Обов’язок Президента України видати указ про звільнення військовослужбовців строкової служби (демобілізацію).

Окружний адміністративний суд

Міста Києва

Позивач: ФІО

Місце реєстрації:

Місце знаходження: Військова частина А-0000

адреса

Відповідач: Президент України

вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії

Я, ФІО з 24 квітня 2013 року проходжу строкову військову службу у Збройних Силах України.

А тому, враховуючи мій майновий стан, ПРОШУ звільнити мене від сплати судового зборув порядку частини 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір”

По суті.

Частиною 1 статті 23 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” (надалі – Закону) строк проходження строкової військової служби встановлено – до 12 місяців.

На час спливу визначеного Законом строку строкової військової служби, проходжу її у військовій частині А-0000.

Пунктом а) частини 2 статті 26 Закону встановлено, що звільнення зі служби військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки служби проводиться на підставі Указу Президента України.

Відповідний Указ №562/2013 про звільнення в запас військовослужбовців у 2014 році був виданий Президентом України 14.10.2013 року.

Натомість, 18.03.2014 набрав чинності Указвиконуючого обов’язки Президента України “Про часткову мобілізацію”, яка триватиме 45 діб. Тобто, за статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” в Україні встановлено особливий період, який за цим Законом охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період. А тому, 23 квітня 2014 року я не був звільнений у запас зі Збройних Сил України з підстав застосування відповідачами частини 8 статті 23 Закону “Про військовий обов’язок та військову службу”, яка встановлює, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, військова служба продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.

При цьому, частиною 4 статті 26 Законувстановлено, що у разі потреби військовослужбовці строкової військової служби, які вислужили встановлені строки, можуть бути за рішенням Президента України затримані на службі на строк до шести місяців.

А за статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фактично, сукупністю вимог Конституції України та зазначених законів встановлено:

– обов’язок Президента України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

–

чіткий термін строкової служби;

–

строк, до якого служба може бути продовжена;

–

обов’язок Президента України видати указ про звільнення військовослужбовців строкової служби (демобілізацію).

Тобто, за для уникнення вибірковості та колізійного застосування приписів Законів, на виконання сукупності вимог частини 1 статті 23,частини 4 статті 26 Закону у взаємозв’язку із вимогами частини 8 статті 23 Закону “Про військовий обов’язок та військову службу” Президент України повинен був видати відповідний указ про оголошення демобілізації військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки і шестимісячний строк затримки яких на службі спливає.

На цей час наявна незаконна, тобто така, що не відповідає сукупності вимог частини 1 статті 23,частин 2 та 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” бездіяльність Президента України зумовлена вибірковістю застосування ним норм законів.

Враховуючи відсутність прав військовослужбовців строкової служби на здобуття освіти, відпустку, вільний час, вільне пересування, достойне грошове забезпечення та таке інше, за бездіяльністю Президента України – Верховного Головнокомандувача ЗСУ фактично утворене безстрокове рекрутство-військове кріпацтво та не виконується його обов’язок щодо гарантування, утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина визначений статтями 102 та 3Конституції України.

Така бездіяльність Президента України та бездіяльність його як Верховного Головнокомандувача щодо вчасності та якості проведення призову на строкову військову службу призводить не тільки до порушення військової дисципліни зазначеною категорієювійськовослужбовців, а ї до обурення їх родичів, ще більшої недовіри до влади та ще більшої дестабілізації суспільства. До того ж відомо ­ – далеко не всі громадяни кому положено призвані для проходження такої служби, тобто у зв’язку із неспроможністю проведення призову Президент і вирішив, в порушення Закону, залишити “рекрутів” на невизначений термін.

Додатково слід зауважити, що “часовий період” має початок і кінець. Законодавством встановленіобставини у вигляді певних дій для початку “особливого періоду”, але не прописані умови що визначають його закінчення. Тобто за загальними правилами, із закінченням визначених законом дій (обставин) закінчується і “особливий період”

На підставі зазначеного, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства

ПРОШУ:

1. Довівши у реальності незалежність судової влади України, застосування судом принципу верховенства права та принципу законності, а не сумнівної “суб’єктивної-політичної” доцільностізабезпечити моє право оскаржувати бездіяльністьПрезидента України.

2. Визнати незаконною, тобто такою що порушує вимоги частини 1 статті 23, частин 2 та 4 статті 26Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” бездіяльність Президента України щодо військовослужбовців строкової військової служби, строк служби яких перевищив додаткові шість місяців до встановленого Законом, що полягає у не виданні ним відповідного указу про звільнення.

3. Зобов’язати Президента України постановити указ про звільнення військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки ішестимісячний строк затримки яких на службі сплив.

4. Постанову суду допустити до негайного виконання.

Дата добавления: 2015-11-04