На відміну від звичайних потоків селі рухаються, як правило, не безупинно, а накочуються окремими валами (хвилями). Обсяги одноразових виносів можуть становити сотні тисяч, а іноді, мільйони кубометрів; розміри уламків можуть досягати 3—4 м (у поперечнику) при масі 100—200 т. Швидкість руху селевого потоку — близько 15 км/год.
В Україні селеві потоки виникають у Криму і Карпатах. Маючи значну масу і швидкість, селі руйнують споруди, дороги тощо, можуть завдати великої шкоди і спричинити втрати серед населення. Наприклад, у 1985 р. у Колумбії внаслідок селю загинуло 24 000 чол.
У більшості випадків про небезпеку селевого потоку населення може бути попереджене лише за кілька десятків хвилин, рідше — за 1—2 год.
Про наближення такого потоку свідчить характерний звук валунів і осколків каменів, що перекочуються і б’ються один об одного, який нагадує гуркіт потяга, що наближається на великій швидкості.
Зсуви виникають у результаті порушення умов рівноваги схилів, найчастіше по берегах рік і водойм. Основною причиною їхнього виникнення є насичення підземними водами глинистих порід до пластичного і рідкого стану, унаслідок чого і відбувається сповзання по схилу величезних мас ґрунту з усіма будівлями і спорудами. Зсуви можуть виникнути на будь-якій ділянці схилу внаслідок:
— збільшення крутості схилу внаслідок підмивання водою;
— ослаблення міцності порід при вивітрюванні або перезволоженій опадами чи підземними водами;
— впливу сейсмічних поштовхів;
— здійснення будівництва і господарської діяльності, без урахування геологічних умов місцевості.
Зсуви, як і селі, можуть спричинювати великі руйнування і людські жертви. Так, у 1962 р. у Чілі внаслідок зсуву загинуло 4000 чол.
В Україні потенційна площа можливих зсувів — 603,7 тис. км2, фактична — 4953,6 км2, річна кількість зсувів — понад 16 000.
Про виникнення зсувів свідчать:
— поява тріщин у будинках;
— розриви на дорогах, берегових укріпленнях, набережних;
— випинання ґрунту;
— зсув основ різних висотних конструкцій, дерев.
Населення, що проживає у зсувних районах, не повинне допускати
витікання води з кранів, пошкодження водогінних труб, водогінних колонок, вчасно упорядковувати водостоки для спуску поверхневих вод. При виникненні загрози селевого потоку чи зсуву населення евакуюється в безпечні райони; евакуацію проводять як пішим порядком, так і з використанням транспорту. Разом із людьми евакуюють матеріальні цінності, проводять відгін сільськогосподарських тварин.
У випадку оповіщення населення про селевий потік, що наближається, чи зсув, що починається, а також при перших їхніх проявах необхідно:
— швидко одягтися, взяти документи, найбільш коштовні, необхідні речі, запас продуктів харчування на кілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик, радіоприймач на батарейках;
— щільно зачинити вікна, двері;
— залишаючи приміщення, загасити вогонь, перекрита крани, відключити освітлення й електроприлади, вийти в безпечне місце;
— не користуватися ліфтом! Його може заклинити від перекосу будинку;
— вивести в безпечне місце худобу, а якщо немає часу, відчинити хлів і дати можливість тваринам врятуватися самостійно.
Після зсуву чи селю необхідно:
— спокійно оцінити ситуацію;
— перевірити, чи немає загрози пожежі;
—за необхідності надати допомогу потерпілим і допомогти рятувальникам у звільненні людей з-під завалів.
Не можна користуватися відкритим вогнем, нагрівальними приладами, газові плити можна вмикати лише переконавшись, що немає витоку газу.
У випадку захоплення кого-небудь селевим потоком, що рухається, потрібно надати потерпілому допомогу всіма можливими засобами. Такими можуть бути канати чи мотузки, надані рятувальником. Виводити людей з потоку слід у його напрямку з поступовим наближенням до берега.
При зсувах можливе завалювання людей ґрунтом, нанесення їм травм каменями, деревами, конструкціями, що обвалилися. У цих випадках потерпілим необхідно якомога швидше надати медичну допомогу.
УРАГАНИ (БУРІ, ШТОРМИ)
Ураган (у тропіках Тихого океану — тайфун) являє собою вітер величезної руйнівної сили, що має швидкість понад 120 км/год (12 балів за шкалою Бофорта) і велику тривалість. Багаторічні спостереження свідчать, що швидкість вітру під час урагану може досягати 30—50 м/с, тайфуну — 70—100 м/с. Найдужчий вітер — 123 м/с — зареєстровано у 1934 р. на Тихоокеанському узбережжі США.
Про небезпеку вітру різної сили можна судити заздалегідь за його швидкості (табл. 3).
Назва вітрового режиму | Бали | Швидкість вітру, км/год | Ознаки |
Свіжий бриз | 30,6-38,6 | Хитаються тонкі дерева | |
Сильний бриз | 40,2-49,9 | Хитаються товсті дерева | |
Сильний вітер | 51,5-61,1 | Гнуться стовбури дерев | |
Буря | 62,8-74,0 | Ламаються гілки | |
Сильна буря | 75,6-86,9 | Зриваються черепиця, труби | |
Повна буря | 88,5-101,4 | Дерева вириваються з корінням | |
ІДторм | 103,0-120,7 | Множинні пошкодження | |
Ураган | 120,7 | Великі руйнування |
Таблиця 3. Шкала Бофорта |
3 — 5-2101 |
Ураган за руйнівною силою прирівнюють до землетрусу. Він руйнує будинки, спустошує поля, вириває з корінням дерева, зносить легкі будівлі, зриває дроти, пошкоджує мости і дороги. Можливі значні людські жертви. Так, унаслідок тайфуну в Пакистані в 1970 р. загинуло близько 207 000 чол.
Однак частіше швидкість поширення ураганів помірна, у зв’язку з чим вдається одержати штормове попередження.
Захист населення від урагану
У разі одержання штормового попередження необхідно:
— уважно слухати інструкції, передані штабом ЦО. У них буде повідомлено про очікувану силу урагану і дано рекомендації щодо використання сховищ і евакуації;
— з навітряного боку будинку міцно зачинити двері, вікна, на горищі — вентиляційні отвори; скло вікон обклеїти паперовими смугами хрест-навхрест, закрити віконницями чи щитами;
— щоб вирівняти внутрішній тріск, з підвітряного боку відчинити вікна і двері, надійно їх закріпити;
— підготувати запас води і їжі, необхідні медикаменти, електричний ліхтарик, гасову лампу, свічку, похідну плитку чи гасницю, приймач на батарейках, документи, гроші;
— забрати з балконів, знадвору, з даху речі, які можуть бути захоплені вітром;
— загасити вогонь у печах, підготуватися до вимикання електроенергії, закрити газові крани;
— залишити включеними радіоприймач, телевізор для одержання нових вказівок штабу ЦО;
— з легких будівель перейти в міцніші, до сховища ЦО;
— дітей з дитячих установ і шкіл повернути додому.
Найкраще захиститися від урагану в сховищі, заздалегідь підготовленому укритті, або хоча б у підвалі. Якщо довелося зустріти ураган у будинку, то необхідно вибрати найбезпечніше місце: у середній частині будинку, коридорі, на першому поверсі. Можна отримати травму уламками скла з вікон, тому потрібно стати в простінку впритул до стіни, заховатися у вбудованій шафі чи захиститися матрацом.
Якщо ураган чи буря застали людину на вулиці, необхідно відійти якомога далі від будинків і заховатися в кюветі чи канаві, щільно притиснувшися до землі. Звичайно, якомога швидше слід перейти до сховища чи підвалу найближчого будинку. Необхідно уникати мостів, естакад, трубопроводів. Варто пам’ятати, що наслідком сильних стихійних лих можуть бути техногенні катастрофи і пожежі, тому краще перебувати осторонь від хімічно небезпечних об’єктів і ліній електропередач.
Після стихання урагану не варто відразу ж виходити на вулицю, тому що через кілька хвилин вітер може відновитися. Коли стане ясно, що ураган закінчився, можна вийти з будинку, попередньо перекопавшися, що немає навислих предметів і конструкцій, обірваних дротів, уламків скла й інших джерел небезпеки. Необхідно також переконатися, що немає запаху газу; до цього не можна користуватися відкритим вогнем.
Урагани, особливо тайфуни, часто супроводжуються значними опадами (зі зливовими дощами в теплий час року, великими снігопадами взимку), що може призвести до повеней і снігових заметів. Вітри значної сили (20—30 м/с) спостерігаються в Україні щорічно. Сильні вітри виникають в основному в холодну пору року, найчастіше в гірських районах Українських Карпат, у Криму, на Донецькому кряжі, на Волинській і Подільській височинах.
Смерчі і захист від них
Різновидом урагану є смерч (торнадо).
Смерч — атмосферний вихор, що виникає в громовій хмарі і часто поширюється до поверхні землі (води). Він являє собою обертовий темний стовп (лійку) діаметром від кількох десятків до кількох сотень метрів.
При його наближенні чути сильний гул. Повітря в смерчі обертається проти годинникової стрілки зі швидкістю близько 100 м/с й одночасно піднімається по спіралі, втягуючи в лійку різні предмети. Швидкість руху смерчу 50—60 км/год. Сильні смерчі зривають дахи будинків, виривають з корінням дерева, піднімають у повітря автомобілі, ламають телеграфні стовпи, руйнують верхні поверхи будинків. Смерч може підійняти і потім кинути людину, скинути на неї різні предмети, придавити в руїнах будинку. Руйнівна сила смерчу зумовлюється двома чинниками: таранним ударом швидкообертального повітря і великою різницею тиску між периферією і внутрішньою частиною лійки, унаслідок чого виникає величезна відцентрова сила.
Так, внаслідок смерчу в місті Іваново у 1984 р. постраждало 804 особи, загинуло 69. В Україні смерчі бувають рідко. За останні 20 років їх зареєстровано 34.
Кращий спосіб порятунку при наближенні смерчу — укриття в сховище. Якщо метеорологи заздалегідь дають штормове попередження, служби ЦО після гудків сирени («Увага всім!») повідомляють ио місцевому радіо і телебаченню, що необхідно робити. Найкраще скористатися приймачем на батарейках, тому що подача електроенергії може припинитися. Якщо є час, потрібно зачинити двері, вентиляцію, слухові вікна. Так само як і при урагані, вікна та двері з підвітряного боку слід відчинити і закріпити для зрівноважування внутрішнього і зовнішнього тиску в будинку, забрати предмети, що можуть бути підхоплені вітром.
ГІри небезпеці виникнення смерчу необхідно провести ті самі підготовчі заходи, що і при урагані.
Необхідно пам’ятати, що при смерчі, на відміну від урагану, укриватися молена тільки в підвалах і підземних спорудженнях, а не всередині самого будинку. На відкритій місцевості найкраще укритися в кюветі, ямі, рові і притиснутися до землі. При перебуванні в транспорті його варто швидко залишити й укритися в найближчому сховищі чи в підвалі. При цьому потрібно пам’ятати про ймовірність зливи чи граду.
У ліквідації наслідків урагану (смерчу) беруть участь спеціалізовані формування, медичні працівники і місцеве населення.
СНІГОВІ ЗАМЕТИ І ОБЛЕДЕНІННЯ
Снігові замети і обледеніння — один із проявів стихійних сил природи в зимовий час.
Снігові замети виникають унаслідок великих снігопадів і заметі- лей, гир можуть тривати від декількох годин до кількох діб. Вони утруднюють роботу транспорту, комунально-енергетичного господарства, значно ускладнюють діяльність сільськогосподарських об’єктів.
Снігові замети можуть порушувати нормальне життя населених пунктів, утруднювати проведення рятувальних робіт.
Снігопади і заметілі, що супроводжуються різкими перепадами температури, спричинюють обледеніння, тобто покриття поверхні землі і предметів льодом, мокрим снігом.
Розрізняють кілька видів обледеніння.: ожеледь, паморозь, відкладення мокрого і замерзлого снігу.
Обледеніння особливо небезпечне для повітряних ліній електропередач і зв’язку, контактних мереж електротранспорту, антен, щоглових і інших споруджень.
Воно може призвести до припинення подачі води, тепла, зупинення промислових підприємств і транспорту. Ожеледь часто є причиною аварій на дорогах і травм у пішоходів.
Якщо за прогнозом очікується різке зниження чи перепади температури повітря, великі снігопади, подається штормове попередження. У цьому випадку необхідно запастися продуктами, паливом, підготувати теплий одяг і взуття, теплі постільні речі й обігрівальні прилади, утеплити приміщення. При різкому зниженні температури варто обмежити перебування, особливо дітей, на відкритому повітрі.
Заняття в школі і дитячих установах скорочуються чи взагалі припиняються.
Якщо необхідно вийти з приміщення, потрібно надягти теплий одяг і взуття; взуття має бути досить вільним, оскільки тісне взуття порушує кровообіг, сприяє відморожуванню. На каблуки взуття, для зменшення ковзання, можна наклеїти шматочки поролону, лейко- нластиру чи ізоляційної стрічки. Можна натерти підошву наждаковим папером, а ще краще — наклеїти його на підошву. По льоду краще ходити у взутті на мікропористій чи м’якій основі і без каблуків.
За таких погодних умов рекомендують:
— стежити за станом відкритих ділянок шкіри, особливо носа, вух; при зблідненні і втраті чутливості вжити заходів до їх відігрівання;
— при зледенінні, особливо в сполученні із сильним вітром, можливі обриви електродроту, контактних мереж електротранспорту, руйнування старих будівель, тому варто уникати перебування поблизу них;
-- частими причинами травм є падіння з дахів будинків снігу, льоду, великих бурульок, через що небезпечно підходити близько до стін будинків;
— при ожеледі варто ходити обережно, уважно дивитися під ноги, вибирати найменш слизьку дорогу, тому що частими травмами в цьому випадку є переломи і вивихи кінцівок, забиті місця різних частин тіла, у тому числі голови;
— ходити в ожеледь потрібно не швидко, ноги у колінах розставити і ступати на всю підошву. Руки не повинні бути в кишенях і зайнятими вантажем. Варто обходити металеві кришки люків, тому що вони, як правило, вкриті льодом;
— особливо небезпечне перебування в нетверезому стані. У цьому випадку травми зустрічаються найчастіше;
— в ожеледь особам похилого віку бажано взагалі не виходити з будинку. За нагальної потреби вийти, рекомендується використовувати палку з гумовим наконечником чи гострим кінцем;
— у разі падіння потрібно відразу присісти, щоб знизити висоту падіння. У момент падіння потрібно згрупуватися, напружити м’язи, а торкнувшися землі, обов’язково перекотитися: удар, спрямований на вас, розтягнеться в часі і свою силу частково витратить на ваше перевертання.
Особливо небезпечні сніжні замети для людей, захоплених у дорозі, далеко від людського житла. Занесені снігом шляхи, утрата видимості зумовлюють повне дезорієнтування на місцевості.
Під час пересування на автомашині не слід намагатися перебороти сніжні замети. Необхідно зупинитися, цілком закрити жалюзі машини, укрити двигун з боку радіатора.
Якщо є можливість, автомобіль потрібно установити двигуном у навітряний бік. Періодично варто виходити з автомобіля, розгрібати сніг, щоб не бути похованим під ним.
Крім того, не занесений снігом автомобіль — гарний орієнтир для пошукової групи. Двигун автомобіля необхідно періодично обігрівати. При прогріванні важливо не допустити затікання в кабіну (салон) вихлопних газів, для цього потрібно стежити, щоб вихлопну трубу не засипало снігом. Ні в якому разі не можна залишати автомобіль: у сильний снігопад (завірюху) орієнтири, здавалося б надійні з першого погляду, через кілька десятків метрів можуть бути загублені.
У сільській місцевості з одержанням штормового попередження потрібно терміново заготовити в необхідній кількості воду і корм для тварин.
Сходи снігових лавин і дії населення
У гірських районах після сильних снігопадів зростає небезпека сходу снігових лавин. Лавини рухаються із середньою швидкістю 70—100 км/год. Сила удару може сягати 50 т/м2. З великою часткою ймовірності початок сходу лавин можна припустити у випадку, коли після сильного снігопаду йде дощ, коли температура повітря під час снігопаду різко змінюється або сильна заметіль у горах переносить сніг. Головна причина снігових лавин — сонячне тепло, що розтоплює кристали снігу і робить його нестійким на південних схилах гір. Причиною лавин може бути землетрус силою 5—6 балів. Оптимальні умови для сходу лавин виникають на засніжених схилах крутістю 30—40°. Якщо схил крутіший ніж 45°, схід лавин можливий після кожного снігопаду. Щоб уникнути ризику на шляху руху сніжної лавини, варто уникати переходу на ділянках з нахилом понад 30°, особливо після снігопаду чи дощу.
При наближенні лавини необхідно негайно позбутися всіх речей і намагатися набути горизонтального положення, утримуючися на поверхні снігу за допомогою «плавальних» рухів. «Пливти» потрібно до краю снігової лавини, де швидкість її руху, як правило, значно менша. Після цього коліна слід підтягти до живота, а руками, стиснутими в кулаки, захищати обличчя від снігової маси. Це захистить рот і ніс, а навколо обличчя створиться деякий повітряний простір, що дасть можливість дихати.
Якщо лавина зупинилася, слід спочатку розширити простір перед обличчям і грудьми. Потім потрібно визначити, де верх, де низ. Для цього рекомендується набрати в рот небагато слини і дати їй можливість вільно випливати. Слина буде випливати вниз, а вам потрібно рухатися в протилежному напрямку. При цьому не можна втрачати самовладання, пам’ятаючи про те, що страх та даремні рухи тільки виснажують сили, витрачають тепло і кисень. Кликати на допомогу в цьому випадку даремно, тому що сніг цілком поглинає звуки.
Ні в якому разі не можна засипати! Слід терпляче пробиратися нагору! Пам’ятайте, що вас шукають. Відомі випадки, коли людей, накритих сніговою лавиною, рятували на 5-ту і навіть на 13-ту добу.
ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ
За даними статистики, щорічно у світі виникає близько 3,3 млн природних пожеж (лісових, торф’яних, степових). За останні ЗО років їхня чисельність потроїлася, а кількість потерпілих збільшилася в 10 разів.
Найчастіші лісові і торф’яні пожежі.
На території України ліси і торфовища займають понад 10 млн га.
31 % лісів розташовані у північному регіоні, 19 % — у східному, 10 % — у південному, 8 % — у південно-західному і 32 % — у західному регіоні України.
У середньому за рік залежно від погодних умов в Україні виникає близько 3000—5000 пожеж, що знищують понад 5000 га лісів. Найбільш пожежонебезпечні південний і східний регіони, де щорічно виникають у середньому відповідно 37 і 40 % усіх лісових пожеж. У Росії в 1972 р. лісові і торф’яні пожежі охопили понад 10 областей. У 1977 р. у Хабаровському краї вогонь знищив значну площу лісів, а також цілком 11 і частково — 19 населених пунктів. У 1989 р. частково вигоріли ліси на о. Сахалін.
Лісові пожежі можуть виникати внаслідок природних причин: громові розряди, самозаймання торфу — частого супутника лісів.
Однак частіше причинами пожеж є недотримання елементарних заходів пожежної безпеки в місцях відпочинку і роботи (кинутий тліючий недокурок, що жевріє, пиж після пострілу мисливця, неза- гашене багаття, господарські роботи в лісі і т. ін.).
Лісові пожежі поділяються на низові, верхові і підземні (торф’яні).
Низові пожежі становлять близько 90 % усіх лісових пожеж. У цьому випадку вогонь охоплює нижні частини дерев, траву тощо.
Швидкість поширення таких пожеж 1—3 м/хв, висота полум’я —
0, 5-1,5 м.
Верхові пожежі можливі при сильному вітрі, коли вогонь охоплює крони дерев і поширюється зі швидкістю 5—100 м/хв і більше. Палаючі гілки, іскри спричинюють нові вогнища пожежі на значних відстанях.
Торф’яні пожежі поширюються значно повільніше — кілька метрів за годину.
Вони небезпечні можливістю прориву вогню на поверхню і тим, що не завжди помітні, унаслідок чого людина може провалитися в прогорілий торф.
Правила поведінки і дії населення під час лісових пожеж
Гасити невеликі лісові пожежі можна без використання спеціальних засобів пожежогасіння. При цьому застосовують підручні засоби і найпростіший інвентар — гілки лісових дерев, молоді дерева, мішковину, брезент. Ними можна захльостувати крайку пожежі (робити це потрібно так, щоб вуглини і дрібний відпад відкидалися на вигорілі ділянки). Невелике полум’я можна затоптати ногами, крайку пожежі закидати землею. Спочатку потрібно збити полум’я, узявши ґрунт на лопату, потім створити захисну смугу з ґрунту в кілька сантиметрів завтовшки і близько півметра завширшки. Одна людина за півгодини може засипати близько 20 м крайки пожежі.
Верхові пожежі ліквідують, як правило, силами спеціальних протипожежних підрозділів. До гасіння лісових пожеж широко залучається місцеве населення.
Основними правилами для кожного, хто залучається до гасіння лісових пожеж, повинні бути обережність і передбачливість. При гасінні таких пожеж підгорілі дерева потрібно звалювати в напрямку пожежі, пересуватися слід з обережністю, оскільки можна провалитися в торф’яні прогари. Потрібно остерігатися торф’яних боліт, а за необхідності рухатися по торф’яному полю тільки групою, при цьому перший у групі повинен перевіряти ґрунт довгим ціпком (жердиною). Якщо пожежа застала когось у лісі, йолі, степу, не слід приймати поспішні, іноді неусвідомлені рішення. Зазвичай люди, злякавшися, що вогонь швидко насувається, намагаються бігти в протилежний від нього бік, не оцінюючи швидкості поширення вогню.
Щоб вийти, приміром, з-під шквалу ВОПІЮ низової чи степової пожежі, потрібно перебороти крайку вогню проти вітру, накривши голову й обличчя верхнім одягом. Виходити із зони лісової пожежі при незначній швидкості вітру потрібно також у навітряний бік, використовуючи відкритий простір (галявини, дороги, ріки, струмки тощо), а також ділянки листяного лісу.
ПОЖЕЖІ В БУДИНКУ
Під час пожежі у квартирі перш за все необхідно викликати пожежних за телефоном «01» і самому намагатися погасити загоряння. За відсутності вогнегасника підручними засобами гасіння можуть бути щільна тканина (краще мокра) і вода. Штори, що загорілися, потрібно зірвати і затоптати та кинути у ванну з водою. Так можна гасити ковдри, подушки. Не можна відчиняти вікна, тому що приплив кисню буде сприяти посиленню полум’я. Щоб уникнути ураження струмом при гасінні електропроводки, необхідно відімкнути електропостачання.
Статистика свідчить, що смертельні випадки настають в основному не від полум’я, а від диму. Тому при гасінні вогню всіма способами варто захищатися від диму, а якщо це неможливо, — вийти з квартири, зачинивши двері і в палаючу кімнату, і в квартиру (полум’я без припливу повітря може зменшитися або зовсім згаснути).
Виходити з квартири можна, тільки переконавшись, що в ній нікого не залишилося. Особливо потрібно стежити за дітьми: вони ховаються від диму в шафах, під столами, ліжками. Увійшовши в приміщення, де можуть бути люди, варто окликнути їх.
У задимленому приміщенні потрібно просуватися зігнувшись, поповзом, тому що внизу менше диму.
Двері до задимлених приміщень треба відкривати обережно, тому що швидкий приплив повітря може спричинити спалах полум’я. Палаюче приміщення потрібно переходити, накрившись з головою мокрою ковдрою, щільною тканиною чи верхнім одягом. Під час пожежі на людині може зайнятися одяг. При невеликих ділянках падаючого одягу вогонь може бути погашений збиванням його курткою, головним убором, рукавицею. У деяких випадках люди в палаючому одязі намагаються бігти; необхідно зупинити їх, накинути пальто або рушник, щільно притиснувши їх до тіла потерпілого. Так припиняється надходження повітря до місця горіння. Людям, які отримали опіки, необхідно терміново надати першу медичну допомогу.
Основні рекомендації протипожежної безпеки
Головний спосіб захисту від пожежі — самому не бути його причиною. Елементарна акуратність і культура побуту можуть захистити від пожеж краще, ніж сотні пожежних команд.
Основні рекомендації протипожежної безпеки:
— ніколи не палити в ліжку;
— навчити дітей користуватися вогнем або запобігти можливості потрапляння до них сірників;
— не залишати без догляду електроприлади, особливо пральні машини, калорифери, телевізори, уникати саморобних пристосувань;
— не вмикати в одну розетку два чи кілька побутових приладів великої потужності;
— стежити за станом проводів, не користуватися «жучками» в електролічильниках;
— не розігрівати лаки чи фарби на газових плитах, не сушити білизну над плитою;
— не користуватися саморобними електрогірляндами на ялинці, бенгальські вогні, свічки і фейерверки запалювати тільки на відстані від ялинки;
— не захаращувати горища, підвали, шляхи евакуації, балкони і лоджії, не зберігати на балконах запальні речовини;
— стежити за пожежною безпекою не лише у своїй квартирі, а й у всьому будинку; горища та підвали повинні бути закриті для випадкових людей.
Бареге аисіе! Май сміливість знати!
__________ _ _ Розділ 2 _________________
ТЕХНОГЕННІ АВАРІЇ (КАТАСТРОФИ)
СТРУКТУРА ТЕХНОГЕННИХ АВАРІЙ (КАТАСТРОФ)
Різноманітні аварії (катастрофи), пов’язані з виробничою діяльністю, завжди переслідували людство. Науково-технічний прогрес давав суспільству не лише блага, а й нові види катастроф, що завдавали значних людських та економічних втрат (додаток 1).
Щорічно у світі кількість жертв техногенних катастроф становить в середньому близько 250 000 чол. Світовий досвід показує, що неправильні дії і помилки людей стають причиною 45 % НС на АЕС, 60 % автокатастроф, 80 % катастроф на морі, 90 % дорожньо-транспортних пригод. ■
Структуру основних можливих НС, що пов’язані з техногенними чинниками, представлено на мал. 2.
У зв’язку з високим техногенним навантаженням на території України, особливо тепер, у період економічних труднощів, НС техногенного характеру становлять близько 85 % усіх катастроф. Тільки за 1997 р. в Україні зареєстровано 816 техногенних катастроф, унаслідок чого загинуло 558 чол., постраждало 740 чол., у 1998 р. загинуло 520 чол. і стільки ж постраждало.
Аналіз структури НС, пов’язаних з техногенними чинниками, свідчить, що найчастіші аварії на АЕС, хімічно небезпечних об’єктах (ХНО), шахтах, вибухонебезпечних об’єктах і 'гранспортні катастрофи.
ВИРОБНИЧІ АВАРІЇ (КАТАСТРОФИ)
У сучасному виробництві з підвищеними параметрами технологічного процесу (наявність високотемпературних, отруйних і агресивних компонентів, швидкість функціонування елементів, концентрація великої кількості енергії на малій площі, утворення в процесі виробництва небезпечних хімічних продуктів) можуть створюватися умови для порушення роботи чи виходу з ладу окремих механізмів, агрегатів, комунікацій, споруд чи їхніх контрольно-вимірювальних систем. Під терміном «виробнича аварія» (катастрофа) розуміють раптове зупинення чи порушення встановленого процесу виробництва на промислових підприємствах, які супроводжуються вибухами, пожежами, що призводять до виходу з ладу машин, агрегатів, комунікацій, споруд і їхніх систем, пошкодження чи знищення матеріальних цінностей, ураження чи загибелі людей. У таких ситуаціях багато залежить від характеру виробництва: можуть виникнути супутні явища, що ускладнюють обстановку.
Небезпечними наслідками (причинами) аварій є: пожежі, вибухи, обвалення, аварії на енерго джерел ах, АЕС і підприємствах хімічної промисловості, що призводять до руйнування засобів виробництва. Найчастіше вибухають казани, що перебувають під високим тиском, балони, трубопроводи, ємкості на промислових підприємствах, вугільний пил і газ у шахтах, деревний пил і пари лакофарбових речовин на деревообробних і меблевих комбінатах.
Схема 2. Структура надзвичайних ситуацій техногенного походження |
Пожежна небезпека виробництва визначається технологічним процесом, використовуваними у виробництві матеріалами (речовинами) і готового продукцією. За пожежною небезпекою технологічного процесу всі об’єкти (цехи) поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г, Д.
Категорія А — виробництва, пов’язані із застосуванням речовин, запалення чи вибухи яких можуть статися через вплив води або кисню повітря, рідин з температурою спалаху парів 28 °С й нижче, горючих газів, нижня межа вибуховості яких 10 % (і менше) обсягу повітря (тобто в обсязі повітря міститься 10 % і менше горючих газів). До цих виробництв відносять цехи оброблення і використання металевого натрію і калію, нафтопереробні і хімічні підприємства, склади бензину, приміщення стаціонарних кисневих і лужних акумуляторних установок, водневі станції тощо.
Категорія Б — виробництва, пов’язані із застосуванням рідин зі спалахом рарів від 28 до 120 °С і горючих газів, нижня межа вибуховості яких більша за 10 % обсягу повітря, а також виробництва, у яких наявні горючі волокна чи пил, що переходять у завислий стан. Наприклад, цехи приготування і транспортування вугільного пилу і деревного борошна, цехи цукрової пудри, цехи оброблення синтетичного каучуку, мазутне господарство електростанцій та ін.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
