Порівняльна характеристика вчень Гегеля з думками Маркса та Канта

Узв’язку з тим, що радикальна Марксова критика філософії права Гегеля, гегелівського розуміння співвідношення держави і громадянського суспільства справила великий вплив на вітчизняну філософсько-правову думку здійснюється аналіз основних положень критики К. Марксом гегелівської філософії права взагалі та вчення про громадянське суспільство зокрема.

У гегелезнавстві, відразу після смерті Гегеля виникають декілька ідейних течій. Знаходячись під впливом відомого правознавця Е. Ганса, який викладав гегелівську філософію права в берлінському університеті, К. Маркс написав працю “До критики гегелівської філософії права”(1843 р.), де критично осмислює філософсько-правову спадщину Гегеля. К. Маркс не був ще автором “Капіталу” та фундатором історичного матеріалізму, але осмислює Гегеля з нових матеріалістичних позицій, які багато в чому відмінні від позицій матеріалізму того ж Фейєрбаха.

К. Маркс розглядав громадянське суспільство як історичний феномен, як результат історичного розвитку. Однак становлення, розвиток і функціонування громадянського суспільства розумілося К. Марксом інакше ніж Гегелем. На відміну від Гегеля, він вважав, що не Абсолютний дух, а сім’я та громадянське суспільство були передумовами держави. Сенс його критики полягає у обґрунтуванні первинності громадянського суспільства щодо держави. Марксова інтерпретація громадянського суспільства, що формувалася одночасно на ґрунті, так і не протиставленні гегелівській, виходить з поділу економічного і політичного життя, з чого виникала необхідність розмежування громадянського суспільства і держави та перевертає їх співвідношення. Він тлумачить державу як похідне від соціального життя, політичне явище. Необхідний зв’язок між громадянським суспільством та державою повинен виходити не з розвитку абстрактної ідеї держави, як це доводить Гегель, а з власного змісту громадянського суспільства. Держава не може існувати без таких базисів, як сім’я та громадянське суспільство. І в той же час, К. Маркс пов’язував виникнення громадянського суспільства з необхідними для цього економічними передумовами у вигляді свободи приватної власності.

Для позиції К. Маркса характерно критичне відношення до гегелівського положення про державу, як одного з основних компонентів в сфері моральності. Він розрізняє існуюче і дійсне і з цього розрізнення робить висновки, які спрямовані проти прусської напівфеодальної бюрократичної держави. Прусська держава, хоча й існує, але через невідповідність своєму поняттю недійсна і підлягає революційній перебудові. К. Маркс критично протиставляє моральну державу, “державі розумної волі”. [ Див: 26 ]

Кант та Гегель. Для Гегеля право передбачає свободу індивідів (свободу їхньої волі) та пов'язану з цією свободою можливість (і необхідність) свавілля, зіткнення і колізію рівних і свавільних дій і т. д.; право і є загальне для всіх правило (сукупність правил) погодження свавільних, колізійних дій вільних людей. Іншими словами, сутність права полягає в тому, щоб поєднати свободу однієї людини зі свободою іншої, щоб люди не заходили в суперечність між собою. Для Канта норми права як і моралі мали значення лише в тому випадку, коли вони прагнули підвести поведінку людини до того, щоб її вчинки відповідали вимогам категоричного імперативу. Але якщо категоричний імператив стосується до внутрішньої галузі (моральності) людини, то право складає зовнішній практичний аспект її життя. Право для кожної людини визначає певні рамки її діяльності. Воно вступає в дію лише тоді, коли людина виходить за його рамки і заходить у суперечність з іншою людиною.

Право, за вченням Канта - це категорія об'єктивна, що стоїть над людьми і державою. Саму ж державу він визначав через право: «Держава - це об'єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам», суто правова організація. В цьому розумінні Кант виступав одним із попередників теорії правової держави. Саме підкорення праву, вважав філософ, відрізняє державу від інших спільнот, які теж мають соціальний характер, але засновані не на праві, а на законах доброчинності в чистому вигляді. Останні він називав етичними, або етично-громадянськими спільнотами.

У питанні про походження держави Кант дотримувався договірної теорії, широко розповсюдженої за часів боротьби буржуазії за владу. Згідно з Кантовою теорією, люди відмовляються від своєї свободи природного стану, щоб набути свободу як члени суспільства. Людина залишає дику, не засновану на законі, природу, набуваючи свободу в правовому стані, заснованому на законі в усьому його обсязі.

Гегеля можна віднести до прихильників органічної теорії держави. Він просто називав державу організмом, будівничим якої є історія. Тому Гегель відкидав договірне походження держави. Державний механізм - організм духовний, втілення об'єктивного духу, в якому знайшла свій вираз моральність, що піднялася від суб'єктивного її стану в окремій душі до об'єктивного існування політичних установ. Не в суб'єктивній самосвідомості окремої людини, а в об'єктивних установах держави вбачав Гегель ту сферу, де повинно бути орієнтовано поняття добра і зла, правди і неправди.

Кант неодноразово підкреслював важливу необхідність для самої держави спиратися на право, орієнтуватись у своїй діяльності на нього, погоджувати з ним свої акції. Відхід від цієї вимоги може коштувати державі дуже дорого. Держава, яка ухиляється від дотримання прав і свобод, не забезпечує охорони позитивних законів, ризикує втратити довіру і повагу у своїх громадян. Її заходи можуть і не знаходити в них внутрішнього відгуку і підтримки. Люди свідомо займатимуть позицію відчуження від такої держави.

Ставлення Канта до революції як і у Гегеля збігаются. Вони були переконані, що проти держави не може бути правомірного опору народу. Опір народу призводить до руйнації державного устрою. Вчені закликали домогтися перетворень у державному ладі мирним шляхом, за допомоги поступових мирних реформ.[ 15, c. 399 – 403 ]

Отже, характеризуючи вчення Гегеля та думки Маркса і Канта, то були деякі розбіжності в поглядах на державу та прво, але можна сказати й те, що думки І.Канта більш ближчі Гегелю, бо обидва вчені жили приблизно в одну і туж добу. Кант і Гегель дуже схожі між собою, бо другий розвивав концепцію першого. Кант ввів поняття “правова держава”, з якого витікає громадянське суспільство. Для обох вчених в їх розробках велике значення мало дотримання моралі та закону, і гарантом їх забеспечення виступала держава.

Для позиції К. Маркса характерно критичне відношення до гегелівського положення про державу, він протиставляє моральну державу, “державі розумної волі”. К. Маркс розглядав громадянське суспільство як результат історичного розвитку, однак на відміну від Гегеля, він вважав, що не Абсолютний дух, а сім’я та громадянське суспільство були передумовами держави. Сенс його критики полягає у обґрунтуванні первинності громадянського суспільства щодо держави.

Дата добавления: 2015-11-04