В Україні також практикується інтегроване навчання лкдей з особливими потребами і здійснюється воно більш ніж у 20 вищих навчальних закладах [96, 20]. Але, на жаль, така сисгема підготовки ще не стала основною, більше того переважно заклади професійного навчання осіб з функціонгільними обмеженнями становлять собою спеціалізовані установи, які демонструють реалізацію моделі секуляризованого професійного навчЕшня.
Отже^- поряд з проблемою підвищення обсягів охоплення інваліді професійною підготовкою, постає актуальним питання залучення якомо більшої кількості осіб з психофізичними вадами до загальноосвітньо інтегративного простору.
У цілому, в Україні професійне навчання інвалідів здійснюють:
♦ навчальні заклади органів соціального захисту населення;
♦ спеціалізовані заклади для інвалідів, спеціалізовані навчаль заклади;
♦ професійно-технічні та вищі навчальні заклади загаїьного ти системи Міністерства освіти і науки України;
♦ державна служба зайнятості (для тих інвалідів, які звернулися до н за допомогою у працевлаштуванні) [99, с. 45].
У липні 2003 року спільними зусиллями Міністерства праці та соціальн політики України й Міністерства освіти і науки України було створено Раду питань освіти інвалідів з мегою координації діяльїюсгі органів виконавч влади та громадських організацій у цій сфері. Було впроваджено Програ" професійної підготовки інвалідів слуху та зору у вищих навчальних закладах період до 2010 року [57, с. 29].
Слід також зауважити, що в нашій державі питання професійної осві людей з особливими потребами залишається надзвичайно гострим:
1) не напрацьований механізм реалізації права громадянина-інваліда здобуття вищої освіти (під механізмом реалізації ]юзуміється компле нормативно-правових і нормативно-методичних документів, які регулюють забезпечують організацію навчального процесу студентів з особливим потребами у вищих закладах освіти);
2) не розроблено науково-теоретичні основи вищої освіти інвалідів;
3) відсутні науково обгрунтовані розробки і рекомендації щод організації навчального процесу рі:тих категорій таких спудентів;
4) потребують вивчення психофізичні можливості студентів і порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату внаслідок ДЦГІ в опануван різними освітньо-кваліфікаційними рівнями вищої освіти, а також можливо успішної трудової діяльності відповідно до набутої фахової підготовки;
" 5) 'не ііосліджеіно проблеми і труднощі соціальної адаптації студентів особливостями психофізичного розвитку до середовища ВНЗ, емоцій особистісні й мотиваційні проблеми комз.'нікативної, наївчальної та трудової діяльності у вищих заіоіадах освіти;
6) не розроблена модель медико-психолого-педагогічного супроводу навчального процесу цієї категорії" осіб;
7) потребують розробки підручники й посібники для вищої школи, які б ураховували особливості сприймання, збереження і переробки навчальної інформації зазначеною категорієкі студентів [96, с. 19].
Незважаючи на вказані недоліки, за інфоіімацією Міністерства освіти і науки станом на 2004 рік у професійно-технічних і вищих навчальних закладах України здобуваїю освіту понаї 10 тис. студентів-інвалідів, що майже у.'.,5 рази більше порівняно з 1995 роком [36, с. 7]. При цьому чисельність осіб з особливими потребаїми, які навчаються у вищих навчаїїьних закладах 1 Л\~ рівнів акредитації, становила понад 60% (близько 7 тис. осіб) від загальної кількості студентів-інвалідів. Найбільше студентів-інвалідів у вищих навчальних закладах 1-11 рівніїз акредитації сконцентровано у м. Києві, Харківській з:а Одеській областях; 111-1У рівнів акредитації - у Донецькій, •Харківській та Одеській областях [36, с. 7].
У 2007 році майже 4,5 тис. осіб з обмеженими можливостями фізичного 'НІ розумового розвитку навчалися у 351 професійно-технічному закладі системи МОН за 27 робітничими професіями [69, с. 28].
Станом на 2007 рік близько 2 тис. студентів-інвалідів навчалося у вищих, іі|юфесійно-технічних навчальних закладах, на курсах перекваліфікації за іахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів [69, с. 28].
Слід зауважити, що система зведення статистичних даних, які подаються ііііщими закладаміи освіти, професійно-технічними навчальними закладами й івчальними закладами системи Міністерства праці та соціальної політики країни щодо стану професійного навчання інвалідів є недосконалою. І Іаприіспад, статіютичні дані за формою.№ 2-3 НК «Основні показники (іяльності вищих закладів освіти України», хоча й відображають кількість с гудентів-інвапідів, які навчаються у вищих навчальних закладаті 1-ТУ рівнів акредитації, проте не враховують кількість інвалідів, які отримали можливість ігавчатися після направлюння на роботу. Статистична звітність за формою N0 2-Г1Н «Звіт про працевлаштування і зайнятість населення, яке звернулося до іужби зайнятості України» (розділи ХП та XIII) Ніе міїстить інформації щодо ирацевлаштування інвапідів після проходження професійного навчання за направленням державної служби зайнятості та шодо професійного навчання інвалідів відповідно до спеціальностей іощо [99, с. 50]. Зауважик'о, що вказан' недоліки стають перешкодою на шляху подальшої розбудови систем професійної освіти ^юлoдi з особливими потребами.
У сфері управпіння Міністерства праці та соціальної політики Україн' 1994 року і дотепер знаходяться 6 професійно-технічних і вищих навчішьні закладів для людей з особливими потребами, 5 із них є спеціалізованими закладами інтернатного типу, а саме: Кам'янець-Псідільськнй техніку! інтернат, Хазківський обліке во-економічний техніку м-інтер ім. Ф.Г. Ананченка, Житомирський технічний ліцей-інтернат. Луганське СП інтернат, Самбірське СПТУ-іитернат та Чернігівський юридичнісй коледж, яких приймаються іивгіліди І-1ІІ трун. У середньому щорічно до вказан навчальних закладів сфери управління Міністерства праці та соціальної політики України приймається близіко 1,4 тис. осіб з функціональним обмеженнями [99, с. 45].
Особи з обмемсеними фізичними люжливостями мають змог/ навчатися конкурентоспроможними спеїдіальноаями, а саме: економіка підприємі соціальна робота, бухгалтерс;ький облік, радіотехнік з обслуговування пі ремонту радіотелевізійної апарат}'ри, слюсар-електрик з ремонгу електрообладнання побутових приладів, кравець, закрійник тощо.
За експертними оцінками ','0-80% інвалідів-випускників таї навчальних закладів працевлаїлтовуються [99, с. 46]. Але, звичайно, не мо) стверджувати, іцо функціонування 5 професійно-гехнічь их зaклa^ii задовольняють погребу в освіті усіх молодих інвалідів країни.
Слід звернути увагу на той факт, що таке професійне навчання інвшіілів має специфічністіз, яка по.ляга? у тому, що направлення інваліді:з на навчання залежить не тільки від їх особистих бажань, інтересів, нахилів, з.іібностей, але й від рекомендацій і висновків Медико-ооціальних експертних коімісій (МСЕК), Останні, у свою чергу, під час наданн5: свого висновку повинні ісористуватися переліком медичних показань та протипоказань до прийому інвалідів у навчальні заклади Укргїїни, яісий на сьогодні є вже застарілим |99, с. 46].,^^0 того ж такі рекомендації обмежують зміст освітньої діяльності спеціапізова навчальних закладів.
У цьому зв'язку Міністерство охорони здоров'я разом із МСЕК іншими зацікавленими сторонами ма: найближчим часом розробити гак перелік з урахуванням сучасних вимог ринку праці та кваліфікаційних характеристик. У ньому повинна знайти відображення назва спеціальності, її чграктеристика, харгіктер і умови праці, медичні показання та протипоказання)і,о навчання інвалідів за такими професіїми, залежно від нозології [99, 46].
Питома вага інвалідів, направ.гтеннх у навчальні заклади системи органів інціального захисту від різних областей, у 1999 році коливалася від 13,6% у м Києві, 22,2% у Закарпатській області, 20% у м, Севастополі до 95,2% у Хмельницькії!, 93,9% у Харківській, 92,9% у Полтавській, 91,1% у Львівській і>?іластях, що виявляє неоднорідне ставлення до проблеми професійної підготовки інвалідів у різних регіонах [99, с. 46].
У 2000 р. в цілому в Україні на профиавчання до наїзчальних закладів системи органів соцігшьного захисту населення було направлено 986 інвалідів піком до 39 років, у 2003 р. - 1342 особи.; до навчгшьних закладів загального гипу у 2000 р. направлено 687, а в 2003 р. 690 осіб з функціональними оСімеженнями. Така динаміка свідчить про розвиток мережі закладів для навчання інвглідів в Україні, підвищення обсягів роботи щодо професійного навчання цих осіб і залучення їх до суспільного исиття [101, с. 36].
Також з метою поширення інтегрованого навчання осіб із вадами зору та слуху відповідно до наказів ІУІіністерства освіти і науки Уфаїни № 110 від 23.04.1993 р., № 40 від 17.02.1994 р., № 162 від 22.05.1996 р. та згідно з законами України («Про освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів и Україні»), Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1992 р. «Про Комплексну профаму розв'язання проблем інвалідності» у навчальних закладах загаїїьного типу були створені спеціапьні групи [101, с. 36].
Прийом до спеціальних груп осіб із ізадами зору, слуху з числа игЕпускників спеціальних навчально-виховних закладів здійснюється шляхом:
а) конкурсного відбору робіт (спедіаіьності художнього профілю);
б) творчого та професійного конкурсу (на спеціаііьггості естрадно-
циркового, медичного, спортивного й інших профілІЕ,);
в) за наслідками співбесіди з тих предметів, які визначені Правилами
прийому як фахові.
Інвалі,ди І та II фуп, яким не протипсказане навчання за обраною спеціальністкі, отримавши під час вспупии); іс;питів позитивні оцінки, зараховуютьсії поза конкурсом.
Для осіб із вадами слуху функціонують спеціалізовані групи середньому по 15 осіб) у вищих та професійно-технічних навчальних закла України. Усього в Україні таких навчальних закладів 17: а саме у таких містах, як Дніпропетровськ, Донецьк, Ужгород, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Льві Херсон, Харків, Кривий Ріг, Луганськ, Житомир, Київ, Чернігів, та с. Будані Теребовлянського району Тернопільської області. Інваліди слуху приймають"^ на навчання за такими спеціальностями: швейне виробництво; обслуговуван та ремонт обладнання підприємств текстильної промисловості; обслуговуван комп'ютерних мереж; образотворче мистецтво; товарознавсгво та комерційні діяльність; естрадно-циркове мистецтво; правознавство та деякі інилі [99, с. 46]
Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1992 приймальні комісії вищих навчальних закладів за рекомендаціями органії; охорони здоров'я та соціального забезпечення зобов'язані розглядати питанні про можливість зарахування до вищого навчгшьного закладу поза конкурсом з| результатами співбесіди із правом навчання за місцем проживання інв;ілідів, як{ неспроможні відвідувати навчальний заклад. Це сприяє розширений! можливості отримання інвалідами вищої освіти. Але неггітивним є той факт, іцо| приймальні комісії вирішують такі питання прийому вказаної категорій інвалідів лиоіе поза конкурсом із правом навчання вдома і на власний розсуя зазвичай не на користь молодих осіб з інвалідністю [99, с. 46]. Для того щов людина з особливими потребами навчалася в,дома, гю-перше, необхідне додаткова кількість викладачів у вищому навчальному закладі; по-друЛ (найголовніше), потрібні додаткові суттєві кошти на наївчаиня такої категорІ студентів, а саме: на відрядження викладачів до місця проживання інваліда оплату індивідуаіьної науково-методичної літератури, придбанні комп'югерної техніки, плату 34 користування Інтернетом тош,о [99, с. 47].
За експертними оцінками на 2004 рік підготовка ол:ного студента-інвіиіід за місцем його проживання обходилася навчатьному.закладу приблизно; 4 тис. грн на рік, а підготовка звичайного студента вищого наївчального заклад ІІ1~1У рівнів акредитації - 1,3 тис. грн на рік [99, с. 47]. Ситуацію ускладню той факт, що підготовку інвалідів вдома вищі иавч;зльні заклади можут проводити лише за рахунок позабюджетних коштів, які є дефіцитними, витрату яких у-такому обсязі моисе дозволити собі даяеко не кожен навчальни заклад, [99, с. 47].
Забезпечити рівний доступ до якісної освіти осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, покликаний Наказ Міністерства освіти і науки України «Про створення з'мов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» [від 02.12.2005] № (391 [116]. У ньому передбачено;
1) здійснення організаційно-методичного керівництва діяльністю органів управління освіти і науки щодо модернізації навчалько-матеріальної бази загальноосвітніх, професійно-технічних, випціх навчальних закладів для забезпечення особливих освітніх потреб дітей і молоді з інвалідністю;
2) створення Науково-методичного центру освіти та соціальної реабілітації осіб з інваліднісзю як структурного підрозділу Інституту корекційної педагогіки за психології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова;
3) посилення (;півпраці з місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування щодо вирішення питання подальшого навчання або працевлаштуваїиія випускників з особливими освітніми потребами загальноосвітніх (у тому числі й інтернатних), професійно-технічних, вищих навчатьних закладів тощо.
Проте, незважаючи на зазначені зусилля Міністерства освіти і науки та Міністерства праці та соціальної' політики України щодо охоплення людей з осоїЗливими потребами професійно-технічною та вищою освітою, питома вага інвгілідів у вказаних навчальних закладах Зіїлишається дуже незначною. Так, чисельність інвалідів, які навчалися у про([)есійно-технічних навчальних закладах України у 1999 році, становила 2485 осіб, що на 6 % менше порівняно з їх чисельністю у 1994 році. Про недостатні обсяги охоплення інвалідів професійною підготовкою свідчить той факт, що питома.вага інвалідів серед студентів професійно-технічних навчальних закладів становила у 1999 році 0,5% [99, с. 47].
Порівняно з 1994 роком члсельність інвалідів, які навчаються у вищих навчальних закладах 1-11 та 1І1-1У рівнів акре;литації, в Україні збільшилася відповідно на 24,2% та 78,7% і становила у 1999 році 2070 та 1648 осіб. Майже всі інваліди навчаються у державних вищих навчальних закладах. На недержавні вищі навчальні заіиіади 1-ІІ рівнів акредитації у 1999 році припадало лише 2,23% інвалідів, ІП-ІУ рівнів акредитація - 5,1% [99, с. 47].
Отже, незважаючи на абсолютне збільшення кількості студентів-інвалідів у ВНЗ І -IV рівнів акредитаці'ї, і'х питома вага серед студентів ВНЗ залишається дуже низькою. Так, серед студентів иищих навчсальних заіспадів 1-11 рівні акредитації інваліди становили 0,4% у 1998-1999 роках. Найбільше в Украї інвалідів серед студентів виш.их навчішьних заюїадів 1-П рівнів акредитації навчалося у 1999 році у Хмельницькій області - 2,9%, Херсонській - IJVo, Харківській - 1,6%. Разом з тим в Автономній Республіці Крим,)і<итомирській, Закарпатській, Івамо-Франківській, Київській, Луганській, Львівській, Одеській, Рівненській, Тернопітьській областях гитома вага інвалідів серед ст]/дентів вищих навчальних заклад в ]-11 рівня акреднігації становила у 1999 році 0,1% [99, с. 47].
Ще гірша ситуація скла:іася з навчанням інвалідів у вищих навчіїль'" закладах 1II-1V рівнів акредитації (академіях, університетах, інститутах) Питома вага інзатідів, які були студентами закладів такого типу в 1998-1999 роках, становила 0,1%. Найгірша ситуація у 1999 році склалася в Автономій Республіці Крим, Закарпатській, Львівській, Херсонській областях, де у вищих навчальних 3£ікла,лах 111--IV рівнів акредитації навчання інвалідів мало поодинокий характер [99, с. 47].
У цьому зв'язку окремо слід відзначити єдиний, у певному розумінні, в Україні Відкритит міжнародний університет розвитку людини:<Україна». За час свого існування ВМУРЛ «Україна» став унікальним ВНЗ, доГ)ре відомим у нашій країні та за її межами. Станом m 2005 рік він об'єднував 24 підрозділи в усіх регіонах України із базовою струїстурою у Києві, в яких у цьому ж році здобувало вищу 0(;віту понад ЗО тис. студентів денної та заочної форім навчання. Серед них і понад 2 тис. студентів з інвалідністю, у тому числі 1054 - у базовій структурі університету [57, с. 29]. За період з 2002 р. до І півріччя 2007 р у ВМУРЛ (за ра>:унок коштів Фонду соціального захисту інвалідів) здобувіли вищу освіту 10 188 слудентів з особливими потребами. Такого показника не має жоден із вітчизняних ВНЗ [69, с. 28].
Загальновідомо, що конкурентоспроможність фахівців значною мірою залежить від рівня їх підготовки, набутих умінь і навичок, досві.ту практичної роботи, комунікації, а відтак отриматгнт вишої освіти для людей з інвалідністю стає однією з найііажливіших умов 'х успішної соціалізації й інтеграції в суспільство, пристосування до жорстких вимог сучасного ринку праці.
ІЦоб забезпечити якісну підіотовку студентів-інвалідів, створити необхідні умови для їх навчання, 4ахівцями ВМУРЛ розро()лено мо,аель цілісної системи супроводу навчання и інтегрованому освітньому середовивті. Супровід починається з моменту звернення до універюитету, охоплюючи iifionecH підготовки до вступу, вступ і навчання, а також передбачає підтримку іп'язків із вилускниками. Усі складові цієї системи спрямовані на головне -забезпечити високий професійний і особистісний розвиток людини з інвалідністю, уключаючи зміцнення та підтримання стану її здоров'я через фізкультурно-спортивні та медико-реабіаітацінні програми [57, с. 29].
В інтегрюваному освітньому середовищі ВМУІІ'Л «Україна» створено всі ііі:обхідні умови для навчання та виховання студентів з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату, ЦЦП, загальними захворюваннями. Лудиторний, позагіудиторний та індивідуіиіьниіі супровід, гключає технічну, гіедагогічну, іюихологічну, соціальну, медичну та фізкульіу|)ну реабілітаційні складові з у{)ахуванням специфіки нозологій інвалідності, форми навчання тощо [110, с.:50].
Сучасний ринок праці вимагає не ліпше иисского рівня професійності, мобільності, а й во;юдіння технологіями пошуку роботи. С^аме це зумовило сіворення в університеті Центру планунаігіня та розвитку к:ар'єри, де навчання проводиться у формі тренінгів, під час яких студенти вчаться писати резюме, демонструвати свої професійні та ділові якості тсіщо. У ішаї-іа^с роботи Центру -розроблення для студентів, перед усім, для студетів з інвалідністю, індивідуальнріх програм особистісного та професійного розпитку, проведення ярмарків кар'єри, створення студентської біржі праці [57, с. 29].
Підготовка в Університеті ведеті>ся за 26 сучасними спеціальностями, конкурентоспроможними на ринку праці, а саме: фізична реабілітація; документознавство й інформаційна робота; видавнича справа та регулювання; міжнародна інформація; психологія; согіальна робота; правознавство; екологія; міїнеджмент С'рганізацій тощо [99, с. 47]
Університет «Україна» згідно зі спільним рішенням N<liHicTepcTBa освіти і науки та Академії педагогічних наук 'України став базовою установою з упровадження дистанційної форми навчання, зокремсі і для людей з інвалідністю. На сьогодні в університетській системі, функцієнують 16 базових і 290 локальних дистанційних центрів у регіонах нашої держани [110, с. 34].
Завдяки тому, що інваліди 1, И, 111 груп, яким не проі^иноказане навчання за обраною спеціальністю, зараховуються до ВНЗ поза конкурсом на основі позитивних оцінок, питома вага людей з функціональними обмеженнями у загальній чисельності студентів університету досить значнаї. Незважаючи на те, IUO навчання в університеті платне, поряд з оплатою за рахунок фізичних і юридичних осіб можливе навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Крім того, 10-12% студентів в одній академічний ірупі можуть навчатися за рахунок коштів університету [99, с. 48].
За умови створення державної цілісної грограми «Вища освіта інватідів», університет «Україна» міг би стати науково-методичним центром з методики навчання і виховання студентів-іившіідів і об'єднати у цьому напрямі не тільки наукові колективи інших ВНЗ України, науково-дослідних інститутів Академії педагогічних наук, а й навчальні заклади і науково-дослідні інститути країн дальнього та ближнього зарубі:«жя [96, с. 20].
Загальне скорочення в Україні обсягів виробництва не обійшло і підприємства громадських організацій інвалідів. Через відсутність державного замовлення на їхню продукцію, низьку купівельну спроможність населення та заповнення вітчизняного ринку аналогічними товарами іноземного виробництва, більшість підприємств громадських організацій інвалідів! опинилися на межі закриття. І
'І |
Особи з функціональними обмеженнями, які звертаються за допомогою до державної служби зайнятості, у разі потреби направляються на професійну підготовку, перепідготовку абсі підвищення кваліфікації.
Так, у 1999 році на професійне навчання за направленням державно! служби зайнятості було влаштовано 335 інвалідів. Це склало лише 4,8% загальної чисельності пріедставників зазначеної категорії населення, що перебуває на обліку у службі зайнятості [99, с. 48].
Звісно, такий етан справ не відповідає потребам інвалідів у професійгюму^ навчанні. У цьому зв'язку управління праці га соціального захисту населен: повинно більш оперативно надавати центрам зайнятості списки інвалідів, які бажають пройти професійну підготовку, перепідготовку або пі,а.вищити свою кваліфікацію. Але, на жаль, це виконується не в усіх регіонах України. Наприклад, Київський міський центр зайнятості перестав отримувати спискиі інвалідів з 1999 року [99, с. 48].
Одним з перспективних видів навчання людей з особливими потребами модульна система професійного навчання, за допомогою якої можна швидкі перепрофілювати незайняте населення або навчити нової професії. Ця методика' дає можливість працювати з групою слухачів або з кожним окремо, тобто за груповими чи індивідуальними графіками. Для впровадження модульної, системи необхідно розробити відповідні навчальні програми для професійної навчання осіб з обмеженою праідездатністю професій, що не протипоказані МСЕК і схвалені фахівцями з профорієнтації у кожному конкретному випадку. Чокрема, ІУІіжнародною організацією праці запропоновано перелік із 41 спеціапьності, за якими можна здійснювати професійну підготовку людей з фізичними вадами [58, с. 22].
Забезпечення умов доступності осіб з інвалідністю до всіх освітніх рівнів можливе за умови наявності багатьох чинників. Серед них найголовніщими дослідники визначають такі:
1) нормативно-правове закріплення рівних умов отримання освіти;
2) забезпечення безперешкодного доступу до соціальної інфраструктури;
3) формування позитивного ставлення до інвалідів у суспільстві;
4) вироблення єдиних вимог щодо правил прийому до вищих навчальних іакладів освіти абітуріїгнтів-інвалідів;
5) розробку теоретичних основ вищої освіти громадян з особливостями
психофізичного розвитку;,,
6) створення спецігшьних технічних засобів, які полегшують навчання інвалідів у навчальних закладах;
7) упровадження адаптованих до потреб інвалідів передових інформаційних технол(Згій у навчаїьний прсщес;
8) забезпечення медико-психолого-педагогічного супроводу навчального процесу й ін. [96, с. 19].
Отже, з метою збільшеннї: обсягів професійного навчання інвалідів, підвищення їх конкурентоздатносгі на ринку праці й інтеграції у суспільство необхідно:
1) сформувати систему на<жрізної інтеграції інвалідів у суспільство: дитячий садок - школа - навчальний заклад;
2) забезпечити з'мови для навчання інвалідів у звичайних навчізльних закладах у загадьних групах по 2-3 особи (за приюіадом університету «Україна»);
3) створити у середніх закладах освіти, у тому числі і спеціалізованих, спеціальні класи для нгівчання інвалідів сучасних конкурентоспроможних професій і спеціальностей (для отримання основ професії у школі);
4) збільшити кі.дькість спеціальних груп для інвадідів у звичайних навчальних закладах з метою часткової, тимчасової та повної інтеграції півалідів у систему загальної, професійно-технічної та вищої освіти;
5) розширити обсяги професійної підготовки в домаиніх умовах дітей-інвалідів, які не можуть відвідувати школ>', професійно-технічний а»'к) виш;:ий навчааьниіі заклад;
6) запровадити квотування для навчання інвалідіііі конкурентоспроможних професій у ииших навчальних закладах IV рівітя акредитації, де є держзамовлення;
7) здійснювати фінансугіання професійної підготовки, перепідготовки ти підвищення кваліфікації інвалідів з обов'язковим залученням коштів місцевіш бюджетів. Фонду соціального захюту інвалідів України, громадськії» організацій і самих навчалізни>; закладії; '
8) збільшити обсяги залучення інваїідів на підприємства>. громадській організацій інвалідів шляхом: підвищення життєадатності таких підприємсгн через формування регіонального замовлення виключно на виготовлення товарі» і використання послуг, що виробляються на них; сприяння засобів масотої інформації організЕ^ції реклами товарів народною споживання підприємсін інвалідів [99, с. 49].
З метою підвищення ефективності процесу професійного навчання інвалідів необхідно:
1) негайно розробиш механізм зацікавленості роботодавців у грийня'іті на роботу інватідів через надання подаї кових пільї';
2) ураховувати у процесі професійного навчання інвалідів рекомендації^ сталої професійної підготовки інвалідів і потреб ринку праці, що зумовлює тісну взаємодію органів соціаіьного захисту, цент[)ів зайнятості га спеціалістів МСЕК;
3) надавати інформаціішо-консультагивну допомогу інвалідам щодо можливостей про?:одження, професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
4) коордик/вати діяльність деожавних, недержавних і громадських організацій (у тому числі й інвалідів) для вирішення питань професійнег.) навчання цієї категорії населення у навчаїьних закладах різних ттпів;
5) адаптувати типові та розробити спеціальні програми професійної підготовки інвалідів з орієнтацією на самозайнятість і підприємницьку діяльність із обов'язковою участю тредставників громадських організації! інвалідів;
6) створити у професійно-технічних і вищих заьладах І-ІУ рівнів.ікредитації відціли працевлащтування випускників, у юітаті яких був би і|ігіхівець, який займався б працевлаштуванням випускників-інзалідів;
7) застосовувати нові форми та методи професійного навчання інвалідів, ііжрема дисганційного навчання;
8) розробити програми підготовки, перепідготовки та підвищення і'валіфіксщії спеціалістів для роботи з ініїалідами за такими спгціальностями, як іурдопедагогіїса, тифлопедагогіка, олігофренопецагсгіка, фізична реабЬтітація га інші;
9) розробити перелік медичних показань і протипоказань до навчання інвалідів в Україні, удосконалити чинні на сьогодні;
10) 3.6 льшити обсяги професійної підготовки інвалідів для конкретних
іюбочих місць [99, с. 49].
Отже, професійне навчання людей з особливими псітребами є одним з найважливіших чинників успішної соціаль.ної інтеграції цієї категорії громадян у суспільне життя. Упровадження передових мегодик інтегрованого навчання сприяє' професійній підготовці інвалідів, їх адаптації до нового матеріально-і'іиробничого й інформаційного сереі;овища, з одного боку, а також є найдієвішим стимулом розкриття творчих здібностей осіб з функціональними обмеженнями, з іншого.
Для України інтегроване навчання не є норюю, невипробуваною формою організації навчального процесу. Проте система підготовки інтегрованого типу ще не стала у нашіій державі визначальною. В Укріаїні професійне навчання молоді з функціональними обмеженнями здійснюють: спеціалізовані навчальні заклади, про(|)есійно-технічні та вищі навчальні заклади загального типу системи ІУІіністерства освіти і науки Україшії, навчальні заклади органів соціального захисту населення, спеціалізовані підприємства інвалідів і, іержавна служба зайнятості.
Питання і завдання для сгімопер(!ВІрки таї контролю засвоєних знань
1. Обґрунтувати важливість професійного навчання людини з особливими потребами в загальному і';омплексі соціально-реабілітаційних
■»іходів.
2. Охарз.ктеризувати сучасний стан реалізації освітніх прав людей з і|іункціональннми обмеженнями в Україні.
3. Визначити установи системи Міністерства п{)аці та соціальної політики, ІУІІністсїрства освіти і науки Уікраїни й інші державні аруктуріи, що забезпечують
процес професійної реабілітації інвалідів. На прикладі Відкрито міжнародного університету розвитку лкздиіи «Україна» розглянути модел інтегрованоіо освітнього середовища для людей з особливими потребами.
4. Виявити чинники, иі;о перешкоджають реалізації гграва на навчай людей з інвалідністю в Україні.
5. Проаналізувати фактори, що сприятимуть забезпеченню доступнос осіб з інвалі.цністю до всіх освітніх рівнів і підвищенню ефективності проце їх професійного навчання.
2.2.2. Професійна реабілітація осіб з функціональними
обмеженнями
Одним із головних напрямів соціальної політики нашої держави щодо інвалідів визначено систему заходів, орієнтованих на поліпшення їхньої життєдіяльності, відновлення со;;іа.7ьного статусу, досягнення матеріальної незалежності та всебічної інтеграції в суспільне життя. На думку багатьох науковців, у тому числі М. Авраменко, К. Еондарчук, І. Звєрєвої, Л. Колєшні,,\. Осадчих, Б. Сташків, 1. Терюханової, необхідною умовою залучення людини; інвалідністю до активної участі в жипі суспільства, підвищення її життєвого;)івня та самореалізацііі є створення дієвої системи професійної реабілітації осіб і функціональними обмеженнями, сформованої на основі принципу системності всього реабілітаційного процесу [40, с. 18].
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |