|
Допоміжні жувальні м'язи — дво- черевцевий (т. digastric us). щелепно- під’язиковий (m. mylohyoideus> і підборідно-під’язиковий (m. geniohyoide- us)—опускають нижню шелепу.
Кровопостачання и іннервація лиця
Артеріальні судини з різних джерел утворюють між собою численні анасто- мози, чим забезпечують добре кровопостачання тканин лиця рис Зп. Через це рани на лиці загоюються швидко, а пластичні операції закінчуються сприятливо. Оперативні втручання на лиці супроводжуються значною кровотечею, а при деяких з них резекція щелепи, ампутація язика та ін. непохідна попередня перев’язка зовнішньої сонної артерії.
Основні джерела кровопостачання лиця — зовнішня і внутрішня сонні артерії (а. carotis externa et a. carotis interna).
Рис. ЗО. Артерії лицевого і мозкового відділів голови: 1 — г. parietalis a. temporalis superficialis; 2 — a. temporalis media; 3, 6-а. occipitalis; 4 — a. auricularis posterior; 5 — a. maxilla ris; 7 ■— a. transversa faciei; 8 — a. meningea media; 9 — a. carotis externa; 10, 12 — a. facialis; 11 — a. alveolaris inferior; 13 — a. labialis inferior; /4-а. mentalis; 15 — a. buccalis; 16 — a. palatina descendens; 17— a. labialis superior; 18 — a. infraorbitalis; 19 — a. angularis; 20 — a. alveolaris superior posterior; 21 — a. sphenopalatina; 22 — aa. temporales profundae; 23 — a. zygoma- ticoorbitalis; 24 — r. frontalis a. temporalis superficialis. |
які є гілками загальної сонної артерії (а. carotis communis). Від зовнішньої сонної артерії до лиця відходить лицева артерія (а. facialis) (часто від зовнішньої сонної артерії відходить спільний стовбур язикової і лицевої артерій— truncus linguofacialis). Початковий відділ лицевої артерії розміщується на шиї, потім вона виходить на лице біля переднього краю жувального м’яза, перегинаючись через край нижньої щелепи. Тут її можна притиснути до щелепи, щоб тимчасово зупинити кровотечу, викликану пошкодженням лиця. Згинаючись під шкірою лиця і в товщі мімічних м’язів, артерія йде до кута ротової
щілини і далі до внутрішнього кута ока, де своєю кінцевою гілкою — а. angularis — анастомозу є з a. dorsalis nasi — гілкою a. ophthalmic а (від а. carotis interna). Лицева артерія віддає гілки на шию і лице: висхідну піднебінну, підпідборідну, нижню і верхню губні артерії, мигдаликову та ін.
Поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis) є кінцевою гілкою і прямим продовженням зовнішньої сонної артерії. Вона проходить у товщі привушної слинної залози і виходить під шкіру спереду козелка вушної раковини. Поверхнева скронева артерія віддає свої гілки до привушної слинної залози (rr. parotidei) і вушної раковини (rr. auricular es anteriores), а також поперечну артерію лиця, середню скроневу і вилично-орбітальну артерії. На рівні верхнього краю очної ямки поверхнева скронева артерія ділиться на дві кінцеві гілки — тім’яну і лобову (r. parietalis et r. frontalis).
Верхньощелепна артерія (a. maxilla- ris) постачає кров у глибокі відділи лиця і є другою кінцевою гілкою зовнішньої сонної артерії. Короткий стовбур ділиться на три відділи: перший огинає шийку нижньої щелепи, другий проходить у скронево-крилоподібному проміжку між m. temporalis і m. ptery- goideus laterality третій проникає в кри- лопіднебінну ямку (fossa pterygopalati- па). В кожному відділі верхньощелепна артерія віддає низку гілок. У першому відділі це глибока вушна артерія (a. auricularis profunda), яка постачає кров у барабанну перетинку, капсулу скронево-нижньощелепного суглоба і кісткову частину зовнішнього слухового ходу, передня барабанна артерія (a. tympanica anterior) кро- вопостачає слизову оболонку барабанної порожнини. Нижня альвеолярна артерія (a. alveolaris inferior) через foramen mendibulae йде в однойменний канал і кровопостачає зуби та ясна. Виходить з каналу через підборідний отвір (foramen mentale) під назвою а. mentalis і розгалужується в шкірі і м’язах.підборіддя.
Середня менінгеальна артерія (a. meningea media) піднімається по медіальній поверхні латерального крилоподібного м’яза, через остистий отвір (foramen spinosum) проникає в порожнину черепа і ділиться на передню і задню гілки, що кровопостачають тверду оболонку головного мозку.
Гілки другого відділу верхньощелепної артерії: жувальна (a. masseterica. яка кровопостачає однойменний м'яз), глибокі скроневі (аа. temporales profundae, які кровопостачають скроневий м’яз), щічна (а. buccalis. яка кровопостачає однойменний м'яз задня верхня альвеолярна > a. alveolaris superior posterior і a p т e p і Ї. а також крилоподібні гілки (rr. pterygoidei), які направляються до латерального і медіального крилоподібних м’язів. Задня верхня альвеолярна артерія починається перед входом верхньощелепної артерії в крил<»ні днебінну ямку. Її ГІЛКИ ВХОДЯТЬ через однойменні отвори на горбі верхньої ЩеЛеІІН. живлячи верхні великі кутні зуби, ясна і слизову оболонку верхньощелепної пазухи.
ГІЛКИ третього ВІДДІЛ) Верхньощелепної артерії: підорбітальна низхідна під небінна і клинопіднебінна
Підорбітальна а р т -; я < а.
infraorbitalis) з крилогі і дн - б •: я мки
через нижню орбітальн> ш.дин\ виходить 3 порожнини (»чи ■ ЛУКИ Через sulcus et canalis infra--~~.::..' д ■ ягає
однойменного отвору і > • ж;. ► ться
в межах fossa саліпа Т> т ^ d-то-
мозує з гілками лицево" ' Про
ХОДЯЧИ в нижньоорб.L у;, глналі.
підорбітальна арте рі я г. д_;; -; ^ дн і
верхні альвеолярні ар> п:. dares superiores anterior^ > Г г ЗгрХ-
ньої щелепи.
Низхідна п і д н - '. н - артерія (a. palatina > - пу
скається ВНИЗ ПО велико Vf; П.ДНебіННоМу каналу (canalis palatine- - за
кінчується великою і малими піднебінними артеріями (а. раїv;; аа
palatinae minores). Кровоп• • оіачак. тверде і м’яке піднебіння.
Рис. 31. Вени лицевого і мозкового відділів голови: 1 — а. et v. occipitalis; 2 — v. auricularis posterior; 3 — v. jugularis interna; 4 — a. carotis externa; 5 — v. jugular is externa; 6‘ — \ retromandibularis; 7 — v. facialis; 8 — v. submentalis; 9 — v. labialis inferior; 10 — v. faciei profunda; 11 — v. labialis superior; 12 — vv. nasales externae; 13 — v. angularis; 14 — v. supraorbitalis; 15 —v. frontalis. |
Клинопіднебінна артерія (a. sphenopalatina) проходить через однойменний отвір на боковій стінці носа в носову порожнину і кровопостачає
перегородку і задній відділ стінки порожнини носа, розгалужуючись на аа. nasales posteriores, laterales et septi.
Вени лиця утворюють дві сітки: поверхневу і глибоку. До першої належать дві вени: лицева (v. facialis) і занижньо- щелепна (vt retromandibularis) (рис. 31).
Лицева вена супроводжує лицеву артерію. Починається вона біля медіального кута ока як кутова вена (v. angularis), яка широко анастомозу є з очними венами, що впадають в печеристу пазуху твердої оболонки мозку. В лицеву вену впадають вени, які йдуть від лобової, орбітальної ділянок, носа, повік, щік, губ і підборіддя.
Занижньощелеппа вена утворюється злиттям кількох поверхневих скроневих і верхньощелепних вен. Вона збирає венозну кров з ділянок, які постачаються кров’ю кінцевими гілками зовнішньої сонної артерії — поверхневою скроневою і верхньощелепною артеріями. Занижньощелепна вена проходить у товщі привушної залози за гілкою нижньої щелепи. В цьому відділі в неї впадають дрібні вени вушної раковини, скронево-нижньощелепного суглоба, середнього вуха, привушної залози. V. ret- romandibularis спускається вниз і в ділянці шиї з’єднується з лицевою веною, їх спільний стовбур впадає у внутрішню яремну вену.
Глибока венозна сітка — це крилоподібне сплетення (plexus pterygoideus), а також дрібні сплетення, закладені в товщі м’язів і міжм’язової клітковини глибокої ділянки лиця. За допомогою очних вен вона анастомозує з одного боку з поверхневими венами лиця, а з другого — з печеристою пазухою твердої оболонки головного мозку. Ця обставина має важливе клінічне значення при гострих запальних процесах, які виникають в ділянці лиця (фурункулах, карбункулах, абсцесах). Гнійні процеси у верхній половині лиця, вище лінії, яка з’єднує кути рота, нерідко протікають тяжко внаслідок утягування в процес вен лиця. Це створює небезпеку швидкого просування інфекції венозними судинами в печеристу пазуху.
У звичайних умовах відтік венозної крові від лиця проходить в напрямку внутрішньої яремної вени. Коли ж лицева вена або її притоки затромбовані або здавлені набряклими тканинами лиця, можливий ретроградний напрямок венозного відтоку. Септичний ембол може проникнути в печеристу пазуху і призвести до розвитку флебіту чи тромбозу пазухи, менінгіту.
Лімфатичні судини покривів лиця відводять лімфу в підборідні, піднижньо- щелепні лімфатичні вузли, а також у поверхневі і глибокі лімфатичні вузли привушної залози (рис. 32). Від передніх відділів порожнин носа і рота лімфатичні судини направляються до підборідних і піднижньощелепішх лімфатичних вузлів, від задніх відділів частково до потиличних і глибоких шийних, зокрема заглоткових лімфатичних вузлів. Від очної ямки лімфатичні судини йдуть до глибоких шийних вузлів, що лежать на боковій стінці глотки.
В іннервації лиця беруть участь рухові і чутливі нерви. До мімічних м’язів лиця йдуть рухові нерви, які є гілками лицевого нерва. Жувальні м’язи одержують іннервацію від нижньощелепного нерва.
Чутлива іннервація шкіри лиця і слизової оболонки в основному здійснюється трійчастим і язикоглотковим нервами, а також гілками шийного сплетення — великим вушним нервом (п. аи- ricularis magnus).
Лицевий нерв (п. facialis) є VII черепним нервом (рис. 33). Вийшовши з речовини головного мозку, нерв розміщується в лицевому каналі кам’янистої частини скроневої кістки, де віддає великий кам’янистий (п. petrosus major) і стременний (п. stapedius) нерви, а також барабанну струну (chorda tympani).
Із порожнини черепа лицевий нерв виходить через foramen stylomastoideum, вступає в привушну слинну залозу, утворюючи в її товщі привушне сплетення (plexus parotideus). Кінцеві гілки цього сплетення формують так звану велику гусячу лапку (pes anserinus major), яка складається з радіально розміщених скроневих (rr. temporales), виличних (rr. zygomatic і), щічних (гг. buccales) і шийної (r. colli) гілок, а також крайової гілки нижньої щелепи (r. mar- д inalis mandibulae).
Щоб запобігти пошкодженню гілок лицевого нерва, розрізи на лиці роблять в радіальному напрямку від мочки вуха.
Трійчастий нерв (п. trigeminus) — V черепний нерв (рис. 34). Виникає з двох корінців — більшого чутливого і меншого рухового (radix sensoria et radix motoria). На передній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки біля її верхівки чутливий корінець утворює трійчастий вузол (ganglion trigemi- nale). Від вузла відходять три нерви: очний, верхньощелепний га нижньощелепний.
Перша гілка трійчастого нерва — очний нерв (п. ophthalmicus), чутливий. Він проникає в порожнину очної ямки через fissura orbital is superior і ділиться на лобовий (п. frontalis), слізний (п. lacrimalis) і носовійковий (п. naso- ciliaris) нерви. Лобовий нерв, у свою
Рис. 32. Лімфатична система голови і шиї:
1 —nodi lymphatici parotidei superficiales et profundi; 2— nodi iymphatici retroauriculares; 3— m. sternocleidomastoideus; 4— nodi lymphatici occipitales; 5 — m. trapezius, m. levator scapulae, m. omohyoideus; 6 — nodi lymphatici cervicales superficiales et profundi; 7 — v. jugularis interna; 8 — a. carotis communis; 9 — m. sternothyroideus; 10 — m. sternohyoideus; 11 — m. omohyoideus; 12 —
gl. submandibularis; 13 — nodi bymphatici submandibulares et mandibulares; /4 — nodi lymphatici submentales; 15 nodi lymphatici
buccales; 16 — m. masseter; 17 — gl. parotis; 18 —ductus parotideus; 19 — gl. parotis accessoria.
чергу, ділиться на дві гілки: надорбітальний (п. supraorbitalis) і надблоко- вий (п. supratrochlearis) нерви. В задній частині очної ямки на латеральній стороні зорового нерва, між ним і зовнішнім прямим м’язом очного яблука, лежить війковий вузол (ganglion ciliare), від якого відходять пп. ciliares breves до очного яблука.
Другою гілкою трійчастого нерва є
чутливий верхньощелепний нерв (п. maxillaris). Він виходить з порожнини черепа через foramen rotundum і іннервуе шкіру нижньої повіки, зовнішнього кута ока, скроневої ділянки, бокової поверхні носа, верхньої губи, верхньої частини щоки. Від нього також відходять гілки до зубів і ясен верхньої щелепи, до слизової оболонки стінки носової порожнини, піднебіння, пазух
Рис. 33. Схема розгалуження лицевого нерва:
1 — fossa rhomboidea; 2 — nucl. n. facialis; 3— for. stylomastoi- deum; 4 — venter posterior m. di- gastrici; 5 — m. stylohyoideus; 6 — m. styloglossus; 7 — pars glos- sopharyngea m. constrictor pha- ryngis superior; 8 — rr. n. facialis; 9—19—rr. n. facialis; 20— chorda tympani; 21 — n. lingualis;
22 — gangl. pterygopalatinum;
23 — gangl. trigeminale; 24 — a. carotis interna; 25 — n. interme- dius; 26 — n. facialis; 27 — n. ves- tibulocochlearis.
Рис. 34. Схема розгалуження трійчастого нерва: |
a — n. ophthalmicus: 1 — n. supraorbitalis; 2 — r. communicans; 3,7 — n. frontalis; 4 — nn. ciliares breves: 5 — gangl ciliare: 6 — n. lacrimalis; 8—n. maxillaris; 9 — n. mandibularis; 10 — gangl. trigeminale; 11—n. ophthalmicus: 12 — n. oculomoturius: 13 — n. nasociliaris; 6 — n. maxillaris; 1 — r. communicans cum n. zygomatico; 2 — n. zygomaticus; 3 — n. infraorbitalis: 4. 6. 7 — rr. dentales superiores; 5 — plexus dentalis superior; 8, 9, 10,— nn. palatini minores; 11 — n. canalis pterygoideus iradix facialis: 12 — gangl. pterygopalatinum; 13 — n. ophthalmicus; 14 — n. nasociliaris; 15 — n. frontalis; 16 — n. lacrimalis; e — n. mandibularis: 1 — n. ophthalmicus; 2 — n. maxillaris; 3 — n. buccalis; 4 — n. lingualis; 5 — n. alveolaris; 6 - chorda tympani; 7 — n. facialis: 8 — n. auriculo- temporalis.
клиноподібної кістки і верхньої щелепи. Найбільша його гілка — підорбітальний нерв (п. infraorbitalis) — виходить на лице через foramen infraorbitale і в fossa сапіпа розпадається на гілки, утворюючи так звану малу гусячу лапку (pes anse- rinus minor). Від підорбітального нерва відходять верхні альвеолярні нерви (пп. alveolares superiores), які іннервують зуби і верхню щелепу і від яких, у свою чергу, відходять такі гілки: задні (rr.
alveolares superiores posteriores), середня (r. alveolaris superior medius) і передні (rr. alveolares superiores anteriores).
Біля основи альвеолярного відростка верхньої щелепи верхні альвеолярні гілки утворюють верхнє зубне сплетення (plexus dentalis superior), від якого відходять зубні і ясенні гілки. В крило- піднебінній ямці від верхньощелепного нерва відходять виличний (п. zygomaticus) і крилопіднебінні (nn. pterygopala-
tini) нерви. В глибині ямки медіально і вниз від верхньощелепного нерва розміщується крилопіднебінний вузол ganglion pterygopalatinum). Від нього відходять гілки, які мають секреторні симпатичні і парасимпатичні) та чутливі волокна: орбітальні (rr. orbitales), латеральні і медіальні верхні задні носові (rr. nasales superiores posteriores) і носопіднебінні нерви (пп. nasopalatini). Носопіднебінні нерви утворюють три групи нервів: 1) великий піднебінний нерв (п. palatinus major); 2) малі піднебінні нерви (пп. palatini minores); 3) нижні задні носові гілки (rr. nasales posteriores inferiores).
Третя гілка трійчастого нерва — нижньощелепний нерв (п. mandibularis) — має в своєму складі, крім чутливих волокон, що іннервують шкіру нижньої частини щоки, скроні, передньої частини вушної раковини і зовнішнього слухового ходу, нижньої щелепи, підборіддя і нижньої губи, слизову оболонку щік і губ, задньої і нижньої частини стінок порожнини рота, язик, зуби і ясна нижньої щелепи, скронево-нижньощелепний суглоб, весь руховий корінець трійчастого нерва, який іннервує жувальні м’язи, п. digast- ricus (переднє черевце) і m. mylohyoideus.
Нижньощелепний нерв з порожнини черепа виходить через foramen ovale і зразу ж ділиться на чутливу і рухову гілки. Чутливі гілки: вушно-скроневий (п. auriculotemporalis), щічний (п. bucca- lis)y нижній альвеолярний (п. alveola- ris inferior) і язиковий (п. linqualis) нерви. Вушно-скроневий нерв починається двома корінцями, які, охопивши а. meningea media, з’єднуються в один стовбур і йдуть позаду шийки виросткового відростка нижньої щелепи. Далі він проходить у товщі привушної залози спереду зовнішнього слухового ходу, супроводжуючи а. t empor alis superficialis. На своєму шляху нерв віддає секреторні гілки для привушної залози, а також чутливі гілки до скронево-нижньощелепного суглоба, шкіри передньої частини вушної раковини, хряща зовнішнього слухового ходу і розгалужується в шарах скроневої ділянки.
Щічний нерв іннервує слизову оболонку і шкіру щоки, а нижній альвеолярний (чутливий) через foramen mandibule проникає в однойменний канал нижньої щелепи, віддає гілки до всіх зубів нижньої щелепи і ясен і виходить з каналу через foramen mentale під назвою підборідний нерв (п. mentalis).
Язиковий нерв спускається між крилоподібними м’язами і ховається під слизову оболонку дна порожнини рота, перехрещуючись з вивідною протокою під- нижньощелепної слинної залози. Він іннервує слизову оболонку спинки язика від його кінчика до papillae vallatae (сосочків, оточених валиком) передніх двох третин. До язикового нерва (приблизно на середині його довжини) приєднується chorda tympani, яка відділяється від проміжного нерва і несе смакові волокна до слизової оболонки передніх двох третин язика і парасимпатичні волокна до піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз, які перериваються в піднижньощелепному вузлі (ganglion submandibulare). Волокна п. lingualis є провідниками загальної чутливості (дотику, болю, температури).
Рухові гілки нижньощелепного нерва одержали назву від іннервованих ними однойменних м’язів: п. massetericus,
пп. temporales profundi, пп. pterygoidei lateralis et medialis (нерви крилоподібні— латеральний і медіальний). Крім того, нижньощелепний нерв іннервує т. tensor veli palatini і m. tensor tympani. З гілками нижньощелепного нерва пов’язані три вузли вегетативної нервової системи: вушний (ganglion oticum) — з медіальним крилоподібним нервом (п. pterygoideus medialis); піднижньо- щелепний — з язиковим нервом; під’язиковий (ganglion sublinguale) — з під’язиковим нервом (п. sublingualis). Від вузлів ідуть післягангліонарні парасимпатичні секреторні волокна до слинних залоз.
Ділянка орбітальна (regio orbitalis)
Рис. 35. Топографія очної ямки: t -m. levator palpebrae superior; 2— m. rectus lateralis; 3 — m. obliquus inferior; 4— m. rectus inferior; 5—nn. et aa. ciliares breves; 6 — r. inferior n. oculomoto- rii; 7 — m. rectus lateralis et n. abducens; 8 — n. abducens; 9 — n. oculomotorius; 10 — a. carotis interna; 11—n. opticus; 12 — a. ophthalmica; 13 — n. lacrimalis; 14 — gangl. ciliare; 15 — n. nasociliaris; 16 — m. rectus superior; 17 — n. et a. supraorbitalis; I — n. ophthalmicus; II — n. maxillaris; III — n. mandibularis; IV — gangl. trigeminale. |
Порожнина очної ямки разом з частинами лиця, що до неї прилягають, складає окрему ділянку — орбітальну ділянку (рис. 35). В ділянці виділяють по
віки (palpebrae) і порожнину очної ямки, яка розділена фасцією очного яблука (vagina bulbi) на бульбарний і ретро- бульбарний відділи. Повіки — це парні складки, які прикривають передню поверхню очного яблука.
Шари. Шкіра повік тонка і ніжна, особливо біля вільного краю повік, де знаходяться вії. Вона легко збирається в складки і має сальні та потові залози.
Підшкірна клітковина повік пухка, не містить жирових скупчень. ¥ клітковині вільно поширюються набряки при місцевих запальних процесах і різних захворюваннях, а також легко виникають крововиливи при травмах голови.
М'язовий шар — це коловий м’яз ока (m. orbicularis oculi)9 в якому розрізняють зовнішню частину — орбітальну (pars orbitalis) і внутрішню — повікову (pars palpebralis). Волокна орбітальної частини йдуть циркулярно, і під час скорочення їх відбувається щільне замружування повік. Волокна повікової частини дугоподібно розходяться від медіальної зв’язки повік до латеральної, їх скорочення викликає змикання очної щілини. Незначна частина м’язових пучків, відщеплених від волокон повікової частини, які оточують слізний мішок, називається слізною частиною (pars lacrimalis). Ця частина під час скорочення та розслаблення звужує і розширює слізний мішок. До м’язів повік належить також м’яз, що піднімає верхню повіку (m. levator palpebrae supe- rioris). Якщо функція цього м’яза порушена, відбувається опущення верхньої повіки — птоз.
Далі розміщена щільна сполучнотканинна пластинка, яка називається хрящем повіки (tarsus), хоч вона і не має клітин хрящової тканини. Хрящі (верхній і нижній) є остовом повік і надають їм відповідної форми. Вони фіксовані до країв очної ямки медіальною та латеральною зв’язками (ligg. palpebrale mediale et palpebrale laterale), а також щільною перегородкою очної ямки (sep- tum orbitale). Верхній хрящ удвічі ширший нижнього.
У товщі хрящів повік розміщуються залози (glandulae tarsales). У хрящі верхньої повіки їх звичайно налічують 25—ЗО, нижньої — близько 20. Залози виробляють жировий секрет для змазування повік.
По краю повіки в 2—3 ряди ростуть вії. Біля кореня кожної вії розміщуються сальні залози, вивідні протоки яких відкриваються в мішечки волосин. Вони можуть інфікуватись, утворюючи ячмінь (hordeolum).
Внутрішня або задня поверхня повік вкрита сполучнотканинною оболонкою ока (tunica conjunctiva). Кон’юнктива, яка переходить поблизу краю очної ямки на очне яблуко і вкриває його передню поверхню, називається кон’юнктивою очного яблука (tunica conjunctiva bulbi). Кон’юнктива, яка вкриває задню поверхню повік і щільно зрослася з хрящем, називається кон’юнктивою повік (tunica conjunctiva palpebrarum). Кон’юнктива, що переходить з ділянки повік на очне яблуко, утворює кон’юнктивальний мішок, в якому розрізняють верхнє і нижнє склепіння (fornix conjunctivae superior et inferior).
Слізний апарат ока складається із слізної залози і сльозовивідних шляхів. Слізна залоза (glandula lacrimalis) складається з двох частин: верхньої, або орбітальної (pars orbital is), і нижньої, або повікової (pars palpebralis). Ці частини відділені одна від одної сухожилками м’яза, що піднімає верхню повіку.
До сльозовивідних шляхів належить слізний струмок, слізне озеро, слізні точки та слізний каналець. Сльоза, що виходить із слізних залоз, виливається в кон’юнктивальний мішок і рівномірно розподіляється на поверхні очного яблука, омиваючи його. Якщо повіки зімкнуті, сльоза через слізний струмок (гі- vus lacrimalis) стікає до слізного озера (lacus lacrimalis), яке знаходиться біля медіального кута ока. Звідси через дві слізні точки (puncta lacrimales — верхню і нижню, які є початком слізних канальців), вона доходить у слізні ка- нальці. Слізні точки розміщені (по одній на кожній повіці) на слізних сосочках (papilla lacrimalis) біля медіального кута ока. Нижня слізна точка звичайно ширша від верхньої. Під час закупорки слізних точок з’являється сльозотеча. Від слізних точок беруть початок нижній і верхній слізні канальці (сапаїі- culi lacrimales), які йдуть відповідно вверх і вниз, а потім, загинаючись під прямим кутом, впадають у слізний мішок, частіше спільним вічком. Слізний мішок (saccus lacrimalis) розміщується в ямці слізного мішка (fossa sacci lacrimalis), яка утворена лобовим відростком верхньої щелепи і слізною кісткою. Вміст слізного мішка відводиться носо- слізною протокою (ductus nasolacrima- lis), яка відкривається в порожнину носа під нижньою носовою раковиною.
Очна ямка має форму чотиригранної піраміди, верхівка якої обернена назад до зорового отвору, а широка основа направлена вперед і є входом в очну ямку (aditus orbitae). Верхня стінка очної ямки утворена лобовою кісткою, малим крилом клиноподібної кістки і є одночасно дном передньої черепної ямки та лобової пазухи. Гнійні процеси, що виникають у лобовій пазусі, можуть поширюватись на клітковину позаду очного яблука, і, навпаки, процеси, які виникають у клітковині очної ямки, можуть переходити на мозкові оболонки та пазухи.
Нижня стінка очної ямки одночасно є її дном і верхньою стінкою верхньощелепної пазухи. Вона дуже тонка, утворена орбітальними поверхнями тіла верхньої щелепи, виличної і піднебінної кісток. У товщі нижньої стінки очної ямки міститься підорбітальний канал, в якому проходить п. infraorbitalis і однойменні судини. Стінки каналу тонкі, тому при верхньощелепному синуситі може виникати неврит підорбітального нерва.
Латеральна стінка очної ямки, утворена виличною кісткою і великим крилом клиноподібної кістки, має два отвори: вилично-лицевий (foramen zygomatic of ас iale) і вилично-скроне вий (foramen zygomaticotemporale). Медіальна стінка стикається з клиноподібною пазухою і клітинками решітчастого лабіринту. Вона найтонша з усіх стінок очної ямки, утворена лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, очноямковою пластинкою решітчастої кістки і малим крилом клиноподібної кістки. На цій стінці є два отвори: передній і задній решітчасті (foramen ethmoidale anterius et posterius) для проходження однойменних судин і нервів. Тут легко утворюються тріщини при травмах черепа.
Порожнина очної ямки широко сполучається з сусідніми ділянками за допомогою отворів і щілин. Так, через зоровий канал, верхню орбітальну щілину і отвори в решітчастій кістці очна ямка сполучається з порожниною черепа. Нижня орбітальна щілина і вилично- скроневий канал зв’язують очну ямку з підскроневою і крилопіднебінною ямками, а клинопіднебінний отвір і носо- слізний канал — з порожниною носа.
Очне яблуко (bulbus oculi) розміщується в передньому відділі очної ямки. В ньому розрізняють передній полюс, який відповідає найбільш опуклій точці рогівки, і задній, який знаходиться латерально від виходу зорового нерва. Лінія, що з’єднує обидва полюси, називається оптичною або зовнішньою очною віссю (axis bulbi externus). Очний екватор розділяє очне яблуко на передню і задню половини.
Внутрішнє ядро очного яблука оточене трьома оболонками — зовнішньою фіброзною, середньою судинною і внутрішньою (чутливою). Фіброзна оболонка в задньому відділі утворює білкову оболонку, або склеру (sclera), а в передньому— прозору рогівку (cornea). Судинна оболонка очного яблука (tunica vasculosa bulbi) багата судинами, містить темний пігмент і, в свою чергу, складається з трьох відділів — власне судинної оболонки (choroidea), війкового тіла (corpus ciliare) і райдужної оболонки, або райдужки (iris). В центрі райдужки розміщений круглий отвір — зіниця (pupilla). У внутрішній оболонці, або сітківці (retina), містяться світлочутливі зорові клітини, периферичні кінці яких мають вигляд паличок і колбочок.
Внутрішнє ядро ока складається з прозорих світлозаломлювальних середовищ: склоподібного тіла (corpus vitreum), кришталика (lens) і водянистої вологи (humor aquosus), яка заповнює передню і задню камери очного яблука.
У ретробульбарному відділі очної ямки донизу від верхньої стінки, покритої окістям (periorbita), розміщується жирове тіло очної ямки — corpus adiposum orbitае. Очне яблуко ізольоване від жирового тіла фасціальною пластинкою — піхвою очного яблука (vagina bulbi).
У задньому відділі очної ямки також знаходяться м’язи очного яблука: чотири прямих (верхній, нижній, медіальний і латеральний) і два косих — верхній і нижній. Усі м’язи очного яблука, крім нижнього косого, починаються біля верхівки очної ямки від спільного сухо- жилкового кільця (anulus tendineus communis), яке охоплює отвір зорового каналу. Нижній косий м’яз очного яблука починається на орбітальній поверхні верхньої щелепи, поблизу ямки слізного мішка. Через це кільце в очну ямку проходять зоровий, окоруховий, носовій- ковий і відвідний нерви, а також очна артерія.
Кровопостачання всіх тканин очної ямки, в тому числі й очного яблука, здійснюється очною артерією (a. ophthal- тіса), яка є гілкою внутрішньої сонної артерії. Від неї вона відходить в порожнині черепа і через зоровий канал проникає (разом із зоровим нервом) у порожнину очної ямки, де віддає низку гілок. Очна артерія широко анастомозує з гілками зовнішньої сонної артерії.
Очні вени (vv. ophthalmica superior et inferior) розміщуються на верхній та нижній стінках очної ямки і, зливаючись назад, утворюють спільний стовбур або сплетення (plexus ophthalmicus), кров від якого відтікає в sinus cavernosus. Вени очної ямки мають численні анастомози з поверхневою і глибокою венозними сітками лиця.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 23 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |