Коли порозсуваються й порозвалюються всi старi уряди земно? планети,
витвориться один-?диний уряд усi?? землi. Уже (Ти, мабуть, читав)
органiзу?ться?диний iнтернацю нальний Каесем. По всiй?вропi й Америцi
вiдбувають ся грандiознi демонстрацi? за Сонячну машину. Уряди й королi
капiталу в панiцi. Приклад Нiмеччини не настрою??х занадто оптимiстично.
Але нашi (у згодi, зда?ться, з усiма?вропейсько-американськими) затiвають
одну хитру комбiнацiю: скористувавшись оповiщенням прибито? на цвiту
вiйни, звернутися до Союзу Схiдних Держав iз проханням окупувати Нiмеччину
й тi частини?вропи та Америки, що зараженi Сонячною машиною, для
генерального очищення вiд цi?? страшно? хороби. Китайцi, японцi, iндiйцi й
африканськi негри повиннi взяти на себе святу мiсiю врятувати америка-но
?вропейську цивiлiзацiю.
Бiднi королiвське-магнатськi голови, вони догарячились зовсiм до
божевiльних фантазiй! В?хнiх газетах натяка?ться для пiдбадьорення
засмучених, що Союз Схiдних Держав от-от випустить на Америку й?вропу
мiльйонову летючу армiю. На Нiмеччину припада? нiби триста тисяч лiтакiв.
Менi зда?ться, що Союз Схiдних Держав скупиться - обмалкувато.
Рудi! Старий лад одмира?. Але на його мiсце прийде новий, сонячний.
Каесем уже виробля? плани нового господарства, нового устрою без примусу,
без насили, без каторги - новий, вiльний, творчий лад! Уже призначенi
з'?зди, конгреси, вже вiдбува?ться перебудова психiки, iдеологiй,
свiтоглядiв, фiлософiй. Нiяких бiльше класiв, партiй, релiгiй, моралей,
кайданiв, перетик, злочинств i чеснот - нiчого. Тiльки Сонце, Праця й
Наука!
Менi дух забива? на саму уяву, що ми, люди, тепер можемо зробити. Ти
коли-небудь дума?ш. Рудi, кон кретно, реально про це? Яку гiгантську силу
ми тепер можемо розвинути. Та я певен, що через якийсь десяток лiт зможемо
експедицiю на найближчi планети послати. Ми увiйдемо в безпосереднiй
контакт iз всесвiтом!
Ми вберемо землю, як лялечку, як один прекрасний твiр мистецтва. Ми
зробимо?? вiчним земним ра?м, де яраця буде насолодою - творчiстю. Через
якийсь мiсяць-два Сонячна машина запану? на всiй землi. (Слава
капiталiзмовi, який утворив для не? таку чудесну технiку сполучення людей,
таку величезну базу для вiльно? творчостi. Пером йому земля за це!)
Через пару мiсяцiв квiт науки, розуму, знання людства витворить нову,
свiдому програму буття землi. Коли ти при?деш до Берлiна, Рудi, коли,
значить, за Тво?ю обiтницею вся Нiмеччина буде насичена сонячним склом, ти
не впiзна?ш нашого колишнього чадного Берлiна. Ти знайдеш нових людей,
иовi вiдносини, нове господарство, новi грандiознi перспективи.
Рудi, любий, великий мiй Рудi, ми весело регочемо, згадуючи цю
стару-стару гумористику. Вищiсть культур, рас, нацiй, патрiотизм,
батькiвщина - що це тепер? Смiшнi, арха?чнi убрання поганських шаманiв,
якими вони потрясали перед масами, вмовляючи в них почуття набожностi й
страху перед iдолами та?хнiми жерцями.
Але годi на сьогоднi. Ще кiлька слiв про наших "найближчих". Бачився з
мамою. Ся? гордiстю й щастям. Це ж Ти, Рудi,?? улюбленець, це Ти да?ш
людям щастя, переверта?ш трони, стира?ш державнi кордони, перероджу?ш
людську психiку. Хiба нема?й iз чого сяяти гордiстю?
Але батько... непоправний. Ти руйну?ш Порядок, ти вносиш безладдя, ти
виклика?ш у людей усе темне, звiряче i вбива?ш людське. Одне слово. Ти й
Твоя Машина? злочинство, а батьковi - сором i ганьба. I, розумi?ться, вiн
сонячного хлiба не?сть, вiн додержу?ться "старо? вiри". Мама iз жалостi
варить йому й далi стару гидь, та не знаю, чи довго вона буде витримувати
цю впертiсть.
Граф також на "старiй вiрi". Мама диву?ться: якийсь час вiн дуже
настiйно вимагав доставити йому Сонячну машину. Нахвалявся навiть
розшукати. Тебе й неодмiнно дiстати. Але, коли настала легка можливiсть??
мати, раптом одмовився й нiзащо не хоче вживати. В чому тут причина -
невiдомо, тiльки не в консерватизмi його. Старий про Тебе й Сонячну машину
говорить iз великим теплом i признанням. З цього приводу в нього з батьком
аж до дебатiв доходить. Отже, не через це не?сть сонячного хлiба, а через
щось iнше.
Графиня ж, як i мама, Сонячну машину вжива?. По ки що старий кухар
графа лиша?ться й варить йому та принцесi Елiзi старi страви, але
невiдомо, скiльки ще протягне, бо сам вiн уже году?ться тiльки сонячним
хлiбом i на ту пакость, розумi?ться, i дивитися не може.
Принцеса Елiза, каже мама, цiлими днями ходить по саду. Якась уся
закостенiла, жорстка, сувора. Часто бува? в тебе в лабораторi?. Що вона
там робить, мама не може сказати, бо принцеса запина? штори, як при
ходить. Один раз садiвник Йоганн нiби бачив, як вона сидiла за столом,
поклавши голову на руки, i плакала. Але мама сумнiва?ться, щоб це могло
бути, - не така натура. А я гадаю, що навiть така натура може заплакати.
Коли то правда, що, як розповiдають, вона була вже тайно заручена з
Мертенсом, що мрiяла про корону Землi, яку за шлюб iз нею мав дати?й
Мертенс, коли взяти на увагу всi тi майже фантастичнi, честолюбнi?? мрi?,
про якi серед монархiстiв ходять цiлi легенди, i коли подумати, що все це
розбито?й, як глиняну ляльку, що вся вона спорожнiла, вся померла, то
нiчого дивного, що вона й не раз плаче на всякому мiсцi, де спiтка???
хвилина особливо виразно? уяви руйнацi? всього?й найдорожчого.
Може, Тобi непри?мно, Рудi, що я пишу про цю особу, тодi прости менi,
але я гадаю, що Тобi все ж таки цiкаве буде й це.
Наделi, розумi?ться, повнi самозакохано? гордостi: адже?хня майстерня
перша витримала всi напади на Сонячну машину! Фрiц i Дiтрiх працюють у
Комiтетi, а старi Наделi з дiтьми цiлими днями в лiсi. Лiто кiнча?ться,
от-от задме осiнь, вони хочуть надолужити за все сво? прогаяне життя.
Ну, а графiвна Труда просить переказати Тобi?? "надзвичайне
привiтання". Вона працю? також у Каесемi.
Ну, вже ранок. Усю нiч прописав. Треба хоч годинку заснути. До скорого
побачення, мiй дорогий Рудi! Хай Тобi буде так ясно й щасливо на душi, як
у всiх тих, що лежать там на травi пiд ласкою Велико? Матерi!
Твiй Макс
P. S. Ага, ще. Чи Ти зна?ш, що про Тебе тут цiлi легенди вже
складаються? Тво? портрети (i де тiльки розкопали - зда?ться, мама дала
одному спритному репортеровi) продають у всiх магазинах, а в Каесемi вiн
висить на почесному мiсцi. (Ти ж зна?ш. Ти - почесний голова Каесему).
Коли Ти вернешся до Берлiна, ми зробимо Тобi таку грандiозну зустрiч, яко?
ще нi один монарх не мав. I що буде нiколи нечуване - нiякiсiнько?
охорони, нiякiсiнько? полiцi?, жандармiв i вiйська не буде. Тобi це не
сумно? Не сумуй, зате будуть мiльйони щасливих, вдячних, боготворящих Тебе
очей.
До цi?? зустрiчi, прекрасний, великий Рудi!"
***
Сузанна помалу, задумливо виходить iз ресторану й машинально шука?
очима авто. Ах, так, од учорашнього дня в не? ж уже нема? шофера - "пiшов
на траву", як сказала Емма. Дивно, чому Емма не вiдходить. Ага, вона чига?
на хвилину, коли найкраще можна буде обiкрасти.
Сузанна посмiха?ться й iде пiшки вулицею Це ж десь дум е далеко Комiтет
Сонячно? мaшини?
Трамва?м?хати нема рацi?- пiшки швидше й легше можна дiйти Трамва?
ходять тепер "iз ласки пролетарiату". Тепер усе дi?ться "з ласки
пролетарiату", i через те все? наиоста??-нiшого сорту. Трамвай iде тодi,
коли панам пролетарям захо четься його пустити, сполучення телефону треба
чекати по пнi-години, та й то не завсiгди воно бува?, бо перерива?ться
струм. Електрика часом свiтить так кисло й убого, що краще гасити свiтло й
сидiти в темнотi, бо пролетарiат працю? тепер на електричнiй станцi?
тiльки з ласки.
От iде банда цих добродi?в. У петельках у них зелено-жовтi значки.
Ранiше за пролетарський шик вважалося носити в петельках червонi значки.
Мода на кров минула; тепер - вони сонце?сти.
Банда, посплiтавшись руками, iде всi?ю вулицею, трохи не ловлячи всiх
перехожих, як у волок. Дивно, чому вони не хапають жiнок i не насилують?х
тут-таки, на вулицi? Адже майже вся вже полiцiя "пiшла на траву".
"Банда" хлопцiв, поблискуючи зубами, весело скида? скоса очi на гарну
поставну постать "трупо?дки". (А що трупо?дка, то це зразу ж видно по
зневажливо незалежнiй постатi, по холоднiй недбалостi в поглядi-в усiх у
них такий вираз).
- Товаришi! Що за чудесний запах свинячого трупа! Ви чу?те?
- Нi, тут зда?ться, що й людською кров'ю попахуе! Ач, брильянти якi у
вухах!
- Тихо, товаришi! Це африканська вища культура!
Регiт хилита? й трусить ланцюгом посплiтаних тiл i пролiта? повз
Сузанну, лишивши на нiй ляск?хнiх голосiв.
Сузанна посмiха?ться пролетарiат зволить дотепно й тонко жартувати. Вiн
почува? себе паном становища, вiн досяг свого iдеалу: жу? траву й iрже вiд
задоволення.
От вiн сидить на терасi кав'ярнi iз сво?ю зеленою розжованою огидною
жуйкою. Тепер пролетарiат установив нову моду вiн приходить до кав'ярень
iз сво?ю жуйкою й бере тiль ки воду. Хоче - платить за воду, хоче - нi,
але мiсце за столиком займа?, сидить годинами й з захватом балака? про
"великий переворот". А п'яний, брутальний, брудний i нахабний, як i
ранiше, - тут нiякого, навiть найменшого, перевороту не сталося.
Сонце свiтить десь там, за величезними будинками, розсiваючи по
колодязях золотистий порох. Сумно стоять вiтрини магазинiв мистецьких
речей Кому тепер потрiбнi цi вази з легким iне?м зеленi по брижах
старовинно? бронзи? Кому потрiбнi химернi, загадковi "пророцтва" Штуфа?
Жуйки тепер тiльки треба. Дивно, що ще не знайшлося пролетарських малярiв,
якi б змалювали це чудо сучасно? краси.
Площа Скорботи. Тут ранiше бували цiлi гатки ав-iомобiлiв, карет,
трамва?в. Тепер мляво сунуться два вагони, грайливо поклацуючи дзвiнком.
Куня? авто (мабуть, вiзник абсолютний алкоголiк, через те що не "пiшов на
траву"). Десяткiв iз три перехожих.
Раптом Сузанна зупиня?ться. На пам'ятнику Бiсмарка, поставленому
Об'?днаним Банком, ма? зелено-золотий прапор iз написом: "Хай живе Сонячна
машина!" Сам Бiсмарк в однiй руцi трима? держално прапора, а в другiй -
модель Сонячно? машини.
Сузанна посмiха?ться: пролетарiат мило, дотепно жарту?. Полiцiя,
розумi?ться, не бачить. Та де вона, та полiцiя? Та й чи посмi? вона
бачити?
Гине краса й слава життя, потопаючи в зеленiй гущi жуйки. Замира? темп,
затиха? пульс, рвуться тканини. Ще трохи - i паралiч обхопить увесь
органiзм. От тодi пролетарiат буде цiлком задоволений.
Коли Сузанна пiдходить до будинку Комiтету Сонячно? машини, вона ще
здалеку! чу? гомiн велико? юрби людей, що довгою лавою сто?ть на тротуарi.
Ага, пролетарiат бiля дверей свого раю, сто?ть у черзi за бiлетами до
нього.
Сузанна помiж двома стiнами, кам'яною й людською, виходить на гору,
стараючись не чути й не бачити й особливо не нюхати пiтних розгарячених
стоянням i галасом пролетарських тiл.
Колись давно давно, тижнiв три тому назад, у цьому домi був банк. Вiн
збанкрутував, як десятки iнших, iз помсти до дужчих банкiв оддав сво?
помешкання однiй iз фiлiй Комiтету Сонячно? машини в надi?, що вона
повалить i дужчi.
У величезнiй, викладенiй рожево-сiруватим мармуром залi гуде, гомонить,
кишма кишить пролетарiат. Що за шкарубкi, погнутi, як потоптана бляха,
лиця! Дегенеративнi зуби, злочинницькi очi, увiгнутi потилицi, худi й
синювато-блiдi, як у трупiв, обличчя! Звiдки вони? Яка маса?х, цих
страшних людей. I вони ж, значить, десь iснували поруч iз нею, Сузанною,
на свiтi?
Який густий, непролазний гомiн! Яка звiряча, хижа, заздрiсна цiкавiсть
у тих, що ще стоять у черзi, i яка тваринна, цупка радiсть у тих, що вже
досягли свого щастя. Вони навiть бояться випустити з рук здобуте скло,
вони показують його з ревнивою обережнiстю, як мати свого
першонародженого, вони сяють i рвуться вперед од нетерплячки.
I цей задушливий рух двох потокiв пiднятих, блискаючих потом, гнi?лiiми
зубами й мокрими очима гвалтуючих, регочу-чих, гупаючих тiл виклика?
млосну тоскнiсть у грудях.
Вже не стараючись не торкатись до них, а, навпаки, проди раючись крiзь
спини й лiктi юрби, Сузанна пiдходить ближче до вiконець, з яких роздають
скло. Але це ж явно безнадiйна рiч крiзь цю гущу тiл серед цi?? величезно?
кiлькостi вiконець найти саме те вiконце, де "часом бува?" Макс, або пан
Нiманд, як вiн тепер грайливо назива?ться.
А з якою попередливiстю цi панночки роздають кретинам стекла! Так вони
ще недавно роздавали свою любов?м у публiчних домах А цi страшнi баби з
покрученими, простягненими за склом пальцями, забувши сво? мiщанськi
чесноти, як любенько, вдячно, угiдливо смiються до "сiячок ново? ери".
Сузанна, тiсно стуливши уста, як людина, що хоч-не-хоч ма? переходити
через брудну вулицю, продира?ться ще ближче й раптом бачить в одному
вiконечку нахилену бiляво-золоту гривасту i олову. Щось у заворотi, в
обрисi цi?? голови молоточком стука? по серцю Сузанну. Вона пролiза? крiзь
чергу, розiрвавши?? на мент, i пiдходить до грат перетики.
Так, це - вiн. Сто?ть, спершись одною рукою на спинку стiльця панни й
нахиливши до не? голову. А панна - це та сама титулована проститутка, в
яко? вiд Макса була дитина. Значить, вiдомостi досить вiрнi.
Сузанна покушу? губу й не зводить очей iз парочки. Вони обо? сяють тим
самим мокрим, пiтним блиском юрби. Панна, очевидно, стара?ться гратися в
"дитинку": щасливо, довiрливо, широко диви-iься в очi, серйозно розпиту? й
виклика? в нього бурний радiсний смiх. йому до лиця золоте волосся, тiльки
зразу ж видно, що фарбоване - ця циганська жовта смуглявiсть тону хорошо?
старо? слоново? костi нiколи в блондинiв не бува?, i його волосся просто
як перука вида?ться. Але очi, уста, все обличчя сяють щастям, виразним,
любовним, одвер тим, реготливим.
Сузанна раптом почува?, як млосна тоскнiсть ста? нестерпно тяжкою Але
вона, не зводячи очей iз жовто-золотисто? гриви, iз стогоном, як на рану,
натягу? милу посмiшку й уперто чека?. Раптом Макс, не пiднiмаючи голови,
пiдводить блискучi, сяйнi очi, неуважно блука? ними по кишучiй масi тiл та
облич i натика?ться ними на насмiшкуватi вогкi великi очi. Вiн швидко
випросювусться й уражено дивиться на таку одмiгну, випещено гарну серед
сiро? маси тiл фiгуру. Вона злегка хита? йому головою и iронiчно здило
посмiха?гься.
Макс щось швидко говорить паннi, яка здивовано озира?ться на Сузанну, i
рiшуче, бурно виходить iз за перетики.
- Сузi!! Яким чином?! Тут?!
А рука сильно, гаряче, щасливо тисне ручку в облиплiй рукавичцi, и
верхня губа так знайомо, так м'ясисте розгорта? сво? двi зрослi половинки.
Кретини повертають на них сво? гнилi зуби и фосфоричнi очi.
- А чого ж би менi тут не бути? Весь Берлiн тут, а менi не можна?
- О, менi бiльшо? радостi ти не можеш дати. Ти хочеш скла! Правда?
Сузанна весело смi?ться, так знаиомо випинаючи округлiсть ши? й вiясто
ширячи на Макса вогкi очi.
- Я?! О, я ще трошки почекаю. Я так швидко не можу. Я ж iще, Масi, не
калiка? Нi?
Вона притишу? голос i лукаво зазира? йому в очi. Та, ти-гулована
кокотка, подивля?ться досить пильним i недвозначним поглядом. Нехай же не
дурно подивля?ться, нехай побачить дещо.
- Хм! Сумно. Ти все ж таки не хочеш визнати того, що визнав уже весь
свiт? Що ж, ти не чита?ш сво?х власних газет? Пам'ята?ш промову в тебе
"куцого лева"?.. А сьогоднiшню статтю його читала?
- Масi, любий, я прийшла сюди не для дебатiв. Я собi скромна, стара
трупо?дка, i покиньмо мене Я на тебе прийшла подивитись. Сподiваюсь, ти не
будеш боятись, що я тебе видам? Га?
Макс зiтха? й стрiпу? чубом.
- Ну, добре. Хiба не однаково тепер? Як же ти живеш?
Сузанна морщить нiс i злегка нахиля?ться до Макса.
- Вибач, Масi,.але я ще так мало звикла до могутнього дихання
пробудженого пролетарiату. Тут таке повiтря... Чи не мiг би ти мене трошки
провести? Коли, розумi?ться, не зай нятий вселюдським обов'язком або..
хтось не буде за це в претензi? на тебе. Або ще гiрше коли пролетарiат не
поб'? тебе камiнням за те, що йдеш iз трупо?дкою.
Макс мовчки й сильно бере Сузанну пiд лiкоть i посува? до виходу.
Дорога прочищу?ться легко - в петельцi значок Сонячно? машини й члена
Каесему.
Але нелегко вiдриваються вiд?хнiх спин хмарно пильнi бронзовi очi, не
хутко переходять на цифри рахункiв.
- Ну от, ми, слава богу... чи то пак - на великий жаль, розiйшлися з
пролетарською атмосферою. А руку мою тепер можеш пустити, тепер я,
напевно, не зомлiю.
Добре. Макс пуска??? руку й скоса зирка? на Сузанну той самий
насмiшкуватий, повний загадково? приваби профiль!
- Ну, так як же ти тепер живеш, Сузi? Яке щастя, що ти
- О голубчику, як же тепер може жити повна старих забобонiв i грiхiв
людина? Обiдаю в ресторанах, бо мiй кухар "пiшов на траву", а нового й
надi? нема? найти. Два льока? обiкрали мене, теж пiшовши "на траву".
- Що ти кажеш?!
- Ах, господи, ти ж де живеш? Не в Берлiнi в "епоху" Сонячно? машини?
Вчора шофер одiйшов i теж обiкрав. Лишилися тiльки порть? та поко?вка.
Вони вже генеральне обкра дуть i пiдуть "спочивати на траву". Не знаю,
скiльки ще буде тягтися ця при?мна "епоха", але вона досить потiшна.
Макс iзнову обережно (цiлком цiлком машинально!) бере пiд лiкоть тугу
теплу руку.
- Довго ще буде тягтися, Сузанно! I хай тягнеться, Сузi! Краще
примирися з нею тепер i...
Вiн замовка? й мовчки потиску??? руку.
- I що ж?
- I дозволь менi прийти до тебе з Сонячною машиною. Га, Сузi?
Сузанна (теж зовсiм машинально!) визволя? свою руку й поверта? до нього
лице iз знайомим-знайомим лукаво-iронiчним, дражнячим усмiхом
iприбiльшено-широких, немов iзляканих очей.
- Та не може бути?! Для чого?!
- Для того, щоб ти хоч раз попробувала сонячного хлiба.
- Максе, та я ж не пролетар i не калiка! От як пролетарiат дощенту
обкраде мене й я стану пролетаркою, ну, тодi... тодi побачимо А поки що
рано, Масi.
- Ну, добре А так просто можна до тебе прийти?
Сузанна аж зупиня?ться й ще ширше, ще враженiше-лукаво дивиться.
- Ради бога, Максе? А хто ж "навiки" розiйшовся?
- Ха ха! Нiчого взагалi, Сузi, вiчного нема?. А тепер тим паче. Можна,
га?
Сузанна, не вiдповiдаючи, iде вперед i чудно, ледве помiтно
посмiха?ться очима. Посмiха?ться на якiсь сво? думки, немов забувши про
Макса.
- Можна, Сузi? IIу, просто так, по-дружньому. Даю слово: тiльки по
дружньому? Тепер ти можеш бути цiлком спокiйна...
Сузi ратом на мент зупиня?ться и пильно обкида? поглядом його лице-
так, тепер вiн дiйсно може прийти "тiльки подружньому". його слову тепер
можна, зда?ться, повiрити. З очей i з уст нахабно-глузливо, iз мстивим
трiумфом променяться поцiлунки титуловано? шлюхи. Ну, добре ж, коли так!
Сузанна примружу? очi тонким, як складенi крильця чорного метелика,
усмiхом i одверта? голову.
- Правда ж. по дружньому?
- Цiлком по-дружньому! Даю слово, Сузi, ти побачиш!
- Ну, добре. В такому разi приходь. Завтра чекатиму на тебе. Завтра о
п'ятiй.
- Спасибi, Сузi. Ти побачиш, як...
- Побачимо, Масi, побачимо. I ти, може, побачиш. Ну, а тепер бувай. Iди
швиденько назад, а то може бути тобi зовсiм не дружня непри?мнiсть од
тво?? дами. Вона такими очима дивилась нам услiд, що я боюсь за твiй
щасливий блиск очей. До завтра! Бувай.
Макс хоче сказати багато на цi слова, але тiльки сильно, мiцно, аж
пальцi Суз?ннi злипаються, тисне маленьку ручку.
- Добре! Хай завтра! Ех, Сузi!.. Ну, нiчого! Завтра ти все зрозумi?ш.
Сузi мило хита? головою i, посмiхаючись, iде у завулок - вона вже й
сьогоднi все розумi?.
А Макс бурно, на крилах улiта? помiж пролетарськими тiлами в Комiтет. I
ма?ш. графiвна Труда вже збира?ться йти.
- Куди? Ще ж рано!
- Я попрохала заступити мене. Менi треба. До побачення.
I, навiть не подавши руки, страшенно поспiшаючи, заклопотано виходить
iз-за перетики.
Макс, непорозумiло випнувши губи, сто?ть i дивиться в пiдлогу.
А Труда, сховавшись за стiною тiл, слiдку? за похиленою, про щось чи
про когось думаючою бiляво-золотистою, схожою на перуку, головою.
***
Так, так, кiнча?гься лiто - парк увесь у жовтих i червоних плямах, як у
хоробi жовтянцi. Сизо фiалковi кущi кричущим квачем урiзались у групьи
рiвних густозелених ялин. Небо недуже, жовтяво синювате, недокровне.
Так, так, усе на свiтi кiнча?ться!
Фрiдрiх Мертенс одходить до вiкна i, заклавши за спину короткi товстi
руки, iде далi. з кабiнету до велико? зали, iз зали до бiблiотеки,
?дальнi, проходить ряд великих i малих поко?в, скрiзь потрошку зупиня?ться
бiля вiкон i тупо, спiдло ба дивиться в парк.
У палацi незвична, тоскна тиша, вiд яко? тхне порожнечею й пусткою.
Апарати в кабiнетi коли-не-коли мляво ворушать сво?ми екранчиками та
колiщатками й знову замруть, як од битий хвiст ящiрки.
З?вропою й Америкою сполучення майже перерване. Та й навiщо воно
тепер? Там та сама картина, що була в Нiмеччинi на початку цi?? хороби.
Дiагноз надалi можна поставити, заплющивши очi й не питаючи нi про що
хорого.
Бiдна стара?вропа, стiльки вона проковтнула тих во?н, революцiй,
стiльки на свойому вiку лигала кровi, алкоголю й усякого безумства - i
таки лишалася досi тверезою. I раптом iсп'янiла, сказилась од маленького
скла!
Схiд iще пруча?ться, борика?ться, випiка? вогнем, топить у кровi,
душить газами хоробу. Жовто чорна раса здоровiша - може хоч пручатися.
Розумi?ться,?й не до?вропи, не до ря туаання других - себе б урятувати.
Мовчать апарати. Та й про що?м говорити? Вони ще час од часу подають
знаки життя, бо Каесемовi треба говорити з Iн тернацiональним Центром
Сонячно? машини. Iнтернацiональний Центр iще не розвiяв страшного мiкроба
по всiй планетi, його велика робота ще не скiнчена - отже, апарат ще сяк
так для нього працюють.
Так, так, усе на свiтi кiнча?ться. Скiнчиться й?хня робота. А тодi
який кiнець почнеться?
Цiлими днями важко ходить Фрiдрiх Мертенс по сво?х покоях, заклавши
руки за спину й поглядаючи на хорий на осiнь парк. В апаратних кiмнатах
тьмяно й тоскно, як заплаканi, поблискують запорохнявiлим металом машини,
покинутi людьми. Нема на воротях i круг палацу грiзно? охоронно? гвардi?.
Та й нехай! Кому вiн тепер страшний чи потрiбний? Хто його тепер
убиватиме?
Як пси покинутого хазя?на ма?тку, порозлазилася зграя колишнiх
палацових пiдлиз i пiдлабузникiв, коли довiдалась, що надi? на помiч од
Союзу Схiдних Держав не справдилися. А тi, що лишились у колись
призначених?м зручних помешканнях, бiльше не товпляться бiля дперей його
приймальнi.
Вiнтер, той Вiнтер, що колись вiд самого погляду пана президента мiг
скрутитись у петлю й зв'язатись у вузлик, цей Вiнтер тепер жалi? ного,
Фрiдрiха Мертенса! Вiн не кида? ного, як усi тi мiнiстри, гофманстри,
урядовцi, нi, вiн вiрно й вiддано несе далi свою службу, але йому сумно,
нiяково й жалко. I в нього нема? вже того собачого побожного тремтiння
перед сво?м владикою. Бо нема владики? ходячий мертвяк, примара
колишнього владики.
Що ж? влада наимогутнiшо? людини? Хiба вiн не лишився тим самим, з
тими самими руками, головою, з тим самим мозком, волею, знанням, умiнням?
Чого ж тепер до його особи таке вiдношення?
Заходить часом i граф Елленберг. Вiн тепер уже сiда? всiм тiлом у
фотель, спираючись на спинку й журно похилившись. Вiн так само диву?ться з
генiальностi пана президента, як i ранiш. Навiть бiльше, бо, зда?ться,
щирiше. Як генiально пан президент усе прозрiв наперед таки першого того
вечора, як довiдався про Сонячну машину. Все збулося, як з божого
призначення: i економiчний розклад, i ослаблення державного апарата, i
конденсацiя темно? стихi? круг цього шумовиння, i замирання всього життя.
До дрiбниць, до найменших подробиць усе збува?ться! Як у шахматнiй задачi,
в один мент вирахувано всi ходи, всю залiзну логiку комбiнацiй.
Одначе, хоча граф Елленберг i диву?ться з генiальностi пана президента,
але сидить у фотелi зм'якнувши, недбало, сумно спершить лiктем на поруччя.
I цього досить Фрiдрiховi Мертенсовi.
- Що ж буде далi, пане президенте? Чим це все може скiнчитися?
Пан президент iз задумливим усмiхом постуку?, як молоточком, по поруччю
твердим нiгтем зiгнутого пальця.
- Чого можна сподiватися, пане президенте? От Комiтет Сонячно? машини
виробля? план нового господарства й праву-вання. Коли, мовляв, кожний
громадянин матиме скло i не буде, значить, небезпеки примусу голодом, тодi
вiн усуспiльню? всi фабрики й пiдпри?мства й заводить новi норми працi,
подiлу й т. д. Але це ще проект, який ма? розглядатися на конгресi всiх
Комiтетiв свiту. Вiн прийме один план на всю планету. А коли...
Мертенс несподiвано вибуха? гиркаючим веселим смiхом. Граф Адольф
здивовано й чекаюче замовка?.
- Пане Елленбергу! Засмiйтеся в лице всiм Каесемам i?хньому
конгресовi, коли вони вам будуть говорити цi дитячi ьазочки. Чу?те?
- Але ж, пане президенте...
- Ще раз, пане Елленбергу: я - нiякий пан президент, як i ви - нiякий
граф i мiнiстр. Просто собi Мертенс i Елленберг. Нема! Годi. А на Каесеми
та?хнi планетарнi плани новою господарства?? урядування начхайте,
начхайте, Елленбергу!? у вас добра кожушина, теплi ковдри, тепла одежа?
??
Граф Елленберг здивовано мовчить.
- Году?тесь ви вже сонячним хлiбом? Га? Що?
Граф Адольф червонi?.
- Нi, я нi. Дружина й дiти... годуються. Але хлопчик був хорий i...
- Ну, ну, нiчого! Карали, що й ви. Дурницi. Всi будемо. Хлопчики, дiди,
всi. Це - неминуче. А кожухи треба мати. Треба.
- Через що, пане... президенте?
- Кажу, треба. Згада?те. А Штiфель уже?сть сонячний хлiб? Га? Шлунок,
кажуть, поправив? Не з'явля?ться до мене. Та й чого, справдi? Союз Схiдних
Держав мусить себе рятувати.
Знову ходить по покоях спорожнiлого палацу пан президент Фрiдрiх
Мертенс, витира? пiт з сiдластого чола й перебира? опецькуватими пальцями
за спиною.
Що особливо страшне в усiй цiй блискавичнiй катастрофi - це знищення
дi?, руху, дiяльностi. Не втрата сили, влади, багатства, слави, все це -
порох, дим. А втрата активностi. Вся Нiмеччина, вся?вропа ще руха?ться за
iнерцi?ю, старим рухом, як колесо машини, в якого вже взято паси вiд
джерела енергi?.
Дурнi, жалюгiднi фантазери iз сво?ми планами! Вони обтяли рушiйний
ремiнь i гадають, що той галас i гуркiт, який iде вiд порожнiх "вiльних"
махових колiс,? дiйсний рух. Вони вбили найцiннiше в людства -
активнiсть. Сонячна машина вбила мiкроб iнтересу. Але де нема мiкробiв
iнтересу, боротьби, там нема нiякого життя, i всякi плани? тiльки iнерцiя
теоретичних функцiй мозкiв.
Порожнеча. Абсолютна, мертва порожнеча, як у склянiм апаратi, з якого
випомпувано повiтря.
Але невже не могло все пiти iнакше? Що ж усi економiчнi, соцiологiчнi,
фiлософiчнi теорi? й науки? Де ж дiлися проклятi й пiдлi "закони"
поступовостi, закономiрностi, логiки, обов'язковостi? Випадок, простий же
випадок: фанатик довбався десять рокiв у сво?х мрiях i додовбався до
Сонячно? машини. Мiг же вiн i не додовбатись? Тодi, значить, усi "закони"
функцiонували б далi? Але факт той, що випадково (випадково, чорт
забирай!) йому поталанило натрапити на вдатну комбiнацiю сво?х мрiй. I
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 34 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |