­ження без їхньої згоди. Жінкам, відповідно до медичного висновку, надають відпустки з вагітності і пологів тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у випадку патологічних пологів або народження двох і більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Дні відпу­сток нараховують сумарно і надають жінкам повністю, незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки для догляду за дитиною до досягнен­ня нею віку 3 років з виплатою за ці періоди допомоги з державного соціального страхування. Частково оплачувану відпустку з догляду за дитиною надають згідно із заявою матері. Якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці надають відпустку без оплати тривалістю до досягнення дитиною 6-річного віку. При укладанні колективного договору ці терміни і оплата можуть бути більшими, ніж передбаче­но законом. Установлено також й інші пільги жінкам-матерям.

Праця молоді

У главі 13 КЗііП розглянуто працю молоді. В Україні, як правило, допускається прийняття на роботу осіб віком 16 років, у виняткових випадках, за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Прийма­ють також на роботу учнів віком 14 років, які бажають працювати в період канікул. Забороняється застосування праці осіб, які не досяг­ли 18 років, на важких роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Тривалість роботи для підлітків 14—16 років — 24-годинний робочий тиждень, для непов­нолітніх у віці від 16 до 18 років — 36-годинний робочий тиждень. Законодавство обмежує масу вантажів, до переміщення яких допус­кається молодь (табл. 15).

Підлітки та неповнолітні мають право на відпустку протягом 31 календарного дня, як правило, у літній період року. Крім зазначених, надаються й інші пііїьги.

Таблиця 15. Граничні норми маси вантажу для молоді

Вік,

роки

Граничні норми маси вантажу, кг

Короткочасна робота

Тривала робота

Юнаки

Дівчата

Юнаки

Дівчата

 

5х(10)

2,545)

(7)х

(3,5)х

 

12х (48)

6 х (12)

8,4х (24)

4,2 х (6)

 

14х(160)

7 х (40)

11,2х (80)

5,6 х (20)

 

16х (272)

8х (72)

12,6 х (130)

6,3х (32)

х— з підлоги протягом 1 год робочого часу; у дужках — з робочої поверхні.

 

Інші положення КЗпП

У наступних розділах КЗпП наведено пільги для робітників і службовців, які поєднують працю з навчанням; розглянуто питання трудових спорів, професійних спілок, участі робітників та службовців і$ управлінні підприємством, державного соціального страхування.

Усі робітники і службовці підлягають обов’язковому державно­му страхуванню, яке здійснюється за рахунок держави. Внески на соціальне страхування сплачуються підприємствами без будь-яких відрахувань із заробітної плати працівників.

Робітники і службовці, а у відповідних випадках і члени їхніх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

допомогою з тимчасової непрацездатності, а жінки, крім того, допомогою у разі вагітності, пологів і догляду за дитиною до досяг­нення нею 3 років;

допомогою з нагоди народження дитини;

допомогою па поховання;

пенсіями по старості, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також пенсіями за вислугу років, установленими для деяких кате­горій працівників.

Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страху­ванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування відбувається на умовах, визначених законодавством і колективним договором.

В останній 18 главі КЗпП розглянуто нагляд і контроль за додер­жанням законодавства про працю. Схема взаємодії органів нагляду і контролю за діями адміністрації закладу щодо додержання законо­давства про працю і правил з охорони праці наведено на мал. 37.

В останній 265 статті КЗпП йдеться про відповідальність за по­рушення законодавства про працю.

Відповідальність працівників за порушення норм і правил з охорони праці

Види відповідальності:

— дисциплінарна;

— адміністративна;

— матеріальна відповідальність посадової особи;

— цивільна відповідальність підприємства;

— кримінальна.



 

Мал. 37. Нагляд і контроль за діями адміністрації лікувально- профілактичного закладу в галузі охорони праці: СУЦОВВ — спеціаль­но уповноважений центральний орган виконавчої влади Держнагляд- охоронпраці); СУДО — спеціально уповноважений державний орган

Дисциплінарна відповідальність включає догану або звільнення з роботи. Притягнути до відповідальності має право особа, у прямій підлег­лості якої перебуває винний. Притягнути до відповідальності можна не пізніше шести місяців з дня вчинення і одного місяця з дня виявлення проступку. Оскаржити стягнення можна в тримісячний термін.


Адміністративна відповідальність — накладання штрафних санкцій. Притягнути до відповідальності мають право особи, у прямій підлеглості яких не перебуває винний, і не пізніше одного місяця з дня порушення. Оскаржити стягнення можна в місячний термін.

Матеріальна відповідальність посадової особи — відшкодування грошових збитків підприємству або органам соціального забезпечен­ня, стягнених із заробітної плати особи в разі нещасного випадку з працівником, якому ці органи відшкодували компенсацію за непра­цездатність, котра настала з вини посадової особи.

Цивільна відповідальність підприємства — відшкодування збитків потерпілому внаслідок нещасного випадку.

Кримінальна відповідальність — включає звільнення з посади або штраф, або позбавлення волі терміном до п’яти років, або притяг­нення до виправно-трудових робіт терміном до одного року.

До інших законодавчих документів належать:

— Будівельні норми і правила (БНіП). У цих нормативних доку­ментах* наведено основні положення щодо проектування бу­дівель і споруд, водопостачання, опалення, вентиляції, освіт­лення тощо. Дотримання положень БНіП забезпечує належні умови санітарії і безпеки на підприємствах;


Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 46 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.034 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>