Образ Раневської

Про вишневий сад

Вишневий сад - образ складний і неоднозначний. Це не тільки конкретний сад, який є частиною садиби Гаєва і Раневської, але й образ-символ. Він символізує не тільки красу російської природи, але, головне, красу життя людей, що виростив цей садок і захоплюватися їм, того життя, яка гине разом із загибеллю саду.

Цитати про ставлення героїв до вишневого саду:

1) Дивлячись у вікно на сад, Раневська вигукує: "Про моє дитинство, чистота моя! У цій дитячої я спала, дивилася звідси на сад, щастя прокидалося разом зі мною кожен ранок, і тоді він був точно таким, ніщо не змінилося "

2 ) Про сад мій! Після темної похмурої осені та холодної зими знову ти молодий, повний щастя, ангели небесні не залишили тебе... в душках пояснення (Раневська говорить не тільки про сад, а й про себе. Вона як порівнює своє життя з "темної похмурої осені" і "холодної зими". Повернувшись в рідну садибу, вона знову відчула себе молодою і щасливою.)

3) Вишневий сад для Любові Андріївни — це символ дитинства, символ щастя, символ батьківщини. Це врешті-решт спосіб її життя. Все рідне й дороге було в неї пов'язане з домом і вишневим садом. І раптом все це повинно зникнути. «Моє життя, моя молодість, щастя моє, прощай», — схвильовано говорить героїня.

ОБРАЗ РАНЕВСЬКОЇ

Так, вона добра, щира, чуйна, делікатна жінка. її всі люблять і цінують. Але разом із тим вона дуже легковажна: розкидає гроші на вітер, тримає біля себе нахлібниць та лакеїв, покохала злу й безтурботну людину, якій від неї потрібні лише гроші. Ніжна, турботлива, самовіддана у коханні, вона все ладна зробити для коханою. Прекрасні поривання! Але чому б їй не потурбуватися про своїх дітей — Аню й Варвару, життя яких зовсім не влаштовано. Я розумію її і співчуваю з приводу загибелі її сина Гриші. Прагнучи забути цю страшну трагедію, вона вирушає до Парижа. Але ж за який кошт? Гроші, які дала їй бабуся Ані — колишня свекруха Любові Андріївни, — вона витрачає не на дочку, не на сімейні потреби, а на коханця, який обікрав її й кинув. Чи розумне це рішення для жінки, яка має дітей і несе відповідальність за їх майбутнє? Настрій Любові Андріївни змінюється щохвилини: вона швидко переходить від сліз до сміху, від суму до веселощів, від розуміння загрози втратити маєток до безґрунтовних надій на чудесний порятунок. Але ж сама нічого конкретного, щоб врятувати становище, зробити не хоче, ще й відмовляється від корисної поради, яку надає їй купець Лопахін. Скориставшись нею, вона могла б досить-таки легко поліпшити своє матеріальне становище й зберегти свій родовий маєток, щоправда, сад довелося б таки вирубати. Але аристократичні звички заважають їй прийняти цю пропозицію. Любов Андріївна ніжна, лагідна, сентиментальна. Повернувшись з Парижа, вона з теплотою й ніжністю звертається до своїх речей, шафи, але, коли їй повідомляють про смерть няні, в неї не знайшлося теплих, лагідних слів, щоб пом'янути цю людину, і вона переводить розмову на інше. Отже, доброта й щирість поєднуються в ній з паразитизмом, байдужістю, бездушністю.

Любов Андріївна Раневська та її брат Гаєв — представники дворянства, старого, віджилого класу. Вони ніяк не можуть, та й не бажають пристосуватися до нових економічних умов. І справа не лише в тому, що вони просто невмілі, непрактичні. Вони не можуть припуститися самої думки про те, що можна продати маєток. їх дім такий дорогий і рідний серцю кожного з них. Але й врятувати вони його не можуть. Безвільні й безпомічні, у нових економічних умовах вони виявляються абсолютно безпорадними, непрактичними, адже все життя вони жили за рахунок праці інших — весело й безтурботно. І ось розкішний маєток з прекрасним вишневим садом продано. Зруйновано ще одне «дворянське гніздо». Мені шкода, що такі інтелігентні, освічені, культурні люди, як Гаєв та Раневська, не змогли знайти себе у новому житті, бо були непристосованими до будь-якої серйозної роботи, безвільні й безпорадні. Образами Гаєва та Раневської автор п'єси А.П. Чехов доводить, що Росії нема чого більше чекати від дворян. їх час минув. Але хто буде творцем нового життя? Хто посадить новий сад?

Дата добавления: 2015-10-28