Наложение кровоостанавливающего жгута при артериальном кровотечении в области нижней трети плеча

Цель. Временная остановка кровотечения.
Оснащение. Стерильные: пинцеты (2 шт), ватные шарики, перевязочный материал, лоток, шприц, резиновые перчатки; другие: жгут Эсмарха, ткань, косынка, бинт (10 см), антисептики: для кожи, для раны, 70% этиловый спирт, лоток для отработанного материала, дезинфекционные препараты, обезболивающие препараты, лист, ручка.

1. Пострадавшего посадить или положить.
2. Прижать плечевую артерию (см. «Пальцевое прижатие артерий» (4)).
3. Конечности придать вертикальное положение. Наложить ткань на верхнюю треть плеча (если она не прикрыта одеждой).
4. Взять жгут Эсмарха, растянуть его ближе к застежки.
5. Приложить сверху плеча растянутой частью к внутренней поверхности левого плеча или внешней правого.
6. Натянутый конец жгута завести на противоположную сторону, обернуть плечо растянутым жгутом.
7. Перехватить концы в одну руку и продолжать обматывать плечо, следя при этом, чтобы первые три тура жгута перекрывали друг друга на 1/3 или 1/2.
8. Концы жгута закрепить на замок.
9. Зафиксировать для себя время наложения жгута.
10. Ввести пострадавшему внутримышечно анальгетики общего действия.
11. Перевязать рану.
12. Иммобилизовать руку (косыночной повязкой).
13. Написать время наложения жгута и подложить записку под тур жгута.
14. Обеспечить транспортировку пострадавшего машиной «Скорой помощи» на носилках в хирургическое отделение больницы.
15. Продезинфицировать использованное оснащение, вымыть и высушить руки.
16. Сделать отметку в соответствующем медицинском документе.

6. Плечевая артерия прижимается на внутренней поверхности двуглавой мышцы в средней трети к плечевой кости.

Пальцевое прижатие плечевой артерии

7. Для зупинки кровотечі при пораненнях верхньої третини плеча в пахвову впадину вкладають щільно катану грудку марлі, після чого руку щільно прибинтовують до тулуба.

.9. Техника наложения жгута-закрутки

При отсутствии под рукой растягивающегося материала можно использовать жгут-закрутку из подручных средств (галстука, пояса, скрученного платка, полотенца и т.д.). Применяемый материал завязывают на необходимом уровне вокруг поднятой конечности двойным узлом, что бы образовалась петля. В петлю вводят палочку (или любой предмет в виде палочки) и, вращая ее, закручивают до тех пор, пока не остановится кровотечение.

Для того, чтобы у места закручивания не сдавливались мягкие ткани, подкладывают любой полутвердый предмет.

Скрученную часть жгута вместе с палочкой привязывают к конечности куском бинта или закрепляют дополнительной петлей.

10. Невідкладна допомога при опіках стравоходу у перші години має полягати у призначенні нейтралізуючих речовин: кислого чи солодкого молока - при опіках їдкими лугами; невеликих доз слабкого розчину соди двовуглекислої - при опіках кислотами. Як протизапальні засоби хворому призначаються всередину невеликі дози лляного, персикового, вазелінового масла або масляного розчину новокаїну, ковтання невеликих шматочків льоду. Для зменшення болю - підшкірне введення 1 мл 1-2% розчину промедолу (дорослим). Зменшення салівації досягається шляхом підшкірних ін'єкцій 0,5-1,0 мл 0,05% розчину бромистоводородного скополаміну або 1 мл 0,01% розчину сірчанокислого атропіну 1-2 рази на добу. Для підтримання водного балансу в організмі хворому призначають введення підшкірно 0,5-1,0 л фізіологічного розчину, краплинні і живильні клізми, внутрішньовенні вливання 40% розчину глюкози (10-20 мл) щодня, щадна рідка дієта, рясне питво. Антибіотикотерапія.
Вітамінізація організму (настоянка шипшини, вітамінний чай).

11.
Пневмоторакс. Перша допомога при пневмотораксі

1. Ступінь вираженості клінічних проявів при пневмотораксі варіює від безсимптомного перебігу або мінімальних порушень до важкого стану. Пневмоторакс є найбільш частим ускладненням у хворих з травмою грудної клітки. Клінічна картина при напруженому пневмотораксі дуже схожа на таку при тампонаді серця з низьким або не визначеним рівнем артеріального тиску і вираженим підвищенням тиску в яремних венах. Для пошкодженої половини грудної клітки характерна гіперінфляція і відсутність розширення при вдиху. Трахея і серце зміщені в бік здорової легені, а дихальні шуми значно ослаблені. При появі напруженого пневмотораксу у хворого, якому проводиться ШВЛ, вентиляція швидко стає неефективною, піковий тиск у дихальних шляхах швидко наростає, а газообмін знижується. Ознаками спонтанного пневмотораксу є нерізко виражений біль у грудях і іноді диспное. Напружений пневмоторакс рідко виникає під час відсутності травми грудної клітини або ШВЛ. Дихальна недостатність і порушення газообміну найбільш виражені при виникненні пневмотораксу у хворих з раніше що були захворюваннями легенів.

2. Дренування плевральної порожнини показано всім хворим, у яких пневмоторакс розвинувся в результаті травми або на фоні ШВЛ в зв'язку з високим ступенем ймовірності виникнення підвищеного тиску в плевральній порожнині. Нагальним заходом при виникненні напруженого пневмотораксу є пункція плевральної порожнини голкою великого діаметру в другому міжреберному проміжку спереду для усунення позитивного тиску у відповідній половині грудної клітини. Іноді до голки приєднують гумову трубку, кінець якої опускають у посудину з водою, або ж випускний клапан, щоб знизити небезпеку попадання повітря в плевральну порожнину. Після введення голки її залишають у плевральній порожнині до встановлення постійного дренажу.

3. Введення дренажної трубки при пневмотораксі показано також хворим зі спонтанним пневмотораксом, що призводить до пригнічення дихання, або у випадку, коли обсяг спавшегося легкого перевищує 50% обсягу половини грудної клітки. Без дренування расправление легкого відбувається зі швидкістю приблизно 1% /сут. У багатьох випадках для розправлення легені досить встановити дренаж з водним замком. Відсмоктування повітря через дренажну трубку зазвичай прискорює расправление легкого, але в той же час може підтримувати струм повітря через місце пошкодження.

4. Напружений пневмоторакс, Іноді виникає у хворих, які потребують ШВЛ, може привести до різкого погіршення їх стану; тому рекомендується залишати дренажну трубку в плевральній порожнині до того моменту, коли відпаде потреба у проведенні ШВЛ, або принаймні на деякий час після припинення витоку повітря і розправлення спавшегося легені.

5. Причиною тривалої витоку повітря в плевральну порожнину (Бронхоплевральний свищ) у хворого, якому проводять ШВЛ позитивним тиском, може бути вибір неадекватного дихального об'єму. Для ведення хворих з бронхоплевральним свищем застосовують різні методики, в тому числі високочастотну струминну ШВЛ, одночасне фазовий позитивний тиск у дихальних шляхах і дренажної трубці; в останню чергу, якщо свищ вдається локалізувати, вдаються до резекції відповідного сегмента або частки.

12. При переломе ключицы первая помощь

Перед тем как пациенту окажут медицинскую помощь, необходимо провести ряд мероприятий первой помощи. Данные меры не только помогут облегчить общее состояние пострадавшего, но и помогут избежать самых разнообразных осложнений: повреждение вен, артерий, легкого. При переломе ключицы первая помощь заключается в иммобилизации пострадавшего. Именно это будет хорошей профилактикой осложнений. Бандаж, повязка при переломе ключицы или может быть обычной косынкой или веревкой. Необходимо согнуть руку в локте, подвесить повязкой за шею и прижать к телу. Предварительно в подмышечную область кладется большой кусок ваты или обычная скомканная ткань.

Ни в коем случае не пытайтесь самостоятельно вправить смещенные костные отломки, которые торчат под кожей. Для обезболивания можно дать пострадавшему анальгетики. Если имеются открытые раны, их необходимо обработать одним из бактерицидных средств. Самое простое обеззараживание – посыпать рану порошком стрептоцида. После оказания доврачебной помощи, больного транспортируют в медицинское учреждение. Транспортировку пациента осуществляют исключительно в сидячем положении.

Перелом ключицы лечение

Перелом ключицы без смещения лечение, как это происходит? В принципе, лечение переломов костей ключицы происходит как и у других переломов. Перелом ключицы у детей (до 3-х лет) срастается достаточно быстро и легко, поэтому в качестве лечения используют обычную повязку из широких бинтов, которая фиксирует поврежденную ключицу. В некоторых случаях используют повязку «Дезо». Чтобы обеспечить максимально быстрое срастание костей, используют специальную шину или гипсовую повязку. Для детей школьного возраста и людей старшего поколения обычная повязка не является эффективным средством, им нужна жесткая фиксация гипсовой повязкой. Чтобы наложить гипс, предварительно вводят обезболивающее средство. Если вышеуказанные методы не дают нужного эффекта, пациенту проводят хирургическое вмешательство. После удачного срастания костей ключицы назначают обязательный курс лечебной гимнастики.

Дата добавления: 2015-11-04