За редакцією заслуженого діяча науки академіка АПН України 5 страница

Середня черепна ямка утворена тілом клиноподібної кістки, складається з двох заглиблень, розділених гіпофізарною ямкою (fossa hypophysialis), і містить скроневі частки головного мозку. В гіпо- фізарній ямці знаходиться гіпофіз, по­переду нього в sulcus chiasmatis — зо­рове перехрестя. З боків від турецького сідла розміщуються печеристі пазухи, в які впадають верхня і нижня очні вени. Тут же видно сонні борозни (sulci carotid), якими проходять внутрішні сонні артерії.

У цьому відділі основи черепа зосе­реджена велика кількість отворів, через які проходять кровоносні судини та нер­ви. Найбільш віддалено лежить canalis opticus, через який в очну ямку йде зоровий нерв (п. opticus) і очна артерія (a. ophthalmica). Між малим і великим крилами клиноподібної кістки знахо­диться fissura orbitalis superior. через яку проходять vv. ophthalmicае і нерви, зокрема окоруховий, блоковий, відвід ний та очний (перша гілка грій частого нерва).

Рис. 27. Внутрішня основа черепа:

/ — for. caecum; 2 — crista galli; 3 — lam. cribrosa; 4 — sul. chiasmatis; 5 — canalis opticus; 6 — dorsum sellae; 7 — for. rotundum; 8 — ala major; 9 — for. accessorium; 10 — processus clinoi- deus posterior; 11 — for. ovale; 12 — for. spinosum; 13 — impressio trige­mini; 14 — sul. sinus petrosi infério­ns; 15 — porus acusticus internus; 16 — sul. sinus petrosi superioris; 17 — for. jugulare; 18 — sul. sinus sigmoi- dei; 19 — canalis condilaris; 20 — for. magnum; 21 — crista occipitalis inter­na; 22 — canalis hypoglossus; 23 — clivus; 24 — for. lacerum; 25 — proces­sus clinoideus anterior; 26 — ala minor; 27 — fossa hypophysialis; 28 — tuber- culum sellae; 29—pars orbitalis ossis frontalis.

Позаду від верхньої орбітальної щіли­ни знаходиться foramen rotundum, через який проходить у крилопіднебінну ямку п. maxillaris. Латерально і назад від круглого отвору розміщується foramen ovale, який пропускає п. mandibularis і вени, що зв’язують plexus pterygoideus з печеристою пазухою. Поблизу отвору, на передній поверхні піраміди скроневої кістки (в impressio trigemini — трій­часте вдавлення), розміщується трій­частий вузол (ganglion trigeminale). Частина передньої поверхні піраміди утворює дах барабанної порожнини (tegmen tympani). Назад і назовні від овального отвору знаходиться остистий отвір (foramen spinosum), через який проходить середня менінгеальна арте­рія — а. meningea media (від а. maxi- Haris) і ramus meningeus від ниж­ньощелепного нерва. Між верхівкою пі­раміди та тілом клиноподібної кістки розміщується рваний отвір (foramen lacerum), виповнений хрящем, через який проходить великий кам’янистий нерв (п. petrosus major) від п. intermedius та емісарні вени, що зв’язують крило­подібне сплетення з печеристою пазу­хою. Сюди ж відкривається канал внут­рішньої сонної артерії.

При пошкодженнях у ділянці се­редньої черепної ямки спостерігається кровотеча з носа та глотки. Нерідко уражаються VI, VII і VIII черепні нер­ви, через що виникає внутрішня косо­окість, параліч м’язів лиця, втрата слу­ху (на боці ураження). При переломах піраміди скроневої кістки виникає крово­теча з вуха. Шляхами поширення гнійної інфекції з ділянки лиця в порож­нину черепа можуть бути vv. ophthal- тісае.

Задня черепна ямка спереду обмеже­на верхнім краєм піраміди скроневої кістки, ззаду — внутрішньою поверхнею потиличної кістки. В ямці є міст і дов­гастий мозок, які розташовані в пе­редньому відділі ямки, а також мозочок і потиличні частки великого мозку, які виповнюють майже всю ямку. В центрі
ямки розміщується великий (потилич­ний) отвір, через який проходить дов­гастий мозок з його оболонками, хреб­тові артерії (аа. vertebrales) та їх гілки, передня (а. spinalis anterior) і задні (аа. spinales posteriores) спинномозкові арте­рії, спинномозкова частина додаткового нерва. Збоку від великого (потиличного) отвору знаходиться отвір (canalis hy- poglossi), через який проходить під’язи­ковий нерв (п. hypoglossus). По задньому краю піраміди розміщується яремний отвір (foramen jugulare), в якому роз­різняють передній і задній відділи. Че­рез передній відділ отвору проходять язикоглотковий (п. glossopharyngeus), блукаючий (п. vagus) та додатковий (п. accessorius) нерви. В задньому відділі розміщується верхня цибулина внут­рішньої яремної вени і задня артерія мозкових оболонок — гілка висхідної глоткової артерії.

На задній поверхні піраміди скроне­вої кістки розміщується внутрішній слуховий отвір (porus acusticus inter­nus), який веде в однойменний хід. Через отвір проходить лицевий (п. facialis), проміжний (п. intermedius) і перед- дверно-завитковий (п. vestibulocochlea- ris) нерви.

Перелом у ділянці задньої черепної ямки не супроводжується зовнішньою кровотечею. Нагнійний процес у внут­рішньому вусі може викликати запа­лення оболонок головного мозку. Гнійний мастоїдит нерідко залучає в процес сигмоподібну пазуху (синустромбоз).

Оболонки головного мозку

Головний мозок покритий трьома обо­лонками. Зовнішньою є тверда оболон­ка — dura mater encephali. Під твердою знаходиться павутинна оболонка голов­ного мозку (arachnoidea mater encepha­li) і найближче до мозку прилягає м’яка оболонка (ріа mater encephali).

Тверда оболонка головного мозку (du­ra mater encephali) пухко зв’язана з кістками склепіння черепа. На основі черепа, особливо в ділянці турецького сідла, на схилі та в ділянці пірамід скро­невих кісток вона з’єднується з кістками міцно. В порожнині черепа тверда обо-

Рис. 28. Топографія синусів твердої оболонки головного мозку:

/ — falx cerebri; 2 — sinus sagittalis superior; 3 — sinus sagitta- lis inferior; 4 — sinus petrosus superior; 5 — sinus rectus; 6 — sinus petrosus interior; 7 — sinus occipitalis; 8 — sinus transver- sus; 9 — sinus sigmoideus; 10 — v. jugular is interna; 11 — sinus cavernosus; 12 — sinus intercavernosus anterior; 13 — sinus alae parvae.

лонка дає низку відростків, які біля міс­ця прикріплення до кістки або по вільному краю розщеплюються і утворюють три­гранної форми порожнини. Вони позбав­лені клапанів, вистелені ендотелієм і називаються венозними пазухами твер­дої оболонки головного мозку (sinus durae matris) (рис. 28).

Розрізняють такі відростки твердої оболонки головного мозку: серп вели­кого мозку, намет і серп мозочка, діа­фрагму сідла, трійчасту порожнину.

Серп великого мозку (falx cerebri) тягнеться в сагітальному напрямку від crista galli до protuberantia occipitalis interna вглиб, доходить до мозолистого тіла (corpus callosum) і ділить півкулі великого мозку.

Намет мозочка (tentorium cerebelli) розміщений майже горизонтально і при­кріплюється спереду і з боків між верх­німи краями пірамід скроневої кістки і processus clinoideus клиноподібної кіст­ки, ззаду вздовж борозен поперечної пазухи потиличної кістки. Намет від­діляє мозочок від півкуль великого мозку.

Серп мозочка (falx cerebelli) розмі­щений у сагітальній площині, відходить від нижньої поверхні намета мозочка

і проникає в борозну між півкулями мозочка.

сідло. В печеристі пазухи впадають верхня і нижня очні вени. Верхня очна вена анастомозу є з венами лиця, зокре­ма з кутовою веною (v. angularis).

За допомогою емісарних вен печери­ста пазуха також з’єднується з крило­подібним (венозним) сплетенням (plexus pterygoideus). Усередині печеристої па­зухи проходить внутрішня сонна арте­рія. В твердій оболонці, яка утворює стінку пазухи, знаходяться відвідний, окоруховий, блоковий і зоровий нерви. До зовнішньої стінки пазухи прилягає трійчастий вузол. Угорі спереду, при­криваючи міжпечеристу пазуху, розмі­щується зорове перехрестя. При тром­бозі печеристої пазухи внаслідок на­гнійних процесів у ділянці лиця у хворих спостерігається збіжна косоокість. Від­тік від печеристої пазухи відбувається верхньою та нижньою кам’я­нистими пазухами (sinus pet- rosus superior et inferior), які розміще­ні в однойменних борознах кам’янистої частини скроневої кістки і впадають у сигмоподібну пазуху.

Павутинна оболонка головного мозку (arachnoidea mater encephali)—ніжна безсудинна оболонка. Вона розміщена безпосередньо під твердою оболонкою, відділена субдуральним простором і, не проникаючи в борозни мозку, пухко з’єднана з м’якою оболонкою, що ле­жить нижче. Павутинна оболонка утво­рює ворсинки, які проникають у просвіт венозних пазух — грануляції оболонки (granulationes arachnoideales).

М’яка оболонка головного мозку (ріа mater encephali) заходить в усі борозни великого мозку і проникає в мозкові шлуночки, де утворює судинні сплетен­ня. Вона має добре кровопостачання. Між павутинною і м’якою оболонками є щілиноподібний підпавутинний простір (cavitas subarachnoidealis), який з’єдну­ється з таким же простором спинного мозку і в якому міститься спинномоз­кова рідина. Розширені відділи підпаву- тинного простору називаються підпаву- тинними цистернами (cisternae sub- arachnoideales), які сполучаються між собою і з шлуночками мозку. Розрізня­ють кілька цистерн: цистерну пе­рехрестя (cisterna chiasmatis), роз-

^ сч? г_с\ Ьа,,■ cf

Діафрагма сідла (diaphragma sel- lae) — відросток твердої оболонки моз­ку, який покриває турецьке сідло. Вона пропускає лійку гіпофіза (infundibülum), до якої прикріплюється задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз).

На передній поверхні піраміди скро­невої кістки (з кожного боку) біля її верхівки (в impressio trigemini) розмі­щується вузол трійчастого нерва, нав­коло якого тверда оболонка, розщеп­люючись, утворює трійчасту порожнину (cavum trigeminale) — вмістилище цього вузла.

Серп великого мозку на всьому про­тязі прикріплення до кісток склепіння черепа містить верхню сагі­тальну пазуху (sinus sagittalis superior), яка при пошкодженні дає сильну кровотечу. Нижній вільний край серпа великого мозку містить нижню сагітальну пазуху (sinus sa­gittalis inferior), яка переходить у пря­му пазуху (sinus rectus), що роз­міщується біля місця з’єднання серпа великого мозку з наметом мозочка. По­перечна пазуха (sinus transver- sus) знаходиться біля місця прикріплен­ня намета мозочка до sulcus sinus trans- versi потиличної кістки. Ця пазуха без­посередньо переходить в сигмопо­дібну пазуху (sinus sigmoideus), яка розміщена в однойменній борозні (sulcus sinus sigmoideus) кам’янистої частини скроневої кістки, і у верхню цибулину внутрішньої яремної вени.

У товщі серпа мозочка біля внутрішньо­го потиличного виступу проходить по­тилична пазуха (sinus occipita- lis).

Таким чином, у ділянці внутрішнього потиличного виступу зливаються верхня сагітальна, пряма, потилична і попереч­на пазухи. Це місце називається па­зушним стоком — confluens sinuum. t

З боків турецького сідла розміщу єть- ся парна печериста пазуха (sinus cavernosus). Спереду і ззаду вона з’єднується за допомогою анастомозів — міжпечеристих пазух (sinus intercavernosi), утворюючи цирку­лярну пазуху, яка оточує турецьке

;Ч^Х

міщену спереду зорового перехрестя, цистерну латеральної ямки великого мозку (cisterna fossae lateralis cerebri), утворену павутинною оболонкою, що покриває латеральну бо­розну великого мозку, міжніжкову цистерну (cisterna interpeduncula- ris), яка знаходиться між ніжками мозку позаду лійки гіпофіза. Вона обмежена мостом і медіальними краями скроневих часток великого мозку. Найбільше прак­тичне значення має мозочково- мозкова цистерна (cisterna се- rebellomedullaris), яка розміщена між нижньою поверхнею мозочка і заднім від­ділом довгастого мозку. Ця цистерна через серединний і латеральні отвори сполучається з порожниною IV шлуноч­ка, а через водопровід середнього моз­ку — з III і боковими шлуночками. До­низу мозочково-мозкова цистерна пере­ходить в підпавутинний простір спин­ного мозку. На рівні верхнього крак* атлантопотиличної мембрани глибина цистерни досягає 1,5 см. Тут проводить­ся субокципітальна пункція для діагно­стики захворювання головного мозку або його оболонок.

Основні борозни та звивини великого мозку

У головному мозку розрізняють три ве­ликі утвори: півкулі великого мозку (hemispheria cerebri), мозочок (cerebel- Іит) і стовбур мозку (truncus encephali). Найбільшу частину головного мозку займають півкулі, які діляться поз­довжньою щілиною (fissura longitudina lis cerebri), що йде в сагітальному на­прямку. В глибині поздовжньої щілини півкулі зв’язані між собою мозолистим тілом (corpus callosum). Спереду мозо­листого тіла поздовжня щілина наскріз­на, ззаду вона переходить у поперечну щілину мозку (fissura transversa ce­rebri), яка відділяє потиличні частки мозку від мозочка. Глибокі міжчасткові борозни розділяють кожну півкулю на п’ять часток: лобову, тім’яну, скроневу, потиличну і острівець (insula), захова­ний в глибині латеральної борозни (sulcus lateralis).

Центральна борозна (sulcus centralis)

відділяє лобову і тім’яну частки. Спе­реду від неї розміщується передцент- ральна звивина (gyrus precentralis)_у в якій знаходяться рухові центри кори великого мозку. Рухові центри відділів передцентральної закрутки, розміщених найбільш високо, зв’язані з м’язами нижньої кінцівки, розміщеними най­більш низько,— з м’язами порожнини рота, глотки, гортані. В корі зацент- ральної звивини (gyrus post centralis) розміщуються центри шкірної і про- пріоцептивної чутливості. Латеральна борозна відділяє лобову і тім’яну частки від скроневої. Вона починається на базальній поверхні півкулі і переходить на її верхньолатеральну поверхню. В пе­редній частині латеральної борозни від ходить висхідна і передня гілки, які обмежують трикутну ділянку, де зна­ходиться руховий аналізатор артикуля­ції мови (центр Брока).

Тім'яно-потилична борозна (sulcus ра- rietooccipitalis) відмежовує тім’яну част­ку від потиличної, поперечна потилична борозна (sulcus occipitalis transver sus і — ще нижче — скроневу.

Кровопостачання головного мозку

Головний мозок кровопоетачасться внут­рішніми сонними і хребтовими артерія ми. Хребтова артерія (a. vertebralis) відходить першою гілкою від підключич­ної артерії (а. subclavia). направляєть­ся в foramen transoersarium хребця C_VI і піднімається вгору через»твори поперечних відростків ШИЙНИХ ХребцІВ. Далі вона входить через великий поти­личний отвір у порожнинч чг-ргіїа. де права і ліва хребтові артерії зливають­ся, утворюючи основну артерію; Ьа- silaris), яка розміщена на нижній по­верхні моста. Від основної артерії від ходять дві задні артерії вг-лик--го мозку (аа. cerebri posterior? як беруть участь в утворенні артеріального кола великого мозку (сireulиs <;";г "; '» >а> ce­rebri).

В нутрішня сонна a pit р і я j >:г'> t і s interna) є гілкою загальної ■ нн-VÏ арте­рії. Піднімається до основи черегіа і вхо­дить у сонний канал (canal:>. іг us / скроневої кістки, проникаючи в іюрож- нину черепа. Тут вона віддає низку гі­лок і, зокрема, передню мозкову (a. ce­rebri anterior), середню мозкову (a. ce­rebri media) та задню сполучну артерії (а. communicans posterior). Остання з'єднується з а. carotis interna і a. cerebri posterior. Між передніми мозковими ар­теріями також є анастомоз (a. communi­cans anterior), внаслідок чого на основі мозку виникає замкнуте артеріальне кільце — артеріальне коло великого моз­ку. Від артеріального кола відходять артерії до кори великого мозку і під­кіркових вузлів.

Вени великого мозку не супроводжу­ють артерії. Глибокі мозкові вени, які беруть початок з венозних сплетень, зливаючись, утворюють велику мозкову вену (v. cerebri magna), яка впадає в пряму пазуху. Кров із системи поверх­невих мозкових вен відтікає у верхню сагітальну пазуху і венозні пазухи на основі черепа.

Схема черепно-мозкової топографії

Під час операцій у порожнині черепа виникає необхідність проводити проек­ції завиток, борозен і кровоносних судин мозку на покрив голови. Найбільш прос­тою схемою черепно-мозкової топографії є схема Р. Кренлейна, доповнена

C. С. Брюсовою (рис. 29). Суть її така. Горизонтальну лінію проводять по ниж­ньому краю очної ямки, виличній дузі і верхньому краю зовнішнього слухового ходу. Паралельно їй проводять верхню горизонталь, яка йде по верхньому краю очної ямки. Від глабели також ведуть лінію сагітального шва до зовнішнього потиличного виступу. До горизонталь­них ліній встановлюють три вертикаль­ні лінії: передню — від середини вилич­ної дуги, середню — від середини голов­ки нижньої щелепи, задню — від задньої точки^іісдави соскогюдібного в ідростка.

(Біля місця перетину передньої вер­тикалі з виличною дугою проектується основний стовбур середньої менінгеаль­ної артерії. Передня її гілка знаходиться біля місця перетину передньої верти­калі з верхньою горизонталлю, а зад­ня — біля місця перетину задньої вер-

Рис. 29. Схема черепно-мозкової топографії (за Р. Кренлейном і С. С. Брюсовою):

а—с — нижня горизонталь; й—/ — середня горизонталь; д—і — верхня горизонталь; а — д — передня вертикаль; Ь — Н — се­редня вертикаль; с —і — задня вертикаль; <і — у— проекція центральної борозни; /і— у— істинна довжина центральної борозни; (і — і — проекція латеральної борозни; а — проекція основногсГЄтовбура середньої менінгеальної артерії; <і — проек­ція передньої гілки середньої менінгеальної артерії; / — про­екція задньої гілки середньої менінгеальної артерії.

тикалі з верхньою горизонталлю. По­ложення центральної борозни визначає­ться лінією, проведеною від точки пере­тину передньої вертикалі з верхньою горизонталлю до місця перетину задньої вертикалі з лінією сагітального шва. Істинна довжина центральної борозни — відстань від середньої до задньої верти­калі. Проекцію латеральної борозни про­водять за бісектрисою кута між про­екцією центральної борозни і верхньою горизонталлю. Вона простягається від передньої до задньої вертикалі. Згідно з доповненням, зробленим С. С. Брю­совою, проводять ще одну горизонталь, яка йде спереду місця перетину про­екції латеральної борозни з задньою вертикаллю паралельно верхній гори­зонтальній лінії. Ця лінія відповідає на­прямку передньої мозкової артерії; по­чатковий відділ середньої мозкової арте­рії збігається з проекцією латеральної борозни. В передньонижньому квадраті схеми проектується внутрішня сонна артерія.

ЛИЦЕВИЙ ВІДДІЛ голови

Розміщений донизу і вперед від мозко­вого відділу голови. Верхня границя лиця проходить по надорбітальному краю, виличній кістці і виличній дузі до зов-

I 45

І

нішнього слухового отвору, нижня від- ніс, широке і коротке тверде піднебін-

повідає нижній границі голови і про- ня, загальне укорочення лиця по верти- ^

ходить по гілці нижньої щелепи і її калі. Лептопрозопічна форма збігається Ç

основі (basis mandibulae). доліхоморфним типом будови тіла і _ч

Кістковий скелет лицевого черепа має характеризується такими ознаками: (

14 кісток, з яких 6 парних: носова— ^очні ямки округлої форми, виличні кіст- (

os nasale, слізна — os lacrimale, ки і дуги виділяються мало, довгий і (

вилична — os. zygomaticum, верхньо­щелепна — maxilla, нижня носова ра­ковина — concha nasalis inferior, під­небінна — os palatinum. Непарні кістки: нижня щелепа — mandibula і леміш — vomer. Крім того, в утворенні кісткової основи лиця беруть участь відростки скроневих кісток (ossa temporalia), ло­бової (os frontale) і частина клиноподіб­ної (os sphenoidale). Всі кістки лицевого скелета нерухомо з’єднані відносно один одного і всього черепа. Винятком є ниж­ня щелепа, яка з’єднується із скроне­вими кістками двома скронево-нижньо­щелепними суглобами (articulationes temporomandibulares).

У ділянці лиця закладені рецептори зорового, нюхового та смакового ана­лізаторів і знаходяться початкові відділи систем травлення і дихання.

Зовнішні орієнтири. Під час прощупування на лиці визначають зов­нішні контури очних ямок, краї грушо­видного отвору і спинку носа, виличну кістку і дугу, fossa сапіпа верхньої ще­лепи, передній край жувального м’яза, контури нижньої щелепи (тіло, кут, гіл­ка) з її суглобами.

Форми лиця. Вчення про форми мін­ливості лиця має значення в клініці при застосуванні методів провідникового знеболювання, при операціях в щелепно- лицевій ділянці і в ортопедичній стома­тології.

Форми лиця дуже різноманітні і зале­жать від віку, статі й індивідуальних особливостей. На основі вивчення ана­томічних особливостей лиця виділяють дві крайні форми його мінливості: пер­ша — широке і низьке лице (хамепрозо- пічна форма), друга — вузьке і довге лице (лептопрозопічна форма). Перша форма мінливості в більшості випадків співпадає з брахіморфним типом будови тіла. Її характеризують великі чотири­кутної форми очні ямки, виличні кістки і дуги, що виступають у боки, широкий вузький скелет носа, високе вузьке під / небіння, загальне подовження лиця. Між Ц крайніми формами мінливості лиця спо- \ стерігаються перехідні.

Точне уявлення про форми мінливості лиця можна одержати на основі лицево­го показника, який визначається за фор­мулою

_{лп =} висота^шц_{1>< 10()} ширина лиця де висота лиця є відстанню від назіона до гнатіона *, ширина — відстанню між найбільш віддаленими точками виличної кістки (зигіонами).

Показники, які становлять менше 79.9, характеризують дуже широке лице (крайня форма), від 80 до 84.9 — ши­роке, від 85 до 89,9 — середнє, від 90 до 94,9 — довге, більше 95 — дуже довге (крайня форма).

За Бауером розрізняють церебраль­ний, респіраторний і дигестивний типи лиця. При церебральному типі пере­важає розвиток верхньої частини лиця, при респіраторному — середньої части­ни (ділянка носа і верхньої шелепи». Добре розвинена нижня шелепа харак­теризує дигестивний тип лиця.

Ступінь розвитку верхньої і нижньої щелеп, вираженість підшкірної клітко­вини визначають індивідуальні особли­вості лиця. Лице майже завжди в 97 °₀ випадків) асиметричне.

Вікові та статеві особливості топо­графії лиця. У новонароджених і дітей до 1—1,5 року лице має округлу форму. Це пояснюється слабким розвитком кіс­ток лицевого черепа -особливо нижньої щелепи), м’язів лиця, великою кількістю підшкірної клітковини і наявністю добре вираженого жирового тіла шоки грудка Біша). Після півтора року життя дитини відносні розміри її.лиця збільшуються:

* Nasion — місце іі-і —тин\ н-~ г. шва

з передньою середини лінкк..... - най­нижча точка тіла ниж.чь і щелепи іинній

лінії.

лице поступово видовжується. Після прорізування молочних зубів і особливо в період статевого дозрівання, змінюєть­ся нижня половина лиця.

Об’єм лицевого черепа у дитини пер­шого року життя становить 13 % об’єму мозкового черепа. У 8 років він досягає 18,8 %, в 12 — 21,4, у дорослого — 40 % об’єму мозкового черепа.

Остаточне формування лиця завер­шується в 20—23 роки у чоловіків і в 16—18 років у жінок. До 40 років форма лиця змінюється незначно. Далі в міру старіння людини зменшується еластич­ність і тургор шкіри, з’являються зморш­ки, складки, западають щоки і губи, і форма лиця поступово змінюється.

Статеві відмінності форми лиця добре виражені. У чоловіків більш могутній кістяк лиця, сильніше розвинені зуби і м'язи, добре розвинені надбрівні дуги, менше виражена підшкірна клітковина. Чоловіче лице більш профільоване. У чо­ловіків, які досягли статевої зрілості, на лиці є волосся. Для жінок характерні округлі риси лиця, які залежать від кількості підшкірної клітковини і вира- женості жирового тіла щік. Очні ямки звичайно округлої форми, розміри їх більші, ніж у чоловіків. Слабко вира­жені надбрівні дуги, буває короткий ши­рокий ніс.

Шари та м’язи лиця

Шкіра лиця тонка, особливо в ділянці повік. Вона має багато сальних і потових залоз, достатню еластичність, напру­ження і пружність, легко зміщується над шаром підшкірної клітковини, за винятком спинки носа, де між шкірою і хрящовим остовом клітковини майже не­має. Достатнє кровопостачання і рухли­вість шкіри створюють сприятливі умо­ви для викроювання і приживлення клаптів при пластичних операціях на лиці.

Колір шкіри лиця залежить від статі, расової належності, віку, загального ста­ну організму і часто змінюється.

Підшкірна клітковина добре вираже­на, що дозволяє досить вільно поширю­ватись гематомам і гнійним процесам.

М'язи лиця за своїм походженням і

топографо-анатомічним положенням ді­лять на дві групи: мімічні та жу­

вальні.

Мімічні м’язи розташовані по­верхнево. Це ніжні, тонкі пучки, що іноді залягають в кілька шарів. Вони починаються від різних кісткових точок і закінчуються в шкірі. Мімічні м’язи є похідними II зябрової дуги (arcus hyoideus) і розміщуються переважно біля природних отворів лиця: ока, вуха, рота і носа. До того ж одні з них є сти­скачами цих отворів (сфінктери) і роз­ташовані кільцеподібно, інші — розши­рювачами (дилататори), що йдуть ра­діально. Під час скорочення мімічних м’язів змінюється форма природних от­ворів, на шкірі утворюються різні склад­ки і ямки і лице набуває певного виразу. Такий рух лицевих м’язів відповідно до почуттів і настрою, що їх переживає людина, називається мімікою. Крім цієї функції, мімічні м’язи беруть також участь в акті їди, диханні, мові тощо.

Навколо очної ямки розміщується ко­ловий м’яз ока (m. orbicularis oculi), який закриває очну щілину, збираючи навколо неї концентричні складки. Під цим м’язом, а також під лобовим че­ревцем in. occipitofrontalis знаходиться м’яз — зморщувач брови (тп. corrugator supercilii). Він зсуває брови, утворюючи поздовжні складки між ними.

Найбільша група мімічних м’язів роз­міщується навколо рота. Це коловий м’яз рота (тп. orbicularis oris), що за­криває рот, сильно стискує і висуває вперед губи, м’язи — піднімачі кута ро­та і верхньої губи (m. levator anguli oris et m. levator lalii superioris), м’язи — опускачі кута рота і нижньої губи (т. depressor anguli oris et m. depressor labii inferioris). Малий і великий виличні м’язи (т. zygomaticus minor et major) піднімають кут рота, поглиблюють носо- губну складку.

Усі мімічні м’язи іннервуються лице­вим нервом. Скорочуючись, вони пере­дають почуття радості, скорботи, гніву, суму, люті, огиди тощо. Якщо їх по­шкодити або порушити іннервацію, мо­же виникати насильна міміка, яка ви­магає хірургічної корекції. До м’язів лиця відносять також щічний м’яз (т.

buccinator), який утворює бокову стінку переддвер’я порожнини рота і розмі­щується під слизовою оболонкою в товщі щоки, відділяючись від шкіри жировим тілом.

Жувальні м’язи належать до м’язів лиця, є похідними І зябрової дуги (arcus mandibularis). Всі вони прикріп­люються до нижньої щелепи, переміщу­ють її під час жування і частково беруть участь в артикуляції мови.

Жувальні м’язи поділяють на власне жувальні та допоміжні. Першу групу складають скроневий (m. temporalis) і жувальний (m. masseter) м’язи, які роз­міщені поверхнево, а також латераль­ний і медіальний крилоподібні м’язи (m. pterygoideus lateralis et medialis), які належать до глибоких м’язів лиця. Скроневий м’яз виповнює скроневу ямку, починаючись від facies temporalis скро­невої кістки. Пучки м’яза, конвергуючи донизу, переходять у добре виражений сухожилок, який міцно прикріплюється до вінцевого відростка нижньої щелепи. Відділити сухожилок від кістки під час резекції нижньої щелепи досить склад­но, тому хірурги віддають перевагу від­січенню сухожилка разом з вінцевим відростком. Скроневий м’яз розміщений в кістково-апоневротичному ложі, яке утворене зовнішньою поверхнею скро­невої кістки і глибокою пластинкою фасції (lamina profunda fasciae tempo­ralis). М’яз піднімає нижню щелепу до­гори і тягне її назад.

Жувальний м’яз (m. masseter) скла­дається з двох шарів — поверхневого і глибокого. Він починається від нижньо­го краю виличної кістки і виличної дуги, прикріплюється до жувальної горби- стості (tuberositas masseterica) і до зов­нішнього боку гілки нижньої щелепи. М’яз міститься в кістково-фіброзному футлярі. Внутрішня поверхня його при­лягає до гілки нижньої щелепи, зовніш­ня покрита жувальною фасцією (fascia masseterica). Під час скорочення м’яз піднімає нижню щелепу, притискуючи нижні зуби до верхніх, а також висуває їх уперед.

Латеральний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus lateralis) має дві головки: верхня, менших розмірів, починається від скроневої поверхні великого крила клиноподібної кістки, нижня, сильні­ша,— від латеральної поверхні зов­нішньої пластинки крилоподібного від­ростка і горба верхньої щелепи. Обидві головки прикріплюються до крилоподіб­ної ямки (fovea pterygoidea) виростко­вого відростка гілки нижньої щелепи і до капсули скронево-нижньощелепного суглоба. Під час двостороннього скоро­чення м’яза щелепа сильно висувається вперед. Коли м’яз скорочується лише з одного боку, щелепа зміщується в про­тилежний.

Медіальний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus medialis) за формою і функ­цією нагадує т. masseter, але слабший від нього. Він розміщений з медіально­го боку гілки нижньої щелепи, почина­ється від крилоподібної ямки і медіаль­ної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки, направляється вниз, назад та латерально і прикріплю­ється до внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи в ділянці прилоподібної горбистості (tuberositas pterygoidea). Під час двостороннього скорочення м'я­за щелепа піднімається і висовується дещо вперед, під час одностороннього — зміщується в протилежний бік.

Дата добавления: 2015-08-28