Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Недопущення зловживанням монопольним положенням на ринку

Сутність і мета соціальної політики держави | Моделі соціальної політики держави | Соціальний захист населення як пріоритет публічного адміністрування | Забезпечення розвитку соціальної інфраструктури. | Характеристика сучасної економічної системи | Напрями діяльності та функції держави в економічній сфері | Державне регулювання економіки | Реалізація економічної політики держави | Нові тенденції у взаємовідносинах суспільства та бізнесу | Розвиток державно-приватного партнерства |


Читайте также:
  1. Аптека готових лікарських форм успішно функціонує на фармацевтичному ринку. Вкажіть господарську операцію, яка ідентифікуються як дохід аптеки.
  2. Виробництво вітчизняних товарів легкої промисловості за роки реформ скоротилося більш як у 8 разів, зате на ринку України з’явилося 95% імпортних товарів широкого вжитку.
  3. РИНКУ. СТРАХУВАННЯ

 

Згідно зі ч. 1 ст. 12 Закону України Про захист економічної конкуренції суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Поряд із зазначеними нормами є спеціальні умови щодо встановлення монопольного (домінуючого) становища кожного з кількох суб’єктів господарювання.

По-перше вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

По-друге, монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

- сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

- сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків, і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої статті 12.

Відповідно до законодавства України само по собі володіння суб'єктом господарювання монопольним становищем не є протиправним. Таким є дії чи бездіяльність монополістів, які обмежують конкурентоспроможність інших учасників ринку, ущемляють їхні інтереси чи інтереси споживачів. Найчастіше зловживання монопольним становищем виливається в завищення цін та зниження якості товарів та послуг.

Відповідно до статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

– встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

– застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причини;

– обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

– обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;

– часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

– суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;

– створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Особливістю цього виду порушення законодавства про захист економічної конкуренції є здійснення господарюючим суб'єктом, який займає монопольне становище на ринку, таких дій, що були б неможливі в умовах ефективної конкуренції на ринку. Це, зокрема, отримання прибутку, зумовленого не ефективністю діяльності або високою продуктивністю а неправомірним використанням свого домінуючого становища на ринку, або утримання чи посилення такого становища шляхом усунення з ринку конкурентів чи обмеження їхнього доступу на ринок.

Запобігання, виявлення та припинення зловживань монопольним (домінуючим) становищем є напрямом роботи Антимонопольного комітету України, що за сучасних умов забезпечує найбільший безпосередній соціально-економічний ефект. Це випливає з того, що функціонування ринків природних монополій, ринків господарської діяльності державних органів, багатьох інших монополізованих ринків безпосередньо зачіпає життєві інтереси найширших кіл громадян України. Відповідно, саме на запобіганні, виявленні та припиненні зловживань монопольним становищем, насамперед на соціально значущих ринках, концентруються головні зусилля органів Антимонопольного комітету України.

Таким чином, політика недопущення зловживанням монопольним становищем на ринку включає:

- встановлення контролю за діями органів державної виконавчої
влади, органів місцевого і регіонального самоврядування, господарюючих суб'єктів, що можуть призвести до появи нових монопольних утворень, збільшення частки та посилення впливу на ринку існуючих монопольних утворень;

- отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією;

- контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;

- захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень;

- розгляд Антимонопольним комітетом України справ про порушення антимонопольного законодавства, у тому числі про: зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди, дискримінацію підприємців з боку державних органів, примусовий поділ монопольних утворень;

- вжиття Антимонопольним комітетом України заходів у межах чинного законодавства щодо накладення на посадових осіб і підприємців штрафів;

- вилучення незаконно одержаного в результаті порушення антимонопольного законодавства прибутку та компенсація збитків, заподіяних внаслідок такого.

 

Питання для самоперевірки

1. У якому напрямі змінюються взаємовідносини між бізнесом і суспільством?

2. Які чинники впливають на зростання соціальної відповідальності бізнесу?

3. За якими напрямами здійснюється державна підтримка підприємництва?

4. Розкрийте зміст державно-приватного партнерства.

5. Охарактеризуйте основні форми державно-приватного партнерства.

6. У чому полягають завдання держави щодо захисту економічної конкуренції?

7. Які напрями включає конкурентна політика держави?

8. Охарактеризуйте діяльність Антимонопольного комітету України.

9. Якими умовами визначається монопольне становище економічного суб’єкта?

10. Яким чином визначається зловживання монопольним становищем економічного суб’єкта?

11. Які заходи включає політика недопущення зловживання монопольним положенням економічного суб’єкта?

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. Становлення державно-приватного конкуренції партнерства в Україні.

2. Конкурентна політика Держави.

3. Обмеження монополізації ринку державою.

4. Діяльність Антимонопольного комітету України.

5. Нормативно-правова база захисту конкуренції в Україні.

 

Література

1. Буян І. В. Економічна політика / І. В. Буян, П. Д. Гуменюк. – Тернопіль: ТАНГ, 1999. – 197 с.

2. Задорожний Г. В. Собственность и экономическая власть /
Г. В. Задорожний. – Харьков: Основа, 1996. – 139 с.

3. Мельник А. Ф. Державне регулювання економіки / А. Ф. Мельник. – К: Знання, 1994. – 358 с.

4. Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки / Г. О. Пухтаєвич. – К.: КНЕУ, 2003. – 148 с.

5. Шервуд Дж. Создание производственных структур с преимуществами конкуренции / Дж. Шервуд. – М.: Наука, 1991. – 130 с.


Тема 14


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Підтримка та захист конкуренції| Відповідальність органів державної влади в сфері публічного адміністрування

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)