Ідея громадянського суспільства в Україні та шляхи її реалізації

Аналізувати розвиток громадянського суспільства в Україні надзвичайно складно тому, що створення підвалин такого суспільства збігається в часі з процесом державного будівництва. Громадянське суспільство в Україні буде вдосконалюватися не лише шляхом співпраці з державою, що, як зрозуміло, обов’язково, але також завдяки участі кожного свідомого громадянина в демократичних процесах, оскільки громадянське суспільство повинне виростати знизу. Для цього кожна автономна особистість мусить навчитися дбати про забезпечення власних фундаментальних прав і свобод, а також ураховувати національні інтереси держави. Це збігається з геґелівською характеристикою громадянського суспільства, загальна ідея якого полягала в тому, щоб вивільнити приватне життя, сім’ю і бізнес з-під впливу держави. Індивід при цьому мав отримати свободу віросповідання, повсякденного життя, право на вільну реалізацію своїх майнових (приватновласницьких) інтересів та комерційної діяльності і, разом з тим, отримати підтримку з боку закону, тобто – держави.

Зазначимо, що громадянське суспільство в Україні знаходиться в стадії активного становлення. Іде процес його формування, утворення окремих елементів, налагодження взаємодії між ними. І цей процес буде тривалим і нелегким. А швидкість, повнота й глибина цього процесу залежать від цілого ряду чинників. Передусім йдеться про позицію держави, готовність влади поділитися своїми повноваженнями з суспільством, із тими елементами громадянського суспільства, які щойно з’являються.

Проте, всі ці процеси потребують ґрунтовного теоретичного опрацювання з метою чіткого накреслення соціально-правових програм реалізації розбудови вітчизняного громадянського суспільства. Засвоєння на цьому шляху раціональних моментів гегелівського вчення про громадянське суспільство сучасною філософсько-правовою думкою буде корисним для правового забезпечення подальшої розбудови громадянського суспільства в нашій країні. Українці повинні повірити в себе та перестати бути патерналістами, створити для себе національну ідею, а після її проголошення, має увібрати в себе демократичні принципи, забеспечити їхнє послідовне практичне втілення. Вона має бути використана, передусім, для побудови вітчизнаного громадянського суспвльства. Але в сфері формування останнього її вайважливішим завданням є об’єднання українського народу та усунення певних розбіжностей між громадянами західних і східних регіонів.

Адже Україна, офіційно проголосила себе правовою і соціальною державою, але текс Основного Закону не згадує про громадянське суспільство й не передбачає норм про соціальний захист, адаптацію до міждународних стандартів. Це не що інакше, як парадокс.

Не можна не погодитись з авторами “Малої енциклопедії етнодержавознавства”, що “практичні кроки на зустріч громадянській моделі української державності, впровадження просвітницького завдання, у тому числі з боку сьгоднішної влади, творення сильного самоврядуваня, самоактивності, бізнесу, тобто сильного громадянського суспільства, є єдина надія на те, що не опинимося в ситуації позадержавності, втратити Україну взагалі ”. Це було сказано півтора десятиліття тому, але, нажаль, ситуація в нашій державі не змінилась на краще. [ 18, с. 756 ]

Громадянське суспільство в трактуванні Гегеля – це опосередкована працею система потреб, що базується на пануванні приватної власності і загальній формальній рівності людей. То тоді про яку рівність можна говорити в нашому суспільстві. В конституціїї прописані права людини і громадянина, але чи гарантуються вони? Гегель принципово зазаначує чітку постановкупитання саме про взаємоз’язок соціально – економічних і політичних сфер громадянського суспільства і держави, про необхідний і закономірний, діалектичний характер цих зв’язків і співвідношень, які в нашій країні не мають обов’язкового характеру.

Громадянське суспільство, зазначав Гегель може існувати лише за умови створення правової держави. На сьгодні Україна тільки йде на шляху створення таких засад, та й політичний режим у нас більшь авторитарний аніж демократичний. І саме нерозвиненість громадянського суспільства є однією з головних умов існування тоталітарних та авторитарних країн.

Головна ознака громадянського суспільства полягає у забезпеченні широких прав людини, у вільноу виборі нею різноманітних форм економічного й політичного життя, форм ідеології та світогляду, у можливості пропагувати й відстоювати свої інтереси, погляди та переконання. Але, нажаль, в нашій країні ці положення не виконуються і не гарантуються. Фактично в Україні існують громадські організації, професійних спілок але вони розпорошені та копіюють функціїї один одного, а тому не має результатаів.

Гегель розділяв гомадянське суспільство на три класи, на сьогодні в україні їх лише два, або дуже багаті, або дуже бідні, сеоедньго класу, який забеспечує нормальне функціонування країни майже нема.

На останок можна сказати лише одне, що становлення громадянського суспільства в Україні проходить дуже повільно та тяжко. Причиною цьго є те, що частина суспільства просто не усвідомлює необхідність демократичних реформ, а інша тяжіє до повернення тоталітарного управління радянського зразка. Тому потрібно починати з себе, освіти та самоосвіти.

Отже, до ідеального горомадянського сусупільства Г.Гегеля Україні потрібно пройти ще дуже теринистий шлях перетворень та великої пріці нашого суспільства.

Висновки

Отже, в курсовій роботі було досліджено праці великого німецького вченого Г. В. Ф. Гегеля, геніального мислителя – діалектика, який звобив видатний внесок у процес людського пізнання. Значне місце у творчості Гегеля посідали проблеми держави та права, тому він увійшов в історію як класик кінця XVIII – початку XIX cтоліття

Філолофсько-правове вчення Гегеля вплинуло на наступну історію політико-правової думки. Гегелівська філософія дала досить широкий простір для обґрунтування як консервативних, так і критичних опозиційних поглядів.

Радикальні політико-правові погляди Георга Гегеля склались під впливом Французької буржуазної революції, але потім, під впливом змін політичної ситуації в країнах Західної Європи і посилення феодально-дворянської реакції, дедалі ставали консервативними. Політико-правове вчення Георг Гегель розглядає як необхідну складову частину філософії. Ідея права трактується як єдність права і його здійснення або "наявність буття" права, його реалізації. Теорії держави Георга Гегеля не вистачало, насамперед, політичного підходу, і Карл Маркс у полеміці формулює систему соціально-економічних і політичних положень.

Основні положення концепції держави Георга Гегеля полягають в тому, що, по-перше, ідеальна держава - конституційна монархія має сильну бюрократичну виконавчу владу, урівноважену участю громадян в управлінні та додержанні індивідуальної суспільної та місцевої автономії; по-друге, правова й інституціональна структура держави переживає процес змін, що викликані наміром пристосувати теоретичні передумови до традиційних умов; по-третє, політичне життя кожної епохи формується і передвизначено домінуючими духовними і матеріальними силами епохи, всієї її культури і цивілізацією; по-четверте, остаточне з' ясування характеру кожної епохи і переходу від однієї епохи до іншої треба шукати в природі метафізичного буття, що іменується Духом, Думкою і Розумом. Заслуга Гегеля в тому, що він замінив поняття “природного становища” категорією громадянське суспільство, здійснив розмежування громадянського суспільства і держави.

Громадянське суспільство виникає після виникнення держави, що складається з трьох систем: потреби індивіда і задоволення їх з допомогою його праці, а вже через працю індивіда і задоволення потреб всіх інших; дієвості правосуддя, що охороняє свободу і властивість приватної особи та ін. На думку Гегеля, громадянське суспільство ділиться на три стани: субстанціональний (зем-левласники-дворяни і селяни); промисловий (фабриканти, торгівці, ремісники); загальний (чиновники). Основна функція громадянського суспільства, що в усіх діях покладається на правосуддя - стежити, щоб вільно розвивалась приватна власність і не охоплювалось соціальними, моральними вимогами. У визначенні громадянського суспільства Гегель трактує громадянське суспільство як систему матеріальних потреб. Правильно відмічаючи суперечливий характер буржуазного суспільства, Гегель між тим намагається виявити джерела державності не на основі аналізу матеріальних, економічних відносин, а звертаючись до ідеальних передумов - народного духу.

Держава є не що інше як ідея розуму, свободи і права. Держава виступає як моральне ціле, де долаються всі суперечності, що є в громадянському суспільстві. Держава - як організація поняття свободи. Ідея держави як організація свободи проявляється, по-перше, у вигляді конкретної держави, по-друге, у відносинах між державними як зовнішнє державне право і, по-третє, у світовій історії Гегель відстоює конституційну монархію та критикує ідею народного суверенітету і республіканського правління. Конституційна монархія має три влади: законодавчу, урядову і судову (владу володаря). Політичне вчення Гегеля мало величезний вплив на розвиток політико-правової думки. Прогресивні положення теорії стали основою розвитку ліберальних і радикальних концепцій. Соціологічні концепції Георга Гегеля стали важливим джерелом формування політичних, соціальних і економічних ідей Маркса. Саме теорії держави не вистачало, насамперед, політичного підходу, і Маркс у полеміці з Гегелем формулює систему соціально-економічних і політичних ідей.

Не можна не зазначити, що І. Кант мав виликий вплив на формування концепцій Г. Гегеля. Другий, багато в чому наслідував першого. Обидва вчені мали свої погляди на політичну та суспільну сферу життя, але вони жили в один час та виступали за модернізацію та удосконаленя суспільства.

Таким чином, головні завдання цієї роботи було виконано:

- звобити порівняльну характеристику робіг Г.Гегеля та К. Маркса;

- з’ясувати будову вчення про громадянське суспільство Гегеля, виділити її головні елементи і показати їх зв’язок;

- визначити основні ідеї гегелівського філософсько-правового вчення, які можуть бути задіяні для розробки теоретичних проблем філософсько-правового забезпечення розбудови громадянського суспільства в Україні.

Аналізувати розвиток громадянського суспільства в Україні надзвичайно складно тому, що створення такого суспільства збігається з процесом державного будівництва. Громадянське суспільство в Україні повинно вдосконалюватися не лише шляхом співпраці з державою але також завдяки участі кожного свідомого громадянина в демократичних процесах, оскільки громадянське суспільство в Україні зрости знизу. Для цього кожен мусить боротися про забезпечення власних прав і свобод. Це характеризував Гегель основа громадянського суспільства, загальна ідея якого полягала в тому, щоб вивільнити приватне життя, сім’ю і бізнес з-під впливу держави.

Зазначимо, що громадянське суспільство в Україні знаходиться в стадії активного становлення. Іде процес його формування і утворення та адаптування громадян до ньго. І цей процес буде тривалим і нелегким. А швидкість, повнота й глибина цього процесу залежать від цілого ряду як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Проте, всі ці процеси потребують ґрунтовного теоретичного опрацювання та визначення нової політичної програми, яка розбдує вітчизняне суспільство з його застарілими поглядами та стереотипами на життя. Засвоєння нових принципів буде дуже корисним для демократизації нашого суспільства та забезпечення подальшщго ефективного державотворення в нашій країні.

Дата добавления: 2015-11-04