Відродження незалежності України

Н.р.

(1985-1991 рр.)

1. Перебудова і Україна. Спроба "прискорення" соціально-економічного розвитку.

2. Суспільно-політичне життя.

3. Проголошення незалежності України.

Рекомендована література:

1. О.Субтельний. Україна. Історія. – К., 1994, 665-669.

2. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей (Лях) – Д., 1998, с. 336-342

3. Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с.141-143

Відеофільми:

- № 106, 107 «Від дисидентства до незалежності»;

- № 108 «Повернута самостійність»

1.Перебудова і Україна. Спроба прискорення

соціально-економічного розвитку.

В середині 80-х рр. вже очевидною була необхідність реформування всіх сфер життя радянського суспільства. Розпочатий у цей час процес оновлення, модернізації отримав назву перебудови.

Результатами "нового політичного мислення", запропонованого Горбачовим, стали:

- припинення переслідування дисидентів;

- виведення радянських військ з Афганістану (1989 р.);

- виведення радянських військ з країн Східної Європи;

- припинення "холодної війни".

Реформування суспільства починалось як типова "революція згори". У квітні 1985 р. був обраний курс на прискорення соціально-економічного розвитку. Ключовими його елементами були:

- використання досягнень НТП;

- технічне переоснащення машинобудування;

- активізація "людського фактора".

Комплекс перетворювань стосувався передусім економіки, і його суть полягала в удосконаленні реально існуючих процесів, у виправленні окремих деформацій. Іншими словами, на початковому етапі мова йшла про наведення елементарного порядку, зміцнення трудової та технологічної дисципліни та підвищення відповідальності кадрів.

Перші кроки перебудови в Україні були такі:

- ліквідовані 14 міністерств та відомств;

- укрупнені 15 тис. промислових підприємств та виробничих дільниць;

- на 50 % скорочена кількість управлінського персоналу;

- з метою підвищення якості продукції з 1987 р. введена державна прийомка готової продукції;

- у 1987 р. прийнятий Закон "Про індивідуальну трудову діяльність", стали з'являтися поряд державними нові види підприємств: колективні, орендні, спільні, малі.

Перші результати реформ здавалися обнадійливими:

- за 1985-86 рр. темпи росту промислової продукції в Україні становили 4,3% (в СРСР – 3,5%);

- в сільському господарстві приріст основних показників становив 3,5 %(за 1981-85 рр. – лише 0,5 %).

Такі позитивні тенденції зміцнювали у керівництва утопічні надії на швидке поліпшення життя звичайними командними методами.

Але скоро виявилося, що реформувати економіку України важко, тому що:

- більше 60% її складала важка промисловість;

- 2/3 науково-технічного потенціалу було зосереджено в оборонних галузях;

- 95% всієї продукції вироблялося на підприємствах союзного підпорядкування;

- як і раніше, Україна залежала від центру: щорічно вона віддавала до 130 млрд. крб до союзного бюджету, отримуючи на свій розвиток трохи більше 20 млрд. крб.;

- надзвичайно загострилися у 2-й половині 80-х рр. екологічні проблеми (вони були викликані тим, що на території України, яка складала менше 3% від території Союзу, було розміщено 25% його індустріального та аграрного потенціалу).

Техногенною катастрофою планетарного масштабу стала аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. Спочатку радянське керівництво намагалося приховати факт цієї аварії та її масштаби, і офіційне повідомлення пролунало лише на 10-й день. Причинами аварії визнані низька якість проектування та обслуговування станції.

Наслідки аварії:

- з'явилася 30-км зона відчуження;

- найбільш радіоактивно забрудненими виявилися території Житомирської, Київської, Чернігівської областей;

- велику небезпеку для України уявляють понад 1 тис. тимчасових могильників та саркофаг над 4-м реактором;

- взагалі радіоактивно забрудненими визнані в Україні 2217 населених пунктів, в яких проживають 2,4млн чол.

На вимогу європейських держав 15 грудня 2000 р. Чорнобильська АЕС була закрита. Але проблема Чорнобиля для України залишається:

- скорочена подача електроенергії, що спричиняє відключення електрики в будинках та на виробництві;

- невизначеною залишається доля м. Славутич та працевлаштування його жителів;

- складним та дорогим є обслуговування об'єкту "Укриття";

- необхідна соціальна допомога ліквідаторам та потерпілим внаслідок аварії.

Горбачовська перебудова була останньою відчайдушною спробою врятувати реальний соціалізм. Але період економічних реформ був недовгим та малоефективним. Реальної конструктивної програми керівництво не мало, а консервативні сили всіляко гальмували їх. Соціально-економічна ситуація невпинно погіршувалася:

- у 1991 р. орендні підприємства випускали лише 13 % промислової продукції (домінуючою залишається державна власність);

- субсидії нерентабельним підприємствам поглинали 45% всіх державних витрат;

- на всю Україні налічувалося лише 2 тис. фермерських господарств, в яких працювали 5 тис. працівників (переважає колгоспно-радгоспна система);

- постійним стає скорочення НД: у 1990 р. він скоротився на 4 %, а в1991 р. – ще на 13%;

- загальний обсяг товарів у торгівлі за другу половину 80-х рр. скоротився на 1/3;

- значна частина продукції України вивозилася за її межі;

- постійно зростали ціни: за 1990-92 рр. вони зросли у 8 разів.

З метою подолання кризи на початку 90-х років були здійснені такі заходи:

- поступово усувався контроль центру за економікою республіки;

- в 1990 р. був прийнятий Закон "Про власність", згідно з яким загальносоюзна власність на території України стала республіканською;

- почали формуватися власні податкові, митні служби, власна грошова система (з 1 листопада 1990 р. були запроваджені картки споживачів з купонами).

І все ж таки ці спроби виявилися непослідовними, непродуманими,вносили розлад в централізовану і по-своєму логічну систему управління народним господарством. Внаслідок цього руйнувалися господарські зв'язки між підприємствами і галузями, це ще більше підсилювало центробіжні тенденції.

Дата добавления: 2015-10-28