Четвергу конц(зпцію молодіжної політики розроблено протягом співробітництва групи делегатів 1-го Конгресу молодих політиків України (червень 1992 р.). Вона спричинила функціонування Молодіжного парламенту Украіїни.
Концепція ґрунтувалась на тезі: «Держава повинна створювати умови в суспільстві, за яких безперервно відтворюватося б здорове, освічене, численне покоління» [38, с. 8]. За деякими елементами ця концепція подібна до концепцій Ю. Збітнєвата Міністерства у справах молоді і спорту.
Віковий ценз моіюді визначався в межах від 14 до 35 років [38, с. 8].
Основними організаціями, які б реалізовувати цю концепцію, мали стати:
♦ Молодіжний парламент України - орган, що об'єднує всі молодіжні організації та має статус спостерігача у Верховній Ргщі України і право дорадчого голосу в усі:^ її комісіях.
♦ Міністерство у справа;^ молоді (комітети на місцях) - головний виконавчий і контролкіючий орган.
♦ Постійна комісія у справах молоді при Верховній Раді України.
♦ Науково-дослідний інститут у справах молоді.
♦ Різні фонди та молодіжні організації, що створювалися для реалізації конкретних програм [38, с. 8].
Згідно з цією концепцією, основною програмою в період переходу до ринкової економіки є програма соціатьної адаптації молоді, що реалізується 'ісрез спеціально створену систему служб для молоді, організацію МЖК та ін., ДОПОМОГ)' молодій сім'ї [38, с. 8].
П'ята концепція молодіжної політики розроблена Украі"нські«і національним комітетом молодіжних організацій (УНКМО). Ця концепція V пресі не публікувалася. В її осноііу покладено принцип превалювання національного відродження над особістістю. Нею передбачалася домінуюча роль УНКМО у всій молодіжній політкці України. За свідченням експертів, які ознайомилися з конідепцією, в ній пропонувалося ліквідувати Постійну комісію Верховної Ради України у cпpaвa^ молоді. УЬІКМО наділявся правом законодавчої ініціативи, основною виконавчою структурою мав стати Виконавчий коміїеі відповідної Комісі" [37, с. 5].
Отже, основними концепціями національної молодіжної політики на сучасному етапі творення української державності визнані:
♦ проект Зйікону України «Про сприяння соціальному сіановленню та розвитку молоді в Україні» від 9 березня 1992 р.;
♦ проект Закону Тукраїни «П]зо соціальну адаптацію і розвиток молоді» від ЗО серпня 1992 р.;
♦ Концелція Юрія Збітнєва;
♦ Концепція 1-го Конг])есу молодих політиків України (червень 1992 р.);
♦ Концегція Ук]раїнського національного комітету.молодіжних організацій.
Ці концепції передбачають:
♦ необхіх;ність створ(;ння державних виконавчих оргаїів чи інших структур для здійснення держЕівної молодіжної політики;
♦ перевазкно державне фінансування;
♦ охоплєішя деряісавною молодіжною політикою всієї молоді та і:' активну участь.
Подані концепції маю'гь і свої особливості щодо організаційної ропі молодіжних організацій, їх керівних органів у здійсненні державної молодіжно:' політики, розбудови більїл-менш громіздкої управлінсько-виконавчої структури для г' реалізації, створешям системи фінансування та ролі ІТ суб'єктів у розподілі коштів і здііїсненья контролю за цим процесам.
1.1.3. Розвиток державіної молодіжної політики за незалежності УкргГіни
Історігчний досвід переконує, що справжній прюрив суспільства до нової якості можливий лише за умови аьтивного запученн.ч молоді до його грансформацііїних процесів. Уеупергч тяжінню над нею застарілих ідеологічних догм і стереотипів її не сковує остріах пе])ед масштабами та глибиною змін. Від того, яким увійде в самостійне жиггя молоде покоління, як ііпишеться у суспільні процеси, наскільки свідомо братиме участь у вирішенні нагальних завдань, значною мірою з;іле»:ить доля країни, її аантрашній день.
Роль молодих людей у житті суспі;)ьсті!а суітєво визначається ставленням до молоді, її проблем, інтересів і потреб. У деря:ави, яка ними не переймасться, немає майбутнього.
Внести до розмаїття факторів те умов формування нового покоління >країнців регулюючі аспекти - таким, на думку авто])ів посібника, є призначення сучасної державної молодіхної політики.
(^Упродоііж 1991 2008 рр. в Україні гюглиблювалась діяльність держави в напрямі створення правових, економічних та оргЕінізаційни>: умов і гарантій для иамореалізаціі юної особистості, розвитку грома,!іських моіюдіжних об'єднань, стимулювання інноваційної діяльності молоді в цілому.
Аналіз динаміки становлення молодіжної політики в Україні свідчить, що нона ірунтуегься на загальновизнана; міжнародних засадах підтримки та охорони осооистості, визначених у Загальній цекларанії прав людини (проголошена 10 грудня 1948 р. спеціальною резолюцією Ген<;раітьної Асамблеї ООН), Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права від 1<^'б6 р.; Міжнародному пакті про громадянство і політичні права 1966 р. і |и звивається від визнання концептуальних засад до орієнтації на розробку й сіровадженн* конкретних, комплексний: і систематичних засобів, спрямованих особистісняй розвиток окремого молодого громадянина України.
Зазначена теза обґрунтовується;міістом ряду нормативних документів державного рівня, першочергово спрямованих на перетворення молоді з об'єкта и;:, суб'єкт ноьої державної молодіжної політики.
Дослідники, аналізуючи розвитоь: нормат>івно-правової бази державної мо;юдіжної політики України, зазвичай, починають із Закону Союзу І';ціяіісьв;их Соціалістичних Республік від 16 квітня 1991 р. «Про загальні засади державної молодіжної політики в СРС'Р». Цей Закон визначив правову основу розвитку відповідного законодавства республік., яким передбачачося створити та на його основі зміцнити юридичну гарантію для здійснення прав і свобод молодих громадян, а також прав мапо^іжних організацій [57, с. 61].
Молодіжний Зіжон СРСР містив визначення державної молодіжної політики, яке вплинз'ло на формування подібного визначення в законодавстві незалежної України. Уважаючи цей напрям держави в;ажливим у діяльності як усієї союзної держави, так і ії сюїадових радянський законодавець визначив його як такий, що здійснюється органами та має на меті створення соціально-економічних, організаційних, правових умов і гарантій соціального становлення та розвитку молодих фомадян, ї>; найбільш повної самореалізації в інтересах усього суспільства [57, с. 61-63].
Ухвалення цього Закону сприяло активізації роботи з фоі)мування державної молодіжної політики в Україні із здобуттям нею статусу незалежної держави. Так, права та обов'язки української молоді закріплено в багатьох законодавчих актах, що були)'хвалені за різних часів. Але все ж таки їх аналіз починають з Основного Закону - Констит)ції України, в якому закріплені основні права та обов'язки громадян Українії, у тому числі таких соціаіп>них груп, як діти та молодь. Водночас автори посібника нaгoJюшyють, що сам термін «молодь» у Конституції не є вживаним.
Безпосередньо ж молоді стосуються Закон України «Про громадянство України», ухвалений 8 жовтня 1991 р. [69], та «Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 13 грудня 1992 р. [18], яка стала фундаментальною основою побудови механізмів взаємодії держави та молодих громадян. Саме в цьому документі вперше визначено зміст поняпя «державна молодіжна політика», окреслено її завдання, мету, принципи та напрями зазначеної діяльності.
Отже, під державною молодіжною політикою розуміється «системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молодднз, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчий, судовій сферах» [18, с. 166]. Та головне значення цієї Декларації полягає у визначенні нею найго:ювніших механізмів формування й реалізації зазначеної політики в Україні, які є своєрідним провідником у становленні держаїшої молодіжної політики.
Наступним кроком у напрямі розбудови молодіжної політики став Закон України, підписаний Президентом України Л.М. Кравчуком 5 лютого 1993 р., «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» [83], який визначив загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соці.ільїюго становлення та розвитку молодах громадян України в інтересах особистості, суспільства і держави. У ньому вперше на державному рівні вжито терміни «молодь», «молоді громадяни», «неповнолітні», «періше робоче місце», «молода сім'я», «соціальні служби для молоді» [83]. Також у Законі сконцентровані та закріплені основні права, обов'язки та зміст соціального захисту молоді. Зокрема, окреслено головні принципи сілціатьного становлення та розвитку молоді, а також відповідні законодавчі норми, ^],eтaльнo розглянуто питання організаційного забезпечення соціального становлення та розвитку молоді, в контексті якого визначено функції державних і місцевих органів управління молодіжною політикою, основні джерела фінансування відповідних заходів та роль соціальних служб для молоді [83].
Для реалізації проголошеких напрямів державної політики в Україні стосовно молоді під (^гiдoю Міністерства у справах молоді та спорту гюряд із державними були створені та гсчали діяльність місцеві органи управління молодіжною політикою. У першу чері'у це мережа обласних, районних і міських управлінь у справах сім'ї та молоді, соціальні служби для молоді.
Одним із найважливіших аспектів Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» є закріплення ним принципово нових норм відносин між державою та молодіжними організаціями. Так, держава через Міністерство у справах сім'ї та молоді взяла на себе функцію координації проектів та програм діяльності молодіжних громадських організацій, надання ім субсидій, будинків, земельних ділянок та іншого майна цля їх діяльності [83].
24 січня 1995 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», який визначав правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціаіьні установи дая них, на яких покладається ідійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які ис Досягли вісімнадцятирічного віку [10, с. 58].
Черговим етапом у реалізації державної молодіжної політики було ухналення Указу Президента України Л.Д. Кучми «Про додаткові заходи щодо рі.'алізації державної молодіжної' політики» у його першому (1996.12.04) та другому (2001.03.20) варіантах. У црх документах надаються безпосереди; накази Президента України Кабінету Міністрів України, Державному комітег;, молодіжної політики, спорту та туризму України, Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству освіти і науки щодо сприяння виконанню державної молодіжної політики в соціаіьно-економічній, соціальио-політичній, сімейно-побутовііі с:ферах. у галузі сісг.іги та культури і відносна моіюдіжнйх організацій [72].
Вагомим пунктом у цьому Уі':а;і другого видання було проголошення створення Всеукраїнської студентської ради як консультатиізно-дорадчого органу при Президентові України. Це е свідченням того, аю держава намагалася створіити умови для реалізації одного з головних принципів державної молодіжної іюлітики ідодо залучення молоді до участі у багатогранному голітйчному житті в України та поза її межами і молодого населення до формування всі>: органів народовладдя для вирішення широкого спектра державних і суспільних пробл(;м від найнижчого до найпипюго рівнів^ Додатком до Указу «Персональний склад Ради» було затверд»;ено діючіліі склад цього органу з 50 осіб. Зокреі»іа, серед членів Ради у 2006 р. бупа представниця Сумщини - студентка СНАУ Те:гяна Бондаренш. Мегою ж діяльності Всеукраїнської студентської ради визначалася координація всі:': центрів та організацій студентів у всіх областям; України і задоволення їк запитів на державному рівні.
У подальшому модернізація ес;іх сторін життя українського суспільсіва зумовила у 1997 р. окреслення принципово нових підходів до розробки та здійснення державної моподіжної гю.іітики. Політико-правова сутність ци;< підходів утілена у Національній комплексній програмі «Молодь України», метою якої буію проведення цілісної молодіжної політики щодо створення сприятливих передумов для життєвого самовизначення та самореалізації молодих громадян, підтри:ики їх інноваційної діяльності, розвитку молодіжних громадських об'сднань, рухіїз, спрнягіня їх роботі у вирішеьші нагальних проблем молоді [;і5, с. 4].
Ця Програма визначала загальні пріоритети, головні напрями та основний зміст загальнодержавних герсіюктивних (до 2005 р.) комплексни> заходів щоіо державної підтримки та ЗЕїхисгу молоді в Україні. Основною та проіресивнсїіо відмінністю Програми порівняно з уже чинними законодавчими актами цього напряму стагю скреслеиня нею шляхів досягнення означеної мети (комплексний та системний підхід усіл суб'єктів молодіжіїОЇ політики до її проведення за одночасної координації зусиль та засобів тощо) та очікуваних кінцевих результатів її виконання (створергня сприятіивих умов для ссціаїтьного становлення та розвитку молоді, підвищення рівня гуманістичного світогляду молодих громадян та ін.) [55, с. 4].
ііасгупиим кроком у розвитку норматиЕно-правової бази молодіжної політики стало ухвалення 1 грудня 199І! р. Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», жим було визначено особливості організаційних і правових засад утворгння та діяльності об'єднань молодих громадян і державні гарантії щодо забезпечення їх (|)ункціоиування. Документ розвинув положення Декларації «Про загальні засади дерй'іавної молодіжної політики в Уьраїні» і статей 14—15 Закону України «Про сприяння соціальному сіановленньз та розвитку молоді в Україні».
У Законі оговорюсгься стагус молоді»:них і дитячих громадських оріганізацій, їх права, участь у підгстовці та ухваленні рішень з питань л<:ржавної політики стосовно дітей та молоді, форми держанної та фінансової підтримки, відповідальність за порушення законодавства.
Значну увагу проблемам молоді приділяв чинниіі у 1996-2005 рр. Президент України Л.Д. Кучма,;;атвердиг;ши, зокр^ема, Укази «Про іііфшочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських 0]зганізсщііі», «Про Нгціональну Раду з питань молох;іжної політики», «Про за<оди щодо працевлаштування молоді», «Про День студента», «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі га формуванітя здорового способу житгя громадян», розпорядження «Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва».
Основними напрямами нормотзорчої діяльності Президента щодо [іозбудови державної молодіжної політики були; підтримка соціально-сгономічного становища молоді, її праі,ЄЕілашту:8ания; боротьба з негативними ііпищами в молодіжному середовищі; підтримка творчої й оздарованої молоді га підтримка \іолодіжних громадських організацій тощо [51, с. 190].
Упродовж 1999 р. Верховна Рада України внесла змінт до законодавства про сприяння соціальній реабілітації Еіійськовослужбовціи, ухвалила нову редакцію Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», суітєво •■мінила Закони України «Про органи і служби у справах неповнолітніх», «Про:|)ізичну культуру і спорт».
Протягом 2000 р. було ратифіковано Угоду про співробітництво між Дитячим фондом ООН та Урядом України. На Дні Уряду у Верховній Раді було обговорено низку питань щодо визначення пріоритетів з проблем працевлаштування учнівської і студентської молоді та організації літнього відпочинку, оздоровлення дітей та підлітків..Законодавчо закріплено визначення окремим рядком у Державному бюджеті України фінансування молодіжних програм, спеціальним Законом України «Про сприяння розвитку молодіжного будівництва» передбачено виділення коштів на довгострокове пільгове кредитування молодих сімей для придбання житла [73].
21 червня 2001 р. було ухвалено Закон України «Про соціапьну роботу з дітьми та молоддю», яким регааментувалась діяльність уіповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежне від їх форм влаїсності та окремих громадян, спрямована на створення соціальних умов життєдіяльносгі, гармонійний і всебічний розвиток дітей та молізді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культз'рних та духовних потреб [82].
Закон окреслив форми і напрями соціальної роботи з дітьми та молоддю, виділивши та розкривши зміст таких категорій, як соціальний супровід, соціальна профілактика, соціальна реабілітація та соціальне інспектування.
Не менш вагомим є Указ Президента України «Про додаткові за^содн щодо вдосконалення соціаль^іої роботи з дітьми, молоддю та сім'ями» від 23 черніня 2001 р., який остаточно завершив оформлення мережі районних і міських центрів соціальної служби для молоді в незалежній Україні та акцентував питання здорового способу життя й профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі [71].
Значущими у процесі творення й реалізації державної молодіжної політики є такі державні документи: Постанова Кабінету Міністрів України «Про присудження Премії Кабінету Міністрів Укpaïн^[ за внесок молоді у розбудову держави» від 25 червня 2001 р. та Р'озпоряд;«еи[ня Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підтримки творчо'і молоді» від 29 листопада 2001 р. Вони яскраво свідчать про наміри Президеїта, Уряду та Кабінету Міністрів України щодо створення умоЕ. для формування і розпитку загальної культури молоді, у тому числі політичної, та залучення юнаків і дівчат до активної громадсько-політичної діяльності на засадах гуманізму й демократії [10, с. 153]'.
Молодіжної політики стосуються Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998 р.); Постанови Кабінету Міністрів України: «Про стан регілізації молодіжної політики» (1999 р.), «Про утворення Молодіжного центру» (1999 р.), «Про заснування Премії Кабінету Міністрів України за вагомі дос:ігнення молоді у різних сферах суспільного житгя» (1999 р.). Постанова Верховної Ради України «Про рекомендації иарлаїментських слухань про становище молоді в Україні» (2000 р.).
Про вихід державної молодіжної політики України на якісно повиті рівень свідчить Закон України «Про Запільнодержавну програму підтримки молоді на 200'!І-2008 роки», який передбачу; інтеграцію зуїліль держави щодо «створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових іа організаційних передумов для жиїтєвого самовизначення і самореалізації молоді» 123] з урахуванням перспектив розвитку.
Зазначений документ започаткував [іерспгкгивне планування реалізації державної молодіжної' політики в Україні. Та головне його значення полягає у проголошенні принци[гюво нових напрямів політики стосовно молоді. Так, у І ірограмі вперше порівняно з ін дими документами сформульовано механізм розвитку підприємницької діяльності молоді іа її інтеграції до світової та І ііропейської молодіжної спільноти. Документ є вагомим ще з тієї причини, що НІН спрямований на вдосконалення нормативно-правової бази, державної регуляторної політики у молодіжній сфері.
Відповідно до цього Закону у подальшому було прийнято та раїифіковано Розпорядження Кабінету Міністрів № 621-р від 8 серпня 2007 р. (Ліро затвердження заходів щодо виконання у 2007 році Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004—2008 роки». Документ визначив заходи іпгальнодержавного масштабу, що вимагають першочергової підтримки та реалізації:
♦ забезпечення зайнятості та розвитку підприємницької діяльності
молоді;
♦ формування здорового способу життя молоді;
♦ сприяння розвитку ду>:овності, моральності, організації змістовного дозвілля молоді;
♦ формування інформаг:ійного гіростсру для реалізації державної молодіжної політики;
♦ удоскогалення норлштивноиравової бази, державної регуляторної політики у молодіжній сфері;
♦ реалізація прав молоді з о(>меженими фізичними можливостями;
♦ формування поваги до закону та запобігання пегативгим явищам у молодіжному середовищі;
♦ залучення молоді до роботи в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.
Отже, наведена Проі-рама покликана перетворити «державну молодіжну політику на одиг з найважливіших і-апрямів діяльності держави» [23]. Це твердження є мозкливим огляду на те, що соцііільно-культурпа сфера стає одним з найголовніших пріоритетів державної молодіжної подіти ки, інвестиції в яку прискорюють та оптимізують процеси суспільної трансформації, забезпечують перспективний розвиток країни.
Вагомою у становпенпі процесу порозуміння молоді з органаліи державної влади і; Постанова Верховної Ради України від 22 березня 2006 р. про збільшення пікових меж для категорії «молодь» з ЗО до 35 років. Це значною мірою зоільшує кількість ^ю.юдиx людей, які можуть скористатися певними пільговими умовами для вирішення проблем особистісгої адаптації» суспільстві шляхом отримання освіти, покращення умов проживання, організації власної прибутіювої діяльності тощо [49, с. 105].
Серед останніх провідних документів у галузі молоді»;ної політиіси дослідники виокрем;люють Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концег ції проекту Загальгюдержавної цільової соціальної програми підтримки молоді наї 2009-201:5 роки» від 11 червня 2008 р. № 825-р [102].
Автори посібника зазначають, що на сьогодні зазначена Кі>нцепція - це єдиний документ, де здійснено анапіз становлення державної молодіжної' політики в історичній регроспективі в межах 1991-2008 рр.:і точки зору, власне, українських законодавчих органів. Так, у ній: проаналізовано основні причини виникнення проблем у молодіжному середовищі; визначено оптимальний варіант розв''язання молодіжних проб.гіем на основі порівня-гіьиого аналізу його мо>ш:нвих сжладових; окреслено шляхи і спосоїіи вирішення відповідних проблем; спроектовано можливі результати виконання Програми та ступінь її ефективності; здійснено оцінку ресурсів, необхідних для виконання Програми.
Отже, державна політика стосоено молоді)і Україї^і грунтується на чагальновизнаних міжнародних засгідах, іцо закріплені у Загальній декларації щав людини. Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права. Міжнародному пакті про громадячство і політичні права.
Основними нормативними документами державного рівня, що спрямовані на перетворення молоді;; об'єктгі на аістанш суб'єкт нової молодіжної політики, на сьогодні є:
♦ «Декларація про загальні засади державної молодіжної політики» (13.12.1992 р. І.
♦ Закон України «Про сприяння соціальиом;,' становленню та розвитку молоді в Україні» (05.02.1993 p.).
♦ Закон України «Про молодіжні та ^.итячі гроіладські організації» (01.12.1998 p.).
♦ Закон України «Про соціа,чьну роботу з дітьіли та молоддю» (21.06.2001 p.).
♦ Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді иіі 2004-2008 роки» (18.11.2003 p.).
♦ Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення К'')іщепції проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми підтримки мoJюдi на 2009-2015 роки» (11.06.2008 р.)
Історія державної молодіжної політики за нгз;ілежної України (1991-2008 pp.) свідчить про Ї7 розвиток - від визнання концептуальних засад ло орієнтації на розробку й упроваі»;ення конкретних, систематичних і комплексних засобів, спрямованих ча особистігний розвиток окремого М'їлодого гроіладянина України, які є запорукою його оптимшіьної соціалізації. Питання і завдання дли самоперевірки та конгролю засвоєних знань
1. Вргсеітлити сутність поняття «ювенальне законодаисгво».
2. Довести доцільність зародження такого напряму соціально-скономічноіо розвитку держави, як політика стосовно молоді, сімей та жінок.
3. Сс1)ормульзвати об'єкт та завдання політики стосовно молоді у,т,цянський період.
4. Визтачитн основну мету молодіжної політики на сучасному етапі. ііп і()удови української державності.
5. Охарактеризувати ліберальний і соціальний підходи щодо реалізації VI,)лодіжно! політики у країнах Заходу.
6. Проаналізувати основну мету та завдаяня Національної комплексної іі|ніграми «Молодь України». і.
1.2. Молодь як об'ккт та суб'єкт сучасної державної
політики
у Посланні Президента України до Верховної Ради України <(Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2004 році» відзначається, що початок третього тисячоліггя ознаменував завершення початкового етапу творення української держави. Суспільство зазнало радикальних всеосяжних змін. У країні, зокрема, викристалізувалися елементи нової соціальної струкг/ри і громадянського суспільства [45, с. 45].
Сьогодні Україна вступила в новий, другий етап свого розвитку, стратегічними завданням якого в системній трансформації суспільства є перетворення країни на сучасну європейсьг>у державу, яка б, синтезувавши кращі національні традиції, долучилася до європейських і світових процесів, адекватно відповідала на виклики глобалізації. Серед основних завдань, які необхідно вирішити у цій справі, визначається й необхідність активного формування розвиненого громадянського суспільстна шляхом розвитку політичних інститутів та оптимізації нормагивно-правової бази українського законодавства [48, с. 64].
У пошуках шляхів і засобів подоле.ння кризових ситуацій, в яких перебуває світ у цілому та Україна зокрема, в умовах прискорення темпів соціального розвитку Організація Об'єднаних Націй ще на початку 80-х рр. XX ст. звернулася до молоді. 1985 р. був оголошений Міжнародним Роком Молоді, а 10 листопада - Всесвітнім Днем Молоді. Комісія з гуманітарних питань ООН серед факторів поступу як реіїльну і значущу силу соціальних змін визнала молодь. Уперше саме в докумешах ООН було зазначено, шо із зростанням чисельності л^олодих людей н£і планеті вони стають найбільш могутнім фактором у формуванні суспільства. З молоддю тепер доводиться рахуватися як із силою, що в багатьох аспектах визначає політичні, економічні і соціальні структури суспільстпа, успішно розииває його структуру [21, с, 41].
Разом з тим у сучасному житті всіх країн світу вам:ливу, а інколи й головну роль відіграє молодь, вона є і однією з найбільш незахищених, уразливих верств суспільстваї. Як було заявлено иа 40-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, «молоді люди відіграють подвійну, з першого поп(яду, суперечливу роль; з одного боку, вони активно сприяють процесу соціальних змін, а з другого - стають його жертвами» [48, с. 11] Це вимагає від суспільства, у тому числі й українського, постійно приділяти увагу підростаючому поколінню, сприяти його соцІЕШьній адаптЕїції.
Соціологічні дослідження підтверджую'ть, що роль і значення молоді в багатьох суспільствах, зокрема в українському, зумовлені такими обставинами:
1. Молодь є достатньо вагомою суспільно-демографічною групою (в окремих країнах вона становить близько половини населення, а в Україні -22,1% від загальної килькості населення країни), що посідає важливе місце у виробництві. Вона, по суті, є єдиним джере.ііом поповнення трудових ресурсів.
2. Молодь є головним носіям потужного інтелектуального та фізичного іютенціалу свого народу. їй притаманні хороші здібності до праці, технічної і культурно-художньої творчості, ро продуктивної діяльності у будь-якій сфері людського бутгя.
3. Молодь має досить велику соціальну та професійну перспективи. Вона спроможна швидше, ніж інші соціальні групи оволодівати новими знаннями, професіями і спеціальностями, необхідними в умовах інтеграції України до світової спільноти, перспективного розвитку економіки країни [63, с. 40].
Отже, молодь стає і суб'єктом, і об'єктом суспільних перетворень:
- по-пери.іе, молоді люди з метою підвищення ефективності їх впливу на суспільно-політичне життя намагаються об'єднатися, зорганізуватися у громадські структури;
- по-друге, саме суспільство проводить молодіжну політику, (іівданням якої є створення у країні необхідних соціально-економічних, иолітико-правових, організаційних умов і гарантій для соціального ітановлення, розвитку і вдосконалення як окремої молодої людини, так і всього молодого покоління [6, с. І і 1].
Для об'єктивізації дослід;кування проблеми становлення державної молодіжної політики засобом чіткого визначення кола наукового пошуку доцільним є розгляд семантики категорії «молодь». Це поняття, як демографічна група, у багатьох науках - філософії, соціології, політології, педагогіці, віковій психології - трактується досить різнопланово. Так, за ріідянських часів молоддю називався дуже вузький прошарок молодих людей И.1 етапі їх соціального дозрівання, коли вони ставали дорослими і збиралися IU І > пати в сімейне житгя. Цей період продовжувався 2-3 роки - від іііі:імнадцятир>ччя до взяття шлюбу [28, с. 115].
у Великій Ралянській Енциклопедії щодо трактування категорії «молодь» зазначається: «сощально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характе;ристик, особливостей соціального стану і; зумовлених соціаіьі^іо-психологічних якостей». Водночас, до меж і^зактування цієї категорії ав':ори енциклопедії не ввели зміст сутнісних особливостеі'і вікових характеристик і соціального стану.
Тривалий час у колишньому СРС ^ та в Україні зокрема (60-70 рр. '<Х сг.) молодь розглядали головнішім чином як продукт відновлення соціально-іоіасоЕіОЇ структури певного суспільства [14, с. 17].
Отже, у тракт;'ванні змісгу поияггя «молодь» використовувішися: - видове внізначетіня (молодь ^к окрема соціально-демографічиа групі=і або як «прошарок молодих лю.цей»);
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 47 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |