Деякі особливості проведення допиту підозрюваного за новим КПК України

На сьогоднішінй день наша держава знаходиться в перехідному періоді від старого, перевіреного практикою, загальноприйнятого законодавства до зовсім нового, кардинально змінюючого всю раніше побудовану систему розкриття та розслідування злочинів. З прийняттям нового Кримінально- процесуального кодексу України перед практиками та теоретиками правової галузі постало багато питань, а саме як норми нового законодавства запрацюють в дії, з якими проблемами зіткнуться нові спеціалісти при розкритті злочинів (а за новим кодексом «кримінальних проступків») та чи не зламає нове законодавство взагалі всю систему практичних підрозділів, а також їх тактичний та психологічний підхід до проведення всих слідчих дій та кожної дії окремо.

Найрозповсюдженішою слідчою дією – є допит. Майже ¼ свого робочого часу слідчі витрачають саме на проведення допитів. Проведення допиту, на перший погляд не представляє особливих ускладнень. Однак, легкою ця справа здається лише на перший погляд. Далеко не завжди люди дають правдиві та об’єктивні свідчення. Дуже часто отримати такі свічення вдається лише після довгих і наполегливих зусиль слідчого, в результаті вмілого застосування цілого ряду тактичних прийомів. Допит ще можна назвати психологічним контактом між допитуваним і особою, що допитує. Так, уповноважена особа, на яку покладено обов’язок допитати особу, повинна психологічно вплинути на особу допитуваного таким чином, щоб це мало позитивні результати по справі, вияснити ті обставини, які мають першочергове значення і несуть в собі доказову базу. [1]

На мою думку, тактично і психологічно найважчим є такий допит, коли суб’єктом цієї слідчої дії є підозрюваний. Відповідно до чинного КПК України підозрюваним є особа, яка затримана за підозру у вчиненні злочину або особа до якої застосовується запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Визначення підозрюваного за новим КПК України дещо різниться від попереднього і має таке формулювання: підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру або особа яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Ми бачимо, що тут з’явлєтья нове формулювання «повідомлено про підозру», яке раніше не мало місця в кримінальному процесі. Таке повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у визначеній законом формі в наступних випадках: затримання особи на місці вчинння кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення прокурором або слідчим, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. У випадку, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після спливу 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Отже, головна відмінність між новим і старим КПК щодо особи підозрюваного полягає в тому, з якого моменту особа набуває статусу підозрюваної і коли вона виходить з такого статусу. Якщо положення про те, що особа набуває статусу підозрюваної після того як вона була затримана за підозрою у вчиненні злочину залишається і зберігається, хоча і в іншій формі норма про те, що підозрюваним особа стає після обрання щодо неї запобіжного заходу, то зовсім зникає пункт де йдеться мова про перехід від статусу підозрюваного до статусу обвинуваченого. Якщо нині діючий КПК нам чітко говорить про те, що підозрюваним визнається особа до якої застосовується запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого, то за новим КПК підозрюваний залишається в такому статусі аж до кінцевої стадії досудового слідства - передання обвинувального акту до суду. Автори законопроекту відмовилися від інституту обвинуваченого в процесі досудового розслідування. Аналізуючи положення ст.273 проекту, складно дійти однозначного висновку про мету нововведення. Фактично зміст письмового повідомлення про підозру відповідає вимогам, що висуваються до постанов про притягнення як обвинуваченого в чинному КПК. У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також у подальших тлумачення Євросуду обвинуваченим уважається підозрювана особа, якій пред’явлено обвинувачення в будь-якому вигляді. Таким чином згідно з проектом кодексу підозрюваний відповідає поняттю обвинуваченого як унаслідок позиції суду, так і внаслідок змісту повідомлення про підозру. Відмова від форми, якою особа визнається обвинуваченою не змінює процесуального статусу особи, проте створює проблему. Обов’язок повідомити особу про підозру, виклавши відомості про зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється особа, є результатом прийняття слідчим рішення у відповідній процесуальній формі. При цьому відповідно до ч.3 ст.109 проекту всі рішення органу досудового розслідування є процесуальними й приймаються у формі постанов. Зміст письмового повідомлення відповідає змісту постанови. [2]

Новий кримінально-процесуальний закон є проявом рівності і демократичності. Підтвердженням цього є норми Кодексу в яких описуються всі засади кримінального провадження. До них відносяться такі як верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість та інші. Тому не дивно, що перелік прав суб’єктів кримінального процесу суттєво змінюється. Так, наприклад, розширюється коло прав підозрюваного, а також ці права тотожні з правами обвинуваченого, за виключенням тих, що безпосередньо пов’язані з судовим розглядом.

При проведенні допиту підозрюваного особа, на яку покладена функція обвинувачення, повинна чітко знати свої права та права протилежної сторони. Отже на відміну від ст.43-1 чинного КПК, в якій йдеться про права підозрюваного,в новому з’являються додатково такі: бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, а також отримати їх роз'яснення у разі необхідності; на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допиту та інших процесуальних дій, на відмову від послуг захисника в будь-який момент кримінального провадження, на отримання послуг захисника за рахунок держави у випадку відсутності коштів на оплату таких послуг; не говорити нічого з приводу підозри проти нього, або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; вимагати перевірки обґрунтованості затримання; у разі затримання – на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування; брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати з додержанням вимог технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь; заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо; вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердились; користуватись рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.[3]

Таким чином, ми бачимо, що перелік прав розширився, але можна сказати, що ці права мали місце і в старому законодавстві, але не були упорядковані в одну норму. На мою думку, така упорядкованість є позитивною рисою в новому Кодексі.

При допиті підозрюваного повинна існувати окрема тактика, адже у підозрюваного яскраво виражена оборонна домінанта, установка на приховування об'єктивної інформації; до слідчого він ставиться з упередженням і настороженістю; для подальшої орієнтування підозрюваний прагне отримати інформацію про ступінь обізнаності слідчого; він знаходиться у стані збудження і розгубленості. Підозрюваний, затриманий по «гарячих слідах», психологічно не готовий до допиту. Дача показань підозрюваним - це його право, а не обов'язок, оскільки своїми свідченнями він захищається від виниклого підозри. При допиті підозрюваного в першу чергу перевіряються обставини, що викликали підозру. Нерідко підозрюваний допитується відразу ж після вчинення злочину, коли ще не продумана лінія поведінки. Фактор раптовості при допиті позбавляє його можливості придумати ту чи іншу версію. Затриманий на місці злочину повинен бути негайно опитаний, якщо обставини не дозволяють поки його допитати і свідчення оформити протоколом, він повинен якось пояснити ситуацію. Не будучи психологічно готовим, не продумавши помилкову лінію своєї поведінки до кінця, підозрюваний може розповісти правду. Багато що залежить і від того, наскільки тактично правильно і впевнено в момент затримання діяли особи, що проводили допит. [4]

Я вважаю, що найважливішою стадією допиту підозрюваного є перша, так назване знайомство. Особа на яку покладено обов’язок допитати підозрюваного повинна неупереджено і відповідально ставитися до цієї першочергової стадії, адже від неї може залежати весь подальший перебіг розслідування. В першу чергу необхідно підозрюваного ознайомити з його правами, при цьому не упускаючи жодного пункту. Це дасть змогу надати підозрюваній особі впевненості, таким чином вона буде знати, що існує певний правовий захист щодо неї.

Отже, дослідивши питання, що стосується окремих особливостей допиту підозрюваного за нормами нового Кримінально-процесуального кодексу України ми можемо дійти висновку, що з’являється ряд певних особливостей а саме: права підозрюваногоі обвинуваченого є тотожними за виключенням тих прав обвинуваченого що стосуються судового розгляду також з’являється такий термін як «повідомлення про підозру» і недотриманн процедури цього повідомлення тягне за собою зняття підозри з особи; допит підозрюваного на відміну від ст. 107 чинного КПК проводиться за загальними правилами допиту відповідно до ст. 224 КПК України 2012 року. Але сама тактика допиту залишається незмінною. Особа що допитує підозрюваного повинна керуватися чинним законодавством та своїми діями намагатися здобути прихильність у допитуваної особи для здобуття потрібної та достовірної інформації по суті. Слідчий прокурор або слідчий суддя повинні встановити певний психологічний контакт з підозрюваним, ознайомити його з колом тих прав якими ця особа володіє для того щоб вона розуміла законність всього процесу та можливість надання захисту.

Список використаної літератури:

1. Криминалистика. Під ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – с. 252-287.

2. http://zib.com.ua

3. Проект Кримінально-процесуального кодексу України, 2012 рік

4. Криміналістика під ред. Є.П. Іщенко, А.Л. Топарков, М, 2005. – 430 с.

5. Кримінально-процесуальний кодекс України. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2011. – 232 c.

Дата добавления: 2015-10-28