|
|
| |
|
|
|
|
|
|
| |
і£ | о |
|
|
| а. (Я |
| ЄО |
|
|
| |
|
|
| |
о |
|
|
|
| О с |
| 20 0 |
□ центральні та місцеві органи виконавчої влади
Шценіри соціальних служб
□ іромадські молодіжні об'єднання
И органи заісонодавчої влади
соціальні інститути |
■ полігичні партії Ш власне молоді люди
Сьогодні постає питання щодо факторів, за рахунок яких посилиться участь молоді в суспільно-політичному житті країни. 55% респондентів відзначають, ию цей процес матиме успіхи за умови консультування представників законодавчої та виконавчої влади з власне молодими громадянами підносно справ і питань загальнодержавного рівня (здійснення тематичних соціальних анкетувань серед молоді, проведення молодіжних засідань та моніторингоних зрізів); 37% уважають за потрібне включення до шкільних ііавчальних планів предметів «Громадянська освіта», «Основи державної служби» тощо; 8% виступають за зниження вікового виборчого цензу.
Позиція молоді щодо фомадських молодіжних організацій наштовхує па думку, що для підвищення їх ролі у здійсненні національної політики стосовно молоді необхідно виконати щонайменше дві умови. Перша - наблизитися громадським молодіжним організаціям до широкого загалу молоді, активізуючи свою діяльність у тих напрямах, які сприяли б розв'язанню.іктуальних проблем безпосередньо на місцях, друга - бути співучасником іачодів державної молодіжної політики, тобто знайти для себе місце в їх реалізації і пропонувати себе на роль активного суб'єкта цієї діяльності.
Результати дослідження засвідчили, як саме уявляють респонденти пріоритетні напрями молодіжної політики..Згідно з їх відповідями, держава повинна забезпечити молодим громадянам основні соціальні гарантії: працевлаштування, соціальний захист і розв'язання проблем, гюв'язаних із іаі альною освітою, професійною підготовкою та перепідготовкою.
Молодь найбиіьше занепокоєна проблемами працевлаштування (80%), значною мірою підтримує програми, спрямовані на розв'язання проблем, пов'язаних із загальною освітою, професійною підготовкою та перепідготовкою (60%), а також на забезпечення розвитку молодіжного підприємництва та власних культурних потреб (50%). Дещо менше (35%) опитана молодь потребує впровадження програм щодо розвитку фізичної культури, спорту й екологічного захисту. Незначна частина респондентів (15%) уважають за потрібне розвивати програми підтримки ідеологічного виховання, організації політичних заходів, розвитку молодіжних організацій, медичного обслуговування та сімейного виховання (див. гістофаму 2.1.2.6).
Гістограма 2.1.2.6
Розподіл відповідей респондентів щодо сфер життєдіяльності молоді, які потребують першочергового вирішення засобами реалізації державної молодіжної політики
[З працевлаштування і соціальний
захист
а розв'язання іфоблем, пов'язаних із зага-іьною освітою, професійною ПІДГОТОВКОЮ та перепідготовкою
□ забезпечення розвтк>-
моло;ижного гадпригмниіггва іа культурних потреб
розвиток фізичної культури, спорту іа скономічнош захисту
В розвиюк програм ідьіолопчного виховання, організація політичних' заходів
При цьому необхідно зважати, шо наведені дані щодо підтримки молоддю конкретних програм ім^ають сенс лише порівняно з аналогічними дослідженнями на різних часових проміжках; тільки так визначається рейтинг їх важливості для молодого покоління.
Розділ соціологічного опюування щодо оцінки респондентами міри ефективності діяльності державних органів з реалізації найважливіших напрямів державної підтримки соціапьного становлення молоді свідчить про те, що:
- найбільш критичною, незапежно від освіти та професійного статусу респондентів, є оцінка діяльності органів влади у сфері праці та забезпечення житлом (67% опитаних визнали цей напрям діяльносі.і як такий, що є незадовільним);
- дещо прихильніше оцінює иолодь діяльність державних органів щодо розв'язання молодіжних проблем у сфері виховання, дозвілля, культури, і;ііорту (77% спитаних оцінили її як ефективну).
Серед 'кекстрених заходів», які спрямовані на зниження потенціалу конфліктних (|)акторів у молодіжному середовищі та на посилення ролі держави у розв'язанні проблем моло,цого покоління й ефективну ії соїдіалізацію, молоді люди у режимі дослідження, проведенего авторами посібника, виділили перш іа все такі:
1) створення постійно діючої розі алуженої системи содіальних центрів і служб для мзлоді, які б здійснювали соціальну підтримку, у першу чергу засобами медико-психологічних, сімейно-педагогічних консультацій молодих клієнтів (63%);
2) активізація антиалкогольної, антинаркотичної пропаганди та снортивно-оздоровчої роботи в молодіжному середоЕїиші (43^о);
3) прийняття якісно нових законоп]зоектів щодо розв'язання актуальних проблем молсді (37%);
4) розвиток освітньої сфери (33%;;
.■5) посилення сімейно-сексуально^'о просвітництва й виховання дівчат та юнаків (16%);
6) розбудова сфери ^дозвілля та підтримка молоді»:них громадських організацій (8%).
Респонденти усвідомлюють, що саме соціально організована молодь, ііічтнвна й обізнана із соціаіьно-політичними питаннями зцагна захищати свої права. З огляду на зазначене, частина учасників і;оціолс)гічного опитування о()Грунтовує необхідність формування служб молодіжної адіюкатури (40%) та окремих сгруктур суспільства, які б контролювали факти порушення цемократичних прав молоді (43%). Нато?лість 17% опитани>; уважають, що ці органи виконавчої влади лише обтя»:уііатимуть бюрократичний державний.іііарат.
Отже, національна молодіжна політика є невід'ємною складовою ііормотворчоі діяльності держави в цілому і безпосередньо стосується такої мобільної та особливої соціально-демографічноі групи суспільства, як молодь. Парто наго;юсити, идо й зародилася така політика > відповідь на необхідність створення умов для сприяння найрезультативнішій соціалізації кожної молодої людини, її інтеграції саме в >'краіїнському с;/спільств!, яке зазнає докорінних трансформацій. Як свідчать рез)'льтати опитувань молодих респондеітгів, національна політика стосовно молоді ще далека від досяітіення визначеної нею мети. На підставі отриманих даних дослідники наголізшують на тому, що державна молодіжна політика за умов демокріатизації українськоі'о суспільства вимагає більш активного втілення в життя задекларованих положень, тобто підкріплення конкретними діями, які були б відчутні в молодіжному середовищі.
Зусилля держави у розв'язанні молодіжних проблем слід розвивати у напрямах, які забезпечували б матеріальне підґрунтя, необхідне для гідного людини життя. Молодь наголошує, що для її соціального становлення особливо важливим є не просз-о забезпечення зайиятссті, а можливість мати роботу з оплатою праці, що була б адеісватною стандартам сучасного соціально-економічного стану країни. ^
Разом з тим проведене дослідження обґрунтовує необхідність: посилення діяльності держави у розбудові сфери освіти та професійної підготовки, поширенні їх доступності та підвищенні якості; втілення системи конкретних програм, які сприяли б розв'язанню життєвих проблем молоді, запобігали поширенню наркоманії, СНІДу, сприяли б зміцненню здо]ров'я.
Дослідженням визначено: серед мо.піодого покоління користується популярністю думка, що молодіжні проблеми у країні має розв'язувати здебільшого сама молодь. Молоді респонденти переконані: потрібна активізація дії органів державної виконавчої влади на місцях, визначення регіона)н>них структур безпосередньо відповідальних за здійснення державної молодіжної політики, діяльність яких відзначалася б прозорістю і пуб.іїічністю.
Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєних знань
1. Проаналізувати струїстуру органів державної влади, що реалізують систему державної молодіжної політики в мемсах Сумської області.
2. Висвітлити взаємозв'язок між рівнями поінформованості молоді про систему нормативно-правових актів щодо державної молодіжної політики та ефективністю її реалізації.
3. Сформулювати пріоритетні напрями роботи органі:в законодавчої та виконавчої влади, які є актуальними для сьогодення на обласному рівні Ё аспекті реалізації державної молодіжної політики.
4. Визначити фактори посилення участі молоді в суспільно-політичному житті країни.
5. Проаналізувати умови підвищення ролі молоді у здііїсненні національної політики стосовно иієї категорії населення (згідно з результатами соціологічного опитування).
6. Визначити перелік уповноважених органів та осіб, які, на думку молодих респондентів, мають займатися розв'язанням молодіжних проблем у країні та в області.
2.2. Шляхи вдоскомалемня та перспективи розвитку державної молодіжної політики в процесі демократизації українського суспільства
Роки незалежності України -- не історичний період пошуку і ви()ог)у шляхів розбудови демократичної держави та гуманізації суспільства. Це також час глибоких економічних та політичних криз, соціальних конфліктів. Як свідчить досвід, молоде покоління на будь-.чкому етапі розвитку українськоіо суспільства відігравало роль каталізатора суспільно-політичних перетворень. Саме тому від того, які цігшісні норми, культурні орієнтири будуть притаманні українській молод;.і, без перебільшення залежить майбутнє країни.
У ситуації ускладнення політичної та економічної складовідх життєдіяльності і.:р£іїни сьогодні загосфюються і соціальні про()леми молоді. Незважаючи на те, що на державному рівні вжито певного комплексу заходів щодо реалізації мо;юдіжнсї політики, на політичному, соціальному, економічному, законодавчому та організаційному рівнях проблеми молоді у сфері освіти, професійної підготовки, продуктивної зайнятості, охорони здоров'я та соціального обслуговування повністю не розв'язані.
Отже, на сьогодні перед будівниками нової демократичної держави постає необхідність докласти мак;снмум зусиль до створення молодим: громадянам сприятггивих умов для навчання, освіти і трудової діяльносгі, упевнення у власних силах, формуиання прагнення власними зусиллями досягти належногз рівня життя [5, с. 215].
У сучасній па;/ці існз'ють різні підходи до оптимізації проблеми реалізації молодіжної політики. Домінуючим з нтх є твердження, запропоноване деякими дослідниками (Т. їіабинець, В. Капітіин, Н. Осипчук та ін.): ефективними: результати будуть лише за умови особистої причетності кожної окремої молодої людини до вирішення власних потреб, стимулювання ініціативи і творчих проявів 28; 60].
Серед інши'с підходів розуміння В. Чупровим, Т. Черкасоїюю реалізації національної погіт:яки стосовно молоді як динамічного процесу пошуку оптимальних шляхів вирішення суперечносгей між інтересами суспільства та молодого покоління [100; 101].
Автори ж посібника дотримуються гголоження, відповідно до якого державна молодіжна гголітиіл повнигга здійснюватися не лише протягом перехідного періоду, колн вона набуває пайважливішзго значення, а повсякчасно урахуванням можливостей країни, її економічного, соціального, ісгоричного, культурного розвитку і світового досвіду в зазначеному напрямі. Іі'азом з тим кожний проміжок часу історичний етап у розвитку країни потребує специфічного підходу до розв'язання проблем молоді, реалізації державної іколодіжної політики.
Жорсткий прагматизм, точний розрахунок, державний інтерес на шляху,40 розвитку демократії, ринкової екзноміки та відкруітсто суспільства в України, активного її входження до світової спільноти потребує внесення певних коректив, тактичних змін у напрямі реалізації державної молодіжної політики, що дозволить у наступні роки з метою п]рискорення економічного і соціального розвитку держави більш аістивно Зсшучати до нього молодь, нову іч'нерацію людей, які прагнуть саморс:алізації і мгіють для цього об'єктивні передумови [■?4, с. 160].
Виходячи з того, що державна молол.іжна полтіка має бути не епізодичним, а постійним процесом, її реалізація і надалі повинна ідійснюватися за ївсіма тими основними, стратегічними напрямами, що були иизначені нормативно-правовими актами іпопере,цнього етапу її впровадження.
Щоб виробити тактику реалізації дер:«авної молодіжної політики, ні;о6хідно на найближчий час визначити пріоритетними деякі з її напря.мів.
■Такими напрямами є:
1) у соціально-економічній сфері - створення івідповідної системи освіти, професійної орієнтації і підготовки молоді до праці; запоб гання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді; установлення для випускників шкіл, вищих навчальних закладів усіх форм акредигації, а також ЕІйгьковослужбовців, звільнених у запас, певних гарантій та можливостей для працевлаштування через систему бронювання певної кількості робочих місць на виробництві та забезпечення права на перше робоче місце; розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві (створення економічних центрів, кооперативних, орендних піх.приємств, установлення певних пільг під час їх оподаткування, кредитуванн5 тощо); державне сти.м;'лювання і фінансуіання молодіжних оЗмінів з іншими країнами з метою підвищення про4іесійної кваліфікації молоді, набуття (ювих спеціаліьностеіі, розширення свого iнтeJЮктyaльнoгo кругозору [26, с. 120-125];
2) у соціально-політичній сфері - широке зішучення молоді до формування всіх органів народовладдя, державного управління по горизонталі та вертикалі владних структур, до вирішення всіх державних і суспільних справ; створення умов для формування і розвитку політичної культури молоді, її світогляду, залучення юнаків та дівчат до активної громадсько-політичної діяльності на засадах широкого політичного плюралізму, гуманізму та демократії; стимулювання і підтримка діяльності партій, громадських організацій, рухів, об'єднань, що опікуються залученням молоді до політичних процесів, які відповідають інтересам громадян і суспільства [26, с. 120-125]. Варто наголосити, що основу політики держіши стосовно молоді в суспільно-політичній сфері має становити, на думку ^'I.Ф. Головатого, повага до ідей, тверджень та політичної, життєвої тюзиції самої молоді [14, с. 65].
3) у галузі освіти та культури - надання всім молодим людям рівного права на отримання обов'язкової середньої освіти; забезпечення матеріальної допомоги молоді, яка навчається у ВНЗ і технікумах на рівні прожиткового мінімуму; створення необхідних умов і стимулювання розвитку й реалізації творчого потенціалу юнаків та дівчат у сфері науки і техніки, літератури і мистецтва, народної творчості, забезпечення іюступу до вітчизняних і світових духовних цінностей [14, с. 134-140];
4) у сімейно-побутовій сфері - уведенідя додаткових пільг для молодої сім'ї, стимулювання дітонародження та виховання дітей; ужитігя заходів, що забезпечують гарантований прожитковий мінімум молодсї людини; розробка та встановлення системи пільгового довгострокового кредитування молоді з і, метою забезпечення її потреб, придбання житла; використання зарубіжного і поширення вітчизняного досвіду пюдо створення спеціальних фондів для молодих сімей із залученням можливостей місцевих бюджетів, підприємств, громадських організацій [14, с. 134-140];
5) у взаємодії з молодіжними організаціями дерлсава, її органи на місцях повинні, на погляд М.Ф. Головатого, підтримувати і стимулювати діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем молоді, в її та державних інтересах [14, с.!ЗЯ].
Автори посібника наголошують на том/, що, з одного боку вся молодь і надалі має залишатися основною цінністю держави, об'єктом молодіжної політики, стосовно якого державна політика повинна реалізовуватися за всіма вищезазначеними напрямами, ґрунтуватися на вже вироблених принципах, що сприятиме створенню н;алежних умов для надання правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молоді, широкого її залучення до активної громадської, економічної та соціальної діяльності.
З другого боку, держава, суспільство повинні приділити особливу увагу роботі з обдарованою молоддю і тими, хто не здатний забезпечити собі гідне життя в нинішній соціально-економічній ситуації (інваліди, хворі, сироти, молоді люди, які повернулися з міст позбавлення волі, та ін.).
Робота з моіюддю вимаг-ає в))ахування її неоднорідності за своїм соціальним становищем, сгатусом, місцем проживання, віковим розподілом. Отже, необхідне врахування цього по;юження під час розробки законодавчо-нормативної бази, проектування молодіжних профам, проведення заходів тощо.
На особливу увагу заслуговує робота щодо розв'язання проблем сільської молоді відносно навчання, працевлаштування, соціально-економічного забезпечення, організації відпочинку.
Потребує поглиблення законодавча база молодіжної політики. На разі необхідно змінювати ідеологію попереднього законотворення, яка беззастережно піддавала пріоритет державній владі, а вже потім - особистості. Молоду людину як найвищу соцігшьиу цінність, 'її права та своізоди, на думку А. Карабіньош, потрібно поставити у центр нормотворчої діяльності, а відповідно - і праісгичної роботи державних органів, владних структур [29, с. 20].
Разом з тим дослідники відзначають, що якість реалізації державної молодіжної політики значною мірою зумовлена рівнем дієздатності, ефективності структурних підрозді-пів, що опіїсуються проблемами молоді в органах державної влади та упраї ліннях усіх рівнів.
Так, основними механізмами формування та реадізації державної молодіжної політики в Україні, на думку A.B. Горєва, мають бути:
-молодіжне (ювенадьне) законодавство або певні Закони та рішення Уряду України стосовно молоді, ії прав, обов'язків, еоціа;іізацп тощо; -комісія чи комітет у справах молоді у Верховній Раді України; — міністерство чи департамент у справах молоді як виконавчий орган;
-установи (інститути, центри тощо) з дослідження моіюдіжних
проблем, підготовки соціадьних працівників;
-різноманітні фонди сприяння здійсненню державної молодіжної політики [17, с. 194].
На місцевому, регіональному ріівгі, за твердженням А. Тара<;ова, доцільно визнати такі інстиіуції;
-посіііїна комісія у <;права>; молоді в місцевому орггні влади (на сьогодні - у Раді народних депутатів міста, району, області);
-управлінія (комітети) у виконавчих органах;
-соціальні служии (громадські, державні) для молоді;
-філії ресіублікані:ькнх установ, закладів із вивчення проблем молсді та підготовки соціальних працівників;
-фонди (чи їх філії) сприяння реалізації молодіжної політики [94, с. 65]. На думку авторів гсосіСіника, структура концепції сучасної державної молодіжної політики в Укріаїні може (5ути подана так.
I. Державна м(5лодіжна політика е Україні, на думку дослідг;иків, повиннії
бути специфічним і пріоритетним напрямом у державній політиці взагалі з двох
головних причин:
1) особливостей молоді як своєрідної соціально-демографічної групи, що докорінно відрізняють її від інілих соціішьних груп суспільства;
2) унікальних потенційних момивостей молоді, які за умов Ті вступу до активного житгя забезпечують не лише повернення «боргів», витрачених на її соціалізацію, але й стаїювлення українського суспіі.гіьства як демократичного та соціально зорієнтованого.
II. Мета державної молодіжної політики.
Автори посібника солідарні із М.Ф. Головатим відно<«о того, що державна молодія;на політика має забезпечити:
-дійсну рівність прав, обов'язків і соціальну перспективу міолоді поряд з іншими соціальними групами, але не;;а їх рахунок;
-соціальн:-!Й захист молоді; повсюдне вирішення соціально-політичних, економічних проблем молоді, а іаі':ож створення для юнаків та дівчат необхідних стартових можливостей для влаштування власного життя, адаїггаїдії у ньому;
-підтримку та стимулювання основних суспільно корисних ініціатив самої молоді, її оі)ганізацій і р'ухів, ию намагаються зробити конкретний вклад у вирішення молодіжних проблем;
-активну участь молодіжних о])ганізацій у здійсненні всіх державни:< і громадських справ, вирішенні власних проблем [14].
Зр(5зуміло, що у процесі розбудови Україніи як суверенної держави мета молодіжної політики буде відповідно уточнюватися і конкретизуватися.
III. Суб'єкт державної молодіжної політики в Україні.
Державна молодіжна політика поиинна розроблятися і реалізовуватися в Україні, на місцях як з урахуванням інтересів ca^юï молоді (незалежно від походження, націоншіьності, народності та віросповідання конкретної молодої людини), rat; і економічного, історичного, національної о і культурного розвитку українського суспільства.
iV. Основні принципи державної молодіжної політики в Україні.
Щодо розгляду нами питання про осноині п|)инципи державної молодіжної політики в Україні, найваклнвіщого значення набуває, зокрема, необхідність реалізації цього напряму іюлітики перщ за все за рахунок ініціативи та діяльності самої молоді як у ІГі власних, гак і сусгйльних інтересах.
Ураховуючи це, головними принципами державної мо.юдіжної політики І?. Україні макіть бути:
1. Розвиток основних політични:(, економічних, праві.івих і соціальних гарантій для реалізації молодщю своїх п|)аіз і свобод.
2. Створення сприятливих уі-іов длл решіізації потенціальних і\<о»иіивостей молоді у праці за рахунок, насампе]зед, власної діяльності.
3. Надання молоді соціальних гарантій відносно набуття освіти, певної професії, розпитку самостійності, активноі:ті і підприємництва.
4. Розвиток молодіжної ініціативи, молодіжного руху, підвищення рівня участі моло,цих лю,аей у громадсько-політичному житті.
Стрижень державної молодіжної політики в Україяі мають становити комплексні програми, що розробляються під патронатом Вер:совної Ради, уряду України, місцевих органів влади, лііністерств і відомств, громадських організацій. Можливим є прийняття і реалізація у майбутньому таких дер:ікавних і регіонапьних програм, яі: «Громаїдянин XXI століття», «Разом думати про майбутнє», «Вчимось мислити по державному», «Ринок. Суспільство. Молодь», «Скажи - ні, - наркотикам, алкоголізму, палінню», «Право на здорове життя», «Все про жіг ку, або жінка - це все».
Отже, іаідповідно до сучасної концепції розпитку України молодіжна, сімейна політика та політика стосовію дітей визначена з низці основних соціальних гарантій прогресу нашої держави.
Реалізація державної політики стосовно молоді, сімей та жінок є одним з основних напрямів соціально-економічного розвитку країни. Щодо оптимізації реалізації цього напряму політики, в наукових колах існує кі:гька течій. На сьогодні всі дослідники переконані, що від рівня розвитку молоді (розумового, естетичного, практичного) залежать її можливості впливу на еволюцію суспільства та внесок у соціальний прогрес.
Основними пріоритетними сферами у напрямі вдосконалення та оптимізації державної молодіжної політики на. сьогодні визнано:
♦ удосконалення нормативно-правової бази у сфері реалізації державної молодіжної політики;
♦ урегулювання питань міжнародного молодіжного співробітництва;
♦ підвищення рівня громадянської свідомості молоді, виховання патріотизму, формування та розвиток осо(5истості на засадах духовності, загальнолюдських цінностей, толерантності, правової культури;
♦ пропагування здороіюго і безпечного способу ямття;
♦ сприяння розвитку самозайнятості та підприємницької діяльності
молоді;
♦ збереження та розширення мережі спортивних заклащів і закладів культури, що мають на меті організацію та забезпечення змістовного дозвілля, відпочинку, навчання молоді;
♦ налагодження ефективної співпраці органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з дитячими та молодіжними громадськими організаціями у формуванні та реалізації державної молодіжної політики;
♦ розвиток міжнародного молодіжного співробітництва, сприяння інтеграції молоді до світової та європейської мюлодіжної спільноти;
♦ формування позитивного ставлення молоді до фізичного та інтелектуального самовдосконалення, морально-етичної поведінки;
♦ удосконалення роботи з професійніУЇ орієнтації' молоді відповідно до потреб ринку праці.
Удосконаленню підлягають і власне концепції державної молодіжної політики, які відбивають мету, суб'єкт, основні принципи цієї національної політики.
На сьогодні розвивати молодь - означає посилювати інноваційний, творчий потенціал молодого покоління, закладати основи майбутнього
илагополуччя, нагромаджувати сили для прискореного виходу України з кризового стану. Від того, наскільки широко й глибоко молодь інтегрована у всі сфери життя суспільства й осягає його своєю активністю, залежать темпи розвитку і молоді, і суспільства.
Такі нові концептуальні підходи маюіь стати підґрунтям для реалізації державної молодіжної гюлітики й подальшої розбудови її правової бази, практичної діяльності органів державної влади й управлінь, що сприятиме повноцінному розвитку молодих громадян, шириюму їх залученню до процесів, які виведуть Україну на провідне місце у світовому співтоваристві.
Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєних знань
1. Проаналізувати сучасні наукові підходи до оптимізації проблем реалізації державної молодіжної політики.
2. Визначити пріоритетні напрями молодіжної політики в соціально-економічній сфері.
3. Обірунтувати необхідність удосконалс:ння української законодавчої Пази державної молодіжної політики.
4. Проаналізувати основні механізми формування та реалізації молодіжної політики El Україні, запропоновані A.B. Горєвим.
5. Довести доцільність та можливу ефеїтивність застосування такого варіанта розв'язання проблем у молодіжному середовищі, як співпраця органів ииконавчої влади та органів місцевого самоврядування з фомадськими і благодійними організаціями.
висновки до РОЗДІЛУ І
Зроблена сп зоба аналізу досвіду, зсобливостей і недоліків формування та реалізації державної молсдіжічої політики за умов незатежносгі України, а також визначення можливих шляхів вироблення ефективних механізмів Ті впровадження дає підстави зробити такі висновки.
Молодіжна політика є тим своєрідним механізмом, зевдяки якому держава, а тако» її суб'єкти вступанзть у взаємини з молоддю, сприяють реалізації інтересі*, запитів і потреб моігоді.
Аналіз становлення системи ювенального законоданства плідно здійснюється як вітчизняними (Є.І. Бородін, В.В. Воробйов, М.Ф. Головатий, М. Перепелиця, В. Чупров та ін.), гак і зарубіжними (Е. Саар, М їитмі та ін.) дослідниками.
Молодіжна політика у дійсно демократичному, правовому суспільстві передбачає створення певних умов і гарантій для соціального становлення і розвитку молоді, ії повноцінної інтеграції в соціумі, реалізації всіх потенцігі і здібностей юнаків та дівчат.
Сформувати об'єктивну моло.ціжну політику можливо лише в тому випадку, якщо всі суспільні елементи, по-перше, добре знатимуть саму молодь, її потреби і прізб.пеми; по-друге, усвідомлюватимуть реальгіі протиріч ія формування і розпитку поколінь, що залучені до системи суспільних відносин. З урахуванням о.іначеного і вибудовуються механізми і методи розв'язанчя таких суперечнос'-ей.
Молодіжна політика може статі; реальністіо і буде результативгюю за умов, якщо об'єк"ивно сприймається і здійснюється процес виховання моло;ц, формування ії світогляду. У цьому випадку автори розглядають виховання іе просто як передачу молоді від старших певного досвіду, знань, навичок тощо а як складну взаємодію поколінь, їх взаємні кроки назустріч одне Ол;ному.
Oб'єктивни^^ і суб'єктивним фактором молодіжної політики, умовсю поступального розвитку сус;піл£.ства є саїла молодь, розвинутий молодіжний рух.
Державна молодіжна політика не тотожна молодіжній політиці взагалі, іЗо держава не має змоги (та й потреби) поширювати свій вплив на всі суб'єкти молодіжної політики. Головними ж її суб'єктами є: політичні партії, громадські організації та об'єднання, різноманітні соціальні інститути суспільства.
Формування державної молодіжчої політики в демократичній країні ілійснюється в умовах політичного плюргілізму, тобто під впливом іігйрізноманіїніших Ідейних поглядів, течій, думок. Держава ж покликана створити умови для соціального старту молоді, її самореалізації у суспільстві, отже, покликана дбати про максимальну співпраідю на і;ьому грунті всіх суб'єктів молодіжної політики.
Становлення української державності у всіх її астгкггах (політичному, ссіціально-економічному, культурно-естетичном)' тощо) вимагає якісно нового підходу і до ііиріщення проблем молоді. Такий підхід завжди закріплюється у певних дер^кгвних юридичних рішеннях та актах - Конституції. Деклараціях, г(])ограмних заявах, окремих законах. ^Лaємo надію, що з часом у своїй сукупності такі рішення і будуть стаионити те ювенальне заісонодавство, що у більшості країн обґрунтовує молодіжну політику в цілому.
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |